Тема 7. Етнічні та сучасні стилі в дизайні інтер’єру закладів готельно- ресторанного бізнесу. Питання вибору концепції та стильового спрямування сучасного закладу готельно-ресторанного бізнесу
| Сайт: | Навчально-інформаційний портал НУБіП України |
| Курс: | Дизайн об'єктів готельно-ресторанного бізнесу ☑️ |
| Книга: | Тема 7. Етнічні та сучасні стилі в дизайні інтер’єру закладів готельно- ресторанного бізнесу. Питання вибору концепції та стильового спрямування сучасного закладу готельно-ресторанного бізнесу |
| Надруковано: | Гість-користувач |
| Дата: | субота, 27 липня 2024, 21:37 |
1. Етнічні та сучасні стилі в дизайні інтер’єру закладів готельно- ресторанного бізнесу
У загальній класифікації стилів інтер’єру можна виділити три основні категорії: класичні, сучасні та етнічні.
Етнічний стиль в оформлення інтер’єрів має декілька назв – етнічний стиль, екзотика, фолк або просто етніка. Цей стиль передбачає максимальне використання всіляких елементів декору, які відображають культурні і історичні особливості якої-небудь нації або території. Завдяки поєднанню всіляких фольклорних мотивів в дизайні інтер'єру, етнічному стилю вдається створювати унікальну атмосферу занурення в традиції і культуру іншого народу. Найбільш популярними етнічними стилями у світі сьогодні стали скандинавський, італійський, японський, англійський, американський стилі; сільський стиль у його різновидах – кантрі, прованс та рустика; середземноморський та морський стилі. Більш екзотичними є африканський, індійський, східний та китайський, колоніальний, єгипетський стилі. Розглянемо основні ознаки найбільш популярних та вживаних етнічних стилів в інтер’єрі.
Скандинавський стиль в інтер'єрі став досить популярним останнім часом. Основні риси скандинавського стилю – мінімалізм, близькість до природи, увага до прикладного мистецтва, простота та екологічність. З точки зору форм, скандинавський стиль в дизайні відрізняє прямолінійність, стриманість та невигадливість. Основні кольори такого інтер'єру – білий, синій, а також запозичені у природи натуральні кольори – бежевий, коричневий, теракотовий. За видимою простотою інтер'єрів в скандинавському стилі криється раціональність та функціональність – тут навряд чи знайдуться зайві деталі й, навіть, елементи декору не кидаються в очі і не притягують до себе увагу. Серед матеріалів для меблів найчастіше віддається перевага світлим породам дерева – ялині, сосні, березі. Досить часто її просто покривають лаком або морилкою і залишають вигляд необробленої деревини. Але це зовсім не означає, що в скандинавському стилі в дизайні немає місця яскравим фарбам – на тканинах нордична стриманість часто закінчується і тут можна зустріти все різноманіття кольорів та відтінків, оригінальні принти, популярні в усьому світі. Приклади вирішення інтер’єрів житлових помешкань, приміщень готелів та закладів ресторанного господарства в скандинавському стилі представлені на рисунку 7.1.
Рисунок 7.1 – Приклади застосування скандинавського стилю в інтер’єрах закладів готельно-ресторанного бізнесу
Можна сказати, що італійський стиль в меблях та інтер’єрі було започатковано ще за часів Римської імперії, яка дала початок створенню меблів в античному стилі та, у подальшому, меблів у стилі Ренесансу. Однак, сучасний італійський стиль виглядає дещо інакше. Італійський стиль характеризують меблі, яка є дуже зручними у користуванні завдяки своїй здатності трансформуватися. Популярними є складні італійські столи, стільці, ліжка, крісла та багато видів інших меблів. Що стосується матеріалів, то тут широко застосовується деревина, шпон, пластмаса, формована фанера. Італійські меблі, як і жителі Італії, екстравагантні та яскраві, вони часом здатні поєднуватися з непоєднуваними речами, наприклад, простий диван може гармоніювати з блискучим, хромованим або пластмасовим стільцем. Кольори в інтер’єрі італійського стилю можуть бути яскравими. Часто в інтер’єрі та в меблях використовується червоний, зелений, жовтий та синій кольори. Такі кольори може мати перетяжка або оббивка меблів або їх пофарбований корпус. Приклади інтер’єрів, оформлених в італійському стилі, представлені на рисунку 7.2.
Рисунок 7.2 – Приклади застосування італійського стилю в інтер’єрах закладів готельно-ресторанного бізнесу
Японський стиль в інтер'єрі сучасних помешкань стає все більш популярним. У цьому стилі простота поєднується з елегантністю, димчаста прозорість з функціональністю, застосовуються інші незвичайні рішення начебто стандартних завдань. Японський стиль в інтер'єрі привносить захищеність людини від проблем зовнішнього світу, плекаючи і заспокоюючи ніжними різнокольоровими фарбами. Сьогодні японський стиль в інтер'єрі – це гармонійне вплетіння східних мотивів в наше життя. Традиційно японський стиль в інтер'єрі припускає розподіл будинки не на кімнати, а на особливі функціональні зони, які поділяються за допомогою фіранок і ширм, а також за рахунок підлоги на різних рівнях. Такі рішення надають приміщенню особливої неповторної тонкої естетики.
Японський стиль в інтер'єрі обов'язково має на увазі застосування ширм, які легко і прозоро поділяють простір приміщень, створюючи витончену недомовленість й, переставивши їх, завжди можна у легкий спосіб оновити дизайн інтер'єру. Залежно від настрою або необхідності японський стиль в інтер'єрі допоможе вам за допомогою ширм розширити або звузити простір. Візуально звужуючи простір, японський стиль в інтер'єрі має на увазі створення певного затишку для усамітнення.
Приклади вирішення інтер’єру в японському стилі представлені на рис. 7.3.
Рисунок 7.3 – Приклади застосування японського стилю в інтер’єрах закладів
готельно-ресторанного бізнесу
Японський стиль в інтер'єрі несе в собі філософію естетики, яка стверджує що зайве – це бридко. Тому особливістю японського стилю є мінімалізм (рис. 7.4). Все, що не використовується у даний момент, ховається у всілякі вбудовані шафи. На увазі залишаються тільки необхідні предмети меблів і декор, який несе в собі філософський зміст та підкреслює умиротворення. Японський стиль в інтер'єрі має на увазі витончений посил порожнечі, як би кажучи, що тільки з нічого може з'явитися щось. Залишені на увазі предмети несуть в собі не тільки практичний сенс, але і неповторну красу, індивідуальність та унікальність. Японський стиль в інтер'єрі припускає, що ніші в стіні ще раз підкреслять важливість збереження порожнього простору, але і вони наповнені змістом у вигляді поставленої шкатулки або вази з квітами, там можуть розміститися оригінальна статуетка або годинник. Японський стиль в інтер'єрі дуже грамотний з точки зору збереження вільного простору.
Рисунок 7.4 – Приклади мінімалізму в інтер’єрі
2. Вибір концепції та стильового спрямування сучасного закладу готельно-ресторанного бізнесу
Сільський стиль або стиль кантрі в інтер’єрі об’єднує в собі декілька різновидів, які мають як спільні риси, так і свої принципові особливості. Поняття кантрі в інтер'єрі зародилося в 1920-1930 рр. і означало наявність сільських елементів декору. Саме тоді на піку моди опинилися міські інтер'єри, оформлені в традиціях сільського будинку. Остаточно кантрі сформувався в 1950-1960 рр., коли завоював серця європейців, англійців та американців своєю відвертістю, природністю і комфортом. Саме тому, що у кожної країни свої традиційні сільські інтер'єри. Стиль став підлаштовуватися і видозмінюватися під кожну країну і отримав безліч напрямків, які увібрали в себе національний сільський колорит різних країн. Об’єднує групу сільських стилів відсутність розкоші, складних дизайнерських рішень, візерунків, ліпнини.
Колірна гамма інтер'єрної композиції в стилі кантрі включає в себе природну палітру природних відтінків. Зустрічаються коричневий, зелений, оливковий, пісочний, лавандовий, теракотовий. Як колірні акценти застосовуються гірчичний, бордовий, жовтий, синій, м'ятні відтінки. Яскраві контрастні штучні поєднання виключаються з інтер'єру, кантрі стиль також уникає яскравих малюнків. Виключається хромовані деталі, глянцеві поверхні, неонова підсвічення – все це атрибути міських стилів.
Сільський стиль кантрі використовує природні натуральні матеріали меблювання та оздоблення. Найчастіше зустрічається дерево як основний матеріал в сільських і природних інтер'єрних стилях. Оздоблення кімнат підбирається стримане, стіни і підлоги обираються однотонні або з природним малюнком деревини, вибілені стіни або паперові шпалери.
Меблі підбираються прямолінійні, з природним деревним малюнком. Зустрічаються ротангові гарнітури, плетені предмети. Шкіряні елементи у вітальні підбираються в колір решті меблювання. М'які меблі допускаються, але з дрібним малюнком. Інтер'єрні акценти розставляються якраз на меблювання, тому меблі повинні бути найбільш насиченим елементом інтер'єрної композиції. Цей ефект досягається колірним контрастом, тобто світлі меблі розміщується на темному фоні й навпаки. Головна вимога – зручність. Багатофункціональні меблі- трансформери – це атрибут міських квартир, в стилі кантрі меблі підбираються архаїчні, з прямою функцією. Наприклад, великий, добротний обідній стіл не повинен розкладатися або замінювати собою робочу зону. Дивани і крісла підбираються трохи вінтажні, ніби вони дісталися у спадок. У кухні може розташовуватися дерев'яний буфет. Стільці можуть замінюватися лавками. У вітальні зустрічаються книжкові шафи. Тумбочки можуть замінюватися масивними старими скринями.
Сільський стиль передбачає застосування великої кількості текстилю: бавовняні або лляні фіранки, серветки, декоративні подушки, пледи та килимки. Текстильні прикраси декоруються вишивкою. Допускаються ненав'язливі флористичні візерунки, наприклад, квіти та гілочки. Допускається також картатий візерунок, але двоколірний і нехитрий. Килими підбираються також в сільській тематиці, це можуть бути шкури тварин або стилізація під них, циновки, домоткані килимові доріжки, вовняні килими з високим ворсом.
Найпопулярнішим в групі сільських стилів є, безумовно, прованс. Серед основних відмінностей цього стилю можна виділити палітру світлих, пастельних кольорів, злегка вицвілі від часу меблі та, в обов'язковому порядку, дерев'яні стельові балки.
Шале (у буквальному перекладі з фр. – це будиночок пастуха) родом із Франції та Швейцарії. За замовчуванням такий інтер'єр багатим не назвеш, дерево та каміння. Відмінною особливістю стилю є кам'яне оздоблення стін і наявність відкритих стельових балок. Щодо меблів, то тут теж не передбачається будь-якої вишуканості, столи і стільці повинні бути грубої роботи, з відсутністю декору або його мінімумом.
Американський кантрі не є родоначальником стилю. Йому властивий дух каліфорнійських фермерських господарств, ковбойська атрибутика та мисливський декор. Обґрунтованість і добротність такого інтер'єру досягається використанням історичних меблів і просторовим розмахом. Обов'язковим предметом інтер'єру є шкури тварин, клаптеві пледи і килимки, велика кількість портретів на стінах.
З урахуванням національно-етнографічних особливостей вирізняють англійський, скандинавський, німецький, італійський кантрі-стилі в інтер’єрі.
Окремої уваги заслуговує різновид кантрі рустикальний стиль або рустика, який робить акцент на грубій природній красі. Він поєднує природні текстури, прості землисті відтінки, та теплу атмосферу. Найголовніший атрибут рустикального стилю – натуральні матеріали. Вони використовуються абсолютно у всьому, в обробці, в меблях, в елементах декору та аксесуарах, даруючи атмосферу спокою та затишку.
Приклади інтер’єрів в сільському стилі представлені на рисунку 7.5.
Рисунок 7.5 – Приклади оформлення інтер’єрів у
сільському стилі
Сьогодні в дизайні інтер’єру поряд з класичними та етнічними стилями застосовуються сучасні стилі та спрямування, які виникли нещодавно та мають свої характерні особливості й притаманні лише їм ознаки.
Детальна характеристика сучасних стилів в архітектурі та інтер’єрі, із-за їх розмаїття, потребує значно більшої уваги, ніж нам дозволяє приділити формат цього навчального посібника. Проте, щоб скласти уяву про сучасні стильові спрямування, пропонуємо їх стислу характеристику, засновану на основних, найбільш характерних, ознаках та відмінностях, що вирізнять їх серед інших стилів, табл. 7.1.
| Авангард | Авангард в сучасному інтер'єрі – це цілісна і гармонійна обстановка, що створюється шляхом використання найпередовіших матеріалів, експериментів з кольором, використанням нестандартних меблів та яскравих аксесуарів. |
|---|---|
| Ар-деко | Є синтезом модернізму та неокласицизму. Є одним із найбільш вишуканих стилів мистецтва ХХ століття. Об’єднує в собі індійські та африканські мотиви, єгипетське мистецтво та ампір. Стилю притаманні чіткість, геометричність (форми, близькі до машинного дизайну). Матеріали: алюміній, нержавіюча сталь, слонова кістка, коштовне скло, інкрустація по дереву, шкіра екзотичних тварин – зебри, крокодила, ящірок. |
| Кіберпанк | Являє собою сюрреалістичні декорації, навіяні науково-фантастичними сюжетами. |
| Кітч (кіч) | Уявляє собою насмішку над історією та художніми традиціями, може бути проявленням відвертого несмаку, що проявляється в дисгармонійному поєднанні кольорів та предметів інтер'єру, надмірному багатстві та перенасиченості. |
| Лофт | Сучасний промислово-урбаністичний стиль інтер'єру, який характеризується великою кількістю відкритого простору та наявністю індустріальних елементів (дуже високі стелі, необроблені цегляні стіни, відкриті балки і труби, цементна підлогу і т.п.). |
| Поп-арт | Надихається творчістю Енді Воргола та естетикою масової культури та товарів масового споживання. Відрізняється бездуховність та використанням кислотних кольорів. Кислотними або неоновими (флуоресцентними) кольорами називають найяскравіші та неприродні кольори: ультрамарин, бірюзовий, лимонний, авокадо, фуксія тощо. |
| Фьюжн | Характерним є поєднання сучасних та ретро-мотивів, нових матеріалів, технологій та рукотворних, виконаних в єдиному екземплярі, предметів. Використовується складна колірна гама, багато декоративних деталей, велика кількість тканин та різноманітність декору. Дарує відчуття внутрішньої гармонії та незвичайного затишку. |
| Хай-тек | Характеризується максимально функціональним використанням простору, стриманим декором, однотонністю. Використовуються великі приміщення, розділені на функціональні зони. Характерні матеріали: метал, скло, бетон, пластик. Інтер’єрам притаманні футуристичні меблі та сучасне обладнання. |
Приклади оформлення інтер’єрів в деяких сучасних стилях представлені на рисунку 7.6.
Рисунок 7.6 – Приклади сучасних інтер’єрних стилів:
а – авангард; б – ар-деко; в – лофт; г – кітч; д – поп-арт; е – хай-тек
Дизайн інтер’єру закладів готельно-ресторанного бізнесу повинен відповідати вимогам функціональності, комфорту, екологічності. Дизайн буде залежати від концептуальної спрямованості готелю, його розташування і категорії.
На інтер'єр накладають свій відбиток час, стильові риси архітектури, особливості національної життя, соціальна структура суспільства. Крім того, існують ще мережеві стандарти, які в проектній документації обумовлюють навіть такі «дрібниці», як розміщення вивіски на фасаді, відтінок підлоги, відстань між світильниками в холі тощо.
Тип готелю, його категорія впливають на загальний рівень комфорту, особливості організації та оснащення готельних номерів. Хостели та бюджетні готелі призначені для задоволення мінімальних потреб гостя у відпочинку за відносно невелику вартість. Інтер’єри таких закладів відрізнятиме економічність, практичність та функціональність. Вони можуть бути стилізованими, навіть, цікавими, проте, навряд чи тут буде доречна вишуканість, використання коштовних матеріалів та предметів декору.
Готелі бізнес-класу або готелі курортних регіонів, призначені для відпочинку, відрізнятимуться більш високим рівнем комфорту та розширеним асортиментом послуг, що обов’язково позначиться на виборі стилю інтер’єру та меблів. Доречними в таких закладах будуть класичні або вишукані сучасні стилі інтер’єру з використанням традиційних або коштовних сучасних матеріалів та меблями підвищеної комфортабельності.
Основними критеріями при виборі засобів декоративно-художнього рішення інтер'єру можна вважати такі:
- архітектурно-художня тема інтер'єру, його загальний задум;
- тип закладу, його спеціалізація;
- особливості потенційного контингенту споживачів.
Дизайнеру доцільно дотримуватися єдиного стилю – гармонійного поєднання між собою трьох складових: прилеглої території готелю, екстер'єру (фасаду будівлі) та інтер'єру, а також стилістична відповідність дизайну житлових номерів і інших приміщень готелів (ресторан, лобі, конференц-зал тощо) між собою.
Часто стильове рішення підказує сама будівля. При будівництві нового готелю або при його реконструкції дизайнери будуть враховувати, перш за все, розташування готелю і його спрямованість. Завдання – підкреслити особливості місцевості (поруч з морем, в горах, в історичному центрі тощо), можливо, приховати недоліки розташування або планування (наприклад, маленькі вікна можна «компенсувати» великими дзеркалами, світлими тонами обробки і т.п.).
Характерним для сучасних закладів готельно-ресторанного бізнесу слід вважати розкриття таких архітектурно-художніх тим, як зв'язок з природою, з навколишнім пейзажем, створення середовища, що сприяє відпочинку шляхом відволікання споживача від звичної, буденної обстановки, виявлення національної своєрідності інтер'єру та ін.
У виборі концепції дизайну інтер’єру закладів ресторанного господарства також є певні особливості. Так, тип закладу ресторанного господарства, як відомо, позначається на часі перебування споживача в залі, а, отже, і на можливостях сприйняття інтер'єру та окремих його елементів. У таких закладах ресторанного господарства, як їдальня, закусочна, кафетерій споживач знаходиться 10-20 хвилин і не може за такий час детально розглянути, наприклад, панно або декоративний посуд. У ресторані, барі споживач може перебувати 1-2 години, а може і увесь вечір. Відмінності у часі сприйняття накладають відбиток на трактування художньо-декоративних елементів. Панно в кафетерії має бути зрозумілим з першого погляду. Цьому повинні сприяти ясність і простота його композиції, визначеність колірних відносин, великий масштаб деталей. Аналогічний підхід значною мірою характерний для вестибюля та аванзалів закладів ресторанного господарства з обслуговуванням офіціантами, хоча тут повинен простежуватися певний художньо-образний зв'язок з рішеннями декоративного оформлення залів, парадних сходів та інших приміщень для споживачів. Сюжет панно в залі ресторану повинен розумітися поступово. Якщо відвідувач буде знаходити в ньому в міру спостереження все нові і нові деталі, які розкриватимуть його зміст, то зацікавленість до панно буде тривалою, воно не набридне впродовж усього вечора. Тонкі нюансні колірні та фактурні відносини зроблять панно важчим для освоєння і більш прийнятним для тривалого спостереження.
На підприємствах харчування, які обслуговують постійний контингент (робітників та службовців, учнів та студентів) відвідувачі бувають хоча і впродовж короткого часу, але щодня й протягом багатьох років. Тому в таких підприємствах засоби декоративно-художнього оформлення слід підбирати з урахуванням їх постійного спостереження, що зближує трактування композиції, деталей, колористичне рішення на таких підприємствах з декором залів ресторанів і кафе. Визначальною в інтер'єрі їдальні, яка обслуговує робітників конкретного підприємства, буде компенсація стомлюючого впливу виробничого середовища на працівника. Разом з тим необхідно враховувати, що, як би майстерно не був прикрашений інтер'єр такої їдальні, він поступово набридне і його естетична, тонізуюча дія на відвідувача знизиться. У зв'язку з цим в таких закладах доцільно орієнтуватися не на застосування постійного коштовного декору (наприклад, мозаїчних панно або обробки стін цінними породами дерева), а, при загальному нейтральному вирішенні інтер'єру, на прикраси, які через кілька років можна було б замінити. До таких елементів відносяться декоративні тканини, декоративний посуд, великоформатні фотографії і т. п.
Слід враховувати, що на виборі декоративно-художніх засобів позначаються склад споживачів за віком, статтю, національною приналежністю. Так, у закладі ресторанного господарства, розрахованому на молодих людей, інтер'єр може бути більш насичений декором, форми його можуть бути більш активними, ніж у закладах, розрахованих на відвідування людьми старшого віку.
Прикрашаючи приміщення, дуже важливо знати міру, витримати баланс і не перевантажити його декоративними елементами, внаслідок чого він стане строкатим, неспокійним. Інтер'єр повинен бути гармонійним, композиційно зібраним.
Якщо в залі зовсім немає прикрас, це ще не означає, що такий інтер'єр нецікавий. Декоративні функції можуть нести меблі, світильники, штори, розсувні перегородки, фактура стін та інші функціональні елементи. При цьому певна деталь інтер'єру буде відігравати провідну роль і її форма повинна бути більш виразною, активною.
До найбільш характерних помилок, які спостерігаються в художньому оформленні інтер'єрів, слід віднести сусідство декоративно-прикладних виробів, панно з технологічним обладнанням та/або технічним оснащенням приміщення. Таке сусідство порушує стиль інтер'єру, робить художню деталь зайвою, недоречною, безглуздою. Особливо це відноситься до закладів, в оформленні яких використовуються народні, національні мотиви. Поява поряд з селянськими лавками, прядкою, кінською збруєю, які створюють своєрідний колорит старовини, радіатора опалення, вентилятора або, навіть, електричного вимикача підриває довіру споживача до обстановки, робить її безглуздою. Коли ж на панно «накладаються» вентиляційні решітки або біля майолікових куманців і тарілок, що прикрашають стіну, проходить трубопровід, це викликає почуття незадоволеності у гостя, враження від панно або декоративного посуду буде зіпсовано.
Вимагає смаку і художньої культури взаємне розміщення елементів оформлення. Сусідство двох або декількох творів мистецтва різного ступеня помітності змушує поблекнути твір, вирішений у м'якій манері, робить його просто непотрібним. Так, сусідство яскравого і помітного вітража, здатне «забити» будь-яку деталь інтер'єру, і зробить скромне карбування або чорно-біле фото-панно невиразним, непоказним.
Знижує художній рівень інтер'єру і його насичення різноплановими та різнохарактерними предметами побуту та декоративного оформлення.