Лекція №8 "Управління силами та засобами ОГ під час НС"

1. Концепція захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій

Забезпечення захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій є одним з найважливіших завдань держави.

Актуальність проблеми забезпечення природно-техногенної безпеки населення і територій зумовлена тенденціями зростання втрат людей і шкоди територіям, що спричиняються небезпечними природними явищами, промисловими аваріями і катастрофами. Ризики надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру невпинно зростають.

Традиційна орієнтація системи цивільної оборони на вирішення завдань воєнного часу, її відомчий характер не дозволяли створити сталу організаційну структуру, органи управління, сили і засоби, які сприяли б ефективному здійсненню заходів щодо захисту населення в сучасних умовах, наземного прикриття основних регіонів країни.

Політична ситуація в країні, воєнні події на Сході, значна кількість техногенних катастроф, що сталися останнім часом на території України, змінили попередню парадигму цивільної оборони на таку, що базується  на визнанні пріоритету захисту населення і територій від загроз мирного часу і пошуку нової моделі такого захисту з урахуванням необхідності переходу від галузевого до функціонального принципу реагування на надзвичайні ситуації.

Забезпечення безпеки та захисту населення в Україні, об'єктів економіки і національного надбання держави від негативних наслідків надзвичайних ситуацій повинно розглядатися як невід'ємна частина державної політики національної безпеки і державного будівництва, як одна з найважливіших функцій центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад. 

1.1. Загальні положення та основні принципи захисту населення і територій

Захист населення і територій є системою загальнодержавних заходів, які реалізуються центральними і місцевими органами виконавчої влади, виконавчими органами рад, органами управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту, підпорядкованими їм силами та засобами підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, добровільними формуваннями, що забезпечують виконання організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів у сфері запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Рівень національної безпеки не може бути достатнім, якщо в загальнодержавному масштабі не буде вирішено завдання захисту населення, об'єктів економіки, національного надбання від надзвичайних ситуацій техногенного, природного або іншого характеру. Загрози життєво  важливим інтересам громадян, держави, суспільства поділяються на зовнішні та внутрішні і виникають під час надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та воєнних конфліктів.

Зовнішні загрози безпосередньо пов'язані з безпекою життєдіяльності населення і держави у разі розв'язання сучасної війни або локальних збройних конфліктів, виникнення глобальних техногенних екологічних катастроф за межами України (на землі, в навколоземному просторі), які можуть спричинити негативний вплив на населення та територію держави.

Внутрішні загрози пов'язані з надзвичайними ситуаціями техногенного і природного характеру або можуть бути спровоковані терористичними діями.

Принципи захисту випливають з основних положень Женевської конвенції щодо захисту жертв війни та додаткових протоколів до неї, можливого характеру воєнних дій, реальних можливостей держави щодо створення матеріальної бази захисту.

Ними є:

- принцип безумовного примату безпеки, відповідно до якого концепція прогресу поступається місцем концепції безпеки;

- принцип ненульового (прийнятного) ризику, який полягає в намаганні досягти такого рівня ризику на підприємствах, який можна було  б розглядати як  прийнятний. Його параметри мають бути обґрунтовані;

- принцип плати за ризик. Розмір плати залежить від потенційної небезпеки техногенних об'єктів і є пропорційним величині можливого збитку. Ця плата може бути розумним самообмеженням споживання суспільства. Ці кошти спрямовуються на створення системи попередньої безпеки та підвищення оплати на виробництвах, де не забезпечується безпека (наприклад, вугільні шахти), а також на певні  виплати за ризик,  що мають стимулювати проведення заходів, спрямованих на забезпечення безпеки;

- принцип добровільності, згідно з яким ніхто не має права наражати людину на ризик без її згоди;

- принцип невід'ємного права кожного на здорове довкілля. Це право має бути гарантоване і захищене законом. Даний принцип передбачає обов'язки фізичних і юридичних осіб забезпечувати таке право і проводити свою діяльність так, щоб не завдавати шкоди довкіллю;

- принцип правової забезпеченості передбачає, що всі аспекти функціонування системи захисту населення і територій регламентуються відповідними законами та іншими нормативно-правовими актами;

- принцип свободи інформації щодо безпеки людини полягає в урахуванні громадської думки під час вирішення питань щодо будівництва небезпечних підприємств;

- принцип раціональної безпеки передбачає максимально можливе економічно обґрунтоване зниження ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій і пом'якшення їх наслідків;

- принцип превентивної безпеки - максимально можливе значення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій;

- принцип необхідної достатності і максимально можливого використання наявних сил і засобів визначає обсяг заходів щодо захисту  населення і територій у разі загрози надзвичайних ситуацій.

Головною метою захисту населення і територій під час надзвичайних ситуацій є забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і ліквідації їх наслідків, зменшення руйнівних наслідків терористичних актів та воєнних дій.

Захист населення і територій під час надзвичайних ситуацій забезпечується скоординованою роботою постійно діючих функціональних і територіальних підсистем ЄДС НС.

Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов'язаної із запобіганням надзвичайним ситуаціям та захистом населення  і територій від їх наслідків.

Комплекс підготовчих заходів є однаковим як для мирного, так і для воєнного часу.

Комплексний підхід до захисту населення і територій базується на об'єктивній необхідності проведення єдиних заходів у цій сфері, має враховувати поєднання впливу вражаючих чинників фізичного, хімічного, біологічного і морально-психологічного характеру, можливого застосування агресором сучасних засобів ураження.

З метою захисту населення, зменшення втрат та шкоди економіці в разі виникнення надзвичайних ситуацій має проводитися спеціальний комплекс заходів. Він має такі складові:

• Оповіщення та інформування;
• Спостереження і контроль;
• Укриття у захисних спорудах;
• Евакуаційні заходи.

1.2. Організація життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях

Одним з основних завдань цивільного захисту України є організація життєзабезпечення населення у разі виникнення надзвичайної ситуації. Заходи життєзабезпечення здійснюються центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, структурними підрозділами у їх складі, що безпосередньо відповідають за захист населення, адміністраціями підприємств, установ і організацій з метою задоволення життєвих потреб громадян, які потерпіли від наслідків НС. Головними заходами є:

– надання житла;

– організація харчування;

– забезпечення одягом, взуттям та товарами першої необхідності;

– медичне обслуговування і т. п.

Організація життєзабезпечення населення в екстремальних умовах є комплекс заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров’я і працездатності людей.

Він включає:

– управління діяльністю робітників та службовців, всього населення при загрозі та виникненні надзвичайних ситуацій;

– захист населення та територій від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха;

– забезпечення населення питною водою, продовольчими товарами і предметами першої необхідності; – захист продовольства, харчової сировини, фуражу, вододжерел від радіаційного, хімічного та біологічного зараження (забруднення);

– житлове забезпечення і працевлаштування;

– комунально-побутове обслуговування;

– медичне обслуговування;

– навчання населення способам захисту і діям в умовах надзвичайних ситуацій;

– розробка і своєчасне введення режимів діяльності в умовах радіаційного, хімічного та біологічного зараження;

– санітарну обробку;

– знезараження території, споруд, транспортних засобів, обладнання, сировини, матеріалів і готової продукції;

– підготовка сил та засобів і ведення рятувальних і інших невідкладних робіт в районах лиха і осередках ураження;

– забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки, порядок поведінки; морально-психологічну підготовку і заходи щодо підтримування високої психологічної стійкості людей в екстремальних умовах;

– заходи, спрямовані на попередження, запобігання або послаблення несприятливих для людей екологічних наслідків надзвичайних ситуацій та інші заходи.

Всі ці заходи організовуються державною виконавчою владою областей, районів, міст, районів у містах, селищ і сіл органами управління цивільної оборони при чіткому погодженні між ними заходів, що проводяться. Керівники підприємств, установ і організацій є безпосередніми виконавцями цих заходів. Заходи розробляються завчасно, відображаються в планах ЦЗ і виконуються в період загрози та після виникнення надзвичайної ситуації.

Заходи щодо забезпечення мінімуму життєвих потреб людей,  що потерпіли (можуть потерпіти) від наслідків надзвичайних ситуацій, надання їм побутових послуг і реалізацію соціальних і інших невідкладних робіт, є:

– тимчасове розосередження громадян в безпечних районах;

– організація харчування в районах лиха і тимчасове розселення, при проведенні рятувальних і інших невідкладних робіт;

– організація забезпечення населення одягом, взуттям і товарами першої необхідності;

– організація надання фінансової допомоги потерпілим;

– забезпечення медичного обслуговування та санітарно-епідеміологічного нагляду в районах тимчасового розселення.

Тимчасове розселення громадян у безпечних районах передбачає максимальний захист людей від радіоактивного забруднення, хімічного ураження при аваріях або катастрофах на радіаційно або хімічно небезпечних об’єктах, а також запобігає загибелі людей у випадках катастрофічного затоплення районів його проживання. В місцях розселення звільняються приміщення для розміщення евакуйованих громадян, готуються (при необхідності) колективні засоби захисту. Якщо сховищ недостатньо, то організовується їх додаткове будівництво, пристосування існуючих підвалів, гірських виробок, для чого залучається усе працездатне населення, в тому числі і евакуйовані.

Виключно велике значення має забезпечення в місцях розселення евакуйованого населення продуктами харчування, надання їм побутових послуг і медичне обслуговування.

Забезпечення населення продуктами харчування і предметами першої необхідності здійснюється службою торгівлі і харчування до сільського району (району куди евакуйоване населення).

Перші дві доби люди повинні харчуватися запасами продуктів, привезених з собою. При їх відсутності харчування здійснюється через мережу (їдалень) громадського харчування або в сім’ях, куди вони підселяються.

Особовий склад невоєнізованих формувань (НФ) забезпечується гарячою їжею до виходу з осередку ураження, а потім після санітарної обробки і виведення у відведені місця відпочинку. При відсутності часу (неможливості) приготування гарячої їжі видається сухий пайок у захисній тарі.

Матеріально-технічне і фінансове забезпечення пересувних пунктів харчування і пересувних пунктів продовольчого постачання здійснюється організаціями (підприємствами), на базі яких вони створені.

Для приготування їжі в зонах радіоактивного зараження використовуються в основному консервовані і концентровані продукти у захисній (герметичній) тарі і упаковці, які не потребують складної кулінарної обробки. В районах, заражених отруйними речовинами, дозволяється готувати і приймати їжу тільки у спеціальних приміщеннях, обладнаних фільтровентиляційними установками. В районах, заражених бактеріальними засобами, приготування і вживання їжі дозволяється тільки після ретельної дезінфекції території, кухонь і обладнання, а також повної санітарної обробки потерпілих. Продовольство і воду, заражені радіоактивними речовинами, отруйними речовинами і бактеріальними (біологічними) засобами використовувати в їжу заборонено. Допустимі рівні сумарного вмісту радіонуклідів у продуктах харчування і питній воді встановлені головним Державним лікарем з урахуванням радіаційної обстановки можуть змінюватися.

Комунально-побутове обслуговування в районах розміщення покладають на місцеві комунально-побутові служби. Кількість їх при необхідності може бути збільшена за рахунок розгортання комунально-побутових служб евакуйованим населенням.

Управління гуманітарною допомогою. Тип і кількість поставок гуманітарної допомоги зазвичай визначаються двома головними факторами – характером НС, оскільки різні за своїм характером НС спричиняють різний вплив на постраждале населення, та наявністю власних запасів постраждалої території до виникнення НС [4-5, 6].

Необхідно бути готовими до отримання гуманітарної допомоги у значних обсягах від різних регіонів своєї країни, від сусідніх країн та різних міжнародних організацій. Кількість і користь від такої допомоги інколи є сумнівними.

При замовленні поставок слід враховувати час, що необхідний для доставки і розвантаження. Також слід мати на увазі, що деякі потреби лишаться не закритими у разі виконання поставки допомоги.

Головною метою системи управління гуманітарною допомогою є створення на національному рівні механізмів для ефективного управління поставками з моменту пропозицій про надання допомоги з боку донорів та до моменту доставки і розподілу в зоні НС.

Ефективна мобілізація та використання доступних запасів ресурсів вимагають того, щоб на державному рівні проводилась ретельна інвентаризація ресурсів, що можуть бути використані у разі виникнення НС. Перелік цих запасів повинен містити інформацію про місцезнаходження цих запасів і вміст. Також має включати інформацію про постійні угоди про прискорення доступу до запасів і механізми доставки до місць потреби. 

2. Введення надзвичайного стану(НС)

Надзвичайний стан(НС) - це передбачений Конституцією України (відповідно до Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 23, ст.176 із змінами) особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені цим Законом обмеження в здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов'язки.

Правовий режим НС спрямований на забезпечення безпеки громадян у разі стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій і епізоотій, а також на захист прав і свобод громадян, конституційного ладу при масових порушеннях правопорядку, що створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства.

Метою введення НС є якнайшвидша нормалізація обстановки, відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб, нормального функціонування конституційних  органів влади, органів місцевого і регіонального самоврядування та інших інститутів громадянського суспільства.

НС вводиться лише за наявності реальної загрози  безпеці громадян або конституційному ладові, усунення якої іншими способами є неможливим.

Умови і порядок введення та припинення дії НС. Надзвичайний стан може бути введено за умов:

1) стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій, епізоотій, що створюють загрозу життю і здоров'ю населення;

2) масових порушень правопорядку, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи;

3) блокування або захоплення окремих особливо важливих об'єктів чи місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та управління, місцевого чи регіонального самоврядування;

4) спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства;

5) посягання на територіальну цілісність держави, що загрожує зміною її кордонів;

6) необхідності відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади.

НС на всій території України або в окремих її місцевостях вводиться постановою Верховної Ради України з негайним повідомленням Президента України або Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України.

До введення НС Президент України або Голова Верховної Ради України зобов'язаний звернутись через засоби масової інформації або в інший можливий спосіб до груп осіб, організацій, установ, які є ініціаторами чи учасниками дій, котрі є умовою для запровадження НС, з вимогою припинити свої протиправні дії протягом встановленого у зверненні строку і попередженням про можливість введення надзвичайного стану.

За умов, що вимагають невідкладних заходів для врятування населення або недопущення загибелі людей, надзвичайний стан може бути введено негайно і без попередження.

Рішення про введення НС доводиться органом, що запроваджує надзвичайний стан, до відома населення через засоби масової  інформації не пізніш як за 6 годин до його введення.

В разі введення НС Указом Президента України, Президент України не пізніше трьох годин з часу підписання  зобов'язаний передати Указ про введення НС Верховній Раді України, а Верховна Рада України зобов'язана розглянути переданий їй Указ протягом не більше 24 годин. В період між сесіями Верховна Рада розглядає Указ про введення надзвичайного стану не пізніше 72 годин з моменту його прийняття.

При оголошенні через засоби масової інформації Указу Президента України про введення НС народні депутати України зобов'язані прибути на засідання Верховної Ради України без спеціального виклику і в найкоротший строк. Органи державної влади зобов'язані сприяти негайному прибуттю народних депутатів на засідання Верховної Ради України.

Указ Президента України про введення надзвичайного стану втрачає силу, якщо Верховна Рада України не затвердила його ( на протязі 24год або 72год), про що населення відповідної території сповіщається Верховною Радою через засоби масової інформації чи іншим способом.

НС на всій території України може бути введено на строк не більше 30 діб і не більше 60 діб в окремих місцевостях.

Якщо Верховна Рада України не продовжила строк дії надзвичайного стану, то після закінчення строку, зазначеного вище, дія Указу чи постанови про введення НС припиняється.

Верховна Рада України може продовжити дію надзвичайного стану не більш як на 30 діб. При введенні надзвичайного стану на всій території України Верховна Рада України продовжує свою сесію протягом всього строку дії НС. При введенні НС в окремих місцевостях України Верховна Рада України вправі перервати  свою позачергову сесію, скликану для вирішення конкретного питання.

У період дії НС не можуть бути розпущені Верховна Рада України , зупинена їх та Президента України  діяльність. Якщо  надзвичайний стан оголошено в міжсесійний період Верховної  Ради  України , сесія відновлюється без додаткового оголошення.

Постановою Верховної Ради України чи Указом Президента України про введення НС встановлюється перелік і межі надзвичайних заходів, що застосовуються в умовах надзвичайного стану.

Додаткові заходи можуть запроваджуватись або затверджуватись окремою постановою Верховної Ради України.

На період НС можуть запроваджуватись такі заходи:

1) встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де запроваджено надзвичайний стан;

2) обмеження руху транспортних засобів і їх огляд;

3) посилення охорони громадського порядку та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства;

4) заборона проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, а також  видовищних, спортивних та інших масових заходів;

5) заборона страйків.

У разі введення НС додатково може бути вжито таких заходів:

1) запровадження комендантської години  (заборона перебувати на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень особи у встановлені години доби);

2) зупинення після відповідного попередження діяльності політичних партій, громадських організацій, масових рухів і самодіяльних об'єднань громадян, якщо ця діяльність перешкоджає нормалізації обстановки;

3) перевірка документів у громадян, а в необхідних випадках - проведення особистого огляду, огляду речей, транспортних засобів, багажу і вантажів, службових приміщень та житла громадян;

4) обмеження або тимчасова заборона продажу зброї, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин, спиртних напоїв;

5) тимчасове вилучення у громадян зареєстрованої вогнепальної і холодної зброї та боєприпасів, а у підприємств, установ і організацій - також навчальної військової техніки, вибухових, радіоактивних речовин і матеріалів, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин;

6) введення цензури, обмеження на випуск газет;

7) вислання порушників громадського порядку, які не є жителями даної місцевості, до місця їх проживання або за межі місцевості, де введено надзвичайний стан, за їх рахунок;

8) заборона виготовлення і розповсюдження інформаційних матеріалів, що можуть дестабілізувати обстановку;

9) особливі правила користування зв'язком.

Також передбачені додаткові заходи:

1) тимчасове виселення людей місць, небезпечних для проживання, з обов'язковим наданням їм стаціонарних або тимчасових жилих приміщень;

2) тимчасова заборона будівництва нових, розширення діючих підприємств та інших об'єктів;

3) встановлення карантину та проведення інших обов'язкових санітарно-протиепідемічних заходів;

4) запровадження особливого порядку розподілення продуктів харчування і предметів першої необхідності;

5) мобілізація ресурсів державних підприємств, установ, організацій, зміна режиму їх роботи, переорієнтація на виробництво необхідної в умовах надзвичайного стану продукції, інші зміни виробничої діяльності, необхідні для проведення аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт;

6) використання ресурсів підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, для відведення небезпеки та ліквідації наслідків надзвичайних обставин;

7) усунення від роботи на період надзвичайного стану керівників державних підприємств, установ і організацій, від діяльності яких залежить нормалізація обстановки в районі надзвичайного стану, у зв'язку з неналежним виконанням ними своїх обов'язків, призначення інших осіб тимчасово виконуючими обов'язки зазначених керівників.

З метою ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф у мирний час може проводитися цільова мобілізація, обсяги і термін проведення якої визначаються Президентом України (ст. 24 доповнено ч.ІІ згідно із Законом N 387/95-ВР від 17.10.95 ).

У виняткових випадках, пов'язаних з необхідністю проведення невідкладних аварійно-рятувальних робіт, допускається залучення працездатного населення і транспортних засобів громадян для виконання  зазначених робіт при умові обов'язкового забезпечення безпеки праці. Забороняється залучення неповнолітніх, а також вагітних жінок до робіт, які можуть негативно вплинути на стан їх здоров'я.

У виняткових випадках при запровадженні надзвичайного стану, коли стихійне лихо, епідемія, епізоотія, аварія чи катастрофа ставить під загрозу життя і здоров'я населення і потребує термінового проведення великих обсягів аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт, Президент України може залучати до виконання цих робіт військові частини Збройних Сил України.

Відповідальність за порушення режиму надзвичайного стану тягне за собою відповідальність, встановлену Законом «Про надзвичайний стан», іншими законодавчими актами України.

Порушення особою правил комендантської години тягне за собою затримання до закінчення комендантської години. Затримані за порушення правил комендантської години підлягають особистому огляду і огляду їх речей, про що складається протокол.

Порушення особою вимог режиму НС, за винятком правил комендантської години, тягне за собою адміністративне стягнення  у вигляді штрафу до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб, якщо ці  порушення не тягнуть за собою кримінальної відповідальності (ст. 30 із змінами, внесеними згідно із Законом N 607/96-ВР від 17.12.96 )

Гарантії прав громадян і юридичних осіб в умовах надзвичайного стану (НС).Скасування НС тягне за собою припинення провадження в справах про порушення режиму надзвичайного стану і негайне звільнення осіб, щодо яких застосовано стягнення у вигляді адміністративного арешту.

Органи влади, що діють на території, де введено надзвичайний стан, в разі затримання іноземних громадян за порушення режиму надзвичайного стану, зобов'язані повідомити про затримання Міністерство закордонних справ України.

Вироки, що передбачають смертну кару, до виконання не приводяться протягом всього часу дії надзвичайного стану і тридцяти діб після його припинення чи скасування.

Перевищення особами, залученими до підтримання режиму надзвичайного стану, своїх повноважень, а так само неправомірне застосування сили особами, які виконують обов'язки щодо охорони громадського порядку, тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

Правосуддя на території, де введено надзвичайний стан, здійснюється тільки судом. На цій території діють всі суди, утворені відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ). Утворення будь-яких інших судових або позасудових органів забороняється.

Судочинство в судах ведеться відповідно до чинних в Україні на момент введення надзвичайного стану законів. Введення будь-яких скорочених чи прискорених форм судочинства забороняється.

Особам, переведеним відповідно до ст. 24 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» на роботу, не обумовлену трудовим договором, а також залученим для робіт по ліквідації наслідків надзвичайних обставин, гарантується оплата праці відповідно до чинного законодавства, але не менше заробітної плати за основним  місцем роботи.

Особам, які постраждали від надзвичайних обставин або у зв'язку з проведенням робіт по їх відверненню або ліквідації їх наслідків, відповідні державні органи надають жилі приміщення, відшкодовують заподіяні матеріальні збитки, сприяють у працевлаштуванні та подають іншу необхідну допомогу за умов і в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Введення надзвичайного стану не може бути підставою для  застосування тортур, жорстокого чи принижуючого людську гідність поводження або покарання, для будь-яких обмежень права на життя, на свободу думки, совісті, релігії в розумінні цих прав і свобод, прийнятому в Міжнародному пакті  про громадянські і політичні права і законах України, якщо вони не суперечать їм. Неприпустимим є застосування зворотної сили кримінального закону, що встановлює караність діяння або посилює покарання.

Верховна Рада України протягом всього часу дії надзвичайного стану здійснює контроль за дотриманням Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» проводить періодичні депутатські інспекційні перевірки територій, де  введено надзвичайний стан. Всі посадові особи зобов'язані сприяти  представникам Верховної Ради України в здійсненні перевірок і надавати вичерпну інформацію з питань, що належать до їх діяльності в умовах надзвичайного стану.

Права народного депутата України обмеженню не підлягають.

В умовах дії надзвичайного стану на території України чи в окремих її місцевостях не дозволяється зміна Конституції України, виборчих законів України, не проводяться вибори вищих органів законодавчої влади України, референдуми України, а так само вибори представницьких органів місцевого та регіонального самоврядування і місцеві  референдуми на територіях, де введено надзвичайний стан.

Про введення надзвичайного стану Верховна Рада України або Президент України  відповідно до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права не пізніше трьох днів з дня його введення повідомляють Генерального секретаря ООН про обмеження прав і свобод громадян, що становлять відхилення від зобов'язань за згаданим Міжнародним пактом, та про межу цих відхилень і причини прийняття такого рішення.

2.1. Діяльність ЗМІ в умовах введення в країні надзвичайного стану

Україна ще не вводила надзвичайний стан не пов'язаний з природними катастрофами. Тому наразі складно однозначно визначитись, як це вплине на ті чи інші сфери життя українців.

Перелік прав громадян, які обмежуються, а також перелік надзвичайних заходів, мають міститись в Указі Президента України про введення надзвичайного стану. Іншими словами, під час надзвичайного стану допускається введення обмежень права на свободу слова та поширення інформації. І якщо таке обмеження буде введено, про це буде прямо зазначатись в Указі про введення надзвичайного стану. В тому ж указі будуть вказані конкретні заходи щодо впровадження таких обмежень, а також органи, які можуть їх здійснювати.

2. Які заходи щодо обмеження прав ЗМІ можуть бути задіяні під час надзвичайного стану?

Закон «Про правовий режим надзвичайного стану»( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 23, ст.176(із змінами) встановлює перелік заходів, які можуть здійснюватися, в тому числі:

- заборона виготовлення і розповсюдження інформаційних матеріалів, що можуть дестабілізувати обстановку. Очевидно, що наявність чи відсутність «можливості дестабілізації обстановки» оцінюється винятково суб'єктивно, а відтак і заборона може торкнутися фактично будь-якого матеріалу, що підтримує громадських протест, містить критику влади тощо;

- регулювання роботи цивільних теле- та радіоцентрів, заборона роботи аматорських радіопередавальних засобів та радіовипромінювальних пристроїв особистого і колективного користування. Наведена норма (як власне і норми інших законів) не деталізує в якому об'ємі, порядку, режимі та ким відбувається вказане «регулювання» роботи теле- і радіо центрів;-

- особливі правила користування зв'язком та передачі інформації через комп'ютерні мережі. Переліку «особливих правил» у законі також не встановлено, які і не встановлено хто має право їх визначати.

Закон не передбачає можливість закриття інформаційного (як і будь-якого іншого) інтернет-порталу під час надзвичайного стану. А запровадити «особливі правила» користування комп'ютерними мережами також проблематично, оскільки профільне законодавство про телекомунікації не передбачає особливих правил, які б дозволяли якось обмежити використання Інтернету. Ст. 65 Закону «Про телекомунікації» прямо зобов'язує операторів телекомунікацій забезпечувати якісний зв'язок під час надзвичайного стану. Тому виходячи з цієї логіки, під час надзвичайного стану Інтернет та інші способи телекомунікацій мають працювати ще краще ніж в звичайні часи.

Вище зазначено, що під час надзвичайного стану можуть окремо регулюватись питання «роботи цивільних теле- та радіоцентрів». Чинне законодавство не визначає такого поняття як «телецентр». Тому наразі складно сказати, до кого саме цей пункт може спрямовуватись.

Водночас, для телерадіоорганізацій «Закон про телебачення і радіомовлення» визначає, що на час надзвичайного та/чи воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях може встановлюватися особливий режим роботи аудіовізуальних засобів масової інформації. Особливості регулювання мовлення під час надзвичайного та/чи воєнного стану визначаються законом.

Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» не містить яких-небудь особливостей для регулювання мовлення під час мовлення. Тому, очевидно, мова може йти лише про застосування загальних обмежень щодо виготовлення і розповсюдження інформаційних матеріалів, які можуть дестабілізувати обстановку.

Законодавство не передбачає можливість зупинення дії телерадіоорганізацій на час надзвичайного стану. І навіть більше того, ЗМІ мають активно працювати, оскільки вони покликані інформувати населення про надзвичайні заходи та події.

Окремо слід звернути увагу, що відповідно до п. 43 «Порядку оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану» (Кабінет Міністрів України, Постанова від 29 червня 2004 р. N 812), у разі виникнення пошкоджень каналів зв'язку, програми каналів УТ-2 і УТ-3 міститься серед державних пріоритетів для відновлення їх мовлення. Як відомо, на каналі УТ-2 працює канал «1+1». Також в колі пріоритетів УТ-1 і всі обласні державні ТРК.

Щодо гарантій доступу журналістів на території, де оголошено надзвичайний стан, Законом про пресу встановлено, що таке право реалізується по пред'я  вленню редакційного посвідчення чи іншого документа, що засвідчує належність до друкованого ЗМІ. Хоча спеціальна норма на випадок надзвичайного стану встановлена лише для представників друкованих ЗМІ, разом з тим, норми Конституції, Закону про інформацію), які не обмежують журналістів незалежно від приналежності до того чи іншого ЗМІ у праві безперешкодного відвідування приміщень органів влади, будь-яких публічних заходів та вільного збору інформації.