Лекція 6. Особливості оподаткування господарюючих суб`єктів аграрного бізнесу
| Сайт: | Навчально-інформаційний портал НУБіП України |
| Курс: | Облік і оподаткування в управлінні агробізнесом |
| Книга: | Лекція 6. Особливості оподаткування господарюючих суб`єктів аграрного бізнесу |
| Надруковано: | Гість-користувач |
| Дата: | субота, 19 квітня 2025, 23:44 |
1. Оподаткування діяльності суб’єктів суспільного інтересу в аграрному секторі економіки
1. Оподаткування діяльності суб’єктів суспільного інтересу в аграрному секторі економіки
За Директивою 2006/43/ЄС Європейського Парламенту, суб'єкти суспільного інтересу визначаються – як суб'єкти, чиї передавальні цінні папери допущені до обігу на регульованому ринку будь-якої держави-члена ЄС, включають кредитні установи та суб'єктів страхової діяльності.
До суб’єктів суспільного інтересу слід віднести:
- публічні акціонерні товариства та інших емітентів;
- цінні папери яких допущені до біржових торгів;
- банки;
- страхові;
- недержавні пенсійні фонди;
- інші фінансові установи, які проводять діяльність на підставі державної ліцензії.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до таких віднесено великі підприємства, які володіють активами балансовою вартістю більше 20 млн. євро та найманому персоналу середньорічною чисельністю понад 250 працівників генерують чистий дохід від реалізації продукції на суму понад 40 млн. євро щороку.
Оскільки такі підприємства представляють значний суспільний інтерес, потребує розв’язання проблема довіри суспільства до фінансової звітності суб’єктів суспільного інтересу. Загалом фінансова звітність суб’єктів суспільного інтересу є основним джерелом задоволення інформаційних потреб існуючих та потенційних інвесторів, позикодавців та інших кредиторів при прийнятті економічних рішень про надання ресурсів підприємству.
В процесі прийняття рішень суспільством використовуються дві групи даних:
1. фактична інформація, що виміряна через грошову оцінку та зафіксована у фінансовій звітності;
2. трансформована інформація фінансової звітності, що відображає зміни фактичного стану та фінансових результатів суб’єктів суспільного інтересу.
Аналітичні розрахунки забезпечують усвідомлене прийняття рішень, тому на перше місце в процесі забезпечення прийняття економічних рішень висувається проблема практичної корисності отриманих результатів від аналізу фінансової звітності. Проаналізована облікова інформація підвищує ймовірність реальності прогнозів безперервності діяльності, уможливлює скорочення впливу фактора невизначеності при прийнятті рішень суспільними групами контролю, що мають прямий та непрямий фінансовий інтерес до підприємства.
Оскільки користувачі фінансової звітності суб'єктів суспільного інтересу здійснюють фінансову діяльність щодо економічної одиниці, для них релевантною є інформація про «дохід підприємця» з точки зору зміни грошового запасу асигнованого суспільством фінансового капіталу на певний момент часу (зв'язок з фінансовою концепцією капіталу).
Основні аналітичні показники діяльності суб’єкта суспільного інтересу, що підвищує довіру суспільства до результатів його діяльності (табл. 1).
Таблиця 1
Аналітичні показники діяльності суб’єкта суспільного інтересу
|
Показник |
Призначення |
|
показник EPS |
чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію (EPS) визначається діленням різниці між чистим прибутком (збитком) (ЧП) і сумою дивідендів на привілейовані акції (ДПА) на середньорічну кількість простих акцій в обігу (Q). З позиції акціонерного товариства дивіденд – це частка витрат підприємства, необхідна для обслуговування акціонерного капіталу («ціна» власного капіталу), що сплачується акціонерам пропорційно кількості акцій, що знаходяться в обігу. З позиції акціонера дивіденд виступає як плата за користування товариством його грошима, що вкладені у статутний капітал компанії |
|
показник DPS |
дивіденд на одну просту акцію (DPS) визначається діленнямсуми сплачених всім акціонерам дивідендів на суму зареєстрованого капіталу та показує суспільству вартість акціонерного капіталу |
|
відносним показником доданої ринкової вартості підприємства. У зарубіжній практиці він має назву Q-Ratio(Tobin's Q-Ratio) та розраховується як співвідношення ринкової капіталізації, що є добутком ринкової ціни акції на загальну кількість акцій, що перебувають в обігу (Market Capitalization, МС)до інвестованого у основну діяльність (перманентного) капіталу (ПК), що показує суму балансової вартості власного капіталу та довгострокових зобов’язань |
|
|
показник ROI |
трактується як показник рентабельності інвестованого у бізнес капіталу та показує, наскільки добре підприємство використовує інвестовані суспільством гроші для отримання прибутку. Існує декілька формул для оцінки показника ROI, але у загальному вигляді він визначається як співвідношення «чистого» операційного прибутку NOPAT (Net Operating Profit After Tax) до перманентного капіталу (ПК) |
|
показник EVA |
Показник економічної доданої вартості суб’єкта суспільного інтересу EVA (Economic Value Added) дозволяє проводити оцінку поточних і майбутніх перспектив розвитку підприємств. Економічний зміст даного показника полягає у визначенні того, на скільки сума «чистого» операційного прибутку NOPAT перевищує вартість перманентного капіталу, що задіяний та «оплачений» для отримання цього прибутку |
|
показник WACC |
уможливлює визначення середньозваженої «ціни» «платних» фінансових ресурсів суспільства (власного капіталу та позик), використаних для фінансування активів підприємства. Він розраховується у відсотках та показує рівень фінансових витрат на підтримання економічного потенціалу підприємства |
До діяльності сільськогосподарських підприємств, як суб'єктів суспільного інтересу в Україні, зумовлена кількома аспектами:
- такий суспільний інтерес зумовлений необхідністю збереження виробничих ресурсів сільських територій для внутрішнього виробництва;
- попитом на споживання якісної та екологічно чистої сільськогосподарської продукції;
- необхідністю збереження та створення нових робочих місць в сільській місцевості;
- покращення рівномірності розподілу трудових ресурсів та обмеження розвитку процесу урбанізації,;
- збереження сільських ландшафтів, як простору вільного від недоліків сучасної цивілізації.
Зайдель М.І. визначає суспільний інтерес як різноманітні інтереси, суспільно значущі та водночас артикульовані певними групами інтересів, а також зауважує, що в умовах відсутності взаємодії держави, бізнесу та суспільства спостерігаються труднощі просування суспільного інтересу одночасно з домінуванням інтересів держави над недержавними.
До 1 січня 2018 р. в Україні оперували критеріями розмежування сільськогосподарських підприємств, відмінними від європейських критеріїв віднесення таких підприємств до суб'єктів суспільного інтересу. Національним господарським законодавством для інформаційних потреб стейкхолдерів було визначено граничні обсяги річного доходу сільськогосподарських підприємств від будь-якої діяльності, а також середню кількість працівників за звітний період для чотирьох категорій сільськогосподарських підприємств.
Що стосується критерію чистого доходу від реалізації сільськогосподарської продукції, то відповідно до вимог Директиви 2013/34/ЄС щодо віднесення до суб'єктів суспільного інтересу аналізується чистий дохід сільськогосподарського підприємства, тобто дохід підприємства за вирахуванням непрямих податків, знижок і повернень фінансових ресурсів, тоді як до вимог господарського законодавства України аналізується загальний дохід сільськогосподарського підприємства від реалізації продукції: до 2 млн. євро (мікропідприємства); до 10 млн. євро (малі підприємства); до 50 млн. євро (середні підприємства); понад 50 млн. євро (великі підприємства). Водночас, розмежування сільськогосподарських підприємств за критерієм середньорічної кількості працівників відповідно до вимог європейського та українського законодавства ідентичне.
В сільському господарстві України, залежно від організації господарської діяльності виробників сільськогосподарської продукції з правами юридичних осіб можна виділити:
- індивідуальну (в сільській місцевості представлена фермерськими господарствами (70,6% усіх сільськогосподарських підприємств та приватними сільськогосподарськими підприємствами (7,9% усіх сільськогосподарських підприємств), які завдяки власним чи орендованим активам балансовою вартістю до 20 млн. євро та найманому персоналу середньорічною чисельністю до 250 працівників здатні генерувати чистий дохід від реалізації сільськогосподарської продукції на суму до 40 млн. євро щороку);
- партнерську (представлена сільськогосподарськими виробничими кооперативами та господарськими товариствами (18,2% усіх сільськогосподарських підприємств);
- корпоративну форми діяльності (представлена акціонерними товариствами та сільськогосподарськими обслуговуючими кооперативами).
Більшість великих сільськогосподарських підприємств обирає вертикально інтегровану холдингову структуру організації та залучає інвестиції на ринку цінних паперів зокрема. Так, агрохолдинги в Україні вважаються найбільшими орендаторами сільськогосподарських угідь, на яких вирощують зерно, а також виготовляють іншу сільськогосподарську продукцію та продукти її переробки. За розмірами орендованої земельної площі до них експерти відносять агрохолдинги Укрлендфармінг (605 тис. га), Кернел (602,5 тис. га) та Агропросперіс (430 тис. га), проте доречніше оцінювати результати їхньої господарської діяльності у агросекторі за фінансовими аналітичними показниками ефективності обробітку орендованих сільськогосподарських угідь.
Також, відповідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» з 1 січня 2018р. сільськогосподарські підприємства, що становлять суспільний інтерес в Україні:
складають та подають у електронному вигляді фінансову звітність за міжнародними стандартами, починаючи з показників господарської діяльності за 2019 р. Така звітність може бути виражена яв в національній грошовій одиниці України, так і в іноземній валюті. Це, в першу чергу, логічно для сільськогосподарських підприємств з іноземними інвестиціями, які провадять господарську діяльність із залученням українського земельного банку у звітному періоді;
- великі сільськогосподарські підприємства не зможуть скористатися аутсорсингом бухгалтерських послуг, оскільки будуть зобов'язані утримувати бухгалтерську службу на постійній основі;
- передбачене посилення професійних вимог до головного бухгалтера великого сільськогосподарського підприємства, а також до суб'єктів аудиторської діяльності, уповноважених на проведення обов'язкового аудиту підприємств як суб'єктів суспільного інтересу в Україні.
Завдяки ж останнім змінам платники отримали нормативне визначення економічного ефекту, а саме, вказівку на те, що він передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їхньої вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Також Кодекс тепер містить ознаки ділової мети / економічного ефекту, надані "від супротивного", тобто вказано, у яких випадках їх немає.
Так, згідно із Законом № 466 операція, здійснена з нерезидентами, не має розумної економічної причини (ділової мети), зокрема, але не виключно:
– якщо головною метою або однією з головних цілей операції та/або її результатом є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків;
– якщо у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов'язаних осіб.
Законом № 466 передбачено коригування фінансового результату на суму витрат, зроблених платником податків під час здійснення операцій із нерезидентами, якщо такі операції не мають ділової мети.
Аналіз викладених вище новацій дає змогу зробити кілька важливих висновків для платника податку.
По-перше, концепція ділової мети на цей час застосовна лише до операцій із нерезидентами й тільки в контексті податку на прибуток. Так, єдиним негативним наслідком відсутності ділової мети на сьогодні в Кодексі визначено невизнання витрат (а точніше, коригування фінансового результату) за операціями саме з нерезидентами. Кодекс не містить підстав для розширеного тлумачення цієї концепції та застосування її до будь-яких інших операцій (наприклад, з резидентами) чи до інших податків (наприклад, щодо ПДВ).
По-друге, концепція ділової мети передбачає дослідження суб'єктивної складової господарської діяльності платників податків (цілей, намірів, очікувань). І такі суб'єктивні показники починають відігравати важливу роль для цілей податкового обліку, унаслідок чого постає необхідність їх документування платниками, хоча формально обов'язок доведення відсутності ділової мети покладено на контролюючий орган (про доказову базу детальніше також поговоримо нижче).
По-третє, аналізовані положення ПКУ вказують на невиключність ознак наявності / відсутності ділової мети. Тобто останні зміни до Кодексу передбачають можливість подальшого розвитку практичних напрацювань у сфері ділової мети, що не унеможливлює подальшого поширення цієї концепції на інші операції (за прикладом сумнозвісної практики податкових органів щодо невизнання зв'язку певних операцій із господарською діяльністю та відповідного коригування показників податкового обліку платників).
У цьому контексті варто дещо відхилитися від основної теми та зазначити, що зв'язок із господарською діяльністю на цей час певною мірою є аналогом концепції ділової мети для тих операцій, які нею не охоплені. Прикладом може бути пп. "г" п. 198.5 ПКУ щодо нарахування коригувальних зобов'язань із ПДВ стосовно товарів / послуг, призначених для використання або які починають використовувати в операціях, що не є господарською діяльністю.
Як бачимо, концепція ділової мети пов'язана щонайменше з двома іншими концепціями ПКУ (principle purpose test і зв'язок із господарською діяльністю), покликаними обмежити можливості отримання незаконної податкової вигоди.
Повертаючись до ознак ділової мети, варто коротко згадати також інші її ключові характеристики, напрацьовані на цей час практикою податкових органів (зокрема, у листах Державної фіскальної / податкової служби України від 15.02.2013 р. № 3848/7/10-1017/575, від 11.09.2014 р. № 285/2/99-99-10-04-02-10, від 21.11.2016 р. № 20011/5/99-99-10-01-16, від 28.01.2019 р. № 2559/7/99-99-12-03-01-17). До таких характеристик належать, зокрема:
– намір платника податків отримати позитивний економічний ефект від господарської операції має загальний характер, при цьому не обов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції, однак має прослідковуватися загальна спрямованість до позитивного ефекту; не можна відкидати, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі, однак господарська операція принаймні теоретично має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їхньої вартості;
– витрати платника податків на придбання активів повинні бути логічно пов'язані з його господарською діяльністю (тобто враховується суть операцій, виходячи зі специфіки конкретного бізнесу, а не лише формальне їх документування);
– розмір доходу від операції повинен бути співмірним із розміром податкової вигоди, інакше це злочинна ділова мета, тобто коли основна вигода від операції полягає в податковій економії, а не в прирості активів (як бачимо, знову певна відсилка до згаданого вище principle purpose test).
Платнику податків доцільно формувати докази наявності ділової мети (а саме, наміру на отримання економічного ефекту від господарської операції) за можливості ще до або під час учинення господарської операції, не очікуючи податкової перевірки. Особливу увагу слід приділити формуванню доказової бази за збитковими операціями.
Отже, доказами спрямованості операції на досягнення економічного ефекту можуть бути:
– бізнес-плани, обґрунтування моделі роботи загалом (наприклад, доцільність залучення посередників, яких податкові органи часто не визнають як економічно доцільна ланка; обґрунтування закупівельних цін у ціновій політиці);
– обрахунки можливих збитків і заходи на випадок збитковості окремих операцій;
– обґрунтування ризиків і негативних чинників, які можуть зменшити / нівелювати очікуваний економічний ефект;
– аналітика щодо ринкової кон'юнктури, яка демонструє обґрунтованість придбання товарів на тих чи інших умовах;
– не варто також нехтувати показаннями свідків (спочатку це можуть бути доповідні або пояснювальні записки відповідальних працівників на ім'я керівництва, наприклад, щодо обставин придбання товарів, а згодом осіб, які їх склали, можна викликати як свідків у спорі з податковим органом).2. Особливості оподаткування фермерських господарств
2. Особливості оподаткування фермерських господарств
Відповідно до Закону України «Про фермерські господарства» – фермерські господарства є формою підприємницької діяльності, а отже вони також мають оподатковуватися відповідно до законодавства.
Фермерські господарства, як і всі інші сільськогосподарські виробники можуть працювати на загальній системі оподаткування. Тобто, вони можуть сплачувати податок на прибуток або єдиний податок. Це стосується тих фермерських господарств, що утворені зі статусом юридичної особи.
Щодо фермерських господарств, які зареєстровані як фізичні особи-підприємці, то вони можуть бути або на загальній системі оподаткування або на спрощеній.
Таблиця 1
Форми оподаткування фермерських господарств
|
Системи оподаткування |
Методика оподаткування |
|
Загальна система оподаткування |
- для фермерських господарств, як сільськогосподарських виробників така форма є найоб’єктивнішою; - для них застосовуються ті ж самі правила щодо юридичних осіб. Порядок сплати податку визначений в ст. 134 Податкового кодексу України. Ставка оподаткування на прибуток – 18%; - якщо дохід фермерського господарства перевищує 20 млн. грн, то декларація про прибуток подається щоквартально, якщо менше – дин раз на рік. |
|
Загальна система оподаткування для фермерських господарств, які зареєстровані як ФОП |
- фермерське господарство зареєстроване як ФОП та перебуває на загальній системі оподаткування сплачує податок лише на чистий дохід. Тобто на різницю між документально підтвердженим доходом та витратами; - ставка оподаткування – 18 %. Крім цього потрібно сплатити ЄСВ «за себе» та військовий збір в розмірі – 1,5 %. |
|
Спрощена система оподаткування |
- спрощену систему оподаткування зі сплатою Єдиного податку 4-ї групи можуть обрати лише ті фермерські господарства які є сільськогосподарськими товаровиробниками; - об’єктом оподаткування в даному випадку буде загальна кількість власних та орендованих сільськогосподарських земель. Ставка оподаткування визначається від нормативно-грошової оцінки цих земель; - платниками Єдиного податку 3-ї групи фермерські господарства можуть бути лише за умови, якщо їхній річний дохід є меншим ніж 5 млн. гривень. Ставка податку для платників ПДВ становить – 3 %, для неплатників ПДВ – 5 %. Також сплачується ЄСВ «за себе»; - платники Єдиного податку 2-ї групи – для цієї групи оподаткування застосовується ставка 20 % від мінімальної заробітної плати, яка встановлена на 1 січня відповідного року. В таких фермерських господарствах річний дохід не повинен перевищувати 1,5 млн грн. Таке фермерське господарство може використовувати працю найманих працівників, але не більше 10 осіб |
Отже, обираючи систему оподаткування для фермерського господарства потрібно насамперед орієнтуватися на дохід який буде в майбутньому, адже саме від нього залежить яку найоптимальнішу систему оподаткування вибрати тому чи іншому фермерському господарству.
Відповідно до ПКУ (Розділ XIV. Спеціальні податкові режими, Глава 1. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності):
четверта група - сільськогосподарські товаровиробники:
а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків;
б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", за умови виконання сукупності таких вимог:
здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж;
провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси;
не використовують працю найманих осіб;
членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім’ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України;
площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше двох гектарів, але не більше 20 гектарів.
Якщо сільськогосподарський товаровиробник утворюється шляхом злиття, перетворення, поділу або виділення згідно з відповідними нормами Цивільного кодексу України, то норма щодо дотримання частки сільськогосподарського товаровиробництва, яка дорівнює або перевищує 75 відсотків за попередній податковий (звітний) рік, поширюється на:
усіх осіб окремо, які зливаються;
кожну окрему особу, утворену шляхом поділу або виділу;
особу, утворену шляхом перетворення.
Якщо сільськогосподарський товаровиробник реорганізується шляхом приєднання згідно з відповідними нормами Цивільного кодексу України, то норма щодо дотримання частки сільськогосподарського товаровиробництва, яка дорівнює 75 відсотків за попередній податковий (звітний) рік, поширюється на усіх учасників такої реорганізації.
Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом злиття, можуть бути платниками податку в рік утворення, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік всіма товаровиробниками, які брали участь у їх утворенні та були припинені в результаті злиття, дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Сільськогосподарські товаровиробники - юридичні особи, утворені шляхом перетворення платника податку, можуть бути платниками податку в рік перетворення, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом поділу або виділення, можуть бути платниками податку з наступного року, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Новоутворені сільськогосподарські товаровиробники - юридичні особи можуть бути платниками податку з наступного року, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків, а фізичні особи - підприємці - у рік державної реєстрації.
Не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи:
суб’єкти господарювання, у яких понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів їх переробки), диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутрової сировини);
суб’єкти господарювання, що провадять діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, вин виноградних, вин плодово-ягідних та/або напоїв медових, вироблених та розлитих у споживчу тару малими виробництвами виноробної продукції з виноматеріалів виключно власного виробництва (не придбаних), отриманих шляхом переробки плодів, ягід, винограду, меду власного виробництва, а також крім електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії (за умови, що дохід від реалізації такої енергії не перевищує 25 відсотків доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) такого суб’єкта господарювання);
суб’єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.
Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка 1 гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю.
У разі якщо нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проведена, базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі в Автономній Республіці Крим або області.
293.1. Ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
293.2. Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:
1) для першої групи платників єдиного податку - не більше 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму;
2) для другої групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
293.3. Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:
1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;
2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ставка єдиного податку встановлюється у розмірі, визначеному підпунктом 2 пункту 293.3 цієї статті.
293.4. Ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці) у розмірі 15 відсотків:
1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу;
2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;
3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі;
4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування;
5) до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно.
293.5. Ставки єдиного податку для платників третьої групи (юридичні особи) встановлюються у подвійному розмірі ставок, визначених пунктом 293.3 цієї статті:
1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпункті 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу;
2) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі;
3) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.
293.6. У разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп кількох видів господарської діяльності застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для таких видів господарської діяльності.
293.8. Ставки, встановлені пунктами 293.3-293.5 цієї статті, застосовуються з урахуванням таких особливостей:
1) платники єдиного податку першої групи, які у календарному кварталі перевищили обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, з наступного календарного кварталу за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку другої або третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.
Такі платники до суми перевищення зобов'язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків.
Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу;
2) платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.
Такі платники до суми перевищення зобов'язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків.
Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу;
3) платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків, а також зобов’язані у порядку, встановленому цією главою, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.
Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у подвійному розмірі ставок, визначених пунктом 293.3 цієї статті, а також зобов’язані у порядку, встановленому цією главою, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.
Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу;
4) ставка єдиного податку, визначена для третьої групи у розмірі 3 відсотки, може бути обрана:
а) суб'єктом господарювання, який зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до розділу V цього Кодексу, у разі переходу ним на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу;
б) платником єдиного податку третьої групи, який обрав ставку єдиного податку в розмірі 5 відсотків, у разі добровільної зміни ставки єдиного податку шляхом подання заяви щодо зміни ставки єдиного податку не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому буде застосовуватися нова ставка, та реєстрації такого платника єдиного податку платником податку на додану вартість у порядку, встановленому розділом V цього Кодексу;
в) суб'єктом господарювання, який не зареєстрований платником податку на додану вартість, у разі його переходу на спрощену систему оподаткування або зміни групи платників єдиного податку шляхом реєстрації платником податку на додану вартість відповідно до розділу V цього Кодексу і подання заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування або зміни групи платників єдиного податку не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено реєстрацію платником податку на додану вартість;
5) у разі анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у порядку, встановленому розділом V цього Кодексу, платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату єдиного податку за ставкою у розмірі 5 відсотків (для платників єдиного податку третьої групи) або відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування шляхом подання заяви щодо зміни ставки єдиного податку чи відмови від застосування спрощеної системи оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено анулювання реєстрації платником податку на додану вартість.
293.9. Для платників єдиного податку четвертої групи розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування):
- для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також сільськогосподарських угідь, що перебувають в умовах закритого ґрунту) - 0,95;
- для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, - 0,57;
- для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) - 0,57;
- для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, - 0,19;
- для земель водного фонду - 2,43;
- для сільськогосподарських угідь, що перебувають в умовах закритого ґрунту, - 6,33.
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал (крім податкового періоду для податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного пунктом 202.1 статті 202 цього Кодексу).
Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
Попередній податковий (звітний) рік для новоутворених сільськогосподарських товаровиробників - юридичних осіб - період з дня державної реєстрації до 31 грудня того ж року.
Податковий (звітний) період для сільськогосподарських товаровиробників - юридичних осіб, що ліквідуються, - період з початку року до їх фактичного припинення.
294.3. Для суб'єктів господарювання, які перейшли на сплату єдиного податку із сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, що настає за наступним податковим (звітним) кварталом, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.
294.4. Для зареєстрованих в установленому порядку фізичних осіб - підприємців, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку.
Для зареєстрованих в установленому законом порядку суб’єктів господарювання (новостворених), які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, а також четвертої групи (фізичні особи), перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація.
294.5. Для суб'єктів господарювання, які утворюються в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, що має непогашені податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли до такої реорганізації, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому погашено такі податкові зобов'язання чи податковий борг і подано заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування.
Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку
Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.
Платники єдиного податку четвертої групи:
- самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу;
- сплачують податок щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, у таких розмірах:
у III кварталі - 50 відсотків;
- фізичні особи - підприємці, які у звітному періоді обрали спрощену систему оподаткування та ставку єдиного податку, встановлену для четвертої групи, або перейшли на застосування ставки єдиного податку, встановленої для четвертої групи, та юридичні особи, реорганізовані шляхом приєднання або утворені протягом року шляхом злиття або перетворення у звітному податковому періоді, у тому числі за набуті ними площі нових земельних ділянок, вперше сплачують податок протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, в якому відбулося таке обрання/перехід, в якому відбулося утворення (виникнення права на земельну ділянку), а надалі - у порядку, визначеному підпунктом 295.9.2 цього пункту;
{Підпункт 295.9.3 пункту 295.9 статті 295 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2497-VIII від 10.07.2018, № 466-IX від 16.01.2020}
- що припиняються шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу у податковому (звітному) періоді, зобов’язані подати у період до їх фактичного припинення контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та місцем розташування земельних ділянок уточнену податкову декларацію;
- зобов’язані у разі, коли протягом податкового (звітного) періоду змінилася площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у зв’язку з набуттям (втратою) на неї права власності або користування:
уточнити суму податкових зобов’язань з податку на період починаючи з дати набуття (втрати) такого права до останнього дня податкового (звітного) року;
подати протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним періодом, контролюючим органам за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки декларацію з уточненою інформацією про площу земельної ділянки, а також відомості про наявність земельних ділянок та їх нормативну грошову оцінку;
- у разі надання сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду в оренду іншому платникові податку, враховують орендовану площу земельних ділянок у своїй декларації. У декларації орендаря така земельна ділянка не враховується;
- у разі оренди ними сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду в особи, яка не є платником податку, враховують орендовану площу земельних ділянок у своїй декларації;
- перераховують в установлений строк загальну суму коштів на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки.
Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:
1) податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених абзацами другим і третім підпункту 133.1.1 та підпунктом 133.1.4 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу;
2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;
3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;
4) податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;
5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.
Кабмін вніс деякі зміни до Порядку № 106*, яким установлено механізм підтримки розвитку фермерських господарств (ФГ). Затверджений постановою КМУ від 07.02.2018 р. № 106.
1. Змінено підхід до визначення обслуговуючого кооперативу, якому будуть надавати підтримку у 2020 році (п.п. 2 п. 3 Порядку № 106). Тепер отримати допомогу можуть усі види обслуговуючих кооперативів, а не лише молочарського, м’ясного, плодово-ягідного, овочевого напрямів, а також із заготівлі та переробки продукції бджільництва, дикорослих ягід, грибів і рослин.
2. Щоб отримати будь-яку держпідтримку, визначену Порядком № 106, у її отримувачів (ФГ та кооперативів) не повинно бути заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на податкову, а також за регіональними та місцевими програмами, Укрдержфондом (п. 4 Порядку № 106).
3. Введено новий вид держпідтримки — спецдотацію за утримання корів молочного напряму продуктивності.
Таку підтримку ФГ отримає, тільки коли в його власності перебуватиме від 5 корів. Розмір дотації на кожну наявну станом на 1 липня поточного року корову складає 5000 грн і не може перевищувати 250000 грн. Тобто дотацію дають тільки на 50 корів.
Щоб отримати дотацію, ФГ має подати до 1 жовтня (станом на 1 липня поточного року) до Мінекономіки заявку та пакет документів, наведений у пп. 6 та 113 Порядку № 106. Якщо всі документи подано, то дотацію перерахують на рахунок у банку не пізніше 10 грудня.
У бухгалтерському обліку сума такої нової дотації має пройти через субрахунок 482. При цьому відображати в обліку дотації як цільові надходження слід при фактичному отриманні коштів проводками: Дт 311 Кт 377 і одразу Дт 377 Кт 482.
Після цього аграрій має визнати дохід від цільового фінансування: Дт 482 Кт 718. При цьому оскільки на використання дотації на корів не встановлено жодних спецвимог, то відображати дохід слід у тому періоді, в якому цільове фінансування надійшло ФГ. Такий дохід не зменшить розміру сільгоспчастки у платників сільгоспЄП, оскільки виключається із загального доходу при її розрахунку.
4. Всі інші види держпідтримки, які надавалися раніше за Порядком № 106, надавалися ФГ й у 2020 році. Отже, як і в минулому році, ФГ можуть отримати компенсацію за сільгосптехніку у розмірі 40 % її вартості.
Але надавати окремі види підтримки будуть з певними особливостями, а саме держпідтримка кооперативам надаватиметься також і для компенсації кредиту, взятого на строк до 1 року у нацвалюті під заставу техніки та обладнання, що придбавається, на умовах попередньої оплати 30 % вартості і ПДВ. Розмір компенсації 70 % вартості техніки без ПДВ, але не більш як 3 млн грн.
5. Бюджетна субсидія на одиницю оброблюваних угідь, що в минулому році не змогли отримати новостворені фермери, які виконали для цього всі умови, буде виплачуватися у 2020 році за умови повторного подання до 1 вересня документів, зазначених у п. 6 Порядку № 106.
Напрями підтримки:
- бюджетна дотація за утримання корів;
- доплата на користь застрахованих осіб - членів/голови СФГ без набуття статусу юридичної особи ЄСВ;
- часткова компенсація витрат, пов’язаних з наданими сільськогосподарськими дорадчими послугами;
- бюджетна субсидія на одиницю оброблюваних угідь (1 гектар) – новоствореним фермерським господарствам;
- фінансова підтримка сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів;
- фінансова підтримка на поворотній основі.
Таблиця 3
Підтримка фермерських господарств
|
Напрям підтримки |
Розмір підтримки |
Хто може отримати |
Необхідні документи |
Гранична дата подачі документів |
Куди подавати документи? |
|
Бюджетна дотація за утримання корів
|
5000 гривень але не більше ніж 250 000 гривень |
фермерське господарство у власності якого перебуває від п’яти корів, ідентифікованих та зареєстрованих відповідно до законодавства, за кожну наявну, станом на 01 серпня поточного року корову |
заявка та документи у паперовій формі, а саме: - копія статуту фермерського господарства чи договору (декларації) про створення сімейного фермерського господарства; - відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджують право власності та/або користування земельною ділянкою; - копію фінансового документа, що підтверджує наявність чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній рік (для фермерського господарства), а фермерські господарства, які зареєстровані в поточному році, – копію фінансового звіту або податкову декларацію платника податку за останній звітний період; - довідку, видану Укрдержфондом в довільній формі та чинну на дату подання заявки, про відсутність простроченої заборгованості; - довідка про відкриття поточного рахунка, видану банком; - витяг з Єдиного державного реєстру тварин, виданий в установленому порядку. |
до 01 жовтня |
Мінекономіки |
|
Доплата на користь застрахованих осіб - членів/голови СФГ без набуття статусу юридичної особи ЄСВ |
Доплата здійснюватиметься протягом 10 років у розмірі від 0,9 до 0,1 мінімального страхового внеску виключно за умови сплати решти внеску головою/членами СФГ. |
члени/голова сімейного фермерського господарства без статусу юридичної особи, яке утворене відповідно до статті 8-1 Закону України “Про фермерське господарство” та зареєстроване платником єдиного податку четвертої групи |
заяви від себе та усіх членів сімейного фермерського господарства (за формою згідно з додатками 1 і 2 Порядку затвердженого постановою КМУ від 22.05.2019 №565) До заяв голова фермерського господарства додає копію договору (декларації) про утворення сімейного фермерського господарства. |
не пізніше ніж за п’ять робочих днів до початку місяця |
Територіальний орган ДПС за місцем свого обліку як платника внеску |
|
Часткова компенсація витрат, пов’язаних з наданими сільськогосподарськими дорадчими послугами |
90% вартості, але не більше ніж 10 000 гривень |
сільськогосподарська дорадча служба |
Заяву та копії: - сертифіката на право надання дорадчих послуг; - договору про надання дорадчих послуг (для індивідуальної дорадчої послуги); - акта про надання індивідуальної дорадчої послуги або акта про надання групової дорадчої послуги; - документа, що підтверджує отримання сплати замовником різниці між вартістю наданої дорадчої послуги і компенсацією (для індивідуальної дорадчої послуги). |
до 1 листопада |
уповноваженому банку, що підписав з Мінекономіки Меморандум |
|
Фінансова підтримка на поворотній основі
|
на конкурсних засадах у розмірі, що не перевищує 500 тис. гривень |
усі фермерські господарства окрім фермерських господарств, які мають заборгованість перед Фондом та його регіональними відділеннями, яких визнано банкрутами, щодо яких порушено справу про банкрутство та які перебувають у стадії ліквідації, а також у яких виявлено факти незаконного одержання та/або нецільового використання бюджетних коштів. |
Фермерські господарства подають до регіональної комісії заявку у двох примірниках за формою, визначеною Мінекономіки, і такі документи: - копію статуту фермерського господарства із статусом юридичної особи або копію договору про створення сімейного фермерського господарства - для фермерських господарств, що створені без набуття статусу юридичної особи відповідно до статті 8-1 Закону України “Про фермерське господарство”; - копію статуту сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, членом якого є фермерське господарство, або протокол рішення установчих зборів про створення такого кооперативу (в разі наявності); - копії документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою; - довідку про реквізити банківського рахунку фермерського господарства; - довідку, видану виконавчим комітетом сільської, селищної чи міської ради, районної, Севастопольської міської держадміністрацій, про те, що фермерське господарство має відокремлену фермерську садибу (для надання фінансової підтримки на безповоротній основі); - баланс та звіт про фінансові результати фермерського господарства за останній звітний період за встановленою формою. - довідку про відсутність (наявність) заборгованості з податків і зборів, видану органами доходів і зборів; - копію заяви про перехід на виробництво органічної продукції (сировини), поданої до органу з оцінки відповідності (у разі наявності); - копію титульної сторінки проектно-кошторисної документації на створення та зрошення багаторічних насаджень (у разі наявності); - бізнес-план з техніко-економічним обґрунтуванням доцільності надання фінансової підтримки фермерському господарству із зазначенням графіка повернення коштів; - пропозиція фермерського господарства щодо способу забезпечення виконання зобов'язання. |
протягом 30 календарних днів з моменту публікації в друкованих засобах інформації оголошення про проведення конкурсу |
фермерським господарствам слід особисто подати до регіональних відділень Укрдержфонду |
|
Фінансова підтримка сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів
|
до 3 млн грн |
Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив до складу якого входять одне і більше фермерських господарств, які мають чистий дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній рік до 20 млн грн |
Кооперативи подають заявку та такі документи - копію статуту кооперативу та список його членів дійсний на дату подання заявки ; - інформацію з Єдиного державного реєстру тварин про наявну кількість поголів’я корів (кіз, овець) станом на 1 січня поточного року (щодо членів кооперативів, які провадять діяльність у галузі тваринництва); - інформацію з Державного реєстру потужностей операторів ринку про наявність відповідних потужностей (щодо членів кооперативів із заготівлі та переробки продукції бджільництва); - відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджують право власності та/або користування земельною ділянкою (щодо членів кооперативів, які провадять діяльність у галузі рослинництва); - баланс і звіт про фінансові результати за останній звітний період або копія фінансового звіту за останній звітний період, що передує поданню заявки ( для кооператив зареєстрованих у поточному році); - підтвердні документи про часткову оплату або придбання кооперативом техніки та обладнання; - документи, що підтверджують реєстрацію техніки, якщо техніка підлягає реєстрації. |
до 01 жовтня |
Уповноваженим банкам, що підписали з Мінекономіки Меморандум про загальні засади співробітництва. (Перелік уповноважених банків має бути розміщений на сайті Мінекономік |
|
Бюджетна субсидія на одиницю оброблюваних угідь (1 гектар) – новоствореним фермерським господарствам
|
3000 гривень на 1 гектар але не більше 60 000 гривень на одне фермерське господарство.
|
новостворені фермерські господарства |
заявку й такі підтверджені документи: - копію статуту фермерського господарства (для юридичної особи) чи копію договору (декларації) про створення сімейного фермерського господарства (для фермерських господарств, що створені без набуття статусу юридичної особи відповідно до статті 8-1 Закону України “Про фермерське господарство”); - одну із таких форм відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджують право власності та/або користування земельною ділянкою: а) стосовно земель фермерського господарства як юридичної особи – для земельних ділянок, що перебувають у власності та/або користуванні фермерського господарства або земельних ділянок, які перебувають у користуванні голови фермерського господарства, наданих йому із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства; б) стосовно земель фермерського господарства, створеного без набуття статусу юридичної особи відповідно до статті 8-1 Закону України “Про фермерське господарство”, – для земельних ділянок, які перебувають у власності та/або користуванні членів фермерського господарства; -копію фінансового документа, що підтверджує наявність чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній рік (для фермерського господарства), а фермерські господарства, які зареєстровані в поточному році, -копію фінансового звіту за останній квартал; - довідку, видану Укрдержфондом в довільній формі та чинну на дату подання за явки, про відсутність простроченої заборгованості. Подаються оригінали та належним чином засвідчені копії документів. Форми заявок для отримання фінансової підтримки визначаються Мінекономіки. |
|
новоствореним фермерським господарствам слід особисто подати до регіональних відділень Укрдержфонду |
3. Застосування податкового комплаєнсу при прийнятті управлінських рішень в агробізнесі
3. Застосування податкового комплаєнсу при прийнятті управлінських рішень в агробізнесі
Комплаєнс - обов’язок забезпечити відповідність законодавства і міжнародних норм шляхом розробки та дотримання певних внутрішніх політик і процедур.
Комплаєнс-контроль «народився» в банківській сфері. У 2003 р. Базельський комітет з питань банківського нагляду опублікував консультативний документ «Служба комплаєнс у банках» (Compliance function in banks), у якому міститься набір рекомендацій з побудови ефективної системи корпоративного управління в кредитних організаціях. Цим документом рекомендувалося розмежувати функції:
- внутрішнього аудиту;
- комплаєнс-контролю;
- ризик-менеджменту.
Процедури комплаєнса досить швидко перейшли з банківської сфери в інші галузі економіки. Порівняно недавно вони почали застосовуватися і в корпоративному податковому контролі. Так виник податковий комплаєнс.
Комплаєнс (англ. «compliance» - відповідність, згода) – обов’язок забезпечити відповідність законодавства і міжнародних норм шляхом розробки та дотримання певних внутрішніх політик і процедур.
Одним із основних елементів системи податкового комплаєнса (системи корпоративного податкового контролю) є ідентифікація та оцінка податкових ризиків.
Проведення ідентифікації та оцінки ризиків є необхідною попередньою роботою, яка проводиться перед виконанням основного завдання – мінімізацією ризиків. Якщо ж контроль податкових ризиків недостатній, то це може призвести до вкрай негативних наслідків: зниження вартості бізнесу, значної переплати податків, адміністративних і карних переслідувань, навіть банкрутства компанії.
Розрізняють:
- зовнішні ризики – пов’язані зі зміною законодавства;
- внутрішні ризики – обумовлені відновленням персоналу, впровадженням або модернізацією інформаційних систем, появою нових технологій, запровадженням нових видів товарів, реорганізацією компанії, розширенням ринків збуту тощо.
При описі податкового ризику фахівці компанії мають проаналізувати:
- потенційно несприятливу обставину (факт господарської діяльності), що несе в собі ризик;
- ймовірність виникнення ризику;
- можливі негативні наслідки, орієнтовну оцінку можливого збитку (кількісну або якісну).
Для ідентифікації й оцінки ризиків пропонується складання спеціальних документів:
- карта ризику;
- матриця ризиків;
- таблиця ранжування ризиків.
Карта ризику - це документ, який зазвичай складено у табличній формі, в якому зазначаються фактори ризику, ймовірність настання негативної події, можливі втрати/збитки, способи попередження ризику.
Карта ризику є допоміжною, на її основі складається більш інформативний документ - матриця ризику, при складанні якої ми й одержуємо оцінку ризику.
Структура класичної матриці податкових ризиків є такою:
по горизонталі зазначаються критерії наслідків (наприклад: незначні, помірні, критичні, катастрофічні);
по вертикалі - критерії ймовірності (наприклад: певні, дуже ймовірні, можливі, малоймовірні, рідкісні).
У кожній комірці матриці відображається оцінка кожного ризику (залежно від вищезазначених критеріїв). Вона може бути, наприклад, такою: низький ризик, середній ризик, високий ризик, дуже високий ризик. Приблизну форму матриці оцінки ризику наведено в табл. 4.
Таблиця 4
Матриця оцінки ризику
|
Критерії наслідків Критерії ймовірності |
незначні |
помірні |
критичні |
катастрофічні |
|
певні |
високий |
високий |
дуже високий |
дуже високий |
|
дуже ймовірні |
середній |
високий |
дуже високий |
дуже високий |
|
можливі |
середній |
середній |
високий |
високий |
|
малоймовірні |
низький |
низький |
середній |
високий |
|
рідкісні |
низький |
низький |
низький |
середній |
Матриця оцінки ризиків потрібна для того, щоб чітко показувати керівникові, які ризики можна ігнорувати, а які - в жодному разі ні. Наприклад, перетин критерію ймовірності «дуже ймовірні» і критерію наслідків «критичні» дає дуже високий ризик, який необхідно обов’язково врахувати і за можливості мінімізувати. А якщо наслідки ризику помірні і при цьому критерій ймовірності «малоймовірні», то ризик буде низьким.
У разі низького ризику, можливо, має сенс його «вилучити», не проробляти, оскільки витрати на пророблення ризику і його мінімізацію можуть перевищити можливі негативні втрати від здійсненого ризику.
Ранжування ризиків за ймовірністю і за наслідками – пропонується, наприклад, методика ранжування ризику за ймовірністю, засновану на ймовірності здійснення ризику протягом трьох податкових періодів. Якщо «подія ризику» відбувається один раз протягом трьох податкових періодів - назвемо його «таким, що дуже рідко відбувається». Якщо ж ймовірність здійснення такої події становить більше ніж двічі за один податковий період - вважатимемо його «таким, що постійно відбувається». Приклад ранжування ризиків за ймовірністю наведено у табл. 5.
Таблиця 5
Ранжування ризиків за ймовірністю
|
Ранг |
Значення |
Ймовірність |
Опис |
|
5 |
Певні |
Понад два рази
в один |
Постійно відбувається |
|
4 |
Дуже ймовірні |
Двічі за один податковий період |
Часто відбувається |
|
3 |
Можливі |
Один раз за один податковий період |
Відбувається рідко |
|
2 |
Малоймовірні |
Двічі за три податкові періоди |
Швидше за все, не відбудеться, але слід очікувати |
|
1 |
Рідкісні |
Один раз за три податкові періоди |
Дуже рідко відбувається |
Дещо складніше запропонувати варіанти ранжування за наслідками. Підприємства обов’язково мають враховувати такі наслідки ризиків:
ризик переплати податків, під яким слід розуміти як власне переплата податків, так і наслідки, пов’язані з їх несплатою (неповною сплатою) — донарахування податків, штрафи, пеня тощо;
ризик втрати репутації;
ризик втрати ліквідності;
ризик посилення податкового контролю;
ризик ліквідації бізнесу.
Можна запропонувати таке ранжування ризиків за сумою потенційно донарахованих податків:
катастрофічний - понад 5 млн грн;
критичний – 1 - 5 млн грн;
помірний - 0,3 - 1 млн грн;
незначний - до 0,3 млн грн.
Коли все ж таки доцільно впроваджувати систему податкового комплаєнса?
Науковці далекі від думки поспішати впроваджувати процедури податкового комплаєнса - терміново й на всіх підприємствах. Це добре, але дорого. Тому необхідно врахувати два моменти:
1. для яких саме ризиків доцільно проводити комплаєнс-процедури (у тому числі моніторинг і мінімізацію податкових ризиків).
Проводити комплаєнс-процедури доцільно для ризиків, які віднесли до «високих» і «дуже високих». Проводити дорогі процедури комплаєнса для «дріб’язку» - недоцільно (до «дріб’язку» зазвичай належать ризики, пов’язані з ПДФО, ЄСВ, військовим збором тощо).
Однак для підприємства, яке потрапило до зони дії трансферного ціноутворення, де всі ризики високі або дуже високі (див., наприклад, нижченаведену схему з оцінки різних ризиків, пов’язаних із ТЦУ), швидше за все, впровадження комплаєнса буде вже необхідністю.
2. як чітко (бажано кількісно) визначити момент, коли доцільно почати впровадження комплаєнса.
Наведено пропозиції з розрахунку ефективності комплаєнс-контролю.
Для визначення ефективності податкового комплаєнс-контролю доцільно для початку порахувати суму коштів, яку компанії вдалося заощадити завдяки його функціонуванню:
R = Do – D1, де
R — результат функціонування служби податкового комплаєнс-контролю;
Do — втрати (збитки) в умовах відсутності служби податкового комплаєнс-контролю;
D1 — втрати (збитки) при діючій службі податкового комплаєнс-контролю.
Для впровадження служби комплаєнс-контролю потрібні певні витрати. Компанія має одержати економічний ефект і як мінімум виправдати додаткові витрати, вкладені у створення служби комплаєнса:
Е = R – C, де
Е — економія або втрати (ефективність);
С — витрати на утримання служби комплаєнса.
Висновок: впровадження служби податкового комплаєнс-контролю доцільно лише тоді, коли результат її діяльності перевищуватиме витрати на його створення та функціонування: Е > 0 або R > С.
Також оцінити ефективність комплаєнс-служби більш розширено можна, наприклад, з використанням нижчеподаних коефіцієнтів К1 і К2.
Перший коефіцієнт розраховується за формулою:
К1 = Вп / Уп, де
Вп - сума виявлених порушень; Уп - сума усунених порушень.
Другий коефіцієнт визначається як:
К2 = Впс / Ппо, де
Впс - суми виграних податкових спорів; Ппо - суми претензій податкового органу.
Якщо значення коефіцієнтів дорівнюють одиниці, то комплаєнс-система працює максимально ефективно і є ідеалом, до якого потрібно прагнути.
Значення коефіцієнтів, наближених до одиниці, характеризують високу ефективність комплаєнс-контролю.
Отже, у контексті бізнесу комплаєнс означає законність дій компанії в цілому і кожного її співробітника, від топ-менеджменту до всіх філій і підрозділів. В очах контрагентів комплаєнс-перевірка підтверджує, що ви відповідаєте вимогам законодавства, запропонованим правилам, нормам певних стандартів і/або умовам договору.
Хто відповідає за комплаєнс у компанії?
Перевірка на відповідність і дотримання правил називається "комплаєнс-контроль". Ця функція покладається на спеціальних співробітників або навіть цілі підрозділи компанії. Великі компанії запроваджують відділ або службу, що відповідає за комплаєнс.
Ще одна назва комплаєнс-контролю – "управління комплаєнс-ризиками". Тобто, тими ризиками для компанії, що спричиненими некоректною поведінкою рядових співробітників, керівництва та інших відповідальних осіб. До обов'язків комплаєнс-менеджерів входить відстеження, щоб компанія працювала в суворій відповідності з законами держави. Якщо корпорація має філії у різних країнах, то кожна філія має підтримувати комплаєнс відповідного місцевого законодавства.
Чим загрожує відсутність комплаєнс-контролю?
Порушення комплаєнса загрожує фінансовими та репутаційними втратами. А оскільки в деяких випадках межує з порушенням закону, то може спричинити штрафи, позбавлення ліцензії, кримінальне переслідування керівництва компанії і подальші несприятливі наслідки для всього підприємства. Точне покарання залежить від конкретної ситуації. Можливі варіанти:
- заборона на проведення операцій за рахунками;
- призначення виїзних перевірок;
- адмінштрафи;
- санкції щодо посадових осіб;
- призупинення діяльності;
- скасування ліцензії;
- визнання недійсності економічних операцій.
Крім того, під загрозою опиняється репутація компанії, а також її прибуток (від конкретної угоди і тих потенційних угод, які можуть не відбутися через зіпсовану репутацію). Фінансові втрати, в числі яких як втрачений прибуток в результаті недостатнього розвитку бізнесу, так і прямі фінансові витрати.
Головний принцип управління ризиками -
завчасне їх попередження:
- виявлення (вміння ідентифікувати ризики);
- попередження (контроль ризиків);
- реагування (вміння правильним чином діяти в певних ситуаціях).
Головна стратегія для управління комплаєнс-ризиками в компанії – впровадження бізнес-етики, заснованої на дотриманні букви закону. Приклади універсальних комплаенс-заходів в компанії:
- Кодекс корпоративної етики (поведінки) – про морально-етични принципи, стандарти поведінки, пріоритети та обов'язки співробітників.
- Політика прийняття і дарування подарунків, запрошень – зазвичай, не забороняє, а розмежовує поняття “подарунок” і “хабар” і ту межу, за якою подарунок стає засобом маніпулювання.
- Політика повідомлень про порушення – яким чином співробітникам повідомляти про помічені порушення (з правом на анонімність), а також як розслідуються ці порушення.
- Регулювання конфлікту інтересів – стандарти поведінки, коли інтереси співробітника можуть суперечити інтересам компанії; інтереси одного клієнта – інтересам іншого клієнта і т. п.
- Контроль придбання цінних паперів – щоб уникнути нецільового використання робочого часу, службової інформації задля особистого збагачення і т.п.
- Політика “Китайської стіни” контролює використання непублічної інформації про фінансовий стан та/або інвестиційні плани третьої особи з метою отримання додаткового прибутку.
- Політика конфіденційності – нерозголошення даних про клієнтів та їх операції, дотримання стандартів обробки даних (General Data Protection Regulation) для операторів персональних даних.
Для контролю ризиків необхідно:
- Для початку – прийняти розпорядження про впровадження комплаєнс-контролю в компанії.
- Найняти або призначити співробітника, відповідального за управління ризиками (наприклад, юристів або консалтинг).
- Створити інструменти risk assessment (оцінки ризиків) – можливо, у вигляді чек-листів.
- Розробити і впровадити практики комплаєнсу (орієнтовний перелік – в картці №7) та ознайомити з ними кожного співробітника і представника компанії.
- Негайно усунути всі ситуації, що виходять за межі комплаєнсу. Відстежувати порушення і реагувати на них.
- Проводити регулярні перевірки, стежити за всіма новаціями, підтримувати знання в актуальному стані.
Приклади
1) Компанія Siemens після корупційного скандалу 2008 року сформувала правила, які повинні звести до мінімуму ймовірність повторення ситуації. Девіз: “Тільки чистий бізнес – це бізнес Siemens” підкреслює відсутність толерантності до корупції і порушень правил конкуренції. Для цього корпорація розробила внутрішні документи, дійсні для всіх підрозділів і для постачальників. Компанія розміщує щорічну звітність на офіційному сайті. Також там можна повідомити про факти порушень.
2) Прикладом комплаенс-контролю в СНД можна назвати компанію “МТС”. Після виходу на Нью-Йоркську фондову біржу їй довелося впровадити суворий контроль за дотриманням стандартів. Компанія надає звітність до Комісії з цінних паперів і бірж, а також за нормами антикорупційного законодавства США (Foreign Corrupt Practices Act 1977) і Великобританії (UK Bribery Act 2010). Навіть у договорах з працівниками прописані норми комплаєнсу, а в контрактах з діловими партнерами – комплаєнс-угоди з контролю дотримання норм антикорупційного законодавства. Адже якщо контрагенти будуть задіяні в корупційних скандалах – це може завдати шкоди і самому підприємству.Шрифти
Розмір шрифта
Колір тексту
Колір тла
Кернінг шрифтів
Видимість картинок
Інтервал між літерами
Висота рядка