Лекція 10. "Способи перенесенняпроектів у натуру"

1. Перенесення проекту в натуру способом промірів

    Проект переносять у натуру за робочим кресленням, складеним при підготовчій роботі, на якому вже повинні бути вказані всі проміри, що визначають положення проектних точок.

    Згідно з рисунком 6.2 перенесення проекту починають на виході із землекористування від точки В. На точці А встановлюють віху. Потім провішують лінію LА, промірюють її і за відліками, в створі лінії забивають кілки або роблять прикопки, на місці яких потім ставлять межові знаки.

    Якщо лінія проходить на похилій місцевості, то перед розбивкою коло пересувають, а з ним і вимірювальний прилад уперед на величину поправки за нахил. Якщо проектування виконували графічним або механічним способом і не проводили обчислення для дотримання строгої паралельності чи перпендикулярності сторін, то поправку на нахил вводять у кути нахилу, що перевищують 5°, якщо аналітичним способом, – то 1,5°.

    У такому ж самому порядку вимірюють лінію від точки С до точки D, від точки D до точки Е і т. д. Зрозуміло, що з вимірювальним приладом проходять тільки по тих лініях, на які виходять проектні межі, тому, наприклад, між точками В і С промірів не роблять.

    Унаслідок похибок вимірювань довжина лінії LА, одержана проміром при перенесенні проекту в натуру, відрізнятиметься від довжини, зазначеної на робочому кресленні. Різниця у довжині лінії LА, виміряної при перенесенні проекту, з раніше визначеною довжиною не повинна перевищувати розбіжності, що допускається між двома вимірами лінії.

    Загальну граничну похибку, або розбіжність, яка допускається між довжиною виміряної лінії й записаною на робочому кресленні, визначають за формулою:

ƒ₁ = √1,5² + 3,6² +1,6² + 0,5² = 4,2 м

2. Особливості перенесення проекту в натуру за матеріалами аерофотознімання

    Якщо ділянки проектували аналітичним способом, то вибір способу перенесення проекту в натуру не залежить від типу знімання, після проведення якого одержано плановий матеріал. Якщо ж проектування проводили механічним і графічним способами, то за основу при перенесенні проекту часто використовують ситуаційні точки та контури.

Рис. 6.8. Перенесення проектних точок у натуру, коли положення проектної точки С визначається проміром АС або ВС

    Поряд із прийомами перенесення проектних точок у натуру, коли проектна точка збігається з контурною в натурі й вимірювання не обов’язкові або коли положення проектної точки С на лінії контуру АВ (рис. 6.8) визначається проміром АС або ВС, при використанні матеріалів аерофотознімання широко застосовують також інші прийоми, що зумовлюють до зменшення довжин промірів, необхідних для перенесення проектних точок у натуру.

    Одержання на місцевості кожної проектної точки межі таким способом може викликати значну непаралельність сторін ділянки, яка характеризується граничною похибкою:

Δα ≈ 0,1*3438′ / S ññ

де S – середня довжина сторін ділянки в сантиметрах на плані (у цій формулі 0,1 – гранична похибка положення точки у сантиметрах на фотоплані, що передбачається діючими інструкціями; формулою передбачено найгірший випадок, коли всі чотири точки ділянки знаходяться на різних аерознімках фотоплану); при S=5 см на фотоплані Δα ≈ 70'≈ 1,2°.

    У разі, якщо потрібна строга паралельність довжин сторін ділянки, визначають тільки основні точки проекту, наприклад А, К і L й відносно цих точок одержують усі інші точки. При цьому на місцевості дещо зміститься вся система меж, але взаємне розташування їх буде з високою точністю.

    За такого способу перенесення проекту в натуру як основу, крім контурних точок, широко використовують прямі контури угідь, доріг, канав тощо, що легко розпізнаються на аерофотоматеріалі.

    Для підвищення точності при проведенні підготовчих робіт, проектуванні та перенесенні проекту в натуру використовують закріплені на місцевості опорні знаки. Точність перенесення проекту в натуру з аерофотоматеріалів приблизно така ж сама, як і за планами наземного знімання.

3. Перенесення проекту в натуру кутомірним способом

    Проект у натуру переносять за допомогою теодоліта та вимірювального приладу після проектування на плані будь–яким способом і з плану будь–яким видом знімання, особливо, якщо на плані й на місцевості є пункти геодезичної основи, наприклад, пункти теодолітних ходів по межах землекористування або пункти геодезичних мереж. Положення таких пунктів має бути визначено координатами, обчисленими за результатами вимірювань на місцевості.

    За допомогою теодоліта і вимірювального приладу проект у натуру переносять тоді, коли використання тільки одного вимірювального приладу є незручним, коли проектні межі являють собою ламані лінії й прокладають їх у закритій (залісненій, забудованій) чи горбистій місцевості або точки ситуації не можуть бути надійною основою для перенесення проекту в натуру. В такому разі перенесення проекту за допомогою теодоліта зручніше порівняно з мензулою у тому відношенні, що теодоліт значно портативніший і легший за мензулу і робота теодолітом меншою мірою залежить від погоди.

    Залежно від розміщення проектних точок щодо пунктів геодезичної основи у практиці перенесення проекту в натуру теодолітом існують два варіанти визначення положення проектних точок на місцевості:

1) з однієї станції полярним способом,

2) із кількох станцій, які утворюють проектний теодолітний хід.

    При перенесенні проекту теодолітом у всіх випадках прагнуть до того, щоб вихідними (опорними) були пункти геодезичних мереж з обчисленими значеннями координат.

    Унаслідок нагромадження похибок при прокладанні проектного ходу в натурі одержують нев'язку, причому величина її, крім впливу похибок кутових і лінійних вимірювань у натурі, залежить і від того, яким способом одержані кутові та лінійні величини для перенесення проекту в натуру. Якщо кути і лінії одержані за планом графічно – за допомогою транспортира і вимірювача, то нев'язка буде внаслідок впливу наступних похибок:

1) кутових і лінійних вимірювань у натурі при перенесенні проекту;

2) координат, що визначають положення початкової 21–ї й кінцевої 41–ї точок проектного ходу - однієї щодо другої;

3) нанесення точок 21, 22, 41 та 42 на план за координатами;

4) визначення кутів і ліній проектного ходу за планом.

    Якщо кути й лінії одержані шляхом обчислень за графічними координатами проектних точок і аналітичними координатами початкової та кінцевої точок проектного ходу, тобто за другим способом, то нев'язка буде внаслідок дії тільки першої й другої похибок. Похибки визначення кутів і ліній на плані за другим способом вплинуть тільки на точність визначення проектних точок у натурі й не впливатимуть на нев’язку в проектному ході, оскільки сума правих кутів, визначених за обчисленими дирекційними кутами, точно задовольнятиме рівняння:

Σλ = a_n + n*180° - a_n, 

а сума приростів, визначених за дирекційними кутами і довжинами ліній, дорівнюватиме різниці координат кінцевої та початкової точок ходу.

    Слід зазначити, що нев'язка кутів, виміряних транспортиром за першим способом, не вплине великою мірою на зменшення нев'язки в проектному ході.

    Установимо, якою буде нев'язка проектного ходу при перенесенні проекту в натуру. Для обчислення наближеної величини першої помилки використаємо формулу:

M² = n*m_S² + n +1.5/3 (m_β /p Σs)² (6.5)

де ms – середньоквадратична похибка вимірювання сторони ходу;

Σs – сума довжин сторін ходу (довжина ходу);

m_β – середньоквадратична похибка вимірювання (побудови) кута;

n – кількість сторін ходу;

p – 3438', якщо mβ виражається в мінутах.

4. Питання для самоконтролю

1. Назвіть основні елементи організації роботи з перенесення проекту в натуру.

2. Які основні способи перенесення проектів у натуру?

3. У чому полягають особливості перенесення проектів у натуру, які способи перенесення використовують у цих випадках?

4. Від чого залежить значення середньоквадратичної розбіжності для ліній при перенесенні проекту в натуру?

5. Які існують форми контролю обчислень при здійсненні землевпорядного проектування?

5. Питання на самостійну підготовку

1. Особливості перенесення у натуру проектів планування сільських населених пунктів

2. Якими нормативно-правовими актами регулюється перенесення у натуру проектів планування

3. Заходи, які застосовуютьдля забезпечення паралельності й перпендикулярності проектних ліній