Тема 6. ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ

1. Сутність та значення іноземних інвестицій

Відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестиції - це цінності, що вклада­ються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Іноземні інвестори — це суб'єкти, які провадять інвес­тиційну діяльність на території України, а саме:

- юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України;

- фізичні особи іноземці, які не мають постійного місця про­живання на території України і не обмежені у дієздатності;

- іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;

- інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України.

Іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи внески до статутного фонду підприємств, оцінюють­ся в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку Ук­раїни. Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти Ук­раїни, визначеним Національним банком України. При реінвестиціях прибутку, доходу та інших коштів, одержаних у валюті України внаслідок здійснення іноземних інвестицій, перерахуван­ня інвестиційних сум провадиться за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на дату фактичного здійснення реінвестицій.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:

- іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;

- валюти України - відповідно до законодавства України;

- будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав; 

- акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті

- грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

- будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

- прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

- інших цінностей відповідно до законодавства України.

Залежно від ступеня контролю над зарубіжними компаніями іноземні інвестиції поділяють на прямі та портфельні.

Прямі інвестиції— це вкладення у зарубіжні підприємства, що забезпечують контроль інвестора або його участь в управ­лінні підприємством.

На думку російського вченого А.П.Кирєєва, прямі іноземні інвестиції – це вкладення капіталу з метою придбання довготермінового економічного інтересу в країні – прикладення капіталу, яке забезпечує контроль прямого іноземного інвестора над об’єктом розміщення капіталу.

Вітчизняні вчені-економісти наводять різні визначення прямих іноземних інвестицій. Так, А.А. Пересада зазначає, що прямі інвестиції здійснюються без фінансових посередників у виробничі фонди з метою одержання доходу і участі в управлінні виробництвом.

Б.В. Губський визначає «прямі інвестиції» як «вкладення капіталу з метою одержання підприємницького прибутку (доходу), та вкладення, які зумовлені довготерміновим економічним інтересом і забезпечують контроль інвестора над об’єктом інвестування.»

Таким чином, прямі іноземні інвестиції – це основні форма експорту приватного капіталу, що забезпечує встановлення ефективного контролю і надає право безпосереднього розпорядження закордонною компанією.

За законодавством України – прямі – це інвестиції за умови, що частка іноземного інвестора в статутному капіталі господарського товариства становить не менше 10%.

Що стосується портфельних інвестицій – це капітальні інвестиції, частка яких у капіталі нижче межі, визначеною для прямих інвестицій. Портфельні інвестиції не забезпечують контролю за закордонними компаніями, обмежуючи права інвестора отримання частки прибутку (дивідендів).

2. Способи та форми залучення іноземних інвестицій

Основними формами здійснення іноземних інвестицій є:

- часткова участь у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними й фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

- створення підприємств, що повністю належать іноземним інве­сторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

- придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

- придбання самостійно чи за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використан­ня природних ресурсів на території України;

- придбання інших майнових прав;

- господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції;

- в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

Найпоширенішою формою іноземних інвестицій в Україні є спільні підприємства або підприємства з іноземними інвестиціями — це підприємство (організація) будь-якої організацій­но-правової форми, створене відповідно до законодавства Ук­раїни, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його на­явності, становить не менше 10 відсотків. Підприємство набирає статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахуван­ня іноземної інвестиції на його баланс.

При здійсненні іноземних інвестицій інвестор має враху­вати їх специфіку, а саме:

□ Психологічні бар'єри. Психологічні бар'єри обумовлені незнан­ням економіки, політики та культури інших країн, іноземних мов, методів торгівлі на фінансових ринках, порядку звітності та інше. Тому іноземні інвестори здійснюють свою діяльність через брокерів відповідних національних ринків.

□ Інформаційні проблеми. В інвестора можуть виникати пробле­ми з одержанням інформації про іноземні ринки та емітентів. Найчастіше для одержання інформації для іноземних інвести­цій використовуються такі міжнародні інформаційні системи:

- інформаційні системи Reuters. Telerate, Tenfore, Forex. які не тільки повідомляють новини, але й приводять ціни по окремим ринкам та цінним паперам;

- спеціальні цінові системи Exshar, Telekurs та інші, які дають повну інформацію по усім світовим ринкам, зокрема, дані про рух капіталів та дивідендів;

- спеціальні пакети комп'ютерних програм (Datastream), які за­безпечують дані з котировок цінних паперів та надають допо­могу при фінансовому аналізі.

□ Юридичні проблеми. В різних країнах можуть існувати юри­дичні проблеми для іноземних інвесторів, при розміщенні їх капіталу та повернення його з одержаним доходом, включаю­чи особливості оподаткування. У зв'язку з цим іноземному інвестору слід грунтовно вивчити законодавчу та нормативну базу країни, куди вкладатимуться кошти.

□ Додаткові витрати. Іноземні інвестиції як правило пов'язані з додатковими витратами, які включають у себе: більші комісійні посередникам на іноземних ринках; більшу плату за оформлення угод; більшу плату керуючим портфелем інозем­них інвестицій.

□ Ризики іноземних інвестицій. Ризики, пов'язані з іноземними інвестиціями, включають, по-перше, ризики національних ринків, тобто загальні ризики для усіх інвесторів — резидентів та нерезидентів. Наприклад, інвестори з країн із розвиненою економікою можуть зіткнутися з такими ризиками як політич­на нестабільність, корупція, недосконале податкове законодав­ство та законодавство про права власності акціонерів, погане інформаційне забезпечення, недостатній рівень корпоративно­го управління, низька ефективність роботи юридичної та адміністративної систем. По-друге, додаткові ризики для нере­зидентів пов'язані з можливим введенням обмежень на їх діяльність та вивіз капіталу та доходу. По-третє, існують ризи­ки падіння курсів іноземних валют, що призводить до зменшення доходності інвестицій у перерахунку на валюту інвестора.

Таким чином, враховуючи специфіку та особливості іно­земних інвестицій інвестор, який має намір здійснити їх, повинен:

■ ґрунтовно проаналізувати стан та структуру міжнародного ринку інвестицій;

■ вивчити характеристики та особливості цінних паперів, які обертаються на різних національних ринках;

■ визначити основні показники, які характеризують ринок інвестицій та їх проаналізувати в динаміці;

■ проаналізувати інформацію з засобів масової інформації про ринки інвестицій їх структуру;

■ визначити фактори, які впливають на ціни активів на міжна­родних ринках, та про їх взаємозв'язок;

■ визначити методи та інструменти зменшення ризику іноземних інвестицій;

■ визначити показники якості (доходності) портфеля іноземних інвестицій.

Міжнародна інвестиційна діяльність — це сукупність практичних дій суб'єктів по вкладенню інвестицій за рубіж та іно­земних інвестицій. Вона перерозподіляє у просторі і часі ресурси між окремими суб'єктами й об'єктами різних країн. Зрозуміло, що головним суб'єктом інвестиційної діяльності, який приймає рішення про вкладення коштів є інвестор. Його іноземна діяльність зумовлена розвитком господарських зв'язків між кра­їнами світу, і залежить вона як від об'єктивних економічних за­конів, так і від політико-економічної мети діяльності національ­них держав у світовому політичному та господарському просторі.

Здійснюється міжнародна інвестиційна діяльність у двох напрямках: вивезення капіталу та залучення іноземних інвестицій.

Вивезення капіталу зумовлюється під дією таких чинників:

• надлишком капіталів у країні (низькі норми прибутку, чи брак відповідної економічної структури для застосування ка­піталів.)

• потребою у нових ринках збуту, сировини.

• формування певного рівня конкурентноспроможної економі­ки.

• міжнародний поділ праці.

• транс націоналізація економіки.

• пошук стабільних умов застосування капіталів.

Необхідність залучення іноземних інвестицій виникає за:

• обмеженості внутрішніх інвестиційних ресурсів;

• низької інвестиційної активності власних інвесторів;

• необхідності забезпечення разом з інвестиціями нової техніки та технології;

• бажання створити конкурентноспроможну економіку та ос­воїти світові ринки;

• потреби в модернізації соціальної інфраструктури суспільства.

Головною мстою приватний іноземних інвестицій є екс­порт інвестиційного капіталу за кордон у грошовій або товарній формі з метою отримання прибутку чи розширення економічно­го впливу.

Головною метою державний іноземних інвестицій є створення правових, економічних та організаційних умов для сталого розвитку економіки країни, куди вкладаються інвестиції.

Основу підприємницького капіталу становлять прямі та портфельні інвестиції.

Прямі інвестиції— це вкладення у зарубіжні підприємства, що забезпечують контроль інвестора або його участь в управ­лінні підприємством. Прямими інвестиціями є як первинні вкла­дення так і реінвестиції. крім того до них відносять всі внутрішньокорпораційні перекази капіталу у формі кредитів і позичок між прямим інвестором і філіями, дочірніми та асоційованими компаніями.

Масштаби прямих інвестицій і темпи їх вкладання зале­жать від обсягів капіталів країн донорів і змін в економіці, юрис­дикції, внутрішнього господарського механізму країн, що прийма­ють іноземний капітал. Створення необхідних умов для сприятливого клімату для залучення прямого, реального капіталу – це комплексна проблема, яка містить у собі економічну, соціальну, політичну й технічну складові. Світовий досвід доводить, що умо­ви іноземним інвесторам створюються за допомогою економічних та соціальних заходів, юридичних норм, що є складовою інвес­тиційного законодавства держави, яка приймає капітал; міжна­родних договорів; інвестиційних договорів між іноземним інвесто­ром і державою, яка приймає; страхових полюсів при страхуванні інвестицій у національних та міжнародних страхових організаціях. Виходячи з цих умов, прямі інвестиції можуть здійснювати­ся в таких формах:

Інвестиції в Україні можуть здійснюватися у таких формах:

· часткова участь у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

· створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

· придбання нерухомого чи рухомого майна шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

· придбання самостійно чи за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;

· придбання інших майнових прав;

· господарська (підприємницька) діяльність на основі угод про розподіл продукції;

· інші форми, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

Основною правовою формою здійснення інвестицій є договір. Тому під час здійснення інвестиційної діяльності застосовуються норми договірного права, зокрема, щодо власне інвестиційних договорів, засновницьких договорів, договорів купівлі-продажу, угод про розподіл продукції тощо. Україна гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб'єктів.

3. Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями

В умовах подолання негативних наслідків світової фінансово-економічної кризи та необхідності відновлення економічного зростання співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями (МФО) спрямовується на залучення додаткових фінансових ресурсів для реформування національної економіки, реалізацію пріоритетних системних та інвестиційних проектів. У сучасній системі міжнародних відносин ресурси МФО, за умови їх ефективного використання, є важливим джерелом ресурсного забезпечення реалізації пріоритетних проектів та завдань соціального та економічного розвитку, інструментом інституційних перетворень та міжнародної інтеграції.

З метою концентрації зусиль МФО на першочергових заходах Уряду розроблено та схвалено Стратегічні напрями та завдання щодо залучення міжнародної технічної допомоги і співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями на 2009—2012 роки. Крім того, у вересні 2009 року Урядом схвалено нову спрощену процедуру підготовки спільних з МФО проектів та вдосконалено систему моніторингу та оцінки їх результативності.

Протягом 2009 року Україні вдалося залучити ресурси для підготовки десяти нових спільних з МФО інвестиційних проектів в державному секторі економіки на загальну суму – понад 4 млрд. дол. США (ці проекти фінансуються з боку Світового банку, ЄБРР та ЄІБ). Фінансові ресурси МФО будуть спрямовані для будівництва метрополітенів у містах Донецьку та Дніпропетровську, підвищення пропускної спроможності залізничного напрямку Знам’янка – Джанкой, реконструкції автомобільних доріг на підходах до Києва в Київський, Житомирській та Полтавській областях, реконструкції електричних мереж та будівництва повітряних лінії в Центральній, Південній частинах України та Криму, реабілітації та розвитку системи електропостачання м. Києва, впровадження програми з енергоефективності та охорони довкілля, розвитку муніципальної інфраструктури та поліпшення надання послуг населенню міст України з тепло та водопостачання тощо.

Таким чином вдалося мобілізувати та збільшити обсяги фінансування масштабних інфраструктурних проектів в державному секторі економіки у сфері енергетики, енергозбереження, будівництва, реконструкції автодоріг та залізничних шляхів, а також розвитку муніципальної інфраструктури.

Структура портфеля діючих проектів МФО станом на січень 2010 року виглядає таким чином: транспортна галузь (29%); енергетика та енергозбереження (27%); реабілітація фінансового сектору та фінансування бюджету (14%); фінансовий сектор (9%); соціально-гуманітарний сектор (8%); муніципальна інфраструктура (5%); розвиток державного сектору (4%); агропромисловий комплекс (4%).

Співробітництво з Міжнародним валютним фондом

15 жовтня 2008 року Українська Сторона запросила до Києва місію МВФ. У рамках роботи місії були розпочаті дискусії стосовно укладання Угоди між Україною та МВФ про «стенд-бай». Пропозиція України по залученню коштів була розглянута та підтримана Радою Директорів МВФ 5 листопада 2008 року.

Програма між Україною та МВФ укладена на два роки за Угодою про «стенд-бай» з обсягом фінансування у 802 % від квоти України в МВФ, або 11 млрд. СПЗ (близько 16,43 млрд. дол. США). Кожний квартальний перегляд програми передбачає можливість гнучкого коригування показників програми у зв’язку з глобальною кризою.

Станом на лютий 2010 року Україною в рамках програми «стенд-бай» отримано три транші загальним обсягом 10,6 млрд. дол. США.

Співробітництво з Європейським банком реконструкції та розвитку

ЄБРР залишається для України найефективнішим інвестором. Допомога, яку надає ЄБРР, сприяє економічному зростанню, реформуванню та модернізації транспортної галузі, енергетики, енергозбереженню та розвитку муніципальної інфраструктури. Станом на початок 2010 року ЄБРР виділено понад 4,8 млрд. євро на реалізацію 194 проектів у приватному та державному секторах економіки України.

В контексті розвитку подальшого співробітництва з ЄБРР та за результатами проведення у 2009 році перегляду портфелю проектів українською стороною та ЄБРР уточнено перелік пріоритетних проектів для підготовки на середньострокову перспективу.

Це передусім проекти у секторі транспорту, енергетики та енергозбереження.

Сьогодні за підтримки ЄБРР та ЄІБ на стадії реалізації знаходиться 8 інвестиційних проектів, сума позик ЄБРР за якими складає 494,9 млн. євро та 182 млн. дол. США та сума позик ЄІБ - 563,1 млн. євро.

Завершується реалізація ще двох проектів за підтримки ЄБРР: "Програма інвестицій та розвитку системи водопостачання та очищення води м. Запоріжжя" та Другий проект «Ремонт автомобільної дороги Київ-Чоп».

Станом на січень 2010 року проектний портфель ЄБРР розподілено наступним чином: транспорт (70%), енергетика та енергозбереження (17%), газотранспортна сфера (11%), фінанси (2%).

Портфель проектів ЄБРР сконцентрований переважно у приватному секторі – близько 73% від усього обсягу фінансування – порівняно з 27% у державному секторі. 11% загального обсягу діяльності становлять операції з капіталом, 89% - операції з боргом. Найбільші сектори діяльності ЄБРР в Україні – сектор фінансових установ (27%), агробізнес (20%), промисловість та транспорт (по 15%).

На стадії реалізації знаходиться 9 інвестиційних проектів під державні гарантії, сума позик за якими складає понад 1 млн. дол. США

Співробітництво з Групою Світового банку

Успішно розвивається співпраця України зі Світовим банком в цілому та з його окремими інституціями - Міжнародним банком реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародною асоціацією розвитку (МАР), Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК) та Багатостороннім агентством з питань гарантування інвестицій (БАГІ). На початок 2010 року портфель Світового банку в Україні складався з 13 інвестиційних проектів на загальну суму 1,6 млрд. дол. США (реалізуються 11 проектів, сума позик за якими складає 1,474 млрд. дол. США, а також 2 проекти («Контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІДом в Україні» та «Розвиток ринку фінансових послуг»).

Загальна сума позик, наданих СБ за 15 років співробітництва з Україною, складає понад 6,9 млрд. дол. США, з яких на сьогодні використано 4,7 млрд. дол. США. Співпраця зі Світовим банком ведеться в рамках Програми співпраці між Урядом України та Світовим банком на період від липня 2008 року до червня 2010 року, яка є доповненням до Стратегії партнерства з Україною на період 2008-2011 років.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку

На початок 2010 року загальна сума кредитних коштів (кумулятивна сума наростаючим підсумком з 1993 року) по усіх проектах МБРР на території України склала понад 7 млрд. дол. США.

Впровадження проектів МБРР допомагає реформувати податкову службу, систему освіти, активізувати роботу, підвищити якість та доступність соціальних послуг, сприяти розвитку села шляхом закладення правових та інституціональних основ для забезпечення захисту прав власності на землю, іпотеки, оренди та торгівлі землею, а також сприяти удосконаленню системи управління державними фінансовими активами, системи державної статистики та здійсненню експортних операцій. Крім того, розпочато роботу щодо налагодження безперебійного енергозабезпечення споживачів шляхом реабілітації гідроелектростанцій та електричних мереж, поліпшено надання послуг водопостачання для жителів ряду міст України. Станом на січень 2010 року проектний портфель МБРР розподілено наступним чином: транспорт (28%), енергетика та енергозбереження (21%), фінансовий сектор (3%), розвиток державного сектору (2%), агропромисловий комплекс (2%), муніципальна інфраструктура (6%), соціально-гуманітарний сектор (4%), підтримка структурних реформ (10%), газотранспортний сектор (10%), реабілітація фінансового сектору та фінансування бюджету (14%).

3 лютого 2009 року підписано кредитну угоду між Урядом України та Світовим банком стосовно надання Додаткового фінансування на Проект реабілітації гідроелектростанцій в Україні у сумі 60 млн. дол. США.

4. Державна політика щодо залучення іноземних інвестицій та державні гарантії їх захисту

Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій. Захист інвестицій забезпечується законодавством України, а також міжнародними договорами України. Інвесторам, у тому числі іноземним, забезпечується рівноправний режим, що виключає застосування заходів дискримінаційного характеру, які могли б перешкодити управлінню інвестиціями, їх використанню та ліквідації, а також передбачаються умови і порядок вивозу вкладених цінностей і результатів інвестицій.

Державні гарантії захисту інвестицій не можуть бути скасовані або звужені стосовно інвестицій, здійснених у період дії цих гарантій.

Обов’язковою умовою здійснення інвестицій є державна реєстрація іноземних інвестицій.

Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України.

Серед гарантій іноземним інвесторам вітчизняне законодавство закріплює:

· гарантії щодо примусового вилучення, а також від незаконних дій органів влади та їх посадових осіб. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції за винятком випадків здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. При цьому іноземному інвестору гарантується адекватна і ефективна компенсація.

· компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам. Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або не належного виконання державними органами України чи посадовими особами передбачених законодавством обов’язків щодо іноземного інвестора.

· гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності. В такому разі іноземному інвестору гарантується повернення його інвестиції в натуральній формі або у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі.

· гарантії переказу прибутків та використання доходів від іноземних інвестицій. Держава гарантує безперешкодний і негайний переказ за кордон прибутків та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій.

Відповідно до державних гарантій іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації.

Окремо слід зазначити, що майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями або відповідно до укладених договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом в порядку, встановленому Законом України «Про режим іноземного інвестування».