Лекція 2.7. Хламідіоз

1. Хламідіоз

Хламідіоз котів (котячий хламідальний кон’юнктивіт) – поширене, заразне, тривале захворювання, що супроводжується сильним розбуханням повік і рясними слизовими виділеннями з очей.

1.1. Історична довідка.

Інфекцію котів, викликану Chlamydia psittaci, вперше описав Бейкер у 1942 році, коли цей мікроорганізм був виділений від інфікованих у природних умовах котів. У той час його розглядали в якості основної причини гострого респіраторного захворювання котів і всі респіраторні інфекції були названі «котячими пневмонітами», викликаними Chlamydia psittaci.

1.2. Збудник.

Збудником є котячий штам Chlamydia psittaci (Chlamydophila felis). Цей організм належить до роду Chlamydia родини Chlamydiaceae підряду Chlamydiales. Рід складається з двох видів: Chlamydia trachomatis і Chlamydia psittaci. Штами Chlamydia trachomatis, як правило, інфікують лише людей, викликаючи захворювання очей та статевих шляхів, у той час як штами Chlamydia psittaci можуть викликати респіраторні захворювання, кон’юнктивіти і артрити у багатьох видів тварин.

Хламідії формують незвичайну групу організмів і спочатку розглядалися в якості вірусів, оскільки вони мають маленький розмір інфекційної частки (приблизно 300 нм) і залежать від клітини організму-господаря, отримуючи від неї енергію (аденозинтрифосфорна кислота). Вони мають міцну клітинну стінку, за своєю структурою і змістом схожу на оболонку лефароспазм ми бактерій, у них є ДНК і РНК, вони здійснюють просте ділення без початкової екліпсфази і до того ж чутливі до певних антибіотиків. Таким чином, хламідії розглядають як івнутріцитоплазматичні облігантні бактерії.

Хламідії є відносно нестійкими під час перебування за межами організму-господаря. Chlamydia psittaci в кон’юнктивальних виділеннях перестає бути активною протягом 3-ох днів за кімнатної температури. Навіть за 0°С відбувається значна втрата активності. Найкращі умови зберігання досягаються за –70°С або за допомогою ліофільної сушки. Наявна клітинна стінка, яка містить ліпіди, швидко лефароспазм м під час дії низки ліпідних розчинників і детергентів, хоча вона стійка до кислот і лугів.

1.3. Епізоотологічні дані.

Хламідійна інфекція передається між котами, найчастіше через безпосередній контакт за рахунок інфікованих кон’юнктивальних, а іноді носових секретів. Інфіковані тварини можуть після цього поширювати мікроорганізми за допомогою забруднених лап. Крім цього, інфекція передається через заражені предмети, але лише на короткий час.

Оскільки ця інфекція є ензоотичною в розпліднику котів, клінічні ознаки можуть зберігатися у тварин протягом кількох тижнів, хоча часто спостерігаються рецидиви захворювання, низка з яких можуть бути викликані гормональними змінами, а також під впливом стресових факторів.

Післяпологовий стрес і рання лактація можуть виявитися важливим фактором для повторної активізації хламідійної інфекції. Котенята, які народилися від заражених хламідіозом самок, як правило, захищені від хламідійної інфекції материнськими лефароспазм ми антитілами.

1.4. Патогенез.

Кон’юнктивальний епітелій є основним улюбленим місцем для Chlamydia psittaci у котів. Життєвий цикл Chlamydia psittaci займає приблизно 48 годин, після чого уражена бактерією епітеліальна клітина, як правило, розпадається, виділяючи додаткові інфекційні організми. При експериментально викликаній інфекції клінічні ознаки кон’юнктивіту проявляються у котів через 3–5 днів, внаслідок зараження в кон’юнктивальний мішок.

1.5. Клінічні ознаки.

На початковій стадії захворювання спостерігається помітне серозне виділення з очей, тонічний лефароспазм, хемоз і гіперемія пальпебральної кон’юнктиви. Спочатку може виявитися ураженим інфекцією тільки одне око, проте інше око, як правило, також втягується в патологічний процес на 5–21 день.

Рис. 112. Ураження хламідійною інфекцією одного ока

З розвитком хвороби до процесу залучаються секундарні інфекції, такі як стрептококи, стафілококи, пастерелли і мікоплазма.

У зафарбованих за Романовським-Гімзою мазках з виділень кон'юнктиви від інфікованих котів виявляють у великій кількості нейтрофіли в перші 7 днів появи очних витікань, після чого мононуклеарні клітини стають домінуючими запальними клітинами. У більшості випадків, коли котів не лікували, клінічні ознаки зникають через 3–4 тижні, однак кон'юнктивальна гіперемія і рясні слизисто-гнійні виділення з очей зберігаються протягом декількох місяців. Хламідії можуть виділятися з кон'юнктиви довгий час, аж до 18 місяців.

Також виявляють фолікулярну гіперплазію кон'юнктивальної лімфоїдної тканини на внутрішній поверхні третьої повіки, утворення виразки на рогівці та поверхневого дифузного судинного кератиту (рис. 114).

Можуть також траплятися незначні виділення з носа і чхання, а крім того, м'яка гіпертермія на початкових етапах хвороби. Однак уражені інфекцією коти продовжують їсти і, як правило, добре, якщо брати до уваги початковий кон'юнктивальний дискомфорт.

Не зважаючи на первинну назву "котячий пневмоніт", ознаки пневмонії зазвичай не бувають клінічно очевидними, проте під час посмертного обстеження можна виявити невеликі патологічні зміни в легенях.

Разом з хламідіями в кон'юнктивальних змивах виділяють респіраторні віруси. Хламідійний кон'юнктивіт посилюється супутньою інфекцією, цим можна пояснити більш серйозні клінічні ознаки пневмонії, ніж клінічні ознаки, відмічені перш при хламідійній інфекції.

Хламідії можуть також інфікувати статеві шляхи котів і шлунково-кишковий тракт. Виділення хламідій з вагінальних мазків може тривати 8–25 днів після початкового кон'юнктивального зараження і зберігатися протягом місяців. У деяких котів можуть спостерігатися абортування плодів, інфікованих Chlamydia рsittaci, і відзначатися затримка розвитку плода.

1.6. Діагноз.

Базується на виділенні та ідентифікації хламідій. Хламідії є облігатними цитоплазматичними організмами, отже, потрібні живі культури клітин тканин для їх розмноження в лабораторних умовах. Використовують метод імунофлюоресценції або загальноприйняті гістологічні барвники, щоб ідентифікувати цитоплазматичні хламідійні включення після періоду інкубації в культурі тканин.

Наявні стандартні комплекти, які застосовують для виявлення Chlamydia psittaci, під час обстеження мазків з кон'юнктиви в імуноферментному аналізі.

1.7. Лікування.

Хламідії мають клітинну стінку, як у грамнегативних бактерій, і, таким чином, вони чутливі до певних антибіотиків. Тетрацикліни – це найкращі препарати для лікування всіх інфекцій, пов'язаних з Chlamydia psittaci. Офтальмологічні препарати, які містять тетрациклін або окситетрациклін, можуть застосовуватися 3–4 рази на день.

Окситетрациклін або доксициклін (тетраціклину дериват, Ронаксан, Рон-Мерье) можна давати котам протягом 4-х тижнів і що найменше 2-х тижнів після зникнення клінічних ознак. Системні тетрациклінові препарати можуть бути протипоказані під час вагітності.

Chlamydia psittaci не сприйнятлива до сульфаніламідів або неоміцину і менш сприйнятлива до пеніциліну і хлорамфеніколу (левоміцетину). За допомогою офтальмологічних препаратів, що включають хлорамфенікол, у котів виліковують кон'юнктивіт.

1.8. Імунітет.

Котенята, що народилися від інфікованих самок, отримують від матері разом з молозивом антитіла до хламідій. В більшості котенят антитіла зберігаються аж до 9-тижневого віку, а в деяких випадках – до 12 тижнів. Застосовується вакцинація з використанням моновакцини, або полівакцини.