ЛЕКЦІЯ 2. «Методологія та методи наукових досліджень у землеустрої»

1. Поняття методологія та метод

Процес пізнання, як основа будь-якого наукового дослідження, є складним і вимагає концептуального підходу на основі певної мето­дології, застосування певних методів.

Специфіка наукової діяльності в значній мірі визначається методами

Метод (від грецької metodos)   у широкому розумінні слова - «шлях до чогось», шлях дослідження, шлях пізнання, теорія, вчення, свідомий спосіб досягнення певного результату, здійснення певної діяльності, вирішення певних задач. Він є системою приписів, принципів, вимог, що орієнтують суб’єкта у вирішенні конкретної задачі, досягненні певного результату у певній сфері діяльності.

Поняття «методологія» має два основних значення:

• по-перше, це - система певних правил, принципів і операцій, що застосовуються у тій чи іншій сфері діяльності (в науці, політиці, мистецтві тощо);
• по- друге, це - вчення про цю систему, загальна теорія методу.

Існують методологічні уявлення і концепції різного ступеня розробленості і конструктивності, різного рівня і широти охоплення:

1. методологія на рівні філософської рефлексії;
2. загальнонаукова методологія і методологія науки міждисциплінарного рівня;
3. методологія окремих наук;

Будь-яке наукове дослідження має враховувати вимоги загальної методології.

Методика - це фіксована сукупність прийомів практичної діяльності, що призводить до заздалегідь визначеного результату.

Методологія наукових досліджень – вчення про науковий метод дослідження або система наукових принципів, на основі яких базується дослідження і здійснюється вибір засобів, прийомів і методів пізнання.

Постулатами, на яких заснована методологія наукових досліджень є:

• Світ матеріальний
• Світ пізнавальний
• Результат пізнавального процесу – істина
• Практика – джерело, ціль і критерій істини

2. Філософські та загальнонаукові методи дослідження.

В сучасній науці склалася багаторівнева концепція методології знання, згідно якої методи наукового пізнання за ступенем загальності і сфери дії можуть бути поділені на три основні групи:

1. філософські методи
2. часткові методи наук (внутрішньо- та міждисциплінарні)
3. загальнонаукові методи

Філософські методи та їх роль у науковому пізнанні

Роль філософії у науковому пізнанні зумовлена наявністю двох крайніх моделей, що склалися у вирішенні цього надзвичайно склад­ного питання, серед яких:

• умоглядно-філософський підхід (натурфілософія, філософія історії та ін.), суть якого полягає у прямому виведенні вихід­них принципів наукових теорій безпосередньо з філософських принципів, окрім аналізу матеріалу даної науки;
• позитивізм, згідно якого «наука сама собі філософія». Роль фі­лософії у частковому науковому пізнанні або абсолютизується, або, навпаки, принижується аж до повного заперечення. І хоча обидві моделі мали певні позитивні результати, згоди між ними не було досягнуто.

Формалізація - це відображення знання у знаково-символічному вигляді (формалізованій мові). Остання створюється для точного виразу думок з метою виключення можливості неоднозначного їх розуміння. За умов формалізації роздуми щодо об’єктів переносяться у площину оперування зі знаками (формулами). Мова формул штучної мови стає інструментом пізнання.

Аксіоматичний метод - це спосіб побудови наукової теорії, при якому в її основу покладені деякі вихідні положення - аксіоми (постулати), з яких вся решта тверджень цієї теорії виводиться суто логічним шляхом, шляхом доказу.

3. Застосування дедуктивного та індуктивного методів.

Гіпотетико-дедуктивний метод - це метод наукового пізнання, сутність якого полягає у створенні системи дедуктивно пов’язаних між собою гіпотез, з яких виводяться твердження щодо емпіричних фактів. Звідси, метод ґрунтується на виведенні (дедукції) умовиводів з гіпотез та інших посилань, істинне значення яких невідоме. А це означає, що умовивід, отриманий на основі даного метода, буде мати лише вірогіднійсний характер.

Сходження від абстрактного до конкретного - це метод теоретичного дослідження і викладу, який полягає у русі наукової думки від вихідної абстракції (однобічне, неповне знання) через послідовні етапи поглиблення і розширення пізнання до результату - цілісного відтворення у теорії предмета, що досліджується.

Узагальнення - це процес становлення загальних властивостей і ознак предметів. Воно тісно пов’язано з абстрагуванням.

Індукція - логічний прийом дослідження, що пов’язаний з узагальненням результатів спостереження та експерименту і рухом думки від одиничного до загального. Серед індуктивних узагальнень важлива роль належить науковій індукції, яка, крім формального обґрунтування, узагальнення, яке отримане індуктивним шляхом, дає додаткове змістовне обґрунтування його істинності, - у тому числі за допомогою дедукції (теорій, законів). Наукова індукція дає достовірний висновок завдяки тому, що акцент робиться на необхідних, закономірних і причинних зв’язках.

Аналіз - це поділ об’єкта на складові частини з метою їх самостійного вивчення. Видами аналізу є механічний поділ; визначення динамічного складу; виявлення форм взаємодії елементів цілого; знаходження причин явищ; виявлення рівня знання та його структури тощо. Різновидом аналізу є поділ предметів на класи (множини) і підкласи - класифікація і періодизація.

Синтез - це об’єднання, реальне і розумове, різних сторін, частин предмета в єдине ціле. Синтез - це не довільне, еклектичне поєднання розрізнених частин, «шматочків» цілого, а діалектична єдність з виділенням сутності.

Моделювання - це метод дослідження об’єктів на їх моделях. У логіці і методології науки модель - це аналог певного фрагменту реальності.

Дедукція - це, по-перше, перехід у процесі пізнання від загального до одиничного, виведення одиничного із загального; по-друге, процес логічного висновку, тобто переходу за тими чи іншими правилами логіки від деяких даних пропозицій-посилань до їх наслідків (висновків). Сутність дедукції полягає у використанні загальних наукових положень для дослідження конкретних явищ. У процесі пізнання індукція та дедукція нерозривно пов’язані між собою, хоч на певному рівні наукового дослідження одна з них переважає.

4. Метод системного аналізу.

Системний підхід - це сукупність загальнонаукових методологічних принципів (вимог), в основі яких лежить розгляд об’єктів як систем. До числа цих вимог відносяться: а) виявлення залежності кожного елемента від його місця і функцій у системі; б) аналіз того, наскільки поведінка системи зумовлена як особливостями її окремих елементів, так і властивостями її структури; в) дослідження механізму взаємодії системи і середовища; г) вивчення характеру ієрархічності, притаманного даній системі; д) забезпечення всебічного багатоаспектного опису системи; є) розгляд системи як динамічної цілісності, що розвивається.

Системний підхід - це сукупність загальнонаукових методологічних принципів (вимог), в основі яких лежить розгляд об’єктів як систем. До числа цих вимог відносяться: а) виявлення залежності кожного елемента від його місця і функцій у системі; б) аналіз того, наскільки поведінка системи зумовлена як особливостями її окремих елементів, так і властивостями її структури; в) дослідження механізму взаємодії системи і середовища; г) вивчення характеру ієрархічності, притаманного даній системі; д) забезпечення всебічного багатоаспектного опису системи; є) розгляд системи як динамічної цілісності, що розвивається.

Вірогіднісно-статистичні методи ґрунтуються на врахуванні дії множинності випадкових факторів, які характеризуються стійкою частотою.

5. Наукові дослідження у сфері землеустрою та кадастру.

Наукові дослідження  у сфері землеустрою та кадастру:

• Фундаментальні;
• Прикладні.

Фундаментальні наукові дослідження - це експериментальні або теоретичні дослідження, що спрямовані на одержання принципово нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв´язку. 

• Розробити теоретико-методологічні засади розвитку землеустрою та земельного кадастру в  Україні на сучасному етапі земельних відносин;
• Розробити теоретико-прикладні засади формування інституційного середовища функціонування земельного капіталу в сільському господарстві

Прикладні наукові дослідження - це наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на одержання і використання знань для практичних цілей, пошук найбільш раціональних шляхів практичного використання результатів фундаментальних наукових досліджень в народному господарстві. 

• Розробити наукові засади удосконалення інституційного середовища системи землеустрою в Україні;
• Розробити науково-методологічне обґрунтування концептуальних засад розвитку земельного законодавства в Україні;
• Розробити науково-методичні засади землеустрою територій об’єднаних територіальних громад;
• Розробити науково-прикладні засади інституційного середовища формування земельного капіталу в сільському господарстві.

За стадіями дослідження науково-дослідні роботи диференціюються на :

1. пошукові
2. науково-дослідні
3. науково-виробничі

Приклади пошукових досліджень у сфері землеустрою та кадастру:

1. Розробити галузевий стандарт інвентаризації земель державних установ та підприємств НААН;
2. Систематизувати проблеми розвитку землеустрою, землевпорядкування та земельного кадастру в процесі земельної реформи;
3. Вивчити проблеми інституційного середовища функціонування земельного капіталу в сільському господарстві;
4. Розробити наукове обґрунтування розподілу (перерозподілу земель за видами використання в системі землекористування установ та підприємств НААН)

6. Висновки

Методологія науки (rp.methodos - спосіб, метод і logos - наука, знання) - це система методологічних і методичних принципів і прийомів, операцій і форм побудови наукового знання. Філософський рівень методології функціонує у вигляді загальної системи принципів діалектики. Вона формує світоглядну концепцію світової науки, тобто основні вихідні теоретичні положення, які затвердилися в науці і які рівною мірою треба знати: і філософію, і правознавство, і туризмологію, і філологію. У кожній галузі науки є, крім загальних, ще й свої специфічні теоретичні вихідні положення, які становлять її теоретичний фундамент.

Питання методології досить складне, оскільки саме це поняття тлумачиться по-різному. Багато зарубіжних наукових шкіл не розмежовують методологію і методи дослідження. У вітчизняній науковій традиції методологію розглядають як учення про методи пізнання або систему наукових принципів, на основі яких базується дослідження і здійснюється вибір сукупності пізнавальних засобів, методів, прийомів. Найчастіше методологію тлумачать як сукупність прийомів дослідження, що застосовуються в якійсь науці. Методику розуміють як сукупність прийомів дослідження, включаючи техніку і різноманітні операції з фактичним матеріалом.

Усі досягнення минулого були опрацьовані у вигляді діалектичного методу пізнання реальної дійсності, в основу якого було покладено зв'язок теорії і практики, принципи пізнанності реального світу, взаємодії зовнішнього і внутрішнього, об'єктивного і суб'єктивного тощо. Проблеми наукового пізнання стали предметом постійного протистояння різних наукових поглядів на світ, на сутність науки та знання через антиномію в гносеології - антиномію раціоналізму - емпіризму.

7. Список використаної літератури

1. Балах В.О. Магістерські роботи: Метод. Реком. – Чернівці: ЧНУ , 2003 – 42 с.
2. Білуха М.Т. Основи наукових досліджень. – К. : Вищашк., 1997, - 271с.
3. Білуха М.Т. Методологія наукових дослджень: Підручник. – К.: АБУ , 2002. – 480с.
4. Звіт про науково-дослідну роботу «Розробити методи еколого-ландшафтного землевпорядкування сільськогосподарських підприємтсв». – К. : НАУ , 2003, - 120с.
5. Капица П.Л. Эксперемент , теория , практика. – М.: Наука, 1997, - 420 с.
6. Лудченко А.А. , Лудченко Я.А. , Примак Т.А. Основы научных исследований : Учеб. Пособ. /Под.ред. А.А. Лудченко. -2-е изд., стер. – К.: Знання, 2201 – 113 с
7. Методичні підходи до оцінки вартості і використання об’єктів права і інтелектуальної власності в наукових установах УААН. – К.: ІАЕ УААН, 2003 – 30с.