Тема 5. Індивідуальний і ринковий попит (2 години)

1. Крива індивідуального попиту.

В попередній темі ми проаналізували поведінку споживача, як він максимізує свою корисність, виходячи із системи його смаків та уподобань і наявного доходу, а також заданого рівня цін на різні товари.

Тепер ми розглянемо вплив зміни доходу та зміни цін на поведінку споживача, а точніше, питання про те, якою буде реакція споживача на зміну ціни блага при незмінності доходу і всіх інших цін. Дослідження цього питання, дає змогу побудувати криву індивідуального попиту на певне благо і далі з використанням кривих індивідуального попиту визначити ринковий попит.

Для побудови кривої індивідуального попиту на певне благо необхідно вияснити, як змінюється вибір споживача при зміні ціни блага.

Накреслимо графік в такій системі координат як для розширеного бюджетного обмеження.

Доход споживача = І, ціни = Р₁, Р₂, Р₃, Р₄ на товар Х. У- витрати на всі інші товари.

Якщо ціна на товар Х зменшується від Р₁ до Р₄, лінія бюджетного обмеження здійснює поворот праворуч навколо точки І.

Довжина кожного відрізка ON, ON_2, ON₃, ON₄ відповідає кількості товару Х, яку споживач був би готовий придбати за умови, що весь дохід витрачається на блага Х при кожній заданій ціні. Точки Е₁, Е₂, Е₃, Е₄ – точки рівноваги споживача при відповідних цінах.

Крива ціна—споживання з'єднує різні точки рівноваги споживача, що утворюються при зміні цін.

Якщо перенести точки E₁, E₂, E₃, E₄ кривої "ціна—споживання" в іншу систему координат, де по вертикальній осі відкладаємо ціни, а по горизонтальній — відповідні обсяги блага X, то отримаємо криву, що показує залежність обсягу блага, який індивід готовий спожити, від ціни.

Адже при ціні P₁ точка оптимуму споживача — E₁ і споживач готовий купувати товар у кількості X₁. При ціні P₂ відповідна кількість товару дорівнює X₂. І так далі.

Отримана лінія є кривою індивідуального попиту, яка встановлює зв'язок між обсягом попиту окремого споживача і ціною блага за інших рівних умов.

Крива попиту має властивості :

- рівень корисності змінюється вздовж даної кривої. Чим нижча ціна, тим вищий рівень корисності (на графіку це підтверджують криві байдужості, які піднімаються все вище і вище із падінням ціни).

2. Ринковий попит.

Під ринковим попитом мається на увазі попит усіх можливих споживачів даного блага. Якщо нам відомі криві індивідуального попиту на товар X, то можна побудувати криву ринкового попиту на благо X .

Нехай на ринку блага X є лише два споживачі.

Зазначимо, що на графіку індивідуальні криві попиту І та ІІ споживачів. Крива ринкового попиту отримується шляхом горизонтального додавання обсягів попиту споживачів за певного рівня ціни.

При заданому рівні ціни обсяг попиту = сумі обсягів попиту усіх споживачів даного блага.

Крива ринкового попиту має від’ємний нахил, так само, як і крива індивідуального попиту, але на відміну від останньої вона більш полога (більш еластична).

Має певні особливості:

- при збільшенні кількості споживачів крива ринкового попиту збільшується праворуч;

- нецінові чинники, що призводять до зсуву кривих індивідуального попиту, так само впливають і на рух кривої ринкового попиту.

3. Зміни доходу і попит.

Тепер ми маємо з’ясувати, який вплив здійснює зміна доходу споживача на стан рівноваги та обсяги попиту (за незмінних цін).

Креслимо графік:

Маємо різні рівні доходу: I₀, I₁, I₂, I₃ ( ціни на товари X та Y незмінні) і будуємо відповідну бюджетні лінії (при зростанні доходу бюджетна лінія зміщується праворуч).

Для кожного рівня доходу знаходимо точки оптимуму споживача E₁, E₂, E₃. З'єднавши їх отримаємо криву "доход-споживання". Вона показує співвідношення між доходом споживача і кількістю товару, що купується, при незмінності інших умов, які впливають на попит.

Конкретний вигляд кривої "доход-споживання" залежить від типу товарів (нормальної, низької якості).

Для нормальних товарів, яка є монотонне зростаючою, як на нашому графіку. Адже із збільшенням доходу при постійних цінах попит на обидва товари X та Y збільшується, тому що споживач може перейти на віддаленіші від початку координат криві байдужості. При зменшенні доходу попит зменшується, споживач змушений вдовольнятися меншим рівнем корисності.

Товари, споживання яких зменшується при збільшенні доходу, є товарами нижчої якості.

Крива "доход-споживання" починаючи з точки E₂ повертається назад.

До речі, один і той же товар може бути для одного споживача нормальним, для іншого – нижчої якості. Також, один і той же споживач може розглядати при певному рівні свого доходу якийсь товар як нормальний товар, а при збільшенні доходу вище цього рівня – як товар нижчої якості.

Додатково.

Функції Торнквіста

Шведський економіст Торнквіст запропонував спеціальні функції для 3-х благ – першої необхідності, другої необхідності та предметів розкоші.

Згідно з Торнквістом, функція залежності попиту від доходу для благ першої необхідності має вигляд:

$х\left(І\right) = \frac{{а}_1\times І}{І+{С}_1}, {а}_1 > 0, {С}_1 >0$

Очевидно, що $х\left(І\right)\to {а}_1, коли І \to \infty .$

Це означає, що досягнувши певного рівня доходу, людина не споживає більше хліба за подальшого зростання своїх доходів.

Для благ другої необхідності функція Торнквіста має вигляд:

х(І) = а₂(І – b₂) / (І + с₂), де

І ≥ b₂ , а₂ >а₁ , с₂ > 0.

Споживання цих благ починається після досягнення певного рівня доходу (наприклад аудіотехніка).

Для предметів розкоші функція має вигляд:

х(І) = а3×І (І – b₃) / (І + с₃), де І ≥ b₃ , b₃ > b₂ , с₃ > 0.

При зростанні доходу споживання предметів розкоші зростає до нескінченості. Графічно:

4. Зміни ціни і попит.

Зниження ціни товару X при незмінності інших цін і доходу знижує відносну ціну товару X, він стає дешевшим порівняно з іншими товарами, і тому споживач замінює у своєму споживанні цим товаром інші товари, які відносно подорожчали.

В той же час при зниженні ціни збільшується реальний дохід, тому при зниженні ціни ми отримуємо нову бюджетну лінію МN₂ замість старої лінії МN₁.

Первісний стан рівноваги споживача при початковій ціні блага X — точка E₁, відповідний обсяг попиту X₁, а новий стан рівноваги при нижчій ціні блага Х — точка E₂ якій відповідає обсяг X₂.

Таким чином, загальний ефект (E_T) від зміни ціни блага X полягає в зміні обсягу попиту на благо X за умови, що споживач при кожній ціні робить оптимальний вибір:

E_T = X₂ – X₁

5. Ефекти доходу і заміщення.

Загальний ефект від зміни ціни може бути розділений на два окремих ефекти: ефект доходу і ефект заміщення. Так відбувається, тому що зміна ціни блага має неоднозначний вплив.

Якщо, наприклад ціна зменшилась, то:

1) споживач може придбати таку кількість товару за меншу суму грошей і в нього ще залишаться гроші для додаткових покупок. Рівень добробуту зростає. Це рівнозначно збільшенню доходу. Тобто зміна ціни призводить до зміни реального доходу (І – номінальний доход, І/р – реальний доход). Це ефект доходу.

2) покупці споживатимуть більше товару, який подешевшав. А оскільки інші товари стали більш дорожчими, їхнє споживання зменшується. Тобто споживач замінює один товар іншим. Це ефект заміщення.

Розглянемо окремо дію кожного ефекту.

Є початкова лінія бюджетного обмеження ІN₁ ( рівняння: У = І – Р_X × X, Р_X – нахил) та початковий оптимальний вибір споживача E₁. Обсяг попиту на товар X буде X₁.

Зниження ціни поверне лінію бюджетного обмеження у положення ІN₂ (нахил, тобто Р_X^’, зменшиться).

Новий opt вибір – E₂, а новий обсяг – X_2. Загальний ефект X₂ – X_1.

Як же конкретно проявляється ефект заміщення?

Заміщення – це коли ми пересуваємося вздовж кривої байдужості, тобто споживання одного блага збільшується, а іншого зменшується.

Представимо, що після зменшення ціни споживач залишається на початковому рівні корисності U₁, зменшення ціни дозволяє йому купувати більше товару Х, тобто споживач змінює свій opt вибір і переходить у точку E₀. Для того щоб з’ясувати положення цієї точки, треба провести допоміжну бюджетну лінію M₀N₀. Вона дотична до U₁ у точці E₀ (забезпечує попередній рівень корисності) і паралельна ІN₂ (яка відображає нове співвідношення цін).

Залишаючись на попередньому рівні задоволення, споживач все рівно змінює свій opt вибір на користь блага, що подешевшало і переходить з точки E₁ у точку E₀. X₀ > X₁

При переході із точки E₁ у точку E₀ реальний доход споживача не змінюється. Ефект заміщення визначається як різниця:

E_S = X₀ – X₁, E_S > 0 завжди

(оскільки цей ефект завжди призводить до збільшення обсягу попиту на товар, який став дешевшим)

Але це ще не все. Внаслідок зменшення ціни зростає реальний доход споживача, і він має додаткові кошти, що вивільнилися, і може придбати більшу кількість інших товарів.

Споживач із точки E₀ переходить у точку E₂.

При цьому лінія бюджетного обмеження ІN₂ паралельна M₀N₀, значить нахил той самий, (а нахил –це ціна), тобто збільшення споживання від X₀ до X₂ показує зміну у споживанні за рахунок збільшення доходу при однаковій відносній цінні товару.

Отже, ефект доходу:

E_I = X₂ – X₀

Загальний ефект визначається як:

E_Т = X₂ – X₁

Отже, E_T = E_S + E_I.

Для нормальних товарів E_I >0, ⟾ E_T > 0

Для товарів нижчої якості при збільшенні доходу обсяг споживання зменшується. Ефект доходу для таких товарів з «мінусом». Але він рідко перевищує ефект заміщення, котрий E_S >0 (бо для товарів нижчої якості значення попиту діє), тому загальний ефект залишається з «плюсом».

Для товарів Гіффена значення попиту не діє, тому ефект доходу, котрий зі знаком «-» переважає додатний ефект заміщення, і загальний ефект E_T < 0.

6. Зміна цін і добробут споживача. Надлишок споживача.

Є випадки, коли деякі споживачі готові заплатити за товар вищу ціну, ніж ціна рівноваги.

Різниця між тим, скільки споживач готовий заплатити за товар, і тим скільки він дійсно платить на ринку, називається надлишком споживача (виграшем споживача).

Креслимо криву індивідуального попиту, і відмічаємо ціну рівноваги.

Кількість Q₁ споживач готовий купити за ціну P_1.

Його загальна вигода = Q₁ × P₁ = площа прямокутника ОP₁A₁Q₁

Витрати = P_E × Q₁ = площі прямокутника ОP_EKQ₁.

Надлишок = площі P_EP₁A₁K

За наступну одиницю товару споживач готовий заплатити P₂, надлишок = площі P_EP₂A₂K₂ і т.д. Чисельно чиста вигода споживача при купівлі Q₃ одиниць товару = сумарній площі заштрихованих прямокутників.

Для ринкового попиту надлишок всіх споживачів даного товару на ринку, що перебуває в стані рівноваги Е, відповідає площі трикутника AEP_E

Надлишок споживача є своєрідним мірилом добробуту споживачів, який утворюється на ринку окремого блага.

7. Презентація до теми 5

Презентація до теми 5.ppt

8. Відео до теми 5