Тема 10. Монополістична конкуренція та олігополія (2 години)

1. Монополістична конкуренція.

Більшість реально існуючих галузей організовані як суміш повної конкуренції та чистої монополії, що утворює монополістичну конкуренцію та олігополію.

Монополістична конкуренція — це такий тип ринкової структури, де:

1) на ринках діє багато покупців і продавців, частка кожного незначна;

2) продукція різних виробників неоднорідна (диференційована);

3) вхід на ринок і вихід з нього вільний;

4) виробники не взаємодіють між собою;

5) поінформованість про ціни, обсяги та попит є повною.

Як бачимо головна відмінність – диференціація продукції. Слід зазначити, що ступінь диференціації невисокий і досягається за рахунок торгових марок, тобто дещо відмінної якості продукції, та реклами.

Завдяки диференціації споживачі здатні розрізнити на ринку продукцію різних фірм, отже, попит на продукцію окремої фірми вже не є абсолютно еластичним, хоча й залишається високо-еластичним. Це означає, що фірми мають певну ринкову владу і можуть варіювати ціни (дуже обмежено) без ризику втратити всіх покупців.

Крива попиту на продукцію окремої фірми має традиційний нахил униз, хоча вона і близька до горизонтальної абсолютно еластичної лінії (як у випадку повної конкуренції). Крива MR проходить нижче кривої D (як у випадку монополії).

Задача максимізації прибутку розв'язується графічно: по правилу граничного випуску МR=МС знаходимо оптимальний випуск Q_MК. А потім з допомогою функції попиту знаходимо ціну Р_MK.

Фірма отримує економічний прибуток, якщо Р_MK>АС_MK (чисельно прибуток = площі прямокутника Р_MKE_MKBАС_MK).

Якщо Р_MK<АС_MK – збиток.

Умови беззбитковості і закриття такі ж, як і для повної конкуренції та монополії.

Точка E_MK є станом короткострокової рівноваги монополістично конкурентної фірми.

Стан довгострокової рівноваги монополістично конкурентної фірми відрізняється і від монополії, і від досконалої конкуренції.

На перетині МR_MK та LRMC знаходимо Q_MK. Стан довгострокової рівноваги монополістично конкурентної фірми визначається точкою E_MK(P_MK,Q_MK) на кривій попиту D_MK і кривій довгострокових середніх витрат LRAC, причому ціна P_MK = LRAC, тобто економічний прибуток відсутній (як для повної конкуренції, і це відрізняє монополістичну конкуренцію від монополії).

Але P_MK вища за min LRAC, на рівні якого встановилася б конкурентна ціна. Це відрізняє монополістичну конкуренцію від досконалої. Монополістична конкуренція через відкритість галузі для входження нових фірм не дає можливості отримувати економічний прибуток у довгостроковому періоді - спрацьовує конкурентний механізм.

Проведемо лінію конкурентної ціни і бачимо , що випуск Q_С був би більший, а ціна P_C була б нижчою. Отже, ефективний обсяг випуску в умовах монополістичної конкуренції не досягається і обмежених ресурсів витрачається більше, ніж у випадку досконалої конкуренції.

Водночас в умовах монополістичної конкуренції через відкритість галузі для фірм-новачків немає можливості отримувати економічний прибуток у довгостроковому періоді – спрацьовує конкурентний механізм.

Як бачимо монополістична конкуренція – це дійсно суміш характерних рис і монополії і повної конкуренції.

Одним із пояснень нижчої ефективності цієї ринкової структури є те, що монополістично конкурентні фірми мають додаткові видатки на диференціацію продукції та її рекламу, що збільшує вартість виробництва, скорочує обсяги і веде до підвищення цін. Це своєрідна плата суспільства за повніше задоволення смаків споживачів та за інформування їх щодо переваг окремих товарів або послуг на ринку неоднорідної продукції.

2. Олігополія.

Олігополія – це такий тип ринкової структури, де:

1 - на ринку діє кілька продавців;

2 - продукція може бути і стандартизованою, і диференційованою;

3 - існують певні бар'єри для входу на ринок;

4 - виробники мусять враховувати поведінку конкурентів, тобто діють стратегічно;

5 - повна поінформованість.

Найважливіша риса – стратегічна поведінка продавців: фірма-олігополіст мусить розробляти стратегію своїх дій на ринку з урахуванням потенційних зустрічних дій своїх конкурентів.

Фірми, прагнучи до максимальних прибутків в короткостроковому періоді, вступають у конкурентну боротьбу і взаємодію із суперниками.

Моделі поведінки фірм при олігополії досить різноманітні і виходять із різних підходів щодо сценаріїв стратегічної поведінки фірми.

Ми розглянемо 3 моделі стратегічної поведінки учасників олігопольного ринку. Це модель ламаної кривої попиту, картель та модель домінуючої фірми (або цінового лідерства).

1. Модель ламаної кривої попиту.

Фірма в умовах олігополії перебуває у стані рівноваги E(Q_E,P_E). Основне припущення моделі полягає у різній реакції конкурентів на підвищення та зниження ціни окремою фірмою. При зниженні ціни конкуренти також будуть знижувати ціну, щоб не втратити своїх покупців, тому попит D₁ на продукцію фірми у цьому випадку низькоеластичний. При спробі підвищити ціну на свою продукцію конкуренти залишать власні ціни без змін, тому фірма стрімко втрачатиме своїх покупців – попит D₂ у цьому випадку високоеластичний (Проведемо лінію D₂ і МR₂).

Об'єднана крива попиту має вигляд ламаної лінії, яка складається з двох відрізків ВЕ та ЕF. Об'єднана лінія граничної виручки МR також складається із двох відрізків ВА та КС.

Накреслимо лінії граничних витрат МС₁ та МС₂. Правило граничного випуску МR=МС за олігополії демонструє жорсткість цін (зміна МС₁ до МС₂ не приводить ні до зміни обсягу Q, ні до зміни ціни P – через існування розриву на кривій граничної виручки).

2. Картель

Олігополістична конкуренція досить жорстка і може вести до великих втрат для її учасників. Тому олігополісти з метою збільшення і гарантії отримання прибутків ідуть на утворення картелю - змови фірм щодо майбутніх обсягів випуску і цін.

Розглянемо галузь, де діє кілька однакових фірм.

Якби галузь була конкурентна, то ринкова рівновага досягалась би в точці Е₀ (І), а кожна фірма перебувала би в стані рівноваги Е₀ (ІІ), де немає економічного прибутку. Тому фірми домовляються про дотримання високої ціни і визначають обсяги кожної фірми. Таким чином, вони утворюють картель.

При організації картелю фірми повинні:

1) узгодити спільну ціну і галузевий обсяг випуску Q;

2) встановити квоти кожного учасника;

3) виробити механізми контролю за виконанням угоди.

Через те що мета угоди - максимізація прибутку її учасників, для розрахунку спільних ціни та обсягу використовується модель монопольного ціноутворення, яка забезпечує найвищі прибутки виробникам.

Ціна встановлюється високою – так, як при монополії (бо так забезпечуються найвищі прибутки). Рівноважний стан картелю у точці Е_K(І). Фірма ж сприймає цю ціну як задану (ІІ), а її обсяг випуску q_K менший за q₀. Ці q_K для кожної фірми визначаються таким чином, щоб їх сума дорівнювала Q_K. Тоді фірма отримує прибуток, який чисельно дорівнює площі прямокутника.

Але тут завжди існує спокуса для фірми збільшити свою частку до q₁ (щоб отримати більший прибуток). Та коли всі учасники підуть на порушення угоди, то галузевий випуск зросте до Q₁ (І), а такий обсяг неможливо реалізувати не лише за ціною P_K, а й за попередньою ціною P₀ (через обмеженість попиту).

3. Модель домінуючої фірми.

Домінуюча фірма – та, яка в певній галузі забезпечує значну частину галузевого випуску, завдяки перевагам у нижчих витратах.

Домінуюча фірма визначає ринкову ціну і свій обсяг випуску, а всі інші фірми, які приймають ринкову ціну, встановлюють лише обсяг випуску.

У галузі є N малих фірм і одна домінуюча фірма. Якби її не було, то малі фірми могли б постачати на ринок кількість Q₀ за ціною P₀:

Попит на продукцію домінуючої фірми починається з ціни P₀ (за якої і вище якої фірма нічого не продасть). За рахунок нижчих витрат домінуюча фірма може забезпечити нижчу ціну Р_d (Q_d – на перетині МR та МС).

За цією ціною на ринку буде продана кількість Q_Ринк а малі фірми поставлять на ринок за такою ціною кількість Q_N

Різниця між Q_Ринк та Q_N = Q_d

Таким чином, домінуюча фірма визначає ринкову ціну і свій обсяг випуску, а всі інші малі фірми – лише обсяги (вони є ціноодержувачами).

Такий спосіб олігополістичного ціноутворення має назву лідерство у цінах.

Взагалі, коли одна фірма, не обов'язково домінуюча, оголошує про зміну цін, а інші фірми сприймають це як сигнал для такої ж зміни для себе – це також лідерство у цінах.

3. Моделі дуополії і теорія ігор.

Дуополія – це олігополія з двома фірмами.

В умовах дуополії фірми ведуть або суперництво, або змовляються.

Суперництво веде до цінових війн.

Цінова війна – це послідовність знижень цін фірмами-суперниками. Одна з фірм знижує свою ціну для того, щоб переманити до себе всіх покупців (адже фірм лише дві), в результаті чого виручка зросте, збільшиться прибуток. Ясно, що фірма-суперник, бажаючи не допустити цього, також знизить свою ціну і так далі буде продовжуватись, поки фірми не досягнуть рівня незбитковості. Тоді галузь опиниться у стані конкурентної рівноваги. Від цінових війн виграють споживачі і суспільство в цілому, а програють учасники-олігополісти.

На конкуренції за цінами базується модель Бертрана.

В основі моделі – припущення, що кожна з двох фірм, регулюючи ціну очікує, що суперник залишить свою ціну без змін.

Знизивши ціну фірма А збільшує обсяг до Q_А. У відповідь фірма Б також знижує свою ціну і збільшує обсяг до Q_Б. Так відбувається до тих пір, поки фірми не досягнуть того стану, коли Р=min AC, а кількість продукції відповідатиме тій, що склалася б на конкурентному ринку.

Модель Курно базується на суперництві обсягами виробництва. Центральний елемент моделі – те, що кожна фірма визначає свій обсяг випуску, виходячи із припущення про незмінність обсягу випуску суперника. Ціна в цьому випадку визначається саме обсягами випуску у відповідності до лінійної кривої ринкового попиту

Процес зміни обсягів випуску продовжується доти, поки фірми не зійдуться на однакових обсягах, причому в стані рівноваги Курно кожна фірма забезпечує третину ефективного конкурентного обсягу, а разом галузь випуску 2/3 конкурентного обсягу, тоді як чиста монополія – лише половину його.

Суперництво за обсягами виробництва у моделі Курно не приводить ринок до стану конкурентної рівноваги (на відміну від моделі Бертрана).

4. Презентація до теми 10

Презентація до теми 10.ppt

5. Відео до теми 10