Лекція 1.1. Психологія як наука та етапи її становлення

1. Поняття про психологію. Предмет та завдання психології

Разом з філософією, соціологією, педагогікою психологія є наукою про людину та її життєдіяльність.

Психологія (від грецького psyche – душа і logos – наука) – наука про факти, механізми і закономірності розвитку і функціонування психіки. У всіх сферах життя суспільства – економічній, політичній, освітній, медичній, культурі, спорті тощо існують практичні завдання, для рішення яких потрібна психологічна компетентність, психологічні знання. Психологія на сучасному етапі розвитку – це широко розвинута галузь знань, яка пов’язана з медициною, педагогікою, суспільними, природничими та технічними науками. Тому для психології є характерним процес розподілу на окремі галузі.

Предметом психології є найскладніша сфера життєдіяльності людини – психіка, тобто психічна діяльність людини, психічні процеси, стани, властивості людини; розкриття законів виникнення, розвитку і перебігу психологічної діяльності; становлення психічних властивостей людини; з’ясування життєвого значення психіки. Перше викладення психологічних явищ було зроблене Аристотелем у трактаті “Про душу”; психологія як самостійна наука бере свій початок від часу створення В. Вундтом у 1879 р. в Німеччині, в Лейпцигському університеті, першої в світі лабораторії експериментальної психології.

Рис. 1.1. Предмет і завдання психології

Саме поняття “псюхе” (душа) – це поняття давньогрецької філософії. Воно мало декілька значень: 1) життєва сила, яка покидає тіло з останнім подихом; 2) безтілесна основа, позбавлена після смерті людини свідомості і пам’яті; 3) мета праведного життя; 4) “демон” – невмируща істота божественного походження і т.п.

Завдання психології: виявлення особливостей індивідуальних якостей,закономірностей та шляхів формування особистості в сучасних умовах; вивчення впливу діяльності на психіку людини, міжособистісні та міжгрупові взаємини; дослідження психологічних умов професійної діяльності; визначення психологічних засобів впливу на особистість, колектив; встановлення закономірностей динаміки працездатності;  визначення заходів та засобів психологічного забезпечення професійної діяльності; визначення інформативних методів діагностики та психокорекції; вивчення закономірностей психологічної підготовки.

2. Основні галузі психології.

3. Етапи історичного поступу психології.

Перші наукові уявлення про психіку виникли у стародавньому світі (Єгипті, Китаї, Індії, Греції, Римі). Вони відбивалися у працях філософів, медиків, педагогів.

Можна умовно виділити декілька етапів розвитку наукового розуміння природи психіки та предмета психології як науки.

Рис. 1.2. Основні етапи розвитку психології

На 1-му етапі психіка розглядалась як душа (цей етап починається приблизно 5 тисячоліть тому і закінчується на початку нашої ери). Душа – це нематеріальна, не залежна від тіла пізнавальна та життєдайна основа. В античну епоху душа ототожнювалась з атомом, вогнем, повітрям, а в епоху середньовіччя – із свідомістю як здатністю до рефлексії. Представниками наукового напрямку цього періоду є: Конфуцій (551-479 рр. до н.е.), Геракліт з Ефеса (≈544/540 - ≈483 рр. до н.е.), Анаксагор (≈500-428 до н.е.), Демокріт (≈460-370 до н.е.), Левкінн (≈500-440 до н.е.), Сократ (≈469-399 до н.е.), Платон (427-347 до н.е.), Арістотель (384-322 до н.е.), Лукрецій Кар (≈99-55 до н.е.).

На другому етапі природа психіки пов’язується із свідомістю людини (з перших століть нашої ери і до кінця XIX ст.).

Предметом психології вважають сукупність мотиваційних, пізнавальних та емоційних властивостей індивіда. Цей етап пов’язаний з іменами римського лікаря Галена (129-199), Плотіна (≈205…), Августина (354-430), Ібн-Сіни (≈980-1037), Фоми Аквінського (1225-1274), Рене Декарта (1596-1650), Гоббса (1588-1679), Спінози (1632-1677), Лейбніца (1646-1716), Джона Локка (1632-1704). А також І.М.Сеченов (1829-1905) і І.П. Повлов (1849-1936).

3-й етап –друга половина XIX ст. В цей період виникає уявлення про психіку як про поведінку. Предмет психології - це сукупність реакцій у відповідь зовнішні подразники. Згідно з поглядами біхевіористів поведінка протиставляється свідомості.

Середину і другу половину ХІХ ст. можна вважати періодом становлення психології як самостійної науки. Під впливом дарвінізму, вчення про рефлекс, психофізіології органів чуття, психофізики постають програми побудови психології як дослідної науки. Найбільший успіх мала програма , яку запропонував В.Вундт (1832-1920 рр.). він заснував у 1879 році першу в світі експериментальну лабораторію у Лейпцизі.

4-й етап – кінець ХІХ ст. Психіка людини дедалі частіше пов’язується із самосвідомістю. Предмет психології – це система уявлень індивіда про себе, що регулює його стосунки з іншими людьми, ставлення до себе, образ власного “Я” з притаманними йому когнітивними, емоційними та оцінно-вольовими компонентами.

5-й етап (з початку ХХ ст.) – психіка людини пов’язується з особистістю. Психологія розглядає соціально зумовлену систему психічних якостей індивіда, яка формується і виявляється у предметній діяльності та спілкуванні. Ця система містить комунікаційні, мотиваційні, характерологічні, самосвідомісні, інтелектуальні, досвідні, психофізіологічні властивості суб’єкта творчої діяльності.

4. Відео. Які основні психологічні проблеми сучасної людини?