Лекція 8. Звітність в інформаційній системі прийняття рішень агроформувань

1. Роль звітності у системі інформаційного забезпечення управління

1. Роль звітності у системі інформаційного забезпечення управління

 У НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене Мінфіном України 07.02.2013 за № 73, зареєстровано в Мінюсті України 28.02.2013 р. за № 336/22868 зазначено, що фінансова звітність – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова звітність має надавати можливість користувачам порівнювати:

- фінансові звіти підприємства за різні періоди;

- фінансові звіти різних підприємств.

Класифікація звітності для управління:

- за економічним змістом – бухгалтерська, статистична, податкова, оперативна;

- за строком подання – проміжна, річна;

- за ступенем узагальнення – індивідуальна, консолідована;

- за місцем використання – внутрішня, зовнішня;

- за змістом звітних даних – типова, спеціалізована.

Склад та управлінський аспект фінансової звітності:

Баланс (Звіт про фінансовий стан) (форма № 1) – містить дані про засоби підприємства та джерела їх утворення, тобто активи, власний капітал та зобов’язання. Розраховуються коефіцієнти, які характеризують фінансовий стан підприємства.

Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) (форма № 2) – містить інформацію про витрати, доходи,фінансові результати та сукупний дохід підприємства за видами діяльності. Може використовуватися для прогнозування, порівняння та оцінки здатності підприємства приносити прибуток.

Звіт про рух грошових коштів (за прямим та непрямим методом) (форма № 3, № 3-н) – відображаються дані про надходження і вибуття грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Дає можливість побачити здатність підприємства керувати рухом коштів, генерувати достатньо їх кількість на рахунках підприємства для погашення кредиторської заборгованості, виплати дивідендів, додаткового фінансування.

До звіту не включаються:

- внутрішні зміни у складі грошових коштів;

- негрошові операції: бартерні операції, одержання активів на умовах фінансової оренди та ін.

Звіт про власний капітал (форма № 4) – відображаються зміни, які відбулися у складі власного капіталу, протягом звітного періоду, а також причини таких змін. Для порівняння додається звіт за попередній рік. 

Примітки до річної фінансової звітності (форма № 5) – сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію і обґрунтованість статей фінансової звітності, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними НП(С)БО і міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ). Підприємства, які відповідно до законодавства застосовують МСФЗ відповідно до МСФЗ 1 “Перше застосування міжнародних стандартів фінансової звітності” подають першу річну фінансову звітність за міжнародними стандартами, у балансі наводять інформацію на початок і кінець звітного періоду, а також на дату переходу на МСФЗ.

Звітність – засіб посилення фінансової безпеки. Останнім часом з`явилося поняття «слушна вартість». Рада за міжнародними стандартами фінансової звітності переглянула правила обліку слушної вартості. В 2013 році вступив у дію новий МСФО 13 «Оцінка слушної вартості», який визначає порядок застосування в обліку слушної вартості й приводить механізми її визначення безпосередньо суб’єктами господарювання.

Стандарт приводить нове визначення поняття «слушна вартість» - ціна, яка була б отримана при продажі активу або сплачена за передачу зобов’язання у звичайній угоді між учасниками ринку на дату оцінки.

Ключовими постулатами стандарту є визначення:

одиниці обліку, що підлягає оцінці (актив, зобов’язання або їх групи), головного ринку для оцінки, а при його відсутності – сприятливого;

методики оцінки слушної вартості;

вихідних даних для обраної методики.

Застосування слушної вартості в обліку підприємств дійсно викликає ряд труднощів і не завжди можливо в силу об’єктивних причин. Разом з тим, частина науковців виступає за адекватну оцінку активів у фінансовій звітності й адекватне відбиття фінансових результатів. Адже сьогодні в ряді підприємств України, особливо сільськогосподарських, основні засоби, використовувані в процесі виробництва, мають нульову вартість у балансі й досить обґрунтовану ціну на ринку. Отже, відсутність їх у балансі суттєво занижує вартість майнового комплексу підприємства, відбиту у фінансовій звітності.

Основна проблема фінансової звітності - це її ретроспективність, недостатність інформативності показників фінансових звітів для прийняття управлінських рішень.

Деякі науковці вважають, що типова помилка керівництва окремих підприємств - це спроба використовувати дані фінансової звітності з метою управління. В даному випадку управління спирається лише на вартісні показники без обліку натуральних. Також при цьому використовуються тільки фінансові, а нефінансові не розглядаються (наприклад, терміни погашення кредиторської заборгованості, або своєчасність надходження виручки від покупців, плинність кадрів і т.д.).

Також, вітчизняний бухгалтерський облік може бути лише умовно поділений на фінансовий та внутрішньогосподарський (бухгалтерський), так як одночасно генерує фактичну (історичну) інформацію для складання фінансової та внутрішньогосподарської (управлінської) звітності.

Для розкриття різниці між фінансовою та управлінською звітністю необхідно здійснити порівняння їх характеристик за такими основними ознаками:

користувачі інформації;

регламентування порядку складання та подання звітності;

цілі складання звітності, формат (структура) звітності;

рівень деталізації інформації;

характер складу (вид) показників звітності;

періодичність та строки представлення звітності;

повнота відображення об’єктів обліку як елементів звітності;

організаційно-структурний рівень представлення звітності;

точність оцінки інформації;

часова спрямованість інформації;

способи відображення інформації;

суб’єкти контролю інформації.

Характеристику інформаційних потреб користувачів фінансової звітності наведено у таблиці 1.

Таблиця 1

Інформаційні потреби основних груп корие гувачів фінансової звітності

№ з/п	Користувачі фінансової звітності	Інформація, необхідна для користувачів фінансової звітності
1	Акціонери та інвестори	Показники, використовувані для: - прийняття рішень щодо купівлі-продажу акцій; визначення прибутковості цінних паперів та рівня дивідендних платежів; - оцінки ступеня ризику, пов'язаного з інвестиціями; - визначення ефективності вкладених коштів; - оцінки окупності вкладених коштів
2	Менеджери усіх рівнів управління	Показники, необхідні для: - управління діяльністю підприємства; - аналізу та прогнозування розвитку підприємства; - підготовки прийняття управлінських рішень
3	Кредитори підприємства	Дані, використовувані для: - оцінки спроможності підприємства своєчасно погашати зобов'язання як у короткостроковій, так і довгостроковій перспективі; - визначення фінансової стійкості та платоспроможності боржника підприємства; - оцінки платіжної дисципліни підприємства-боржника
4	Дебітори підприємства	Відомості, що слугують підставою для: - оцінки здатності підприємства-кредитора своєчасно виконувати договірні зобов'язання; - визначення передумов безперервної діяльності підприємства
5	Працівники підприємства	Показники, використовувані для визначення позитивної динаміки фінансового стану підприємств та виступають передумовою матеріального стимулювання працівників
6	Державні органи контролю	Інформація, необхідна для перевірки повноти та своєчасності обчислення та сплати податків, зборів й обов'язкових платежів, зокрема для контролю за дотриманням податкового, трудового, митного, валютного законодавства

 

Одночасно з внутрішньою потребою та вимогами управління створюється великий пласт зовнішньої, статистичної, податкової звітності, важливе місце в якій посідає бухгалтерська звітність. Користувачами звітності є працівники, дійсні та потенційні інвестори, кредитори, постачальники, уряд та урядові організації, громадськість та інші заінтересовані особи. Основні види звітності (табл. 2).

Таблиця 2

Види та характеристика звітності

Види зітності	Характеристика
Бухгалтерська звітність	Складається за даними бухгалтерського обліку, статистичного й оперативного обліку для задоволення потреб різних груп користувачів
Внутрішня звітність	Складається за даними оперативного й бухгалтерського обліку та використовується менеджерами вищої і середньої ланки  для прийняття ефективних управлінських рішень. Склад і зміст показників внутрішньої звітності залежить від виду економічної діяльності, обсягів проведених операцій та потреб управління
Оперативна звітність	Формується за даними оперативного обліку і відображає інформацію про найбільш важливі показники діяльності підприємства у короткостроковому періоді. Інформація використовується для оперативного контролю за наявністю й рухом матеріальних, трудових, фінансових ресурсів та управління операціями у ході здійснення основних господарських процесів
Зовнішня звітність	Порядок складання зовнішньої звітності регламентується чинними нормативними документами. Показники такої звітності використовуються як внутрішніми, так і зовнішніми користувачами
Фінансова звітність	Бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період
Податкова звітність	Складається у відповідності до вимог податкового законодавства за даними бухгалтерського обліку та податкових розрахунків у формі податкових декларацій, звітів, розрахунків
Статистична звітність	Відображає техніко-економічні дані про виробничу та фінансово-господарську діяльність суб`єкта господарювання. Інформація дозволяє статистичним органам визначати важливі показники використання основних засобів, матеріальних і фінансових ресурсів та праці й руху робочої сили підприємств усіх видів економічної діяльності
Спеціальна звітність	Складається за даними бухгалтерського обліку та містить інформацію про нарахування, використання і перерахування коштів у фонди соціального страхування

2. Формування системи фінансових та нефінансових показників обліково-аналітичного забезпечення управління агроформуваннями

2. Формування системи фінансових та нефінансових показників  обліково-аналітичного забезпечення управління агроформуваннями

 Для успішного керування документообігом, швидкого видобування потрібної інформації та її обробки для ухвалення рішення з потоку документації (поза залежністю від її характеристик: фінансова, технічна, нормативно-довідкова чи управлінська) необхідна особлива система керування документами. Ця система повинна вирішувати завдання швидкого й якісного обміну інформацією між відділами і підрозділами підприємства, забезпечувати швидкий доступ вищої управлінської ланки до фінансово-економічної інформації. Усе це збільшує швидкість і якість прийняття рішень у складних економічних ситуаціях. Так само в межах цієї системи повинні використовуватися програмні продукти, що дають змогу здійснювати планування, аналіз і оптимізацію фінансовоекономічної діяльності.

Отже, інформаційно-комунікаційні системи повинні розв’язувати такі задачі:

- створення (введення інформації);

- підтвердження;

- розсилання;

- збереження;

- здійснення контролю за змінами;

- розподіл прав доступу окремих користувачів до конкретної інформації.

Облік та аналіз є важливими функціональними компонентами інформаційної системи підприємства. Оперативність збирання та обробки виробничої, комерційної, фінансової та інших видів інформації, забезпечення зацікавлених користувачів об’єктивною інформацією про фінансовий стан і результати діяльності підприємства – основні функції обліку:

Аналіз – функція, яка за допомогою аналітичних і економіко-математичних методів досліджує наявність, структуру, динаміку економічних показників, вивчає ефективність їх використання, розглядає вплив різних факторів на фінансовий стан підприємства.

Бухгалтерський облік – є основним джерелом інформації, необхідної для аналізу з метою прийняття управлінських рішень.

Система обліково-аналітичного забезпечення менеджменту – відіграє важливу роль в функціонуванні системи управління підприємством, забезпечуючи взаємодію різних структурних підрозділів та реагуючи на зміни внутрішнього та зовнішнього середовища.

Таблиця 3

Погляди науковців на поняття «обліково-аналітичне забезпечення»

Автор	Визначення
Барановська С.П.	під обліково-аналітичною системою розуміє систему, що ґрунтується на даних оперативного, статистичного, фінансового й управлінського обліку, включно з оперативними даними, і використовує для економічного аналізу статистичну, виробничу, довідкову та інші види інформації
Гудзинський О.Д., Кірейцев Г.Г., Пахомова Т.М.	визначає обліково-аналітичну систему як інтегровану систему прийомів обліково-аналітичного забезпечення менеджменту шляхом здійснення специфічних внутрішньосистемних та загальносистемних функцій
Тітаренко Г.Б., Корінько М.Д.	трактують, що обліково-аналітична система – це система, що базується на даних бухгалтерського обліку, включно з оперативними даними, і використовує для економічного аналізу статистичну, виробничу, довідкову та інші види інформації. Тому обліково-аналітична система являє собою збір, опрацювання та оцінку всіх видів інформації, що використовується для прийняття управлінських рішень на мікро- і макрорівнях
Попова Л.В., Маслов Б.Г., Маслова І.А.	сутність обліковоаналітичної системи полягає в об’єднанні облікових та аналітичних операцій в один процес, проведенні оперативного мікроаналізу, забезпеченні безперервності цього процесу і використанні його результатів при виробленні рекомендацій для прийняття управлінських рішень

 

Основними завданнями обліково-аналітичної системи підприємства є:

– аналіз діяльності підприємства за вказаними напрямами;

– облік господарських операцій за цільовими напрямами на базі бухгалтерського обліку з додаванням нефінансових показників;

– контроль за використанням матеріальних та нематеріальних ресурсів, за правильним відображенням усіх господарських операцій на етапах планування, обліку та за достовірністю аналітичних даних;

– планування діяльності підприємства, зокрема господарських операцій; видів діяльності: операційної, інвестиційної, фінансової, податкової; центрів відповідальності та підприємства загалом;

– формування аналітичних бюджетів як джерел акумулювання планової, облікової та аналітичної інформації.
Прояв інформації, яка буде фіксуватися в системі обліково-аналітичного забезпечення, можна розподілити на три форми:

- Інформативна - надходить від об’єктів до органів управління.

- Керівна - рухається у зворотному напрямку.

- Перетворююча - становить інфомацію стратегічного рівня, певні програми змін, нові алгоритми тощо.

Завдання організації обліково-аналітичного забезпечення стратегічного розвитку підприємства:

- визначити оптимальну послідовність виконуваних інформаційних функцій;

- раціоналізувати інформаційні потокові процеси;

- оптимізувати використання інформаційних ресурсів та скоротити витрати на збереження й передачу інформації;

- оптимізувати інформаційний супровід логістичних процесів;

- організація роботи виконавців обліково-аналітичного процесу;

- організувати оперативний моніторинг та поглиблений динамічний аналіз показників розвитку;

- зменшити негативні прояви асиметрії надходження інформації;

- забезпечити багатоваріантне прогнозування показників розвитку;

- забезпечити підтримку прийняття рішень через розробку структурованого набору аналітичних звітів;

- розробити багаторівневу номенклатуру даних для відстеження траєкторії розвитку підприємства;

- формування єдиного інформаційного простору для всіх підсистем;

- стимулювання розвитку інформаційної інфраструктури на основі створення відповідних правових, економічних й технічних умов для здійснення ефективного інформаційного обміну;

- формування системи нормативно-довідкової інформації та баз даних;

- формування системи забезпечення обміну цільовою інформацією;

- впровадження елементів системи менеджменту знань і бази даних ситуаційного управління;

- формування підсистеми попередньої аналітичної обробки та ототожнення даних;

- підтримка гнучкості виробничиз процесів через забезпечення інформаційної прозорості й узгодженості рішень;

- планування розвитку й удосконалення обліково-аналітичної системи;

- автоматизувати збір та збереження даних щодо соціально-економічного розвитку підприємства;

- усунення інформаційних бар’єрів у взаємодії між підрозділами підприємства;

- розвинути потенційні можливості взаємного обміну даними в реальному часі між підприємством та контрагентамими.

Для виконання вищезгаданих завдань у режимі реального часу на підприємстві повинна функціонувати інформаційна система з відповідним програмним забезпеченням. На українському ринку програмних продуктів достатньо бухгалтерських та аналітичних програм.

Найвідоміші бухгалтерські програми Microsoft Excel, «1С:Бухгалтерія», «БЕСТ», «Електронна бухгалтерія», BAS ERP тощо.

До програм фінансового аналізу належать аналітичні програми „ИНЗК-АФСП”, „АНЗКАналитик”, „ФинЕксперт”, „БЕСТ-Ф” та інші, які призначені для оцінювання та аналізу поточного і прогнозованого фінансового стану підприємства, вибору найкращої стратегії його розвитку, для розроблення інвестиційних проектів і бізнес-планів, ефективного управління маркетинговою діяльністю тощо.

Ключову позицію в інформаційній системі займає система обробки даних:

- введення даних в інформаційну систему;

- проходження трансформації, або процесу, що передбачає різні форми маніпулювання даними і аналізу (такі як класифікація, сортування, підрахунок, підсумки), які трансформують дані в інформацію;

- вихід даних – це звіти, документи, інші системні кінцеві показники, які постачають необхідну інформацію для рішень і контролю виконання поставлених завдань.

Потреби різних організаційних рівнів і функціональних сфер менеджменту задовольняють п'ять головних типів інформаційних систем:

- діло-процесійні – комп'ютерна інформаційна система, що виконує щоденні поточні операції, потрібні для розвитку бізнесу, і забезпечує пряму підтримку на операційному рівні організації.

офісно-автоматизаційні – для полегшення зв'язку і підвищення продуктивності праці менеджерів і офісних працівників через документи і передавальні процеси. Може також містити електронний календар, телеконференцію, графіки та інше.

управлінсько-інформаційні – комп'ютерна інформаційна система, що постачає повсякденну інформацію і часто уможливлює доступ до поточної і ретроспективної інформації, потрібної менеджерам, передовсім середнього і нижчого рівнів. Система орієнтована на фактичні, операційні напрями діяльності й особливо важлива в плануванні, прийнятті рішень, контролюванні. Як правило, система підсумовує інформацію з операційно-ділових систем для підготовки поточних доповідей, які використовують менеджери.

системи підтримки рішення – комп'ютерна інформаційна система, яка підтримує процес прийняття управлінських рішень в ситуаціях, які недостатньо структуровані. Роблять спробу правильно спрямувати процес прийняття рішень за допомогою спеціальних прийомів, які допомагають менеджерам детальніше аналізувати ситуацію.

системи підтримки виконання рішень – комп'ютерні інформаційні системи, що підтримують виконання рішень і ефективне функціонування організацій на вищих рівнях. Такі системи переважно розроблені недавно і їх інколи називають виконавчо-інформаційними системами.

Створення бази даних дає такі переваги:

- одноразове введення інформації і отримання на її основі максимуму необхідної інформації;

- система може протягом великого періоду реалізовувати в установлений час всі покладені на неї функції з потрібною якістю;

- інформація доступна для модифікації.

Бази даних використовуються для вирішення таких завдань:

організації обліку внутрішніх та зовнішніх інформаційних ресурсів

накопичення та аналізу інформаційних ресурсів

організації доступу до зовнішніх та внутрішніх джерел інформації.

Мета аналізу фінансової звітності - дати оцінку результатів ефективності діяльності підприємства за звітний період і його поточного фінансового стану, своєчасно виявляти й усувати недоліки у основній діяльності та знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства та підвищення його платоспроможності.

Завдання аналізу:

1.      Проаналізувати склад, структуру та динаміку майна підприємства та джерел його формування;

2. Оцінити ефективність використання майна та оптимальності структури капіталу підприємства;

3. Проаналізувати доходи, витрати та фінансові результати роботи підприємства;

4. Провести аналіз надходження та вибуття грошових коштів підприємства;

5. Оцінити структуру та динаміку власного капіталу підприємства, тощо.

Обліково-аналітичне забезпечення - якісне інформаційне обслуговування суб’єктів безпеки шляхом створення динамічної системи збору своєчасних, якісних, у необхідному обсязі й актуальних даних у зовнішньому та внутрішньому середовищі, їх узагальнення, систематизація, аналіз та перевірка на достовірність, зберігання та ефективне використання для прийняття відповідних управлінських рішень.

Мета - поєднання облікових та аналітичних процедур для формування інформації з такими характеристиками:

поточної, для визначення рівня економічної безпеки на певний момент часу;

аналітичної, для створення інформаційного підґрунтя прийняття управлінського рішення;

стратегічної, для розроблення планів та прогнозів можливої зміни рівня безпеки.

Базові засади формування: 

- визначення основних та додаткових джерел інформації, які дають змогу чітко відстежувати найменші зміни у зовнішньому та внутрішньому середовищі та можуть бути використані для ідентифікації моменту виникнення та розвитку загроз та ризиків;

- розроблення критеріїв оцінки якості інформації, яка використовується в управлінні економічною безпекою підприємства;

- розроблення методики формування необхідного обсягу даних у системі обліку та послідовність подальшої трансформації облікованих даних в аналітичну інформацію;

- розроблення методики перевірки інформації з облікових даних та додаткових джерел.

Вимоги до формування:

- чітко та достовірно відображати всі господарські операції, що здійснюються на підприємстві;

- надавати інформацію щодо зміни зовнішнього середовища, які суттєво впливають або можуть у перспективі вплинути на рівень економічної безпеки підприємства;

- виявляти та відстежувати вплив окремих внутрішніх та зовнішніх чинників на рівень економічної безпеки підприємства;

- забезпечувати інформаційний супровід розроблення та прийняття рішень в управлінні економічною безпекою підприємства;

- забезпечувати незалежний контроль над функціонуванням усіх підрозділів підприємства;

- формувати інформаційний базис для складання планів та прогнозів розвитку підприємства.

Принципи функціонування системи обліково-аналітичного забезпечення:

- якість інформації забезпечується узагальненням даних із різних джерел та компетентністю працівників підрозділу безпеки під час аналізу та контролю;

- обсяг інформації повинен відповідати потребам суб’єктів безпеки;

- оперативність інформації визначає можливість прийняття превентивних захисних заходів та ефективність мінімізації втрат від зростання небезпеки;

- зменшення витрат на обліково-аналітичне забезпечення в управлінні економічною безпекою підприємства можливе через взаємодію підрозділу безпеки з іншими структурними одиницями

За допомогою аналізу фінансової звітності проводять:

- попередню (загальну) оцінку фінансового стану підприємства;

- аналіз кредитоспроможності підприємства та ліквідності його балансу;

- аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

- аналіз фінансових результатів підприємства;

- аналіз обігу оборотних коштів;

- оцінку потенційного банкрутства;

- аналіз дохідності (рентабельності);

- аналіз використання капіталу;

- аналіз рівня самофінансування;

- аналіз валютної самоокупності;

- аналіз ризиків;

- оцінку інвестиційної привабливості підприємства;

- прогнозування перспектив розвитку підприємства;

- аналіз потенціалу, тощо.

Методика аналізу залежить від поставлених цілей і задач, систематизованих організаційно-аналітичних засад, прогнозування показників бухгалтерської фінансової звітності, що включають: суб’єкти, об’єкти, мету, задачі, інструменти аналізу та опис процесів узагальнення і реалізації результатів аналізу.

Однією із важливих проблем аналізу бухгалтерської фінансової звітності в процесі обґрунтування економічних рішень, є отримання показників придатних для порівняння. В нестабільних умовах функціонування підприємства, що передбачає вибір методологічних основ фінансового обліку, ця проблема загострюється. Як наслідок, підвищена увага до процесу вибору облікових принципів, методів та прийомів при формуванні показників бухгалтерської фінансової звітності. Впровадження в практику бухгалтерського обліку можливості вибору принципів, методів та прийомів його ведення при формуванні показників бухгалтерської фінансової звітності дозволяє забезпечити відповідність звітних даних умовам, задачам та функціональній структурі кожного окремого суб’єкта господарювання, що сприяє найбільш повному використанню показників бухгалтерської фінансової звітності при обґрунтуванні рішень.

На сьогодні можна виділити дві групи питань:

Перша група – пов’язана з вибором принципів, методів та прийомів бухгалтерського обліку із існуючої нормативної бази та їх впливом на формування показників бухгалтерської фінансової звітності.

Друга група – питань пов’язана з відсутністю формулювання в нормативній базі вказівок щодо відображення у бухгалтерській фінансовій звітності окремих господарських фактів.

Варто пам’ятати, що для того, щоб оцінити ефективність діяльності підприємства, необхідно виявити й пояснити взаємозв’язок між компонентами фінансових звітів.

Аналіз фінансового стану має дві основні цілі:

‒ дослідити динаміку фінансово-господарської діяльності підприємства;

‒ підготувати інформацію, яка необхідна для прогнозування.

При цьому цілі будуть досягнуті в результаті рішення взаємозалежного набору аналітичних задач:

‒ визначення фінансового стану підприємства на момент проведення аналізу;

‒ виявлення тенденцій і закономірностей розвитку підприємства;

‒ визначення моментів, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства;

‒ виявлення резервів, які підприємство може використовувати для поліпшення фінансового стану.

Для аналізу фінансового стану використовується система взаємозалежних показників, які базуються на даних бухгалтерської й статистичної звітності підприємства. Такий аналіз іноді називають зовнішнім, оскільки він орієнтується тільки на публічну звітність підприємства. Вірогідність вихідних даних визначає цінність показників, за якими ведеться розрахунок.

Основний зміст зовнішнього аналізу складається з:

‒ аналізу абсолютних показників прибутку;

‒ аналізу відносних показників прибутку;

‒ аналізу фінансової стійкості і ліквідності балансу;

‒ аналізу ефективності використання притягнутого капіталу.

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов’язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства – акціонерів, банків, податкових адміністрацій – свій критерій економічної доцільності на власний вибір, виходячи з своїх інтересів. Після того, як фінансові звіти проаналізовані, слід зробити комплексну оцінку фінансового стану підприємства. Для комплексного аналізу фінансового стану підприємства необхідно оцінити тенденції найбільш загальних показників, які з різних сторін характеризують фінансовий стан підприємства. Показниками та факторами належного фінансового стану підприємства є:

стійка платоспроможність;

ефективне використання капіталу;

своєчасна організація розрахунків;

наявність стабільних фінансових ресурсів.

Основними джерелами інформації в аналізі фінансових результатів прибутку є накладні на відвантаження продукції, дані аналітичного бухгалтерського обліку за рахунками результатів, фінансової звітності ф. № 1 «Баланс (звіт про фінансовий стан)», ф. № 2 «Звіт про фінансові результати Звіт про сукупний дохід)», ф. № 3 «Звіт про рух грошових коштів», ф. № 4 «Звіт про власний капітал», ф. № 5 «Примітки до річної фінансової звітності».

Основні напрямки удосконалення методики аналізу бухгалтерської фінансової звітності:

‒ подальша розробка теоретичних основ методики;

‒ підвищення ефективності використання даних аналізу через приведення їх до співставності;

‒ правильна побудова форм бухгалтерської фінансової звітності таким чином, щоб максимально полегшити вивчення відображених в них господарських взаємозв’язків.

Ефективність проведення аналізу залежить від застосування різних типів моделей, що дозволяють структурувати та ідентифікувати взаємозв’язок між показниками. Оцінка фінансового стану підприємства в умовах ринкових відносин особливо важлива для вирішення конкуренції і фінансової стабільності, надійності підприємства як партнера.

На даний час великі підприємства ведуть облік за міжнародними стандартами фінансової звітності. Тому, окремим аспектом підвищення релевантності облікової інформації є її трансформація відповідно до концептуальних основ, відмінних від національної. В першу чергу даного роду трансформаційні дії стосуються приведення значень показників звітності до вимог міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ).

Перехід українських підприємств на міжнародні стандарти фінансової звітності обумовлений потребою отримання доступу до іноземних інвестицій. На сьогоднішній день існує два основних підходи до вирішення питання про приведення фінансової звітності до вимог міжнародних стандартів фінансової звітності:

види групування облікової інформації

типологічне групування

структурне групування

аналітичне групування

комбіноване групування

виділення однорідних економічних груп або типів явищ, спільних ознак та відмінностей між ними

встановлення складу (структури) якісно однорідної сукупності за певною ознакою

вивчення наявності та напряму взаємозв’язку між ознаками, покладеними в основу групування

поєднання принципів типологічного, структурного та аналітичного групування.

Два етапи:

1) трансформація бухгалтерської звітності, складеної відповідно до національних стандартів на звітність сформованої згідно до норм міжнародних стандартів фінансової звітності;

2) конверсія або ведення паралельно з національними стандартами обліку відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності.

Трансформація – це сукупність процедур перетворення фінансової інформації, складеної за одними правилами (наприклад, за П(С)БО), у звітні дані, складені за іншими правилами (у даному випадку за правилами МСФЗ).

Конверсія або паралельний облік – це облік, який ведеться в інших стандартах (наприклад, МСФЗ), на відміну від тих, за якими вже ведеться облік (наприклад, П(С)БО).

За умови конверсії кожна господарська операція реєструється двічі:

перший раз в системі обліку за П(С)БО;

другий – за МСФЗ; показники фінансової звітності за МСФЗ формуються на основі даних бухгалтерського обліку, який вівся за міжнародними стандартами.

На практиці вітчизняні підприємства в переважній більшості випадків використовують модель трансформації. В табл. 3 наведені варіанти трансформації фінансової звітності в цілях управління відповідно до вимог міжнародних стандартів фінансової звітності.

Таблиця 4

Варіанти трансформації показників фінансової звітності

Вид трансформації	Суть
Повна трансформація	За потреби використовуються коригувальні бухгалтерські проведення, які дозволяють усунути виявлені розбіжності між П(С)БО та МСФЗ. Для складання коригувальних бухгалтерських проведень використовується інформація з первинних документів. Узагальнена інформація у фінансовій звітності наводиться в національній валюті
Повна трансформація з урахуванням гіперінфляції	Передбачає врахування всіх змін, що здійснюються при повній трансформації, надання звітності в національній валюті з відповідним коригуванням, що відображає зміну купівельної спроможності грошей
Повна трансформація з урахуванням вимог щодо перерахунку показників в іноземну валюту	Звітність складається за умовами формування фінансової звітності при повній трансформації із врахуванням інфляційного фактору та із переведенням вартісного вираження показників фінансової звітності в іноземну валюту

 

Модель паралельного обліку.

Перевагами застосування моделі паралельного обліку є потенційно високий ступінь надійності облікової інформації та одночасність формування звітності за двома концептуальними основами.

До недоліків даної моделі слід віднести: трудомісткість організації паралельного обліку та необхідність понесення значних витрат.

Модель трансформації показників звітності не вимагає істотних витрат на організацію трансформаційних дій для складання фінансової звітності за міжнародними стандартами фінансової звітності, проте існує високий ризик щодо достовірності показників звітності та той факт, що звітність за міжнародними стандартами може, бути сформована тільки після складання звітності відповідно до національної концептуальної основи бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

У процесі трансформації облікової інформації при формуванні показників фінансової звітності за міжнародними стандартами слід керуватися наступними принципами:

1) повне висвітлення (в трансформаційному балансі повинні відображатися всі рахунки, що мають сальдо на кінець звітного періоду, в звіті про фінансові результати (звіті про сукупний дохід) – суми за всіма рахунками доходів та витрат, що були віднесені на фінансовий результат періоду або безпосередньо на нерозподілені прибутки;

2) послідовність (постійне (із року в рік) застосування обраної підприємством облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у разі змін у МСФЗ та з метою покращення якості представлення інформації. Зміни повинні бути обґрунтовані та розкриті у примітках);

3) порівнянність (крім показників на звітну дату та за звітний період форми звітності повинні містити аналогічну інформацію на початок звітного періоду та за попередній звітний період);

4) обачність (у разі використання облікових оцінок (резерви, забезпечення, актуарні розрахунки, амортизація тощо) потрібно застосовувати такі методи і способи, які б запобігали заниженню зобов’язань та витрат і завищенню активів та доходів);

5) превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми);

6) подвійний запис (будь-яка коригувальна операція відображається у трансформаційних таблицях одночасно за дебетом одного та кредитом іншого рахунку);

7) обґрунтованість (будь-яка коригувальна операція повинна бути підтверджена посиланням на розрахунок чи обліковий запис);

8) системність (у всіх трансформаційних проведеннях мають бути записані формули, щоб у разі змін виправлення чи видалення були зроблені в усіх пов’язаних розрахунках, розкриттях та звітних формах);

9) єдиний грошовий вимірник (усі розрахунки в трансформаційних файлах ведуться у функціональній валюті (зазвичай у гривнях) з наступним перерахуванням у валюту представлення (якщо вона відрізняється від гривні). Для балансових статей у такому випадку використовується офіційний обмінний курс на кінець звітного періоду; для доходів, витрат і грошових потоків – фактичний курс на дату кожної операції, а якщо це неможливо – середній курс за період);

10) орієнтованість на результат (метою створення трансформаційних файлів є побудова готової фінансової звітності з усіма числовими розкриттями).

Єдина методика проведення трансформації фінансової звітності у звітність згідно з МСФЗ відсутня. У кожному конкретному випадку на неї впливає:

специфіка фінансово-господарської діяльності;

особливості організації бухгалтерського обліку;

облікова політика;

наявність фінансових ресурсів;

кваліфікований персонал у даній сфері.

Алгоритм трансформації фінансової звітності в цілях відповідності форми та змісту показників вимогам міжнародних стандартів фінансової звітності базується на наступних етапах:

1) аналіз застосовуваної облікової політики та стану організації бухгалтерського обліку на підприємстві;

2) складання коригувальних бухгалтерських проведень та рекласифікація рахунків трансформаційного оборотносальдового балансу відповідно до МСФЗ;

3) підготовка фінансових звітів підприємства відповідно до вимог МСФЗ.

В контексті наведених етапів трансформації фінансової звітності доцільним є застосування деталізованих дій:

1. Проведення аналізу застосовуваної облікової політики та стану бухгалтерського обліку на підприємстві.

2. Розробка облікової політики та Плану рахунків бухгалтерського обліку відповідно до МСФЗ, затвердження їх наказом по підприємству.

3.Аналіз відповідності положень облікової політики вимогам національних П(С)БО та МСФЗ.

4. Підготовка вступної фінансової звітності за МСФЗ на дату переходу.

5.Аналіз рахунків оборотно-сальдового балансу та підготовка робочих документів.

6. Складання і узгодження коригувальних та рекласифікаційних бухгалтерських проведень.

7. Внесення коригувальних проведень і приведення рахунків у відповідність з вимогами МСФЗ.

8. Підготовка робочих таблиць для складання фінансової звітності відповідно до МСФЗ.

9. Підготовка форм фінансової звітності та розкриття до них.

Отже, управлінські та облікові дії щодо трансформації і консолідації показників звітності в цілях формування інформаційного забезпечення процесу управління надають управлінському персоналу масив релевантної інформації у форматі, що визначений індивідуальними інформаційними запитами, ідентифікованими в ході процесу прийняття управлінських рішень.

3. Звіт з управління: функціональне призначення, особливості формування та роль в процесі прийняття рішень

3. Звіт з управління: функціональне призначення, особливості формування та роль в процесі прийняття рішень

 Звіт з управління є документом, в якому підприємство розповідає про свої поточні справи та плани на майбутнє. Він повинен містити як фінансову, так і нефінансову інформацію, яка описує, в якому стані знаходиться компанія та розкриває ризики для її діяльності.

Інформацію, яку потрібно зазначити у звіті про управління розкриває Директива ЄС.  

Фінансова інформація – це дані щодо перспективи та стратегії розвитку підприємства, його дій за звітний період: покупки акцій або ж використання фінансових інструментів, наприклад, облігацій, ф'ючерсів або опціонів. А також про ризики – цінові, кредитні та інші, з якими компанія зіткнулася і до яких у неї є схильність. Дані про фінанси зі звіту про управління доповнюють фінансову звітність.

 Нефінансова інформація стосується навколишнього середовища та персоналу, досліджень, розробок і благодійності.

Звіт про управління повинен містити інформацію про справи в поточному календарному році. 

Звіт про управління – наслідок того, що Україна йде в Європу. Тому ставитися до подачі звітів доведеться відповідально, як це роблять в успішних країнах Європи. Там розуміють, що звіт – це обличчя компанії, яке допоможе у складній або спірній ситуації.

 По-перше, звіт обов'язково читають регулятори, щоб зрозуміти, як ваша компанія виконує закони. І на підставі зроблених зі звіту висновків регулятор може влаштувати перевірку або накласти штраф, якщо вважатиме, що компанія порушує закон.

По-друге, звіти читають профспілки та громадські організації, у яких можуть виникнути питання: наскільки відповідально ваш бізнес ставиться до захисту прав співробітників або до навколишнього середовища.

У звіті про управління також можна детально розповісти про успіхи компанії та її перспективи, описати ризики, які існують у бізнесі, і пояснити, за рахунок чого компанія здатна з ними впоратися. Звіт про управління може стати містком, що зміцнює лояльність до бренду компанії.

Даний Звіт розробляється для клієнтів, а не для податкової.

Структура звіту – це перше, на що звертають увагу читачі. Чудова структура – та, яка враховує інтерес цільової аудиторії і веде її від одного важливого питання до іншого. Для кожної цільової аудиторії ця структура буде різною.

Приклад. Чудовим прикладом стануть річні звіти "Нафтогазу": у звіті за 2014 був розділ про корупцію в газовій промисловості, у 2015 окремо пояснювалися субсидії, у 2016 – як газ з родовища потрапляє в твій будинок, а у 2017 – про перемогу в Стокгольмському арбітражі.

Vodafone як глобальна компанія з клієнтами по всьому світу, яких цікавить, чи зможуть вони і в майбутньому довіряти їй свої гроші та чекати високої якості послуг, у звіті за 2016 фокусується на стратегії розвитку компанії. А в 2018 вона зробила акцент на розвитку технологій і нових програмах для клієнтів.

Показники діяльності компанії найчастіше не цікаві нікому, крім аналітиків. Але саме вони є найкращим способом переконати в тому, що компанія надійна. Розкрити потенціал фінансових показників або успішних кейсів допомагає контент, який розкриває їхню суть у зрозумілій для читача формі.

 Контентом, який розкриє ваш бренд з нового боку, може бути все що завгодно: фінансова звітність, кейси, історії співробітників, плани на майбутнє, особливості виробничого процесу, стратегія розвитку. Навіть ризики, які, відповідно до Закону, потрібно показати у звіті про управління, можна піднести так, щоб довести надійність компанії – наприклад, пояснивши, чому компанія здатна успішно їм протистояти.

Основні джерела інформації про звіт з управління:

- Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.

- Методичні рекомендації зі складання звіту про управління, затверджені наказом Мінфіну від 07.12.2018 р. № 982.

- Директива Європейського Парламенту та Ради ЄС про щорічну фінансову звітність, консолідовану фінансову звітність і пов’язані з ними звіти певних типів компаній від 26.06.2013 р. № 2013/34/ЄС.

Таблиця 5

Специфіка структури Звіту для окремих категорій

Розмір/вид підприємства	Особлива інформація до розкриття
Великі підприємства, середня кількість працівників яких на дату складання річної фінансової звітності перевищує 500 осіб	Додатково включають: 1) стислий опис моделі діяльності підприємства; 2) опис політики*, яку проводить підприємство, щодо: - впливу на довкілля; - соціальних питань та соціального захисту працівників; - поваги прав людини; - боротьби з корупцією та хабарництвом; 3) результат такої політики; 4) основні ризики, пов’язані із зазначеними питаннями, що стосуються діяльності підприємства, а також здатність підприємства ефективно управляти цими ризиками; 5) основні нефінансові показники, що характеризують діяльність підприємства
* Якщо підприємство не проводить політики щодо зазначених питань, то нефінансова інформація повинна містити щодо цього чітке й аргументоване пояснення
Середні підприємства	Мають право не відображати нефінансову інформацію
Лістингові компанії*	Наводять окремо інформацію про корпоративне управління з урахуванням вимог Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. № 3480-IV та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. № 2664-III
* Підприємства – емітенти цінних паперів (ЦП), ЦП яких допущені до торгів на фондових біржах або щодо ЦП яких здійснено публічну пропозицію

За Методичними рекомендаціями, звіт про управління – документ, що містить фінансову та нефінансову інформацію, яка характеризує стан і перспективи розвитку підприємсва та розкриває основні ризики і невизначеності його діяльності.

Звіт про управління подається разом з фінансовою звітністю та консолідованою фінансовою звітністю в порядку та строки, встановлені законом. У разі подання підприємством консолідованої фінансової звітності подається консолідований звіт про управління.

Звіт про управління містить достовірну фінансову та нефінансову інформацію про діяльність підприємства, його стан та перспективи розвитку та розкриває основні ризики і невизначеності його діяльності.

Аналіз діяльності, стану та розвитку підприємства проводиться ураховуючи розмір та вид діяльності підприємства, і включає як основні фінансові, так і нефінансові (якщо необхідно) показники діяльності щодо певного виду діяльності, у тому числі інформацію екологічного та соціального характеру, з посиланням на відповідні показники річної фінансової звітності та пояснення щодо сум за відповідними показниками (якщо доречно).

З метою систематизації та співставності інформації звіт про управління рекомендується формувати за такими напрямами:

1) організаційна структура та опис діяльності підприємства;

2) результати діяльності;

3) ліквідність та зобов'язання;

4) екологічні аспекти;

5) соціальні аспекти та кадрова політика;

6) ризики;

7) дослідження та інновації;

8) фінансові інвестиції;

9) перспективи розвитку;

10) корпоративне управління (складають підприємства - емітенти цінних паперів, цінні папери яких допущені до торгів на фондових біржах або щодо цінних паперів яких здійснено публічну пропозицію).

Перелік напрямів та показників, які рекомендується розкривати у звіті про управління не є вичерпним. Підприємство може розкривати іншу інформацію, яку вважає за доцільне.

Великим підприємствам, середня кількість працівників яких на дату складання річної фінансової звітності перевищує критерій у 500 працівників, рекомендується включати у звіт про управління нефінансові показники діяльності, що містять інформацію щодо впливу його діяльності, зокрема на навколишнє середовище, довкілля, соціальні питання, у тому числі питання соціального захисту працівників підприємства, поваги прав людини, боротьби з корупцією та хабарництвом, а саме:

стислий опис моделі діяльності підприємства;

опис політики, яку провадить підприємство, щодо зазначених питань;

результат такої політики;

основні ризики, пов'язані із зазначеними питаннями, що стосуються діяльності підприємства, у тому числі (якщо доречно) ділові відносини, продукція або послуги, які можуть спричинити негативні наслідки у цих сферах, та яким чином підприємство здійснює управління цими ризиками;

основні нефінансові показники, що характеризують діяльність підприємства.

Якщо підприємство не провадить політики щодо зазначених питань, то рекомендується у нефінансовій інформації зазначати відповідне пояснення.

Середні підприємства мають право не відображати у звіті про управління нефінансову інформацію.

Підприємства у звіті про управління можуть наводити/розміщувати посилання на загальнодоступні джерела, які містять інформацію, розкриття якої передбачено цими Методичними рекомендаціями.

Звітним періодом для складання звіту про управління є календарний рік, який починається з 1 січня кожного року та закінчується 31 грудня того самого року.

Таблиця 5

Рекомендації щодо розкриття інформації у звіті про управління

Напрями	Призначення
Організаційна структура та опис діяльності підприємства	рекомендується наводити інформацію про організаційну структуру підприємства, його стратегію та цілі, сферу його діяльності за географічним розташуванням та галузевим спрямуванням, а також інформацію про продукцію та послуги, що виробляються/надаються підприємством, ринкову частку підприємства в різних сегментах, у яких здійснює свою діяльність підприємство (за наявності такої інформації) тощо
Результати діяльності	рекомендується наводити аналіз результатів діяльності підприємства, включаючи пояснення щодо динаміки розвитку підприємства протягом звітного періоду. Зазначену інформацію рекомендується відображати з урахуванням зростання/зменшення ціни, збільшення/зменшення обсягу реалізованих товарів і послуг, впровадження нової продукції та/або послуг або припинення виробництва окремої продукції та/або послуг, будь-яких суттєвих факторів, що вплинули на зміни у загальному товарообороті та отриманні прибутку
Ліквідність та зобов'язання	рекомендується наводити інформацію про основні джерела забезпечення ліквідності (активи, які забезпечують своєчасне виконання зобов'язань), наявні зобов'язання, їх види та строки їх погашення, умовні зобов'язання, їх види та оцінка їх можливого впливу на ліквідність. Також рекомендується наводити фактори, які впливають або в подальшому можуть вплинути на ліквідність
Екологічні аспекти	рекомендується наводити інформацію щодо впливу діяльності підприємства на навколишнє середовище, залежно від галузі, в якій функціонує підприємство та від заходів з охорони довкілля і зменшення впливу діяльності підприємства на навколишнє середовище. За цим напрямом рекомендується розкривати показники, що характеризують: - раціональне використання води; - управління відходами; - викиди парникових газів; - споживання енергії тощо
Соціальні аспекти та кадрова політика	рекомендується наводити інформацію про: - загальну кількість працівників та частку жінок на керівних посадах; - заохочення (мотивацію) працівників; - охорону праці та безпеку; - навчання та освіту персоналу; - рівні можливості працевлаштування; - повагу прав людини; - заходи з боротьби з корупцією та хабарництвом тощо
Ризики	рекомендується наводити інформацію про політику підприємства щодо управління операційними та фінансовими ризиками (ринковий ризик, кредитний ризик, ризик ліквідності) з описом їхнього впливу на діяльність підприємства, а також підходів або інструментів, які використовуються підприємством для зменшення впливу таких ризиків на його діяльність тощо
Дослідження та інновації	рекомендується наводити загальну інформацію про дослідження, інноваційну діяльність та розробки, які проводяться підприємством, обсяг витрат на такі заходи та їх вплив на діяльність підприємства
Фінансові інвестиції	рекомендується наводити загальну інформацію про фінансові інвестиції підприємства у цінні папери інших підприємств, фінансові інвестиції в асоційовані і дочірні підприємства тощо
Перспективи розвитку	рекомендується наводити інформацію про перспективи подальшого розвитку підприємства з урахуванням ризиків та викликів при здійсненні діяльності
Корпоративне управління	рекомендується наводити інформацію щодо: 1) органів управління, їх склад та повноваження, стратегії корпоративного управління; 2) скликання та проведення загальних зборів акціонерів; 3) структури акціонерів та їх частки в акціонерному капіталі; 4) власників цінних паперів з особливими правами контролю та опис цих прав; 5) діяльності підприємства стосовно операцій з власними акціями; 6) основних характеристик системи внутрішнього контролю; 7) дивідендної політики; 8) перспектив розвитку та удосконалення корпоративного управління; 9) політики підприємства стосовно адміністративних, управлінських та наглядових органів підприємства (вимоги до віку, статі, освіти, професійного досвіду, управлінського персоналу, цілі політики її реалізація та результати у звітному періоді тощо)

 

Якщо підприємство керується кодексом корпоративного управління або добровільно застосовує кодекс корпоративного управління, у звіті про управління рекомендується зазначати джерело, в якому можна знайти текст відповідних документів у вільному доступі.