Теоретичний матеріал до теми 9: Формування механізму інвестиційної привабливості біоекономіки

1. Роль і значення інвестиційної складової розвитку біоекономіки

Розвиток біоекономіки забезпечує підвищення національної конкурентоспроможності завдяки науково-технічному прогресу, запровадженню передових біотехнологій, розвитку відповідних інституцій. Важливою складовою державного регулювання розвитку біоекономіки є інвестиційна політика. Тому важливим є спрямування державної інвестиційної політики на стимулювання інвестицій для створення стабільних та, відповідно, прогнозованих умов, що надавали можливість залучати необхідний обсяг надходжень галузі біоекономіки, оскільки вони потребують модернізації та забезпечують значну віддачу від інвестицій.

Державне регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом прямого (адміністративно-правового) та непрямого втручання в інвестиційну діяльність.

Держава здійснює регулювання інвестиційної діяльності у формах, а саме: 1) створення досить сприятливих економічних умов для формування інвестування, шляхом застосування податкової політики; амортизаційної політики (методи прискореної амортизації); розширення використання заощаджених коштів населення та інших коштів позабюджетних джерел; розвиток можливостей застосування застави при кредитуванні інвесторів; фінансовий лізинг; створення сприятливих умов суб'єктам інвестиційної діяльності формування власних грошових фондів розвитку;

2) пряма участь держави в заснуванні інвестиційній діяльності, яка здійснюється в формі капітальних вкладень, шляхом: розроблення, затвердження і фінансування інвестиційних проєктів, за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; надання на засадах конкурсу державних гарантій по проектах, що здійснюються за кошти державного та місцевих бюджетів; випуск облігаційних запозичень для фінансування конкретних інвестиційних проєктів;

3) непрямі форми регулювання державою інвестиційної діяльності, шляхом: регулювання бюджетної податкової політики; регулювання грошово-кредитної політики; регулювання фондового ринку;

4) інші сучасні форми регулювання інвестиційної діяльності, способом: експертизи інвестиційних проектів; захисту законних інтересів та прав суб'єктів інвестиційної діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про інвестиційну діяльність» державне регулювання інвестиційної діяльності включає: 1) управління державними інвестиціями; 2) регулювання умов інвестиційної діяльності; 3) контроль за здійсненням інвестування всіма інвесторами та іншими учасниками інвестиційної діяльності

Регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом:

надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв;

державних норм та стандартів;

заходів щодо розвитку та захисту економічної конкуренції;

роздержавлення і приватизації власності;

визначення умов користування землею, водою та іншими

природними ресурсами;

політики ціноутворення;

проведення державної експертизи інвестиційних проектів;

інших заходів.

Інструменти прямого регулювання забезпечують безпосередній вплив держави на суб'єкти інвестиційної діяльності. Серед них передусім можна виділити нормативно-правові акти, програми, норми амортизаційних відрахувань, бюджетне фінансування, державні закупівлі тощо. Інструменти непрямого регулювання впливають на суб'єктів інвестиційної діяльності опосередковано через їх економічні інтереси. До них належать інструменти податкової, грошово-кредитної та зовнішньоекономічної політики держави.

Для регулювання грошових потоків у інвестиційній сфері доцільно поєднувати методи грошово-кредитної і фінансової політики. Грошово-кредитна політика може бути розроблена на довгострокову перспективу і через те вона є пріоритетною. Фінансова політика визначається фінансовими можливостями держави формувати в достатньому обсязі бюджет розвитку.

Слід зазначити, однак, що напрями економічної політики такі, зокрема, як, структурно-галузева, амортизаційна, податкова, грошово-кредитна політика тощо, безпосередньо пов'язані з інвестиційною політикою і обумовлюють одна одну. Більше того, названі напрями економічної політики можуть бути подані як складна ієрархічна система, в якій виникають власні внутрішні ефекти функціонування.

Вважаємо, що інвестиційна політика України на сучасному етапі перш за все повинна бути спрямована на створення необхідних умов для залучення і концентрації коштів на потреби розширеного відтворення основних засобів виробництва у галузях біоекономіки, а також забезпечення ефективного і відповідального використання цих коштів та здійснення контролю за ним.

Основними завданнями державної інвестиційної політики розвитку біоекноміки є:

- орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України;

- визначення державних пріоритетів інвестиційного розвитку України;

- удосконалення нормативно-правової бази у сфері інвестиційної діяльності у галузях біоекономіки;

- створення умов для збереження, розвитку й використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу розвитку біоекономіки;

- забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку біоекономіки;

- ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інвестиційної діяльності у галузях біоекономіки, зокрема, підтримка підприємництва у науково-виробничій сфері;

- розвиток міжнародної науково-технологічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної біотехнологічної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок;

У новій фінансовій перспективі ЄС 2014-2020 рр. інновації (в т. ч. у розвиток біоекономіки) будуть фінансуватися в рамках програми Horizon 2020. Це механізм Європейського Союзу для фінансування діяльності, спрямованої на підтримку ідеї «Інноваційного Союзу в Європі 2020», метою якої є забезпечення конкурентоспроможності Європи в світі. Попередній бюджет програми становить 80 млрд євро. Horizon 2020 передбачає значне процедурне спрощення доступу до інвестицій. З цією метою регуляторні норми будуть приведені до єдиного стандарту. Програма об'єднує вже наявні досягнення в сфері науки та інновацій, які фінансувалися коштами рамкових програм, направлених на дослідження і технологічний розвиток. Horizon 2020 також відноситься до рамкової програми, спрямованої на підвищення конкурентоспроможності та інноваційності. У рамках цієї програми можна фінансувати такі заходи: зміцнення позицій лідерів у сфері інновацій (надаються значні інвестиції для розвитку ключових технологій, а також підтримуються малий і середній бізнес); стабільний розвиток транспорту і мобільності; популяризація технологій, пов'язаних з відновлюваною енергією; забезпечення безпеки продуктів харчування.

Питання спрямування інвестицій в дослідження, інновації та навички є базовими у Європейській стратегії розвитку біоекономіки. Стратегія мобілізує державні і приватні інвестиції (наприклад, спільне підприємство «Біоіндустрія» з майже 1 млрд. євро фінансування ЄС, яке має залучити 2,7 млрд. євро приватних інвестицій) та ініціює стратегії розвитку біоекономіки на національному та регіональному рівнях (зокрема, на поточний момент розроблено десять національних стратегій і ще п'ять знаходяться в стані розробки).

Питання здійснення інвестицій в розвиток біоекономіки є надзвичайно актуальними, тому що навіть коли дані показують, що об'єднані біоіндустріальні галузі вклали 600 мільйонів євро в європейську економіку і забезпечили 3,2 мільйона робочих місць, біопромислові галузі як і раніше розглядаються як «нові» і, отже, ризиковані інвестиції для промисловості.

Програма Консорціуму біоекономічних підприємств (BBІ JU) заснована на концепції залучення державного фінансування, так що приватні інвестиції з галузі будуть вносити мінімум 2,73 мільярда євро проти державного внеску в розмірі 975 мільйонів євро протягом тривалості програми з 2014 по 2024 рік. Дані показують, що до січня 2015 року капітальні інвестиції членів BBI JU в регіони ЄС склали 2,16 млрд. євро, а до січня 2016 року - до 4 млрд. Євро. Створення BBI JU покликане дати сильний політичний сигнал для здійснення інвестицій в біопромисловість на рівні ЄС. Зокрема, необхідно відмітити спрямованість даної структури на забезпечення стабільної довгострокової діяльності, яка дозволяє здійснювати стратегічне програмування в промисловості. Ця стабільність буде мати вирішальне значення для залучення і забезпечення довгострокових інвестицій з приватного сектора, зокрема для демонстрації і та розгортання великомасштабної діяльності. Одна з цілей BBI JU полягає в тому, щоб полегшити умови для довгострокового розгляду політики розвитку біоекономіки, забезпечуючи стабільність і передбачуваність для створення спільного мережевого підходу в різних галузях промисловості. Ця співпраця повинна перетнути існуючі географічні кордони і об'єднати учасників на всіх етапах ланцюжка створення вартості. BBI JU є де-ризикованим капіталовкладенням, забезпечуючи спільне фінансове зобов'язання та спільно визначаються програми шляхом об'єднання ресурсів з державного та приватного секторів з використанням загальної платформи. Йдеться про узгодження ресурсів, цілей і стратегій, які повинні повернути Європу в гонку за найсильніші галузі, засновані на біотехнологіях, і де вона може навіть стати лідером в певних областях і в певних ланцюжках створення вартості.

Реальна цінність спільної програми діяльності підприємств на основі біоіндустрії полягає в тому, що держава і приватний сектор тісно співпрацюють один з одним. ЄС і держави-члени можуть розробити адекватну, стабільну і послідовну політику, що стимулює інвестиції в інновації та регіональний розвиток, сприяючи тим самим швидкому розвитку ринків біотехнологічної продукції на комерційній основі. Цей підхід дозволить потім залучити додаткові приватні інвестиції і спонукатиме промисловість продовжувати інвестувати в розвиток біоекноміки в Європі.

Рівні інвестування BBI JU, доступні для учасників, розрізняються залежно від типу організації. Бенефіціари, такі як університети, інші академічні та освітні установи, некомерційні організації та регіони, отримують фінансування в розмірі 100% від їх витрат на інноваційну діяльність, дослідницьку роботу, а також за координацію і підтримку.

Велика промисловість може отримати фінансування для флагманських і демонстраційних проектів до 70% прийнятних витрат в цих інноваційних діях BBI JU. Велика промисловість не отримує коштів для участі в дослідженнях та інноваціях BBI JU або координації та підтримки. Малі та середні підприємства отримають 100% фінансування для досліджень і інноваційних процесів BBI JU, а також дії по координації і підтримки і 70% прийнятних витрат на флагманські і демонстраційні проекти

У 2017 р. програмою BBI JU затверджено близько 65 проектів для фінансування за всім спектром проектів (RIA, CSA, IA DEMO і Flagships). До них відносяться дії, що охоплюють такі сегменти ланцюжка створення вартості, які спрямовані на:

• створення нових виробничо-збутових ланцюжків на основі розробки стійких систем збору і подачі біомаси з підвищеною продуктивністю і поліпшеним використанням сировини для біомаси (в тому числі побічних продуктів);

• розблокування використання і валоризації відходів та лігноцелюлозної біомаси;

• приведення існуючих ланцюжків створення доданої вартості до нових рівнів за рахунок оптимізації використання сировини і промислових побічних потоків, пропонуючи на ринок інноваційні продукти з доданою вартістю, що створює ринкову привабливість і підсилює конкурентоспроможність галузей сільського господарства і лісового господарства ЄС;

• доводячи технології до зрілості у вигляді досліджень і інновацій, шляхом модернізації та створення демонстраційних і флагманських біоресурсів, які будуть обробляти біомасу в ряді інноваційних продуктів.

Програма BBI JU націлена на розгортання стійкого біотехнологічного ланцюжка створення вартості, зосередивши свої дії на пріоритетних питаннях:

• біовідходи і побічні продукти вважаються пріоритетною сировиною. До них входять муніципальні відходи, стічні води, побічні продукти з харчової промисловості, сільськогосподарські та лісові відходи;

• реконверсії маргінальних земель і земель напівзасушливих районів для виробництва спеціалізованих культур;

• зосередження уваги на біоресурсах другого покоління для виробництва біопалива;

• підвищення продуктивності промислових багатоцільових культур;

• розгортання нових ланцюжків поставок сировини: лігноцелюлозних залишків від сільськогосподарської діяльності та лісових залишків;

• створення білка з побічних потоків агропродовольчих матеріалів і вилучення фосфору і калію для розробки нових добрив;

• скорочення внесення добрив і збільшення врожайності.

Досягнувши своєї мети щодо збільшення інвестицій в європейський промисловий сектор, заснований на використанні біотехнологій, програма BBI JU матиме широкі екологічні та соціально-економічні вигоди для європейських громадян та сприятиме встановленню Європи як ключового гравця в дослідженнях, демонстрації та впровадженні передових продуктів на основі біопродуктів і біопалива.

Прикладом важливості інвестиційної політики для розвитку біоекономіки слугує також «Дорожня карта 2050» Європейської паперової промисловості, в якій детально описані шляхи та інвестиції, необхідні для скорочення викидів вуглекислого газу на 80% при створенні на 50% більше доданої вартості. У «Дорожній карті» передбачається необхідність збільшення інвестицій в розмірі 44 млрд євро, що є більшим на 40% нинішніх рівнів, для переведення цієї промисловості в Європі на біооснову та забезпечення розвитку низьковуглецевої біоекономіки до 2050 року

Прикладом значних інвестицій в розвиток біоекономіки може слугувати Фінляндія. У результаті останніх структурних змін в IT-галузі в Фінляндії з'явилася достатня кількість доступних для найму висококваліфікованих фахівців, а довгострокові вкладення в розвиток інноваційної підприємницької екосистеми роблять країну привабливою площадкою для розвитку як бізнесу, так і науково-дослідницької діяльності. Міцна індустріальна база, помножена на ноу-хау і доступність деревної сировини - це також відмінна основа для розвитку проектів, пов'язаних з біоенергетикою і біоекономікою. Зокрема, Sunshine Kaidi - компанія, що входить в найбільший китайський біоенергетичний концерт, повідомила про те, що планує витратити близько мільярда євро на будівництво центру біопереробки в Кемі. Китайська компанія China CAMC Engineering спільно з фінською Boreal Bioref підписали угоду про будівництво центру біопереробки відходів, спорудження якого обійдеться близько 780 мільйонів євро. Компанія з США Acorda придбала фінську Biotie Therapies приблизно за 320 мільйонів євро.

Прикладом інвестиційного проекту розвитку біоекономіки може слугувати діяльність першого в світі біопереробного завод з виробництва поновлюваного дизеля на основі деревини в м. Лаппеенранта, Фінляндія. Біопереробний завод працює на основі процесу гідрообробки і виробляє приблизно 120 млн літрів поновлюваного палива UPM BioVerno щорічно. На будівництво цього заводу було витрачено 175 млн євро, завод безпосередньо створить 50 робочих місць, а побічно - ще 150 додатково.

На розташованому неподалік від містечка Йоутсено заводі Metsä Fibre («Мется Файбр»), що входить до групи компаній Metsä ( «Мется»), вже зараз налагоджено виробництво біогазу з деревної тріски. Вироблений заводом біогаз за складом схожий з пріродниим азом.

Фінська енергокомпанія Fortum ( «Фортум») будує завод з виробництва біопалива для вантажних суден на південному сході Фінляндії. Новий комплекс буде інтегрований в існуючу електростанцію міста Йоенсуу. В якості сировини для виробництва біопалива планується використовувати відходи лісопромислового виробництва, а також деревна біомаса.

Компанія Green Fuel Nordic ( «Грін Фьюел Нордік»), яка прийшла на ринок біоенергетики зовсім недавно, завершує в 2017 році будівництво двох нових біоенергетичних заводів на сході Фінляндії - одного в місті Савонлінна, іншого в місті Іісалмі. Обидва заводи будуть працювати на початковому етапі як електростанції, в подальшому на них планується виробляти біопаливо з деревини.

Чинників, що стимулюють здійснення інвестицій в сферу біоекономіки, багато. Це перш за все правові норми, що регулюють діяльність підприємств, згідно з якими фірми іноді «зобов'язані» вживати певні дії, наприклад, екологічної спрямованості. Також існують фінансові, ринкові, економічні і навіть громадські або етичні передумови.

Одним із факторів, котрі не сприяють вкладенню інвестицій в розвиток біоекономіки є низький рівень знань про біоекономіку. Відсутність знань веде до збільшення невизначеності і ризику, пов'язаного з даною інвестицією. Потенційний інвестор, не маючи достатнього рівня знань про технології біоекономіки, доступні джерела фінансування або правові норми, відмовиться від інвестиції і буде шукати більш надійні шляхи для вкладення капіталу. Важливим фактором, який не мотивує інвестиційну діяльність в секторі біоекономіки, є відсутність інтересу з боку клієнтів до продуктів і послуг «біо». Низький попит на біопродукцію приводить до втрати рентабельності та окупності інвестицій. Щоб зацікавити споживачів біопродуктами, вироблених з використанням сучасних технологій, необхідно впроваджувати різні інструменти фінансової мотивації і проводити інформаційні кампанії на тему їх можливостей. Це пов'язано з тим, що значна частина суспільства негативно відноситься до продуктів і послуг такого роду.

2. Напрями розвитку інвестиційної діяльності в Україні

За даними Державного комітету статистики на початок 2018 р. обсяг залучених з початку інвестування прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) в економіку України становив 39144,0 млн дол США (рис. 1).

Найбільші обсяги іноземних інвестицій у 2017 р. надійшли у сфери економічної діяльності, котрі мають найбільший розвиток, зокрема у галузі промисловості - 27,3% від загальної суми інвестицій), фінансову та страхову діяльність – 26,1%, у сферу оптової та роздрібної торгівлі та ремонту автотранспортних засобів - 13,1%, операції з нерухомим майном – 9,7%, професійної, наукової та технічної – 5,9%. У такі значимі для розвитку біоекономіки галузі, як сільське господарство надійшло лише 1,6% від загального обсягу інвестиційних надходжень, виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів – 7,1%, текстильне виробництво, виробництво одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів – 0,3%, виготовлення виробів з деревини, виробництво паперу та поліграфічна діяльність – 1,3%, виробництво основних фармацевтичних продуктів і фармацевтичних препаратів – 0,1 відсотка.

Незначні обсяги іноземних інвестицій надходять також у такі сфери соціального спрямування, як освіта, охорона здоров’я та надання соціальної допомоги, мистецтво, спорт, розваги та відпочинок.

Аналізуючи щорічні надходження іноземних інвестицій, модна відмітити, що у 2017 р. в економіку України іноземними інвесторами з 76 країн світу вкладено 1630,4 млн дол. США прямих інвестицій (акціонерного капіталу) (рис.2).

З метою забезпечення узгодженості взаємопов’язаних показників про прямі інвестиції НБУ та Державного комітету статистики, статистичні дані про прямі інвестиції, які узагальнювалися по номінальній вартості на підставі інформації підприємств (організацій, установ) у рамках державного статистичного спостереження «Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності», були переглянуті з урахуванням адміністративних даних НБУ про ринкову вартість приватних іноземних інвестицій підприємств та установ.

Основними країнами-інвесторами є Кіпр – 25,6%, Нідерланди – 16,1%, Російська Федерація – 11,7%, Велика Британія – 5,5%, Німеччина – 4,6%, Віргінські Острови (Британські) - 4,1%, і Швейцарія – 3,9%.

Для аналізу інвестиційної політики необхідно проаналізувати обсяги освоєння капітальних інвестицій підприємствами України, дані про які за сферами економічної діяльності наведено у додатку Н. У 2017 р. було освоєно 412,8 млрд грн. капітальних інвестицій, що на 14,9% більше від обсягу капітальних інвестицій за відповідний період 2016 р., проте темпи зростання за 2017 р. знизились на 16,6 п.п.

Аналізуючи дані додатку Л, необхідно відмітити, що найбільші темпи зростання інвестицій у 2017 р. порівняно із 2010 р. спостерігаються у таких галузях, як сільське господарство – у 5,2 рази, комп’ютерне програмування та надання інших інформаційних послуг – у 4,8 рази, державне управління та оборона – у 3,9 рази, діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування - у 3,8 рази, наземний та трубопровідний транспорт -3,3 рази, охорона здоров’я та надання соціальної допомоги – у 3,3 рази, поштова та кур’єрська служба – у 3,2 рази, промисловість, у 2,5 рази. Здійснюючи порівняння темпів зростання інвестицій з докризовим 2013 р., необхідно зазначити, що найбільше за цей період зросли інвестиції у сферу державне управління та оборона – більше, ніж у 4 рази, наземний та трубопровідний транспорт - у 4,8 рази, охорона здоров’я та надання соціальної допомоги – у 3,6 рази, освіта – у 3,1 рази, сільське господарство – у 3,1 рази, промисловість – на 39 відсотків. Проведений аналіз свідчить про те, що за останні роки в країні більш швидкими темпами розвивається галузь сільського господарства, яка в структурі національного ВВП забезпечувала за період, що аналізується, від 10 до 14%. Незважаючи на те, що галузі промисловості займають у структурі ВВП 18,5%, інвестування цього напрямку економічної діяльності здійснюється дещо нижчими темпами.

Провідними сферами економічної діяльності, за обсягами залучення капітальних інвестицій, у 2017 р. залишаються наступні: промисловість – 33,1%, будівництво - 12,3%, сільське, лісове та рибне господарство – 14,0%, інформація та телекомунікації – 4,13%, оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів – 7,0%, транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність – 8,6%, державне управління й оборона; обов`язкове соціальне страхування – 7,4 відсотків

Аналіз даних показує, що інвестування таких важливих складових розвитку біоекономіки, як наукові дослідження та розробки, професійна, наукова та технічна діяльність, освіта здійснюється низькими темпами. У структурі капітальних інвестицій професійна, наукова та технічна діяльність займає лише 1,84%, освіта – 0,79%, наукові дослідження та розробки – 0,31%, інша професійна, наукова та технічна діяльність – 0,22%. Досить незначну частку займають інвестиції у вказані галузі у величині ВВП. Зокрема, інвестиції у сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство займають 1,94% загального обсягу ВВП у 2017 р., промисловість – 4,6%, професійна, наукова та технічна діяльність -0,25%, освіта – 0,1%, наукові дослідження та розробки – 0,04 відсотка. Така ситуація зумовлена економічною та політичною нестабільністю в країні, відсутністю Державної стратегії розвитку біоекономіки, одним з ключових напрямів якої є інвестування галузей біоекономіки, прогалинами в інвестиційному законодавстві, відсутністю належного інституційного забезпечення розвитку інвестиційного ринку, сильний податковий тиск.

Головним джерелом фінансування капітальних інвестицій, як і раніше, залишаються власні кошти підприємств та організацій, за рахунок яких у 2017  р. освоєно 69,4 % капіталовкладень

Частка кредитів банків та інших позик у загальних обсягах капіталовкладень становила 7,1 відсотка. За рахунок державного та місцевих бюджетів освоєно 9,4% капітальних інвестицій. Частка коштів іноземних інвесторів становила 2,9% усіх капіталовкладень, частка коштів населення на будівництво житла – 8,9 відсотка. Інші джерела фінансування становлять 2,3 відсотка.

Здійснюючи аналіз інвестиційної політики в Україні необхідно розглянути позицію країни за відомими світовими рейтингами, які визначають стан України у світовому співтоваристві за основними показниками інвестиційної привабливості.

Зокрема, у рейтингу Doіng Busіness 2017 за результатами 2016 р. Україна піднялась на 1 пункт і посіла 80 позицію. У порівнянні із 2016 р., Україна покращила свої позиції за такими показниками, як: створення підприємств ‒ з 24-го до 20-го місця; підключення до електромереж – із 140-го до 130-го місця; захист міноритарних інвесторів – із 101-го до 70-го місця; забезпечення виконання контрактів– з 93 до 81 місця.

Зріс рейтинг України також за результатами розрахунку Індексу глобальної конкурентоспроможності. Україна у 2017-2018 р. посіла 81-е місце серед 137 країн світу, покращивши свої позиції на чотири пункти, що відображено у табл. 1.

Таблиця 1

Динаміка позиції України за Індексом глобальної конкурентоспроможності*

Аналізуючи дані табл. 1, можна відмітити, що з 2014 р. Україна втрачала свої позиції серед інших країн світу, і лише у 2017-2018 рр. положення стало покращуватися, хоча й не досягло рівня 2012-2013 рр.

Індекс глобальної конкурентоспроможності складається з більш ніж 100 змінних, що згруповані у 12 контрольних показників («Інституції», «Інфраструктура», «Макроекономічне середовище», «Охорона здоров'я та початкова освіта», «Вища освіта і професійна підготовка», «Ефективність ринку товарів», «Ефективність ринку праці», «Розвиток фінансового ринку», «Технологічна готовність», «Розмір ринку», «Відповідність бізнесу сучасним вимогам» та «Інноваційний потенціал»), які об’єднані 3-ма основними групами субіндексів: «Основні вимоги», «Підсилювачі продуктивності» та «Інновації та фактори вдосконалення» (табл. 2).

Незважаючи на незначні покращення, в 2017-2018 р. у країни все ще найгірші позиції за оцінкою міцності банків (130 місце), за регулюванням фондових бірж (134 місце), за якістю доріг (130 місце), за інфляційними змінами та за здатністю країни підтримувати таланти (129 місце), за захистом права власності (128 місце).

Таблиця 2

Позиція України за основними складовими Індексу глобальної конкурентоспроможності

Негативними факторами для ведення бізнесу у нашій країні визначено (в порядку зменшення): інфляцію, корупцію, політичну нестабільність, високі податкові ставки, складність податкового законодавства, нестабільність урядів, ускладнений доступ до фінансів, неефективну державну бюрократію, регулювання валютного ринку, недостатню освіченість працівників, погану етику робочої сили, недостатню здатність до інновацій, обмежувальне регулювання ринку праці, невідповідну якість інфраструктури, злочинність та крадіжки, низьку якість охорони здоров’я.

Необхідно зазначити, що під інвестиційною політикою держави розуміють окрему обов'язкову складову її економічної політики, що є системною і цілеспрямованою діяльністю певних державних органів, котрі забезпечують створення та реалізацію спеціального алгоритму заходів, з метою активізації або гальмування параметрів функціонування інвестиційного ринку або окремих його сегментів, за допомогою формування відповідного за змістом нормативно-правового забезпечення інвестиційних відносин, застосування необхідних засобів державного їх регулювання та прямої участі держави як суб'єкта зазначених відносин, що базуються на закріпленій у державній програмі інвестиційного розвитку узгодженій моделі такого ринку.

Регулятивні можливості держави, як відомо, у цілому залежать від самої моделі функціонування ринкової економіки, левову частку сутнісних ознак якої буде визначати місце і роль держави в її внутрішніх системно-структурних зв'язках.

Для подальшого покращення інвестиційної політики в напрямі розвитку біоекономіки в Україні актуальним на сьогодні є питання удосконалення правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення сприятливого інвестиційного клімату й формування основи збереження та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Серед позитивних дій необхідно відмітити створене правове поле для інвестування та розвитку державно-приватного партнерства. Законодавство України визначає гарантії діяльності для інвесторів, економічні та організаційні засади реалізації державно-приватного партнерства в Україні.

Важливим чинником поліпшення інвестиційного клімату є застосування на території України національного режиму інвестиційної діяльності до іноземних інвесторів, тобто надано рівні умови діяльності з вітчизняними інвесторами. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації.

У рамках здійснення інвестиційної політики підписано та ратифіковано Верховною Радою України міжурядові угоди про сприяння та взаємний захист інвестицій з більше ніж 70 країнами світу. З метою спрощення порядку залучення іноземних інвестицій та унеможливлення прояв ознак корупції при їх державній реєстрації 31.05.2016 прийнято Закон України № 1390-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування обов’язковості державної реєстрації іноземних інвестицій».

Верховною Радою України у 2017 р. прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення бар’єрів для залучення іноземних інвестицій». Законом врегульовано базові аспекти оформлення дозволу на застосування праці іноземців та на тимчасове проживання, що спростить залучення іноземних менеджерів та іноземних кваліфікованих працівників, що необхідно на перших етапах розвитку дочірнього підприємства в Україні. Також, Законом надається право отримувати дозволу на тимчасове проживання в Україні іноземним інвесторам, які мають істотну участь в українських підприємствах, але не працевлаштовані на підприємстві.

У рамках підвищення ефективності інвестиційної політики у 2017р. у Відні (Республіка Австрія) підписано Угоду про заохочення та захист інвестицій між Україною та Фондом Міжнародного розвитку ОПЕК. Угода передбачає надання режиму найбільшого сприяння щодо розпорядження інвестиціями та прогнозовано сприятиме збільшенню обсягів іноземних інвестицій в ключові галузі економіки України.

З метою стимулювання залучення інвестицій в модернізацію об’єктів у сфері теплопостачання, створення виробничих потужностей з комбінованого виробництва тепла та електроенергії, інших об’єктів з виробництва тепла з відновлюваних джерел енергії Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України було розроблено проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження обов’язкового стимулюючого регулювання та стимулювання розвитку конкурентного середовища у сфері виробництва теплової енергії (відокремлення видів діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії), який було схвалено на засіданні Уряду 09.12.2015 р. 

Оскільки одним із важливих інструментів державного регулювання розвитку біоекономіки в Україні є соціальне партнерство, то робота в напрямі розвитку державно-приватного партнерства в рамках інвестиційної політики є надзвичайно важливою. Партнерство між державним та приватним секторами є перевіреним інструментом для вирішення питань інвестування, соціальних проблем шляхом заохочення досліджень, інновацій. Інвестиційне партнерство держави, бізнесу та суспільства є механізмом, який дозволить ефективно об’єднати ресурси, розподілити ризики, відповідальність та винагороду під час реалізації інвестиційних проектів. Зокрема, ми вважаємо, що інвестиційна політика розвитку біоекономіки повинна включати в себе як горизонтальні, так і вертикальні зв’язки, тобто повинна стосуватися всіх сфер та учасників, котрі зацікавлені в цьому, і саме соціальне партнерство допомагає їй розгортатися скоординовано.

Від реалізації соціального партнерства в інвестиційній сфері біоекономіки кожен із партнерів отримує певні переваги. Держава, зокрема, за допомогою такого партнерства може вирішити наступні проблеми: розвиток інвестиційної та соціальної інфраструктури в сільських регіонах; підвищення ефективності державних інвестицій; зниження бюджетних витрат; підвищення інвестиційної привабливості як в окремих секторів біоекономіки, так і в цілому аграрного сектору країни. Підприємницькі структури аграрного сектору внаслідок використання механізмів соціального партнерства отримують такі переваги: можливість одержання прямої державної підтримки для реалізації окремих інноваційно-інвестиційних проектів та довгострокового розміщення інвестицій в аграрному секторі під надійні державні гарантії; приймати участь у значущих для інвестора та суспільства проектах, які пов’язані з розвитком біоекономіки та сільського господарства в цілому. Соціальне партнерство в межах інвестиційної політики також забезпечить надання інформації про напрями розвитку певних секторів біоекономіки в певних регіонах, про вплив біоекономіки на якість життя та рівень регіонального розвитку.

Базуючись на принципах соціального партнерства, виграє і суспільство в цілому, отримуючи певні соціальні ефекти від реалізації вказаних інвестиційних проектів.

Проблемні питання розвитку інвестиційної діяльності в секторах біоекономіки можуть бути вирішені за умови реалізації комплексу заходів усіма учасниками інвестиційного процесу - владою і безпосередньо самими підприємствами (бізнесом) із залученням громадськості (наприклад, в особі громадських організацій). Складовими цього комплексу є:

• на рівні державної влади:

- створення привабливого інвестиційного клімату для залучення внутрішніх і зовнішніх інвесторів, які мають намір розвивати пріоритетні сектори біоекономіки;

- формування нормативно-правової бази розвитку біоекономіки;

- участь у фінансуванні інвестиційних проектів;

- надання пільгових умов з оподаткування і кредитування для інвесторів, які інвестують в біоекономіку;

- розробка механізмів соціального партнерства, які передбачають впровадження програм спільного фінансування проектів, що мають найбільший соціально-економічний ефект;

• на рівні місцевої влади:

- розвиток і підтримка регіональної інноваційно-організаційної інфраструктури;

- сприяння створенню консалтингових центрів, індустріальних парків, технологічних парків, агробіотехнологічних кластерів, технологічних платформ, програм підтримки інноваційних «старт-апів»;

- залучення до розробки інвестиційних проектів науково-дослідних установ і підприємств регіону;

- сприяння співпраці науково-дослідних установ і підприємств різних секторів біоекономіки з метою прискорення комерціалізації біотехнологій;

- проведення конкурсів молодіжних інвестиційних проектів у галузі біотехнологій;

• на рівні підприємств:

- екологізація виробництва, використання нових ресурсозберігаючих технологій, модернізація обладнання з метою зменшення викидів шкідливих речовин у навколишнє середовище і енергоємності виробництва;

- визначення напрямів можливої участі в кластерних об'єднаннях;

- визначення того, які наукові та прикладні розробки потрібні для підвищення ефективності та екологізації виробництва і вживання заходів з налагодження зв'язків з потенційними розробниками зазначених наукових досліджень;

• на рівні громадськості:

- формування сприятливого іміджу біотехнологічної продукції шляхом підготовки та поширення різноманітних інформаційних матеріалів, проведення презентацій для іноземних і вітчизняних інвесторів;

- проведення просвітницької роботи серед широких верств населення з метою формування «зеленого» мислення і нових стандартів споживання, ставлення до ресурсозбереження.

Реалізація на практиці запропонованих заходів дозволить частково зменшити ризики інвестиційної діяльності та, відповідно, підвищити рівень інвестиційної привабливості біоекономіки.

На сьогодні одним із інструментів впровадження інвестиційної політики є діалог представників міністерств з бізнесом для врегулювання проблемних питань з інвесторами. Урядом створено Офіс із залучення та підтримки інвестицій. Згідно з прийнятою постановою, це постійно діючий дорадчий орган Кабінету Міністрів України, який, зокрема, координуватиме дії органів виконавчої влади для вирішення проблемних питань, що виникають при інвестуванні в економіку України. А також при підготовці пропозицій щодо формування і реалізації інвестиційного потенціалу України, підтримці пріоритетних інвестиційних проектів, поліпшенні інвестиційного клімату в Україні, забезпеченні захисту прав інвесторів.

3. Механізм інвестиційної привабливості біоекономіки

Визначені напрями інвестиційної політики є, безсумнівно, важливими і перспективними. Проте для визначення оптимального напрямку для інвестування біоекономіки слід проаналізувати її структуру. Як було зазначено вище, в структурі біоекономіки виділяють такі сектори, як «зелений» (сільське і лісове господарство), «білий» (біотехнології в харчовій, хімічній і нафтопереробної промисловості), «червоний» (біофармацевтиці), «сірий» (діяльність з охорони навколишнього середовища, біоремедіація), «синій» (рибне господарство та аквакультура).Структуру біоекономіки логічно доповнюють сектори науки. біоенергетики та інфраструктури біоекономіки. Відповідно, постає питання про те, який з цих секторів є найбільш привабливим з інвестиційної точки зору.

Відтак, для оцінки інвестиційної привабливості секторів біоекономіки ми пропонуємо використовувати інтегральний показник (ІП_б), до складу якого входять, в свою чергу, такі показники: рівень прибутковості діяльності сектора (і_приб); рівень перспективності розвитку сектора (і_перс); рівень інвестиційних ризиків, характерних для даного сектора (і_риз); рівень державної підтримки сектора (і_держ); рівень екологічної безпеки діяльності підприємств даного сектора (і_екол), рівень соціальної корисності / безпеки (і_соц), кожен з яких є, в свою чергу, синтетичним показником.

Дані синтетичні показники, в свою чергу, складаються з наступних показників, які більш детально, на наш погляд, характеризують інвестиційну привабливість.

Рівень прибутковості діяльності сектора слід оцінювати за такими показниками: внутрішня норма прибутковості (ІRR); індекс прибутковості (PІ); рівень рентабельності (ІR); чиста поточна вартість (NPV).

Рівень перспективності розвитку включає в себе: місткість ринку продукції, виробленої сектором; рівень розвитку технологій в секторі, наявність наукових розробок; рівень зношеності основних засобів і доцільність їх модернізації; кількість об'єктів інфраструктури; наявність кадрів необхідної кваліфікації; показники рівня конкуренції в секторі; показники конкурентоспроможності підприємств сектора.

Рівень інвестиційних ризиків в секторі характеризується показниками: політична стабільність/нестабільність; рівень інфляції; ризики, пов'язані з природно-кліматичними умовами; ймовірність зміни кон'юнктури ринку.

Рівень державної підтримки визначається показниками: величина державного фінансування сектора; наявність/відсутність пільгового оподаткування; наявність/відсутність кредитування сектора на пільгових умовах.

Рівень екологічної безпеки оцінюється за допомогою показників: кількість викидів в атмосферу; рівень забруднення води і ґрунту; використання поновлюваних ресурсів; ступінь впливу діяльності підприємств сектора на біорізноманіття.

Рівень соціальної корисності/безпеки ми пропонуємо оцінювати за допомогою таких показників, як: зростання/зниження доходу працюючих в секторі; розмір відрахувань у фонди соціального страхування; створення соціальної інфраструктури.

З метою виявлення вагових коефіцієнтів значущості кожного синтетичного показника для розрахунку інтегрального показника інвестиційної привабливості секторів біоекономіки (ІІП_б). ми провели опитування експертів відповідних напрямків.

У відповідності з величиною ІП_б оцінюється інвестиційна привабливість кожного сектора біоекономіки (чим більше величина ІП_б, тим більш привабливим з інвестиційної точки зору є сектор).

Використання даної методики для оцінки інвестиційної привабливості секторів біоекономіки допомагає не тільки прибутково інвестувати кошти в підприємства біоекономіки, а й досягти соціального ефекту. Наприклад, зазначена спрямованість інвестицій призводить до поліпшення соціального іміджу підприємства, підвищення безпеки продукції, економії дефіцитних ресурсів, поліпшення (як мінімум - не погіршення) стану навколишнього середовища, в кінцевому підсумку - покращення якості і тривалості життя людей.

На сучасному етапі розвитку економіки України в цілому і біоекономіки зокрема, перспективним сектором для інвестування, на нашу думку, є саме «зелений» сектор біоекономіки, а також біоенергетика. Саме аграрний сектор є ключовим у розвитку біоекономіки, оскільки саме у сільському господарстві виробляється біомаса, котра є сировиною для виробництва різноманітних продуктів на основі використання біотехнологій. Аграрний сектор, на нашу думку, в процесі формування біоекономіки в країні здатний взяти на себе провідну роль у виробництві альтернативної енергії, забезпечити народне господарство достатньою кількістю сировини, населення якісним продовольством в оптимальній кількості, а з іншого наносити мінімальний вплив на навколишнє середовище. Підтвердженням того, що саме аграрний сектор є основою розвитку біоекономіки є спільна аграрна політика Євросоюзу. У ній стверджується, що в умовах кліматичних змін, глобальної політичної та продовольчої нестабільності, коливань цін на світових ринках, вичерпанням природних ресурсів і загострення проблем зі здоров'ям населення планети тільки амбітна і всеохоплююча континентальна аграрна політика може зберегти продовольчу незалежність Європи. У аграрній політиці ЄС зазначено чотири основних завдання, котрі необхідно вирішити на сучасному етапі: самозабезпеченість ЄС продовольством і безпека продуктів харчування; участь ЄС у підтримці рівноваги на світовому ринку продовольства; розвиток сільських регіонів ЄС; протидія зміні клімату і поліпшення навколишнього середовища. Згідно з новою аграрної політики ЄС, бюджет, запропонований Європейською Комісією на 2014 - 2020 рр. складе 386,9 млрд євро. При цьому по на прямі виплати та маркетингові витрати ‒ 281,8 млрд євро; на розвиток сільських регіонів - 89,9 млрд €; на підтримку продовольчої безпеки ‒ 2,2 млрд євро; на підтримку найбідніших верств населення ‒ 2,5 млрд євро; на створення продовольчих резервів у разі кризи в сільськогосподарському секторі ‒ 3,5 млрд євро. Європейський фонд глобалізації складе до 2,5 млрд євро. На наукові дослідження та інновації в області продовольчої безпеки, біоекономіки та сталого розвитку сільського господарства буде виділено 4,5 млрд євро.

Згідно з дослідженням Міністерства сільського господарства США продуктивність та інновації в сільському господарстві США стимулюють перехід до виробництва продуктів на основі біотехнологій в рамках біоекономіки, яка надає мільйони робочих місць і значно заміщає використання викопного палива. Необхідно враховувати, що не тільки паливо і енергоресурси, а й хімікати, ферменти, біопластик і лісоматеріали, що виробляються на основі використання біомаси дозволяють докорінно змінити американську економіку і забезпечити сталий розвиток. У 2017 р. загальний внесок біоекономіки в американську економіку склав 369 млрд дол, а зайнятість у цій сфері становила більше чотирьох мільйонів працівників.

Завдяки розвитку біоекономіки, українська економіка в цілому, агробізнес та інші галузі мають можливість піднятися на принципово новий рівень, оскільки країна має величезну сировинну базу, робочу силу. Загальна площа земель в Україні становить 60,4 млн гектарів. З них 70% – 42,4 млн га – землі сільськогосподарського призначення, з яких щорічно обробляється понад 32 млн гектарів. Для порівняння, у Польщі під сільгоспвиробництво задіяні вдвічі менші площі – 14 млн га, в Німеччині – 12 млн га, у Румунії – 9 млн гектарів. Кількість чорноземів в Україні є найбільшою в світі і складає 28 млн гектарів. Дослідження науково-дослідного центру «Біомаса» показали, що щорічно в Україні утворюється 109 млн т відходів. З них 60 млн т - відходи рослинництва, 29 млн т - це відходи тваринництва, решта - відходи переробки. І лише половина відходів використовується в промисловості, це в основному - підстилка, корми для тварин тощо. Також можна зазначити, що частина зерна, яке вирощують агрохолдинги, теж може перероблятися більш ефективніше, ніж просто продаватися. Таким чином, доцільність інвестицій у сільське господарство доводиться як на основі наявного потенціалу, так і результатами аналізу, здійсненого за вищевказаною методикою.

Таблиця 3

Динаміка інвестицій в сільськогосподарський сектор*

Аналізуючи дані табл. 3 робимо висновок, що частка інвестицій у сільське господарство протягом періоду, що аналізується, збільшилась. Це пояснюється тим фактом, що сільське господарство в Україні забезпечує створення ВВП впродовж останніх рокі від 10 до 14%.

Для перевірки проведено кореляційно-регресивний аналіз залежності обсягу виробленого ВВП в Україні та обсягами інвестицій в сільське господарство. Дані, на основі яких здійснювався аналіз, наведено в табл.4.18, а результати аналізу зображено на рис. 5.

Отриманий в результаті аналізу коефіцієнт детермінації R² = 0,8395, який показує ступінь залежності змінної від варіації незалежної змінної, свідчить про достовірність побудованої моделі.

Коефіцієнт парної кореляції R = 0,916 свідчить про досить тісний зв’язок між показниками, які досліджувалися в процесі побудови моделі.

На основі проведеного аналіз можна стверджувати, що інвестиції в біоекономіку, зокрема, аграрний сектор, спроможні стати потужним чинником забезпечення сталого розвитку АПК України, а використання переваг, які надає механізм соціального партнерства, дозволить підняти управління аграрним сектором на якісно новий рівень.

Наступним кроком державної інвестиційної політики стосовно розвитку біоекономіки повинно бути прийняття Державної стратегії розвитку біоекономіки в Україні до 2030 р., у якій розроблено основні напрями інвестування та заходи державної підтримки інвестиційних проектів стосовно розвитку біотехнологій, виробництва біотехнологічної продукції.