Тема 3. Процес та етапи прийняття стратегічних рішень на різних рівнях управління

1. Процес прийняття управлінських стратегічних рішень

Процес прийняття стратегічних рішень є складним і баготостороннім. Прийняття стратегічних рішень не зводиться просто до висунення, оцінки та відбору варіантів. Цей процес проходить в умовах нестабільності зовнішнього середовища, що накладає певні обмеження і створює труднощі при плануванні, що підвищує небезпеку ризику. 

Процес прийняття стратегічних рішень відображено на рис. 1. 

Рис. 1. Процес прийняття стратегічних рішень 

Прийняття стратегічних рішень – це «центр», навколо якого обертається життя організації. Рішення можна розглядати як продукт праці, а його прийняття – як процес, що призводить до появи цього продукту. 

Сутнісну характеристику процесу прийняття рішень представлено в табл. 1. 

Таблиця 1. Визначення процесу прийняття стратегічних рішень 

Розглядаючи прийняття стратегічного стратегічне рішення як процес, спрямований на вибір дій людини, фірми чи групи осіб (підрозділів), неважко помітити, що дана економічна категорія перетворюється на психологічний процес, у якому наявні такі аспекти, як логіка, інтуїція, судження, раціональність. 

Отже, процес прийняття стратегічних рішень може мати інтуїтивний, заснований на судженнях, або раціональний характер. 

2. Підходи до прийняття стратегічних рішень

При визначені кола проблем в процесі прийняття стратегічних рішень в умовах невизначеності функціонування підприємництва необхідним є визначення факторів, що впливають як на сам процес, так й на ефективність прийнятого рішення, на його якість. Криворучко О.В., Цюцюра М.І., Цюцюра С.В. якість управлінського рішення розуміють як «ступінь його відповідності характеру задач функціонування, які дозволяють постійно розвиватися системі управління проєктами, тобто управлінські рішення забезпечують подальші шляхи розвитку системи за різноманітних умов формування економічних відносин». Тобто, під якістю стратегічного рішення можна розуміти те, наскільки підприємство досягло поставленої цілі та задач, а також відбувається подальший розвиток підприємства навіть з урахуванням умов невизначеності та ризикованості функціонування. На рівні підприємництва це характеризується тим, наскільки ефективно працюють бізнес-структури та відбувається розвиток підприємництва в країні в цілому. 

За думкою тих самих вчених, серед факторів, як впливають на якість та ефективність управлінського рішення, можна виділити – фактори внутрішньої природи та зовнішні фактори. Цілком зрозумілим є те, що фактори внутрішньої природи обумовлюються самою системою, яка приймає рішення та залежить від його мети та завдань, в той час як зовнішні фактори включають в себе вплив навколишнього середовища. Саме в цьому й виникає найбільша загроза ефективності прийнятого стратегічного рішення, тому що масштаб впливу навколишнього середовища важко прогнозувати та оцінити, а також виміряти можливість економічних та політичних коливань в сучасних умовах розвитку світу. Особливо важливим тут є те, що підприємство (підприємництво) та зовнішнє середовище перебувають у постійній взаємозалежності: зовнішнє середовище впливає на підприємство й навпаки. Тому й прийняття стратегічного рішення залежить не тільки від аналізу внутрішнього середовища, а потім зовнішнього, а й від оцінки впливу одне на одного та можливі наслідки цього впливу. Тобто, цей процес ускладнюється взаємозалежним характером факторів, які безпосередньо впливають на якість та ефективність прийнятого стратегічного рішення. 

Для того, щоб стратегічне рішення було якісним та ефективним виділяють різні підходи та методи його прийняття. 

Вороніна А.В. та Копил О.В. визначають наступні підходи до прийняття стратегічних рішень: 

інтуїтивний (заснований на відчутті, що вибір правильний). Серед недоліків можна визначити: статистично шанси на правильний вибір - низькі;

підхід, заснований на судженні (адаптаційні рішення) (в основі цього підходу лежить прийняття рішення, яке засновано на знаннях та усвідомленнях управлінця зі свого досвіду. Менеджер опирається на той варіант, що приніс найбільший успіх в минулому). Серед недоліків виділяються: судження неможливо співвіднести з ситуацією, яка раніше ніколи не відбувалась, тому досвіду її рішення просто немає;

раціональний підхід (раціональне рішення обґрунтовано аналітичним процесом, засновується на розрахунках та результатах стратегічного аналізу). Не залежить від минулого досвіду.

Серед цих всіх підходів найбільш обґрунтованим здається раціональний, який має аналітичне та розрахункове підґрунтя, але не можна казати, що інші два не мають права на існування. Найбільш ефективним може бути поєднання цих всіх підходів, тому що деякі знання не можна перекласти на цифри для розрахунків, а відчуття є немаловажною складовою успішності бізнесу. Тому, для якісного стратегічного рішення має бути застосування універсального підходу до його прийняття.

3. Етапи прийняття управлінських стратегічних рішень

Для досягнення мети лекції варто розглянути етапи процесу прийняття стратегічних рішень. Різні погляди вчених на етапи прийняття стратегічних рішень представлені в таблиці 1.

Таблиця 2. Етапи процесу прийняття стратегічних рішень

З таблиці 2 видно, що, в цілому, етапи мають одну основу та не надто різняться одне від одного. Якщо автор пропонує меншу кількість етапів, це не означає, що сам процес є менш трудомістким та масштабним. Сам процес, незалежно від кількості етапів, передбачає ідентифікацію проблеми, її діагностику, аналіз (підготовчий етап процесу), після цього мають бути запропоновані стратегічні альтернативи чи рішення, які засновуються на розрахунках та досвіді апарату, що включений в процес прийняття стратегічних рішень. Наступним є прийняття рішення та його реалізація. Але, саме на кожному етапі цього процесу, можуть виникати ризику різного ґенезу, що додає нових загроз ефективному прийняттю рішень. Тобто, до невизначеності умов функціонування підприємства в перспективі та ризиків, які виникають при цьому (політичний, інфляційний, валютний, військовий, ризик несплати платежів тощо), додаються ризики на кожному етапі процесу. А саме: на етапі підготовки може виникнути ризик неправильної ідентифікації проблеми, бачення її передумов та викривлене бачення наслідків для організації, неякісне використання ресурсів підприємства. На етапі винесення альтернатив стратегії та підготовки рішень може виникнути ризик некваліфікованих розрахунків чи помилки експертної оцінки, недостатнє врахування ситуації, що склалась та недооцінка її загроз, суб’єктивне ставлення до запропонованих альтернатив, що обмежує об’єктивне сприйняття реальності, викривлене чи неповне бачення майбутнього розвитку галузі, технологій виробництва тощо. На завершальному етапі процесу прийняття стратегічних рішень – реалізації – можуть виникнути ризики обмеження ресурсної бази, невиконання своїх обов’язків членами команди, недобросовісної конкуренції, постачання неякісної сировини чи продукції, непередбачувані ризики, які не було враховано тощо.

У таблиці 3 наведемо типові ризики, які можуть виникати на різних етапах прийняття управлінських рішень та методи їх оптимізації

Таблиця 3. Типові ризики на етапах прийняття управлінських рішень та методи їх оптимізації

Тобто, з урахуванням цього, видно масштабність та складність процесу прийняття стратегічних рішень підприємництвом, що ускладняється не тільки факторами макрорівня, але й іншими факторами в процесі розробки рішення та його реалізації. 

Рис. 3.2. Змістовне наповнення етапів прийняття управлінських рішень

4. Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте процес прийняття управлінських стратегічних рішень.

2. Які фактори впливають на процес прийняття управлінських стратегічних рішень?

3. Як умови невизначеності впливають на прийняття стратегічних рішень?

4. Які підходи до прийняття стратегічних рішень виділяють?

5. Опишіть один з підходів прийняття стртегічного рішення.

6. Зазначте етапи прийняття управлінських стратегічних рішень.

7. Наведіть практичний приклад прийняття управлінського стартегічного рішення.

5. Література до опрацювання теми