Лекція 1. Еволюція розвитку економічного аналізу як науки та виду практичної діяльності

1. Періодизація розвитку економічного аналізу у науковій літературі

Становлення теорії та практики економічного аналізу мас довгий, тернистий історичний шлях розвитку. Аналітико-системний процес, який стосується явищ суспільного життя, соціально-економічного укладу, виробництва, обміну та споживання, допоміг зробити висновок, що саме виробництво, добробут людей, економічне зростання та кризові явища перебувають під впливом неочевидних суспільних факторів, глибинних законів економічного життя. Це вимагало пояснень, адекватних оцінок, що не можна було зробити лише простим описом цих процесів. Спочатку аналіз виник у найпростіших формах, а пізніше як система спеціальних знань для дослідження причино наслідкових змін економічних явищ і процесів.

Основними передумовами його появи були, по-перше, об'єктивні потреби економіки і політики, які полягали у необхідності здійснення аналітичних функцій щодо господарської, управлінської діяльності і в свою чергу спонукали до активізації аналізу як практичної діяльності.

По-друге, паралельно з еволюційним поступом суспільства, зміною політичного й господарського устрою виникли умови для розвитку та диференціації наук.

Внаслідок цього економічний аналіз виділився в окремий вид науки з власними методологією, теорією й організацією дослідження, а також сформувався як дисципліна для викладання в навчальних закладах. Це відбулося значно пізніше, на наступному історичному відрізку. Тому еволюцію економічного аналізу доцільно розглядати як з погляду практики, так і з погляду науки.

2. Зародження економічного аналізу

У сучасній науковій літературі немає єдиної думки щодо історичних станів становлення та розвитку економічного аналізу. Проте більшість учених виділяють такі основні історичні етапи зародження, становлення та розвитку аналізу:

·                      - первісна доба і стародавні цивілізації (з найдавніших часів до кіпця V ст. н. с.):

·                      - доба Середньовіччя (У-ХУ ст.):

·                      - індустріальна та постіндустріальна епохи (з XVI ст. до наших днів).

За зародженням економічного аналізу можна простежити, починаючиз найдавніших часів.

Первісна доба - найтриваліша в історії людства. Вона тривала більш як 2 мли років від появи перших людей до виникнення стародавніх цивілізацій (1У-ІІ1 тис. до н. е.).

В залежності від матеріалу, з якого переважно виготовлялися знаряддя праці, матеріальна культура первісної доби поділяється ученими умовно на такі періоди:

Палеоліт (давній кам'яний вік), який тривав з 2 мли - 100 тис. років до н. е. Для нього були характерними примітивні знаряддя праці, які зумовили і примітивні форми господарювання: збиральництво, мисливство, рибальство, які свідчили про привласнюючи характер господарства. Переломним моментом в розвитку господарської діяльності людей в цей період стало оволодіння вогнем з допомогою тертя. Добування вогню остаточно вирвало людину із світу тварин. З'явилися постійні житла. Палеоліт збігається із найважчим в історії людства льодовиковим періодом. Суспільною організацією була дородова община - первісне стадо, де шлюбні зв'язки носили парно-груповий характер.

Мезоліт (середній кам'яний вік), який тривав 100-40 тис. років до н. е. В цей період величезні льодовики просувалися з півночі і досягли Північного Прикарпаття, вкрили все Придністров'я. Змінився рослинний і тваринний світ. З'явилися мамонти, носороги, північні олені, печерні ведмеді. Вдосконалювалися знаряддя праці первісних людей: гостронаконечники, скребло для розбирання туш тварин, обробні дерева. Були винайдені лук і стріли. З'явився найдавніший транспорт - водний (плоти, човни). На зміну первісній общині приходить родова, або рід. Колективи складалися з двох-чотирьох сімей. Основним вилом господарської діяльності стало полювання на дикого звіра. Під час перехідною періоду від мезоліту до неоліту (протонеоліт 40-8 тис. років до н. е.) зароджуються відтворюючі форми господарювання у тваринництві. Першими прирученими тваринами були собака, свиня і бик. Виникає землеробство, перші постійні поселення людей.

Неоліт (повий кам'яний вік 8-2 тис. до н. е). Для цього періоду притаманне утвердження відтворювальних форм господарювання. Відбувається "неолітична революція" - перехід до свідомого виробництва продуктів харчування. Основні заняття людей - землеробство, тваринництво, гончарство. Спочатку розпушували землю ручними кістяними мотигами, згодом перешли до дерев'яного рала. Як тяглову силу використовували волів, коней. Вирощували ячмінь, жиго, пшеницю, просо. Жали дерев'яними або роговими серпами, зерно мололи на ручних зернотерках (жорнах), або товкли в ступах. Згодом з'являється наземний транспорт - віз, сани. Формується система обміну.  На Україні відомо біля 500 неолітичних поселень.

Енеоліт - мідний вік - перехідний період від неоліту до бронзового віку (III—II тис. до н. е.).

Бронзовий вік (111-1 тис. років до н. е.). Визначальними рисами мідно-бронзового віку були існування відтворюючого господарства, швидкий розвиток орного землеробства, тваринництва, посилення поділу праці на землеробство, скотарство, ремесло. Обмін набирає постійного характеру, стає регіональним.

Ранній залізний вік (І тис. до и. с. - IV ст. н. е. (375 рік - розгром готського союзу в Північному Причорномор'ї). Цей період характеризувався співіснуванням бронзових і залізних знарядь праці. Відбувається перехід від мотиги до сохи та плуга, з'являються залізні ножі, серпи, лемеші, круглі жорна. Дуже швидко розвиваються ремесла - ковальство, гончарство. Зростає продуктивність сільського господарства, розвивається птахівництво. Все це сприяло розвитку торгівлі.

Основними рисами економіки первісної лоби, як можна стверджувати, посилаючись на вищевикладений аналіз :

·                       Колективна власність на природні ресурси і знаряддя праці.

·                       Колективне виробництво та споживання.

·                       Відсутність майнової нерівності.

·                       Натуральний характер господарства.

·                       Громада, як головна господарська форма, тобто колектив із мовною або частковою спільною власністю на засоби виробництва та узвичаєними формами самоуправління.

·                       Примітивність знарядь праці і примітивність форм господарювання

·                       Нерівномірність розвитку продуктивних сил, в одних регіонах швидше. в інших - повільніше.

·                       Два великих суспільних поділи праці:

o          відокремлення скотарства від землеробства в ІІІ-ІІ тис. до н. е., що призвело до значного підвищення продуктивності праці, появи додаткового продукту, який, набувши споживчо-вартісної форми, свідчив про зародження станово-класових інтересів:

o          відокремлення ремесла від сільського господарства в ІІ-І тис. до н. е„ що сприяло виникненню металургії, як самостійної галузі виробництва, спричинило значні зміни в економічній та суспільній структурі.

Вдосконалення знарядь праці, суспільний поділ праці, торгівля привели до розпаду первісної господарської системи. Відбувся поступовий перехід від родової до сусідської, територіальної громади. Створюються передумови для виникнення державних утворень - центрів світової цивілізації.

Виникла і почала активно розвиватися система обміну між окремими родами, общинами, племенами. Всі ці процеси сприяли розвитку сучасного економічного аналізу.

За результатами досліджень вчених, в епоху матріархату окремі елементи обліку, аналізу і контролю виконувала жінка. Вона, як голова дому, слідкувала за мірою праці і споживання, а також приймала відповідні рішення. У разі необхідності жінка - "домокерівник" - робила зарубки для збереження, накопичення інформації та контролю .

В епоху енеоліту відтворювальне галузеве господарство набуло переважаючого характеру, почали використовуватися окремі аналітичні прийоми, способи та засоби, зокрема порівнювання предметів обміну.

В бронзовий вік аналіз склався як практична діяльність. У цей період активного розвитку набули продуктивні сили, відбувся поділ праці. Були удосконалені знаряддя праці, налагоджено їх виробництво з металу, активно функціонували сільське господарство і ремесла (ковальство, гончарство, ювелірне ремесло). Виробництво додаткового валового продукту створило передумови для утворення держав. 1 Першими на переході від неоліту та бронзового віку виникли держави на Стародавньому Сході, зокрема Єгипет, Індія, Месопотамія.

Економічний аналіз застосовувався і розвивався паралельно з політичною економією, статистикою, обліком і контролем та органічно доповнював їх. Він слугував дослідженню господарських операцій, насамперед мінових товарних, які особливо активно здійснювали єгиптяни, греки і римляни. У Стародавньому Єгипті існувала досить складна і трудомістка організація обліку й аналізу суспільних та господарських процесів. У цьому процесі були задіяні щонайменше три особи. Одна з них фіксувала на папірусі, що виконував роль документа та облікового регістра, обсяг матеріальних цінностей, які передбачалося передати згідно з попередніми домовленостями, друга особа відмічала поряд фактичні дані щодо переданих цінностей, а третя - аналізувала результати цієї угоди шляхом порівняння І позначала виявлені відхилення вказаних вище даних у той чи інший бік. У кінці на перевірених і проаналізованих документах проводилися повздовжні лінії. Це свідчить про зародження оперативного порівняльного аналізу.

У процесі аналізу використовувалися найпростіші натуральні, абсолютні, умовні, середні економічні показники. Детальний і разом з тим зведений характер звітності і в Єгипті, і у Вавілоні давав змогу застосовувати аналітичні методи і прийоми дослідження, "окрема порівняння, деталізації та синтезу. Аналіз того часу мав також нерегулярний, часто епізодичний і локальний характер. охоплюючи окремі фактичні та звітні лані за 3-15 років.

Однією з первинних функцій аналізу була контролююча, головна мста якої полягала п захисті інтересів власників. Аналіз охоплював такі аспекти, як наявність, прибуття, вибуття та використання майна, робочої сили, коштів. Так. у 2500-2400 рр. до н. с. у Стародавньому Єгипті вперше згадується про здійснення аналізу і контролю за виконанням кошторису робіт шляхом зіставлення даних, які оприлюднювалися спеціальними комісіями звітів за обсягами робіт, передбачених у кошторисі і виконаних фактично.

Новий етап розвитку економічного аналізу настав у Ранньому залізному віці. Як свідчить папірус Зенона, саме у цей період відбулося зародження елементів фінансового й ретроспективного видів аналізу та використання їх результатів в управлінні господарськими процесами. Аналіз став більш комплексним і дієвим, бо давав можливість оцінити не лише наявний стан, а й отриманий ефект, тобто вигідність, прибутковість окремих операцій чи певного виду діяльності, і здійснювався після закінчення господарських подій. Практикувався аналіз заборгованості, зокрема дебіторської і кредиторської за допомогою вартісних показників.

Був також здійснений перехід до аналізу документів, які вже мали системний характер. Інформаційною базою для проведення аналітичних процедур слугувала заснована регулярна звітність - місячна, тримісячна і річна. Вона вже містила дані про доходи і витрати господарств. Аналіз відбувався у розрізі окремих видів економічної діяльності - сільське господарство, промисловість, торгівля, кредитування тощо. При цьому широко застосовувалися вартісні грошові одиниці виміру та показники.

Економічний аналіз як вид практичної діяльності набув подальшого розвитку в період Античності. Новими підходами у здійсненні аналітичних процедур стало впровадження принципу їх чіткої періодичності, застосування поряд з натуральними показниками вартісних (у грошових вимірниках), широке використання облікових даних, звітності та летальне вивчення звітних показників. Призначенням аналізу залишався контроль за використанням і збереженням ресурсів їх власників. Завдяки простоті аналізу його міг здійснювати будь-який грамотний громадянин.

У Стародавній Греції налічувалася значна кількість осіб, які були зобов'язані збирати та контролювати облікові дані. Велика увага у здійсненні аналітичних процесів приділялася оцінці достовірності господарських звітів. Саме тут уперше у світі була заснована корпорація логістів, що стала родоначальником нинішніх громадських об'єднань та організацій аудиторів. Це сприяло розвитку аналізу, оскільки названа корпорація ставила перед собою завдання розробляти чіткі правила рахівництва і визначати заходи контролю рахунків обліку, виявляти й аналізувати допущені помилки, а також складати зразки форм звітів, які б забезпечили достовірність вміщених у них даних.

Подальшого розвитку економічний аналіз набув у Римській імперії, особливо в період розквіту рабовласницького господарства та економічного піднесення (II—І ст. до н. е.), коли з'явилися сприятливі умови для використання економічних процедур. Відбувалися прогресивні зміни в організації виробництва, землеволодінні. Виникли рентні відносини, було впроваджено грошові і натуральні платежі, відробітки, введено державні повинності та податки. Поряд з вільними селянами-орендарями у землевласників працювали й раби, що займалися землеробством та здійснювали рентні платежі. Причому у цей період уже аналізувалися продуктивність та ефективність праці рабів.

3. Розвиток економічного аналізу в епоху середньовіччя

Подальшого розвитку економічний аналіз набув у Римській імперії, особливо в період розквіту рабовласницького господарства та економічного піднесення (II—І ст. до н. е.), коли з'явилися сприятливі умови для використання економічних процедур. Відбувалися прогресивні зміни в організації виробництва, землеволодінні. Виникли рентні відносини, було впроваджено грошові і натуральні платежі, відробітки, введено державні повинності та податки. Поряд з вільними селянами-орендарями у землевласників працювали й раби, що займалися землеробством та здійснювали рентні платежі. Причому у цей період уже аналізувалися продуктивність та ефективність праці рабів.

Наприклад, відомий римський письменник, власник вілли, або, як її ще називали, мастку - на той час головна форма рабовласницького господарства - площею 25-100 га, яку обробляли 50-60 рабів), Луцій Колумбелла у трактаті "Про сільське господарство" сформулював напрями раціонального ведення господарства на селі. Він проаналізував і дійшов висновку про те, що великі латифундії не рентабельні, бо тримаються на підневільній праці рабів. Раби ж, на його думку, пасуть недбало худобу, погано обробляють землю, самі крадуть і не охороняють від злодіїв зерно. Для забезпечення кращого розвитку мастку необхідно залучати працю колонів, або вільно відпущеників. що мають свої сім'ї та зацікавлені у кінцевих результатах прані. Крім того визнавалися високотоварними маєтки, які спеціалізувалися на вирощуванні одного виду сільськогосподарської культури, а рентабельними латифундіями - ті, які займалися вирощуванням декількох культур .

Подальшого розвитку економічний аналіз здобув в епоху Середньовіччя. Господарство епохи середньовіччя (феодальне господарство) характеризуються перш за все пануванням приватної власності на землю. Основний дохід, а відтак і можливість вижити, люди отримували від землі, яка вважалася головним багатством. Особи, які нею володіли, як правило, панували в суспільстві. Ієрархічна структура земельної власності, що ґрунтувалася на васальних зв'язках, призводила до протиріччя між великою власністю на землю і дрібним селянським володінням, яке зберігалося. Селяни знаходилися в особистій, поземельній, судово-адміністративній і військово-політичній залежності від землевласників. Домінувало натуральне господарство. Обмін відігравав другорядну роль. Майже всі багатства суспільства створювалися ручною працею. Знаряддя праці були примітивними. Енергія вітру і рік, вугілля і деревини почала використовуватися лише в пізньому середньовіччі і спочатку дуже обмежено.

Отже; в основі середньовічного господарства лежала власність феодалів на землю і їх неповна власність на виробників - закріпачених селян. Селяни наділялися землею і мали своє господарство. Користуючись землею феодала як наділом, вони зобов'язані були за це обробити панську землю за допомогою своїх знарядь або віддавати йому додатковий продукт своєї праці - ренту (злат. - повертаю, сплачую). Відомі три форми феодальної ренти: відробіткова (панщина), продуктова (натуральний оброк), грошова (грошовий оброк).

Основними формами господарської діяльності були: феодальна вотчина (французька сеньйорія. англійський манор). ремісничий цех. торгова гільдія. В цілому економіка була аграрно-ремісничою, що єднало її з господарством стародавніх цивілізацій і дало підставу називати цивілізацію, яка існувала до кінця XV ст., аграрно-ремісничою, а суспільство - традиційним. Розвиток господарства епохи середньовіччя можна поділити на три періоди.

У ранньому середньовіччі (У-Х ст.) сформувалися і утвердилися визначальні риси феодального господарства (період генези).

ХІ-ХУ ст. - період зрілості феодального господарства, внутрішня колонізація, розвиток міст, ремесла і товарного виробництва.

У пізньому середньовіччі (XVI - перша половина XVIII ст.) зароджується ринкове господарство, з'являються ознаки індустріальної цивілізації (про останній період - в наступному розділі.)

Кожен з охарактеризованих періодів Середньовіччя відрізнявся за рівнями розвитку, організації та управління продуктивних сил суспільства. Відповідно це позначилося на організації обліку, аналізу і контролю ресурсів.

В період зрілості феодального господарства з розвитком міст і товарного виробництва, розширенням суспільних потреб почали відбуватися важливі зрушення у фіксації господарських операцій та їх регулюванні. В обліку і контролі почав діяти принцип реєстрації та накопичення даних, що дало змогу сформувати інформаційну базу для проведення аналітичних досліджень, насамперед тих, які встановлюють причинно-наслідкові зв'язки між факторами і результатом господарської діяльності.

Зміцнювалася нормативно-правова база господарювання. Об'єктивними передумовами прогресивних змій в економічному аналізі епохи Середньовіччя були поява арабських цифр (1202 р.) та відкриття Іоанном Гуттенбергом книго друкарства (1440 р.). Це сприяло тому, що на зміну рукописним книгам і документам прийшли друковані типографським способом праці з тих чи інших питань, рекомендації з обліку, а дещо пізніше - з економічного аналізу. Революційним зрушенням щодо обліку та аналізу цього періоду стала розробка у 1494 р. Лукою Пачолі "Трактату про рахунки та записи", в якому розкривалися обліково-економічні категорії вигоди, витрати, достовірність, капітал тощо. Важливе значення мали також праці представника італійської бухгалтерської думки Пієтро Анжело ді, в яких зазначалося, що характеристику фінансового стану господарства можна дати за допомогою таких рахунків як баланс, капітал, збитки І прибутки. Крім цього ним були визначені фактори, які впливають на результати господарської діяльності, основні обліково-аналітичні і статистичні параметри критерії (цінність, час, кількість, якість, німа), процедури аналізу та таблиці.

У період пізнього Середньовіччя економічний аналіз поступово удосконалювався. Цьому сприяло створення та функціонування централізованої податкової системи і систематичного проведення загальнодержавних кадастрів про кількість людей, худоби, землі у Візантії.

4. Початок наукової розробки економічного аналізу

Історія промислової революції тісно пов'язана з історією Англії. Ця країна, ще починаючи з XVII століття, починає активно розвивати мануфактурне виробництво. морську торгівлю та колоніальну експансію. Вже до кінця сімнадцятого століття Англія чує основного промислового лідера тієї епохи - Голландію і починає активно тіснити на європейській зовнішньополітичній арені найбільш впливову країну того часу - Францію. У XVIII столітті Британія стає провідною світовою економічною державою, перевершуючи, у цьому плані, всі європейські держави. Історики відзначають, що саме це стало необхідними передумовами для розвитку великого машинного виробництва, а значить і для вступу в нові суспільно-економічні відносини, які зазвичай називають капіталістичними. У XVIII столітті в Англійському суспільстві починають активно розвиватися ринкові відносини, і з'являється основна рушійна сила капіталістичної економіки - підприємницький клас. До передумов промислової революції в Англії відносять також:

·                      - обширні економічні ресурси (пов'язані з тим, що вона була лідером світової торгівлі і мала великі колоніальні володіння);

·                      - формування інститутів, що захищають приватну власність і контрактні зобов'язання, зокрема, незалежної та ефективної судової системи;

·                      - ліберальну політичну систему (держава не втручалася в економічне життя населення);

·                      - неможливість застосування на виробництвах примусової праці і заміна його на працю найманий (тобто розвиток пролетаріату).

·                      - вивільнення сільськогосподарського населення і потенційної готовності його до роботи на індустріальних підприємствах.

Формально індустріальну епоху (промислову революцію) обмежують двома знаковими подіями. Перша часова межа пов'язана з винаходом парового двигуна (Англія, в ІІІ- XVIII століття), друга пов'язується з появою машинобудування (кінець XIX століття). Промислова революція супроводжувалася виробничої революцією в сільському господарстві, що веде до радикального зростанню продуктивності праці в агарному секторі, саме ця революція забезпечила можливість переміщення мас населення з агарного в індустріальний сектори. Як вже було сказано раніше, промислова революція почалася в Англії в XVIII столітті, а до XIX століття поширилася на всі основні країни Європи, а пізніше і на країни Америки та Азії.

Промислова революція пов'язана не тільки з масовим застосуванням машин, але і зі зміною всієї структури суспільних і економічних відношенні.

У цей період:

·                      - з'являються нові класи - буржуазія і пролетаріат;

·                      - різко підвищується продуктивність праці;

·                      - збільшується життєвий рівень населення;

·                      - проходить швидка урбанізація, міське населення починає відігравати більш значиму економічну роль, у порівнянні з населенням сільським.

Фактично в індустріальний період (трохи більше ста років) відбувається стрибкоподібний перехід від аграрного суспільства до міської цивілізації сучасного типу.

В цей період відбулося зародження бухгалтерського обліку у Венеції, введення французом Жаком Саварі понять систематизованого та аналітичного обліку, створення італійським бухгалтером Джузеппе Чербоні (1827-1917 рр.) вчення про систематичне складення та аналітичне розкладення бухгалтерських рахунків, що сприяло тому, що на зміну епізодичному аналізу прийшов регулярний аналіз з більш досконалими та об'єктивними документальними носіями інформації.

На перших порах розробкою методів і прийомів економічного аналізу та його здійсненням займешся переважно бухгалтери. Це пояснювалося тим. що найпростіші аналітичні методи і прийоми входили до складу балансоведення. бухгалтерського обліку, фінансів, статистики. Потім відбулося розмежування названих видів практичної і наукової діяльності та аналізу, а також їх удосконалення. Цьому сприяли розробка методу калькуляції (Р. Я. Вейцман., А. Кальмес, Н. Г. Філімонов. Р . Фішер) і балансового методу (Г. Бідерман. Ф. Псин, М. С. Лунський. І. Ф. Шерр), що стало поштовхом для винайдення нових метолів аналізу, зокрема маржинального і функціонально-вартісного. Отже, на початку XX ст. в результаті еволюції та диференціації наук відбулося становлення економічного аналізу як окремої науки та її активний розвиток.

Значний внесок у розвиток бухгалтерського обліку та аналізу внесли і російські вчені: Г. Брун. П. М. Крижанівський, А. 3. Попов. І. Г. Максимов. М. С. Лунський і А. К. Рощаховський та ін. Так, Г. Брун у 1845 р. запропонував методи розрахунку показників для аналізу інвестицій. П. М. Крижанівський у 1898 р. у числі перших розробив форми документів для оперативного аналізу та основні організаційні засади аналізу господарської діяльності підприємства. Ш. Рейнбот у 1865 р. збагатив фінансовий аналіз методикою оцінки ефективності вибору видів і форм інвестицій, а також маркетинговий аналіз. Ф. Єгерський вивчив питання достовірності економічної інформації для прийняття управлінських рішень. А. З. Попов запропонував ввести такі економічні терміни як основний капітал, оборотний капітал та запасний капітал, застосував методи аналізу рахунків бухгалтерського обліку, дав оцінку інформаційним джерелам. І. Г. Максимов у 1906 р. визначив мету й основні завдання економічного аналізу, необхідні для прийняття управлінських рішень з боку власника підприємства. Сюди входять оцінки: розміру власного торгового капіталу, структури капіталу, результатів діяльності, продуктивності праці, можливість виконання боргових зобов'язань і задоволення інших потреб, оборот капіталу, рівень дохідності підприємства й окремих господарських операцій.

У XX ст. відбулися разючі зміни щодо методології та практики економічного аналізу. Заслуга у цьому належить, крім вищеназваних учених, таким французьким економістам, як Жан Батист Дюмарше та Жан Бурнісьєна. Так, Жан Батист Дюмарше розробив теоретико-методологічні засади фінансового аналізу, понятійний апарат аналітичного дослідження рахунків, розвинув типологічний аналіз балансу шляхом використання комбінаторики. Крім цього, заслугою Жана Батиста Дюмарше, як і Делапорта, е обґрунтування органічного взаємозв'язку між політ економічними теоріями, бухгалтерським обліком та економічним аналізом. Жан Бурнісьєн удосконалив методологічні засади економічного аналізу за рахунок запровадження порівняльного аналізу співвідношень між масою цінностей підприємства і правами власності на них. Подальше вивчення фінансових аспектів економічного аналізу здійснив Джеймс Блісс. Він розробив і запропонував у 1930 р. систему показників результативності, успішності господарювання за допомогою порівняння фактичних фінансових результатів з показниками балансу і бухгалтерського обліку.

Нове концептуальне бачення ролі, мети і функцій економічного аналізу склалося у 1981 р. в результаті прийнятого Американським інститутом аудиторів визначення бухгалтерського обліку як обслуговуючої сфери діяльності, призначеної для надання кількісної інформації, переважно фінансового плану, про економічні об'єкти, придатної для прийняття обґрунтованих управлінських рішень з економічних питань при аналізі альтернативних варіантів дій. Це формулювання свідчить про обслуговуючу функцію економічного аналізу і його визначальну роль у прийнятті управлінських рішень з Історичні аспекти становлення та розвитку економічного аналізу господарської діяльності. Такий підхід сприяв деталізації, виникненню нових видів і форм економічного аналізу, насамперед зовнішнього, підвищенню його оперативності, забезпеченню комплексності і демократизму у проведенні економічного аналізу.

Отже, індустріальна та пост індустріальна епохи характеризуються бурхливим розвитком теорії, методології і практики економічного аналізу. Учені-економісти, які досягли найкращих результатів в економічних дослідженнях, відзначені Нобелівськими преміями. Економіст Рагнар Фріш з Норвегії та Ян Тінберген із Ізраїлю вперше удостоєні в 1969 р. Нобелівської премії "За створення і застосування динамічних моделей до аналізу економічних процесів". Динамічні моделі використані ними для аналізу заощаджень і згодом лягли в основу теорії планування.

Василь Леонтьев американський економіст російського походження, прославився відкриттям метолу "витрати - випуск", який нині відомий і використовується у всьому світі для аналізу найважливіших економічних показників і проблем, планування та формування бюджетної політики. За це йому була присуджена у 1973 р. Нобелівська премія. Леонід Канторович, російський вчений-економіст. та Тьяллінес Кунманс увійшли в історію економічної науки як лауреати Нобелівської премії у 1975 р. та розробники теорії оптимального розподілу ресурсів, завдячуючи якій, у світі почав широко використовуватися метод лінійного програмування.

5. Виникнення і розвиток наукової школи економічного аналізу в Україні

В Україні, як і в інших державах, економічний аналіз розвивався паралельно з документуванням та обліком. На думку дослідників, на території сучасної України елементи економічного аналізу вперше почали використовувати племена у VI ст. до н. е. Підтвердженням цього є листи, документи, вірші (збереглися донині) мислителя з Подніпров'я Анахарсіса, в яких він вперше використовує такі економічні терміни, як вартість, справедлива ціна. У своїх листах до філософів га правителів він аналізував економічний стан, господарську торговельну діяльність, побут та звички скіфських І грецьких народів. У цих письмових історичних пам'ятках можна спостерігати започаткування графічного методу аналізу та праобраз сучасних діаграм з метою передбачення, прогнозування ситуації .

Збереглася також інша історична пам'ятка - "Руська правда", яка свідчить про проведення аналізу економічного і політичного стану на найвищому - державному рівні з використанням різних аналітичних методів, термінології та показників. Так, в аналізі суспільних відносин вивчалися чисельність та здійснювалося групування населення за ознаками, що характеризували соціальні верстви: князі, мужі, прості люди, бояри, смерди, наймити, холопи, закупи. Крім того, економічний стан визначали за допомогою таких термінів як: "істе" - капітал, "рез, ріст" - відсоток, товар, "куна" - гроші.

Подальший етап розвитку економічного аналізу пов'язаний із заснуванням Запорозької Січі. Тут вівся чіткий облік майна, доходів і видатків, на основі якого скарбник січового скарбу (тафар) регулярно складав і подавав кошовому отаману і козацькій раді звіт.

Одним із перших намагався провести аналіз, насамперед фінансовий, на рівні держави гетьман І. Мазепа. Завдяки запровадженню калькуляції в обліку в XVII ст. в Україні почали широко використовуватися оперативний аналіз собівартості продукції і господарських операцій. У ролі документальних інформаційних джерел виступали різноманітні книги обліку, наприклад Книга грошових надходжень, Книга видачі грошових коштів, Книга про видатки борошна, одягу та іншого інвентарю, Ужинна книга, Обмолотна книга. Столова книга.

Розвиток фінансового аналізу активізувався у XVIII ст. з посиленням аналітичних і контрольних функцій державних контролерів щодо дотримання кошторису магістрату.

Отже, становлення та розвиток економічного аналізу в Україні відбувалися одночасно з аналогічними процесами в інших країнах світу.

Історію економічного аналізу в Україні, як важливої складової економічної науки, доцільно умовно розподілити на такі чотири хронологічні етапи:

·                       перший - від початку XIX ст. дожовтневої революції 1917 р.:

·                       другий - від Жовтневої революції до Другої світової війни (1917- 1941 рр.);

·                       третій - воєнний та післявоєнний періоди (1941-199! рр.);

·                       четвертий - з початку досягнення політичної незалежності України і донині (з 1991 р. до теперішнього часу).

Перший, дореволюційний, етап розвитку економічного аналізу відбувався в умовах утворення великих промислових підприємств, банків, кооперативів, сільськогосподарських артілей, що потребувало відповідного вивчення стану господарювання, пошуку шляхів підвищення його ефективності, прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Це стало передумовою виокремлення економічного аналізу в самостійну галузь науки і практики.

Аналіз цього періоду призначався для дослідження фінансових результатів господарювання, балансу та його статей, платоспроможності окремих підприємств, монопольних об'єднань, банків. Проте незважаючи на досить широке практичне використання економічного аналізу, не було достатньо наукової літератури, спеціальних методик з аналізу, а існували лише окремі рекомендації, інструкції, наприклад з перевірки платоспроможності потенційних клієнтів, видавалися поодинокі статті, написані на основі матеріалів невеликих підприємств.

Характерними рисами другого етапу розвитку економічного аналізу (від Жовтневої революції до Другої світової війни - 1917-1941 рр.)були розробка та обґрунтування теоретико-методологічних засад економічного аналізу в умовах усуспільнення засобів виробництва, індустріалізації та колективізації країни, нової економічної політики, побудови планово-адміністративної системи господарювання.

Особливістю післяреволюційного періоду та періоду воєнного комунізму було здійснення згідно зі Спеціальним положенням (1917 р.) жорсткого робочого контролю за виробництвом, реалізацією, витрачанням, зберіганням продукції, фінансовою діяльністю промислових, будівельних, сільськогосподарських підприємств та організацій, кооперативів, банківських структур. При цьому було відмінено комерційну таємницю, запроваджено гласний облік, контроль, державну статистику. У1918 р. прийнято Положення про державну статистику, а в 1920 р. - Положення на державному рахівництву І звітності. Були опубліковані перші книги з аналізу господарської діяльності кооперативів, зокрема "Аналіз балансу"  Худякова (1920 р.).

Усі ці заходи сприяли широкому використанню в економіці аналітичних методів, відпрацюванню єдиних методологічних історичні аспекти становлення та розвитку економічного аналізу підходів до організації бухгалтерського обліку, статистики, контролю та аналізу.

Перехід до нової економічної політики супроводжувався впровадженням госпрозрахунку, заходів державного економічного регулювання, фінансової звітності. Періодично збиралися з'їзди бухгалтерів. Протягом 1922- 1926 рр. відбулося чотири з'їзди головних бухгалтерів державних промислових підприємств. На першому з'їзді бухгалтерів первинних кооперативів Росії у 1925 р. велика роль приділялася питанням аналізу господарської діяльності, а саме: рекомендувалося проводити аналіз показників як за сукупністю. системою підприємств, так і за кожним із них окремо, диференціюючи їх за рівнем економічного розвитку (кращі, передові, середні, відстаючі).

Період 30-х років характеризувався комплексним підходом у вивченні ефективності використання основних та оборотних засобів, у системному аналізі собівартості, економічної інформації. У цей чає виходять роботи науково-практичного плану, зокрема А. Я. Локшина "Аналіз звітності" та "Розрахунковий аналіз - основні прийоми аналізу діяльності промислового підприємства по даним обліку" (1933-1934 рр.). Крім того, були опубліковані наукові монографії, присвячені зниженню собівартості продукції в різких галузях суспільного виробництва. Серед них можна назвати такі: Н. Є. Колосов "Основи економічною механізму собівартості в підприємстві". "Методика техніко-економічного аналізу собівартості в машинобудівництві. Б. М. Мокшанцев "Аналіз калькуляції у виробництві". М. X. Щербак " Принципи організації аналізу собівартості". Аналізу балансу підприємств та організацій були присвячені також розробки Н. І. Блатова. М. Ф. Дьячкова. С .І. Кобизева.

Перед Великою Вітчизняною війною активно будувалися та реконструйувалися фабрики, заводи, були організовані перші колгоспи, створені машинно-тракторні станції, відбувалося масове переселення людей із Західної у Східну Україну, завдяки чому було забезпечено підприємства Донбасу робочою силою. Зростали промислове та аграрне виробництво, торгівля.

У сільському господарстві збільшувалися посівні площі, урожайність сільськогосподарських культур, поголів'я і продуктивність тварин. Крім тою аграрний сектор виступав основним постачальником продовольства І сировини. Тут вирощувалися третина зерна. 60 % цукрових буряків віл загального обсягу союзного виробництва. Цьому сприяло активне поширення, починаючи з 20-х років, кооперативного руху на селі, що потребу вазо проведення аналітичних досліджень прибутковості діяльності організацій споживчої кооперації.

На початку 40-х років XX ст. основним аналітичним завданням стало дослідження господарських балансів, звітів підприємств та організацій, тобто аналіз господарської діяльності. Продовжувався розвиток балансознавства. практикувався аналіз балансів та звітів. Основними об'єктами економічного аналізу виступали не тільки прибутки і витрати, баланси, а вся господарська діяльність фабрик, заводів, інших промислових підприємств, а також кооперативних організацій, споживчих І кредитних товариств, колгоспів, радгоспів. При цьому у ролі інформаційних джерел використовувалися як баланси, так і звіти з додатками, що забезпечує комплексність економічного аналізу.

Саме на початку 30-х років XX ст. було введено в користування терміни "економічний аналіз" та "аналіз господарської діяльності". Спочатку економічний аналіз викладався окремим розділом у складі курсу бухгалтерського обліку, потім - у вигляді окремого навчального курсу "Аналіз балансу і звіту", пізніше - як "Обліковий аналіз", "Техніко-економічний аналіз", згодом - як "Аналіз господарсько-фінансової діяльності", а ще пізніше - як "Теорія економічного аналізу господарсько-фінансової діяльності", "Економічний аналіз" у вищих навчальних закладах СРСР, і найперше в Харківському університеті.

Для цього були випущені перші підручники і посібники з аналізу, авторами яких стали М. І. Бананів, II. Р. Вейцман, С. К. Гатур та Ін. Так, були опубліковані підручники М. Баканіва та С. Щенкова "Аналіз господарської діяльності", М. Р. Вейцмана — "Рахунковий аналіз. Основні прийоми дослідження діяльності промислового підприємства за даними обліку", С. К. Татура "Аналіз господарської діяльності промислових підприємств". Головною мстою вивчення аналітичних дисциплін було освоєння знань і набуття практичних навичок щодо контролю за виконанням планів, недопущення прорахунків і сприяння подальшому зростанню підприємства.

Загалом у довоєнний період було видано майже триста монографій, підручників, посібників і шістсот наукових статей, присвячених економічному аналізу.

Були також створені перші наукові економічні установи, заклади, зокрема Інститут економіки Академії наук України (1936 р.). Український науково дослідницький інститут економіки і організації сільського господарства (1956 р.), Науково-дослідний економічний інститут держплану (1962 р.), інші економічні інститути за галузями економіки.

Третій етап розвитку економічного аналізу охоплює період Великої Вітчизняної війни та після неї, тобто воєнний та післявоєнний і до 90-х років XIX ст. включно (1941-1991 рр.). З початку цього періоду господарство України було переорієнтовано на потреби оборони. Відбувалася масова евакуація заводів, кваліфікованих працівників, учених на схід. Багато заводів було перепрофільовано на випуск військової техніки. Значно збільшилося число металургійних заводів, було проведено мобілізацію робочої сили.

Економічний аналіз цього етапу характеризувався тим, що зусилля аналітиків були спрямовані на виявлення найменш затратних шляхів перебудови економіки на військовий лад, забезпечення її ефективного функціонування створення мінної матеріально-технічної бази для досягнення перемоги, а також на виявлення резервів щодо виконання планів з випуску воєнної продукції.

Після закінчення війни завдання аналізу полягали в обґрунтуванні заходів щодо відновлення та підвищення ефективності економіки країни, впровадження господарського розрахунку, планування. Цей час також ознаменувався виділенням і розповсюдженням галузевих та інших видів аналізу, його нових напрямів. Економічний аналіз охоплював такі важливі напрями та ділянки, як аналіз господарської діяльності підприємств, аналіз витрат, собівартості продукції, рахунковий аналіз, і ґрунтувався на використанні економіко-математичних методів.

У повоєнні роки (1950-1960 рр.) активізувалися наукові дослідження з економічного аналізу, роль якого в системі економічних наук значно підвищилася. Цьому сприяв і вихід у світ знаменитої роботи Й. Й Шумпетера "Історія економічного аналізу" (1954 р.), в якій автор обґрунтував власний підхід до аналізу ролі історії економічного аналізу у становленні сучасної економічної теорії, приділивши велику увагу аналітичному апарату та методам дослідження економічних явищ і процесів.

У зазначений період видавалися також численні методики аналізу, наукові монографії, підручники, авторами яких були Л. Ф. Аксененко. М. І. Баканов, О. С . Бородкін, М.З. Вайсман, Н. Р . Вейцман. М. Д. Дембинський. І. І. Каракоз, Л. І. Кравченко. А. Ш. Маргуліс. С. У. Неділін. Й. І. Поклад, Н. Н. Ряузова. С. К. Татур. М. Г. Чумаченко та багато інших. Так, Й. І. Поклад опублікував монографію "Економічний аналіз виробничо-фінансової діяльності промислових підприємств",  С. К. Татур - "Основи аналізу економіки підприємств" (1956р.). а С.У. Неділі - "Аналіз господарської діяльності радгоспів" (1955 р.).

У 1970-1980 рр. з явилося багато наукових і навчальних видань з економічною аналізу, підготовлених (крім названих вище) такими відомими вченими-економістами. як С. М. Альошин С.Б Барнгольц. О. А. Бугуцький. Є.В. Довгополов. М. Я. Коробов. А.М.Кузьмінський. В.Б Ліберман. Б .М.Литвин. В. С. Льовочкін. В.О. Мец. В.В. Онікієнко. В.Ф. Палій. А.Г.Попов. П. Я. Попович. Г. В. Постніков, В. С. Самборський. Я. В. Соколов, В. В. Сопко, В. І. Стражева. Г. М. Тацій. А. Д. Шеремет. С. І. Шкарабан та інші.

Дія проведення аналізу почати використовуватися наукові методики економічною аналізу - комплексною, тематичною, оперативною стосовно досліджуваних галузей, а також різні інформаційні джерела, зокрема дані статистичної, бухгалтерської звітності, первинних документів, планові показники, а не лише дані балансів. Для проведення аналітичних розрахунків використовувалися електронно-обчислювальні машини, різні види аналізу функціонально-вартісний, оперативний та перспективний тощо) адаптувалися до умов використання автоматизованих систем управління. Розширилися посадові обов'язки працівників облікової служби. На головних і старших бухгалтерів було покладено функції контролю та аналізу виконання плану , балансу і виробничого звіту, пошуку невикористаних резервів зниження витрат виробництва. реалізації, фінансового стану тощо.

Четвертий етап розвитку економічною аналізу розпочався з часу проголошення 24 серпня 1991 р. Верховною Радою Акта незалежності України, який відкрив нову епоху в історії України, і триває донині. Цей період характеризується переходом від командної до ринкової економіки, писі ранню у світовий економічний простір. Тому економічний аналіз цього періоду мас багатогалузевий характер і спрямований на проведення комплексної оцінки вітчизняного ресурсного потенціалу вивчення ,а обґрунтування шляхів підвищення рівня добробуту громадян,структурної перебудови господарства, роздержавлення економіки. Зусилля аналітиків також спрямовані на оцінку та відпрацювання пропозицій зі здійснення конверсії оборонної промисловості ,перерозподілу матеріальних і трудових ресурсів. маркетингові дослідження,вивчення рівня життя, кон'юнктури ринку, зокрема попиту і пропозицій продовольства, товарів, робочої сили на внутрішньому і зовнішніх ринках.

Значне місце поділяється аналізу та прогнозуванню фінансово-економічної, політики держави. зокрема таких складових. як монетарна політика, державний бюджет,зовнішній борг, інфляція, мінімальний споживчий кошик, прожитковий мінімум, мінімальна заробітна плата, грошові потоки, заощадження тощо.

В умовах виникнення нових форм власності і господарювання,розширення самостійності у діяльності та управлінні господарських і підприємницьких структур особливої ваги набувають дослідження фінансовою стану, платоспроможності, конкурентоспроможності, комерційного ризику, маркетингової діяльності, зовнішньої торгівлі державних, приватних, спільних підприємств, товариств різного виду відповідальності, кооперативів. Важлива роль належить також аналізу в оцінці радикальних політичних й економічних реформ, визначенню стратегії діяльності підприємств та економіки в цілому з метою отримання максимального прибутку або досягнення соціального ефекту, а також дотриманню економічної безпеки держави.

У сільському господарстві завданнями економічного аналізу були і залишаються дослідження реформування земельних, майнових, трудових відносин. процесів роздержавлення та приватизації землі, майна, реструктуризації колективних сільськогосподарських підприємств, лібералізації цін на сільськогосподарську продукцію, доходів селян.

Нині економічний аналіз є системою спеціальних знань, що дає можливість вивчати, оцінювати та прогнозувати причинно-наслідкові зв'язки суспільних економічних, організаційних, технологічних, екологічних, політичних та інших явищ і процесів. Для цього разом з іншими відомими традиційними та економіко-математичними методами аналізу широко застосовуються факторний, маржинальний та функціонально-вартісний вили аналізу. Особливістю аналітичної роботи є повсюдне використання сучасних економіко-математичних методів, персональних інформаційно-комп'ютерних систем, електронно-обчислювальних машин для обробки інформаційного масиву даних, оцінювання та планування, прогнозування найважливіших економічних виробничих показників, проведення ситуаційного комерційного аналізу. Українські вчені-економІсти відіграли значну роль у розвитку теорії, методології та практики економічного аналізу. При цьому дещо суперечним є визначення національної належності вчених, оскільки вони часто публікували свої праці іноземною мовою або проживали в інших країнах, насамперед у Росії. Проте серед тих учених-економістів, які були за національністю українцями або тривалий час проживали в Україні, та залишили помітний слід в аналізі, економічній теорії та історії, слід назвати В.Н. Каразіна, М. І. Туган-Барановського, І.І. Каракоза, М. І. Ковальчука, Г. Т. Лещенка, О. А. Бугуцького, Ю. Я. Литвина, Г. М. Мельничука, Г. В. Постнікова, В. І. Самборського, М. Г. Чумаченка та інших відомих сучасних-економістів.

Василь Назарович Каразін (1773-1842 рр.) народився на Слобожанщині, був відомим громадським діячем та економістом. Він виступив з ініціативою заснування Харківського університету у 1805 р., де почали викладати політичну економію. Крім того, за допомогою методів економічного аналізу (деталізація, узагальнення, синтез, порівняння, індексний, факторний аналіз) він показав наявні територіальні диспропорції у розміщенні продуктивних сил країни - зосередження в одних регіонах видобувної, а в інших - оборонної промисловості, економічну залежність від Росії, а також обґрунтував необхідність і шляхи удосконалення такого розміщення.

Михайло Іванович Туган-Барановський (1865-1919 рр.) народився у Харківській губернії. У 1888 р. він закінчив Харківський університет, у 1917-1918 рр. займав посаду першого Генерального секретаря фінансів У НР, був головою Ради українського центрального кооперативного комітету. У 1895-1899 рр. працював приват-доцентом на кафедрі політекономії Петербурзького університету, а згодом - Політехнічного інституту. Тому його часто вважали російським економістом. Після повернення в Україну М. І. Туган-Барановський доклав багато зусиль до заснування Української академії наук, займався науковими дослідженнями, викладацькою та громадською роботою. Він був професором і деканом правничого факультету Київського університету, головою Українського наукового товариства економістів.

Вагомим науковим здобутком М. І. Туган-Барановського у галузі економічного аналізу є широке застосування економіко-статистичних методів, зокрема деталізації та узагальнення, статистичних групувань, рядів динаміки, відносних, середніх величин, факторного, індексного аналізу. Він вміло використовував їх у вивченні процесів у сільському господарстві країн Західної Європи, Сходу і США.

За допомогою групування і рядів динаміки вчений дослідив тенденції та оцінив рівень розвитку споживчої кооперації майже за 50 років - 1861-1910 рр. - і запропонував шляхи її подальшого розвитку. Він також зробив типологічне групування кооперативів, розділивши їх на 9 груп залежно від виду діяльності: кредитні, споживчі, домобудівні, закупівельні і збутові, переробні товариства та ін. Систематизувавши та узагальнивши результати проведених численних наукових досліджень як України, так і зарубіжних країн (Західна Європа. Схід, СІЛА), отримавши аналітичні результати. вчений зробив висновок про те. що кооперація є вищим рівнем організації праці і виробництва, ніж колективне усуспільнене господарство. Ці та інші думки він виклав у своїй праці "Соціальні основи кооперації".

У своїй праці "Основи політичної економії" (1919 р.) М. І. Туган-Барановський. заклав основи теорії аналізу господарської діяльності та факторного аналізу. Так, у першому розділі вказаної праці "Вчення про господарство" він одним Із перших дав чітке визначення господарської діяльності як об'єкта наукового дослідження. За допомогою аналітичного апарату обґрунтував залежність заробітної плати як від продуктивності праці, так і таких мало досліджених чинників, як стан соціального законодавства, технічного поступу, ринків збуту і попиту, організованої сили власників капіталу тощо. При цьому вчений довів зв'язок ідей, теоретичних концепцій з реальними економічними умовами та обґрунтував необхідність підкріплення їх відповідними аналітичними розрахунками.

Свій внесок у розвиток економічного аналізу вніс також професор Г. Т. Лещенко. Він був одним із перших в Україні, хто написав підручник з аналізу господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. Крім нього, підручник з цієї дисципліни опублікувала професор Г. В. Постнікова.  Значний вклад у становлення та розвиток економічного аналізу внесли також такі українські вчені, як Є. Слуцький. І. Вернадський, В. Левицький, Г. Цихановський, О . Білімович та ін.

6. Концептуальні основи еволюції економічного аналізу в умовах глобалізації

Сучасні процеси, які проходять в економіці країні, пов’язані з її інтегруванням в єдиний економічний простір. Результатом же таких процесів є розширення міжнародної торгівлі, розвиток торгової культури, подальше вдосконалення процесів спеціалізації виробництва. Передусім це вимагає створення єдиної глобальної телекомунікаційної системи, постійний моніторинг та аналіз інформаційних потоків. Головною проблемою сучасного виробника є чітке знання світових стандартів виробництва, а головне – аналіз власних можливостей та прогнозування подальшої своєї діяльності. Але водночас необхідно проводити аналітичні дослідження стану світових ринків, уміти передбачати вподобання споживачів, виробляти продукцію, яка буде конкурентоспроможною на світових ринках та дешевою для виробника. У майбутньому у разі досягнення поставлених завдань виробники будуть отримувати сталі прибутки, а економіка країни – світове визнання. Щоб кваліфіковано управляти, кожен керівник, спеціаліст і окремий виконавець повинні мати необхідну інформацію про наявні ресурси, користуватися відомостями про хід виробничих і комерційних процесів та досягнуті результати, а також володіти методами збирання, розробки й аналізу економічної інформації.

Економічний аналіз – необхідний елемент і одна із найважливіших функцій управління. Комплексний, системний аналіз процесу відтворення є передумовою ефективного управління і має бути складовою частиною управлінської діяльності на всіх рівнях – від підприємств до органів державного управління. Він дає підстави не тільки для вибору стратегії і обґрунтування управлінських рішень, а й для перевірки їхньої дієвості та одержаного ефекту. Використання аналітичних методів в управлінні дає змогу створити умови для підвищення ефективності виробництва на основі вірогідної оцінки стану і можливостей різних сфер діяльності, своєчасного визначення тенденцій, прогнозування їх розвитку, обґрунтування напрямів соціально-економічної політики, оцінки результатів роботи, яка проводиться в економіці країни. Переорієнтація економіки країни на європейські стандарти зумовлює посилення ролі економічного аналізу в першу чергу на мікрорівні – на рівні окремих суб’єктів господарювання та їх структурних підрозділів, оскільки ці низові ланки незалежно від форми власності становлять основу економіки. В умовах глобалізації економіки аналіз на мікрорівні наповнюється винятково конкретним змістом, пов’язаним із повсякденною господарсько-комерційною діяльністю підприємств, їх підрозділів, господарів-власників. Він охоплює широке коло питань, що належать до обґрунтування та виконання бізнес-планів; об’єктивного визначення наявності і використання виробничих ресурсів; дослідження можливостей виробництва і збуту, попиту і пропозицій; взаємовідносин із конкретними постачальниками засобів виробництва і споживачами готової продукції; оцінки кінцевих результатів виробничої, маркетингової діяльності, конкурентоспроможності продукції і кон’юнктури ринку, фінансового стану підприємства, вивчення соціальної інфраструктури і соціального захисту працівників тощо. Разом із тим зростає значення макроекономічного аналізу ходу виконання національних програм соціально-економічного розвитку України, її регіонів та галузей економіки країни. Глобалізація економіки вимагає організації систематичного аналізу процесів формування відносин в економіці країні і клімату конкуренції у виробництві та обігу. Потрібно організувати інформацію світового рівня про стан тих чи інших сфер економічної діяльності, норм і правил випуску продукції, а головне – зацікавити іноземних інвесторів вкладати кошти в розвиток різних галузей економіки.

Важливу роль відіграє організація аналітичної роботи, пов’язаної з формуванням ринкової інфраструктури, зокрема процесів створення мережі банківсько-кредитних установ, торговельних, збутових та інших посередницьких організацій, біржових центрів, страхових, брокерських компаній, валютних бірж та аукціонів. Відповідно до курсу на розвиток відносин, необхідно організувати аналітичне вивчення питань економічної кон’юнктури, створювати інформаційну базу для аналізу економічної кон’юнктури, звернувши особливу увагу на макроекономічну кон’юнктуру, паритет цін, темпи інфляції, банкрутство, зайнятість населення, безробіття тощо. Нині країна опинилася в досить скрутному становищі, що спостерігається на ринку праці. З одного боку, є можливість залучати дешеву робочу силу, а з іншого – необхідно створювати робочі місця та призупинити робочу міграцію в країні. Для контролю над ситуацією на ринку праці, аналізу і прогнозу попиту на робочу силу і пропозицію потрібне аналітичне вивчення структури економіки і виробництва, інвестиційної політики і процесів науково-технічного розвитку; формування трудових ресурсів, їх професійно-кваліфікаційного рівня, розподілу і руху робочої сили; зайнятості й економічної активності населення, складу незайнятого населення, професійної підготовки, підвищення кваліфікації і перепідготовки звільнених працівників і незайнятого населення. Важливим завданням органів державного управління є всебічний аналіз інформації про процеси, що відбуваються в економічному та соціальному житті. Органи державного управління повинні аналізувати структурну перебудову економіки, формування її багатоукладності, технічне оснащення, розвиток соціальної сфери, міжгалузеві, міжрегіональні та міждержавні зв’язки, еквівалентність обміну, формування ринку праці і товарного ринку, фінансовий стан, рівень життя населення, соціальний захист громадян, стан навколишнього природного середовища, виконання природоохоронних заходів тощо. Серед зазначених вище завдань одними з основних є організація інформаційного забезпечення і всебічний аналіз інформації про реалізацію державної політики. Суть перетворювальних процесів – у встановленні нових відносин та зв’язків. У зв’язку із цим завданням економічного аналізу є дослідження формування нових відносин, розвиток та зміцнення міждержавних зв’язків. При цьому поряд із кількісним вимірюванням економіки слід значно розширити інформацію про якісні показники, що дасть змогу проводити порівняльний аналіз ефективності діяльності різних галузей економіки. Економічний аналіз повинен мати не інформаційний, а ініціативний, творчий характер, а його результати слід використовувати для вдосконалення та подальшого зміцнення зв’язків. Поліпшення якості і підвищення оперативності аналізу тісно пов’язані із застосуванням сучасних інформаційних систем. А це, своєю чергою, вимагає переходу на міжнародні стандарти всієї інформаційної системи. Хоча слід зазначити, що у цьому напрямі вже проведена досить велика робота. Зокрема, система бухгалтерського обліку, з якої отримується більшість даних, перейшла на міжнародні стандарти; система контролю, а саме аудиторська діяльність, також розробила міжнародні стандарти аудиту та широко їх використовує; сучасна кредитна система також відповідає міжнародним стандартам. Отже, головний етап інформаційного забезпечення, як ми бачимо, може надати більшу частину інформації, яку можна використовувати в системі економічного аналізу як на мікро-, так і на макрорівні. Важливим завданням аналізу є забезпечення вірогідності й об’єктивності аналітичної інформації, її адекватності соціально-економічним явищам і процесам. Тільки на підставі вірогідних даних можна зробити правильні висновки про соціально-економічний стан і приймати обґрунтовані управлінські рішення. Одним із головних напрямів є визначення її раціональних обсягів у відповідності з повним задоволенням потреб у аналітичних даних різних рівнів управління, забезпечення змістовності, глибини і ступеня відповідності інформації поставленим цілям. Паралельно необхідно вирішувати питання, пов’язані з мінімізацією витрат на виконання облікової функції, що передбачає вдосконалення системи обліку на основі впровадження міжнародних стандартів, поліпшення технології збирання і обробки даних. Настав час відпрацювати моделі інформаційних систем, які б забезпечили ефективне управління виробничою і маркетинговою діяльністю різних суб’єктів господарювання, їх взаємодію між собою та органами управління. Водночас необхідно використовувати і методичний інструментарій економічного аналізу для глибини досліджень. У процесі прийняття управлінських рішень необхідно поєднувати використання традиційних методів аналізу (порівняння, групування, індекси, ряди динаміки і т. д.) із сучасними багатомірними методами аналізу (кореляційно-регресійним, кластерним, компонентним тощо), які несуть у собі великі можливості для вирішення наукових і практичних завдань.

Роль економічного аналізу в умовах глобалізації економки досить важлива як із точки зору теоретичного дослідження, так і з точки зору практичного втілення результатів аналізу. Сучасна інформаційна система та розвиток технологій дають змогу отримувати будь-яку інформацію в досить короткі строки, отже, головну увагу необхідно приділяти саме аналізу вірогідності цієї інформації та своєчасності проведення досліджень.