ЛЕКЦІЯ 5. «Бібліографічний апарат наукових досліджень»

1. Національні стандарти, що відповідають за оформлення бібліографічної інформації в науковій роботі.

Кожна наукова робота — монографія, наукова стаття, дисертація або студентський реферат, курсова, дипломна, кваліфікаційна робота — в обов’язковому порядку мають супроводжуватися бібліографічними списками використаних джерел і літератури.

Бібліографічні списки, акумулюючи, як правило, найбільш цінну бібліографічну інформацію з теми дослідження, набувають тим самим суттєвого значення для функціонування й подальшого розвитку наукових комунікацій. Інформація, що міститься у бібліографічних списках, усе активніше використовується в інформаційно- пошукових системах.

Культура оформлення наукових робіт  передбачає й культурну ор­ганізацію їхнього бібліографічного апарату, яка досягається не лише шляхом ретельного відбору різних документів до списку літератури, а й правильним щодо міжнародних правил складанням цих списків.

Існують такі види бібліографічних списків :

прикнижкові бібліографічні списки, що вміщуються у виданні після основного тексту (якщо є додатки — після них) перед допоміжними покажчиками;

списки літератури до окремих розділів подаються, як правило, після основного тексту під рубриками «До розділу…», «До глави…»;

пристатейні бібліографічні списки , що розміщуються після тексту статті або, якщо стаття супроводжується рефератом (резюме), то після нього.

Бібліографія (від гр. ЬіЬІіоn — книжка, grapho— пишу) — це галузь знання про методи і способи складання покажчиків, списків, оглядів друкованих творів.

Завдання бібліографії по­лягає у реєстрації друкованих творів з певної галузі знань, окремої проблеми, теми. Подається вона у наукових дослід­женнях у вигляді переліку книг, журналів і статей із посилан­ням на місце і рік опублікування, видавництво та ін.

2. Загальні положення та правила, за якими оформлюють бібліографічні посилання

Залежно від цільового призначення бібліографічні літера­турні джерела економічної інформації поділяють на такі види:

праці відомих представників економічної та землевпорядної думки;

статистичні матеріали, у тому числі державного земельного кадастру;

науково-дослідна література;

навчальна література;

науково-популярна література;

практичні посібники;

довідкова література.

Праці відомих представників економічної думки — це роботи з вітчизняної та зарубіжної економічної теорії У. Петті, А. Сміта, Д. Рікардо, С. Сісмонді, а також видатних уче- них-земельників України П.М. Першина, І.Д. Шулейкіна, С.А. Удачі, Т.П. Магазинщикова, Г.І. Горохова, В.О. Кір- санова, П.Ф. Веденічева, Л.Я. Новаковського та інших.

Статистичні матеріали — відомості про розвиток національної економіки, подані у вигляді таблиць, узагальнених у щорічних статистичних збірниках виданих Держкомстатом України.

Науково-дослідна література видається у вигляді монографій, що узагальнюють наукові праці, збірників статей з різних проблем економічних наук, розробки питань розвитку країни. Вони включають в себе нову наукову інформацію, потрібну для досліджень економіки землекористування та землевпорядкування.

Навчальна література — стосується питань економічних дисциплін, призначених для підготовки спеціалістів у галузі землевпорядкування та землекористування, економіки, економічної освіти працівників підприємств, корпорацій та ін.

За видами навчальну літературу поділяють на:

Підручники;

навчальні посібники;

програмно-методичні матеріали.

За змістом навчальна література з економічних питань охоплює всю систему економічних наук

Крім свого безпосереднього призначення, навчальна література з економічних питань, широко використовується в технічних бібліотеках за довідковим призначенням у наукових дослідженнях.

Науково-популярна література — брошури і книги із земле­впорядкування, з економічних питань землекористування. Вони призначені для пропаганди серед широкого кола читачів, насамперед зайнятих у матеріальному виробництві, економічних знань, пояснення економічної політики держави на сучасному етапі. Випускається така література центральними і місцевими видавництвами.

         Практичні посібники — це видання, розраховані на задоволення потреб окремих категорій спеціалістів галузей економіки в їхній повсякденній практичній діяльності. Це література з питань землевпорядкування, економіки землекористування, земельного кадастру, статистики, планування і організації охорони земель.

Довідкова література, призначена для різних фактографічних довідок, складається із двох великих груп:

видання на допомогу науковим працівникам і спеціалістам галузей; господарства, викладачам і студентам вузів, керівному складу підприємств, тобто — стає у пригоді широкому загалу спеціалістів незалежно від їхніх виробничих функцій;

література для певних категорій спеціалістів галузей еко­номіки, землевпорядкування.

Перша група :

Енциклопедії, словники, довідники з галузей економіки землекористування, землевпорядкування, хроніки економічних подій та інші видання.

Друга група :

Довідники і різні нормативні матеріали, необхідні землевпорядникам, економістам-виробничникам підприємств промисловості, будівництва, сільського господарства та АПК, бухгалтерським та іншим фінансовим працівникам, статистикам.

Основним завданням економічної бібліографії є систематизація бібліографічних джерел для створення інформаційного комфорту дослідникам у галузі економіки. Залежно від функцій та цільового призначення економічна, соціальна і екологічна бібліографії поділяються на науково-допоміжну і рекомендаційну.

Науково-допоміжна   бібліографія найбільш повно і всебічно інформує наукових працівників і спеціалістів галузей національної економіки про економічну та екологічну літературу з питань розвитку науки і виробництва. У зв’язку з тим, що останніми роками науково-допоміжна бібліографія дедалі більше диференціюється на цільове призначення, ускладнюються її функції. Тепер вони полягають в обслуговуванні не тільки науки і виробництва, а й управління національною економікою в цілому.

         Рекомендаційна   правова, економічна та землевпорядна бібліографія виконує виховну функцію. Пропагуючи кращу, видану останніми роками економічну літературу, вона сприяє економічному вихованню працівників, розширенню їхнього економічного світогляду.

Інформування читачів здійснюється спеціальними організаціями за допомогою бібліографічних покажчиків. Відрізняються вони від реєстру літератури тим, що мають більш складну структуру.

3. Міжнародні правила цитування та посилання в наукових роботах

Література в покажчиках групується за :

Розділами;

Підрозділами;

Рубриками;

Крім того вони групуються на :

Авторські;

Предметні;

Хронологічні;

Географічні;

Бібліографічні покажчики поділяють на :

ретроспективні, що являють собою в систематизованому вигляді друковані твори за минулі роки;

поточні — періодичні видання нової економічної літератури;

перспективні;

проспективні;

покажчики, що включають друковані твори, які плануються до випуску (тематичні плани видавництв).

Залежно від форми і повноти змісту посібників в економічній бібліографії склалися такі типи бібліографічних покажчиків:

Загальноекономічні;

Галузеві;

Тематичні;

Персоналії;

Загальноекономічні — універсальні посібники, що включають літературу всього кола галузей і проблем економічної та сільськогосподарської науки. У цих покажчиках література групується за тематичним, галузевим і географічними ознаками.

Галузеві — посібники, що представляють бібліографію з питань будь-якої галузі економічної або сільськогосподарської науки. До них відносять покажчики з галузевої економіки та ін.

Персоналії — групують літературу за авторською приналежністю — вченими-економістами, великими спеціалістами національної економіки та ін.

Тематичні — групують бібліографію за тематичними ознаками в межах окремих економічних наук. Такими покажчиками є посібники з міжгалузевих і галузевих економік. До міжгалузевих належать покажчики з проблем, спільних для всіх галузей економіки: управління, планування, обліку, аудиту та ін. У них органічно поєднується групування літератури за теоретичними і конкретно-економічними темами.

Загальноекономічна бібліографія найповніше охоплює літературу за галузями і проблемами економічної науки. Ця література, передусім, розрахована на наукових працівників: вони мають найбільший діапазон запитів та інтересів, які можна задовольнити тільки за допомогою бібліографії.

Основними видами характеристики друкованих творів є :

Бібліографічний запис — це опис друкованого твору, що включає відомості про його автора, назву роботи, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок, а для журнальних статей — назву журналу, рік видання, номер сторінки.

Реферат — короткий виклад змісту опублікованої чи депонованої наукових праць.

Отже, структура і організація економічної бібліографії є си­стематизацією знань попередніх дослідників, на практиці все це сприяє розвитку науки за еволюційним напрямом.

Інформаційно-пошукові мови бібліографічних фондів

Для організації інформаційного пошуку важливо раціональ­но розмістити книги, журнали та інші об’єкти інформації в сховищах. З цією метою об’єктам пошуку присвоюють певні індекси. Відповідно до них розміщують ці об’єкти у довідково- інформаційних фондах.

         Присвоєння індексів називається індексуванням. Воно поля­гає у визначенні кодового позначення об’єкта пошуку згідно з інформаційно-пошуковою мовою (ІПМ). Закладами науко­во-технічної інформації, науковими і масовими бібліотеками застосовуються ІПМ бібліотечно-бібліографічного типу:

універ­сальна десяткова класифікація (УДК);

бібліотечно-бібліогра­фічна класифікація (ББК);

4. Приклади оформлення бібліографічних посилань

УДК систематизує всі людські знання у 10 розділах, кожний з яких складається із десяти підрозділів :

Так, навчальний посібник для вузів “Методологія наукових дослід­жень” має індекс за УДК 001.8(07), який розшифровується так: 001 — наука в цілому; 001.8 — загальна методологія, науко­вий аналіз і синтез; (07) — матеріали для викладання і вивчен­ня, навчальні посібники.

         Основні поділи ББК розподілені у 21 відділі, кожний із яких має свій індекс із великих букв українського алфавіту.

Основою інформаційно-пошукового апарату бібліотек є ка­талоги

Каталоги - упорядковані сукупності карток, що включають в себе бібліографічний опис літературних джерел. Формуються основ­ні каталоги за принципом алфавіту або за іншими принципами систематизації знань.

Основними каталогами є :

Систематичний;

Алфавітний;

Систематичний каталог    формується згідно з діючою класифі­кацією науки. Проблеми науки мають відповідні цифрові чи буквено-цифрові позначення (індекси), сукупність яких ієрар­хічно реалізується у розділах, підрозділах, рубриках каталогу. Публікація позначається індексом чи навіть кількома індек­сами, якщо вона стосується ряду проблем.

         Алфавітний каталог    складається у суворій послідовності букв алфавіту. При цьому береться спочатку перша буква слова, за яким йде опис, потім — друга і т. д. Залежно від кількості авторів, наявності спеціального, титульного редактора першим словом, за яким здійснюється опис літературного джерела та його розміщення у каталозі, може бути прізвище або перше слово назви публікації

Електронний пошук наукової інформації

В науці значну роль відіграє інформація про сучасний стан розвитку нових здобутків як в галузі досліджень в цілому, так і в суміжних галузях. Тому електронний пошук та використання наявної інформації дозволяє суттєво скоротити час та підвищити ефективність наукових досліджень.

         Одним з ключових показників, який широко застосовується в усьому світі для оцінки роботи дослідників та наукових колективів є індекс цитування.

Для оцінки впливу вченого або наукового закладу на світову науку, для кількісного визначення проведених наукових досліджень використовуються статистичні дані вказівників Science Citation Index (SCI) та  , що випускаються американським закладом Institute for Scientific Information (ISI). Індекс цитування та його Internet версія містить бібліографічний опис усіх статей з опрацьованих наукових журналів та відображає публікації за фундаментальними розділами науки у провідних міжнародних та національних журналах.

Покажчик цитованості журналів JCR визначає інформаційну значимість кожного журналу. На сьогоднішній день визнано, що фактор впливу (імпакт-фактор) журналу є одним з формальних критеріїв, за яким можна порівнювати рівень наукових досліджень у споріднених галузях знань.

Імпакт-фактор - чисельний показник важливості наукового журналу

Таким чином, імпакт-фактор є мірою, що визначає частоту, з якою цитується типова стаття з даного журналу. Використання імпакт-фактору в якості критерію для оцінки журналу ґрунтується на припущенні: журнал, що публікує значну кількість статей, на які активно посилаються інші вчені, заслуговує на особливу увагу. При цьому мається на увазі, що чим вище значення імпакт-фактора, тим вище наукова цінність, авторитетність журналу..

Позитивні властивості імпакт-фактора:

широке охоплення наукової літератури - індексуються більше 8400 журналів з 60 країн;

журнали з високим ІФ зазвичай мають більш жорстку систему рецензування, ніж журнали з низьким ІФ;

результати публічні і легкодоступні;

простота в розумінні і використанні;

         Імпакт-фактор не є ідеальним. Наприклад, незрозуміло, наскільки число цитувань показує якість статті. Крім того, в журналах з тривалим часом публікації виявляються статті, які посилаються на публікації, які не потрапляють в двохрічний інтервал.

Дійсно, в деяких журналах час між прийняттям статті і публікацією становить більше року, таким чином, залишається лише рік на посилання, які враховуються в розрахунках. З іншого боку, збільшення часового проміжку, в якому враховується цитування, зробить імпакт-фактор менш чутливим до змін.

Найбільш очевидні недоліки імпакт-фактора наступні:

проміжок часу, коли враховуються цитування, занадто короткий;

число цитувань, насправді, не відображає якість дослідження, втім, як і число публікацій;

природа результатів в різних областях дослідження призводить до різної частоти публікації результатів, які впливають на імпакт-фактори.

Розрахунок імпакт-фактора непрозорий і монополізований.

Проте, використання індексу JCR має певні особливості:

в індексі присутні переважно англомовні журнали, а це призводить до штучного зменшення кількості та імпакт-фактору україномовних журналів. До обліку потрапляють журнали, що подають, щонайменш, бібліографію та перелік літератури англійською мовою;

на індекс цитування також впливають особливості наукового розвитку в різних галузях, що яскраво відображається для певних ділянок суспільних та гуманітарних наук.

На включення журналу до переліку впливають як його якість, так і відповідність світовим стандартам:

регулярність виходу;

наявність бібліографії;

термін проходження від подання статті до її публікації;

Цитованість також залежить від наявності та доступності повнотекстових електронних версій журналів.