Тема 1. Сутність і роль корпоративних фінансів у ринковій економіці

1. Місце корпорацій в сучасній економіці. Визначення терміну «корпорація». Види корпорацій

На сучасному етапі корпорації є провідними економічними суб’єктами націо­нального й світового ринкового господарства. Виходячи з їх впливу на стан та перспективи економічного розвитку,  починаючи з другої половини ХХ ст. дослідження фінансових відносин на рівні корпорації ( суб’єкта господарської діяльності, створеного у формі юридичної особи) виокремлюється в самостійну підгалузь фінансової науки - корпоративні фінанси (corporate finance), якій приділяється особлива увага усіма провідними західними науковими школами.

Перш, ніж почати вивчення курсу «Корпоративні фінанси» необхідно визначитися з поняттям «Корпорація».

В зарубіжній і вітчизняній науковій літературі немає єдності відносно поняття, ознак та організаційно-правових форм корпорацій. При цьому позиції науковців суттєво відрізняються Так одні автори вважають, що до корпорацій відносяться тільки акціонерні товариства (АТ), другі -  господарські товариства (ТОВ, ТПВ, АТ), а треті -  усі організаційно-правові форми створення юридичних осіб.

Проте законодавче визначення корпорації, як організаційно-правової форми бізнесу в Україні все ще відсутнє. Існує тільки визначення корпорації, як об’єднання суб’єктів господарювання – юридичних осіб. Так, у ст.. 120 Господарському кодексі України корпорацією визнається договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації .

Відносно сутнісних характеристик корпорації в науковій літературі також існують різні погляди. Можна виділити наступні основні ознаки, корпорації,  як юридичної особи:

 1) об’єднання майна засновників у разі створення юридичної особи;

2) наявність статутного (складеного) капіталу;

 3) право власності юридич­ної особи на майно, передане засновниками як вклад до статутного (складеного) капіталу;

4) власність відокремлена від управління;

5) в статутному (складеному) капіталі (майні) визначена частки учасника, яка надає йому корпоративні права;

6) участь учасника такої організації в управлінні нею на основі кор­поративних прав;

7) участь засновників (учасників) у розподілі доходів юридичної особи та ризиків у межах внеску, якщо більший розмір ризиків не встановлений законом чи установчими документами;

8) обмежена відповідальність;

9) управління здійснюють відповідні органи з чіткою структурою і повно­важеннями;

10) соціальна відповідальність. (Васильчук І.П. с.210 -211)

Ми є прихильниками широкого підходу до визначення корпорацій. Корпорації можуть бути представлені як корпоративними підприємствами - юридичними особами усіх організаційно-правових форм, та і корпоративними об’єднаннями (холдингами та фінансово-промисловими групами ФПГ).

Під термінами «корпорація», який вживається здебільшого в англосаксонських країнах і Японії, та «компанія», що переважає в західноєвропейських країнах, в Україні, найчастіше, розуміється акціонерне товариство, причому, як в статусі корпоративного підприємства, так і холдингу та ФПГ. Такий підхід обумовлений тим, що акціонерна форма організації бізнесу є найбільш універсальною та придатною для розвитку великого бізнесу, а також тим, що  - це найбільш законодавчо урегульована форма бізнесу в Україні. Тому в межах нашого курсу ми в якості об’єкта корпоративних фінансів будемо розглядати фінанси публічних акціонерних товариств, що функціонують сфері агробізнесу.

2. Акціонерні товариства як найбільш розвинена корпоративна форма.Формування та розвиток корпоративних відносин в Україні.

У середні віки в результаті великих географічних відкриттів помітно розширились горизонти міжнародної торгівлі, і підприємцям потрібен був значний капітал, щоб використовувати нові можливості. Витрати на освоєння нових ринків збуту та джерел сировини були під силу лише товариствам.

Акціонерні товариства були створені вперше в Англії та Голландії і являли собою комбінацію мореплавних компаній з елементами інших товариств, що вже існували. В товариствах партнери володіли частками капіталу, оформленими у вигляді акцій. Перші акціонерні товариства створювались для торгівлі сукном, іншими товарами, а також для фінансування видобутку вугілля, дренажних та інших капіталомістких робіт.

Із кількох морських товариств у 1602 р. була створена «Об'єднана Ост- Індська компанія», по суті перша акціонерна компанія, акції якої регулярно купувались і продавались на біржі. В 1622 р. була організована Вест-Індська компанія.

Ост-Індська компанія стала, по суті, першою акціонерною компанією в світі, оскільки вперше запропонувала своїм засновникам нести часткову відповідальність (і відповідно брати пайову участь в розподілі прибутку) за долю вітрильників, що відправлялись на пошуки нових земель, скарбів і прянощів, які цінувались тоді в Європі. Це було пов'язано з тим, що за статистикою додому поверталося тільки одне судно з трьох, тоді як інші ставали жертвами форс-мажорних обставин (пірати, бурі і т.д.). При цьому вдалий рейс приносив значний прибуток. Таким чином, відсоток можливого прибутку пайовика прямо залежав тільки від суми його внеску, мірою якого і ставали перші в світі акції.

Кожна акція спочатку коштувала 3 гульдена, за які в той час можна було купити три вози пшениці. Всього було випущено і продано 2153 акції, на загальну суму 6,5 мільйонів гульденів. Вже в 1604 акції коштували 110% первісної ціни. В 1610 вони коштували 130% початкової ціни, коли в Європу вперше був привезений чай з острова Цейлон. Надалі вартість акцій росла на 10% в рік. За перші 120 років історії компанії курс її акцій виріс до 1260%, але надалі помітним був спад.

До 1644 дивіденди в Ост-Індській компанії виплачувалися привезеними товарами, а надалі тільки грішми. Штаб-квартира компанії знаходилась в Амстердамі. До 1669р. «Об'єднана Ост-Індська компанія» була найбагатшою приватною компанією у світі, яка мала понад 150 комерційних судів, 40 військових кораблів, 50000 службовців, приватну армію з 10000 солдатів. Компанія брала участь у політичних суперечках того часу поряд з державами.

Впродовж багатьох років після заснування Ост-Індської компанії із-за постійного високого попиту акції компанії продавались на умовах надання їх у визначений термін. Ці угоди, які досить часто були не забезпечені акціями, стали прообразом сучасних строкових угод. Незважаючи на неодноразові заборони на проведення таких угод, вони не припинили свого існування.

Акціонерні товариства — англійські та голландські компанії з торгівлі з Ост-Індією, компанія Гудзонової затоки — стали першими великими емітентами цінних паперів. Акції компанії Гудзонової затоки і дотепер котуються на фондових біржах Лондона та Торонто.

З другої половини XIX ст. акціонерні товариства поступово почали витісняти інші типи великих підприємств.

У Росії в 1757 р. було засновано перше акціонерне товариство. До 1836 р. уже діяло 16 акціонерних товариств. У 1836 р. було прийняте акціонерне законодавство, яке поклало початок широкому акціонуванню в промисловості, транспорті, в торгівлі. Напередодні реформи 1861 р. у Росії було вже понад 100 акціонерних товариств.

На початку 1914 р. налічувалось 2245 товариств, капітал яких становив 5 млрд крб. У промисловості на частку акціонерних товариств припадало понад 60% усієї випущеної продукції.

В Україні в 1860-1870 рр. засновувалися й акціонувалися цукрові заводи. Паралельно відбувалося освоєння російського ринку європейським капіталом. На початку XX ст. у Росії вже діяло 269 іноземних підприємств. Усього в 1909—1912 рр. в імперії діяли 1275 акціонерних товариств.

У роки громадянської війни та іноземної інтервенції акціонерні компанії були майже повністю ліквідовані. Відродження акціонерного підприємництва розпочалось у 1921 р. в умовах переходу країни до непу. Радянським урядом було прийняте положення про акціонерні товариства в СРСР. Акціонерні товариства могли бути як державними, так і змішаними. В державних акції належали підприємствам та організаціям, а в змішаних — власниками акцій могли бути не тільки державні підприємства, а й кооперативи і навіть окремі громадяни.

На початку 1925 р, у межах СРСР вже діяло 107 акціонерних товариств, причому багато було торгових та кредитних товариств. Великого поширення акціонерні товариства набули в таких галузях, як будівництво і легка промисловість. Акціонерна форма господарювання, яка відновилась у той час у країні, сприяла розвитку таких форм, як синдикати та трести.

Наприкінці 20-х — на початку 30-х років акціонерні товариства були в основному реорганізовані в державні об'єднання, і розвиток акціонерного підприємництва припинився.

В незалежній Україні (1991-1994 рр) поява пертих акціонерних товариств тісно пов’язана з процесами приватизації та роздержавлення.

У період 1994-1997 рр. набуває розвитку грошова приватизація, удосконалюється нормативно-правова база існування акціонерних товариств. Активно формується ринкова інфраструктура. Створюються інвестиційні компанії та фонди, депозитарії та реєстратори, пайові інвестиційні фонди, страхові компанії, аудиторські та консалтингові компанії, пенсійні фонди тощо. Власні представництва відкривають в Україні іноземні компанії, створюються спільні підприємства.

Період з 1997 р. і по теперішній час характеризується розвитком другої хвилі приватизації, зміною власників. В країні відбуваються злиття та поглинання, у більшість інвестиційно-привабливих галузей приходять іноземні інвестори, розпочинають свою роботу на Україні транснаціональні корпорації. Набуває розвитку ринок цінних паперів..

До початку 2004 року в Україні загальні правила та умови діяльності акціонерних товариств регламентувалися Цивільним кодексом Української РСР (ст.23-40) та основоположними актами з питань підприємницької діяльності, зокрема: Законами України «Про підприємництво» і «Про підприємства в Україні», які з 1 січня 2004 року втратили чинність. Спеціальні ж норми містилися в Законі України «Про господарські товариства», який врегульовував правила створення, діяльності, права і обов’язки учасників та засновників акціонерних товариств.

З 1 січня 2004 року в Україні діяли нормативні акти, якими регулювалися правила створення та діяльності акціонерних товариств.

Так, у Господарському кодексі України, загальним питанням створення підприємств присвячувалось ст.ст. 62-72, господарським товариствам - ст.ст. 79-92, а акціонерним товариствам ст. 81.

У Цивільному кодексі України загальним положенням про діяльність господарських товариств відводились ст.ст. 113-118, а спеціальним нормам щодо акціонерних товариств - ст.ст. 152-162.

Закон України "Про акціонерні товариства" (далі - Закон про акціонерні товариства), опублікований в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур'єр" № 202 від 29.10.2008 року, набрав чинності 30.04.2009 року (через шість місяців з дня опублікування закону).

Через два роки з дня набрання чинності цим Законом втратили чинність статті 1-49 Закону України "Про господарські товариства" у частині, що стосується акціонерних товариств.

Аналізуючи стан нормативного регулювання, потрібно врахувати, що правовий статус багатьох підприємств корпоративного типу визначається також банківським, страховим, інвестиційним та валютним законодавством, а також законодавством, що регулює професійну діяльність на ринку цінних паперів.

Найсуттєвіші зміни щодо правового регулювання діяльності акціонерних товариств:

1. поділ акціонерних товариств на публічні та приватні;
2. обмеження кількості акціонерів у приватних акціонерних товариствах та вимога обов’язкового лістингу публічних акціонерних товариств;
3. існування акцій виключно в бездокументарній формі;
4. новий порядок визначення розміру та порядку виплати дивідендів;
5. нові правила скликання та проведення загальних зборів акціонерів;
6. запровадження кумулятивного голосування під час обрання членів наглядової ради та ревізійної комісії;
7. особливий порядок придбання значного та контрольного пакетів акцій акціонерного товариства;
8. запровадження правил вчинення акціонерним товариством значних правочинів та правочинів із заінтересованістю;
9. суттєво оновлений механізм здійснення реорганізаційних процедур та інші.

 Великий внесок у формування цивілізованих корпоративних відносин у країні зробила Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. До основних її завдань у цій сфері належать:

-        формування та реалізація єдиної державної політики щодо корпоративного управління, сприяння відповідності національного корпоративного законодавства міжнародним стандартам;

-       державне регулювання і контроль за випуском та обігом цінних паперів, дотриманням законодавства в цій сфері;

-       захист прав акціонерів шляхом вжиття заходів щодо запобігання порушенням законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій у межах повноважень комісії.

3. Сутність та функції корпоративних фінансів. Фінансова мета корпорацій

 Корпоративні фінанси належать до економічних (фінансових) категорій, що виражають певні грошові відносини та мають об’єктивний характер. Як економічна категорія вони є теоретичною абстракцією, що лише узагаль­нено відображає характерні риси фінансових відносин, які формують сферу їх функціонування. Їм притаманне власне, особливе місце в ієрархії фінансових категорій вони мають специфічне суспільне призначення, ознаки, форми прояву, функції та роль. Усе це в цілому характеризує сутність корпоративних фінансів як еко­номічної категорії. І, звичайно ж, існуючи в конкретних історичних умовах, вони мають історичний характер.

Діяльність корпорації є процесом, що здійснюється завдяки її економіч­ним відносинам із іншими учасниками господарювання. У корпорації вини­кає ціла система економічних зв’язків, зокрема відносини з її власниками, кредиторами, постачальниками, посередниками, клієнтами, працівниками, а також державою, громадськістю та іншими зовнішніми щодо неї учасника­ми. Крім того, у межах самої корпорації існують економічні відносини між нею та її працівниками, між материнською й дочірніми компаніями, а також між дочірніми компаніями. Корпоративні фінанси, як категорія, ієрархічно нижча від загальної категорії фінансів, також характеризуються тим, що відображають саме грошову форму економічних відносин, тобто рух мінової вартості в процесі функціонуван­ня економічних відносин корпорації. При цьому категоріальні особливості фінансів корпорації визначаються їх суспільним призначенням та специфікою широкого спектра їхніх грошових відносин.

Корпорація, як вже зазначалося, створюється її власниками (власником) заради отримання фінансової вигоди. Корпорація може бути успішною тривалий час, якщо їй вдається враховувати інтереси не тільки власників, а й менеджерів, персоналу та суспільства, усіх  стейкхолдерів (зацікавлених в результатах діяльності осіб).

Як показала практика, вигода власників корпорації реалізується через збільшення вартості її активів, що відбувається в ході економічних відносин, тобто відносин виробництва, розподілу, обміну та споживання, причому не лише в самій корпорації, а й між нею та рештою учасників ринкової еконо­міки. Таким чином, специфічною рисою, домінантою корпоративних фінансів є те, що в процесі функціонування фінансових відносин корпорації, форму­вання, використання й руху її капіталу створюються умови для збільшення вартості її активів. Отже, специфічне суспільне призначення корпоративних фінансів полягає в тому, щоб в процесі фінансових відносин створювати умови для руху капіталу й тим самим створювати умови для зростання вартості активів корпорації.

У працях представників наукових шкіл Заходу, як правило функції корпоративних фінансів не виділяються, а формулюються як задачі, до яких відносять інвестування  та фінансування в умовах невизначеності та ризику . Серед вітчизняних науковців, наприклад, В. Суторміна виокремлює такі три функції корпоративних фінан­сів:

1)    формування капіталу корпорацій, яке полягає в залученні капіталу з фінансового ринку;

2)    ) розподіл та використання капіталу, тобто інвестування відповідно до бізнес-планів корпорації;

3)    3) контроль формування, розподілу й використання капіталу [ с. 12—26].

А.І. Крисоватий, В. М. Федосов, Н. С. Рязанова виходячи з нового бачення взаємозв’язку корпоративних фінансів і руху капіталу вважають, що корпоративним фінансам об’єктивно притаманні дві функці:  1) вартісноформуюча та 2) інформаційна функції.

На думку цих авторів формами прояву корпоративних фінансів (грошових відносин між корпораціями та їх економічними агентами, в процесі яких відбувається рух і створюються умови для зростання вартості їх капіталу) є його формування, розподіл та використання.

Ефективний розвиток корпорацій, як ключових учасників сучасної ринкової економіки, фінансові від­носини котрих створюють певні умови для зростання вартості капіталу, мож­ливий лише в разі належного інформаційного обміну щодо них. Тому корпоративним фінансам об’єктивно притаманна також інформаційна функція.

Таким чином, предметом дисципліни «Корпоративні фінанси» є грошові відносини між корпораціями та їх партнерами з приводу формування, розподілу та використання капіталу в умовах невизначеності та ризику.

Оскільки найбільш розвиненою формою корпоративних фінансів є фінанси публічних акціонерних товариств, то предметом дисципліни «Корпоративні фінанси» є вивчення фінансів публічних акціонерних в країнах з розвиненою ринковою економікою та в Україні, а об’єктом – українські агрохолдинги, акції яких продаються на світових фондових біржах.