Лекція 4. Методологія вартісного вимірювання майна агроформувань та її вплив на прийняття рішень

1. Особливості вартісно-орієнтованого підходу до потреб управління

1. Особливості вартісно-орієнтованого підходу до потреб управління

 Удосконалення управління – це необхідний елемент розвитку будь-якого суб’єкта господарювання.

Удосконалювати управління можна розглядати по-різному:

– використовуючи досвід (емпіричний підхід);

– або вирішуючи найбільш гострі проблеми, які явно гальмують розвиток (прагматичний підхід);

- науковий підхід – який передбачає дослідження об’єктивних тенденцій розвитку, аналіз причин та факторів виникнення проблем, передбачення наслідків їх вирішення. Науковий підхід щодо управління вартістю підприємства повинен враховувати множину факторів, що забезпечить якісно новий рівень управління даним процесом.

В умовах забезпечення стійкого розвитку економіки України необхідною є трансформація підходу до управління діяльністю підприємствами з переорієнтацією уваги управлінського персоналу від генерування прибутку до приросту вартості підприємства, як основного показника його інвестиційної привабливості. Вартісно-орієнтоване управління полягає не у простій переорієнтації поглядів на зміну пріоритетних показників в системі оцінки ефективності управлінських рішень та результатів діяльності суб’єкта господарювання або ж здійснення періодичної оцінки його вартості. Даний підхід передбачає необхідність впровадження в систему управління ряду змін, спрямованих на забезпечення можливості максимізації вартості у довгостроковій перспективі для різних груп заінтересованих осіб.

Концепція вартісно-орієнтованого управління – це концепція управління, орієнтована на максимізацію вартості підприємства, що не є тотожною балансовій вартості його активів.

Вартість підприємства:

- у вузькому змісті – визначається через ринкову капіталізацію (поточна оцінка підприємства учасниками ринку цінних паперів, через призму його становища на інших ринках);

- у широкому – виражає оцінку досягнутого становища та потенціал розвитку підприємства на трьох базових ринках (ринок товарів та послуг, ринок капіталу, ринок праці).

Історія появи поняття “вартісно-орієнтованого управління”:

- поштовхом до впровадження вартісно-орієнтованого управління у практичну діяльність підприємств стала праця професора Келлогського університету США А. Раппапорта “Creating Shareholder Value: The New Standard for Business Performance”, в якій вчений вперше систематизував ключові ідеї, обґрунтував доцільність використання даного підходу;

- в 1994 р. – було використане вперше американським вченим Дж. Таггартом (J. Taggart) у праці “The Value Imperative: Managing for Superior Shareholder Return”;

Процес вартісно-орєінтованого управління передбачає проходження восьми взаємопов’язаних етапів (табл. 1).

Таблиця 1

Етапи вартісно-орєінтованого процесу управління

До 1 етапу. Правильна оцінка вартості підприємства сприяє адекватному формуванню стратегії розвитку суб’єкта господарювання, встановленню стратегічних та тактичних цілей діяльності. Роль бухгалтерського обліку на даному етапі полягає в представленні інформації, необхідної для оцінки вартості суб’єкта господарювання.

До 2 етапу. Фактор вартості – це будь-які змінні величини, що впливать на вартість підприємства. Для визначення складу факторів, які впливають на вартість підприємства, необхідно провести ґрунтовний аналіз особливостей та умов діяльності суб’єкта господарювання (галузевої специфіки, конкурентного середовища та ін.), а також параметризувати стан зовнішнього середовища. Стан зовнішнього середовища необхідно оцінювати в контексті:

1) особливостей політики уряду відносно пріоритетних напрямів розвитку економіки країни;

2) політичної та економічної ситуацій в країні та країнах, що виступають зонами бізнес-інтересів суб’єкта господарювання;

3) рівня конкуренції на внутрішніх та зовнішніх ринках;

4) рівня розвитку фондового ринку.

Важливим є також ідентифікація “внутрішніх нематеріальних факторів”, що опосередковано впливають на вартість підприємства: рівень кваліфікації персоналу підприємства всіх ієрархічних рівнів управління та напрямів діяльності; рівень організації виробничого процесу та його інноваційність тощо.

Класифікацію факторів вартості наведено в табл. 2.

Таблиця 2

Класифікація факторів вартості підприємства

Інформація щодо переважної більшості показників, на основі яких здійснюється оцінка впливу факторів на формування вартості підприємства, може надаватися обліковою системою за умови організації відповідних розділів аналітичних рахунків, що може бути здійснено при використанні комп’ютерних технологій.

До 3 етапу. «Планування управлінських дій»:

- розробка тактичних цілей діяльності повинна здійснюватися у взаємозв’язку із стратегічними цілями;

- дані цілі повинні визначатися для всіх структурних підрозділів та будуватися навколо ключових факторів вартості;

- виділення підприємством підцілей в розрізі ключових груп бізнес-процесів з наступним описом системи ключових показників;

- групи синтетичних показників та їх деталізація на аналітичному рівні, що дозволить представити їх в системі бюджетів підприємства з доведенням до центрів відповідальності як безпосередніх виконавців;

- проведення детального аналізу альтернативних варіантів з метою вибору того, що забезпечить можливість максимізувати вартість підприємства;

- включення планових показників в облікову систему, що дозволить здійснювати їх оперативне порівняння з фактичними для контролю

Етап “Організація управління бізнес-процесами створення вартості”:

- виділення етапів формування вартості;

- виділення бізнес-процесів кожного етапу формування вартості як сукупності господарських операцій;

- оцінка бізнес-процесів та їх облікове відображення;

- формування бухгалтерської звітності.

Виділення етапів формування вартості (перший підетап) – слід виділити етапи формування вартості підприємства як сукупності бізнес-процесів з урахуванням:

1) попередньої оцінки вартості, формування вартості в розрізі складових, наступної оцінки вартості (етапи формування вартості підприємства);

2) бізнес-процесів в розрізі максимізації складових вартості;

3) операційної, фінансової та інвестиційної діяльностей як сукупність бізнес-процесів нижчого рівня;

4) проекції внутрішніх бізнес-процесів в розрізі блоків: фінанси, клієнти, внутрішньогосподарські процеси, навчання та перспективи зростання, екологічні процеси; соціальні процеси.

Виділення бізнес-процесів кожного етапу формування вартості як сукупності господарських операцій (другий підетап) – передбачає виділення бізнес-процесів кожного етапу формування вартості як сукупності господарських операцій.

Етапи формування вартості та бізнес-процеси в розрізі них наведено в табл. 3.

Таблиця 3

Етапи формування вартості підприємства в розрізі структури бізнес-процесів

Базовими є процеси фінансово-постачальницького характеру, в ході яких відбувається формування фінансового та фізичного капіталу, а також забезпечення процесу діяльності необхідними матеріальними, трудовими, інформаційними та іншим видами економічних ресурсів, що приймають форму відповідної складової вартості підприємства.

Соціальні процеси, пов’язані з діяльністю суб’єкта господарювання як кооперації людей, виступають джерелом трудових ресурсів.

Екологічні процеси є формою взаємодії підприємства з навколишнім середовищем, що породжують антропогенне збурення. Це, в свою чергу, зумовлює необхідність спрямування діяльності підприємства задля пошуку оптимуму між неякісним споживанням природних ресурсів та корисністю продукції (робіт, послуг), що є об’єктом діяльності (виробництва) підприємства.

На третьому підетапі – відбувається оцінка бізнес-процесів та їх облікове відображення. Ті бізнес-процеси, результат виконання яких не може бути параметризований, відображаються в проекціях системи збалансованих показників через визначені групи ключових нефінансових показників.

Формування бухгалтерської звітності (четвертий підетап) – передбачає формування внутрішньої звітності за даними аналітичного обліку як основи оцінки вартості підприємства та її приросту для різних груп користувачів.

До 7 етапу. При цьому необхідним є впровадження мотиваційних механізмів, що дозволять мінімізувати конфлікти інтересів між власниками та найнятими менеджерами, а також між управлінським персоналом та іншими працівниками підприємства. Це передбачає необхідність визначення показників, що дозволять оцінити внесок працівників у формування вартості підприємства. Роль бухгалтерського обліку на даному етапі полягає в наданні інформації про фактичне значення показників, на основі яких оцінюються результати діяльності персоналу.

До 8 етапу. Вартісно-орієнтоване управління – це складний процес, який передбачає необхідність початкової оцінки вартості підприємства, ідентифікації факторів вартості, розробки стратегії та тактики створення вартості, безпосередньо організації процесу її формування, розробки нової системи оцінки результатів діяльності, системи компенсацій, а також організації системи комунікації. Важливу роль в забезпеченні ефективності реалізації даного підходу до управління відіграє бухгалтерський облік в контексті інформаційного забезпечення заінтересованих осіб щодо:

1) впливу факторів на формування вартості підприємства з врахуванням їх пріоритетності для кожної з груп заінтересованих осіб;

2) фактичного виконання планів створення вартості та відповідно ступеня реалізації тактики і стратегії створення вартості;

3) процесу формування вартості підприємства;

4) величини приросту вартості та здатності суб’єкта господарювання створювати вартість для різних груп заінтересованих осіб;

2. Методи оцінки вартості підприємства аграрного бізнесу

2. Методи оцінки вартості підприємства аграрного бізнесу

 Необхідність оцінки вартості підприємства виникає у таких випадках:

- у ході прийняття рішень про доцільність інвестування коштів у підприємство;

- у ході реорганізації підприємства; у разі банкрутства та ліквідації підприємства;

- у разі продажу підприємства як цілісного майнового комплексу;

- у разі застави майна та при визначенні кредитоспроможності підприємства;

- у процесі санаційного аудиту при визначенні санаційної спроможності;

- під час приватизації державних підприємств.

Вартість поділяється на дві широкі категорії:

1.      Вартість обміну – ціна, що переважає на вільному, відкритому конкурентному ринку. Вона визначається на основі реальних економічних факторів

Найпоширенішою формою об'єктивної вартості (вартості обміну) є саме ринкова вартість – розуміють найвищу грошову суму (ціну), за яку передається майно (титул власності) у результаті комерційної угоди між добровільним покупцем і продавцем на дійсну дату оцінки при дотриманні наступних умов:

- відкритості і конкурентноздатності ринку, на якому вільно взаємодіє достатня кількість контрагентів, пов'язаних із продажами і купівлею аналогічних об'єктів власності;

- покупець і продавець оцінюваної власності проінформовані про основні характеристики нерухомості і стан ринку, діють розважливо, зі знанням справи і без примусу;

- термін експозиції об'єкта власності на ринку повинен бути достатнім для залучення необхідної кількості потенційних покупців, які утворять даний сегмент ринку.

Ринкова вартість як ідеальний стандарт не завжди може бути досяжною, тому реальна ринкова ціна підприємства часто істотно відрізняється від ринкової вартості.

З урахуванням міри ринкової вартості об'єкта виділяють неринкову вартість і неринкову нормативно-розрахункову вартість, що формуються на основі методик і нормативів, затверджених відповідними державними установами (наприклад, при нарахуванні податків, страхових внесків, мита тощо).

Ліквідаційна вартість - це грошова сума, яку реально можна отримати від продажу оцінюваної власності, коли недостатньо часу для проведення адекватного маркетингу і визначення її ринкової вартості.

Заставна вартість - це оцінка з ринкової вартості майна (майнових прав), що передається як гарантія забезпечення боргових або інших зобов'язань.

Страхова вартість - базується на вартості заміщення (відтворення) об'єкта оцінки в цілому або окремих його елементах. На основі страхової вартості визначаються страхові суми, страхові виплати і страхові відсотки.

Орендна вартість - розрахункова величина вартості об'єкта оцінки, що використовується для визначення нормативу орендної плати. За базу орендної вартості беруть переважно ринкову вартість об'єкта нерухомості за умови подальшого його використання тим же способом, що і на дату оцінки.

2. Вартість використання – міра цінності власності окремого користувача або групи користувачів, що є складовою частиною діючого підприємства без обліку найбільш ефективного її використання і величини грошового еквівалента при можливому продажі. Оскільки вартість власності при використанні задовольняє потреби конкретного користувача, то її часто називають суб'єктивною вартістю.

Найбільш розповсюдженим проявом вартості використання є інвестиційна вартість - вартість об'єкта нерухомості, визначена у конкретних умовах, цілях і результативності інвестування.

Балансова вартість - відображена в бухгалтерській звітності первинна вартість активів, індексована на дату останньої переоцінки і зменшена на суму амортизаційних відрахувань.

Податкова вартість - вартість, розрахована відповідно до законодавства про оподатковування власності.

Вартість заміщення - сукупність витрат у поточних ринкових цінах на створення нового функціонального аналога, що має еквівалентну з оцінюваним об'єктом корисність.

Вартість відтворення - сукупність витрат на створення точної копії об'єкта оцінки з обліком існуючих ринкових цін на дату оцінки.

Залишкова вартість заміщення - сумарна величина ринкової вартості земельної ділянки при її подальшому використанні і вартості заміщення розташованих на ділянці будинків і споруджень з урахуванням усіх видів зносу. Цей різновид вартості заміщення використовується як база оцінки об'єктів нерухомості спеціального призначення, що не мають ринкового попиту.

Ліквідаційна вартість - грошовий еквівалент, що розраховують одержати від продажу вибулих матеріальних активів або їхній складових для альтернативного використання. Цю вартість також називають остаточною ліквідаційною вартістю.

Митна вартість - еквівалент вартості імпортованих об'єктів, що використовується для розрахунків мита, зборів й інших митних і зв'язаних з ними платежів.

Balanced Scorecard (BSC) – цілісна система взаємопов’язаних показників, яка орієнтована на врахування як фінансових, так і нефінансових показників при оцінці ефективності господарювання для визначення вартості підприємства.

З погляду управління інформаційні ресурси для визначення вартості підприємства на рахунках бухгалтерського обліку дозволяють визначати:

1. Первісну (переоцінену) вартість підприємства за наявними активами.

2. Залишкову (балансову) вартість підприємства за оцінкою активів.

3. Справедливу вартість підприємства за оцінкою його активів.

4. Чисту первісну (переоцінену) вартість підприємства за активами його балансу.

5. Чисту балансову (залишкову) вартість підприємства.

6. Чисту справедливу вартість підприємства за активами його балансу.

7. Ринкову вартість підприємства.

Основні методи оцінювання вартості підприємства:

Витратиний метод – виходить з вартості майна підприємства на момент оцінювання. Цей метод полягає в оцінюванні окремих груп активів підприємства. Оцінювання активів передбачає визначення тієї вартості, за якою аналогічні засоби виробництва на ринку можна купити або продати. Реальна вартість підприємства визначається як різниця між сумою його активів і величиною боргових зобов'язань. За базу оцінки, як правило, беруть баланс підприємства на певну дату. Перспективний розвиток підприємства безпосередньо не впливає на його реальну вартість. Цей вплив має «непрямий» характер. Недолік – він не пов'язаний із результатами діяльності підприємства (теперішніми та майбутніми).

Дисконтування грошових потоків – передбачає складання плану доходів і витрат підприємства на кілька років уперед. Різночасові витрати і результати мають бути приведені до періоду оцінювання через норматив приведення різночасових витрат (норму дисконту). Загальне правило: чим більш невизначеним є майбутнє і вищими інвестиційні ризики, тим вищим має бути рівень дисконту на капітал. Така форма визначення поточної вартості майна підприємства використовується в розрахунках, якщо останнє продається без боргових зобов'язань. В іншому разі отримана в результаті розрахунків вартість майна зменшується на розмір заборгованості і суму приведених до дати оцінювання щорічних виплат процентів за довгостроковими позиками. Коли відомо, що підприємство, яке оцінюється, у певний період часу потребує суттєвої реконструкції або капітального ремонту, то необхідні для цього кошти мають вираховуватися з вартості підприємства з відповідним коефіцієнтом приведення (дисконтом). Якщо ж ці кошти будуть частково або повністю позиковими, то необхідно врахувати й сплату процентів за кредитами. У такому разі прогноз грошового потоку є основою процесу оцінювання і потребує урахування складних факторів, що впливають на результати функціонування підприємства.

Метод ринкового порівняння – реалізується спроба оцінити фактори, які впливають на прибутковість об'єкта шляхом порівняння вартості подібного об'єкта. Порівнюються об'єкти, що близькі за своїм виробничим профілем, місцерозташуванням, ступенем корисності, доступністю їх придбання та за демографічною ситуацією. Цей метод передбачає, проте, що виходити треба з подібного співвідношення попиту і пропозиції та близьких «зовнішніх» умов. Такий підхід може бути реалізований лише стосовно невеликої кількості об'єктів.

Метод оцінювання на основі комбінації підходів – значний ефект дає оцінювання вартості як метод визначення можливостей для реструктуризації на основі максимально можливого збільшення вартості за рахунок використання внутрішніх і зовнішніх джерел. Такі дії передбачають певні реструктуризаційні кроки, які можна подати за допомогою пентаграми реструктуризації Мак-Кінсі:

- першим кроком цієї моделі є визначення поточної ринкової вартості підприємства, інформацію про яку, як правило, дає фондовий ринок через котирування цінних паперів підприємства. За відсутності таких даних внутрішній аналіз і розрахунок поточної вартості бізнесу може здійснити менеджмент підприємства;

- другим кроком є оцінювання потенційної вартості підприємства та її складових у разі відсутності будь-яких змін, зокрема й реструктуризаційних заходів. Ця робота полягає в аналізі майбутніх грошових потоків, що їх передбачається одержати за умов реалізації поточних планів діяльності підприємства. Здобутий показник слід порівняти з поточною ринковою вартістю компанії. Різниця між поточною та потенційною вартістю є критерієм для прийняття рішення про необхідність реструктуризації підприємства. За від'ємних відхилень потрібно оцінити діяльність підприємства в цілому та його окремих підрозділів, визначити фактори, що впливають на його ринкові позиції, розглянути джерела формування грошових потоків, їх використання й віддачу. Якщо поточна ринкова вартість менша за фактичну, то на підприємстві необхідно здійснити заходи з його реструктуризації. У протилежному випадку від'ємний розрив може означати, що підприємство являє собою потенційну мішень для поглинання і потребує ліквідації розриву шляхом поліпшення управління активами;

- третій крок – полягає в оцінюванні потенційної вартості бізнесу за умов реалізації оперативних та стратегічних можливостей підприємства в рамках реалізації програми реструктуризації, спрямованої, насамперед, на внутрішні зміни. Здійснення внутрішніх поліпшень є одним із способів усунення від'ємного розриву між поточною і фактичною вартістю підприємства. Аналіз ефективності діяльності порівняно як з аналогічними компаніями, так і з підрозділами підприємства щодо продуктивності, витрат, віддачі від інвестицій дає можливість визначити наявні резерви вдосконалення і розробити відповідну реструктуризаційну програму. Вона може передбачати, наприклад, зміни в ціновій політиці, операційній діяльності та просуванні товару на ринок, пошук нових ринків або орієнтацію на нові сегменти, зниження собівартості продукції, прискорення оборотності капіталу тощо;

- четвертим кроком у визначенні потенціалу щодо нарощування вартості відповідно до пентаграми Мак-Кінсі є реалізація зовнішніх змін, до яких належать: купівля/продаж структурних одиниць підприємства; злиття з іншими компаніями; створення спільних підприємств або стратегічних альянсів; виокремлення структурних одиниць; ліквідація окремих підрозділів або видів діяльності;

- п'ятий крок моделі реструктуризації спрямований на поліпшення процесів управління капіталом, використання ефекту фінансового лівериджу, оптимізацію рівня заборгованості, конвертацію боргів у власний капітал тощо. Максимальна вартість компанії з урахуванням внутрішніх і зовнішніх поліпшень являє собою оптимальну реструктуризовану вартість.

Метод капіталізації доходів досить часто застосовується з метою перевірки достовірності оцінки. Капіталізація передбачає трансформацію доходів у вартість. Для визначення вартості підприємства цим методом характерний для підприємства рівень доходів переводиться у вартість шляхом його ділення на ставку капіталізації. Метод доцільно використовувати для оцінки вартості підприємств зі стабільними доходами чи стабільними темпами їх зміни, яким і являється аналізоване підприємство.

Таблиця 4

Систематизація показників оцінки вартості підприємства

Впровадження вартісно-орієнтованої системи бухгалтерського обліку, що враховуватиме вищенаведені зміни теоретичного та методологічного характеру, дозволяє:

- підвищити реальність показників бухгалтерської фінансової звітності для прийняття рішень учасниками фондового ринку;

- пояснити природу причинних зв’язків між управлінськими рішеннями відносно вартості підприємства та одержаними в результаті діяльності фінансовими результатами;

- спростити бухгалтерський облік шляхом встановлення правил його ведення в тих випадках, де застосовувалось бухгалтерське судження, на основі впровадження вартісно-орієнтованих методик обліку;

- підвищити релевантність облікової інформації для кінцевих користувачів бухгалтерської фінансової звітності в частині інформації про вартість підприємства;

- підвищити повноту бухгалтерського спостереження відносно факторів, які впливають на процес генерування / руйнування вартості підприємства;

- усунути недоліки та загальну неадекватність існуючої системи фінансового обліку, що базується на використанні національних П(С)БО, потребам учасників фондового ринку;

- підвищити ефективність функціонування фондових ринків шляхом пришвидшення надходження якісної інформації про вартість підприємства для стокхолдерів;

- підвищити ефективність вартістю підприємства на різних рівнях управління шляхом впровадження системи управління вартістю підприємства, що базується на використанні облікової інформації та надає менеджерам всіх рівнів управління новий методологічний інструментарій;

- змінити орієнтацію бухгалтерського обліку із ретроспективної, на перспективну, орієнтовану в майбутнє;

3. Національні та міжнародні моделі звітності про вартість підприємства

3. Національні та міжнародні моделі звітності про вартість підприємства

 Традиційний підхід до формування фінансової звітності не виправдовує себе через низький рівень інформативності останньої, особливо в частині задоволення інформаційних потреб економічних агентів щодо рівня вартості підприємства, ризикованості його діяльності та перспектив подальшого розвитку.

Після впровадження концепції вартісно-орієнтованого управління у практику діяльності зарубіжних суб’єктів господарювання було представлено більше 10 нових моделей звітності, орієнтованих на підвищення рівня прозорості бізнес-одиниці шляхом розкриття не тільки фінансової, а й широкого спектру нефінансової інформації:

1) Звіт Дженкінса (Jenkins Report)

2) Звіт компанії майбутнього (Tomorrow’s Company Report)

3) Річний звіт 21-го століття (21st Century Annual Report)

4) Неминуча зміна (Inevitable Change)

5) Досконала звітність (Inside Out)

6) Звітність про вартість (Value Reporting)

Розробники пропонують будувати новий підхід до звітності на основі трьох рівнів регулятивних механізмів:

– положення Міжнародних стандартів фінансової звітності;

– галузевих стандартів діяльності підприємства для оцінки та відображення специфічної галузевої інформації – дозволяють порівняти інформацію, представлену компаніями, які функціонують в одній галузі як в межах однієї країни, так і поза її межами;

– рекомендацій для розкриття інформації, специфічної для підприємства, пов’язаної з його стратегією, планами, управлінням ризиками, політикою компенсацій, корпоративним управлінням, показниками оцінки результатів діяльності.

Процес звітування на базі моделі звітності про вартість базується на таких вимогах:

– побудова зовнішньої звітності на основі внутрішньої, тобто перед менеджерами ставиться завдання надавати зовнішнім користувачам ту інформацію, яка використовується у процесі управління;

– визначення інформації, яка необхідна стейкхолдерам;

– передача релевантної інформації, отриманої із зовнішніх джерел.

– звітування щодо реальної ситуації, яка склалася на підприємстві.

– урівноваження ризиків та витрат з потенційними вигодами. Менеджери повинні зрівноважувати вигоди від підвищення рівня прозорості та витрати, пов’язані з підготовкою інформації.

Звітність про вартість (Value Reporting) передбачає розкриття більш ширшого спектру інформації порівняно із інформацією, що міститься у фінансовій звітності.. Специфіку підходу до формування звітності представлена в табл. 5.

Інформація, що наводиться у звітності про вартість (Value Reporting), охоплює такі напрями:

огляд ринку: аналіз конкурентного, правового, макроекономічного середовища; стратегія створення вартості – опис цілей, завдань, специфіки управління, організаційної структури; управління вартістю – аналіз фінансових результатів діяльності підприємства, фінансового стану, особливостей управління ризиками, результатів діяльності за бізнес-сегментами; платформа створення вартості – опис інновацій, брендів, клієнтів, працівників, репутації, соціальних та екологічних аспектів діяльності.

стратегія створення вартості;

управління вартістю та платформа створення вартості.

Таблиця 5

Специфіка змісту звітності про вартість

Показники традиційної фінансової звітності повинні доповнюватися такими показниками, як рентабельність капіталу, прибуток після вирахування вартості капіталу, скоригована на рівень ризику рентабельність капіталу. Важливим є також наведення даних показників у динаміці та проведення аналізу тенденцій їх змін.

Не менш важливим є розкриття інформації про здатність підприємства створювати вартість у майбутньому, що може бути визначено виходячи із наявності матеріальних та нематеріальних ресурсів, рівня інноваційності діяльності, наявності постійних клієнтів, рівня задоволення працівниками своєю роботою, наявністю позитивної ділової репутації.

За словами розробників, важливою передумовою забезпечення ефективності передачі інформації за допомогою звітності про вартість (Value Reporting) є ліквідація комунікаційних бар’єрів, до складу яких включаються:

– інформаційні бар’єри – різниця між тим, яку цінність інвестори та аналітики вкладають у показники, і тим, на скільки вони задоволені інформацією, яку надають менеджери;

– бар’єри звітування – різниця між тим, яку цінність менеджери вкладають у показники, та тим, як активно вони працюють для представлення їх користувачам;

– бар’єри якості – різниця між тим, яку цінність менеджери вкладають в показники, та надійністю інформації, що надається інформаційною системою підприємства;

– бар’єри розуміння – різниця між цінністю, яку менеджери вкладають у показники, і цінністю, яку вкладають в них інвестори та аналітики;

– бар’єри сприйняття – різниця між тим, як активно менеджери працюють над тим, щоб представити показники, і тим, як інвестори та аналітики сприймають адекватність представленої інформації.

Для ліквідації вищерозглянутих комунікаційних бар’єрів необхідним є проведення детального маркетингового дослідження з метою з’ясування інформаційних потреб зовнішніх стейкхолдерів та визначення способів їх задоволення.

7) Звітність зі стійкого розвитку (GRI)

8) Звітність Бруклінської установи (The Brookings Institution)

9) Динаміка вартості (Value Dynamics)

10) Вдосконалена звітність (Enhanced Business Reporting)

11) Інтегрована звітність (Integrated Reporting)

Специфіку інтегрованої звітності розкрито в табл. 6.

Таблиця 6

Основні особливості інтегрованої звітності

Таблиця 7

Інформація, що розкривається в інтегрованій звітності (в розрізі секцій)