Лекція 3. Моделювання системи управлінського обліку аграрних підприємств

1. Сучасні теоретико-метологічні підходи до системи управлінського обліку агробізнесу

1. Сучасні теоретико-метологічні підходи до системи управлінського обліку агробізнесу

 Сучасні вимоги до обліково-аналітичної інформації виходять за межі фінансової звітності і потребують інформації, представленої у вигляді сукупності облікових і розрахункових показників, які характеризують внутрішнє і зовнішнє середовище підприємства та оперативно задовольняють інформаційні потреби у процесі прийняття управлінського рішення. Інформація є корисною для системи менеджменту за умови належного рівня її репрезентативності, можливості мінімізувати ризик управлінських дій та ключового спрямування, тобто повинна бути значимою для суб’єкта управління, висвітлювати стан ключових показників, без значного нагромадження даних, що призводить до розпорошення уваги суб’єктів управління.

Регулювання організації та методики ведення управлінського обліку передбачає автономність управлінського персоналу щодо вибору методологічного інструментарію, форм звітування тощо. Для того щоб зрозуміти основні методологічні засади ведення управлінського обліку та звітності, необхідно розглянути його розвиток у різних історичних періодах. Розвиток управлінського обліку здійснюється за історичними епохами, які є загальновизнаними у світовій науці, в рамках яких, у системно-хронологічному порядку виявляються передумови створення та аналізуються умови виникнення управлінського обліку.

Управління	Історичний період	Бухгалтерський облік
-	Первіснообщинний лад	-
Управління державою	Стародавній світ	Облік виробництва
Управління державою, окремим господарством; відсутнє управління виробництвом	Античний світ	Облік виробництва
Управління маєтком, приватним підприємством; відсутнє управління виробництвом	Середньовіччя	Облік виробництва; облік капіталу; облік прибутків і збитків
Управління галузями; управління підприємством як елемент державного управління виробництвом	Новий час	Облік виробництва; облік капіталу; облік прибутків і збитків
Управління виробництвом	Промисловий етап	Промисловий облік; облік витрат і калькулювання
Управління виробництвом; управління витратами; стратегічне управління; управління якістю	Сучасний етап	Облік витрат (виробничий облік); управлінський облік

Перший етап – є характерним для підприємств, що існують досить довго. До цієї групи відносяться підприємства промисловості, так як за останній час серйозних змін в інфраструктурі підпрємств даного типу не спостерігається. Задачами етапу є опис і аналіз існуючої інформаційної системи підприємства (переважно системи бухгалтерського обліку). Результатом даного етапу є схеми організаційної структури управління, інформаційних потоків підприємства, опис системи бухгалтерського обліку. На цьому етапі також необхідно визначити особливості та недоліки діючої системи управлінського обліку.

Другий етап – визначається якісний та кількісний склад інформації, необхідної для ефективного управління підприємством: виявляються "пробіли" існуючої інформаційної системи, виясняються причини цього, оцінюється об'єм змін в системі управління.

Третій етап – повинна бути представлена відповідна формалізована система, яка здатна збирати, обробляти і надавати інформацію, що відповідає потребам керівництва. На даному етапі виділяються центри відповідальності – сегменти всередині підприємства, які очолюють відповідальні особи, що приймають рішення.

Четвертий етап – характеризується побудовою системи управлінської звітності, яка являє собою сукупність звітів, що складаються центрами відповідальності та включає всю необхідну для обліково-аналітичних спеціалістів інформацію з заданим рівнем деталізації.

П'ятий етап – відбувається конструювання системи управлінського обліку. Головною метою аналізу являється оцінка фінансовогосподарської діяльності підприємства на основі управлінської аналітичної звітності та розробка рекомендацій по її удосконаленню, а також своєчасне виявлення та усунення недоліків у діяльності господарюючого суб'єкта, знаходження резервів покращення фінансового стану.

Шостий етап – формування системи управлінського обліку на підприємствах є постановка системи фінансового планування, яка складається із систем бюджетного планування діяльності структурних підрозділів підприємства і системи вільного бюджетного планування діяльності підприємства.

Предмет управлінського обліку – витрати виробництва та контроль за формуванням собівартості продукції та її калькулювання в розрізі центрів відповідальності та визначення рентабельності.

Об’єкти управлінського обліку, які визнаються суб’єктами управління на основі облікових процедур:

- витрати виробництва в цілому по підприємству і за центрами відповідальності;

- собівартість продукції;

- використання виробничих і трудових ресурсів, - облік доходів з позиції контролю й оптимізації їх використання;

- фінансові результати.

Завдання управлінського обліку:

- виявлення, реєстрація, накопичення, підготовка, інтерпретація, узагальнення  і передача інформації для процесу управління підприємством;

- нормування і облік витрат на виробництво за центрами відповідальності;

- визначення об’єктів калькулювання, складання планових і фактичних калькуляцій;

- аналіз відхилень від норм витрат  та їх групування за причинами і відповідальними особами;

- формування цінової політики;

- забезпечення контролю і регулювання діяльності підприємства;

- оцінка ефективності результатів діяльності підприємства за центрами відповідальності та видами продукції, виявлення резервів збільшення прибутку;

- аналіз собівартості й рентабельності продукції;

- забезпечення різних рівнів управління своєчасною і повною інформацією для оперативного прийняття управлінських рішень.

Таблиця 1

Принципи управлінського обліку аграрних підприємств

Принципи	Призначення
принцип аналітичності інформації	показники, узагальнені в управлінських  звітах використовувались менеджерами для аналізу і планування, з метою прийняття обґрунтованих управлінських рішень
принцип використання первинної інформації	однократне використання первинних документів, де зафіксовано факти господарської діяльності  у фінансовому і управлінському обліку
принцип періодичності відображення інформації	досить важливий для інформаційного забезпечення системи прийняття управлінських рішень. Інформація для менеджерів доцільна, якщо вона вчасна. Апарат управління встановлює графік обробки і групування інформації та представлення її в системі управлінської звітності
- принцип	оцінки результатів діяльності структурних підрозділів підприємства – передбачає систематичний облік і контроль витрат від виробництва до реалізації продукції та результатів діяльності кожного центру відповідальності. Він дає змогу оцінити якість роботи менеджменту та визначити перспективи розвитку центрів відповідальності
принцип узгодженості	дозволяє адаптувати господарський механізм підприємства до потреб оперативного управління центрів відповідальності
принцип цілісності	інформація управлінського обліку повинна бути системною і забезпечувати узгодженість з даними фінансового обліку
принцип бюджетного методу управління витратами	використовується на підприємствах як інструмент планування, контролю, регулювання і передбачає процедури планування та розрахунок бюджету, які охоплюють виробництво й реалізацію продукції підприємства за центрами відповідальності
принцип відповідності доходів і витрат	в управлінському обліку доходи  повинні відповідати витратам на їх отримання. Тому витрати мають бути відображені в обліку в тому звітному періоді, у якому виникли доходи. Процес ідентифікації доходів і витрат в управлінському обліку може відображатися методом нарахування або касовим

 

Модель оперативного і стратегічного управлінського обліку аграрних підприємств (табл. 2).

Таблиця 2

Модель оперативного і стратегічного управлінського обліку аграрних підприємств

Показники	Оперативний облік	Стратегічний облік
Мета обліку	Надання допомоги управлінському апарату в плануванні, контролі, підготовці поточних управлінських рішень	Надання допомоги в досягненні стратегічних цілей підприємства в інтересах його власників, акціонерів, задоволення потреб клієнтів та інших учасників процесу господарювання (прийнятті стратегічних управлінських рішень)
Орієнтація	Внутрішні процеси та явища підприємства	Аналіз зовнішнього бізнес-середовища (рентабельність конкурентів, позиції на ринку тощо)
Основні завдання	Інформаційне забезпечення для оцінки і аналізу діяльності окремих сегментів підприємства інформаційне забезпечення та складання звітності про відхилення та їх інтерпретацію за окремими сегментами аналіз альтернативних управлінських рішень інформування про можливі наслідки певних дій рекомендації щодо вибору оптимального рішення тощо	забезпечення інформацією щодо реалізації прийнятої стратегії; аналіз ефекту від зміни стратегії, оцінка результативності таких змін; аналіз прибутковості конкурентів; аналіз прибутковості замовників, оцінка стратегічних рішень щодо їх впливу на акціонерну вартість; інформаційне забезпечення для аналізу власного потенціалу, ринкової позиції; інформаційне забезпечення оцінки ключових чинників успіху (система збалансованих показників чи система «Табло») тощо
Джерела інформації	Дані бухгалтерського (фінансового), виробничого (оперативного), статистичного обліку позаоблікові дані (тобто внутрішня інформація)	Внутрішня та зовнішня інформація (наприклад, дані про конкурентів – щорічні оприлюднені звіти, офіційні статистичні дані, власні практичні спостереження, інші неофіційні джерела)
Об`єкти витрат	Продукція, роботи, послуги, клієнти, вид діяльності тощо	Стадії вартісного ланцюжка
Цілеспрямованість аналізу витрат	Аналіз витрат залежно від конкретних управлінських потреб (обчислення витрат власної внутрішньої діяльності)	Аналіз витрат залежно від прийнятої стратегії (калькуляція всього економічного процессу (економічного ланцюжка)
Напрями обліку (підходи до калькулювання та аналізу витрат)	Метод повних витрат; метод «директ-кост»; нормативний метод; метод «стандарт-кост»; калькулювання за замовленнями; калькулювання за процесами; калькулювання на основі діяльності; облік за центрами відповідальності; аналіз взаємозв’язку «витрати–обсяг–прибуток» (аналіз гнучкості) тощо	Аналіз вартісного ланцюжка; аналіз витрат і доходів конкурентів; калькулювання за принципом зворотного потоку (під впливом системи «якраз кчасно»); калькулювання життєвого циклу; цільове калькулювання; калькулювання для безперервного вдосконалення; облік і аналіз витрат на якість продукції; облік продуктивності тощо

2. Функції інформації управлінського обліку та оцінка його якості в менеджменті

2. Функції інформації управлінського обліку та оцінка його якості в менеджменті

 Термін «функція» використовується в декількох значеннях (табл. 3):

Таблиця 3

Погляди авторів на термін «функція»

Автор	Визначення
В математиці	під функцією розуміють залежну змінну величину
Представники соціології, економіки, права, інших суспільних наук	під функцією розуміють діяльність, роботу, призначення, роль, що виконується певним суспільним інститутом, об’єктом чи процесом
Навчальний економічний словник-довідник	визначається, функція – це залежність якого-небудь явища, перемінної від якої-небудь визначеної величини, аргументу
Кірейцев Г.Г. та Нехай В.А.	більшість проблем, що виникають у процесі управління господарською і фінансовою діяльністю підприємства, обумовлені недостатнім використанням інформаційної, контрольної та прогностичної функції обліку. Частина з них зумовлена не сформованістю ринкових інфраструктур, інститутів та систем управління, а отже, і його організацією
Кузьмінський А.М., Бонев Ж.Б., Смолянинов В.И.	вважають, що мета обліку полягає не лише в одержанні фактичної інформації про господарську діяльність, а й у забезпеченні потреб управління. Тому велике майбутнє вони надають прогностичному обліку, завданням якого є, зокрема, розробка проектів управлінських рішень або їх варіантів
Чумаченко М.Г.	вказує на те, що управлінський облік вийшов за межі традиційного обліку, розвивається і «приєднує» до себе необлікові функції (узагальнення нормативів і планування витрат, аналіз собівартості продукції, врахування не фінансових чинників та прийняття рішень)
Добикіна Е.К., Ровенська В.В., Рижиков В.С.	виділяють функції управлінського обліку, що, на їх думку, випливають з функції управління, зокрема це перспективне планування (прогнозування) і координація розвитку підприємства в майбутньому на основі аналізу й оцінки фактичних результатів діяльності

Загальна cxемa npоцеcу управління:

- Планування

- Оюлік

- Контроль

_ Аналіз

Для бухгалтерського обліку, як елементу системи управління, характерні такі функції: інформаційна; контрольна; оціночна; аналітична; соціальна (табл. 4).

Таблиця 4

Види та призначення функцій облікової інформації

Функції	Призначення
Суть інформаційної функції	полягає в тому, що бухгалтерський облік за допомогою властивих лише йому прийомів формує і передає інформацію про наявність і рух господарських засобів та джерел їх утворення, здійснення господарських операцій та результати діяльності. Облікова інформація передається користувачам у вигляді бухгалтерських звітів
Суть контрольної функції	полягає у тому, що завдяки застосуванню способів документування, інвентаризації та поточної облікової регістрації господарських операцій бухгалтер, підписуючи відповідні документи, дозволяє або не дозволяє здійснити певну господарську операцію (з використання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей), контролює ефективність збереження та використання усіх видів ресурсів, виконання завдань бізнес-плану, кошторисів і нормативів, а також стан дотримання нормативно-правових актів, угод та контрактів
Суть аналітичної функції	полягає в тому, що на підставі інформації, отриманої за даними бухгалтерського обліку, з використанням спеціальних прийомів здійснюється економічний аналіз відхилень від планових і бюджетних завдань, попередніх періодів та середньостатистичних даних по галузі з метою виявлення причин і винуватців та розробки заходів щодо виправлення негативних ситуацій
Суть оціночної функції	полягає в тому, що за її допомогою здійснюється вартісне вимірювання об'єктів бухгалтерського обліку, на підставі чого є можливість визначати фінансовий результат діяльності суб'єкта господарювання, співставляти результати діяльності за періоди, передбачати розвиток
Соціальна функція	спрямована на вирішення глобальних завдань розвитку суспільства через зміцнення локальної економіки. Це означає, що належним чином поставлений облік є надійною підтримкою і рушійною силою ефективного функціонування і розвитку підприємства, а в кінцевому результаті економічне зростання вітчизняного виробника сприяє вирішенню соціальних проблем

 

Посилення інформаційної, аналітичної контрольної і регулюючої функцій обліку визиває необхідність удосконалення метода бухгалтерського обліку та його елементів.

Функції бухгалтерського обліку різними вченими-економістами досліджувалися по-різному. На думку Марчук У.О. їх слід розглядати як внутрішні та зовнішні:

Внутрішні - полягають у забезпеченні обліком методичних прийомів відображення фактів господарської діяльності підприємства.

Зовнішні:

 - інформаційна

- аналітична

- управлінська: захисна, прогностична, контрольна, виховна, регулююча

- науково-пізнавальна

- соціальна

- мотиваційна

- правового захисту суб`єктів господарювання

- правова (юридична)

- комунікаційна

Головною функцією є прогностична (попереджувальна), яка полягає у безперервному, суцільному, взаємопов’язаному та документальному спостереженні за економічними процесами та явищами за всіма напрямами діяльності підприємства.

Процес пізнання економічних явищ за допомогою прийомів бухгалтерського обліку, являє собою конкретну форму реалізації науково-пізнавальної функції обліку.

До основних функцій управлінської бухгалтерської звітності відносяться (табл. 5):

Таблиця 5

Функції управлінської звітності

Функції	Призначення
інформаційна	управлінська бухгалтерська звітність містить деталізовану інформацію про об’єкти, процеси та явища, що відповідає інформаційним запитам управлінського персоналу, дані, які не наводяться в потрібному форматі, а ні в облікових регістрах, а ні в будь-яких інших формах звітності суб’єкта господарювання
планова	управлінська бухгалтерська звітність за змістом показників може поєднувати інформацію про фактичний та плановий стан об’єктів, процесів і явищ
системна	управлінська бухгалтерська звітність може поєднувати інформацію про об’єкти, процеси та явища між якими існує причинно-наслідковий зв’язок
аналітична	цінність управлінської бухгалтерської звітності підвищується за умов наведення в ній не тільки фактичних даних, але й результативних показників, що отримані в ході застосування аналітичних процедур
контрольна	управлінська бухгалтерська звітність полегшує виконання управлінським персоналом контрольних функцій, адже дозволяє систематизувати інформацію в розрізах, які дозволяють оцінити ступінь виконання попередніх рішень системи управління)
організаційна	управлінська бухгалтерська звітність дозволяє оцінити ефективність організаційної структури управління підрозділами та суб’єкта господарювання в цілому шляхом розкриття інформації про роботу окремих структурних одиниць суб’єкта господарювання, допомагає виявити негативні тенденції в їх роботі

 

Виконання управлінською бухгалтерською звітністю наведених функцій забезпечується сукупністю показників, що в ній наводяться.

Існує думка, що у нинішньому столітті виникне глобальна проблема, пов’язана не з доставкою та одержанням інформації, а щодо її якості, тобто повноцінної та правдивої інформації. В.А. Дерій зазначає, що загалом якість інформації постійно погіршується через лавиноподібне збільшення її обсягів та урізноманітненість

Важливим напрямком розвитку бізнес-процесів є створення системи регулювання, оцінки і контролю якості облікової інформації, що лежить в основі прийняття управлінських рішень.

Оцінка якості облікової інформації – процес встановлення досяжності системою облікових показників заданого рівня критеріїв.

Соколова Є.С. – сформулювала парадигму методології кількісної оцінки якості облікової інформації. До основних положень даної парадигми належать:

– облікова інформація характеризується окремими властивостями, під якими розуміються об’єктивні особливості, що виникають при її створенні та руху;

– якість облікової інформації – це сукупність властивостей, що визначають міру її корисності для користувача: ймовірність спотворення показників, вплив облікової інформації на бізнес-процес, доступність користувачам, єдність методології розрахунку показників за періодами;

– якість облікової інформації представляється у вигляді ієрархічної структури (дерева властивостей) характеристик;

– властивості облікової інформації можуть бути виміряні системою кількісних показників (коефіцієнт спотворення, коефіцієнт впливу, коефіцієнт доступності, коефіцієнт єдності методології);

– встановлення абсолютних значень показників якості облікової інформації може проводитися на основі експертних методів;

– властивість облікової інформації характеризується фактичним значенням показника якості облікової інформації, що визначає ступінь його придатності для використання.

Методологія оцінки якості управлінської облікової інформації розробляється виходячи з:

- потреб ринку в обліковій інформації певного рівня;

- прогнозу розвитку бізнес-процесу:

- вимог стандартів.

Оцінка якості інформації управлінського обліку складається з етапів (табл. 6).

Таблиця 6

Етапи якості інформації управлінського обліку для менеджменту

Етапи	Призначення	Мета
Підготовчий етап	полягає в затвердженні програми аналізу діяльності суб’єкта господарювання з урахуванням інтересів користувачів інформації управлінського обліку	є підготовка та визначення вихідної інформації для оцінки якості
Етап формалізованої оцінки якості інформації	дослідження аналітичних властивостей інформації, які мають кількісну оцінку	полягає у здійсненні кількісної оцінки якості облікової інформації, встановлення причин та факторів незадоволення користувачів
Етап неформалізованої оцінки якості інформації управлінського обліку	вивчення якісних характеристик аналітичності та надійності інформації за допомогою тестової системи	здійснення кількісної оцінки якісних характеристик облікової інформації управлінського обліку
Підсумкова оцінка якості облікової інформації управлінського обліку	визначення рівня якості облікової інформації управлінського обліку  за встановленою на підприємстві шкалою	визначення шляхів та способів покращення якості облікової інформації управлінського обліку в цілому та окремих її характеристик

 

Для оцінки якості облікової інформації найбільш ефективними є такі методи: нормативний метод; статистичні методи; експертний метод (табл. 7).

Таблиця 7

Методи оцінки якості інформації управлінського обліку

Назва методу	Коротка характеристика
Нормативний метод	Здійснюється за допомогою вивчення використаних для формування облікової інформації обов’язкових для виконання законодавчих та нормативних документів, а також стандартів, що регламентують бухгалтерський облік і порядок формування бухгалтерської (фінансової) звітності та управлінського обліку (звітності). Застосування нормативного методу обумовлює створення документів різного статусу. До кожного документа, незалежно від його рівня висуваються жорсткі вимоги до якості змісту. Тільки в такому випадку можливе застосування даного методу для оцінки контролю якості облікової інформації. Вимоги, які висуваються до документів будь-якого рівня при застосуванні нормативного методу: конкретність, чіткість, простота і точність формулювань; логічна послідовність у викладі інформації; обґрунтованість; інформаційна стабільність; переконлива аргументація
Статистичні методи	Полягає в оцінці якості облікової інформації управлінського обліку на основі статистичних даних. Основна перевага статистичних методів – це кількісна визначеність. У теоретичних дослідженнях і практичних методиках статистичні методи досить широко використовуються для оцінки якості продукції. При оцінці якості облікової інформації пропонується використовувати такі статистичні методи, як контрольні листки, контрольні карти, теорія вибіркових досліджень
Експертний метод	Застосування експертного методу для оцінки якості облікової інформації пов’язано, насамперед, зі складністю математичного розрахунку показників якості облікової інформації. Основними перевагами використання даного методу є швидкість отримання результатів і можливість оцінювати якість облікової інформації без кількісних показників. Серед недоліків – суб’єктивізм і можливі похибки результатів експертизи, а також істотні витрати на залучення кваліфікованих експертів. Для оцінки якості облікової інформації пропонується використання методу Дельфі, методу рангів (ранжирування), бального методу, методу зіставлень, методу структурування функцій якості

 

Якість інформації управлінського обліку – це сукупність суттєвих властивостей облікової інформації, що характеризують її відповідність своєму призначенню і висунутим до неї вимогам, а також здатність задовольняти потреби і запити користувачів.

Якість інформації управлінського обліку доцільно оцінювати через такі показники: 

аналітичність – розраховується по напрямках діяльності та з деталізацією, яка необхідна для вирішення поставлених завдань;

об’єктивність – відображає відомості про поточний стан підприємства в реальному часі;

оперативність – надходить до користувачів у момент появи в облікових регістрах підприємства, оскільки несвоєчасність надходження інформації зумовлює запізнення в прийнятті рішень; 

суттєвість та повнота – достатність для ефективного використання та прийняття рішень;

 сумісність інформації, яка надходить з різних джерел;

 точність – однозначне сприйняття інформації всіма споживачами;

 репрезентативність – достатня структура і кількість для адекватного відображення особливостей підприємства; 

стійкість – можливість інформації зберігати свої властивості на певному відрізку часу.

Якість інформації управлінського обліку залежить від процесу підготовки облікових даних та контролю за їх використаннямю. Облікова інформація повинна містити максимум того, що необхідно знати зацікавленим особам, і мати необхідні пояснення, щоб не дезорієнтувати того, хто буде нею користуватися.

Елементи забезпечення якості інформації управлінського обліку:

І. Процес підготовки облікової інформації:

- Нормативно-правове забезпечення

- Виробництво, ресурси, кадри

- Звітність (фінансова, управлінська, податкова, статистична)

- Інвестори, зовнішні користувачі

- Технічне та програмне забезпечення

ІІ. Контроль якості інформації управлінського обліку:

- Внутрішній аудит

- Контролюючі органи

- Незалежний аудит

Неодмінною умовою підвищення ефективності застосування облікової інформації та вдосконалення управління підприємством загалом є:

докорінна реконструкція його технічної та інформаційної бази на основі автоматизованої системи обліку та застосування інформаційних технологій.;

вдосконалення інформаційної системи бухгалтерського обліку на рівні підприємства як обов’язкової і необхідної умови забезпечення розроблення ефективних управлінських рішень;

О.В. Будько зазначає, що кількісний вимір якості облікової інформації слід здійснювати через певні коефіцієнти (табл. 8).

Таблиця 8

Коефіцієнти для виміру якості облікової інформації для потреб управління

Коефіцієнти	Формула		Призначення
Коефіцієнт доречності (Е)	буде характеризувати ступінь впливу облікової інформації на управлінські рішення користувачів такої інформації. Якщо всі показники, наведені у фінансовій звітності, можуть бути використані користувачем, то базовим показником доречності буде значення е0. Порівнявши фактичне значення показника доречності е1 з базовим, користувач отримає коефіцієнт доречності		Е= е0 е1 (1)
Коефіцієнт достовірності (R)	буде характеризувати відсутність або наявність суттєвих помилок і викривлень. При цьому, щоб визначити, що показник є достовірним, слід впевнитися, що він розрахований (визначений) у відповідності з нормативноправовою базою; був здійснений незалежний контроль; якщо в роботі використано роботу експерта, то він є незалежним тощо. За цих умов буде отримано кількість показників у фінансовій звітності, які не мають жодних помилок і викривлень (r0). Порівняння фактичного показника r1 з базовим дасть можливість визначити коефіцієнт достовірності		R= r2 r1
Коефіцієнт зрозумілості (U)	забезпечить оцінку можливості користувача самостійно розібратися в розрахунку певного показника. При цьому значення показника u0 буде означати, що кожний показник звітності відповідає визначеній якісній характеристиці зрозумілості. Порівняння фактичного показника u1 з базовим дозволить визначити коефіцієнт зрозумілості		U = u0 u1
Коефіцієнт співставності (С)	характеризує єдність методології розрахунку показників звітного і попередніх періодів. Базове значення с0 означає, що всі показники фінансової звітності є співставні. Порівняння фактичного значення показників с1, розрахованих з дотриманням умови співставності з базовим, визначає коефіцієнт спів ставності		С= с0 с1
Слід також мати на увазі, що фінансова звітність складається із звітів, які будуть мати власні значення розглянутих коефіцієнтів
Щоб визначити єдині коефіцієнти, слід використати середньозважену величину коефіцієнтів		∑= = n 1i e0i e1i E  ∑= = n 1i r0i r1i R ∑= = n 1i u0i u1i U  ∑= = n i 1 c0i c1i C
коефіцієнт значимості (вагомості)	З точки зору впливу і значення для користувача, кожному показнику слід присвоїти коефіцієнт значимості (вагомості). Тоді, загальна формула визначення ступеня якості облікової інформації буде такою	Q = a1E + a2R + a3U + a4C, де а — коефіцієнт вагомості показників.

 

Використання цієї методики передбачає необхідність здійснення великої кількості розрахунків. Тому за певних обставин вигоди від отриманих результатів в порівнянні з витратами на виконання таких розрахунків можуть бути значно меншими, що є недоліком у впровадженні цієї методики в практичну діяльність.

У вітчизняних умовах ведення обліку і складання звітності доцільним буде застосування експертного методу, який використовує окремі елементи методу коефіцієнтів. Експертні оцінки – це думки, судження висококваліфікованих спеціалістів у вигляді оцінок об'єкта в кількісній або якісній формі. Перевагами експертного методу є швидкість отримання результатів і можливість їх оцінки без кількісних показників. При використанні експертного методу для оцінки якості облікової інформації є виділення окремих елементів якості.

Від правильності і доцільності їх виокремлення буде в подальшому залежати об'єктивність оцінки якості облікової інформації. Надійність облікової інформації гарантована відповідністю нормативно-правовій базі, рівнем кваліфікації бухгалтерського персоналу, рівнем організації облікової роботи, рівнем сучасних інформаційних технологій та наявністю і рівнем системи внутрішнього контролю. Результати оцінки якості облікової інформації грунтуються на використанні лінійної функції, яка залежить від факторних показників, які утворюють результативний показник. Результативним показником при цьому виступає якість облікової інформації, факторні показники — елементи контролю якості, які були визначені вище.

Q = L + S + O + P + C ,

де L — відповідність нормативно-правовій базі;

S — рівень кваліфікації бухгалтерського персоналу;

O — рівень організації облікової роботи;

P — рівень програмного забезпечення;

С — рівень системи внутрішнього контролю

При використанні експертного методу часто використовують десятибальну шкалу порядка. При цьому рівень якості оцінюють як:

мінімальний (відсутній) (0—2 бали)

малий (2—4 бали), середній (4—6 балів)

вище середнього (6—8 балів)

високий (8—10 балів)

Оскільки кожний елемент у визначенні якості може мати різний вплив, то слід встановити вагу або коефіцієнт значимості елемента (а). Якщо ми вважаємо, що найбільший вплив на якість облікової інформації будуть мати такі елементи як рівень кваліфікації бухгалтерських кадрів і рівень організації облікової роботи, то цим показникам ми присвоїмо коефіцієнт 0,25. Трохи менший, але значний коефіцієнт (0,2) слід присвоїти рівню системи внутрішнього контролю, оскільки від правильно організованої системи внутрішнього контролю залежить оперативне виявлення порушень і помилок. Відповідність нормативно-правовій базі облікової інформації та застосування програмного забезпечення залежить від рівня і компетенції бухгалтера та організації його роботи. Тому цим факторам можна присвоїти вагові коефіцієнти 0,15. Враховуючи вагові коефіцієнти, рівень якості облікової інформації буде визначатися так:

Q = 0,15L + 0,25S + 0,25O + 0,15P + 0,2C.

Якщо експертних оцінок за кожним фактором декілька, то береться середнє значення показника (L,S,O,P,C). У той же час слід виділити недоліки експертного методу, до яких слід віднести суб'єктивізм, можливі погрішності експертизи та суттєві витрати на залучення експертів.

Практикою доведено, як зазначає Шатковська Л.С., що інформація має двохсторонній вплив на управлінську діяльність:

по-перше, повнота, достовірність та оперативність інформації є необхідною умовою прийняття об’єктивних управлінських рішень;

по-друге, закладені обґрунтовані показники в носіях інформації (первинних документах, регістрах синтетичного і аналітичного обліку, формах звітності) спонукають менеджерів до відповідних дій, а також сприяють обізнаності з окремими нормативними показниками, яких потрібно досягти.

Таблиця 8

Підвищення якості інформації управлінського обліку

Стратегічний напрям та мета діяльності підприємства	Стратегічна мета підприємства, на реалізацію якої спрямовані певні заходи	Назва стратегічного документа, нормативно-правового акта
Удосконалення бюджету-вання (планування) діяльності підприємства та окремих структурних підрозділів	Формування плановості діяльності підприємства та окремих структурних підрозділів	Бюджет підприємства та окремих структурних підрозділів на рік
Удосконалення системи бухгалтерського обліку	Регулювання системи бухгалтерського обліку та представлення інформації у фінансовій та управлінській звітності результатів діяльності підприємства	Наказ про облікову політику підприємства. Положення про організацію бухгалтерського обліку підприємства
Удосконалення управлінського обліку	Формування фактичної та прогнозної собівартості продукції, робіт та послуг підприємства	Інструкції про права та обов’язки персоналу (керівного та облікового)
Удосконалення підсистеми податкового обліку на підприємстві	Своєчасність формування інформації податковим органам	Інструкції про права та обов’язки бухгалтера
Удосконалення внутрішньогосподарської звітності підрозділів	Оперативність надання інформації для прийняття управлінських рішень	Графік документообороту підприємства
Удосконалення внутрішньогосподарського контролю	Своєчасність проведення конт-рольних заходів та об’єктивність інформації про їх наслідки	Інструкція про службові обов’язки бухгалтерів-контролерів
Удосконалення стратегічного обліково-аналітичного прогнозу	Оперативність визначення показників та спрямування рішень на покращення результатів діяльності підприємства	Інструкція про службові обов’язки бухгалтерів-контролерів

3. Види управлінської звітності та особливості формування її показників

3. Види управлінської звітності та особливості формування її показників

 Управлінська бухгалтерська звітність – це звітність, яка містить в собі важливі ознаки, що дозволяють ідентифікувати відповідний вид звітності серед всього масиву інформації, яка міститься на підприємстві. Управлінська бухгалтерська звітність вказує на ціль, досягнення якої повинно забезпечити формування обліково-аналітичної інформації у завданому форматі бухгалтерської управлінської звітності на запит відповідної групи користувачів.

Управлінська бухгалтерська звітність – це звітність, що містить облікову інформацію про діяльність підприємства та надається внутрішнім користувачам у процесі управління підприємством. В науково-довідковій літературі управлінську бухгалтерську звітність ототожнюють із внутрішньою бухгалтерською звітністю чи управлінською звітністю.

Внутрішня бухгалтерська звітність – звітність, яку складає бухгалтер-аналітик і подає як адміністрації підприємства, так і менеджерам всіх рівнів управління. Основною метою складання звітності є надання оперативної релевантної інформації відповідно до вимог управлінського персоналу.

Управлінська звітність – система показників оцінювання результатів бізнесу та перспектив його розвитку, що надається внутрішнім користувачам для задоволення інформаційних потреб у процесі прийняття стратегічних, тактичних і оперативних управлінських рішень.

Періодизацію становлення і розвитку управлінської бухгалтерської звітності, вчені представляють у світовій науці такими етапами: перехідний етап, еволюційний етап, організаційно-методичний етап.

Перехідний етап (ХІХ - початок ХХ ст.) - розвиток форм виробничої (внутрішньої) звітності.

Еволюційний етап (30-70-ті рр. ХХ ст.) - розвиток форм виробничої (внутрішньої) звітності за новими концепціями обліку та становлення управлінської звітності.

Організаційнометодичний етап (80-ті рр. ХХ ст. - теперішній час) - конвергенція існуючих властивостей звітної інформації до вимог економічних інтересів суб’єктів.

Для того, щоб управлінська звітність містила релевантну інформацію про діяльність підприємства і виступала надійною інформаційною базою для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, її формування повинно ґрунтуватися на відповідних принципах: 

1) оперативності (звітність повинна формуватися оперативно, в міру її необхідності, а інформація, відображена в звітності, повинна випереджати будь-які рішення);

2) адресності (звітність повинна надаватися конкретному суб’єктузапиту відповідно до його місця в ієрархії управління);

3) достатності (інформація у звітності повинна бути достатньою для прийняття управлінських рішень на відповідному рівні, в той же час вона не повинна бути надлишковою і відволікати увагу управлінців на другорядні дані);

4) зрозумілості (інформація, що наводиться у звітності повинна враховувати та нівелювати суб’єктні комунікаційні бар’єри);

5) достовірності (інформація, представлена у звітності, повинна бути підтвердженою відповідними первинними і внутрішніми документами та відповідати реальному стану справ);

6) співставності (співставність управлінської звітності дає користувачам можливість виявити спільні та відмінні риси в даних, які наводяться в різних формах звітності);

7) економічності (процес підготовки певної форми звітності повинен виправдовувати себе економічно, тобто витрати на підготовку звітності слід співставлятися з вигодами від отриманої управлінської інформації).

В основі підходів до формування управлінської бухгалтерської звітності знаходяться інформаційні запити управлінського персоналу суб’єкта господарювання (табл. 9).

Таблиця 9

Предмет інформаційних запитів функціональних підрозділів суб’єкта господарювання

Функціональні підрозділи суб’єкта господарювання	Зміст інформаційних запитів відносно потреб функціональних підрозділів
Економічний (планово-економічний) відділ	Організація та методичне керівництво роботою відділів з питань аналізу; розробка плану аналітичної роботи і контроль за його виконанням; узагальнення результатів аналізу підприємства; розробка заходів за результатами аналізу
Фінансовий відділ	Аналіз грошових надходжень; аналіз виконання бізнес-плану; аналіз фінансових результатів діяльності та рентабельності підприємства; вивчення взаємовідносин з банком; аналіз та оптимізації оподаткування підприємства
Відділ оплати праці	Аналіз рівня організації та нормування праці; аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами; визначення рівня продуктивності праці, використання робочого часу та фонду оплати праці; аналіз трудомісткості та її зниження
Технологічна служба	Аналіз забезпеченості технологічним обладнанням та ефективність його використання; аналіз дотримання строків, обсягів і якості робіт; аналіз виконання завдань щодо виробництва і якості продукції
Виробничий відділ	Аналіз виконання плану випуску продукції за обсягом, асортиментом, якістю; аналіз тривалості технологічного циклу; ритмічності роботи виробничих потужностей; аналіз витрачання матеріальних ресурсів
Відділ збуту	Аналіз виконання договірних зобов’язань щодо поставок продукції споживачам за обсягом, якістю, строками; дослідження та оцінка альтернативних ринків збуту
Відділ постачання	Аналіз своєчасності та якості матеріально-технічного забезпечення виробництва; аналіз виконання планів поставок пального, інших матеріалів; аналіз стану складських запасів
Інженерно-технічна служба	Аналіз стану експлуатації автомобілів, іншої техніки та обладнання; аналіз виконання графіків ремонту техніки; аналіз ефективності та раціональності використання техніки; аналіз використання пального і мастил, запасних частин, електроенергії, газу, палива, води тощо

 

Релевантність даних управлінської бухгалтерської звітності в процесі прийняття управлінських рішень забезпечується за умови тісного взаємозв’язку суб’єктів управління та облікового підрозділу підприємства. Узгодженість дій управлінського персоналу та облікових працівників продукують оптимальний підхід до вибору форми, змісту і підходів до формування показників управлінської бухгалтерської звітності.

Отже, управлінська бухгалтерська звітність – це система обліково-аналітичної інформації, що міститься у формах звітності та представлена у вигляді сукупності облікових та розрахункових показників у визначеному форматі, сформована відповідно до внутрішніх регламентів підприємства, характеризує внутрішнє та зовнішнє його середовище в цілому та його сегментів і оперативно задовольняє інформаційні потреби управлінського персоналу та є необхідною для прогнозування, планування, організації, контролю та регулювання діяльності суб’єкта господарювання.

Основна мета підготовки управлінської звітності - надання релевантної інформації відповідно до вимог менеджерів для допомоги керівникам центрів відповідальності в організації самоконтролю їх діяльності.

Система управлінської звітності використовується для:

- оцінки фактичного виконання запланованих показників діяльності; продуктивності роботи окремих центрів відповідальності;

- підготовки інформаційних масивів, необхідних для прийняття управлінських рішень;

- налагодження комунікативних зв'язків у межах підприємства.

Види управлінської звітності:

- фінансово-бюджетна – за показниками про виконання бюджетів та іншими фінансовими показниками;

- традиційна – за показниками фінансового характеру про внутрішнє становище підприємства;

- стратегічна – за показниками фінансового і нефінансового характеру про внутрішнє і зовнішнє середовище підприємства.

 Основні характеристики управлінської звітності сучасного підприємства:

- є конфіденційною;

- не регулюється законами чи іншими законодавчими актами;

- призначена для прийняття внутрішніх рішень;

- складається з урахуванням минулої, теперішньої та майбутньої діяльності;

- інформація подається відповідно до ситуації та в зрозумілій формі, деталізовано;

- розроблена організацією для потреб бізнесу;

- підприємство може вибрати неформалізовану управлінську систему звітності;

- у тому чи іншому вигляді система такої звітності існує на кожному підприємстві;

- є доступною в режимі реального часу, або подається з мінімальною затримкою.

Управлінська бухгалтерська звітність спрямована допомогти управлінському персоналу в:

1) плануванні (планування процесу виробництва, визначення потреби в матеріальних ресурсах, управління процесом використання наявних товарно-матеріальних цінностей тощо);

2) контролі (контроль за дотриманням раніше запланованих позицій щодо витрачання, закупівлею товарно-матеріальних цінностей, погашення різного виду заборгованостей; уникнення необґрунтованих витрат засобів та предметів праці, а також трудових ресурсів тощо);

3) оцінці результатів діяльності суб’єкта господарювання підприємству в цілому та за різними об’єктами управління (аналіз витрат в розрізі центрів відповідальності, оцінка ефективності роботи структурного підрозділу тощо).

Залежно від специфіки інформаційного запиту результат його задоволення може бути представлений у різному форматі управлінської бухгалтерської звітності (табл. 10).

Таблиця 10

Класифікація управлінської бухгалтерської звітності

Класифікаційна ознака	Види управлінської звітності
За форматом представлення	– графічні; – звіт у текстовій формі; – табличні; – презентації
За рівнями представлення	– звіти для вищого керівництва; – звіти для менеджерів середньої ланки управління; – звіти для менеджерів нижньої ланки управління
За періодичністю представлення	– оперативні; – поточні; – підсумкові
За змістом інформації	– комплексні звіти; – звіти за ключовими позиціями; – аналітичні звіти

 

Найбільш розповсюдженими форматами представлення управлінської бухгалтерської звітності є табличний, графічний звіт, звіт у текстовій формі та у вигляді презентації.

Табличний формат – дозволяє суб’єкту-запиту (користувачу) швидко сприйняти інформацію за умови володіння ним відповідним рівнем знань. Наприклад: табличну форму управлінської бухгалтерської звітності доцільно використовувати при підготовці відповіді на інформаційний запит управлінського персоналу щодо складу, динаміки, структури об’єкта активів, капіталу, зобов’язань, доходів, витрат чи фінансових результатів.

Графічний формат – передбачає надання інформації у вигляді різноманітних графіків, діаграм. Даний формат доцільно використовувати за умови обмеженої кількості показників та задля досягнення кращої наочності сприйняття інформації. Наприклад: підготовка графіків, які характеризують обсяги реалізації продукції у вартісному вираженні, та діаграм, що визначають питому вагу реалізації кожного з видів продукції.

Звіт у текстовому форматі – передбачає представлення інформації з письмовим поясненням її змісту та можливим роз’ясненням причин та наслідків ряду показників, на які був сформований запит. Наприклад: підготовка інформації у текстовому форматі щодо обґрунтування рішення про зміну методів нарахування амортизації, про списання дебіторської заборгованості, про віднесення нестач на витрати підприємства, виявлених в ході проведення інвентаризації тощо.

Звіт у вигляді презентації – передбачає надання інформації у форматі інформаційних слайдів, показ яких супроводжується роз’ясненнями та деталізацією презентованої інформації. Даний формат представлення облікової інформації може поєднувати в собі три попередні формати представлення управлінської бухгалтерської звітності. Наприклад: звіт у вигляді презентації доцільно використовувати при наданні оцінки результативності та фінансового стану підприємства на Загальних зборах акціонерів, при обговоренні напрямів перспективного розвитку підприємства тощо.

Налагодження інформаційних потоків між суб’єктом господарювання та іншими групами заінтересованих осіб повинно здійснюватись із дотриманням безпечного рівня доступу до інформаційних ресурсів. Наповнення звітів для вищого керівництва, звітів для менеджерів середньої ланки управління, звітів для менеджерів нижньої ланки управління залежить від інформаційного запиту та закріплених функціональних повноважень відповідного суб’єкта.

За періодичністю представлення виділяють оперативні, поточні та підсумкові звіти.

Оперативні звіти – звіти, що містять детальну інформацію для прийняття поточних рішень.

Поточні звіти – звіти, що містять оброблену та систематизовану інформацію, та надаються із періодичністю від місяця до кварталу відповідно до внутрішньо фірмових стандартів (регламентів) менеджерам середньої ланки управління.

Підсумкові звіти – звіти, що містять оброблену та систематизовану інформацію, та надаються із періодичністю від одного разу на місяць до одного разу в рік відповідно до внутрішньофірмових стандартів (регламентів) вищому керівництву.

За змістом наведеної інформації, звіти поділяють на:

1) комплексні звіти – звіти, що характеризують діяльність підприємства в цілому та його окремих структурних підрозділів, складаються із визначеною періодичністю відповідно до внутрішньофірмових стандартів (регламентів). Наприклад, звіти даного виду містять інформацію про досягнення бюджетних показників центрами відповідальності та підприємством в цілому; структуру доходів та витрат підприємства тощо;

2) звіти за ключовими позиціями – звіти, що містять інформацію про пріоритетні для успішного функціонування суб’єкта господарювання показники та надаються по мірі необхідності на запит управлінського персоналу. Наприклад, звіти даного виду містять інформацію про обсяги реалізації за асортиментними групами, втрати від браку за структурними підрозділами, зриви поставок в розрізі вітчизняних та іноземних партнерів тощо;

3) аналітичні звіти – звіти, що містять інформацію про причиннонаслідкові зв’язки зміни ключових показників діяльності підприємства та готуються на запит управлінського персоналу. Наприклад: систематизована та згрупована інформація про надходження та витрачання грошових коштів, про терміни погашення кредиторської заборгованості, їх вартісне вираження в якості аналітичного звіту може використовуватися для прийняття чи обґрунтування управлінського рішення щодо забезпечення платоспроможності суб’єкта господарювання.

При формуванні управлінської бухгалтерської звітності слід зважати на наступні категорії:

1) форма управлінської бухгалтерської звітності - сукупність реквізитів звітного документу;

2) розділ форми управлінської бухгалтерської звітності – змістовна частина форми управлінської бухгалтерської звітності, що включає в себе повний набір показників, які характеризують певну сторону елемента звітності;

3) елемент управлінської бухгалтерської звітності –  сукупність об’єктів, інформація про які відображається в управлінській бухгалтерській звітності, об’єднаних спільним економічним змістом;

4) формат управлінської бухгалтерської звітності – спосіб розташування показників звітності, що забезпечує задоволення інформаційних потреб внутрішніх користувачів економічної інформації про стан елементу управлінської бухгалтерської звітності.

При розробці та внутрішній регламентації стандартних форм внутрішньої бухгалтерської звітності необхідним є визначення кількості елементів звітної форми, реквізитів.

В умовах посилення конкурентної боротьби формування додаткового обліково-аналітичного забезпечення процесу управління у форматі підготовки управлінської бухгалтерської звітності є неодмінним атрибутом досягнення стратегічних цілей розвитку суб’єкта господарювання. За таких умов обліковому підрозділу слід виробити правила підготовки та надання, визначити форму та з’ясувати зміст показників управлінської бухгалтерської звітності.

При організації системи бухгалтерської управлінської звітності слід враховувати сукупність факторів, що впливають на даний процес:

1) органiзацiйна cтруктура та пiдхoди дo управлiння пiдприємcтвoм (в т.ч. технології вирoбництва);

2) стратегія та тактика управління й інформаційні запити, що продукуються відповідними суб’єктами управління;

3) ступiнь дeталiзацiї (cпocoбiв прeдcтавлeння) iнфoрмацiї у iнфoрмацiйних базах iнфoрмацiйних систем підприємства.

Необхідність формування системи бухгалтерської управлінської звітності та її затвердження на внутрішньогосподарському рівні обмовлена певними причинами:

1) інформація для прийняття управлінських рішень не завжди може бути представлена оперативно на запит відповідного суб’єкта;

2) наявна система бухгалтерської управлінської звітності є занадто складною і використовується неефективно;

3) отримання необхідної інформації для прийняття управлінських рішень потребує витрат часу на її збір та обробку.

Задля подолання даних обставин при розробці системи бухгалтерської управлінської звітності слід дотримуватися методики, що передбачає здійснення відповідних дій за етапами (табл. 11):

Таблиця 11

Етапи розробки управлінської звітності

Етапи	Хід реалізації
Етап постановки цілей та завдань	1) визначення цілей та завдань, які покликана вирішити управлінська бухгалтерська звітність; 2) визначення користувачів управлінської бухгалтерської звітності та їх інформаційних інтересів; 3) розробка понятійного апарату, визначення умовних скорочень; 4) визначення основних показників інформації, відповідно до запитів відповідних суб’єктів із дотримання принципів економічної безпеки підприємства, в частині її інформаційної складової; 5) визначення каналів постачання інформації для формування на її основі бухгалтерської управлінської звітності.
Етап регулювання та регламентації	1) розробка корпоративного стандарту з управлінської звітності; 2) розробка (адаптація) програмного забезпечення та інструкцій для користувачів як основи забезпечення автоматизації процесу формування внутрішньої звітності.
Організаційний етап	1)  визначення організатора, координатора та виконавця робіт. Реалізація даного підетапу може здійснюватись за наступною схемою: а) визначення суб’єкта вихідної інформації; б) визначення координатора процесу руху інформації та наділення його відповідними повноваженнями (тобто адміністративно надати дозвіл на отримання інформації у суб’єкта вихідної інформації; в) визначити користувачів інформації та форму представлення бухгалтерської управлінської звітності; 2) формування каналів зв’язку між суб’єктами взаємодії. 3) встановлення термінів, періодичності, порядку представлення бухгалтерської управлінської звітності.
Операційний етап	1) збір інформації про об’єкти, що відображаються в звітності; 2) групування й обробка інформації про об’єкти, що відображаються в звітності; 3) систематизація інформації про об'єкти, що відображаються в звітності.
Контрольний етап	1) контроль за якістю системи управлінської бухгалтерської звітності. В рамках цього здійснюється контроль за наступними напрямами: контроль за досягненням цілей і рішенням поставлених завдань; контроль за якістю внутрішніх стандартів формування управлінської бухгалтерської звітності; контроль за якістю первинної інформації; контроль за рівнем якості систематизації, обробки та аналізу інформації; 2) контроль за оцінкою ефективності функціонування підприємства в цілому та його структурних підрозділів зокрема.

Бухгалтерська управлінська звітність може містити показники поточного (фактичного) та прогнозного характеру про результати діяльності підприємства в цілому, за видами діяльності, за рівнями управління, в розрізі окремих структурних підрозділів, бізнес-процесів тощо. При виборі складу показників бухгалтерської управлінської звітності слід дотримуватися комбінованого підходу для застосування поряд з фінансовими показниками нефінансових показників та дотримуватися правил формування складу показників звітності.

Правила вибору складу показників бухгалтерської управлінської звітності:

1) використання обмеженої кількості показників (від 2 до 6) про певний об’єкт звітування;

2) в системі оціночних показників повинні бути як фінансові, так і нефінансові показники;

3) показники мають бути взаємопов’язаними;

4) при зниженні рівня розкриття інформації про реальний та прогнозний стан об’єкта звітування діючий набір показників повинен бути переглянутий та сформований новий альтернативний набір показників;

5) при виборі ключових нефінансових показників слід дотримуватися наступних вимог: їх рівень може бути змінений; вони повинні бути підконтрольні з боку менеджерів, тобто менеджер може впливати на їх величину і бути зацікавленим в їх досягненні; вдосконалення нефінансових показників зобов’язане викликати поліпшення фінансових показників.

Задля впорядкування каналів постачання (надходження) інформації для підготовки бухгалтерської управлінської звітності необхідним є визначення у внутрішньому середовищі джерела даних для отримання кожного звітного показника.

Аналогічно формується запит на корисну управлінським службам планову, нормативну, фінансову та іншу інформацію, в т.ч. й про зовнішнє середовище.

Оптимальним підходом при формуванні управлінської бухгалтерської звітності є підхід при якому активно використовується облікова інформація, опрацьована, систематизована та узагальнена в ході застосування традиційних облікових процедур. Відмінність даних управлінської бухгалтерської звітності від інформації, що наведена в облікових регістрах чи в будь-якій іншій звітності підприємства полягає в цілеспрямованості задоволення певного інформаційного запиту управлінського персоналу.

Наприклад. Які ж можна скласти Звіти управлінського бухгалтерського обліку і які основні джерела інформації.

Так, під прогнозуванням сільськогосподарської продукції слід розуміти розрахунок показників, що забезпечують ефективне господарювання підприємства на ближчі 5–10 років. При цьому в сільськогосподарських підприємствах необхідно враховувати як вартісні, так і натуральні показники. Натуральні показники здебільшого характеризують параметри фізичного капіталу, що аж ніяк не менше, ніж значення показників фінансового капіталу, зокрема, це:

1. усі посівні площі за видами сільськогосподарських культур;

2. урожайність сільськогосподарських культур;

3. поголів’я худоби;

4. продуктивність тварин за видами;

5. валовий вихід продукції за видами культур, тварин і птиці;

6. валова продукція рослинництва, тваринництва та сільського господарства в цілому в співставних цінах базового періоду;

7. загальний обсяг виробництва;

8. потреби насіння за видами сільськогосподарських культур;

9. потреби кормів у цілому по підприємству та за видами тварин;

10. потреби мінеральних добрив за їх видами в цілому і для виробництва конкретних сільськогосподарських культур;

11. потреби в засобах захисту рослин і тварин за їх видами та для виробництва конкретних видів продукції;

12. потреби електроенергії за галузями;

13. вартість основних засобів в цілому та в розрізі галузей;

14. витрати праці за галузями рослинництва, тваринництва та в цілому по підприємству, в людино-годинах і середньорічних працівниках.

Прогнозування необхідно здійснювати як в цілому для організації, так і для її структурних підрозділів або виробництва окремих видів продукції чи видів діяльності.

Відповідно до міжнародної практики для прогнозування цих показників потрібна розробка внутрішніх документів, а саме:

1. Бюджет продажу;

2. Бюджет закупки та використання матеріальних запасів;

3. Бюджет трудових затрат;

4. Бюджет витрат в цілому по підприємству;

5. Бюджет по галузях підприємства;

6. Бюджет за видами діяльності (операційна, фінансова, інвестиційна).

У цілому основний бюджет сільськогосподарського підприємства складатиметься із двох частин: операційного бюджету та фінансового бюджету.

Також наведемо основні методичні прийоми формування управлінської звітності (табл. 12).

Таблиця 12

Методи і прийоми формування управлінської звітності

Методи суміжних наук	Прийоми
Інституціональний	Розрахунок трансакційних витрат, витрат на зовнішні ефекти (соціальних витрат, екологічних тощо)
Класичної політекономії	Облік витрат на фактори виробництва: облік змінних витрат (прямих витрат на виготовлення продукції, витрат оборотного капіталу); облік постійних витрат (необоротного капіталу); облік історичних витрат, розрахунок собівартості
Неокласичний	Розрахунок точки беззбитковості, маржинальний аналіз, факторний аналіз, функції мінімізації витрат, максимізації прибутку, оцінка альтернативних витрат, витрат часу, облік створення доданої вартості, облік витрат на пошук інформації, аналіз інвестиційних проектів та строків окупності
Мікро-економічний	Вивчення попиту та пропозиції, порівняльний аналіз, графічного представлення, калькуляція, розрахунок еластичності, рівноважної ціни
Лінгвістичний	Використання термінів інших наук: мікроекономіки (оцінка, ціна, цінність, вартість, дисконт, інформація, ризик, переваги, корисність, стратегія, мотивація, комунікація і т.д.); обліку (доходи, виручка, витрати, собівартість, активи, пасиви)
Прогностичний	Формування прогнозної бухгалтерської звітності
Моделювання	Моделювання нормативного обліку, податкове моделювання, моделювання витрат і калькулювання, моделювання фінансових результатів, звітності, моделювання грошових потоків

 

Напрями використання управлінської звітності:

- Прийняття рішень щодо планування: Стратегія; Ринок; Товари, продукти, послуги; Ціна; Завантаження потужностей.

- Для контролю діяльності: Розподіл обсягів роботи (завантаження робочої сили); Рівень товарних запасів; Розподіл ресурсів; Контроль грошових коштів.

- Для оцінки результатів: Аналіз витрат; Ефективність праці; Порівняльний аналіз діяльності.