Тема 9. Фінансова звітність корпорацій та її аналіз

1. Значення фінансової звітності

Згідно з Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 1 «Подання Фінансової звітності» (далі – МСБО 1) фінансова звітність загального призначення ("фінансова звітність") - це така фінансова звітність, яка має на меті задовольнити потреби користувачів, які не можуть вимагати від суб'єкта господарювання складати звітність згідно з їхніми інформаційними потребами. Фінансова звітність є основним джерелом інформації про економічну і фінансову діяльність корпорацій, яку використовують її менеджери, акціонери, партнери, органи статистики, державного регулювання і контролю. Фінансова звітність є відкритою, а її достовірність засвідчується незалежними аудиторами.  Річні фінансові звіти, публікуються в пресі, Інтернеті, інших засобах масової інформації.

Фінансові звіти надають користувачам інформацію про:

а) фінансовий стан;

б) фінансові результати;

в) зміни у фінансовому стані.

Для досягнення цієї мети фінансова звітність надає таку інформацію про суб'єкт господарювання:

а) активи;

б) зобов'язання;

в) власний капітал;

г) дохід та витрати, у тому числі прибутки та збитки;

ґ) внески та виплати власникам, які діють згідно з їхніми повноваженнями власників;

д) грошові потоки.

Фінансові звіти не надають і не повинні надавати будь-яку інформацію відносно майбутнього фінансового стану і фінансових результатів діяльності; у той же час, вони можуть бути використані як основа для їхнього прогнозування.

Фінансова звітність регламентується національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (далі - НПСБО) і міжнародними стандартами бухгалтерського обліку та фінансової звітності (далі - МСБО та МСФЗ), що робить їх послідовними і порівнювальними (за різні періоди); що дозволяє їх дані екстраполювати на майбутні періоди.

Кожен з користувачів має свої специфічні цілі і напрями аналізу інформації, представленої у фінансових звітах. На підставі інформації представленої у фінансових звітах користувачі можуть скласти уявлення про фінансовий стан, активи, власний капітал, ефективність використання вкладеного капіталу та перспективи розвитку компанії. Менеджмент несе відповідальність за фінансову звітність підприємства, а результати його діяльності оцінюються акціонерами на основі цих фінансових звітів.

Найбільш важливим моментом для керівництва корпорації є можливість приймати рішення на основі фінансових звітів. Якість рішень залежить від якості використовуваної фінансової інформації. Отже, своєчасність, доречність і достовірність інформації, наданої у фінансових звітах, є надзвичайно важливими.

Крім менеджменту, іншими основними користувачами фінансових звітів є інвестори (акціонери), які на підставі фінансових звітів можуть приймати рішення щодо доцільності придбання/продажу акцій підприємства, підписки на акції нової емісії і т. і.

2. Окрема і консолідована фінансова звітність

Загальні   принципи підготовки фінансової звітності, склад та вимоги до визнання і розкриття її елементів визначають МСБО 1 «Подання фінансової звітності» та НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Норми цих стандартів  застосовуються до фінансової звітності як до суб’єктів господарювання усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ), так і консолідованої фінансової звіт­ності.

Вимого до основних форм фінансових звітів викладені у тексті НП(С)БО 1, а самі форми -  у його додатках. У додатку 1 представлені форми фінансової звітності суб’єктів господарювання: форма № 1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)»; форма № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про су­купні доходи)»; форма № 3 «Звіт про рух грошових ко­штів (за прямим методом)» та Форма № 3-н «Звіт про рух грошових коштів (за непрямим методом)»; форма № 4 «Звіт про власний капітал» . У додатку 2 наведені форми консолідованої звітності. Їхня відмінність від основних форм - у назвах, які починаються зі слова «консолідований», та наявності декількох додаткових рядків.

 У відповідності до українського законодавства корпорації створені у формі публічних акціонерних товариств (далі – ПАТ) представляють фінансову звітність у відповідності з міжнародними стандартами.

Повний комплект фінансової звітності включає за МСБО 1(п.10) включає:

а) Звіт про фінансовий стан на кінець періоду;

б) Звіт про сукупні доходи за період;

в) Звіт про зміни у власному капіталі за період;

г) Звіт про рух грошових коштів за період;

ґ) Примітки, що містять стислий виклад суттєвих облікових політик та інші пояснення.

Суб'єкт господарювання може використовувати інші назви для звітів, ніж ті, що використовуються у цьому Стандарті, головне, щоб вони відображали їх сутнісний зміст.

Корпорація, як єдина економічна одиниця являє собою об’єднання групи юридично незалежних  суб’єктів господарювання, одне із яких є материнською компанією, а інші дочірніми, що нею контролюються. Тому материнська компанія складає окрему та консолідовану фінансову звітність.

Порядок складання і подання консолідованої фінансової звітності визначені НП(С)БО2  «Консолідована фінансова звітність», МСФЗ 10 «Консолідована фінансова звітність», МСБО 27 «Консолідована та окрема фінансова звітність».

В МСБО 27 зазначається, що консолідована фінансова звітність – це фінансова звітність групи, подана як фінансова звітність одного економічного суб'єкта господарювання, це звітності групи суб'єктів господарювання, яка контролюється материнським підприємством.

Група включає  материнське підприємство та всі його дочірні підприємства.

 Материнське підприємство  - суб'єкт господарювання створений у формі публічного акціонерного товариства, який має одне або кілька дочірніх підприємств.

Дочірнє підприємство - суб'єкт господарювання, зокрема некорпоративний суб'єкт господарювання, наприклад партнерство, що його контролює материнське підприємство.

Контроль - повноваження управляти фінансовими та операційними політиками іншого суб'єкта господарювання з метою одержання вигід від його діяльності, отриманих в результаті інвестицій у власний капітал дочірнього підприємства. Якщо материнське підприємство володіє часткою у власному капіталі менше, ніж 100%, то у консолідованій фінансовій звітності відображається неконтрольована частка.

Неконтрольована частка - власний капітал у дочірньому підприємстві, який не відноситься, прямо чи опосередковано, до материнського підприємства.

Материнська компанія крім консолідованої складає також окрему фінансову звітність.

Окрема фінансова звітність - звітність, що подається материнським підприємством, інвестором в асоційоване підприємство або контролюючим учасником спільно контрольованого суб'єкта господарювання, в яких інвестиції обліковуються на основі частки прямої участі, а не на основі відображених у звітності результатів та чистих активів об'єктів інвестування.

Складаючи консолідовану фінансову звітність, материнська компанія об'єднує свою фінансову звітність та фінансову звітність своїх дочірніх підприємств шляхом впорядкованого додавання подібних статей активів, зобов'язань, власного капіталу, доходу та витрат.

Щоб консолідована фінансова звітність відображала фінансову інформацію про групу як єдиний економічний суб'єкта господарювання з об’єднаної фінансової звітності виключаються:

а) балансова вартість інвестицій материнського підприємства в кожне дочірнє підприємство і частка власного капіталу материнського підприємства в кожному дочірньому підприємстві;

б) неконтрольовані частки в прибутку або збитку консолідованих дочірніх підприємств за звітний період;

в) неконтрольовані частки в чистих активах консолідованих дочірніх підприємств окремо від часток власності, що належать материнському підприємству (МСФЗ 27, п.18);

г) внутрішньогрупові сальдо та суми внутрішньогрупових операцій (у тому числі доходи, витрати та дивіденди).

Прибутки та збитки, що виникають у результаті внутрішньогрупових операцій та визнані в складі активів (таких як запаси та основні засоби), виключаються повністю. Внутрішньогрупові збитки можуть свідчити про зменшення корисності, що має також визнаватися у консолідованій фінансовій звітності (МСФЗ 27, п. 21).

Принципи та послідовність проведення консолідації  визначені в МСФЗ 10 та НП(С)БО 2.

В межах нашого курсу ми будемо використовувати консолідовану фінансову звітність за МСБО та МСФЗ.

3. Форми консолідованої фінансової звітності

У додатку 2 до НП(С)БО 1 представлені форми консолідованої фінансової звітності корпорацій: форма № 1 «Консолідований Баланс (Звіт про фінансовий стан)»; форма № 2 « Консолідований Звіт про фінансові результати (Звіт про су­купні доходи)»; форма № 3 «Консолідований Звіт про рух грошових ко­штів (за прямим методом)» та Форма № 3-н «Консолідований Звіт про рух грошових коштів (за непрямим методом)»; форма № 4 «Консолідований Звіт про власний капітал». Ці форми по змісту та структурі наближені до міжнародних стандартів.

    Консолідований Звіт про фінансовий стан (Баланс) за МСБО 1

 Консолідований Баланс відображає фінансовий стан корпорації на певний момент часу (як правило, на кінець року).

Представлена в цьому звіті інформація, з одного боку, характеризує існуючий фінансовий стан, а з  іншого, певним чином допомагає користувачам фінансових звітів зазирнути в майбутнє:

а)           економічні ресурси, що контролюються - спрогнозувати здатність генерувати грошові кошти та їх еквіваленти в майбутньому;

б)           фінансова структура (структура джерел фінансування) - спрогнозувати потребу в позиках, визначити розподіл майбутніх надходжень/вибуття грошових коштів, можливість залучення фінансових ресурсів у майбутньому;

в)           ліквідність (наявність коштів, достатніх для своєчасного погашення фінансових зобов’язань протягом даного періоду часу) і платоспроможність (наявність грошових коштів, достатніх для вчасного виконання фінансових зобов’язань упродовж більшого періоду) - спрогнозувати ймовірність своєчасного виконання фінансових зобов’язань.

Основними елементами Балансу є:

а)         активи (A);

б)        зобов’язання (L);

в)        власний капітал (E).

Основне балансове рівняння:

 Активи (A) = Зобовязання (L) + Власний капітал (E).

 Активи класифікуються на оборотні і необоротні:

 Активи (A) = Необоротні активи (NonCA) + Оборотні активи (CA)

Актив слід класифікувати як оборотний актив, якщо він:

а)           буде проданий, буде утримуватися для продажу або споживання у звичайному ході нормального операційного циклу підприємства (сировина, матеріали, поточні біологічні активи);

б)        утримується в основному з метою продажу або протягом короткострокового періоду та, як очікується, буде реалізований протягом дванадцяти місяців після дати балансу;

в)        є грошовими коштами або активом, що є еквівалентом грошових коштів, не обмеженим у використанні .

Всі інші активи класифікуються як необоротні (основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові інвестиції).

 Зобов’язання (L) = Довгострокові зобов’язання (LTL) + поточні  зобов’язання (CTL).

 Зобов’язання слід класифікувати як поточне, якщо воно:

а) буде погашене в ході звичайного операційного циклу;

б) має бути погашене протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Всі інші зобов’язання класифікуються як довгострокові.

Власний капітал включає в себе:

а)    випущений капітал;

б)   резерви;

в)   нерозподілений прибуток (непокриті збитки).

Власний капітал являє собою різницю між сумою активів і сумою зобов’язань:

 Власний капітал (E) = Активи (A) – Зобов’язання (L).

Економічний зміст цього рівняння полягає в тому, що в разі продажу частини активів корпорації для виплати боргів сума, що залишилася, належить акціонерам. Після задоволення вимог, які  до корпорації всіма іншими сторонами, кошти, що залишаються, будуть розподілені серед власників звичайних акцій відповідно до їхніх часток у капіталі.

Форма балансу відповідно до вимог МСБО 1 має включати, як мінімум, рядки з такими показниками:

а) основні засоби;

б) нематеріальні активи;

в) фінансові активи (за винятком сум інвестицій, які обліковуються за методом участі в капіталі, торговельної та іншої дебіторської заборгованості, грошових коштів та їх еквівалентів);

г) інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі;

д) запаси;

е) торговельна та інша дебіторська заборгованість;

ж) грошові кошти та їх еквіваленти;

з) торговельна та інша кредиторська заборгованість;

и) податкові зобов’язання і активи;

 к) резерви;

л) довгострокові зобов’язання, на яку нараховуються відсотки;

м) частка меншості;

н) випущений капітал і резерви.

Баланс може мати горизонтальну форму (у вигляді двосторонньої таблиці), або вертикальну форму.

Приклад консолідованого звіту про фінансовий стан (баланс) представлений у Додатку 1 «Агрохолдинг МХП: Консолідована фінансова звітність», таблиці 1.

   Консолідований Звіт про су­купні доходи (Звіт про фінансові результати)за МСБО1

 Консолідований звіт про сукупні доходи показує результати роботи корпорації за фінансовий рік.

Основне рівняння цього звіту:

Прибуток (збиток) = Доходи – Витрати

 В МСБО1,п.7. зазначається, що фінансовим результатом діяльності за певний період часу є загальний сукупний прибуток. Загальний сукупний прибуток  - це зміна у власному капіталі протягом періоду внаслідок операцій та інших подій, окрім тих змін, що виникли внаслідок операцій з власниками, які діють згідно з їх повноваженнями власників.

Загальний сукупний прибуток включає всі компоненти "прибутку або збитку(чистий прибуток)" від операційної діяльності та "іншого сукупного прибутку":

           Загальний сукупний прибуток/збиток = Чистий прибуток від операційної діяльності + Інший сукупний прибуток

Інший сукупний прибуток містить статті доходів або витрат (включаючи коригування перекласифікації), які не визнані у чистому прибутку/ збитку, як вимагають або дозволяють інші МСФЗ.

Компонентами іншого сукупного прибутку є:

а) зміни у вартості необоротних активів в результаті переоцінки;

б) актуарні прибутки та збитки за програмами з визначеними виплатами працівникам;

 в) прибутки та збитки, що виникають внаслідок переведення фінансової звітності закордонної господарської одиниці (курсові різниці);

г) прибутки та збитки від інвестицій в інструменти власного капіталу, оцінені за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки в іншому сукупному прибутку;

ґ) ефективна частка прибутків та збитків за інструментами хеджування при хеджуванні потоків грошових коштів;

д) для окремих зобов'язань, призначених як такі, що оцінюються за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку, величина зміни справедливої вартості, що відноситься до змін кредитного ризику зобов'язання (МСБО 1, п.7).

Суб'єкт господарювання повинен подавати усі статті доходу та витрат, визнані за період:

а) у єдиному звіті про про сукупні доходи або

б) у двох звітах: звіті, що відображає компоненти прибутку або збитку (окремий звіт про прибутки та збитки від операційної діяльності) та другому звіті, що починається з прибутку або збитку та відображає компоненти іншого сукупного прибутку (звіт про сукупні доходи) (МСБО 1,п.81).

Звіт про сукупні доходи має включати, як мінімум, рядки, які подають такі суми за період:

а) дохід;

б) фінансові витрати;

в) частку прибутку або збитку асоційованих та спільних підприємств, що обліковуються за методом участі в капіталі;

г) податкові витрати;

д) прибуток або збиток (чистий прибуток);

е) складові іншого сукупного прибутку

є) частку іншого сукупного прибутку асоційованих та спільних підприємств, що обліковуються за методом участі в капіталі;

ж) загальний сукупний прибуток (чистий прибуток + інший сукупний прибуток).

У консолідованому звіті про сукупні доходи надається інформація про розподіл прибутку/збитку від операцій компанії та загального сукупного прибутку за період між власниками материнської та неконтрольованої частки (МСБО 1, п.83).

Згідно НП(С)БО 1 застосовується єдина форма звіту: форма № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про су­купні доходи)», яка включає 4-ри розділи: в першому представлені результати операційної діяльності; другому - інші сукупні доходи; третьому - класифікацію операційних витрат; четвертому -  розрахунок показників прибутковості акцій.

Приклад консолідованого звіту про сукупні доходи представлений у Додатку 1 «Агрохолдинг МХП: Консолідована фінансова звітність», у таблиці 2.

Консолідований звіт про зміну у власному капіталі

 Звіт про зміни у власному капіталі за МСБО 1, як і форма 3 за НП(С)БО 1 надає користувачам додаткову інформацію про зміни, які виникли у власному капіталі за період між двома датами балансу.

Зміст Звіту про зміни у власному капіталі полягає у відображенні змін у власному капіталі за період між двома датами балансу збільшення (зменшення) його чистих активів за період:

 Власний капітал на початок періоду (E₀) + Зміни в капіталі (DE) = Власний капітал на кінець періоду (E₁).

Консолідований Звіт про зміни у власному капіталі включає таку інформацію:

а) загальний сукупний прибуток за період, із зазначенням окремо загальних сум, що відносяться до власників материнської компанії та до неконтрольованих часток;

б) для кожного компонента власного капіталу (прибутку/ збитку, іншого сукупного доходу, операцій з власниками) зіставлення вартості на початок та на кінець періоду, окремо розкриваючи зміни в результаті.

При представленні інформації про операції з власниками, які діють згідно з їхніми повноваженнями власників, показують окремо внески власників та виплати власникам, а також зміни у частках власності у дочірніх підприємствах, які не спричинили втрату контролю (МСБО 1, пп.106-110).

     Консолідований Звіт про рух грошових коштів

 Інформація про рух грошових коштів надає користувачам фінансової звітності основу для оцінки спроможності суб'єкта господарювання генерувати грошові кошти та еквіваленти грошових коштів і для оцінки потреб у використанні цих грошових потоків (МСБО 1,п.111; НП(С)БО 1, п.9). Інформація про грошові потоки є корисною для оцінки здатності суб'єкта господарювання генерувати грошові кошти та їх еквіваленти; вона також дає користувачам змогу розробляти моделі для оцінки та порівняння теперішньої вартості майбутніх грошових потоків різних суб'єктів господарювання.

Вимоги до подання та розкриття інформації про рух грошових коштів встановлені МСБО 7 «Звіт про рух грошових коштів».

Звіт про рух грошових коштів надає інформацію про зміни грошових коштів підприємства та їх еквівалентів протягом певного періоду в результаті його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності . При складанні фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності підприємства можуть обрати спосіб складання звіту про рух грошових коштів за прямим або непрямим методом із застосуванням відповідної форми звіту.

Грошові кошти складаються з готівки в касі і депозитів до запитання.

Еквіваленти грошових коштів - це короткострокові, високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у відомі суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик зміни вартості (наприклад державні короткострокові облігації. Казначейські векселі)).

Грошові потоки - це надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

Чистий рух грошових коштів – це різниця між надходженнями та вибуттям грошових коштів та їх еквівалентів.

Операційна діяльність - це основна діяльність суб'єкта господарювання, яка приносить дохід, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.

Інвестиційна діяльність - це придбання і продаж довгострокових активів, а також інших інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.

Фінансова діяльність - діяльність, що спричиняє зміни розміру та складу вкладеного капіталу та запозичень суб'єкта господарювання (МСБО 7, п.6).

Суб'єкти господарювання подають грошові потоки від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності у вигляді, який найбільше відповідає його бізнесу. Класифікація за видами діяльності надає інформацію, яка дає користувачам змогу оцінювати вплив цих видів діяльності на фінансовий стан суб'єкта господарювання і суму його грошових коштів та їх еквівалентів. Таку інформацію можна також використовувати для оцінки взаємозв'язку наведених вище видів діяльності (МСБО 7,п.11).

Звіт про рух грошових коштів складається з трьох розділів: перший - «Рух коштів від операційної діяльності», другий – «Рух коштів від інвестиційної діяльності»,  третій – «Рух коштів від фінансової діяльності».

Сума грошових потоків від операційної діяльності є ключовим показником того, якою мірою операції суб'єкта господарювання генерують грошові кошти, достатні для погашення позик, підтримки операційної потужності суб'єкта господарювання, виплати дивідендів та здійснення нових інвестицій без залучення зовнішніх джерел фінансування.

Згідно з вимогами МСБО 7 при складанні  руху грошових коштів від операційної діяльності(розділ 1) використовується прямий або непрямий метод, тоді як два інші розділи складаються за прямим методом.

Приклад консолідованого звіту про рух грошових коштів (непрямий метод)представлений у Додатку 1 «Агрохолдинг МХП: Консолідована фінансова звітність», таблиця 3.

    Примітки

Останньою обов’язковою складовою фінансової звітності є «Примітки». Примітки містять інформацію на додаток до поданої у звіті про фінансовий стан, звіті про сукупні доходи, окремому звіті про прибутки та збитки (якщо він подається), звіті про зміни у власному капіталі та звіті про рух грошових коштів. Примітки надають описові пояснення чи детальніший аналіз статей, поданих у цих фінансових звітах, а також інформацію про статті, які не відповідають вимогам визнання в цих звітах (МСБО 1 п.7).

 Взаємозв’язок між фінансовими звітами

 Фінансова звітність - це комплект, який складається з чотирьох розглянутих звітів. Між звітами існує взаємозв’язок, який слід розуміти, оскільки такий взаємозв’язок є важливим для сприйняття звітів і приміток не окремо, а як єдине ціле.

Звіт про фінансовий стан (Баланс) пов'язаний з трьома іншими звітами. Зв'язок із Звітом про сукупні доходи відбувається через Нерозподілений прибуток, який є частиною чистого прибутку, що накопичується, збільшуючи власний капітал:

 Активи = Зобов’язання + Власний капітал;

Власний капітал = Акціонерний капітал + Нерозподілений прибуток.

 Нерозподілений прибуток = Прибуток поточного періоду (Чистий прибуток) + Прибуток попереднього періоду (Нерозподілений прибуток на початок періоду)

 Таким чином, ланкою, що пов’язує Баланс з Звітом про сукупні доходи, є чистий прибуток, включений до власного капіталу:

Чистий прибуток = Доходи - Витрати

  Проте чистий прибуток не тільки направляється в нерозподілений прибуток, а й використовується на виплату дивідендів. Тому нерозподілений прибуток поточного року може не співпадати з чистим прибутком.  Крім того, нерозподілений прибуток може направлятися на збільшення додатково капіталу та формування резервів, що також призводить до зміни величини накопиченого нерозподіленого прибутку. Подібні зміни відображаються у Звіті про зміни у власному капіталі:

Власний капітал на кінець періоду = Власний капітал на початок періоду + Зміни нерозподіленого прибутку на початок періоду + Чистий прибуток за період + Зміни в капіталі.

 Таким чином, Звіт про зміни у власному капіталі має ланки, що пов’язують Баланс зі Звітом про сукупні доходи.

Звіт про рух грошових коштів відображає грошові потоки підприємства від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

При застосуванні непрямого методу складання Звіту про рух грошових коштів ланками, що пов’язують Баланс з Звітом про сукупні доходи, є:

 Грошові кошти на кінець періоду (Баланс на початок періоду) = +/- Чистий прибуток за період (Звіт про сукупні доходи) +/- Коригування +/- Грошові потоки від інвестиційної діяльності +/- Грошові потоки від фінансової діяльності.

 При застосуванні прямого методу складання Звіту про рух грошових коштів ланками, що пов’язують Баланс з Звітом про сукупні доходи, є:

 Грошові потоки за період = Залишок на кінець періоду (Баланс) +/- відповідні Доходи/Витрати за період (Звіт про сукупні доходи) - Залишок на початок періоду (Баланс).

4. Аналіз фінансової звітності

Методи аналізу фінансової звітності

 Якщо публічна фінансова звітність, підготовлена відповідно до міжнародних стандартів, є найбільш повною та загальнодоступною фінансовою інформацією, то аналіз фінансової звітності – це процесс її розгляду та інтерпретації з застосуванням спеціального інструментарію, в результатї якого здійснюється оцінка фінансової позиції  суб’єкта господарювання .

Аналіз фінансової звітності – це  сукупність прийомів, методів та інструментів, що застосовуються для оцінки фінансової позиції.

Основні види аналізу, що їх можна застосовувати до фінансових звітів, є такими:

а)      горизонтальний аналіз;

б)     вертикальний аналіз;

в)     аналіз трендів;

г)      аналіз фінансових коефіцієнтів.

 Горизонтальний аналіз - це аналіз змін окремого показника чи статті фінансових звітів у період між двома звітними датами.

Горизонтальний аналіз використовується для аналізу абсолютних (сума) і відносних (%) змін розділів і статей фінансових звітів у період між звітними датами.

 Інформація, одержувана за допомогою даного аналізу, може бути використана для визначення будь- яких суттєвих змін у фінансових звітах, що порушують питання про значні події чи операції, що спричинили ці зміни. За допомогою цього аналізу неможливо визначити, які саме події відбулися, проте, він виявляє їх можливі наслідки і подальше можливе дослідження.

Обмеженням горизонтального аналізу є неможливість його використання для аналізу:

а)      нового підприємства;

б)     підприємства, що змінило свою діяльність.

 Вертикальний аналіз застосовується для порівняння різних розділів і статей фінансових звітів між собою на кінець періоду (розділи і статті Балансу), чи за певний період часу (розділи і статті Звіту про сукупні доходи). Кожна стаття фінансових звітів подається у відсотках до підсумкової суми активів Балансу або чистого доходу (виручки) в Звіті про сукупні доходи.

Вертикальний аналіз розглядає взаємозалежності між різними розділами і статтями фінансових звітів з метою виявлення незвичайних залежностей, які можуть потребувати подальшого дослідження й аналізу для встановлення їхніх можливих причин.

Обмеженням застосування вертикального аналізу є неможливість його використання на підприємстві, яке змінило свою діяльність.

Аналіз трендів - це розширений горизонтальний аналіз. Він є важливим інструментом аналізу динаміки результатів діяльності, бюджетування та прогнозування.

Основні кроки для розрахунку трендових відсотків:

а)      вибір базового року трендового періоду ;

б)     значення в фінансових звітах за базовий рік приймаємо за 100%;

в)      відповідні значення за наступні періоди визначаються у відсотках від суми базового року.

Обмеженням аналізу трендів є неможливість його застосування для:

а)      нового підприємства;

б)      підприємства, яке змінило свою діяльність.

 Метод фінансових коефіцієнтів

 Потужним аналітичним інструментом, за допомогою якого можна оцінити фінансову позицію корпорації є метод фінансових коефіцієнтів. Фінансові коефіцієнти дозволяють порівнювати поточні фінансові звіти з:

а) фінансовими звітами за попередній період;

б) бюджетами;

в) фінансовою звітністю інших корпорацій за той же період часу;

г) середньогалузевими показниками.

Аналіз фінансових коефіцієнтів полягає в зіставленні одного показника фінансової звітності з іншим для розрахунку коефіцієнта, і оцінці того, чи вказує отриманий коефіцієнт на будь-які слабкі чи сильні сторони.

Ключем до одержання суттєвої інформації за допомогою даного виду аналізу є порівняння. Для визначення позитивних чи негативних тенденцій розвитку проводиться  порівняння фінансових коефіцієнтів за кілька періодів у межах однієї корпорації, або для визначення, чи корпорація, що аналізується, є кращою або гіршою, ніж в середньому по галузі  здійснюється порівняння фінансових коефіцієнтів різних компаній однієї сфери діяльності.

В літературі зустрічаються різні підходи до класифікації груп фінансових коефіцієнтів, які характеризують різні фінансові параметри корпорацій. Найбільшого розповсюдження, як с еред науковців, так і практиків отримала класифікація, яка виділяє наступні основні групи фінансових коефіцієнтів:

•  короткострокової платоспроможності або ліквідності (Liquidity Ratios);
• коефіцієнти довгострокової платоспроможності або структури капіталу (Capital Structure Ratios or Leverage Ratios);
•  ефективності операційної діяльності або оборотності (Efficiency Ratios );
•  покриття фінансових витрат ( Coverage Ratios)
•  прибутковості (Profitability Ratios);
•  ринкової вартості акцій (Market Value Ratios).

Перші п’ять груп фінансових коефіцієнтів розраховується на базі фінансової звітності і тому розглядаються в цій темі. Коефіцієнти останньої шостої групи «коефіцієнти ринкової вартості акцій (Market Value Ratios»  будуть розглянуті пізніше (в темі 4), оскільки для їх розрахунку застосовується ринкова інформація стосовно котирувань акцій на біржі.

 Кожна група включає значний арсенал коефіцієнтів. У відповідності до потреб користувачів фінансової звітності їх перелік може збільшуватися, або зменшуватися. Тому зупинимося тільки на основних коефіцієнтах кожної групи, які використовуються постійно.

Зміст та алгоритм розрахунку за міжнародними та національними стандартами представлено у додатку 2: "Агоритм розрахунку основних фінансових коефіцієнтів".

Приклади практичного застосування методу фінансових коефіцієнтів викладені в додатку 3 "Аналіз фінансової звітності ПАТ "Укрсир" та додатку 4 " Основні фінансові коефіцієнти Агрохолдингу МХП"