Тема 6. Кодування товарів

1. Сутність та структура штрихового коду

Кодування –  це утворення і присвоєння коду класифікаційному угрупованню або об'єктові класифікації.

Код – це знак або сукупність знаків, які використовуються для позначення класифікаційного угруповання або об'єкта класифікації.

Метою кодування є систематизація  об'єктів шляхом їхньої ідентифікації  і  присвоєння  умовного  позначення  (коду),  завдяки  якому можна знайти і розпізнати будь-який об'єкт серед багатьох інших.

Присвоєння  кодів  об'єктам  кодування  повинно  відбуватися  на  основі певних правил і методів. Правила кодування:

код повинен мати певну структуру;

код  може  бути  зображений  за  допомогою  спеціально  обумовлених знаків;

код повинен допомагати впорядкуванню об'єктів.

Структура коду – умовне позначення об'єкта, яке складається з послідовно  розташованих  знаків. Структура  коду  включає  такі  елементи: алфавіт, основу, розряд і довжину.

Алфавіт коду –  це  система  знаків,  прийнятих  для  утворення  коду (цифри, букви, їхні комбінації,  штрихи). У зв'язку з цим алфавіти кодів можуть бути цифрові, буквені, буквено-цифрові та штрихові.

Цифровий алфавіт коду – це алфавіт, знаками якого є цифри. 

Буквений алфавіт коду – це алфавіт, знаками якого є літери алфавіту.

Наприклад, згідно з класу сільськогосподарської продукції присвоєна літера С, а продукції харчової промисловості – Х.

Буквено-цифровий алфавіт коду — це алфавіт, знаками якого є букви і цифри. Наприклад, у класі сільськогосподарської продукції свіжі овочі мають код С4, а в класі продукції харчової промисловості карамель має код Н42.

Штриховий  алфавіт  коду  —  це  алфавіт,  знаками  якого  є  штрихи  та пробіли,  ширина  яких  читається  за  допомогою  сканерів  у  вигляді  цифр. Прикладами  таких  кодів  можуть  бути  штрихові  коди  ЕАN  та  UРА,  які широко  використовуються  в  міжнародній  практиці,  а  в  останній  час енергійно впроваджуються в Україні.

Основа коду – це число знаків в алфавіті коду.

Розряд коду – це позиція знака в коді. Кожен знак в коді характеризує спеціально обумовлену ознаку товару. У зв'язку з цим розряд коду несе певне змістовне навантаження.

Довжина коду – це число знаків у коді (без урахування пробілів).

Сукупність правил і методів кодування класифікаційних угруповань і об'єктів класифікації називається системою кодування. Певна система кодування покладена в основу побудови класифікаторів.

Кодова система НТНС дозволяє одержувати інформацію в зручній для збирання, передачі  та  обробки формі, яку можна легко звірити з даними  інших  видів  звітності  і  використовувати  для  комплексного економічного аналізу.

Для цього служать відповідні коди Гармонізованої системи (ГС) опису і кодування товарів, товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (ТН  ЗЕД)  та  Вищих  класифікаційних  угруповань  діючого  класифікатора промислової і сільськогосподарської продукції, які проставлені біля товарних груп,  підгруп  і  позицій  НТНС  і  є  перехідними  ключами  між  зазначеми номенклатурами. 

Довжина коду в номенклатурі має 10 знаків:

перші дві цифри означають клас;

третя цифра – підклас;

четверта цифра – група;

п'ята цифра – підгрупа; 

шоста цифра – вид;

сьома – десята цифри – внутрішньовидові угруповання.

В НТНС проставлені тільки шестизначні коди, тобто в цих кодах немає позначок  внутрішньовидових  угрупувань.  Наприклад,  код  товару  92  1411 розшифровується таким чином: 

92 – клас товару – „М'ясопродукти”,

1 – підклас товару – „М'ясо і птиця, включаючи субпродукти”,

4 – група товару – „М'ясні напівфабрикати”,  

1 – підгрупа товару – „М'ясні напівфабрикати січені”,

1  –  вид  товару  –  „Котлети  м'ясні,  м'ясо-рослинні  та  з  іншими добавками”.

2. Системи штрихового кодування

Штрихове кодування – це система автоматичної ідентифікації об'єктів кодування.

Основним об'єктом штрихового кодування є товар. Конкретні одиниці товару мають певні характеристики (розмір, масу, ціну, якість), завдяки яким один товар відрізняється від іншого, і тому повинні  мати різні коди.

Штриховий код не класифікує товар, а ідентифікує його так, щоб будь-який інший товар, що реалізується на міжнародному ринку, не міг мати такий же код.

Штрихове кодування найбільш широко використовується при виробництві  й  реалізації  товарів,  що  дозволяє  автоматизувати  облік  у виробництві, на складах сировини і готової продукції, в оптових і роздрібних торговельних  підприємствах,  тобто  скрізь,  де  необхідна  повна  і  точна інформація про переміщення матеріальних цінностей.

Використання шрихового коду забезпечує  оптимізацію таких процесів:

виробникам  –  облік  кількості  виробленої  продукції,  її  сортування  і розміщення в складах за видами, найменуваннями, сортами; облік товарних запасів; формування товарних партій при виконанні замовлень;

оптовим посередникам  –  приймання товарів за кількістю й асортиментом; облік і контроль товарних запасів на складах; відвантаження в роздрібну торговельну мережу;

транспортним організаціям – швидке і безпомилкове приймання та відвантаження товарів;

роздрібній  торгівлі  –  приймання  товарів  за  кількістю  й асортиментом;  оптимальне  розміщення  товарів  у  складі;  облік  і  контроль товарних  запасів  у  магазинах;  контроль  за  збереженням  товарів;

забезпечення ритмічного поповнення запасів товарів по мірі їх реалізації.

У рамках системи  ЕАN  розроблено  й  активно  використовується  в багатьох країнах світу стандарт електронного обміну даними (ЕАNСОМ).

Система ЕАN універсальна і тому може застосовуватися на будь-якому етапі ланцюжка „виробник  –  оптова  ланка  –  підприємство  роздрібної торгівлі".

Коди ЕАN можуть бути 8-розрядними (для товарів  невеликого розміру), 13-розрядними (для більшості товарів) і 14-розрядними (тільки для транспортної  тари). Всі вони являють  собою  комбінації  штрихів  і  пробілів  різної ширини. При цьому найвужчий штрих або пробіл береться за одиницю товщини – модуль. Інші штрихи і пробіли за шириною дорівнюють  двом  і трьом  модулям. Кожна цифра коду ЕАN являє собою комбінацію двох штрихів і двох пробілів. Перші 2–3 цифри, так званий національний префікс, означають країну, де знаходиться організація, що зареєструвала виробника та його товар, і присвоюються Асоціацією ЕАN.

Наступні  3–5  цифр  –  код  виробника,  який  видається  конкретній організації-виробнику національним органом з ідентифікації.

Наступні  3–5  цифр  кодів  ЕАN–8  і  ЕАN–13  –  це  інформація,  що присвоюється товару організацією-виробником або продавцем самостійно у вигляді реєстраційного номера в межах свого підприємства. У даних цифрах виробник може закодувати необхідні для ідентифікації відомості про товар.

Будь-які  зміни,  що  вносяться  в  товар  і  викликають  його  зміну, вимагають  перекодування  і  встановлення  нового  штрихового  коду.  Тільки зміна вартості товару не призводить до зміни штрихового коду.

Остання цифра штрихового коду – контрольна, яка дозволяє перевірити правильність  зчитування  штрихового  коду  сканером.  На  початку  і  на  кінці штрихового  коду  знаходяться  крайні  подовжені  штрихи, які вказують на початок  і  кінець  зчитування  коду.  В  центрі  штрихового  коду  є  центральні видовжені штрихи, які полегшують візуальну перевірку повноти запису коду.

Штриховий  код  наноситься  на  транспортну  або  споживчу  тару (упаковку) друкарським способом або за допомогою етикеток і ярликів, що наклеюються на упаковку чи тару.

Існують певні правила розміщення штрихових кодів на  упаковці товару:

кожен товар має тільки один код ЕАN, який повинен знаходитись на зворотній стороні упаковки  (лицьовою  стороною  вважається  та  сторона, де розміщена назва товару) в правому нижньому куті. Якщо цього зробити не можна, то штриховий код може розміщатися на лицьовій стороні;

код повинен бути розміщений тільки вертикально;

код повинен мати темний колір;

знаходиться код тільки на світлому фоні;

штриховий код не повинен бути там, де вже є інші елементи маркування;

штриховий код має певні розміри.

Використання штрихового коду не збільшує витрати часу на виробництво товару і не підвищує його вартість.

3. Характеристика основних видів інформації

Товарознавча інформація являє собою сукупність довідково-інструктивних і рекламних засобів і заходів, спрямованих на  розкриття  змісту  споживчої  цінності  товарів  з  метою  стимулювання  і формування  споживчого  попиту. 

Маркування – це обов'язкова інформація, що наноситься на вироби або упаковку у вигляді тексту, сукупності знаків або символів, які  характеризують  даний товар і допомагають його ідентифікувати. Для основної маси  споживачів  маркування  є  практично  єдиним  доступним засобом інформації про товар. Воно повинно відповідати вимогам стандартів та іншої  нормативної  документації.  До  маркування  ставляться загальні  та специфічні вимоги.

Для  більшості  товарів  звичайні  маркувальні  дані  такі:  зображення товарного знака підприємства-виробника, його назва та місце знаходження, найменування  товару,  номер  стандарту,  споживчі  характеристики  товару, гатунок,  дата  випуску  або  кінцевий  термін  реалізації.  При  необхідності  на маркіровці можуть бути умовні позначки, що вказують на засоби догляду за товарами або матеріалами.

Основні  функції  маркування  такі:  інформаційна,  ідентифікаційна, мотиваційна, емоційна.

Інформаційна функція маркування є найважливішою. Найбільше значення  при  цьому  має  основоположна  та  споживча  інформація.

Основоположна інформація на маркуванні дублює інформацію, що міститься у товаросупровідних документах (ТСД). Якщо основоположна інформація на маркуванні і в ТСД не збігається, то це свідчить про фальсифікацію товару.

Ідентифікаційна функція маркування полягає в тому, що воно допомагає  покупцям  розпізнавати  окремі  види  і  найменування  товарів  у широкому  асортименті  товарів,  які  мають  схожі  функціональні, експлуатаційні та деякі інші споживчі властивості.

Емоційна і мотиваційна функції маркування взаємопов'язані. Красиво виготовлене маркування,  обгрунтовані  пояснювальні  тексти,  використання загальновідомих  символів  викликають  у  покупців  позитивні  емоції,  що  є важливим  елементом  мотивації  під  час  прийняття  рішення  про  купівлю даного товару.

Маркування може бути виробничим і торговельним.

Виробниче маркування – це тексти, умовні позначення або малюнки, що наносяться виробниками продукції на товар або упаковку. Носіями виробничого  маркування  можуть  бути  етикетки,  кольєретки,  вкладки, ярлики, клейма, штампи та ін.

Етикетки – досить розповсюджені носії інформації, що прикріплюються на товарі або упаковці. Більшість запакованих у виробничих умовах товарів мають на упаковці етикетку, на якій текст, малюнок чи інша інформація нанесені друкарським способом. За кількістю ознак, що характеризують товар, етикетки містять найпоширеніші відомості.

Кольєретки  –  це  різновид  етикетки.  Вони  мають  особливу  форму  і наклеюються на шийку пляшки. Кольєретки не несуть великого інформаційного  навантаження,  а  відіграють  роль  естетичного  оформлення пляшок.  На  кольєретці  може  бути  така  інформація:  назва  напою  і підприємства-виробника, рік виготовлення напою (для вин та коньяків). Іноді на кольєретках взагалі немає ніякої інформації. 

Вкладки – це різновид етикеток, що мають певний напрямок інформації про  товар.  Вони  містять  відомості  про  найменування  товару  і  виробника (назва фірми, зміна, в якій вироблено товар, номер укладника товару тощо).

Іноді вкладки містять відомості про споживчі властивості товару (перш за все функціональні  властивості,  правила  вживання  чи  експлуатації). У  цьому випадку  вкладки  виконують  додаткові  функції  –  рекламного  листка  або проспекту. Найчастіше вкладки використовують при упаковці кондитерських виробів, косметичних та лікарських засобів, товарів побутової хімії.

Ярлики  –  це  носії  інформації,  що  прикріплюються  до  товару.  Вони містять  такі  відомості:  найменування  товару  і  виробника,  його  адресу, гатунок  товару,  дату  виготовлення,  а  також  деякі  ідентифікаційні  дані (наприклад,  для  верхнього  одягу  –  артикул,  номер  моделі,  розмір,  зріст тощо).

Клейма і штампи – носії інформації, за допомогою яких на товар або упаковку  наносяться  ідентифікаційні  умовні  позначки.  Клеймування  та штампування  як  засіб  маркування  товарів  використовують  досить  широко.

Для м'яса і м'ясних продуктів обов'язково повинно бути ветеринарне клеймо.

Штампи ставлять на металевих банках  або  металевих  кришках  скляних банок,  на  окремі  деталі  складних  технічних  виробів  (двигуни  автомобілів, холодильні агрегати).

Маркування  включає  три  елементи:  текст,  малюнок  і  умовне позначення або інформаційний знак.

Інформаційні  знаки,  можна  поділити  на  такі  групи:  товарні  знаки, знаки  відповідності  або  якості,  компонентні  знаки,  експлуатаційні  знаки, попереджувальні знаки, екологічні знаки.

Товарні знаки – спеціальні позначки, що дають змогу відрізнити товари одних юридичних осіб від однорідних товарів інших юридичних  або фізичних осіб.

Залежно від об'єкта, інформацію про який представляє товарний знак, товарні знаки поділяються на фірмові та асортиментні. Асортиментні в свою чергу можуть бути видовими і марочними.

Товарні знаки можуть бути колективними та індивідуальними.

Фірмові товарні знаки використовуються для ідентифікації виробника товарів. Існують три основних типи цих знаків:

фірмове  ім'я  –  слово,  буква,  група  слів  чи  букв,  що  можуть вимовлятися;

фірмовий знак – символ, малюнок, колір;

торговий  знак  –  фірмове  ім'я,  фірмовий  знак,  товарний  образ,  що офіційно  зареєстрований  в  Міжнародному  реєстрі  і  юридично  захищений.

Його розміщують поряд з товарним знаком. 

За  ступенем  значущості  та  престижності  товарні  знаки  можуть  бути звичайними і престижними.

Звичайні  фірмові  знаки  розробляються  безпосередньо  фірмами,  їх реєстрація  не  обов'язкова,  але  при  цьому  власник  такого  знака  не  має авторського права на нього.

Престижні знаки присвоюються фірмам за їхні особливі заслуги перед державою. Роль престижних фірмових знаків можуть виконувати зображення призів, медалей, які одержують товари фірми на міжнародних, регіональних та національних виставках.

Асортиментні  товарні  знаки  використовуються  для  ідентифікації асортиментної  належності.  Вони  можуть  бути  видові  (за  видом  товару)  і марочні (за торговою маркою або найменуванням).

Торгова  марка  –  це  ім'я,  знак,  які  присвоюються  конкретному  виду товару з певними споживчими властивостями, що відрізняють його від інших товарів того ж виду.

Знаки  відповідності  або  якості.  Знак  відповідності  (в  галузі сертифікації)  —  захищений  законодавством  знак,  що  використовується відповідно  до  правил  системи  сертифікації  і  показує,  що  забезпечується необхідна  впевненість  в  тому,  що  дана  продукція,  процес  або  послуга відповідає конкретному стандартові або іншому нормативному документу.

Компонентні знаки — це знаки, що використовуються для інформації про  харчові  додатки  або  інші  компоненті,  властиві  (або  невластиві)  для товару.

На  багатьох  закордонних,  а  інколи  й  на  вітчизняних,  товарах зустрічаються  компонентні  знаки,  що  позначаються  буквою  Е  з  цифровим кодом, який складається з трьох або чотирьох цифр.

Е-компонентні  знаки  використовують  як  альтернативну  позначку частіше  за  все  складної  хімічної  назви  харчових  додатків.  Наприклад, добавка  Е464, що використовується в харчовій промисловості як загущувач, стабілізатор та емульгатор, називається гідрооксипропілметилцелюлоза. Така складна  назва  багатьом  споживачам  незрозуміла,  потребує  багато  місця  на маркуванні,  ускладнює  сприйняття  іншої  інформації.  Для  усунення  цих недоліків  Європейською  Радою  була  розроблена  система  цифрового кодування  харчових  додатків,  яка  була  пізніше  сприйнята  як  Міжнародна цифрова  система  кодифікації  харчових  додатків  —  INS  (Internetional Numbering System).

Експлуатаційні  знаки  –  це  знаки,  що  знайомлять  споживачів  з правилами  експлуатації,  методами  догляду  та  налагодження  споживчих товарів.  Такі  знаки  наносять  на  етикетки,  ярлики,  бирки,  упаковку  або безпосередньо  на  товар.  У  табл.  1  наведено  деякі  міжнародні  символи,  що застосовуються для текстильних виробів.

Різновидами експлуатаційних знаків можна вважати знаки управління на  складних  технічних  товарах,  а  також  в  експлуатаційних  документах.

Наприклад, на електропрасках режими прасування позначають однією, двома або  трьома  крапками  з  відповідним  поясненням  в супровідних документах.

На  багатьох  електропобутових  приладах  стрілками  або  іншими  умовними позначками  показані  місця  вмикання  до  електромережі,  перемикання програм тощо.

Маніпуляційні  знаки  –  це  знаки,  що  інформують  про  правила поводження з товаром. 

Попереджувальні  знаки  —  це  знаки,  що  використовуються  для гарантування  безпеки  споживачів  і  навколишнього  середовища  під  час експлуатації потенційно небезпечних товарів.

Попереджувальні знаки поділяються на два види:

ті, що попереджують про небезпеку;

ті, що попереджують про дії для безпечного використання.

Попереджувальне  маркування  може  супроводжуватися  інформацією про  заходи  першої  допомоги  при  небажаних  контактах  з  небезпечним товаром.  Виробництво  і  реалізація  небезпечних  товарів  без  відповідного маркування забороняється.

До небезпечних товарів належать: вибухові, вогненебезпечні, отруйні, їдкі,  інфекційні,  радіоактивні  речовини,  а  також  речовини,  що  мають канцерогенну,  мутагенну,  тератогенну  дію  і  впливають  на  репродуктивну функцію  організму.  Для  небезпечних  товарів  попереджувальне  маркування обов'язкове.

Символи  небезпеки  повинні  супроводжуватися  написами,  що характеризують  вид  небезпеки.  Вони  виконуються  чорним  кольором  на помаранчевому або жовтому фоні.

Екологічні  знаки  інформують  споживачів  про  екологічну  чистоту споживчих  товарів  і  екологічно  безпечні  способи  їх  експлуатації, використання або утилізації.

Екологічні знаки поділяють на три підгрупи:

знаки,  що  інформують  про  екологічну  чистоту  товару  або безпечність  для  навколишнього  середовища  ("Білий  лебідь"  в скандинавських країнах, "Блакитний ангел" в Німеччині, "Зелений журавик" в Україні);

знаки, що  інформують  про  екологічно  чисті  способи  виробництва або утилізації виробів чи упаковки ("Ресайклінг" в США, "Зелена крапка" в Німеччині);

знаки, що інформують про  небезпечність  продукції  для навколишнього середовища.

4. Презентація до теми 6

Презентація до теми 6

5. Відеофайл "Що кодують на товарах"