Лекція 2.1. Панлейкопенія

1. Панлейкопенія

Панлейкопенія (чума, інфекційний парвовірусний ентерит, тиф, інфекційний агранулоцитоз) – висококонтагіозна вірусна хвороба котів, яка характеризується явищами панлейкопенії, ураженням шлунково-кишкового тракту, респіраторних органів, серця, загальною інтоксикацією і зневодненням організму та високою летальністю. Хвороба характеризується значним зниженням лейкоцитів (тобто панлейкопенією) і руйнуванням слизової кишечнику, що, в свою чергу, призводить до ентериту.

1.1. Збудник

Збудник панлейкопенії – вірус (Virus panleukopenia feline) діаметром 20–25 нм з групи парвовірусів, що має антигенну спорідненість із збудниками вірусного ентериту норок і парвовірусного ентериту собак. Геном вірусу представлений одноланцюговою молекулою ДНК (рис.74).

Рис.74. Virus panleukopenia feline. Модель вірусу

(http://www.sciencepicture.co)

Зустрічаються віріони витягнутої форми діаметром 9,5–12 нм. Плавуча щільність в CsCl 1,33 г/смз. Парвовірус котів відрізняється від парвовірусу собак 2-ого типу лише за деякими послідовностями основ ДНК. Існує лише один серотип парвовірусу котів.

Рис. 75. Електронна мікрофотографія частинок парвовірусу (віріони)

©Fred Murphy

http://www.abcdcatsvets.org/abcd-guidelines-on-feline-panleukopenia-2012-edition/

Вірус високостійкий до фенолу, ефіру, хлороформу, кислот, трипсину, 0,2 %-го р-ну дезоксихолат натрію. За температури 56°С активний протягом 60 хв. Добре зберігається в 50 % гліцерині, забуференому до рН 7,2. У культуральній вірусовмісній рідині зберігається активним за температури 4 і 25 ° С впродовж 13 міс без зниження титру. Чутливий до 2-бром- 5-дезоксиурідину. Додавання цього препарату в культуральне середовище в кількості 20 мкг/мл гальмує репродукцію вірусу в 500 разів. Вірус чутливий до нагрівання в розчині MgCl 2.

Вірус панлейкопенії досить стійкий до нагрівання (за температури 60°С гине через одну годину) і дезінфікувальних засобів. У приміщеннях, фекаліях, на клітинах і органах хворих тварин за низьких температур може зберігатися до одного року.

В організмі має вибірковий тропізм до клітин слизової оболонки кишечника, лімфатичної системи і кісткового мозку.

1.2. Епізоотологічні дані.

Поодинокі випадки або невеликі спалахи захворювання трапляються частіше влітку і пізньою осінню, коли нові покоління котенят втрачають молозивний імунітет. Багато котів є прихованими вірусоносіями. Хворіють більше молоді коти, але іноді й дорослі. Хворі та перехворілі тварини виділяють вірус з фекаліями, слиною, сечею і витіканнями з носа і очей.

Зараження частіше проходить за прямого контакту, а також через різні забруднені вірусом об’єкти (поверхні стін, підлогу, меблі, посуд, підстилку), аерогенно, можливе і внутрішньоутробне зараження. Описані випадки передачі вірусу при укусах тварин блохами і кліщами. Вірус з вулиці в приміщення може проникнути з одягом і взуттям власника. Вірус панлейкопенії зберігається в популяції котів постійно і відбувається це з таких причин:

по-перше, він зберігається за рахунок контактів, поширюючись від інфікованих до сприйнятливих індивідумів, у тому випадку, коли в популяції є достатня кількість сприйнятливих тварин і можливість контакту між ними. Вірус міститься у великій кількості у випорожненнях інфікованих тварин, а також у слині, сечі, блювотині і крові.

Необхідно пам'ятати, що у вагітних самок може відбутися трансплацентарне інфікування плода.

по-друге, вірус може залишитися в організмі тварин, які видужали, зумовлюючи вірусоносійство.

Таким чином, якщо елементи довкілля – клітки, посуд для їжі, лотки з наповнювачем, а також одяг власників тварин – будуть сильно забруднені інфікованими виділеннями і якщо не будуть виконані належні процедури дезінфекції, то будь-який кіт чи котеня, які не мають належного імунітету, стануть мішенню для інфекції.

1.3. Патогенез

Патогенез хвороби може бути зумовлений тим, що вірус уражає клітини, які швидко діляться. Найчастіше він проникає в організм через дихальні шляхи або шлунково-кишковий тракт і розмножується спочатку в тканинах носоглотки. Після цього поширюється і потрапляє разом з током крові до своїх основних органів-мішеней, наприклад до клітин лімфоїдної тканини і кісткового мозку, що веде до розвитку панлейкопенії; крім того, він уражає епітелій кишкової облямівки, що призводить до розвитку ентериту. Вірус локалізується в клітинах кишечника – криптах, внаслідок того, що вони є найбільш мітотично активними. Клітини руйнуються вірусом. Це веде до порушення абсорбції і підвищеної проникності і, як наслідок, до діареї. Фактори, що впливають на інтенсивність поділу в клітинах крипт, наприклад присутність бактеріальної мікрофлори, незбалансована годівля, можуть теж виявитися важливими і при патогенезі панлейкопенії.

1.4. Клінічні ознаки.

Інкубаційний період триває від 2 до 14 днів. Переважно хвороба проявляється раптовим пригніченням, підвищенням температури тіла до 40–41°С, блювотою і проносами.

Блювотні маси спочатку водянисто-жовті або коричневі, пізніше стають слизистими, часто з домішкою крові. Одночасно або через короткий проміжок часу розвивається пронос.

Фекалії рідкі, смердючі, безбарвні, жовтуваті з домішкою крові, іноді з пластівцями фібрину. Перераховані ознаки є наслідком катарального або геморагічного запалення шлунка і кишечника.

Рис. 76. Кошеня з важкими ознаками зневоднення. ©Diane Addie

Часто запальний процес має змішаний характер – катарально-геморагічний або фібринозно-геморагічний. Пози і поведінка пацієнтів свідчать про болючість у ділянці черева і паху. Хворі тварини шукають затишні темні, при гарячці прохолодні, а при видужанні – теплі місця.

Хвороба проявляється в двох формах – нервовій і легеневій.

Нервову форму найчастіше реєструють у кошенят до одного року, проявляється клінічними симптомами ураження нервової системи. Спостерігається сильне збудження, втрата апетиту, відмова від води, лякливість, наявність пінистої білуватої або жовтуватої блювотної маси. Кошенята ховаються в темні прохолодні місця. Може з'явитися пронос. Шкіра стає малоеластичною, шерсть тьмяною, скуйовдженою. При нервовому синдромі швидко розвиваються судоми клонічного характеру як на окремих ділянках тіла, так і по усій тварині. Можливий розвиток парезів і паралічів, сфінктерів внутрішніх органів і кінцівок. Ця форма дуже швидкоплинна і без активної ветеринарної допомоги закінчується загибеллю впродовж 24–48 годин.

У деяких випадках панлейкопенія проявляється в легеневій формі. При ній від запального процесу страждають верхні дихальні шляхи, бронхи і легені. На слизових оболонках очей і носа з'являються каламутні гнійні нашарування і плівки, іноді виразки і крововиливи. Слизова оболонка носової і ротової порожнин, гортані гіперемійована і набрякла. У кутах очей і носа накопичується і засихає каламутний гнійний ексудат, який зменшує просвіт носових ходів і закупорює слізні протоки.

У результаті зменшення просвіту носових ходів проходження повітря ускладнюється, дихання частішає, з'являється задишка. При важкому перебігу хвороби ніс стає сухим і шорстким, часто гарячим.

За прогресуючої інтоксикації і зневоднення організму слизові оболонки стають блідими, часто з синюшним відтінком.

Запалення верхніх дихальних шляхів, бронхів і легенів супроводжується частим диханням, задишкою, кашлем, чханням. При аускультації легенів прослуховують часте жорстке напружене дихання з сухими хрипами, рідше з вологими, особливо під час одужання.

Аускультація серця характеризується посиленням серцевого поштовху, частим серцебиттям, зливанням першого і другого тонів, тахікардією і екстрасистолією. В агональній стадії серце прослуховується погано, серцевий поштовх ослаблений, тони слабкі, тихі, прогресує аритмія, брадикардія, наростає серцево-судинна недостатність.

Важливим показником є різко виражена лейкопенія. Число лейкоцитів може бути 4000, 3000 і нижче – до 50 в 1 мл крові. Кількість нейтрофілів зменшується, що може призвести до абсолютної нейтропенії.

За своєчасного і активного лікування коти видужують через 4–10 днів.

http://www.abcdcatsvets.org/wp-content/uploads/2015/04/01-09-FPL-

cerebellar-hypoplasia-%C2%A9Marian-C.-Horzinek-1024x642.jpg

1.5. Патолого-анатомічні зміни.

Трупи загиблих котів зневоднені. Спостерігаються ознаки кахексії. Шкіра суха, шерсть тьмяна, скуйовджена. Спостерігають кон'юнктивіт, риніт, ларингіт. Характерним є ураження шлунково-кишкового тракту (ознаки гастроентериту), слизова оболонка кишечника катарально або геморагічно запалена. Тонка і клубова кишки – розширені і набряклі, а на поверхнях серозних і слизових оболонок, як правило, виявляють гіперемію або ж петехіальні кровотечі (рис.78).

Рис. 78. Ураження шлунково-кишкового тракту

(http://vet.uga.edu)

Рис. 79. Hemorrhagic enteritis as a consequence of feline panleukopenia virus infection

©Vet.Pathol. Utrecht

http://www.abcdcatsvets.org/abcd-guidelines-on-feline-panleukopenia-2012-edition/

У лімфоїдних тканинах, особливо в мезентеріальних лімфатичних вузлах і селезінці спостерігається зниження кількості лімфоцитів, лімфопенія і гіпоплазія клітин. У молодших тварин ураження стосується і тимуса. У кістковому мозку відзначають загальне придушення мієлоїдної активності з редукцією нейтрофілів і виснаженням ретикулярної клітинної сітки.

У печінці і нирках реєструють зміни, характерні для вираженого геморагічного діатезу. Часто виявляють пневмонію і гострий панкреатит.

За гістологічного дослідження діагностують цитоморфологічні зміни в кістковому мозку і лімфоїдній тканині. Ворсинки тонких кишок зруйновані, в ядрах епітеліальних клітин знаходять тільця-включення.

1.6. Діагноз.

Діагноз встановлюють комплексним методом на підставі клініко-епізоотологічних даних, патолого-анатомічних змін і лабораторних (гематологічних, гістологічних, вірусологічних) досліджень. За потреби проводять біопробу на здорових котенятах з благополучних пунктів.

Попередній діагноз можна поставити на підставі клінічної картини захворювання. Діагноз може бути, як правило, підтверджений на гострих етапах захворювання за допомогою гематологічних досліджень, при яких виявляють майже повну відсутність лейкоцитів.

Від живих котів необхідно надіслати в лабораторію носоглоткові змиви, проби калу, сироватку крові в гострий період і в період одужання, а від загиблих – надсилають зразки селезінки, мезентеріальних лімфатичних вузлів, клубової кишки і кал.

З експрес-тестів використовують FPV Ag (Vet Expert, Poland) для виявлення антигену вірусу панлейкемії; Immunocomb Feline Vaccicheck (FPV, FCV, FHV) – Biogal, Galed Ltd.

http://sdandy.com.ua/var/cache/images/product/38/0d/380d1019725eb015c5

11f3987b294a78-324.jpg

http://pics.mobilluck.com.ua/photo/veterin_prep/vetexpert/VetExpert_FPV_

Ag__2_stuki__459684_1031261.jpg

1.7. Диференційна діагностика.

З панлейкопенією котів можна сплутати низку інших синдромів: присутність сторонніх тіл у кишечнику, особливо якщо це пов'язано з непрохідністю або з інфекцією, гострий бактеріальний сепсис, який не обов'язково є вторинним по відношенню до панлейкопенії котів; токсоплазмоз; отруєння; злоякісну лімфосаркому. Крім того, симптоми, подібні панлейкопенії, спостерігаються і при лейкозі котів.

1.8. Лікування.

Терапію необхідно розпочинати зі створення особливих умов утримання. Для цього хвору тварину ізолюють у теплому, без протягів, затемненому приміщенні з температурою повітря 20–24°С.

Дієтотерапія в перші два дні не повинна включати складні і жорсткі корми. Необхідно забезпечити пацієнта теплою кип'яченою водою, в яку можна додавати відвари і настої лікарських рослин, що мають відхаркувальні і протизапальні властивості. Іноді у воду додають аскорбінову кислоту. Одночасно використовують у корм яловичий, курячий або рибний бульйони (краще за 2-е варіння). Не можна рідину давати тварині насильно.

На 3–4 день лікування пропонують невелику кількість рисової або вівсяної каші, приготовленої на воді або м'ясному бульйоні. Якщо після першої порції корму блювота і пронос не з'являється, кількість каші і кратність її згодовування збільшують. У кашу на 100–200 г додають одну чайну або столову ложку вареного яловичого, курячого або рибного фаршу. На 4–5 день лікування до раціону додають сирі або варені яйця. Починаючи з 5–7 дня лікування, пацієнтів переводять на звичайний раціон.

Ефективною є постановка клізми. У пряму кишку 3–4 рази в день для очищення кишечника від токсичного вмісту вводять дезінфікувальні рідини – 0,01–0,1% розчин фурациліну, фуразолідону або відвари і настої лікарських рослин у слабкої концентрації. З трав використовують череду, ромашку, шавлій, звіробій, мати-й-мачуху та ін. Об'єм очисної клізми повинен складати 20–200 мл. Після очисної можна ставити поживну клізму з яловичого і курячого бульйонів, 5% розчину глюкози, 0,9% розчину натрію хлориду, розчинів Рінгера і Рінгера-Локка. Іноді у вказані рідини додають аскорбінову кислоту, ціанкобаламін, харчову соду. Поживну клізму ставлять 3–4 рази на добу об'ємом 20–200 мл до зникнення зневоднення і появи апетиту.

Для підвищення загального імунітету застосовують різні специфічні та неспецифічні імуноглобуліни, іноді імунні сироватки.

Найбільш очищеними і перевіреними є вітафел, нормальний людський імуноглобулін або протигрипозний імуноглобулін. Звичайна доза складає 0,2–1 мл один раз у 2–3 дні. На курс лікування потрібно 2–3 ін'єкції препарату. З інших імуномодуляторів використовують інтерферон, тимоген, тималін, тимаптин, тактивін, камедон, анандин, циклоферон та ін.

У комплексне лікування для пригнічення секундарної мікрофлори обов'язково включають різноманітні антибіотики, сульфаніламіди і нітрофурани.

Сульфаніламідні препарати – бісептол, гросептол, септрим, сульфален, норсульфазол, сульфадимезин, сульфадиметоксин, етазол, фталазол, сульгін, ентеросептол та інші в основному вводять всередину 1–3 рази на добу. Внаслідок запалення шлунка і блювоти антибіотики краще вводити парентерально. З них найбільш зручними і малотоксичними є пеніциліни – бензилпеніцилін натрію і калію, оксацилін, ампіцилін, ампіокс та ін., і цефалоспорини – кефзол, карицеф, лонгацеф, цефамезин, клафоран фортум та ін. Вказані препарати вводять підшкірно або внутрішньом'язово 1–3 рази в день впродовж 5–7 діб.

Набагато рідше застосовують антибіотики-аміноглікозиди, макроліди, стрептоміцин, тетрациклін, левоміцетин і хіноліни (байтрил). Нітрофурани в основному служать для приготування дезінфікувальних розчинів, за допомогою яких обробляють слизову оболонку носа, рота, очей, прямої кишки і уретри.

Перед призначенням антибіотиків або сульфаніламідів бажано ввести внутрішньом'язово димедрол у дозі 0,1–0,5 мл 2–3 рази на добу, тавегіл, супрастин по 0,2–0,5 мл 2–3 рази в день, піпольфен або інший антигістамінний препарат.

Паралельно з антибіотиками або сульфаніламідами пацієнтам задають всередину або вводять парентерально вітаміни групи В (В1, В2, В6, В12), аскорбінову кислоту, вікасол і полівітамінні препарати.

Для відновлення функцій серця бажано ін'єктувати серцеві засоби – кордіамін, сульфокамфокаїн, кофеїн-бензоат натрію, кокарбоксилазу, цитохром С, еуфілін та ін.

За сильно вираженого зневоднення підшкірно (у ділянці холки) або внутрішньовенно вводять ізотонічні розчини глюкози, натрію хлориду. Розчини Рінгера або Рінгера-Локка 2–6 раз на день у кількості 10–100 мл до одужання.

Рис. 80. Інтенсивний догляд необхідний для виживання

Симптоматичне лікування спрямоване на усунення інтоксикації, блювоти, дисбактеріозу, кровоточивості, порушень функції шлунку, кишечника, підшлункової залози, печінки і нирок.

1.9. Профілактика.

Хвору тварину необхідно ізолювати, не допускати контакту зі здоровими. Після перехворювання кіт залишається прихованим вірусоносієм тривалий час. Приміщення, в якому знаходилася хвора тварина, необхідно продезінфікувати (використовують 2% розчин натрію гідроокису або освітлений розчин хлорного вапна з вмістом 2% активного хлору, 3% емульсію лізолу, 2% розчин хлораміну або віркон С).

Молодих котів, необхідно вакцинувати починаючи з 2-а місячного віку. Використовують комплексні вакцини проти панлейкопенії, ринотрахеїту, каліцивірозу та інших інфекцій – французька квадрікет і голландська нобівак трікет. Вводять їх підшкірно або внутрішньом'язово. Після вакцинації та перехворювання імунітет зберігається на високому рівні впродовж року.