Лекція 1.2. Лептоспіроз

1. Лептоспіроз

Лептоспіроз – інфекційне природно-вогнищеве захворювання, яке характеризується короткочасною лихоманкою, гемоглобінурією (гематурією), виразковим стоматитом, геморагічним гастроентеритом, жовтяницею і нервовими явищами.

1.1. Збудник.

Рід Leptospira, що входить в сімейство Spirochaetaceae. Вид патогенних лептоспір представлений 202 сероварами, які за ступенем антигенної спорідненості об'єднані в 23 серологічні групи. Лептоспіри не заломлюють світло, тому побачити їх у нефарбованих препаратах можна тільки в темному полі зору і за допомогою люмінесцентної мікроскопії.

Лептоспіри мають вигляд тонких, сріблястих ниток з потовщеними і загнутими у вигляді гачків кінцями (рис.1).

Рис. 1. Структура патогенних лептоспір

(Source Science photo library)

Лептоспіри мають поступапльно – обертальний рух

Основними збудниками лептоспірозу собак є лептоспіри серогруп: canicola, icterohaaemorragiae, pomona, grippotyhosa, bratislava, copenhagenii, australis, autumnalis, ballum, bataviae, а у котів canicola, grippotyphosa, pomona, bataviae.

Збудник лептоспірозу тривалий час зберігається в дрібних непроточних водоймах та заболоченій місцевості.

1.2. Епізоотологічні дані.

До лептоспірозу сприйнятливі собаки і коти всіх порід. Джерелами збудника інфекції є хворі лептоспірозом тварини, а також лептоспіроносії. Лептоспіроносійство у собак і котів триває до 3-ох років. Збудник з організму хворих тварин виділяється в зовнішнє середовище з сечею, калом, молоком, спермою, із витіканнями з статевих органів. Резервуарами патогенних лептоспір є сільськогосподарські та дикі тварини. Гризуни є довічними носіями лептоспір. Собаки і коти заражаються лептоспірозом у зоні природного вогнища під час прийому води, поїдання сирих м'ясних продуктів, отриманих від хворих тварин і трупів гризунів-лептоспіроносіїв.

Лептоспіри проникають в організм тварини через пошкоджені ділянки шкіри, слизові оболонки ротової і носової порожнин, очей, статевих шляхів і шлунково-кишкового тракту. Можлива передача збудника статевим шляхом

Крім водного шляху, у собак є свої особливості зараження лептоспірозом. Виділення лептоспір у зовнішнє середовище відбувається із сечею. Собаки, „знайомлячись”, винюхують одна одну та залишені іншими особинами сечові мітки, тому у них є свій „ексклюзивний” шлях зараження через свіжу сечу.

Період виживання лептоспір у сечі залежить від рН (реакції) сечі, температури зовнішнього середовища та терміну „зберігання” сечі. Лужна реакція сечі та температура довкілля до +18°С дозволяє лептоспірам довше зберігатися. Під час винюхування свіжих сечових міток лептоспіри проникають до організму собак через слизові оболонки ротової та носової порожнини. Неушкоджені слизові захищають від зараження, але якщо є навіть незначні ушкодження, ранки, тріщинки, вогнища запалення (стоматит, пародонтит тощо), тобто існує можливість проникнення лептоспір безпосередньо в кровоносне русло, то шанси зараження лептоспірозом зростають.

Зараження лептоспірозом через шлунково-кишковий тракт під час поїдання гризунів має менше значення через те, що лептоспіри дуже чутливі до кислого середовища шлунку і в присутності шлункового соку гинуть практично миттєво. Таким чином, основне значення при цьому шляху зараження має контакт лептоспір пошкодженими слизовими оболонками шлунково-кишкового тракту.

1.3. Патогенез.

Після попадання в організм, лептоспіри впродовж 60 хвилин проникають у кров і різні органи, минаючи лімфатичні вузли. Розмноження та накопичення лептоспір у крові викликає різке підвищення температури тіла. Утворені ендотоксини руйнують клітини крові і паренхіматозних органів. У результаті руйнування еритроцитів у тварин розвивається анемія, в крові накопичується велика кількість гемоглобіну, з якого утворюється білірубін. У нормальній печінці білірубін зв'язується з глюкуроновою кислотою і тим самим виводиться з крові. В ураженій печінці цього не відбувається, білірубін адсорбується з крові тканинами, фарбуючи їх жовтий колір. У результаті порушення фільтраційної здатності нирок у сечі з'являється гемоглобін, а іноді й еритроцити. Через ураження ендотелію капілярів стінки судин стають крихкими, проникність їх підвищується. З'являються крововиливи в різних органах, на слизових оболонках і шкірі. Внаслідок інтоксикації капіляри шкіри і слизових оболонок звужуються, закупорюються тромбами. Це порушує живлення тканин і викликає появу некрозів.

1.4. Клінічні ознаки.

Інкубаційний період складає від 4 до 12 днів. Виділення лептоспір розпочинається на 7-й день і може зберігатися до 4 років.

Лептоспіроз протікає гостро, підгостро і хронічно.

Хвороба відзначається в двох основних формах: геморагічній і жовтушній.

Геморагічна форма реєструється переважно у собак і котів старшого віку. Гострий перебіг хвороби характеризується високою температурою тіла до 40,5–41,5°С, відмовою від корму, різкою спрагою, кровавим проносом або запором, смердючим запахом з рота.

Рис. 2. Клінічно хворий на лептоспіроз собака

http://zverivdom.com/article/leptospiroz-sobak

При хронічному перебігу хвороби відзначають нормальну температуру тіла й ті ж симптоми, на 3–5-й день хвороби розвиваються характерні ураження слизової оболонки рота. На яснах, язику і губах з'являються блідо-жовті або брудно-сірі струпи, при відторгненні яких виникають виразки. Живіт болючий, іноді виникають тонічні судоми на грунті уремії. За розвитку хвороби настає швидке і різке схуднення, шкіра стає сухою, очі западають, увеїт (рис. 3), температура тіла падає до 36,0–36,5°С. Хвороба триває від 3-х до 10-и днів, летальність коливається в межах 60–80%. У перехворілих тварин у вигляді ускладнень часто залишаються парези, розлади травлення і хронічний нефрит.

Рис. 3. Увеїт (запалення судинної оболонки ока) при лептоспірозі

(Canine and feline infectious diseases /Jane E. Sykes //2014 by Saunders. – 924p.)

Жовтушна форма лептоспірозу реєструється частіше у цуценят і котенят. В одних випадках розвивається раптово, в інших – поступово і залишається непоміченою до появи явно вираженої жовтухи (рис. 4). Відзначають підвищення температури тіла, слабкість, зниження і втрату апетиту, блювоту. Наприкінці першого тижня виявляють крововиливи. Сеча містить білок і жовчні пігменти.

При гострому перебігу результат хвороби в більшості випадків летальний. У більш легких випадках хвороба триває до 10 днів, летальність 40–60%

http://vetacademy.ru/publ/bolezni/infekcionnye/leptospiroz_u_sobak_simptomy_diagnostika_lechenie/3-1-0-9

Рис. 4. Жовтушність слизових оболонок

http://kotofey.dp.ua/images/pictures/Cure/leptospirosis/lepto2.jpg

1.5. Патолого-анатомічні зміни.

У померших від лептоспірозу можна спостерігати жовтяничне забарвлення шкіри паху, підошвної поверхні лап, внутрішньої поверхні вух та інших місць (рис. 5).

На слизовій оболонці ротової порожнини часто виявляють некротичні вогнища і виразки. Найбільш виражені зміни знаходять у печінці і нирках. Печінка збільшена в об'ємі (рис. 6), в ній виражені дистрофічні процеси. Іноді в паренхімі виявляються дрібні некротичні вогнища і крововиливи. Жовчний міхур розтягнутий і переповнений жовчю.

Рис. 5. Жовтушність підошвної поверхні лап

Рис. 6. Збільшена печінка

(Photograph by Craig Greene © 2004 University of Georgia Research Foundation Inc.)

Нирки збільшені в об'ємі, в'ялі (рис. 7). Приниркова клітковина набрякла. У паренхімі нирок виявляються поодинокі або множинні крововиливи і сіруваті вогнища різної величини. Межі коркового і мозкового шару згладжені.

Рис.7. Роздуті нирки при лептоспірозі

(Photograph by Craig Greene © 2004 University of Georgia Research Foundation Inc.)

http://konspekta.net/medlecbazaimg/174949961018.files/image062.jpg

На слизовій оболонці сечового міхура крапкові крововиливи. У легенях виявляють крововиливи.

1.6. Діагноз.

Встановлюють на підставі епізоотологічних, клінічних, патолого-анатомічних даних і результатів проведення мікроскопічних, бактеріологічних, серологічних і гістологічних досліджень (рис. 8, 9).

Рис. 8. Лептоспіри в сечі

Рис. 9. Лептоспіри в нирках при флюоресценції

(Photograph by Wayne Roberts © 2004 University of Georgia Research Foundation Inc)

Для бактеріологічного дослідження в лабораторію направляють серце, шматочки паренхіматозних органів, нирку, сечовий міхур з вмістом.

Гематологія: початкова лейкопенія (іноді непомітна), після якої проявляється лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво. Тромбоцитопенія присутня; занадто підвищена швидкість осідання еритроцитів і збільшення кількості фібриногену.

Аналіз сечі: спочатку сеча темно-червона, потім відбувається зменшення питомої ваги, протеїнурія, білірубінурія; виявляють еритроцити, лейкоцити та гранульовані циліндри в осаді.

Біохімічний аналіз крові: збільшення вмісту сечовини та креатиніну при локалізації лептоспір у нирках; збільшення білірубіну, амілази, ферментів печінки (лужна фосфатаза, холестаз) при локалізації в печінці.

Серологічну діагностику лептоспірозу засновано на виявленні специфічних антитіл у крові реакцією РМА.

Діагноз на лептоспіроз вважають встановленим у разі виявлення лептоспір у патологічному матеріалі при мікроскопії; виділенні культур; виявленні збудника в гістологічних зрізах нирок або печінки; встановленні наростання титру антитіл за повторного дослідження в 5 разів або більше.

Серологічні дослідження являють собою ретроспективну цікавість, бо зростання титрів на 2 порядки в пропорції 1:400 і більше відбувається лише через 8–14 днів після зараження.

Низькі титри 1:50, 1:100, 1:200 є показниками початку захворювання або перехворювання в минулому та носійства. При таких титрах , якщо з анамнезу достеменно невідомо про перехворювання в минулому, рекомендується починати лікування та проводити повторне дослідження крові для визначення характеру процесу (гостра форма, носійство тощо).

Титри, які за повторного дослідження зростають, свідчать про активний (гострий) перебіг захворювання.

Наявність низьких титрів при виражених клінічних ознаках захворювання свідчить про високий рівень патогенності збудника або про низьку резистентність організму.

Наявність низьких титрів за відсутності клінічних ознак свідчить про зараження слабопатогенними штамами або про перехворювання в минулому та носійство.

Високі титри 1:400; 1:800 та вище характеризують зараження, яке відбулося не менш, ніж за 2–3 тижні до моменту дослідження, а також високу резистентність організму.

Іноді за наявності класичних клінічних ознак гострої форми лептоспірозу та важкого стану тварини серологічний аналіз на лептоспіроз може бути негативним, що свідчить про параліч імунної системи організму внаслідок токсичного впливу лептоспір.

У перехворілих на лептоспіроз тварин може зберігатися пожиттєва позитивна реакція – впродовж перших місяців після перехворювання у високих титрах, а потім у дуже низьких (1:5%;1:0).

Поствакцинальні титри антитіл під час проведення серологічної діагностики неможливо диференціювати від тих, які зявляються внаслідок перехворювання. Висновок про наявність поствакцинальних антитіл слід робити після проведення серії серологічних досліджень з метою вивчення динаміки зміни тирів антитіл.

1.7. Диференціальна діагностика.

Лептоспіроз собак необхідно диференціювати від чуми, інфекційного гепатиту, вірусного ентериту, сальмонельозу, отруєнь. У котів лептоспіроз диференціюють від панлейкопенії, гемобартонельозу, вірусної лейкемії, токсоплазмозу, сальмонельозу, отруєнь. Вирішальне діагностичне значення у всіх випадках має бактеріологічне, серологічне та вірусологічне дослідження.

1.8. Лікування.

Для специфічного лікування хворих лептоспірозом застосовують гіперімунну протилептоспірозну сироватку в дозах від 10 до 30 мл підшкірно, або внутрішньовенно 5–10 мл. Одночасно внутрішньом'язово вводять стрептоміцин у дозі 25 тис. од. на маси тварини 1 раз на добу 4–5 днів підряд. Рекомендовано застосовувати В-активін у дозі по 1 мг на маси, один раз на добу протягом 3–5 днів. Внутрішньовенно вводять 40% розчин глюкози по 10–30 мл і 40% розчин гексаметилентетраміну по 3–5 мл 1–2 рази на день, підшкірно ін'єктують кофеїн (0,1–0,2 г).

Ротову порожнину промивають розчином калію перманганату (1: 1000) або фурациліну, за наявності виразок слизову оболонку рота обробляють йоддицерином. У раціон вводять риб'ячий жир, мікроелементи, вітаміни.

1.9. Специфічна профілактика

Під час вибору вакцин слід віддавати перевагу тим, які дозволяють формувати імунітет до якомога більшої кількості штамів лептоспір. Як мінімум, слід застосовувати вакцини, які містять штами L. Icterohaemorrhaqiae та L. Canicola, а в ідеалі – L. Icterohaemorrhaqiae, L. Canicola, L. Grippothyphosa, L. Tarassovi та L. Pomona.

На сьогодні такими є вакцини серії ДУРАМУН (МАКС 5/4Л и МАКС 5-СвК/4Л).

Для активної імунізації використовують також полівалентну вакцину ВДНКІ проти лептоспірозу. Рекомендують також використовувати і асоційовані вакцини, до складу яких входить лептоспірозний антиген «Гексаканівак». З сучасних вакцин ефективні Nobivac Lepto, Canivac L, Eurican DHPPI2-L, Hexadog, Vanguard 5/L.

Для пасивної імунізації застосовують полівалентну гіперімунну сироватку проти лептоспірозу. Сироватка, як і вакцина, не звільняє організм тварин від лептоспіроносійства.

1.10. Профілактика та заходи боротьби.

Не допускати без проварюваня згодовування собакам продуктів забою хворих тварин. Під час встановлення діагнозу на лептоспіроз проводять клінічний огляд і термометрію собак. Хворих і підозрілих собак ізолюють і лікують. Клінічно здорових вакцинують. Приміщення, в якому знаходилися хворі тварини, очищають і дезінфікують. Для дезінфекції застосовують освітлений розчин хлорного вапна з 2% вмістом активного хлору, 2% гарячий розчин натрію гідроксиду, 2% розчин формальдегіду. Проводять дератизацію.