Тема 6. Інвестиційний аналіз проекту.

1. Інвестиційний проект, його зміст та порядок розробки

Інвестиційний проект, його зміст та порядок розробки

Інвестування відбувається через реалізацію проектів.

Інвестиційний проект – це проект, пов'язаний із реалізацією повного циклу інвестицій (від вкладення капіталу до здавання його в експлуатацію та одержання прибутку).

У широкому розумінні інвестиційний проект – це системно обмежений і закінчений комплекс заходів, документів і робіт, фінансовим результатом якого є прибуток (дохід), матеріально-речовим результатом – нові або реконструйовані основні фонди (комплекси об’єктів), або придбання та використання фінансових інструментів чи нематеріальних активів з подальшим отриманням доходу чи соціального ефекту.

Найчастіше інвестиційний проект – це об’єкт реального інвестування.

Інвестиційний проект може бути у формі:

а)   нульового проекту – який передбачає утворення нового виробництва;

б)  реконструкції – впровадження передових технологій без зміни профілю підприємства;

в)   перепрофілювання діючого підприємства.

Кожен проект має містити такі складові:

-  проектні матеріали;

-  учасники та дії, які виконуються ними;

-  організаційно-економічний механізм реалізації проекту (взаємодія учасників);

-  організаційні, операційні і часові рамки.

Проектні матеріали:

1)    Офіційні документи, обов’язкові при проектуванні об’єктів капітального будівництва (проектна документація), у тому числі:

– TEO проекту будівництва підприємства, будівель, споруд;

– проект будівництва підприємства, будівель, споруд;

– обґрунтування інвестицій в будівництво підприємства, будівлі чи споруди;

– бізнес-план, що подається у складі заявки на участь в конкурсному розподілі інвестиційних ресурсів.

2)     Додаткові матеріали, що розроблюються учасниками інвестиційного проекту при експертизі цих проектів і підготовці до реалізації проектів.

Вимоги до проектних матеріалів:

1)      опис складу учасників;

2)      опис дій, які необхідно виконати з вказівкою визначених обсягів, строків та виконавців;

3)      інформація про підприємства-учасники;

4)      інформація про продукцію, що буде вироблятися, у тому числі, відмінність від тої, що присутня на ринку;

5)      інформація про кон’юнктуру продукції, що буде вироблятися, а також про необхідні ресурси;

6)      обґрунтування допустимості в проекті містобудівних, архітектурних, інженерних, технологічних та інших рішень, відомості про наявність вихідної дозвільної інформації;

7)      обґрунтування можливості укомплектування підприємства спеціалістами необхідної професії і кваліфікації в період реалізації проекту;

8)      інформація про екологічні та соціальні наслідки реалізації проекту;

9)      обґрунтування юридичної допустимості проекту;

10) обґрунтування комерційної реалізації проекту;

11) ставлення місцевої адміністрації до реалізації проекту;

12) обґрунтування прийнятих у проекті цін на продукцію, що виробляється, роботи та послуги;

13) опис організаційно-економічного механізму реалізації проекту, у т. ч. перелік необхідних заходів державної підтримки;

14) розрахунки й обґрунтування результатів і витрат для кожного учасника проекту, а також для сторонніх економічних суб’єктів, інтересів яких торкаються в процесі реалізації проекту;

15) обґрунтування економічної доцільності реалізації проекту для його учасників народного господарства загалом й окремих регіонів, зокрема;

16) умови припинення реалізації проекту.

Учасник інвестиційного проекту – це особа (фізична або юридична).

До дій, що виконують учасники проекту, варто віднести здійснення інвестицій і виробництво продукції (надання послуг чи виконання робіт, разом із будівельно-монтажними), продаж чи покупку цінних паперів. Сюди належить також операції з надання (погашення) позик, продажу чи покупки товарів учасником проекту.

Організаційно-економічний механізм реалізації проекту – це форма взаємодії учасників проекту.

Організаційно-економічний механізм реалізації проекту включає:

1. Нормативні документи, на основі яких здійснюється взаємодія учасників.

2. Зобов’язання, що приймаються учасниками у зв’язку зі здійсненням спільних дій з реалізації проекту, гарантії таких зобов’язань і санкції за їх порушення.

3. Умови фінансування інвестицій, а також заходи із взаємної фінансової, організаційної або іншої підтримки.

4. Особливі умови обороту продукції та ресурсів між учасниками, цін для взаємних розрахунків, товарне кредитування, безкоштовне передавання основних засобів у постійне або тимчасове користування.

5. Система управління реалізацією проекту, що забезпечує відповідну синхронізацію діяльності учасників, захист інтересів кожного із них і своєчасне коригування подальших дій.

6. Основні особливості облікової політики кожного підприємства-учасника.

Організаційні, операційні та часові рамки проекту:

– операційні рамки проекту характеризуються складом учасників та їх діями. Різноманітні дії, передбачені проектом, можуть відображатися у проектних матеріалах і розрахунках ефективності з різною мірою деталізації;

– часові рамки характеризуються періодом реалізації проекту та його розбиттям на окремі інтервали часу, кроки;

– період реалізації проекту – відрізок часу, протягом якого здійснюються передбачені в проекті дії;

– графік реалізації проекту, у якому відображаються всі види діяльності, які планують виконати учасники в рамках реалізації проекту.

Інвестиційні проекти класифікують за такими ознаками, як: обсяг інвестицій; напрями інвестування; тип доходів; тип взаємозалежності, тип грошового потоку рівень ризику; форма власності (табл. 1).

Таблиця 1

Класифікація інвестиційних проектів

Розробка та реалізація інвестиційного проекту (насамперед, виробничого спрямування) проходить тривалий шлях від ідеї до випуску продукції. Цей період прийнято розглядати як цикл інвестиційного проекту або інвестиційний цикл, який охоплює три фази:

-     передінвестиційну (попередні дослідження до остаточного прийняття інвестиційного рішення);

-     інвестиційну (проектування, укладання договорів, будівництво);

-     виробничу (етап експлуатації знову створених об'єктів).

Кожна з цих фаз на стадії та етапи, яким відповідають своя мета та методи.

В інвестиційному циклі найвагомішою є передінвестиційна фаза, яка містить чотири стадії:

-  пошук інвестиційних концепцій (opportunity studies);

-  попередня підготовка проекту (pre-feasibility studies);

-  остаточне формулювання проекту та оцінка його техніко-економічної та фінансової прийнятності (feasibility studies);

-  етап фінального розгляду проекту та прийняття по ньому рішення (final evaluation).

Проводиться укрупнена оцінка найважливіших техніко-економічних параметрів, яка дозволить виявити доцільність розробки інвестиційного проекту та приблизно оцінити його економічну життєздатність:

1. Перший етап розробки ТЕО проекту починається з того, що формулюється кінцева мета проекту та виявляються можливі напрями розробки проекту:

– якщо за попередніми розрахунками усі витрати за проектом значно перевищують надходження, тобто проект є збитковим, його відхиляють і до нього більше не повертаються.

– якщо попередня оцінка ефективності проекту не дала однозначної негативної відповіді про його економічну життєздатність і показала, що проект є або, можливо, буде прибутковим, можна переходити до другого етапу розробки ТЕО.

2. Другий етап розробки ТЕО передбачає розширену, деталізовану оцінку ефективності інвестиційного проекту в конкретних розрахунках та цифрах.

3. Кінцевим результатом є Попередній Інформаційний Меморандум, що надалі використовується при переговорах з інвестором, у якому відображаються такі аспекти інвестиційного проекту:

-     загальна інформація про інвестиційний проект;

-     оцінка маркетингових факторів;

-     визначення виробничої програми;

-     вибір технології, виробництва та технологічного устаткування;

-     вибір місця розташування виробництва;

-     забезпеченість ресурсами;

-     екологічна оцінка проекту;

-     вибір проектувальників, підрядників та постачальників обладнання, сировини, покупців продукції тощо;

-     інституціональні аспекти проекту;

-     фінансова та економічна оцінка проекту;

-     аналіз чутливості;

-     оцінка ризиків проекту.

Попередній Інформаційний Меморандум є тим основним первісним документом, що дає потенційному інвестору або кредитору необхідну інформацію про інвестиційний проект, тобто дозволяє прийняти рішення про можливу участь у проекті.

Інвестиційна фаза циклу (або освоєння інвестицій), поділяють на такі стадії:

-  встановлення правової, фінансової та організаційної основ для здійснення проекту;

-  придбання та передавання технологій, у т. ч. основні проектні роботи;

-  детальне проектне опрацювання та укладання контрактів, у т. ч. участь у тендерах, оцінку пропозицій та проведення переговорів;

-  придбання землі, будівельні роботи та монтаж обладнання;

-  передвиробничий маркетинг, у т. ч. забезпечення поставок та формування адміністрації фірми;

-  набір та освіта персоналу;

-  здавання в експлуатацію та пуск підприємства.

Інвестиційна фаза – це період реалізації інвестиційного проекту. Головним завданням цього періоду є виконання суб’єктами інвестиційної діяльності своїх функціональних обов’язків щодо проекту.

Крім того, суб’єкти інвестиційної діяльності повинні виконувати постійний контроль та нагляд за процесом реалізації проекту, оцінювати поточні результати (відхилення) та вносити корективи у бізнес-план, проект організації виробництва, проект організації робіт, план фінансування, календарний план або сітьовий графік та інші документи, за допомогою яких можна спостерігати та регулювати освоєння інвестицій.

Постійний нагляд та контроль за процесом освоєння інвестицій прийнято називати моніторингом інвестиційних проектів.

Експлуатаційна фаза є останньою в проектному циклі, де інвестор одержує результати від вкладеного капіталу.

Основою експлуатаційної фази є реабілітаційні дослідження, які проводяться на рівні фірми або підприємства та включають:

– попередню діагностику, де проводиться аналіз підприємств, які потребують реабілітації;

– діагностику – стадія на якій визначаються слабкі сторони підприємства, а також можливі сторони реабілітації;

–  короткострокові заходи з реабілітації – на цій стадії здійснюються заходи, які не потребують великих капіталовкладень (реорганізація фінансового управління, управління запасами, контролю або попереджувального технічного обслуговування);

– оцінку проектів та збільшення фінансування – у випадку завершення діагностичного аналізу, вирішується питання про залучення додаткових інвестиційних коштів для фінансування реабілітаційних проектів;

– реабілітацію – це заключний процес, який містить: додаткове навчання з усіх аспектів реабілітації, введення попереджувального технічного обслуговування та контролю якості, покращення фінансового та загального управління, консультування з питань стратегії, планування та інвестування.

Таким чином, знову починається фаза передінвестиційних досліджень.

Загальна процедура впорядкування інвестиційної діяльності щодо конкретного проекту формалізується у вигляді проектного циклу (спрощена форма інвестиційного циклу), який має такі етапи:

– формулювання проекту (ідентифікація): керівництво аналізує поточний стан підприємства та визначає найбільш пріоритетні напрями його подальшого розвитку; результатом аналізу є бізнес-ідея, яка подається як інвестиційний проект;

– розробка (підготовка) проекту: поступове уточнення та вдосконалення плану проекту за всіма його напрямами – комерційному, технічному, фінансовому, економічному, інституціональному тощо; пошук та збір вихідної інформації для вирішення окремих завдань проекту;

– експертиза проекту:  найважливіший етап проектного циклу, на якому інвестор або сам проводить експертизу інвестиційного проекту за всіма напрямами, або залучає для цього авторитетну консалтингову компанію;

– здійснення проекту: охоплює реальний розвиток бізнес-ідеї до того моменту, коли проект вводиться в експлуатацію;

– оцінка результатів: проводиться як по закінченню проекту загалом, так і в процесі його реалізації; основна мета – порівняння ідей, закладених у проект із мірою їх фактичного виконання.

2. Чиста теперішня вартість

Чиста теперішня вартість проекту – Net Present Value (NPV). Це найвідоміший і найуживаніший критерій. У літературі зустрічаються й інші його назви: чиста приведена вартість, чиста приведена цінність, дисконтовані чисті вигоди. NPV являє собою дисконтовану цінність проекту (поточну вартість доходів або вигід від вкладених інвестицій). Чиста теперішня вартість проекту – це різниця між величиною грошового потоку, дисконтованого за прийнятної ставки доходності і сумою інвестицій. Для розрахунку NPV проекту необхідно визначити ставку дисконту, використати її для дисконтування потоків витрат та вигід і підсумувати дисконтовані вигоди й витрати (витрати зі знаком мінус). При проведенні фінансового аналізу ставка дисконту звичайно є ціною капіталу для фірми. В економічному аналізі ставка дисконту являє собою закладену вартість капіталу, тобто прибуток, який міг би бути одержаний при інвестуванні найприбутковіших альтернативних проектів.

Якщо NРV позитивна, то проект можна рекомендувати для фінансування. Якщо NPV дорівнює нулю, то надходжень від проекту вистачить лише для відновлення вкладеного капіталу. Якщо NРV менша нуля – проект не приймається.

Розрахунок NPV робиться за такими формулами:

NPV =,

або

NPV =,

де В_t – вигоди проекту в рік t; С_t – витрати на проект у рік t; і – ставка дисконту; n – тривалість (строк життя) проекту.

Основна перевага NPV полягає в тому, що всі розрахунки провадяться на основі грошових потоків, а не чистих доходів. Окрім того, ефективність головного проекту можна оцінити шляхом підсумовування NPV його окремих підпроектів. Це дуже важлива властивість, яка дає змогу використовувати NPV як основний критерій при аналізі проекту.

Основним недоліком NPV є те, що її розрахунок вимагає детального прогнозу грошових потоків на термін життя проекту. Часто робиться припущення про постійність ставки дисконту.

4.     Термін окупності інвестицій – це час, протягом якого грошовий потік, одержаний інвестором від втілення проекту, досягає величини вкладених у проект фінансових ресурсів. У господарській практиці його можуть визначати без урахування необхідності грошових потоків у часі або з урахуванням такої необхідності. Термін окупності проекту – Payback Period (РВР) використовується переважно в промисловості. Один із найбільш часто вживаних показників оцінки ефективності капітальних вкладень. На відміну від показників, які використовуються у вітчизняній практиці, показник «термін окупності капітальних вкладень» базується не на прибутку, а на грошовому потоці з приведенням коштів, які інвестуються в інновації та суми грошового потоку до теперішньої вартості. Критерій прямо пов'язаний з відшкодуванням капітальних витрат у найкоротший період часу і не сприяє проектам, які дають великі вигодше згодом. Він не може слугувати за міру прибутковості, оскільки грошові потоки після терміну окупності не враховуються. Критерій найменших витрат (НВ) використовується тоді, коли оцінка вигід проекту складна й ненадійна. При цьому по­рівнюють наведені витрати по різних варіантах проекту і вибирають той, який при найменших витратах забезпечує най­кращі результати. Критерій прибутку в перший рік експлуатації дає змогу перевірити, чи забезпечують вигоди за перший рік експлуатації проекту "достатню" дохідність. По ньому порівнюється чистий дохід за перший рік експлуатації з капітальними витратами проекту, включаючи процентний дохід у період робіт по будівництву (береться накопичена сума процентів, а не наведені проценти). Якщо відношення вигід до витрат менше ціни капіталу, то проект, можливо, є передчасним, а при більшому відношенні можна зробити висновок, що з проектом, очевидно, припізнся.

5.        Внутрішня норма рентабельності – Internal Rate of Return (IRR) У літературі зустрічаються й інші назви: внутрішня ставка рентабельності, внутрішня ставка доходу, внутрішня норма прибутковості. Це рівень ставки дисконтування, при якому чиста приведена вартість проекту за його життєвий цикл дорівнює нулю. ІRR проекту дорівнює ставці дисконту, при якій сумарні дисконтовані вигоди дорівнюють сумарним дисконтованим витратам, тобто ІRR є ставкою дисконту, при якій NVP проекту дорівнює нулю. ІRR дорівнює максимальному проценту за позиками, який можна платити за використання необхідних ресурсів, залишаючись при цьому на беззбитковому рівні. Розрахунок IRR проводиться методом послідовних наближень величини NPV до нуля при різних ставках дисконту. Розрахунки проводяться за формулою:

= 0.

На практиці визначення IRR проводиться за допомогою такої формули:

,

де А – величина ставки дисконту, при якій NPV позитивна; В – величина ставки дисконту, при якій NPV негативна; а – величина позитивної NPV, при величині ставки дисконту А; b – величина NPV, при величині ставки дисконту В.

При застосуванні ІRR виникають такі труднощі:

• неможливо дати однозначну оцінку IRR проектів, у яких зміна знака NPV відбувається більше одного разу;
• при аналізі проектів різного масштабу ІRR не завжди уз­годжується з NPV;
• застосування ІRR неможливе для вибору альтернативних проектів відмінного масштабу, різної тривалості та неоднакових часових проміжків.

6. Коефіцієнт вигід/витрат – Benefit/Cost Ratio (BCR).

BCR є відношенням дисконтованих вигід до дисконтованих витрат. Основна формула розрахунку має такий вигляд:

.

Критерій відбору проектів полягає в тому, щоб вибрати всі незалежні проекти з коефіцієнтами BCR, більшими або рівними одиниці. При застосуванні цього критерію слід пам'ятати, що коефіцієнт BCR має такі недоліки:

• може давати неправильні ранжирування за перевагою навіть незалежних проектів;
•    не годиться при виборі взаємовиключних проектів;
•    не показує фактичну величину чистих вигід.

BCR має кілька варіантів розрахунку:

1.        При жорстких обмеженнях на капітал, на відміну від обмежень як по капіталу, так і по поточних витратах:

BCR = (В - ПВ)/КВ,

де ПВ – поточні витрати; КВ – капітальні витрати.

2.        За наявності дефіцитних або унікальних ресурсів:

BCR = (В-С)/R,

де R – вартість дефіцитних ресурсів.

Прикладом дефіцитних ресурсів може бути іноземна валюта.

Головною потенційною проблемою при застосуванні цих різновидів критерію є подвійний рахунок, якого слід уникати.

Критерій ВСR може бути використаний для демонстрації того, наскільки можливе збільшення витрат без перетворення проекту на економічно непривабливий. Основна перевага критерію полягає в можливості швидкого з'ясування його значень для оцінки впливу на результати проекту рівнів ризиків та непевностей.

6.        Індекс прибутковості – Profitability Index (РІ) є відношенням суми наведених ефектів (різниця вигід і поточних витрат) до величини інвестицій:

,

РІ тісно пов'язаний з NРV. Якщо NPV позитивна, то й РІ > 1, і навпаки, якщо РІ > 1, проект ефективний, якщо РІ < 1 – неефективний.