ЛЕКЦІЯ 11. ФОТОСХЕМИ І СПОСОБИ ЇХНЬОГО ВИГОТОВЛЕННЯ

1. Поняття фотосхеми

Фотосхемою називають фотографічне зображення місцевості, складене з робочих площ контактних або збільшених знімків. Масштаб фотосхеми непостійний. Використовуються фотосхеми при дешифруванні, рекогносцируванні, обстеженні території землекористування, виконанні вимірювань, які не вимагають високої точності.

2. Класифікація фотосхем

Фотосхеми класифікують за:

- кількістю маршрутів: одномаршрутні і багатомаршрутні;

- знімками, що використовуються: контактні (виготовляються з контактних знімків) і приведені (виготовляються з приведених приблизно до заданого масштабу аерофотознімків).

Багатомаршрутні фотосхеми можуть виготовлятися в рамках трапецій або планшетів, а також у межах окремих землекористувань.

3. Способи виготовлення фотосхем

Фотосхеми виготовляють способами індивідуального або сумісного обрізання знімків.

б) У першому випадку на суміжних знімках маршруту приблизно в середині їх подвійного перекриття наколюють голкою пари ідентичних контурних точок, що чітко  відображені на обох знімках. Кожний знімок окремо розрізають скальпелем по лінійці, яку прикладають до пар наколотих точок .

Рис. 1

 Середні частини знімків гумовим клеєм приклеюють  до основи – щільного паперу. Похибки неспівпадання елементів зображення, які виникають на стиках, розподіляють порівну на верхню і нижню частини знімків, що сполучаються 

 Рис. 2

Виготовлена таким чином фотосхема контролюється по неспівпаданню ідентичних точок зображення, поблизу кожної лінії розрізу. Для цього на фотосхему до кожного розрізу послідовно накладають один з обрізаних знімків так, щоб зображення на фотосхемі співпали. На обрізаних знімках, недалеко від місця з’єднання, через 2—3 см, вибирають чіткі точки зображення і наколюють їх голкою. Потім окомірно оцінюють відхилення наколу від відповідної точки зображення на фотосхемі за напрямом маршруту зйомки. У разі, коли накол опинився між контрольною точкою і місцем розрізу, відхилення вважають позитивним, а якщо за точкою – негативним. Отримані відхилення переносять на схематичне креслення – коректурний аркуш (рис. 2). Величина позитивного відхилення не обмежується, а величина негативного відхилення не повинна перевищувати 0,5 мм. Ступінь неспівпадання точок зображення залежить від кутів нахилу даних знімків, рельєфу місцевості, різниці висот фотографування і похибок монтажу.

Після контролю краї фотосхеми вирівнюють. На фотосхемі вказують район робіт, номенклатуру трапецій або назву землекористування, рік виготовлення, середній масштаб і виконавця роботи.

в) Використовуючи спосіб сумісної обрізки, знімки поєднують шляхом миготіння або способом початкових напрямків. Перший варіант більш продуктивний, а другий — більш точний.

При виготовленні фотосхеми шляхом миготіння два суміжні знімки накладають частинами, що перекриваються. 

Рис. 3

 Після цього знімки закріплюють тягарцями і перевіряють точність поєднання зображень за всією площею перекриття, наколюючи голкою декілька чітких точок. Якщо при цьому виявляють неспівпадання точок, направлені в одну сторону, то верхній знімок зміщується щодо нижнього вбік, зворотній зсув, і нове положення знімків їх контролюється повторно. Поєднані знімки розрізають скальпелем приблизно по середині повздовжнього перекриття. Лінія розрізу повинна бути хвилястою або ламаною. Бажано, щоб він перетинав лінійні елементи приблизно під прямим кутом, проходив по однотонному зображенню великих елементів місцевості, минаючи дрібні. Аналогічно розрізається решта знімків. Обрізані центральні частини знімків наклеюють на тверду основу.

г) При виготовленні фотосхем способом сумісної обрізки знімків з використанням початкових напрямів на всіх знімках заздалегідь знаходять

f/50 ( f – фокусна  положення головних точок. Біля них, у межах кола з радіусом 50 відстань ), наколюють чіткі точки, які  розпізнають на знімках, що перекриваються. Такі точки називають робочими центрами. Вибрані робочі центри розпізнають і наколюють пуансоном на всіх суміжних знімках. 

Отвори також роблять на чітких точках зображення місцевості, розташованих між кожною парою робочих центрів. На знімках через робочі центри суміжних знімків проводять лінії – початкові напрямки (рис. 30). Потім послідовно суміщають зображення кожної пари знімків і розрізають їх. Для поєднання знімок з отворами накладають на суміжний так, щоб наколені на ньому точки опинилися в центрі отвору, а лінія початкового напряму проходила через середину отворів робочих центрів.

 Рис. 4

4. Способи монтажу фотосхем. Контроль фотосхем

Для контролю фотосхеми, виготовленої способом сумісної обрізки, використовують обрізані частини знімків, які укладають вздовж лінії розрізу і на яких наколюють контрольні точки.

Абсолютні розбіжності між точкою зображення і контрольними наколами вимірюють та переносять на коректурний аркуш.

 Оформлення фотосхеми проводять описаним вище способом.

д) Якщо на територію є декілька аерофотознімальних маршрутів, а

виготовляють одномаршрутні фотосхеми, то на них обмежують робочі площі.

 Для цього посередині перекриттів суміжних фотосхем вибирають і наколюють ідентичні точки (наприклад, А і В на верхньому й А' і В' на нижньому маршрутах . Між цими точками прокреслюють прямі лінії, які і будуть межами робочої площі фотосхеми. При великій різномасштабності знімків, використаних для монтажу фотосхеми, а також на фотосхемах місцевості з пересіченим рельєфом межу проводять частинами, по ідентичних точках у зоні перекриття фотосхем.

Рис. 5

Фотосхему обрізають по лініях, розташованих за межею робочої площі на відстані 1—2 см.

Багатомаршрутні фотосхеми виготовляють шляхом поєднання одномаршрутних фотосхем або шляхом безпосереднього монтажу з послідовним концентричним укладанням. Другий спосіб менш продуктивний але більш точний.

5. Питання для самоконтролю

1. Чим відрізняється фотосхема від накидного монтажу?
2. Різниця фотопланів та фотосхем
3. Чи постійний масштаб фотосхеми?

6. Питання на самостійну підготовку

1. Поняття приведеної фотосхеми  
2. Точні способи монтажу фотосхем
3. Контроль фотосхеми зі складання коректурного аркуша