Лекція 1.7. Вірусний папіломатоз

1. Вірусний папіломатоз

Папіломатоз собак – це вірусне зоонозне захворювання, яке проявляється утворенням специфічних доброякісних новоутворень на слизовій оболонці ротової порожнини. В останні роки відзначено зростання захворюваності собак вірусним папіломатозом ротової порожнини.

1.1. Збудник

Збудник папіломатозу відноситься до групи ДНК-геномних вірусів, включених у сімейство Papillomaviridae. Це найменші з усіх ДНК-вірусів. Віріони папіломавірусів позбавлені зовнішньої оболонки, їх діаметр становить 40–55 нм (рис. 56 ).

Повноцінні віріони складаються з серцевини і капсида, містять від 5 до 7 структурних білків, але позбавлені ліпідів і вуглеводів. Реплікація та дозрівання здійснюються в ядрі, віріони вивільняються під час руйнування клітин. Віруси термо- і ефіростійкі, володіють тропізмом до епітелію. Викликають трансформацію клітин. Характерна видова специфічність.

Рис. 56. Електронна модель папіломавірусу

(Canine and feline infectious diseases / Jane E. Sykes // 2014 by Saunders – 924 p.)

1.2. Епізоотологічні дані.

Вірусний папіломатоз поширений серед багатьох видів ссавців. Джерело збудника – хворі тварини. Спосіб розповсюдження – контактний. Найчастіше віруси передаються за спільного утримання хворих тварин із здоровими. Відомі численні спостереження, коли невдовзі після появи в розплідниках папіломатозного цуценяти папіломи починали розвиватися й у інших цуценят. Зазвичай вірус проникає в організм через скарифіковану шкіру і слизові оболонки. Можливе перенесення збудника голками для ін’єкцій, через одяг і взуття господаря, предмети догляду за тваринами, аппорт на майданчиках для вигулу.

1.3. Патогенез.

Папіломавіруси тропні до епітелію слизових оболонок і шкіри, індукуючи в них розвиток доброякісних новоутворень. Як правило, потрапивши в тріщину на слизовій оболонці ротової порожнини, папіломавіруси проникають у клітини базального шару, де інтенсивно розмножуються, з яких надалі потрапляють у поверхневий епітелій. Ранні білки вірусів викликають трансформацію заражених клітин, які набувають здатність до нескінченного поділу і підтримання інтенсивної репродукції вірусних частинок. Після трансформації епітеліальних клітин на слизовій оболонці ротової порожнини (губ, язика, щік, ясен) розвиваються сосочкові новоутворення – папіломи. Лізис заражених клітин сприяє подальшому поширенню віріонів, однак інтегрований вірусний геном містять не всі пухлинні клітини. Активізація інтегрованого геному і перехід інфекції з латентної форми в продуктивну спостерігається під час старіння, стресів і різних форм імуносупресії, наприклад, після хіміотерапії або лікування кортикостероїдними препаратами.

1.4. Клінічні ознаки.

Інкубаційний період триває 1–2 місяці. Клінічний прояв вірусного папіломатозу характеризується такими особливостями:

по-перше, інфекція часто протікає в латентній (прихованій) формі, і носій вірусів є істотною загрозою для інших собак;

по-друге, якщо хвора собака пошкоджує папіломи, поїдаючи твердий корм або під час гри, розвиваються кровотечі і, як результат, захворювання ускладнюється вторинною інфекцією;

по-третє, відомі випадки, коли папіломи зазнають злоякісних трансформацій, перероджуючись у лускоподібну клітинну карциному.

У більшості випадків папіломатоз ротової порожнини виявляють у собак у віці від 1-го місяця до 4-х років. Як правило, перші вогнища ураження з’являються на губах, а потім поширюються на порожнину рота і глотку.

Оральний папіломатоз у собак – це поширене інфекційне захворювання, яке у молодих тварин обмежене слизовою оболонкою ротової порожнини і губами (рис.57 ), але папіломи також можуть виникати на кон'юнктиві і зовнішній частині ніздрів.

Рис. 57. Папіломні ураження ротової порожнини

(Keith E. Linder DVM, PhD, ACVP USCAP 2012)

Численні оральні папіломи часто пов'язують з імунною недостатністю та породною схильністю (ротвейлери, німецькі вівчарки, добермани). Виразки з’являються у вигляді білих, плоских, гладких блискучих папул, бляшок і переходять у білувато-сірі гіперкератозні новоутворення з підвищеним вмістом кератину на тонких ніжках. Є повідомлення про їх злоякісне переродження в карциноми.

Відзначені рідкі випадки ураження шкіри навколо носа і рота, а також – стравоходу. Папіломи ротової порожнини можуть створювати собаці перешкоди для нормального прийому корму і пиття. У таких випадках можуть відзначатися салівація і незначні кровотечі у ротовій порожнині. Хвора тварина не може повністю зімкнути щелепи, в результаті чого можлива травматизація папілом. В останньому випадку кровоточиві новоутворення стають воротами для патогенних мікроорганізмів – бактерій і грибків (найчастіше відзначають розвиток кандидомікозу).

Шкірна перехідно-клітинна (інвертована) папілома є мало поширеним ураженням. Такі пухлини зазвичай локалізуються на вентральній поверхні живота і в ділянці мошонки. Виразки бувають поодинокими або множинними і є дещо піднятими твердими новоутвореннями, вкритими шкірою, з отвором посередині, які виходять на поверхню шкіри (рис.58).

Рис. 58. Інвертована папілома

(Keith E. Linder DVM, PhD, ACVP USCAP 2012)

Світлова мікроскопія показує під рівнем здорового епідермісу наявність інвертованої структури у вигляді колби. Інвертованим папіломам у собак властива мимовільна регресія.

Шкірна екзофітна папілома виникає у старіючих собак і найбільш поширена у самців. Бородавки одинокі або множинні виникають головним чином на ділянці голови, повік і лап. Вони мають вигляд білих, рожевих або пігментованих (коричневих або чорних), гладких або кератозних виразок, на ніжці або на зразок кольорової капусти. Під час мікроскопічного дослідження в шкірних папіломах наявна чітка епітеліальна проліферація на численних тонких фіброваскулярних ніжках. При регресії папіломи стають темно-червоними і м'якими.

Генітальна папілома у собак є венеричною інфекцією і зустрічається рідко.

1.5. Діагностика.

Діагноз ставлять на підставі клінічних симптомів, але може бути підтверджений лабораторними дослідженнями, зокрема імуногістохімічними, електронно-мікроскопічними або за допомогою ПЛР. Як і більшість папіломавірусів, у культурах клітин вірус папіломи собак не розмножується.

1.6. Лікування.

Як правило, захворювання протікає легко і в багатьох випадках проходить самовидужання до 6- місячного віку. Застосування в терапевтичних цілях аутогенних вакцин призводить до суперечливих результатів, хоча деякі експериментальні вакцини індукують захисний імунітет.

На сучасному етапі найефективнішим є поєднання хірургічних і консервативних методів.

Хірургічне лікування часто проводять при одиноких папіломах, а саме: висічення тупим методом, кюретаж і електровискобування. Слід дотримуватися обережності під час хірургічного втручання, щоб зменшити ризик потрапляння вірусних частинок. Тварину після операції потрібно ретельно оглянути на наявність можливих післяопераційних ускладнень. Оцінюють результати операції принаймні через 90 днів. Використовують і новітні методи – діатермокоагуляцію, електрокоагуляцію, кріодеструкцію, радіохірургію, лазеротерапію, хімічну коагуляцію (солкодерм і солковагін) та ін.

Добрі результати відзначені після застосування панавіру. Це високоефективний вітчизняний противірусний препарат рослинного походження (екстракт з паростків картоплі), використовують для лікування множинного шкірного і орального папіломатозу у собак. Після курсу лікування (в/в 2 мл 0,01% розчину 1 раз у день 7 днів або ректально – 1 супозиторій 2 рази в день 7 днів, повторити курс можна через місяць) припиняється зростання старих папілом, поява нових.

Для лікування папіломатозу ротової порожнини собак рекомендовано – фоспреніл. Курс лікування: 1-й день – 3 мл на ваги; 2-й день – 2,5 мл на ваги; 3–5-й дні – 2 мл на ваги. Ін’єкції підшкірно в область холки. Повторний курс через тиждень – по 2 мл на ваги щоденно протягом 5 днів (рис.59, 60,61,62).

У процесі лікування хронічного папіломатозу новоутворення послідовно біліють, потім тріскаються, зменшуються в розмірі і через два тижні повністю зникають. Після лікування нові папіломи не утворюються.

Рис. 59. 1-ша доба. Діагностовано папіломатоз ротової

порожнини собаки, призначено Фоспреніл

Рис. 60. 3-тя доба терапії Фоспренілом, чітко видно

деструктивні зміни в уражених клітинах

Рис.61. 5-та доба терапії , відновлення епітеліальних клітин ротової порожнини

Рис.62. Повторний курс терапії фоспренілом. 2-га доба

(http://www.vetfolio.com/)

1.7. Імунітет.

Після спонтанного одужання більшість собак стають несприйнятливими до папіломатозу, проте в частині їх клітин зберігається вірусний геном, інтегрований в клітинний, так що імунні тварини можуть залишатися вірусоносіями, представляючи небезпеку для сприйнятливих особин.