Тема 4. Концептуальні основи формування ефективної системи обліку

1. Концептуальні основи розвитку теорії обліку.

Формалізовану математичну модель оцінки ефективності функціонування концепцій  наукових  змін  у  бухгалтерському  обліку   можна описати таким чином:

(4.1)

де  – концепція на основі теорії фальсифікацій. Основною складовою є принцип безкомпромісної критики  та  принципової  гіпотетичності  знання ;

 – концепція  неявного  особистісного  знання. Основою розробки  концепції  були  дослідження у сфері гештальтпсихології ( ).  Передбачає,  що  зміст наукових  положень  залежить  від  неявного  контексту  прихованого знання, „знання як”, що має за основу інструментальний характер;

 – концепція на основі парадигмальної  теорії, яка побудована  на  чотирьох  основних елементах: наукова парадигма , наукове співтовариство , нормальна наука ,  наукова  революція ;

 – концепція  науково-дослідницьких  програм. Вона передбачає  перевірку  на науковість  сукупності  послідовних  теорій ;

 – еволюціоністська  концепція. Передбачає  розгляд  процесу  пізнання на  основі  еволюційного  підходу ;

 – концепція  „епістемологічного  анархізму”. Передбачає  розгляд  процесу  пізнання на  основі  еволюційного  підходу ;

 – концепція  дослідницьких  традицій. Передбачає  відновлення наукової раціональності ;

 – n-на концепція. Передбачає   характеристику ( ), яка є основою концепції;

 – вагові коефіцієнти, що визначають ступінь впливу кожної з концепцій на результуюче значення ефективності. Вони визначаються на основі врахування недоліків кожної з концепцій:

  ,                                                (4.2)

де .

Присвоєння значення 0,1 кожному недоліку відповідає умові про те, що максимальна їхня доцільна кількість може дорівнювати 10. Якщо концепція має більше недоліків, то вона загалом є неефективна, а її застосування матиме негативний вплив на зміну концепції розвитку обліку.

Розглянуті концепції, як свідчать дані рис. 4.1, мають ряд недоліків, окрім цього, вони не враховують законів, що можуть і мають використовуватися при розробці модернізованої системи обліку й дослідженні ефективності та якості нової системи, а саме закон Гроша, закон фрактальності, закон максимального результату (ефективності використання бюджетних коштів), закон якості, закон собівартості. Проте їхнє використання за умови правильної постановки завдання дасть змогу обґрунтувати можливості подальшого розвитку теорії та методології обліку й завдяки цьому досягти значного поліпшення головної інформаційної бази управління.

2. Конструктивні параметри виведення обліку на якісно новий рівень.

Рис. 4.2. Графік залежності ефективності діяльності бюджетних установ від рівня розвитку системи обліку

 Розвиваючись до точки Х0 (у період до 2008 р.), теорія забезпечувала зростання ефективності системи обліку бюджетних установ. Проте, досягнувши в точці Х0 критичного рівня насичення, вона вичерпала свої можливості удосконалення, тобто рівень розвитку існуючої теорії уже не забезпечує поліпшення системи обліку, як і зростання ефективності її функціонування. Звідси випливає висновок, що така теорія потребує кардинальних перетворень. Згідно із законом Гроша, який встановлює співвідношення між економічними характеристиками діючих і створюваних систем, розвиток нової теорії обліку має відповідати характеристиці 2 f (Y0). Причому, як видно з рис. 4.2, ефективність застосування нової теорії (Ei+1 (t)) у сучасних умовах має бути кратною 2, оскільки в іншому разі вона не окупить затрат (на рис. 4.2 їхня епюра перебуває між лініями функцій Ei+1(t) та Ei(t) в часовому періоді після 2008 р.), здійснених на власний розвиток, а тому її недоцільно буде застосовувати. Отже, співвідношення між системними характеристиками облікових систем мають бути такими:

СОі +1 (t – t0) 2CОі (t – t0),                                   (4.3)

де СОі +1  та CОі – відповідно системні характеристики існуючої та новоствореної систем обліку (на базі відповідних старої та нової теорій).

Підвищення ефективності системи обліку з практичної точки зору полягає у забезпеченні отримання кращого результату на основі сталих (незмінних) або мінімально змінюваних витрат на неї. У  цьому контексті рекомендованими можуть бути два основні шляхи:

–              розробка методу формування облікових даних, який би передбачав менші затрати часу облікових працівників на відображення господарських операцій (явищ і процесів);

–              розвиток модернізаційних процесів, спрямованих на поліпшення технічних характеристик комп’ютерної техніки (збільшення швидкодії, розвиток функціональних можливостей подання облікової інформації, в тому числі з креативними характеристиками тощо).

При цьому справджується такий атрибут (вимога) концепції створення нової системи обліку, як полікритеріальність (рис. 4.3).

Рис. 4.3. Система обліку, її складові елементи / субелементи та їхня полікретиріальність

 
Умовні позначення:

КЕ – критерій елемента систем;

СЕ – критерій складової елемента системи.

Зокрема, у разі формування максимально ефективної облікової системи, як свідчать дані рис. 4.3, частина її підсистем, їхніх елементів/субелементів можуть не відповідати цьому показнику, тобто бути менш ефективними або загалом неефективними. Загалом забезпечення ефективності облікової системи вимагає досягнення переважання критеріїв, спрямованих на зниження обсягів витрат і оптимізації діяльності. Щоб досягти цього, слід врахувати той факт, що основними засадами, завдяки яким система обліку виконує свої функції, є його принципи. Отже, концептуально важливо обґрунту- вати ті конструктивні їхні параметри, котрі забезпечують виведення обліку на якісно новий рівень. З цією метою необхідно розглядати модернізацію системи обліку з точки зору законів доцільності й ефективності.

3. Закони доцільності та ефективності проектування модернізованої системи обліку (фронтальності, оптимізації обліку, максимальної результативності (ефективності) впровадження модернізованої системи, Закон якості, Закон собівартості).

Проектування модернізованої системи обліку бюджетних установ потребує, в першу чергу, проведення оцінки доцільності та економічної ефективності проектних рішень. У науковій літературі такий процес позиціонується з відповідними законами. Основний закон доцільності потребує дотримання певних критеріїв. Останні описуються набором характеристичних функцій та дають змогу оптимізувати систему обліку з використанням законів: фрактальності; Гроша; mах – результату (ефективності); якості; собівартості. Для комп’ютерних систем ці закони формалізував колектив авторів, який очолював Я.М. Николайчук. Проте їхнє використання для тестування (оцінки) модернізаційних заходів щодо обліку бюджетних установ потребує врахування специфіки структури, а також процесів, властивих цій системі.

Постійність співвідношення означає, що модернізована система має однаково забезпечувати рух інформації по усіх складових, а також не вимагати додаткових технічних потужностей. У такому разі обґрунтованим є формування методології спрощеного алгоритму перетворення вхідних даних у вихідні.

Рис. 4.4. Характеристика закону фрактальності при проектуванні модернізованої систем обліку бюджетних установ

Умовні позначення: 1,2,3,…,n – низові рівні системи обліку; ,…, – користувачі облікової інформації (керівники (в т. ч. структурних підрозділів, працівники та ін.)

Реалізація закону фрактальності в обліковій системі передбачає наявність глобальної системи обліку, локальних систем, їхніх низових рівнів та користувачів – управлінців різних рівнів, працівників, а також споживачів послуг бюджетних установ (у частині отримання інформації, яка не містить комерційної таємниці, однак може бути взята до уваги при прийнятті рішення щодо вибору суб’єкта надання послуг) (рис. 4.4).

Закон дає змогу передбачати не тільки ієрархію архітектури системи обліку, а й забезпечує можливість безпосереднього зв’язку користувача з глобальною системою обліку. Це значно прискорює процес передачі та обробки даних і дозволяє уникнути їхнього проходження по підпорядкованих ієрархічних ділянках.

Розвиток концепції модернізації системи обліку бюджетних установ на базі розширення її функцій та функціональних можливостей доцільний лише у разі забезпечення більш високих результатів діяльності або економії бюджетних коштів. Згідно з цим при проектуванні й запровадженні удосконаленої системи має виконуватися закон максимальної результативності (ефективності). Він дає змогу характеризувати часові діапазони та обсяги опрацювання облікових даних при впровадженні проектованої системи обліку.

Графічно (умовний) обсяг опрацювання облікових даних модернізованою системою обліку окреслюється лінією Рmodern.(Т1) та вимірюється кількістю інформації Smodern.(Тi), а  існуючої, – відповідно Рd.(Т0) та Sd.(Тi) (рис. 4.5). У подальшому дослідженні окреслені параметри можуть бути представлені реальним числовим вираженням. Слід зауважити, що кожен з них залежатиме від складності алгоритмів, котрі використовуються для формування облікової інформації від вхідної до вихідної, тобто тими математичними діями, завдяки яким виводиться результуючий показник.

Рис. 4.5. Характеристика закону максимального результату в проектованій (модернізованій) та існуючій системах обліку

Розглянута характеристика максимально результативності (ефективності) впровадження інформаційної системи  обліку,   яка представлена на рис. 4.5, відповідає умовам приблизно однакової потужності   комп’ютерної    техніки та програмного забезпечення інформаційної  системи обліку. Зниження максимальної результативності (ефективності) відбувається відповідно до часового параметру й відповідає моральному старінню комп’ютерного обладнання.

Закон якості модернізованої системи обліку також доцільно розглядати на основі двох позицій: можливостей удосконалення шляхом зниження кількості тактів опрацювання облікової інформації для формування вихідних даних і розгляду системних характеристик обліку при модернізації комп’ютерних мереж на етапах розробки, освоєння виробництва, гарантійної експлуатації та післягарантійного використання.

У першому випадку слід застосувати метод скорочення тактів. Відомо, що алгоритм сумування в комп’ютерній мережі виконується за  тактів, якщо  – кількість бітів на вході, множення здійснюється за  тактів, а операція ділення – за  тактів. Це основні математичні дії, які використовуються для забезпечення формування результатних даних обліку. Сутність методу зводиться до прискорення їхньої обробки (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Рекомендовані обсяги скорочення тактів при розробці нового методу представлення алгоритмів розрахунків у комп’ютерній системі обліку

Досягнення завдяки розробці нового методу алгоритмів сумування, множення та ділення рекомендованих обсягів скорочення кількості тактів, відображених у табл. 4.1, дасть змогу підвищити оперативність опрацювання облікової інформації щонайменше удвічі.

4. Розвиток принципів обліку в умовах інформатизації (об’єктивність, підходи українських науковців до уточнення переліку принципів, огляд основних підходів зарубіжних науковців до проблематики).

Незважаючи на наявні критичні оцінки й формулювання узагальнень щодо необхідності й доцільності вдосконалення такої методологічної складової обліку, як його принципи, погоджуємося з думкою С. А. Діпіази та Р. Д. Екклза про те, що загальноприйняті принципи обліку нині не забезпечують чіткого визначення реального економічного об’єкта. У зв’язку з цим обґрунтованим є висновок не лише про потребу у формуванні більш детального теоретичного обґрунтування, а й експериментального доведення напрямів їхнього розвитку, в тому числі з урахуванням існуючих досягнень та рівня розвитку суміжних наук. Варто зазначити, що у публікаціях вітчизняних та зарубіжних науковців питання принципів обліку розглядаються доволі часто, а в останні роки вони набули цілеспрямованого розвитку й ураховують об’єктивні умови та потреби системи управління в інформаційному забезпеченні.

Питання розвитку принципів обліку активно дискутуються у вітчизняній науковій літературі. Найбільш ґрунтовними є дослідження М. Т. Білухи, Ф. Ф. Бутинця, Н. О. Гури, Р.  Т.  Джоги, В. П. Завгороднього, З.-М. В.  Задорожного,  А.  М.  Кузмінського,  Ю. Я. Литвина, П.  П.  Німчинова,  М.  С.  Пушкара,  С.  В.  Свірко,  В. Я. Соколова, В. В. Сопка та інших науковців. Переважно як вітчизняні, так і зарубіжні вчені акцентують увагу на дотриманні принципів обліку, визначених законодавством, а удосконалення системи обліку пов’язують з їхнім розвитком. Такої позиції дотримується більшість вчених.

Так, Н. О. Гура стверджує, що удосконалення науки про бухгалтерський облік пов’язане з удосконаленням його принципів, постулатів та об’єктів. Таким чином, науковець розвиває метатеоретичні засади, які нині є актуальними, однак через цільову спрямованість наукової публікації у ній опущено питання математичного підґрунтя таких удосконалень. Варто зауважити, що вважати такий підхід дискусійним також не правомірно, оскільки вчена робить логічні висновки про те, що в сучасних умовах бухгалтерський облік потребує урахування нових економічних явищ, появи нових об’єктів, що, у свою чергу, передбачає розвиток його принципів і постулатів (неправильним у цьому разі у контексті удосконалення є використання терміна “аксіома”, оскільки він означає твердження, заперечення якого заперечує основи логічного мислення, тому будь-які спроби зміни аксіоми є неможливими, інша справа, якщо йдеться про появу нових аксіом, тоді його вживання можна вважати доцільним).

Науковці Ф. Ф. Бутинець, В. П. Завгородній, В. В. Сопко та інші констатують факт історичного використання у вітчизняній практиці таких принципів, як перевалювання сутності над змістом, двоїстого групування господарських фактів, адаптивності, переважання контролюючої функції (забезпечення збереження майна), орієнтація на забезпечення макроекономічного регулювання та ряду інших і необхідності подальшого дослідження й розвитку принципів обліку. Акцентуючи увагу на важливості урахування нових умов, об’єктів обліку, інших явищах, властивих сучасній обліковій системі, вказані автори роблять логічний висновок про необхідність здійснення теоретичних узагальнень і обґрунтування відповідних до цих інновацій принципів. Такий підхід до досліджень і розвитку науки дає змогу вирішити не лише існуючі на даний час суперечності та проблемні аспекти, а й вивести її на якісно новий, вищий рівень.

Окрім того, сучасні дослідники вважають теорію обліку узгодженою сукупністю гіпотетичних, концептуальних і прагматичних принципів, які формують загальну систему орієнтирів для дослідження природи обліку, а методологічний рівень розглядають як регулятивні правила, приписи, котрі визначають деяку стратегію і тактику прийняття суспільством теорій та фактів.

Останні можуть у процесі історичного розвитку змінюватися, а отже, виникають методологічні дискусії щодо самих правил. Так, кібернетика в середині ХХ ст. посіла місце серед лідерів науки, і свідченням цього можуть бути дискусії того періоду щодо можливостей застосування її принципів пояснення до явищ не лише світу техніки, а й інших наук (у тому числі обліку та аналізу). У цей період з’явилися дослідження, пов’язані з формуванням теоретичних обґрунтувань і зміною засад обліку, а саме наукові праці про роль інформаційних технологій в обліку, аналізі та аудиті, специфіку обліково-аналітичного забезпечення в комп’ютерному середовищі та інші.

Автори, розглядаючи особливості, що виникають в умовах автоматизації обробки економічної інформації, та враховуючи вимоги сучасної системи управління, доходять висновку про необхідність революційного перегляду усталених принципів обліку. Огляд наукових публікацій останніх років вказує на глибинність розглянутої проблематики, а також її незавершеність і дискусійність (табл. 4.2).

Серед запропонованих нових підходів, висвітлених у табл. 4.2, найбільш актуальними є позиції А. П. Дикого та А. А. Михалків, котрі пропонують розширити перелік принципів обліку такими складовими, як комплексність, безпека та контроль даних, ешелонування бухгалтерських даних. Обґрунтовуючи власну позицію, названі автори окреслюють не лише категорійне визначення рекомендованих принципів, а й вказують на недостатню розробленість цього напряму наукових досліджень.

Таблиця 4.2

Підходи українських науковців до уточнення переліку принципів обліку

Система обліку, яка функціонує у розвинених зарубіжних країнах, здебільшого спрямована на забезпечення інформацією управлінських запитів внутрішнього характеру. Основним завданням обліку є формування бази даних, необхідних управлінським ланкам для оперативного реагування й оптимізації діяльності. Відповідно до цього підхід до складу принципів обліку є актуальним для сучасних вітчизняних бюджетних установ, які функціонують в умовах дефіцитності ресурсів. Принципи обліку, як  і функції, є концептуальною основою його методології, а критичний розгляд позицій науковців дає змогу здійснити узагальнення та виробити більш аргументовані висновки щодо подальшого уточнення їхнього переліку.

Оцінка рекомендованих зарубіжними науковцями принципів свідчить, що не всі з них можуть бути ефективно застосовані у вітчизняній практиці обліку бюджетних установ (табл. 4.3).

Таблиця 4.3

Підходи зарубіжних науковців до уточнення переліку принципів обліку

Доцільними до застосування в обліковій практиці досліджуваних суб’єктів діяльності з-поміж зазначених у табл. 4.3 принципів є такі:

–               принцип обліку за вартістю;

–               принцип собівартості;

–               принцип    врегулювання     видатків     будь-якого     бюджету     його доходами;

–               принцип перманентності;

–               принцип значимості;

–               принцип тимчасової визначеності.

5. Принципи обліку відповідно до теорії моделювання та математичного подання його об’єктів і процесів (еквівалентності, компактності, ефективності).

Розгляд проблематики функціонування облікових систем в умовах використання сучасних технологій обробки економічної інформації дедалі більше починає охоплювати фундаментальне підґрунтя методології обліку – філософські та математичні знання. Таким чином, справджується прогноз науковців про те, що процедура математизації теоретичних знань нерідко приводить до зміни першопочатково виведених теоретичних схем. З огляду на такі зміни вони з рангу доведених і обґрунтованих знову переводяться у ранг гіпотетичних конструкцій, які потребують обґрунтування.

Такою на даний час є ситуація в обліковій науці. Специфіка появи нових технічних засобів, нових об’єктів обліку, нових технологій формування, перетворення, передачі, опрацювання та зберігання інформації впливає на ті постулати й норми наукового пізнання, які існують в обліку. Назріла необхідність трансформації й видозміни традиційних підходів, пошуку нової схеми методу, який би забезпечував адекватне освоєння нових об’єктів. Це, у свою чергу, потребує осмислення та раціональної експлікації принципів і функцій обліку.

У багатьох джерелах питання удосконалення обліку розглядаються з точки зору уніфікації та стандартизації (особливо відповідно до рекомендацій міжнародних стандартів). Загалом не заперечуючи прогресивних досягнень у  цьому напрямку, слід зазначити, що перспективи розвитку вітчизняної системи обліку загалом, як і обліку в бюджетних установах зокрема, не мають визначатися лише вказаним напрямом. Такий підхід не можна зарахувати до категорії модернізаційних, оскільки ті процеси, які відбулися й продовжують відбуватися та які називають реформуванням системи обліку в Україні, привели лише до адаптації цієї системи до вимог міжнародних стандартів. Причому щодо бюджетних установ, котрі належать до державного сектору національної економіки, процес стандартизації перебуває лише на стадії опрацювання. Об’єктивним у цьому разі є твердження, що процеси реформування обліку в Україні привели лише до деякої трансформації основ бухгалтерського обліку до міжнародних стандартів, а не до виникнення нових підходів та подальшого етапного розвитку бухгалтерського обліку.

Більш доцільними підходами до вирішення теоретичних, методологічних і організаційних проблем обліку, які б відповідали вимогам сучасної системи управління бюджетними установами, можна вважати урахування філософської сутності обліку, ентропії облікової інформації, а також розгляду процесів обліку через призму їхнього моделювання та математичного подання. Така позиція пояснюється трансформацією мети обліку: від забезпечення постійного контролю за використанням державної власності (при командно-адміністративній системі) до забезпечення ефективності функціонування та високої конкурентоздатності суб’єктів господарювання в умовах ринку. Відповідно до цього принципи обліку як базові постулати потребують внесення відповідних коректив і наукового переосмислення, оскільки є регуляторами всіх облікових процесів бюджетної установи, а вони, як свідчить практика, в сучасних умовах зазнали певних змін.

Моделювання більш досконалої системи обліку має ґрунтуватися на використанні деяких нових принципів, які нині не належать до переліку принципів обліку, рекомендованих Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Зокрема, еквівалентності (детерміністичної та імовірнісної), котрий забезпечує реальне відображення натуральних показників у вар- тісному вимірнику; компактності, який передбачає згорнене подання облікових даних і можливість їхнього швидкого розгортання до потрібного обсягу деталізації; ефективності, що передбачає переважання позитивного результату порівняно із затратами на модернізацію обліку.

Принцип еквівалентності, який є актуальним в умовах нестабільності, забезпечить можливість здійснення моделювання облікових процесів та переведення номінальних вартостей (у тому числі праці й матеріально-технічних ресурсів) у реальні шляхом урахування таких показників, як рівень інфляції, науково-технічного прогресу та часові періоди. Еквівалентність, будучи базою оцінки, дасть змогу отримувати порівняльні показники не лише за часовими періодами, а й щодо різних суб’єктів, що фінансуються за рахунок бюджету (державного чи місцевих), оскільки формує адекватні та більш реальні оцінні дані. На практиці використання цього принципу уможливить здійснення порівняння ресурсного потенціалу, буде основою прийняття рішень щодо доцільності придбання матеріальних цінностей, найму працівників, а також сприятиме розробці інноваційних моделей розвитку. Таким чином, принцип еквівалентності як базова категорія при моделюванні перспектив розвитку буде не лише основою удосконалення обліку як інформаційної системи прийняття управлінських рішень, а й дасть змогу забезпечити ефективність функціонування бюджетних установ загалом.

Сутнісна цінність розглянутого принципу полягає у забезпеченні реальної вихідної бази для формування перспективних прогнозних планів, прийняття адекватних рішень та зниження рівнів ризиків при здійсненні діяльності з надання послуг суб’єктами, що отримують фінансове забезпечення з бюджету. У цьому випадку прогнози, збудовані на основі облікових даних, сформованих відповідно до принципу еквівалентності, матимуть менш імовірнісний характер, оскільки процес акумуляції коштів для здійснення діяльності бюджетної установи (фінансування) можна змоделювати з урахуванням детерміністичного принципу еквівалентності. Базисом такого моделювання може бути більш складний алгоритм, який враховуватиме специфіку об’єкта обліку та дасть змогу зводити неоднорідні облікові дані в однорідні шляхом використання еквівалентних параметрів перерахунку.

Названий принцип також можна застосовувати з метою здійснення порівняння власного капіталу бюджетних установ, або порівняння одного капіталу з рядом інших, наявних у різні часові періоди. В такому разі випадку в результаті порівняння буде отримано результат, що даватиме змогу прийняти рішення про доцільність здійснення тої чи іншої операції, пов’язаної з витрачанням коштів. Зокрема, може обґрунтовуватися одноразова плата за послуги чи плата з відстрочкою (де це можливо – за семестр (у навчальних закладах), місяць, квартал).

Аналогічний підхід є також ефективним при прийнятті рішення щодо придбання цінностей у кредит, зокрема при виборі періоду внесення внесків (щомісячні чи квартальні). Попри те, що в практиці бюджетних установ придбання товарів у кредит мало використовується, її запровадження на засадах попереднього прорахунку ефективності дасть змогу певним чином поліпшити фінансовий стан суб’єктів, які фінансуються з бюджету. Особливо важливим і доцільним встановлення такого порядку можна вважати в галузях освіти й медицини, де застосовуються високовартісні прилади та засоби, оскільки при плануванні капітальних видатків на плановий період за основу береться базовий досягнутий рівень у звітному році без урахування показників, що характеризують рівень нестабільності економіки.

Загалом поширення на систему обліку принципу еквівалентності передбачає застосування методу економіко-математичного моделювання, використання рівнянь регресії та іншого аналогічного інструментарію. Теоретично такий підхід потребує здійснення доволі складних розрахунків. На захист цієї теорії можна висувати обґрунтування, яке полягає у необхідності використання нового програмного забезпечення та широкого застосування комп’ютерної техніки. Наявна технічна і програмна база, яка використовується в бюджетних установах з метою управління їхньою діяльністю (облік, як відомо, є однією з функцій управління), може бути модернізована відповідно до потреб і вимог принципу еквівалентності без надто високих витрат. Обґрунтування цього твердження, як і розробка самої моделі обліку, буде здійснено у наступних розділах.

Наступним рекомендованим новим принципом обліку є компактність. Історія розвитку методології та організації облікових систем бюджетних установ свідчить про початкове зростання громіздкості форм подання інформації і про прагнення до їхнього спрощення. Наукові пошуки в умовах інформатизації сучасного суспільства спрямовані здебільшого на досягнення оптимізації та простоти обліку, а також на забезпечення зростання його ефективності й впливовості на процеси, які відбуваються в діяльності суб’єктів господарювання.

Слід зазначити, що дослідження шляхів удосконалення обліку загалом, а також окремих його ділянок (об’єктів), вирізняються науковою та практичною цінністю. Їхнє застосування забезпечує поліпшення інформаційної бази прийняття управлінських рішень, підвищення ефективності діяльності, економії бюджетних коштів. Однак в умовах комп’ютеризації та особливо у зв’язку зі значним зростанням обсягів інформації перспективними є дослідження шляхів подання даних у стисненому форматі, придатному до швидкого розширення. Компактність як принцип обліку в бюджетних установах дасть змогу акумулювати значні масиви інформаційних даних з мінімальними затратами пам’яті машини.

Досягнення ефекту стиснення облікових даних відповідно до принципу компактності можна забезпечити двома шляхами: механічним – зміною форм документації та подоланням дублювання даних у системі документообороту; квантовим – розробкою та застосуванням у системі обліку нової теорії нелінійних методів кодування інформації. Перший підхід, незважаючи на актуальність, характеризується обмежуючим фактором – скорочення кількості показників, граф чи інших параметрів облікових даних не може прямувати до нескінченності. Оптимум, який можна забезпечити, використовуючи названий підхід, визначається мінімальною потребою даних (та їхніх джерел) для управління процесами діяльності суб’єкта господарювання. Щодо другого напряму розвитку теорії, методології та організації обліку, зазначимо, що він є більш гнучким і перспективним. Обґрунтуванням цього є не лише історія розвитку системи обліку та його автоматизації й комп’ютеризації, а й наявність нових відкриттів і теорій у галузі джерел інформації: теоретичне обґрунтування систем кодування на основі теоретико- числового базису Крестенсона, Радемахера та ін. Окрім цього, його перевагою є не зменшення кількості числових облікових показників, а можливість збільшення обсягів інформації для її зберігання, в тому числі цифрової, текстової, графічної чи візуальної.

Зважаючи на зростання потреб управління не лише у внутрішній інформації про результати діяльності та ефективність використання бюджетних коштів, а й про стан зовнішнього конкурентного середовища, формування наукових положень щодо розширення меж облікової діяльності є доволі актуальним. У свою чергу, це потребує обґрунтування економічних показників, які мають охоплюватися системою обліку. Їхня розробка та рекомендації щодо способу подання (відображення в облікових документах) мають відповідати запитам користувачів (внутрішніх і зовнішніх), бути економічно доцільними, відповідати критерію ефективності та характеризуватися достатнім рівнем уніфікації.

В умовах бюджетних установ така постановка наукового завдання потребує розмежування за галузями (освіта (дошкільна, середня, професійно-технічна, вища), медицина та охорона здоров’я, культура тощо). В наших розробках у подальших розділах за основу будуть узяті дві найбільш ємні як за обсягами фінансового забезпечення, так і за рівнем охоплення населення України галузі – сфера вищої освіти та медицина.

Не менш важливим принципом, який варто застосовувати щодо системи обліку, є принцип ефективності, що випливає з мети діяльності будь-якого суб’єкта господарювання. Бюджетні установи як суб’єкти діяльності мають за мету надання якісних послуг на основі раціонального й ефективного використання фінансового забезпечення, отриманого на підставі кошторису. Забезпечення досягнення вказаної мети потребує синхронізації управління процесами надання послуг, у тому числі на базі удосконалення нормування праці, алгоритмізації та зменшення часових розривів між операціями. У цьому разі система обліку, як жодна інша, може найбільш детально відобразити й оцінити всі прогалини й забезпечити їхнє усунення. Це, у свою чергу, дасть можливість досягти зростання ефективності використання грошових коштів, матеріальних і трудових ресурсів. Обсяг рівня удосконалення системи обліку бюджетних установ, вигідний для останніх, має визначатися отриманим ефектом від впровадження нововведень. Однак його обчислення не має охоплювати лише фінансову сторону.

Результатом впровадження модернізованої відповідно до вимог управління системи обліку буде також можливість отримання адекватної інформації для управлінських потреб, посилення конкурентних переваг бюджетної установи (зростання іміджу, поліпшення фінансового стану, підвищення якості послуг, що надаються) тощо. У зв’язку з цим вимірювання рівня ефективності не має обмежуватися суто прямим грошовим результатом (як різниця між доходом і витратами), а мати інтегровану форму вираження. Такий показник (доцільність та алгоритм розрахунку якого буде обґрунтовано у подальших розділах) має охоплювати різні аспекти позитивного чи негативного результату впливу модернізації системи обліку, в тому числі якісні параметри послуг, що надаються бюджетними установами, продуктивність праці, обсяг діяльності тощо.