Лекція 5. Облік та його контрольна функція в системі управління результатами діяльності агробізнесу в умовах невизначеності

Сайт:	Навчально-інформаційний портал НУБіП України
Курс:	Облік і оподаткування в управлінні агробізнесом
Книга:	Лекція 5. Облік та його контрольна функція в системі управління результатами діяльності агробізнесу в умовах невизначеності

Надруковано:	Гість-користувач
Дата:	субота, 5 липня 2025, 14:56

Зміст

1. Облікове забезпечення управління оптимізацією витрат агроформувань
2. Урахування умов невизначеності в обліку результатів діяльності агробізнесу
3. Дієвість контрольної функції обліку з врахуванням мінімізації невизначеності бізнес-середовища

1. Облікове забезпечення управління оптимізацією витрат агроформувань

1. Облікове забезпечення управління оптимізацією витрат агроформувань

Планування витрат – це процес пошуку найбільш оптимального використання ресурсів підприємства для забезпечення високої якості продукції та послуг для отримання максимального рівня прибутку.

Даний процес полягає в оптимізації процесу планування витрат шляхом визначення граничних витрат у відповідності до граничних доходів. Варто зазначити, що усі витрати повинні бути економічно виправданими, тобто ефективними. Пошук найбільш ефективних витрат – одне з основних завдань планових розрахунків.

Оцінка очікуваних витрат передбачає визначення загальних витрат з виокремленням витрат, які включаються до виробничої собівартості, повної собівартості, в тому числі й на одиницю продукції (послуги), а також витрат обігу. Визначення та оптимізацію витрат доцільно здійснювати за статтями витрат, номенклатурою у відповідності до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, Податкового кодексу України тощо.

Одним з основних завдань менеджерів є постійний контроль за співвідношенням “витрати–випуск–прибуток”, а особливо співвідношенням “граничні витрати–граничний прибуток”. До найважливіших елементів планування витрат належать:

– вибір мети і способу класифікації витрат;

– організація системи та обліку витрат;

– налагодження зворотного зв’язку для оперативного реагування на відхилення фактичного рівня витрат від планового рівня.

Принципи оцінки очікуваних витрат:

- усі витрати повинні бути економічно виправданими;

- дотримання такого мінімально допустимого рівня витрат, який би приносив максимально можливий дохід;

- умовно-постійні витрати оцінюються у вартісному вираженні;

- умовно-змінні витрати оцінюються за рівнем відношення до обсягу загального доходу підприємства;

- при оцінці умовно-постійних та умовно-змінних витрат їх співвідношення повинне забезпечувати оптимальний рівень “виробничого важелю” (левериджу);

- узгодженість і однаковість віднесення витрат на той чи інший вид продукції або послуги, а також підрозділ при плануванні;

- відносити витрати на собівартість продукції та послуг залежно від їх обсягів виробництва та реалізації;

- визначати склад витрат з використанням єдиного алгоритму розрахунків;

- включити систему управління витратами за підрозділами в управлінський цикл бюджетування за структурою і видами діяльності.

Співвідношення умовно-постійних і умовно-змінних витрат впливає на «виробничий важіль» (виробничий леверидж), який характеризує зміну прибутку підприємства при зміні виручки на 1% (чим вища частка постійних витрат у загальних витратах, тим більший “виробничий важіль”).

«Виробничий важіль» (виробничий леверидж) – це відношення різниці між виручкою та змінними витратами до різниці між виручкою, змінними та постійними витратами.

Зазвичай оцінка очікуваних витрат здійснюється на календарний рік з розподілом на квартали та місяці.

Таблиця 1

Класифікація витрат, конкретизована до мети дослідження

Ознака	Види витрат	Мета використання
Для оцінки запасів та визначення фінансового результату
За поглинанням процесом діяльності	Вичерпні (поглинуті) та невичерпні (непоглинуті)	Для розмежування витрат, які використовуються в управлінському та податковому обліку
За функціональною роллю	Витрати на продукцію та витрати періоду	Для оцінки запасів, випущенї з виробництва продукції, визначення собівартості реалізованої продукції та визначення фінансового результату, застосування методу «директ-кост»
За способом включення до об’єкта витрат	Прямі та непрямі	Для проведення калькуляційних розрахунків
За економічною роллю	Основні та накладні	Для організації обліку в системі рахунків
За видами виробництв	Витрати основного, допоміжного виробництва	Для організації аналітичного обліку та визначення фінансового результату
Для дослідження поведінки витрат і прийняття управлінських рішень
В залежності від управлінського рішення	Релевантні та нерелевантні	Для врахування впливу управлінського рішення на величину витрат і доходів у майбутньому, скорочення часу на економічні розхрахунки
За характером поведінки витрат у залежності від зміни обсягів діяльності	Змінні та постійні	Для оптимізації процесу операційної діяльності та аналізу її безбитковості (дослідження поведінки витрат в релевантному діапазоні, побудови їх моделі для прогнозування; розрахунку маржинального доходу (різниця між доходом і змінними витратами) для побудови звіту про прибуток з виділенням внеску в покриття постійних витрат і отримання прибутку; обґрунтування управлінських рішень за величиною коефіцієнта маржинального доходу на обмежувальний чинник; розрахунку точки беззбитковості та запасу міцності
По відношенню до одиниці продукції	Маржинальні та середні	Для обґрунтування рішення про оптимальний розмір обсягів діяльності, визначення середніх показників
За необхідністю обміну на реальні активи	Дійсні та можливі	Для вирішення поточних та довгострокових завдань, вибору оптимального рішення із сукупності альтернативних рішень
За періодичністю виникнення	Обов’язкові та дискреційні	Для можливості припинення операцій, пов’язаних із виникненням витрат
За стадіями життєвого циклу виробу	Витрати на НДР, ви-робництво, реаліза-цію, утилізацію	Для оптимізації життєвого циклу виробу
Залежно від терміну прийняття рішення	Короткострокові та довгострокові	Для розробки напрямів діяльності
Залежно від того, чи враховують ці витрати для прийняття рішення	Безповоротні та уявні	Для вирішення поточних та довгострокових завдань
Для планування (прогнозування), здійснення контролю та регулювання
У залежності від мо-жливості впливу на витрати керівників центрів відповідальності	Контрольовані та неконтрольовані	Оцінка діяльності центрів відповідальності
За відношенням до норм (стандартів)	Фактичні, нормативні (стандартні), прогнозні	Метою контролю за економічним використанням ресурсів, організації системи «стандарт-кост» чи застосування нормативного методу
За місцем виникнення витрат та центрами відповідальності	Витрати на робочому місці, витрати брига-ди, структурного підрозділу	Метою здійснення контролю за відповідальними особами та за місцями виникнення витрат
За потужністю	Витрати номінальної потужності і витрати нормальної потужності	Для контролю за ефективністю використання виробничих потужностей, управління величиною накладних витрат
За доцільністю витрачання	Продуктивні та непродуктивні	Для контролю за дотриманням технології та умов виробництва

Методи оцінки очікуваних витрат – це сукупність способів та прийомів, за допомогою яких забезпечується розробка та обґрунтування управлінських рішень стосовно очікуваних обсягів витрат.

Таблиця 2

Оцінка управління витратами

Оцінка управління витратами	Характеристика функцій управління витратами
Прогнозування і планування	Здійснюють на стадії розробки (прийняття) управлінського рішення, а планування – з метою визначення необхідного рівня витрат для забезпечення ефективної роботи підприємства
	- перспективне (на стадії довгострокового планування)	підготовка інформації щодо очікуваних витрат під час освоєння нових ринків збуту, організація розробки і випуску нової продукції (робіт, послуг), нарощування потужності підприємства, капітальні вкладення, затрати на маркетингові дослідження та науково-дослідні роботи
	- поточне (на стадії короткотермінового планування)	конкретизують реалізацію довгострокових цілей підприємства
Організація	Встановлює, яким чином на підприємстві здійснюють управління затратами	розробляється ієрархічна система лінійних і функціональний зв’язків керівників і спеціалістів, які приймають участь в управлінні витратами
Координація і регулювання	Передбачають порівняння фактичних затрат із запланованими, вияв відхилень і прийняття оперативних заходів щодо їх ліквідації	дає змогу підприємству уникнути зриву запланованого економічного результату діяльності
Активізація і стимулювання	Пошук способів взаємодії на учасників виробництва, які б спонукали дотримувати встановлені планом затрати і знаходити можливості їх зниження	стимулювання матеріальними і моральними факторами
Облік	Для підготовки інформації з метою прийняття правильних господарських рішень
Аналіз	Допомагає оцінити ефективність використання всіх ресурсів підприємства, тобто визначити ступінь раціональності витрат та оцінки впливу факторів на їх обсяг, виявити резерви зниження затрат, причини перевитрат тощо	результати аналізу є базою для планування витрат
	- проміжний аналіз	спрямований на поточне регулювання процесу виконання плану витрат
	- підсумковий аналіз	пов’язаний з оцінюванням реалізації планових завдань у цілому

Таблиця 3

Методи оцінки очікуваних витрат

Назва методу	Коротка характеристика
Факторний метод	Полягає у визначенні впливу техніко-економічних факторів на витрати виробництва в плановому періоді в порівнянні з попереднім періодом
Бюджетування	Передбачає обґрунтування кожної статті витрат за допомогою складання спеціальних бюджетів (бюджет виробництва, бюджет витрат на оплату праці тощо)
Калькуляційний метод	За допомогою даного методу обґрунтовується величина витрат в розрізі об’єкта калькулювання на виробництво одиниці продукції чи її структурних елементів (деталей, вузлів тощо)
Нормативний метод	Оцінка очікуваних витрат здійснюється на основі заздалегідь складених норм та нормативів на підприємстві
Економіко-математичні методи	Застосовуються переважно великими підприємствами для обґрунтування раціональних управлінських рішень за допомогою використання математичних моделей

В основу планування розмірів очікуваних витрат повинен бути покладений системний підхід, який полягає у всесторонньому та послідовному вивченні стану підприємства, його зовнішнього та внутрішнього середовища.

Факторний метод оцінки витрат використовується з метою:

1) забезпечення співставності показників плану з аналогічними показниками інших звітних періодів;

2) здійснення укрупнення розрахунків основних технікоекономічних показників господарської діяльності на стадії підготовки та порівняння можливих варіантів пропозицій щодо обсягів виробництва;

3) найбільш повного обліку ефективності впровадження заходів щодо підвищення ефективності виробництва;

4) визначення частки участі окремих відділів, служб, підрозділів в ефективності використання ресурсів, зниженні рівня витрат та підвищенні ефективності виробництва, а також на цій онові впровадження системи заохочень;

5) аналізу та співставності витрат виробництва.

Бюджетування. Бюджети можуть складатися як на окремі комплексні статті витрат, так і в цілому по підприємству за обсягами валової, товарної та реалізованої продукції.

Калькуляційний метод. При оцінці очікуваних витрат за допомогою даного методу важливо правильно розділити виробничі витрати за об’єктами калькулювання: окремими виробами, замовленнями, технологічними переділами тощо.

Нормативний метод. Даний широко використовується при співставленні запланованих розмірів витрат та бюджетів витрат. Найважливішою перевагою даного методу є те, що за його допомогою можливий відокремлений облік відхилень від заданих норм та їх причин. Це дозволяє встановити фактори, які призвели до Оцінка очікуваних витрат для прогнозування та прийняття управлінських рішень 232 змін витрат та своєчасно прийняти відповідне управлінське рішення, які направлені на покращення економічних показників роботи підприємства.

До основних норм та нормативів, які пов’язані з витратами діяльності можна віднести:

1) фінансово-економічні (нормативи витрат оборотних активів, норми амортизаційних відрахувань, ставки податків, норми витрат на ремонт тощо);

2) нормативи капіталовкладень та інвестицій (питомі капіталовкладення на одиницю об’єкта інвестування, норми витрат капітального будівництва);

3) норми трудових витрат (норми виробітку та часу, нормативи чисельності працівників тощо).

Економіко-математичні методи дають змогу розробити економічні моделі залежності показників на основі виявлення зміни їх кількісних параметрів порівняно з основними факторами, підготувати декілька варіантів плану і обрати оптимальний.

Витрати, які формують собівартість продукції при оцінці їх очікуваного рівня групуються:

1) за їх економічним змістом;

2) за їх виробничим призначенням та місцями виникнення в процесі виробництва та реалізації, утворюючи статті калькуляції.

Можна виділити наступні етапи з оцінки очікуваних витрат (табл. 4).

Таблиця 4

Етапи оцінки очікуваних витрат

Назва етапу	Коротка характеристика	Приклад
Етап 1. Аналітичні розрахунки	Здійснюється розподіл фактичних витрат за звітний період на умовно-постійні витрати та умовно-змінні витрати	витрати, розмір яких в подальшому не змінюватиметься зі зміною обсягів діяльності підприємства або які регламентуються нормативно-правовими актами (в основному сюди належать постійні витрати): заробітна плата управлінського персоналу, що виплачується відповідно до посадового окладу згідно із затвердженим штатним розписом; нестачі, виявлені в результаті інвентаризації; амортизація основних засобів, інших необоротних активів (сюди не належить амортизація, яка розраховується виробничим методом); амортизація на нематеріальні активи; податки на нерухомість; зобов’язання з єдиного податку
		витрати, які пов’язані зі збільшення обсягів діяльності суб’єкта господарювання, та можуть бути переглянуті та залежатимуть від ряду контрольованих та неконтрольованих факторів, впливаючи на результати діяльності підприємства (змішані витрати: орендна плата, яка залежатиме від рівня інфляції в країні; плата за водопостачання, за електроенергію, за теплопостачання, які залежатимуть від зміни тарифів комунальними службами; відсотки за кредитами, які зазвичай мають плаваючий характер (сьогодні банки можуть в будьякий момент змінювати ставки відсотків)
		витрати, розмір яких в подальшому змінюватиметься зі зміною обсягів діяльності підприємства (в основному сюди належать змінні витрати: заробітна плата працівників підприємства за відрядної системи оплати праці; амортизація на необоротні активи нарахована виробничим методом; витрати сировини та матеріалів
		витрати, які можуть бути відкладені або зменшені без нанесення шкоди конкурентоздатності підприємства. Частка таких витрат на підприємстві зазвичай невелика. Сюди можна віднести: премії працівникам підприємства та інші заохочувальні виплати, які виплачуються не на постійній основі; витрати матеріалів, які використовуються не для виробничих потреб; витрати на оплату спеціальних періодичних видань тощо
Оцінка змішаних витрат на умовно-постійні та умовно-змінні здійснюється за допомогою наступних методів: - оцінка очікуваних витрат для прогнозування та прийняття управлінських рішень – метод “вищої-нижчої” точок (це метод визначення функції витрат на підставі припущення, що змінні витрати є різницею між загальними витратами за найвищого та найнижчого рівнів діяльності); – метод технологічного аналізу (це метод визначення функції діяльності з визначення технологічного взаємозв’язку між витратами ресурсів та результатом діяльності); – метод аналізу облікових даних (це метод визначення функції витрат шляхом розподілу їх на постійні та змінні на підставі аналізу даних рахунків бухгалтерського обліку); – метод спрощеного статистичного аналізу (це метод визначення функції витрат, який передбачає розподіл показників на дві групи, виходячи зі зростання значення фактора витрат, та розрахунок постійних витрат на основі середніх значень Х та Y); – метод найменших квадратів (це статистичний метод, який дає змогу розрахувати елементи функції витрат а і в так, що сума квадратів відстані від усіх точок сукупності, що вивчається, до лінії регресії є найменшою); – метод експертних оцінок (це спосіб прогнозування та оцінки майбутніх результатів дій на основі прогнозів фахівців).
Етап 2. Оцінка очікуваних витрат	Проводиться власне оцінка (планування) очікуваних витрат та обґрунтування їх розподілу за статтями, доцільності їх понесення в цілому по підприємству		Планування витрат доцільно починати з визначення умовно-постійних витрат. Вони плануються в сумі і в основному на основі техніко-економічних розрахунків. Ці витрати базисні та забезпечують умови функціонування підприємства (орендна плата, амортизаційні відрахування, витрати на утримання приміщень тощо).
			Далі необхідно оцінити умовно-змінні витрати, які спочатку оцінюються за їх плановим рівнем (у відсотках), а потім визначається їх сума відповідно до планової виручки або обсягу виробництва: УЗВ = Рівень УЗВ (%) / 100 % х ПВ, де: УЗВ – умовно-змінні витрати; ПВ – плановий розмір виручки (обсягу виробництва)
Етап 3. Перевірка допустимості витрат	Проводиться порівняння запланованого рівня витрат з гранично можливими витратами, граничними доходами та прибутком		Розрахунок гранично допустимих витрат здійснюється за наступною схемою: 1) визначається бажаний рівень прибутку, з урахуванням запланованих відносних показників його розподілу та використання (виплата дивідендів, відрахування до резервного капіталу, покриття збитків попередніх звітних періодів, відрахування на розширення виробництва тощо). 2) на основі розрахованих джерел отримання прибутку (виручки від реалізації та інших шляхів надходжень), які розглядаються на цьому етапі як граничні, визначаються допустимі обсяги витрат у плановому періоді: Вг = Досн + Дп – Пп – Вп, де: Вг – обсяг допустимих граничних витрат, грн.; Досн – загальні доходи від основної діяльності, грн.; Дп – позареалізаційні доходи, включаючи операційні доходи, грн.; Пп – плановий обсяг прибутку від основної діяльності, грн.; Вп – позареалізаційні витрати, грн.
			До тих пір, поки граничний дохід перевищуватиме граничні витрати, збільшується сукупний прибуток.
Етап 4. Прийняття управлінських рішень щодо очікуваних витрат	Розробляються заходи щодо управління витратами зі спрямуванням на оптимізацію їх величини		Прийняття управлінських рішень стосовно очікуваних витрат необхідно здійснювати з урахуванням наступних принципів: 1) застосування системного підходу до управління витратами; 2) відповідність системи бухгалтерського обліку завданням управління витратами; 3) повнота і аналітичність інформації щодо рівня витрат; 4) застосування ефективних методів зниження витрат; 5) стимулювання і мотивація працівників до зниження витрат; 6) оцінка і контроль результатів діяльності підрозділів.
Етап 5. Порівняння відносних показників витрат	Проводиться порівняння відносних показників витрат і витрат на одиницю продукцію, обсяг реалізації		Для більш ефективного процесу управління очікуваними витратами необхідно: – залучати до процесу планування очікуваних витрат усі структурні підрозділи підприємства з урахуванням подальшого стимулювання співробітників за раціоналізаторські пропозиції; Оцінка очікуваних витрат для прогнозування та прийняття управлінських рішень – використовувати сучасні методи та технології управління витратами, включаючи бюджетування за структурою та видами діяльності, за центрами відповідальності; – встановлювати для структурних підрозділів (можливо і для окремих співробітників) граничну величину тих чи інших витрат (на канцтовари, витрати електроенергії тощо) з відповідною системою контролю і мотивації.

2. Урахування умов невизначеності в обліку результатів діяльності агробізнесу

2. Урахування умов невизначеності в обліку результатів діяльності агробізнесу

Функціонування суб’єкта підприємництва на різних етапах та в найрізноманітніших сферах діяльності пов’язане з невизначеністю. Існування невизначеності в діяльності суб’єктів господарювання є причиною виникнення ризиків, без яких неможливий ефективний розвиток підприємства. Уникнути невизначеності в підприємництві неможливо, адже вона являє собою елемент об’єктивної дійсності, тому що завжди існує аспект неоднозначності розвитку, неможливості точного прогнозування певних подій, неповної чи недостовірної інформації. Проблема невизначеності та ризику яскраво висвітлена в роботах вчених: Вітлінського В.В., Наконечного С.І., Клименка С.М., Лук’янової В.В., Машиної Н.І. та ін.

Першопричиною, необхідною умовою виникнення підприємницьких ризиків виступає невизначеність результатів діяльності. Триває наукова дискусія з приводу взаємовідношення понять «ризик» та «невизначеність».

Економісти неокласичної школи (кінець XIX — початок XX ст.) – ототожнювали ризик із невизначеністю.

Представники неокейнсіанського напряму – розрізняли категорії «ризик» і «невизначеність», що пов’язано з умовою: відомі чи ні суб’єкту, що приймає рішення, кількісні ймовірності появи визначених подій. Якщо ризик характерний для економічних систем з масовими явищами, то невизначеність має місце, як правило, у тих випадках, коли ймовірності наслідків доводиться визначати суб’єктивно через відсутність статистичнихданих за попередні періоди.

На сучасному етапі більшість учених-економістів – зазначають, що поняття «ризик» та «невизначеність» не є тотожними. У ситуаціях ризику можна використовувати об’єктивні значення ймовірностей для статистичного прогнозування (ймовірність можна визначити на підставі попереднього періоду), тоді як у ситуаціях із невизначеністю ймовірність використовується як суб’єктивна оцінка можливих наслідків.

З погляду економічної теорії невизначеність – це об’єктивна неможливість здобуття абсолютного знання про об’єктивні та суб’єктивні чинники функціонування системи, неоднозначність її параметрів. Чим більша невизначеність під час прийняття господарського рішення, тим більший ступінь ризику.

Таблиця 1

Три групи прчин виникнення невизначеності та зумовленого нею ризику

Причини	Характеристика
причини, зумовлені принциповою недетермінованістю пов’язаних з економікою процесів	З позицій теорії систем економіку загалом відносять до класу динамічних, слабоструктурованих систем великої складності, які формуються з величезної кількості взаємопов’язаних та взаємодіючих господарських одиниць. Економічна система має яскраво виражену ієрархічну, багаторівневу структуру. Вищий рівень ієрархії інтегрує за певними правилами (алгоритмами) інформаційні сигнали (потоки) нижчих рівнів ієрархії та оперує інформаційними потоками. Водночас економіка діє як підсистема суспільства загалом, тобто воно є зовнішнім середовищем, з елементами якого (соціальною структурою, політичною системою, потенціалом культури, морально-етичними принципами та установками) економіка взаємодіє в обох напрямах. Більшість учених-економістів стверджують, що соціально-економічну систему можна характеризувати як таку, що саморозвивається. Її розвиток забезпечує інформація. Генерування нової інформації пов’язане з технічним прогресом, інноваційною діяльністю, смаками споживачів тощо. Це породжує невизначеність і зумовлений нею ризик, оскільки економічні процеси неможливо передбачити, спрогнозувати
причини, зумовлені відсутністю вичерпної інформаціїпри організаціїі плануванні поведінки суб’єкта ринкової діяльності або неякісним суб’єктивним її аналізом	Економічно вигідною є оптимальна неповнота інформації, бо доцільніше оперувати неповною інформацією, ніж намагатись зібрати надто дорогу практично повну. Її накопичення ускладнюється обмеженістю потужностей для оброблення інформації, неточністю наближених методів оцінки даних тощо
причини, зумовлені впливом суб’єктивних чинників (рівень кваліфікації, приховування частини інформації, дезінформація тощо)	Невизначеність ситуації характеризується тим, що вона залежить від багатьох змінних чинників, контрагентів, дії яких неможливо передбачити з прийнятною точністю. На підвищення ступеня ризику впливає також і відсутність (неоднозначність) чітко визначених цілей та критеріїв їхньої оцінки, зрушення в суспільних потребах і споживчому попиті, непередбачувана поява нових технологій і техніки, зміна кон’юнктури світового ринку, корекція траєкторії руху економіки з політичної необхідності, непередбачуваність природних явищ тощо

Економіка ринкового типу передбачає існування найрізноманітніших видів невизначеності для всіх суб’єктів господарювання (табл. 2).

Таблиця 2

Видова класифікація невизначеності

Класифікація	Призначення
Статистична невизначеність	Невизначені параметри можуть спостерігатися достатньо для визначення частоти появи події кількість разів за допомогою статистичних даних, імітації, моделювання, експерименту. Імовірність розглядається як об’єктивна ймовірність настання події. Визначається на основі реальних даних через відносну частоту
Нестатистична (апріорна, суб’єктивна) невизначеність	Подія повторюється не часто або зовсім не спостерігається, і її реалізація можлива тільки в майбутньому. Імовірність розглядається як ступінь упевненості, що ця подія відбудеться, тобто це суб’єктивна ймовірність. Визначається на основі опитувань, імовірностей
За ступенем імовірності настання подій:
Повна невизначеність (близький до 0 ступінь прогнозованості (ймовірності) настання подій)	LimPi = 0 t n, де Рi — прогнозованість настання події i; t — час; n — кінцевий час прогнозування події. Повністю відсутня можливість будь-яким чином прогнозувати перспективи розвитку і підприємства, і ринку в цілому
Повна визначеність (близький до 1 ступінь прогнозованості (ймовірності) настання подій)	LimPi = 1 t n. Можливість зі 100 %-ю ймовірністю прогнозувати не тільки стратегію підприємства на ринку, а й ситуацію, тенденції розвитку тощо
Часткова невизначеність (ступінь прогнозованості (імовірності) настання події знаходиться в межах від 0 до 1)	0 < LimPi < 1 t n. Має конкретний практичний характер порівняно з попередніми видами, що є теоретичними припущеннями про можливості суб’єктів господарювання
За об’єктом невизначеності:
Людська невизначеність	Пов’язана з неможливістю точного передбачення поведінки людини в процесі роботи через відмінності в рівні освіти, емоційно-психологічному настрої, світогляді кожної особи
Технічна невизначеність	Пов’язана з надійністю обладнання, непередбаченістю виробничих процесів, складністю технології, рівнем автоматизації, темпами оновлення, обсягами виробництва
Соціальна невизначеність	Зумовлена прагненням людей утворювати соціальні зв’язки та поводитися відповідно до загальноприйнятих норм, традицій, узятих на себе зобов’язань

Найпоширенішою є класифікація невизначеності за ступенем настання події. Ця класифікація дає можливість розрізнити повну та часткову невизначеність. Часткова чи повна невизначеність пояснюється тим, що, по суті, економічні проблеми зводяться до задач вибору з деякої кількості альтернатив. При цьому економічні суб’єкти не мають повної інформації про стан систем для розробки оптимального рішення й достатніх можливостей для адекватного обліку всіх доступних даних. Невизначеність інформації можливо зняти, визначивши ймовірність, з якою можна очікувати цю інформацію.

Необхідно одночасно розрізняти і враховувати декілька типів невизначеності, їх спільний вплив (суперпозицію) та зумовлений ними економічний ризик, а саме:

- невизначеністьцілей та критеріїв;

- неоднозначність оцінок, прогнозів розвитку економічного середовища (станів економічного середовища);

- невизначеність дій конкурентів;

- брак часу для прийняття науково обґрунтованих рішень;

- брак даних, зокрема, числових (кількісних), необхідних для обчислень випадкових показників (параметрів), які беруться до уваги у прийнятті рішень.

На практиці зниження рівня невизначеності необхідне для прийняття господарських рішень, забезпечується:

- зборомінформації, що зменшує невизначеність очікувань;

- обробкою інформації методами аналізу, прогнозу, сценарію та з’ясуванням причин, форм і наслідків невизначеності;

- розробкоюмоделей, адекватних ситуаціям, що мають місце, і здобуттям у результаті моделювання значень цільових величин, функціональних залежностей станів об’єкта управління та навколишнього середовища.

Для розуміння природи підприємницького ризику фундаментальне значення має зв’язок ризику та прибутку. Проблема взаємовідношення даних категорій - одна з ключових концепцій у виробничо-господарській діяльності підприємств. Перед кожним суб’єктом господарювання постає проблема вибору між високим прибутком від ризикових операцій (з небезпекою втратити на тільки прибуток, а й вкладений капітал) та низьким прибутком від безризикових проектів.

Основними джерелами підприємницького ризику є зовнішні і внутрішні невизначеності, пов’язані із ймовірністю настання подій і явищ, які впливають на діяльність фірми.

Саме тому, приймаючи будьяке рішення, підприємець не повинен забувати про логічний зв’язок: імовірність — невизначеність — ризик.

Однак з метою управління ризиком, потрібна відповідна їх класифікація.

Таблиця 3

Класифікація ризиків

Види ризиків	Характеристика
зовнішні економічні ризики	пов’язані із загальною економічною ситуацією (інфляційні явища, світові кризи, загальне падіння виробництва, зниження купівельної здатності населення, коливання курсів національних валют)
внутрішні виробничі ризики	пов’язані із виробничим процесом чи процесом надання послуг (зміни головних факторів в технології виробництва, коливання обсягів випуску, асортименту продукції, тощо)
фінансові ризики	пов’язані зі зміною структури активів, капіталу та зобов'язань підприємства, що веде до зниження показників його фінансової стійкості та ліквідності, до можливості своєчасно виконувати зобов'язання перед державою, працівниками та контрагентами
комерційні ризики	пов’язані зі збутом продукції чи послуг (збільшення витрат діяльності чи обігу, падіння попиту на продукцію, зміни в кон'юнктурі ринку, зниження конкурентоспроможності продукції чи послуг). Фінансові та комерційні ризики мають як зовнішній, так і внутрішній характер.

Слід зазначити, що усі ризики у загальному можна розділити на два види:

– ризики, які приносять реальний збиток (величина небезпеки втратити);

– ризики, які приносить упущена вигода (величина небезпеки не отримати що-небудь).

Таблиця 4

Класифікація ризиків господарської діяльності для цілей бухгалтерського обліку

Вид ризику	Причини виникнення	Об'єкт бухгалтерського обліку
Ризик утрати майна	Стихійні лиха, форс-мажор, негативні зміни природних і економічних умов	Витрати, резерви
Ринковий	Реалізація продукції на зовнішньому і внутрішньому ринках	Витрати, резерви
Технологічний та технічний	Небезпечні умови виробничої експлуатації устаткування, здійснення непередбачених будівельних, монтажних і пусконалагоджувальних робіт	Витрати, резерви
Внутрішній та зовнішній комерційний	Зриви в реалізації продукції, із прийманням товару покупцем і його оплатою	Витрати
Ризик виникнення відповідальності	Відповідальність за забруднення навколишнього природного середовища, за якість продукції, що випускається підприємством. Відповідальність за розірвання договорів господарюючими суб’єктами. Відповідальність за збитки, завдані життю і здоров'ю працівників	Витрати
Ризик зменшення чи утрати прибутку	Негативні наслідки господарської діяльності	Витрати, прибуток
Валютний	Коливання курсів іноземних валют щодо національної валюти при проведенні зовнішньоекономічної діяльності	Витрати, доходи, збитки
Інвестиційний	Непередбачувані операції інвестиційної діяльності	Витрати
Науковотехнічний	Непередбачувані операції науково-технічної діяльності	Витрати
Кредитний	Втрати при погіршенні фінансового становища позичальника	Витрати

Внутрішній та зовнішній комерційний ризики завше пов’язані зі збутом продукції та ринками діяльності підприємства. На внутрішньому ринку можуть виникати такі ризики:

– зміни структури й обсягів виробництва продукції чи послуг;

– зміни структури та потреби у виробничих ресурсах;

– зміни пропозиції та попиту;

– зміни цінової і витратної політики.

На зовнішньому ринку можуть виникати такі ризики:

– зміни цін реалізації;

– зміни кон’юнктури ринку;

– зміни митної політики.

До господарських операцій, що ведуть до втрати прибутку чи його зменшення, відносять:

– витрати на простій виробництва чи змушені перерви у ньому. Це безпосередні непрямі збитки, неотриманий прибуток і витрати, що пов'язані з ліквідацією простоїв чи перерв у виробництві. Також сюди слід віднести усі поточні витрати виробництва та витрати на управління, незалежно від того, продовжується виробничий процес на підприємстві чи ні;

– витрати на усунення пошкоджень чи втрати майна;

– витрати на усунення збоїв у частині виконання договорів щодо асортименту і якості продукції;

– витрати на реагування змін кон’юнктури ринку;

– витрати на заміну обладнання та техніки, на упровадження нової техніки і технологій, досягнень науково-технічного прогресу;

– витрати на подолання наслідків суспільно-політичних подій.

На практиці слід звернути увагу на три види валютних ризиків, що ведуть до:

– отримання валютних збитків за операціями в іноземній валюті;

– отримання збитків при консолідації балансів підприємств;

– отримання збитків при погіршення фінансового стану чи банкрутстві суб’єктів зовнішньо-економічної діяльності.

Кожне підприємство для отримання позитивних результатів своєї діяльності, зменшення впливу зовнішніх та внутрішніх негативних чинників, кризових та форсмажорних явищ повинно уникати непередбачуваного ризику. В таких умовах слід приймати рішення, котрі мають на меті зменшити усі види ризику та підтвердити впевненість в результатах своєї роботи на майбутнє. При цьому слід враховувати не тільки можливість настання ризиків, а й можливі їх наслідки. Важливим чинником на такій дорозі використання певних фінансових інструментів, зокрема, створення резервів для забезпечення виплат майбутніх періодів.

На базі наявної та прогнозованої інформації менеджмент повинен обрати адекватну поведінку та розробити стратегію управління ризиками. Вона має забезпечити досягнення поставлених цілей та бути направленою на:

- прогнозування ступеня ризику та його оцінювання під час здійснення операцій певного виду;

- зменшення загальної кількості ризикованих операцій та ризиків при проведенні окремої господарської діяльності;

- оптимізацію співвідношення “ризик та результати діяльності” із врахуванням їх поведінки та зміни в одному напрямку;

- регулювання рівня рентабельності в операціях із різним ступенем ризику.

На практиці можуть застосовуватись такі методи уникнення негативних наслідків від настання ризиків господарських операцій:

- технічні методи, котрі базуються на застосуванні технічних заходів;

- правові, котрі передбачають укладення додаткових угод чи особливих умовгарантій в укладених угодах (страхування, застава, неустойка, пеня, штрафні санкції, отримання гарантій, попередніх оплат, авансів чи завдатку);

- організаційно – економічні методи, що включають в себе певні дії щодо нівелювання втрат від ризику, а також можливості отримання їх компенсації.

Найбільш поширеними методами зниження ризику є:

- укладання угод розподілу ризику між суб’єктами господарської діяльності;

- укладання угод страхування господарської діяльності та ризиків у ній ( витрати майбутніх періодів);

- резервування коштів на покриття непередбачених витрат;

- створення резервів сумнівних боргів;

- повна або часткова нейтралізація ризику в процесі здійснення господарської діяльності;

- нівелювання ризику в процесі фінансування.

Практика показує, що ризик може бути зменшений, а його наслідки, залежно від обставин, пом'якшені або усунені за допомогою різних технічних прийомів, основними з яких є :

- гарантійні або резервні фонди для відомої частини ризиків, які заздалегідь готують для їх покриття або часткової компенсації;

- розподіл ризиків, виходячи з того, що матеріалізація тільки одного з них веде лише до обмежених втрат в загальному обороті;

- страхування, в результаті якого ризик переноситься на третю особу;

- отримання гарантій, що зменшує долю можливих збитків;

- термінове внесення змін до угод відносно ризиків, пов'язаних з валютним обміном.

Також важливим є оптимізація витрат.

Ітерація – повторення будь-якої дії в будь-якому процесі.

Оптимізація витрат підприємства спрямована на вирішення питань: 1) оцінка обґрунтованості абсолютної величини витрат;

2) відповідність абсолютної величини витрат плановим обсягам;

3) оцінка факторів формування величини і структури витрат;

4) своєчасне виявлення резервів зменшення витрат;

5) виявлення та обґрунтування механізмів мобілізації таких резервів.

Метод оптимізації абсолютної величини витрат підприємства є сукупністю фінансових, математичних та статистичних прийомів цільового моделювання фінансових процесів і показників, що дозволяє з прийнятним рівнем статистичної достовірності обґрунтовувати управлінські рішення щодо визначення абсолютної величини або структури витрат підприємства.

Заходи оптимізації абсолютної величини витрат:

- підвищення технічного рівня виробництва;

- удосконалення організації виробництва та праці;

- змін обсягу та структури продукції;

- поліпшення використання природних ресурсів, застосування дешевших матеріалів, повторне їх використання, безвідходні технології виробництва;

- введення в дію нових цехів, виробництв і виробничих одиниць, диверсифікація;

- використання альтернативних методів;

- вивчення причин браку;

- оптимізація асортименту продукції і каналів розподі;

- чітке дотримання технологічної дисципліни;

- скорочення персоналу і оплати праці;

- посилення контролю за співвідношенням темпів зростання продуктивності праці та заробітної плати;

- зниження рівня комерційних та управлінських витрат;

- встановлення в організації жорсткої фінансової дисципліни;

- експрес-скорочення витрат;

- ліквідація непродуктивних втрат і витрат;

- використання ресурсозберігаючої технології;

- управління інвестиціями;

- збільшення рівня операційного важеля;

- проведення маркетингових досліджень

- використання технології “ощадливого виробництва”;

- впровадження ефективних систем внутрішньовиробничих економічних відносин;

- раціоналізація організаційної структури;

- впровадження оптимальної стратегії технічного розвитку підприємства;

- оптимізація використання активів і капіталу;

- робота зі зниженням цін при закупівлі ресурсів;

- скорочення адміністративноуправлінських витрат;

- зміна технологій з метою зменшення витрат;

- зниження трудомісткості бізнес-процесів;

- перегляд принципу компенсації персоналу.

Для здійснення ефективної оптимізації абсолютної величини витрат підприємства, їх необхідно розділити на групи:

1) надпріоритетні витрати – це придбання сировини, виплата заробітної плати основним працівникам, сплата податків тощо (без таких витрат підприємство зупинить свою діяльність);

2) пріоритетні витрати – витрати на рекламу, оплата мобільного зв’язку співробітникам і т.п. (призупинення фінансування цих статей призведе до збоїв в роботі компанії);

3) допустимі витрати – санаторне лікування та інші пільги для співробітників (дані витрати бажані, але не обов’язкові, особливо, якщо у підприємства відсутні вільні кошти);

4) непотрібні витрати, наприклад, оплата елітних канцтоварів керівникові (на роботі підприємства ніяк не позначиться припинення фінансування непотрібних витрат).

Таблиця 5

Методи оптимізації абсолютної величини витрат

Назва методу	Коротка характеристика
Функціонально-вартісний аналіз	Комплексний системний аналіз діяльності підприємства, його складових (технічних і технологічних, маркетингових, фінансових, збутових підрозділів, управлінських функцій), а також оцінка ефективності використання витрат на реалізацію кожної з цих функцій з метою виявлення неефективних, нераціональних витрат, існуючих внутрішніх резервів і розробки програм підвищення ефективності діяльності та збільшення прибутковості підприємства
Таргет-костинг (target-costing)	Метод стратегічного управління витратами підприємства, який передбачає розрахунок цільової собівартості продукції виходячи із попередньо встановленої ціни, метою якого є забезпечення оптимізації витрат на виробництво
Кайзен-костинг (kaizen-costing)	Це цілісна система управління витратами, що підтримує стратегію оптимізації витрат, направлена на підвищення ефективності виробничих процесів і приводить до запланованих результатів
Точно в строк (just-in-time)	Основна ідея концепції полягає в наступному: якщо сформована виробнича програма, то можна так організувати рух матеріальних потоків, щоб усі матеріали і напівфабрикати надходили в необхідній кількості, у визначене місце і термін для виробництва, складання або реалізації готової продукції. При цьому страхові запаси підприємства не потрібні та понесення витрат на утримання складських приміщень
LCC-аналіз (Life Cycle Cost)	Суть даного методу полягає в тому, що витрати визначають відповідно до процесу виробництва і продажу конкретного продукту протягом усього його життєвого циклу, які в подальшому співставляють з відповідними доходами. Планові витрати визначаються за кожною стадією життєвого циклу продукту (без поділу на періоди або з поділом за ним)
XYZ-аналіз	XYZ-аналіз дозволяє провести класифікацію ресурсів компанії залежно від характеру їх споживання і точності прогнозування змін в їх потребі протягом певного часового проміжку
АВС-аналіз	Це спосіб нормування і контролю за станом запасів, який полягає в розділенні номенклатури товарно-матеріальних цінностей, які підпадають під реалізацію, на три нерівномірних підмножини А, В, С на основі певного формального алгоритму. АВС-аналіз є одним з методів раціоналізації, який може використовуватися в усіх функціональних сферах діяльності підприємства
Метод збалансованості	Як один із стратегічних підходів управління витратами, даний метод пов’язаний з тим, що цілі, які ставить перед собою компанія, завжди балансують з витратами. Наприклад, чим більш якісну продукцію ми хочемо виготовляти, тим більші витрати на забезпечення якості ми повинні понести
Бюджетування	Це процес планування майбутніх операцій підприємства та оформлення його результатів у вигляді системи бюджетів
Аутсорсінг (outsourcing)	Передача суб’єктом господарювання, на підставі договору, певних бізнес-процесів або виробничих функцій на обслуговування іншому підприємству, що спеціалізується у відповідній сфері

3. Дієвість контрольної функції обліку з врахуванням мінімізації невизначеності бізнес-середовища

3. Дієвість контрольної функції обліку з врахуванням мінімізації невизначеності бізнес-середовища

Істотним фактором, який зумовлює прийняття неправильних управлінських рішень, є відсутність на вітчизняних підприємствах системи контролінгу.

Контролінг (стратегічний менеджмент) – це підсистема управління, що поєднує в собі елементи функцій контролю, планування, обліку та аналізу. Залежно від суб’єкта контролю, за наявності достатніх службових повноважень контролера до вищевказаного переліку може додаватися функція розпорядництва.

Отже, контролінг – міжфункціональний елемент управління і починається з планування, визначення цілей підприємства.

Система обліку і аналізу забезпечує контролера інформацією щодо досягнення запланованих показників, формування собівартості, наявності «вузьких місць» або резервів, ефективності використання ресурсів, діяльності структурних підрозділів та всього підприємства, виробничих процесів, на основі якої формуються нові планові показники.

За допомогою прийомів фактичного та документального контролю перевіряється:

- достовірність даних обліку та аналізу;

- правильність кошторисної документації;

- дотримання технології виробництва;

- правильність визначення об’єктів і розміру витрат на виробництво продукції.

Таблиця 6

Методи контролю в управлінні витратами

Група методів	Методи
Загальнонаукові методи	спостереження аналіз синтез порівняння групування систематизація
Методи планування	експертні методи методи екстраполяції економіко-математичне моделювання бюджетування
Методи бухгалтерського обліку	стандарт-кост директ-кост
Методи управлінського обліку	методи вивчення поведінки витрат (технологічний аналіз, метод аналізу облікових даних, метод вищої-нижчої точки, метод візуального пристосування) аналіз точки беззбитковості бенчмаркінг вартісний аналіз портфельний аналіз АВС-аналіз SWOT-аналіз
Методи аналізу	горизонтальний аналіз вертикальний аналіз трендовий аналіз факторний аналіз аналіз фінансових показників
Методи контролю	методи документального контролю методи фактичного контролю

Здійснення контролю потребує розроблення певної стратегії перевірки з метою уникнення повторних перевірок, мінімізації витрат часу та високої якості роботи. Контрольні процедури мають бути чітко формалізованими. Зокрема, наперед визначаються методика здійснення контролю, фінансові показники, періодичність звітування, типові коригуючі дії, межа відхилень, за якої слід здійснювати коригування. Для аналізу слід обрати не більше 5 – 10 показників, розрахунок яких дасть змогу системно оцінити ситуацію, адже вивчати та визначати всі фактори складно і не завжди доцільно.

На підприємствах корпоративного типу служба внутрішнього контролю може функціонувати на кожному підприємстві окремо. Діяльність цих служб координується службою внутрішнього контролю корпорації. При такій організації внутрішнього контролю досягається єдність методологічного забезпечення контролю, чіткий розподіл праці контролерів-аналітиків, інтеграція інформації, отриманої із інших систем підтримки управління на основі застосування сучасних технологій обробки інформації.

Основними завданнями діяльності служби внутрішнього контролю є:

оцінка системи бухгалтерського обліку та контролю на підприємстві;

порівняння фактичних показників діяльності підприємства з плановими, середньо галузевими та нефінансовими даними;

перевірка дотримання зовнішньої і внутрішньої нормативної бази;

розробка організаційних регламентів;

координація діяльності підрозділу внутрішнього контролю;

організація системи підготовки і підвищення кваліфікації кадрів;

узагальнення та використання результатів внутрішнього контролю для прийняття управлінських рішень.

Серед основних завдань служби внутрішнього контролю важливим є розробка внутрішніх стандартів контролю. Організація внутрішнього контролю не є жорстко регламентованою, а визначається внутрішнім стандартом в межах окремого підприємства, тому він затверджується керівництвом підприємства.

Стандарт внутрішнього контролю в управлінні витратами підприємства передбачає регламенти формування та узагальнення контрольно-оцінної інформації і використання результатів внутрішнього контролю для прийняття управлінських рішень за трьома блоками:

1. формування контрольно-оцінної інформації;

2. узагальнення контрольно-оцінної інформації;

3. використання результатів внутрішнього контролю для прийняття управлінських рішень.

Такий підхід до організації внутрішнього контролю дає можливість сформувати регламенти внутрішнього контролю за наступними ознаками:

за напрямками контролю;

видами діяльності;

господарськими операціями;

часом здійснення контрольних дій;

рівнем контрольованості витрат.

В основі контролю повинна лежати система управління витратами (СУВ) – це сукупність взаємопов’язаних елементів, методів і механізмів, що діють у системі управління витратами межах функціональних обов’язків і утворюють певну цілісність, за допомогою яких узагальнюються процеси постачання, використання ресурсів, вирішуються чітко поставлені цілі, реалізуються тактичні і стратегічні плани.

Система управління витратами:

- прогнозування і планування витрат - визначаються довго- і короткострокові тенденції зміни окремих видів витрат, задаються їхні орієнтири, що забезпечують вихід на визначені значення показників прибутку і рентабельності;

- нормування витрат - встановлюються технічно-обґрунтовані нормативи в натуральних і вартісних оцінках за окремими видами витрат, технологічними процесами і центрами відповідальності;

- облік витрат - ураховуються витрати в заданій номенклатурі статей;

- калькулювання собівартості - розподіляються фактичні витрати і витрати на об’єкти калькулювання собівартості, тобто обчислюється фактична собівартість продукції;

- аналіз витрат і собівартсоті - аналізуються фактичні витрати порівняно з плановими завданнями і нормативами виявляються фактори впливу, визначаються резерви зниження собівартості;

- контроль і регулювання процессу управління витратами - вносяться поточні зміни в систему управління витратами у випадку відхилень від запланованої динаміки витрат, уточнюються системи планування і нормування.

Система управління витратами є дієвою для здійснення контролю за виникненням та розподілом витрат

Таблиця 7

Розкриття сутності процесів управління витратами

Структурування системи

Об’єкт управління

Місця виникнення, структура й види витрат

Витрати за стадіями життєвого циклу виробу

Абсолютний розмір та динаміка витрат

Суб’єкт управління

Керівництво підприємств та координаційні центри інтегрованих структур бізнесу

Виробничі робітники

Менеджери різних служб й підрозділів

Вимоги та життєдіяльність

Вимоги до процесів та системи управління

Орієнтованість на стратегічні цілі

Єдність методів різних рівнів управління

Інтегрованість з системою менеджменту

Комплексний характер управлінських рішень

Управління на всіх стадіях життєвого циклу

Особливості витрат

Динамізм та постійна зміна рівня

Різноманіття та відсутність абсолютно точних методів обліку й вимірювання

Принципи реалізації

Системності та випереджаючого впливу

Аналітичності інформації щодо рівня витрат

Повноти виявлення альтернатив

Відповідності обліку завданням управління

Використання ефективних методів і заходів

Недопущення неякісності та зайвих витрат

Застосування широкого спектра прийомів та методів в управлінні

Інструментарій управління витратами

Документограми та програмно-цільові методи

Економіко-математичні та еврестичні методи

Розрахунково-аналітичні й статистичні методи

Методи оперативної і стратегічної діагностики

Нормативне регулювання, бенчмаркінг та бюджетування

Кількісні методи оцінки динаміки витрат

Реалізація управлінських впливів

Концепції управління витратами

Витратоутворюючих чинників та цільових витрат (традиційне управління)

Функціональних витрат (система АВС)

Альтернативних та трансакційних витрат

Стратегічного управління витратами

Конкурентоспроможних витрат

Ланцюжків створення цінності (вартості)

Витрат на визначення фінансових результатів

Методи управління витратами

Стандарт-костинг, директ-костинг

Таргет-костинг, кайзен-костинг

Абзорпшен-костинг, кост-кілинг

CVP-аналіз, LCC-аналіз

АВС-методологія, VCC-методологія

Функції управління витратами

Загальні

Прогнозування та планування: собівартості виробу, витрат на 1 грн. обсягу, кошторису витрат

Облік, контроль і аналіз

Мотивація та стимулювання

Організація, координація та регулювання

Спеціальні (конкретні)

Управління технічною підготовкою виробництва (раціоналізація технологій)

Управління якістю продукції (сертифікація, технічний контроль та іспити)

Матеріально-технічне постачання

Забезпечення життєдіяльності

Реалізації процесів

Організаційно-структурне

Соціальне (мотиваційне) та ергономічне

Техніко-технологічне та метрологічне

Фінансово-економічне

Інформаційне

Джерела інформації: первинні документи та регістри; інформація про відхилення; нормативно-довідкові дані; планово-регламентуючі

Позаоблікове: матеріали перевірок й ревізій; внутрішні документи і знання; відомомті від виконавців

Обліково-аналітичне: фінансовий , статистичний та податковий облік і звітність; управлінський (внутрішній) облік; засновані на аналітичних ознаках до рахунків сховища даних

Розрізи формування систем показників як важелів управлінського впливу

Носії витрат

Технологічний процес

Продукт чи послуга

Об’єкти калькулювання собівартсоті

Окремі проекти чи замовлення

Облікові виміри

Організаційні одиниці (підрозділи, робочі місця, цези, ділянки, бригади тощо)

Місця виникнення витрат

Центри відповідальності

Ресурсно-компетентністний аспект

Витрати на залучення ресурсу (компетенції)

Витрати у процесі використання ресурсу та компетенції у створенні нової вартості

Витрати відчуження ресурсів й компетенцій

Формалізація результатів

Створення механізмів регулювання витрат

Розробка й відбір управлінських рішень

Оцінка підконтрольних показників в системі моніторингу

Формування аналітичних та OLAP-таблиць

Таблиця 8

Розкриття сутності та змісту обліково-аналітичного забезпечення управління витратами з врахуванням мінімізації невизначеності бізнес-середовища

Змістовне відбиття	Об’єкт: облікові моделі формування витрат, дані, інформація та знання про динаміку витрат
	Суб’єкт: працівники облікових, контрольних та нанлітичних відділів; споживачі інформації за рівнями системи управління
	Предмет: закономірності формування інформаційної підтримкм СУВ, проблеми стратегічного узагальнення даних, методи превентивного перетворення обліку
Результат функціонування	Стратегічна інформація
	Інформація з контурів регулювання
	Негативна інформація
	Відомості про стан оточення
	Прогнозна інформація та знання
Інструментарій формування	Методи використання інформації
	Інструменти управління витратами
	Моделі областей формування витрат
Теоретико-методологічний базис	Гіпотеза утворення ОАЗУВ
	Завдання: утворення, застосування
	Принципи: формування, використання
Облікове забезпечення	Види обліку: фінансовий, управлінський, стратегічний, бізнес-процесів
Облікове забезпечення	Елементи забезпечення: рахунки, номенклатури, моделі, регламенти, нормативи
Обліково-аналітична складова	Важелі управлінського впливу, як показники з контуру управління
	Привентивні моделі розвитку подій як ситуаційні сценарії
	Моделі реакції на реалізацію стратегічних заходів
Аналітичне забезпечення	Стратегічний перспективний аналіз
	Внутрішній ретроспективний аналіз
	Оперативний аналіз
Стратегічне вимірювання	Сховища даних: знання, інтелектуальна аналітика, методи пошуку знань, онтологічний базис, інформаційний базис
Стратегічне вимірювання	Стратегічні індикатори: стратегічні карти, стратегічні заходи, ключові індикатори ефективності, ключові фактори успіху