ЛЕКЦІЯ 13. ПЛАНОВО-ВИСОТНА ПРИВ’ЯЗКА АЕРОЗНІМКІВ

1. Основні поняття прив’язки аерознімків

K_t – максимальний коефіцієнт трансформування для даного зальоту;

b – довжина базису фотографування в масштабі знімання;

m_ε    –    середня    квадратична    похибка    визначення    напрямку    по аерофотознімку;

ρ' – 3438

n – кількість базисів між сусідніми опознаками.

2. Склад і зміст робіт із виконання прив’язки

 Послідовність виконання робіт з прив'язки опознаків така :

1. Збір  матеріалів  (аерофотознімків,  топокарт, репродукцій накидного монтажу, фотосхем) та їх вивчення.
2. Рекогностування   пунктів   державної  геодезичної  мережі     і мереж згущення.
3. Вибір схеми розташування зон прив'язки (розпізнавання). 
4. Перенесення    зон    на    репродукцію    накидного    монтажу    (карту фотосхему).
5. Вибір способу геодезичного визначення координат опознаків.   
6. Розпізнання, наколювання і оформлення опознаків на аерофотознімках та закріплення їх на місцевості.
7. Визначення геодезичних координат опознаків.

Опорна точка повинна відповідати таким вимогам :

• вона повинна бути контурною точкою, яка розпізнається на місцевостіта на всіх аерофотознімках, на які вона попадає (похибка розпізнання на місцевості не повинна перевищувати 0,1 мм в масштабі плану);
• опорна точка повинна бути зручною для проведення і геодезичних вимірювань;
• висота об'єкту, що використовується як опорна точка, не повинна викликати зміщення за рельєф на аерофотознімку більше за 0,1 мм.

В якості опорної точки вибирають чіткі контури, що можуть бути кутом забору, перетином доріг, кінцем яру, окремим чагарником, камінням тощо. Вибір опорної точки виконують дуже ретельно і точно, перевіряючи вірність розпізнання за найближчими контурами.

Після вибору опорної точки її наколюють тонкою голкою тільки одному аерофотознімку. На його зворотній стороні накол обводять колом діаметром 2-3 см і поруч підписують її номер, який співпадає з номером аерофотознімка. Поблизу наколу в світлотінях зображення складають абрис опорної точки в 2-3 рази більшому масштабі в порівнянні з аерофотознімком. Поруч з абрисом виконують необхідний підпис.

З лицевої сторони аерофотознімка опорну точку обводять червоним кружечком діаметром 1см і тим же кольором підписують її номер.

На місцевості опорну точку закріплюють стовпчиком або кілком, який забитий в рівень із землею і окопується канавкою.

У випадку малої кількості чітких контурів до початку аерофотозйомки на місцевості розташовують маркировочні знаки у ляді кружечка, хреста, трикутника тощо (їх оформляють вапном, вугіллям, крейдою тощо).

Після вибору опорної точки переходять до визначення їх геодезичних координат, використовуючи для цього завчасно рекогносцировані пункти геодезичного обгрунтування. Залежно від конкретних умов при визначенні координат можуть бути застосовані і геодезичні способи прив'язки :

На        відкритій        рівнинно-горбистій місцевості     застосовують    способи     засічок (пряма,  обернена,  комбінована),  тріангуляції  і  полярний,  а   на рівнинній закритій місцевості – теодолітний хід, знесення координат, полярна засічка.

3. Складання робочого проекту прив’язки

У результаті проведених робіт  з  прив'язки аерофотознімків   | повинні бути отримані такі матеріали:

• аерофотознімки з наколотими опорними точками та їх і абрисами;
• репродукція накидного монтажу з нанесеними на них пунктами геодезичної основи та опорними точками;
• польові журнали та інші матеріали вимірювань;
• схеми геодезичних визначень опорних точок з показниками на них всіх польових даних (каталоги координат);
• відомості обчислень;
• формуляр трапецій або землекористувань;
• пояснювальна записка.

4. Методи геодезичної прив’язки

Спосіб висотної прив’язки також визначають шляхом обрахунку нев’язки ходу , де допустима нев’язка дорівнює точності визначення висотних координат, а довжина ходу відстань між висотними роз познаками.

В залежності від відносної похибки, геодезична прив’язка виконується побудовою наступних геодезичних мереж:

-тріангуляції 1,2 розрядів;

-полігонометрія 4кл, 1, 2 розряду;

-прямі, зворотні, комбіновані засічки.

Для висотної прив’язки використовують технічне або тригонометричне нівелювання.

5. Питання для самоконтролю

1. Що розуміють під прив’язкою аерознімків?
2. Яким вимогам має відповідати опорна точка?
3. Які способи геодезичної прив’язки Ви знаєте?

6. Питання на самостійну підготовку

1. Методика   встановлення   вихідних   значень   координат   для   високоточної геодезичної прив'язки
2. Класифікація планової прив’язки
3. Розміщення зон розташування розпізнавальних знаків