Тема 12. ВИКОРИСТАННЯ (ОСВОЄННЯ) ІНВЕСТИЦІЙ

1. Організація управління реалізацією інвестиційного процесу

Після завершення переговорного процесу та підписання усіх документів наступним етапом інвестиційного процесу є освоєння інвестицій.

Основна мета процесу освоєння інвестицій полягає в забезпе­ченні своєчасного здійснення в повному обсязі робіт, які пов'язані з реалізацією інвестиційних проектів для отримання очікуваного доходу від інвестицій.

Процес управління реалізацією реальних інвестиційних про­ектів охоплює такі етапи:

- розробка календарного плану реалізації проекту;

- розробка капітального бюджету за проектом;

- організація виконання робіт, що передбачені календарним планом;

- організація системи контролінгу (моніторингу) реалізації окремого інвестиційного проекту;

- обґрунтування і прийняття інвестиційних рішень про виклю­чення інвестиційних проектів з інвестиційної програми під­приємства за умов погіршення показників ефективності його реалізації.

Календарний план реалізації інвестиційних проектів є однією з форм оперативного інвестиційного плану підприємства, в якому передбачаються обсяги, терміни і виконавці окремих робіт за окремими проектами.

Для формування календарних планів використовуються кілька методів залежно від обсягу вихідної інформації і параметрів плану і проекту загалом. В основі методів лежить застосування таких базових понять, як робота, подія (дата), попередні зв'язки, тривалість.

Відносно календарного плану робота означає деяку діяльність, необхідну для досягнення конкретних результатів, що вимагає певного часу і ресурсів.

Подія (дата, віха) відрізняє завершення тих або інших робіт і досягнення результатів, включаючи проміжні, що можуть бути досягнуті в процесі реалізації проекту. Послідовність подій або дат утворює календарний план.

При складанні календарного плану важливе значення надається логічній послідовності виконання окремих операцій і одержання результатів, яка визначена прийнятою технологією робіт.

У календарному плані роботи диференціюються залежно від часу виконання, у зв'язку з чим розрізняють:

- річний графік реалізації реального інвестиційного проекту;

- квартальний план робіт реального інвестиційного проекту;

- місячний план робіт реального інвестиційного проекту;

- декадне завдання на виконання робіт за реальним інвести­ційним проектом.

Диференціація календарного плану реалізації проекту здійсню­ється також за функціональною ознакою:

1. Підготовка реального інвестиційного проекту до реалізації.

2. Проектно-конструкторські роботи за інвестиційним проектом.

3. Матеріально-технічне забезпечення виконання робіт за про­ектом.

4. Будівельно-монтажні роботи, що передбачаються проектом.

5. Введення об'єкта в експлуатацію.

6. Освоєння проектних потужностей.

Капітальний бюджет за інвестиційним проектом – це форма представлення результатів оперативного фінансового забезпечення реалізації інвестиційного проекту.

Відмова від реалізації запланованих інвестиційних проектів по­в'язана з певними фінансовими втратами. Тому при виборі тієї або іншої форми відмови основним критерієм має виступати мінімі­зація втрат інвестованого капіталу.

Основними причинами мотивації управлінських рішень щодо виходу реального проекту із інвестиційної програми підприємства у ході його реалізації є:

- значне зростання тривалості циклу будівництва об'єкта;

- суттєве зростання рівня цін на основні будівельні матеріали;

- значне зростання тарифів на виконання будівельно-монтаж­них робіт;

- суттєве зростання рівня конкуренції на ринку товарів (послуг);

- значне зростання процентної ставки за кредит у зв'язку із зміною кон'юнктури фінансового ринку;

- недостатньо обґрунтований вибір підрядника (субпідрядника) для реалізації проекту;

- суттєве зростання рівня податкових ставок та інших умов оподаткування інвестиційної і операційної діяльності.

2. Матеріально-технічне забезпечення інвестиційного процесу

Основним завданням фази матеріально-технічної підготовки проекту є забезпечити надходження устаткування, конструкцій, матеріалів і послуг у точній відповідності до плану проекту. Цей процес прийнято поділяти на дві фази:

- закупівля ресурсів і послуг на конкурсній основі;

- поставки до місця виконання робіт.

Під закупівлями і поставками розуміють заходи, спрямовані на забезпечення проектів ресурсами, майном, товарами, виконан­ням робіт (послуг), передачею результатів інтелектуальної влас­ності, пов'язаної з конкретним проектом.

Закупівлі є частиною господарських відносин, а основною фор­мою організації та регулювання відносин між учасниками при здій­сненні закупівель є договір - угода сторін.

Договір поставки - це договір, згідно з яким постачальник зобов'язується в обумовлені терміни передати у власність (або повне господарське ведення, або оперативне управління) покупцю товар, призначений для підприємницької діяльності чи інших цілей, не пов'язаних з особистим споживанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього визначену ціну. Укладання договору поставки є необов'язковим, однак у певних випадках законодавство зобов'язує постачальника II укласти договір за вимогою покупця.

Договір підряду регулює закупівлі, об'єктом яких є результат певних дій і який переходить у власність замовника, а саме - ство­рення нового майна (будівництво), ремонт і реконструкція певних об'єктів, виконання наукових досліджень, розробка проектно-конструкторської документації тощо. Розрізняють такі форми закупівель:

♦ прямі закупівлі, за яких правовий зв'язок існує між двома суб'єктами закупівель, між якими укладається відповідний договір;

♦ посередницькі закупівлі, за яких особа, що здійснює проект, вступає у правові відносини з посередником, тобто з особою, що сприяє забезпеченню проекту необхідними ресурсами;

♦ біржові закупівлі - члени біржі здійснюють біржову торгівлю безпосередньо від свого імені і за свій рахунок, або від імені клієнта і за його рахунок, або від свого імені за рахунок клі­єнта, або від імені клієнта за свій рахунок. Відвідувачами біржових торгів можуть бути юридичні та фізичні особи, які є членами біржі і володіють правом на укладення біржових угод.

Вітчизняна структура матеріально-технічного забезпечення проектів охоплює такі етапи:

- підготовка специфікацій і технічних умов, що характеризу­ють кількість та якість необхідного устаткування, машин і механізмів, конструкцій, матеріалів, робіт і послуг;

- планування та організація процесу закупівель;

- вивчення можливих джерел закупівлі ресурсів і переговори з можливими постачальниками;

- попередній відбір учасників торгів;

- підготовка документів для торгів;

- проведення торгів і ухвалення рішення про присудження кон­трактів заявникам, що виграли торги;

- розміщення замовлення, включаючи переговори про поста­чання;

- контроль за постачанням (своєчасність, комплектність, кіль­кість і якість) і вжиття необхідних заходів у випадку відхилень;

- розв'язання конфліктів;

- здійснення взаєморозрахунків;

- наймання на роботу потрібних спеціалістів (підрядників), включаючи консультантів; У планування поставок;

- організація бухгалтерського обліку;

- доставка, приймання і зберігання товару;

- облік і контроль доставки.

Розглянемо детальніше окремі етапи процесу закупівель. Серед них важливе місце займає планування та організація, які:

- здійснюються на основі даних проектно-кошторисної документації;

- графіки розробляються на основі та у зв'язку із загальним планом проекту і з урахуванням тривалості розробки про­ектно-кошторисної документації, циклу закупівель і доставки вантажів;

- план охоплює проект загалом;

- вибір місця закупівель визначається на основі розрахунку вар­тості варіантів місця закупівель;

- у плані визначаються структури й особи, відповідальні за колену позицію поставок.

Вибір постачальників:

►здійснюється на основі вивчення так званих кваліфікаційних анкет, які з'ясовують управлінські, технічні, виробничі та фінансові можливості;

►із замовником і керівником проекту після опрацювання анкет­них даних складається список претендентів;

►за результатами торгів здійснюється остаточний вибір постачальників.

Розміщення замовлень здійснюється так:

- разом із проектною організацією розробляються заходи щодо стандартизації (скорочення номенклатури) закупівель;

- загальні замовлення оформляються тільки після скорочення номенклатури закупівель;

- оцінка заявок і проведення торгів передують укладенню контрактів;

- укладення контрактів проводиться на основі результатів додаткових зустрічей і узгодження з переможцями торгів вимог щодо перевезення і зберігання вантажів, а також порядку платежів і преміювання.

- здійснюється відповідно до спеціальних графіків;

- встановлюється щодо кожного з перелічених вище видів поставок (устаткування, роботи, місцеві матеріали, послуги);

- має за основу загальний план проекту;

- усі зміни вносяться в загальний графік проекту.

Розглянуті види робіт очолює служба керівника проекту. Вона працює в контакті з усіма підприємствами та організаціями, які забезпечують проект ресурсами. У випадку реалізації значного за обсягами проекту відповідні повноваження можуть передаватися менеджеру з поставок або навіть спеціальній службі.

3. Моніторинг реалізації інвестиційних проектів

Моніторинг інвестиційної діяльності (інвестиційних проектів) - це механізм проведення постійного нагляду та контролю за процесом освоєння інвестицій, визначення розмірів відхилень фактичних результатів від передбачених і виявлення причин цих відхилень.

Загальний моніторинг проекту здійснює інвестор (замовник) або від його імені дирекція об'єкту, що будується. Такий мо­ніторинг за угодою з інвестором можуть здійснювати генераль­ний підрядник відповідно до договору про консорціум.

Залежно від функцій учасників інвестиційної діяльності моні­торинг можна поділити за видами (маркетинговий, фінансовий, технічний), що передбачає відповідний порядок їх проведення.

Маркетинговий моніторинг проводиться з метою забезпе­чення своєчасних поставок на будову матеріально-технічних ре­сурсів і його здійснюють ті учасники, на яких покладені обов'язки у контрактах з матеріально-технічного забезпечення будов.

Фінансовий моніторинг проводиться інвестором, замовни­ком, а також іншими учасниками проекту на першому етапі осво­єння інвестицій (проектування та будівництво) за такими показ­никами: загальний обсяг інвестицій за проектом, витрати на земельну ділянку, витрати на проектно-дослідницькі роботи, вар­тість будівельно-монтажних робіт (договірна ціна), контрактова вартість обладнання, інструментів та реманенту; джерела фінансування проекту; власний капітал, акціонерний капітал та інші залучені кошти; запозичені кошти, кредити банку та інші боргові зобов'язання; лізинг та інші запозичені кошти; мобілізація внутрішніх ресурсів.

Моніторинг здійснюється у розрізі використання джерел фінан­сування: власних, запозичених або залучених коштів. У процесі моніторингу виявляються відхилення від програми реалізації проекту, приймаються рішення про мобілізацію внутрішніх фінансових ресурсів, додаткове залучення або запозичення коштів.

Технічний моніторинг, крім інвестора та його представників, здійснюють зазвичай генеральний проектувальник, інші проектувальники - у межах авторського нагляду. Технічний моніто­ринг проводиться з метою забезпечення відповідності об'ємно-планувальних та конструктивних рішень, прийнятих у будівельній та технологічній частинах проекту, вимогам ДБН, держстандартів, технічних умов.

Зазвичай експертиза та затвердження проектно-кошторисної документації проводиться до 1 вересня року, що передує почат­ковому в реалізації проекту. Разом з тим у період освоєння інвес­тицій та виконання будівельно-монтажних робіт, інвестор зацікав­лений у вдосконаленні проектних рішень, упровадженні нових науково-технічних досягнень, економному використанні всіх ресурсів на будівництві, що вже розпочалося.

Дирекція підприємства, що будується, як уповноважений представник інвестора виконує контрольні обміри обсягів вико­нання будівельно-монтажних робіт, звіряє з даними локальних, об'єктних та зведених кошторисів, перевіряє платіжні документи, звіряє їх дані з діючими кошторисними цінами та нормами. Зокрема, при аналізі сплачених та наданих до сплати документів виявляються витрати та суми, необґрунтовано (надмірно) сплачені іншим організаціям та підприємствам. Це можуть бути:

- кошти, сплачені за рахунок головної діяльності підприємств (вартість сировини та матеріалів,

- утримання апарату забудовника на підприємствах, що реконструюються, вартість налагоджувальних робіт тощо);

- частка у спорудженні загальних та відомчих об'єктів, що не належать до цієї будови;

- поточні витрати на заготівельно-складські витрати понад установлені ліміти;

- витрати на науково-дослідні роботи, які не мають від­ношення до конкретного будівництва.

Допущене підрядником подорожчання будівництва, як правило, призводить до відступу від передбачених титулом строків будів­ництва, нормативів заділу та строків введення об'єкта в експлуа­тацію. Означені в титулах та узгоджені з усіма учасниками строки виконання робіт є підставою для визначення показників виконання програми робіт, що суттєво впливають на розрахунки між учас­никами проекту та розміри компенсацій, які при цьому сплачуються.

Після введення об'єкта в експлуатацію об'єкта або його черги (пускового комплексу) інвестор продовжує фінансовий моніторинг. На цьому етапі підприємство починає виробляти продукцію, від реалізації якої створюється грошовий потік у вигляді коштів, що повертаються до інвестора і які він починає використовувати на відшкодування інвестиційних витрат, на погашення заборгованості кредиторам, а також на сплату дивідендів за залучені капітали.

На цьому етапі моніторинг інвестиційного проекту проводиться за такими показниками: загальний обсяг інвестицій за проектом, джерела фінансування, введено в експлуатацію виробничих засобів, грошові потоки, мобілізація внутрішніх ресурсів, об ґрун­тування інших джерел фінансування, внутрішня динамічна норма ефективності інвестицій, строк окупності введених в експлуа­тацію засобів за динамічною нормою ефективності інвестицій.

Постійному нагляду підлягає річна програма завершення (про­довження) інвестиційного процесу, в ходу якого відстежуються місячні планові та фактичні обсяги інвестицій, будівельно-монтажних робіт, витрати на обладнання. Аналізується рівень використання власного капіталу, залучених та запозичених коштів, виявляються відхилення, обґрунтовується необхідність мобілізації внутрішніх ресурсів та використання інших джерел фінансування. На цьому етапі в процесі фінансового моніторингу вже можна робити оцінку поточних показників ефективності інвестицій, розраховувати динамічну норму ефективності і порівнювати її з внутрішньою, визначати можливий очікуваний строк окупності інвестицій за умовами року експлуатації підприємства (черги), який підлягає фінансовому моніторингу.

4. Прийняття інвестором виконаних робіт і готових об'єктів

Після проведення пусконалагоджувальних робіт, які здійснюються в процесі монтажу обладнання, під час введення об'єкта в експлуатацію, а іноді і в післяпусковий період, настає дуже відпо­відальний етап інвестиційного процесу - введення в дію вироб­ничих потужностей та реалізація будь-яких інших видів робіт за інвестиційним проектом. В Україні діє порядок, установлений Кабінетом Міністрів, який передбачає кілька стадій прийняття виконаних робіт та готових об'єктів.

+ Перша стадія - це прийняття від замовника підрядником:

- затвердженої проектно-кошторисної документації та інших узгоджувальних та ліцензійних документів;

- будівельного майданчика;

- технологічного та іншого обладнання з відповідними комплектуючими матеріалами, конструкціями і деталями;

- матеріалів та виробів, постачання яких входить до обов'язків замовника;

- приміщень, будівель, споруд, будівельних машин, механізмів та іншого майна, що передається підряднику тимчасово на період будівництва відповідно до підрядного договору.

+Друга стадія - це прийняття від підрядника робочою комісією замовника:

- окремих видів робіт, конструктивних елементів та етапів;

- прийняття робіт зі складанням відповідних актів;

- попереднє прийняття конструктивних етапів для підтвердження технічної готовності для виконання наступних робіт;

- прийняття закінчених окремих установок, технологічних ліній для проведення комплексного випробування та пускона­лагоджувальних робіт;

- прийняття закінчених будівництвом окремих будівель, та споруд, що можуть використовуватись до кінцевої здачі об'єкта в експлуатацію;

- перевірка відповідності проектам об'єктів і змонтованого устаткування, результатів випробувань й комплексного опробування устаткування, підготовленості об'єктів до нормальної експлуатації й випуску продукції (надання послуг), включаючи виконання заходів щодо забезпечення нормальних і виключення небезпечних умов праці та захисту природного середовища, якості будівельно-монтажних робіт і приймання цих об'єктів.

Основне призначення робочих комісій - це завчасна підготовка об'єктів, що призначаються до введення в експлуатацію. Робочі комісії формуються завчасно: на великих будовах вони діють постійно і здійснюють час від часу приймання окремих видів робіт або етапів, а також окремих об'єктів, експлуатація яких можлива до завершення будівництва загалом.

Після одержання письмового повідомлення генпідрядника про готовність об'єкта до приймання інвестору надається така техніч­на документація:

- журнали виробництва будівельно-монтажних робіт;

- журнали авторського нагляду;

- акти випробування і приймання встановленого технологічного устаткування;

- сертифікати, технічні паспорти та інші документи заводів-виготовлювачів, які засвідчують якість матеріалів, конструкцій, устаткування.

Вся документація після завершення роботи робочої комісії нада­ється інвестором Державній приймальній комісії.

Датою введення в експлуатацію вважається дата підписання акту робочою комісією.

Головні завдання робочих комісій - це перевірка відповідності виконаних робіт вимогам ДБН, виявлення дефектів, недоробок та відхилень від затвердженої проектно-кошторисної документації, складання актів з претензіями до підрядника.

Усунення недоліків здійснюється підрядником у межах гарантій­них строків для: змонтованого обладнання та електромонтажних робіт - шість місяців; загальнобудівельних робіт - один рік; для житлових будинків - упродовж двох років.

Зазвичай виявлені робочою комісією недоліки в процесі будів­ництва повинні бути усунені до введення об'єкта в експлуатацію. Усі витрати з усунення недоліків відшкодовує генеральний підрядник. Якщо ці роботи виконує замовник своїми силами, то на його користь підрядником сплачується також недоїмка в розмірі 50% вартості цих робіт.

+ Третя стадія - це прийняття Державною комісією закінче­ного будівництвом підприємства, його черги, пускового комплек­су, житлового або іншого об'єкта. До складу Державних приймаль­них комісій зазвичай входять представники інвестора (замовника), генпроектувальника, генпідрядника та субпідрядників, органів державного санітарного, екологічного, протипожежного та іншого нагляду, технічної інспекції, банку, що фінансує проект тощо.

Очолюють Державні комісії, як правило, представники вико­навчої влади, органів муніципального управління. Призначаються комісії завчасно: не пізніше ніж за 30 днів до введення в експлуата­цію житлових та інших будівель, крім виробничих об'єктів, і за З місяці - для виробничих об'єктів.

Члени Державних приймальних комісій зобов'язані:

- суворо дотримуватись державних інтересів;

- ретельно перевіряти готовність об'єктів до експлуатації й установлювати для них строки початку випуску продукції, послуг в обсягах нормативного освоєння проектної потуж­ності;

- перевіряти відповідність потужності й кошторисної вар­тості підприємства, пускового комплексу, черги за про­ектом та тих, що фактично вводяться;

- при необхідності створювати підкомісії й призначати додат­кові опробування та випробування устаткування. Витрати за цими додатковими роботами несе інвестор. Державній приймальній комісії інвестором (замовником) надаю­ться такі документи:

- перелік усіх учасників інвестиційного процесу та обсягів вико­наних ними або наданих послуг;

- відомості про результати інженерних та економічних дослід­жень; ^документація про відведення земельного майданчика;

- проектно-кошторисна документація;

- документація робочої приймальної комісії.

Державна комісія повинна надати органу, що її призначив, акт про прийняття об'єкта, а в разі відмови - аргументований висновок. Цей державний орган повинен затвердити акт не пізніше ніж за тиждень - для житлово-громадських будівель, та місяць - для об'єктів виробничого призначення, але датою введення в експлуатацію об'єкта та прийняття на баланс інвестора виробничих активів вважається дата підписання акту Державною приймальною комісією.

Розрахунки за виконані роботи, продукцію та послуги в будівництві здійснюються за договірними цінами відповідно до укладених контрактів: за будову (об'єкт) загалом або шляхом про­міжних платежів. Проміжні розрахунки здійснюються на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт у межах 95% загальної вар­тості будівництва (за договірною ціною). При цьому замовник може перераховувати підряднику до 30% вартості річного обсягу робіт (при державному будівництві).

Кінцеві розрахунки проводяться у двотижневий термін після підписання акта прийняття об'єкта в експлуатацію.

Особливостями будівництва підприємств за допомогою комплек­тного імпортного устаткування є безумовна необхідність їх завершення до закінчення гарантійного строку, який установлений фірмами-постачальниками, і випуск продукції в обсягах і з якістю, передбачених у контракті. При цьому до складу комісії повинен включатися представник зовнішньоторговельних органів України.