Тема 1. ФУНКЦІЇ ТУРИЗМУ, УМОВИ ТА ФАКТОРИ ЙОГО РОЗВИТКУ

1. Туризм як сфера господарської діяльності

Коли ми говоримо про туризм, ми маємо на увазі людей, які відвідують друзів і родичів, відпочивають на канікулах і просто добре проводять час. У вільний час вони можуть займатися різними видами спорту, приймати сонячні ванни, кататися на конях, можуть ходити в походи, читати, розмовляти і, нарешті, просто насолоджуватися навколишнім світом.

Можна включити в наше визначення туризму і людей, які беруть участь в різних з'їздах, конференціях або інших видах ділової і професійної діяльності, їздять в повчальні тури або займаються дослідженнями.

Ці люди (назвемо їх туристами) використовують під час подорожей різні види транспорту: починаючи з велосипедів і закінчуючи польотами на реактивних літаках. Багато хто подорожує на автомобілях, автобусах, поїздах і навіть мотоциклах.

Таким чином, Туризм – це сфера людської діяльності, пов'язана з подорожами та мандрівками людей, що виконує ряд функцій політичного, економічного, культурного характеру, які виявляються як на рівні окремої особистості, так і на рівні суспільства в цілому. Для того, щоб сформулювати повне визначення поняття «туризм», необхідно розглянути багатоаспектність туризму і його взаємодію з іншими видами діяльності. Відсутність єдиних визначень утрудняє вивчення туризму як учбової дисципліни. Вивчення туризму з наукової точки зору з недавніх пір привернуло увагу учених багатьох областей знань.

За характером суспільного розподілу праці та участю у створен­ні сукупного суспільного продукту всі галузі народного господарства поділяються на сфери: матеріального виробництва та нематеріальну.

Матеріальне виробництво — це сфера застосування праці, де прямо та безпосередньо створюється суспільне багатство, сукупний суспільний продукт у вигляді засобів виробництва та предметів споживання.

Нематеріальна сфера — це сфера застосування праці, яка забез­печує нормальні умови життя людей і розвитку суспільства. Вона об'єднує всі галузі, пов'язані із задоволенням потреб людини, відтво­ренням робочої сили.

Досить часто останню визначають як невиробничу. Це не зовсім так, оскільки більшість галузей нематеріальної сфери людської діяль­ності мають виробничу базу, виробничий цикл, де в результаті застосування засобів виробництва і робочої сили виробляються певні споживчі вартості. Це — послуги, тобто процес праці, в якому поєднуються засоби виробництва та трудові ресурси.

Сучасне розуміння поняття «туризм», або «туристичне госпо­дарство», поєднує матеріальну й нематеріальну сферу. Сьогодні на ринку праці туризм виділився в окрему сферу господарювання, яка належить до нематеріальної, переважно — до сфери послуг.

Сферою послуг є специфічна галузь застосування суспільно-ко­рисної праці, де створюються особливі споживчі вартості у формі послуг для виробничого, суспільного та особистого споживання. Значна частина потреб суспільства реалізується у сфері послуг.

Послуга — специфічна форма суспільнокорисної праці, де продукт (річ або корисний ефект діяльності) та процес його вироб­ництва (обслуговування) невід'ємні один від одного. Разом з тим, послуга є економічною категорією і виступає як споживча вартість.

В умовах товарного виробництва і ринку праці послуга, як і будь-який товар, може обмінюватися на гроші. Тобто вона має товарну, обмінну вартість, ціну. Залежно від того, які потреби (виробничі, суспільні або особисті) задовольняє сфера послуг, її галузі входять до матеріального виробництва або нематеріальної сфери. Так, ціна послуг з ремонту виробничого обладнання, товарних перевезень, страхування продукції та ін., що обслуговують матеріальне вироб­ництво, знаходить своє втілення в ціні кінцевого продукту. Тобто послуги безпосередньо беруть участь у створенні сукупного суспіль­ного продукту. Інші галузі сфери послуг, у т. ч. туризм, діють на людину як творця сукупного багатства, підвищуючи її працездат­ність, і таким чином створюють і збільшують це багатство.

Крім того, саме через сферу послуг відбувається перерозподіл капіталів і формування структури національного доходу. У сфері міжнародного туризму, наприклад, відбувається процес перерозпо­ділу часток національного доходу країн-учасниць міжнародного туристичного обміну. При обслуговуванні іноземних туристів від­бувається перерозподіл частки національного доходу, створеного в країні, звідки приїхав турист, у країну, куди він приїхав. Безумовно, в цьому процесі економічно виграють країни, що приймають турис­тів і де вони залишають частку своїх капіталів. Сфера послуг забез­печує також рух капіталів, прискорює їх обіг і таким чином впливає на розвиток інших галузей народного господарства.

Матеріальний результат послуги може бути втілений у реальному предметі, речах. Наприклад, послуги з виготовлення ключів на замов­лення, пошиття одягу, послуги підприємств громадського харчування. Нематеріальний результат — це задоволення інтелектуальних, худож­ньо-естетичних та інших потреб людей, зокрема в оздоровленні, від­починку тощо. Але у будь-якому випадку послуга є поєднанням праці людей (обслуговування) та корисного ефекту цієї праці (її продукту).

Нематеріальні послуги мають свої характерні особливості, про які слід добре пам'ятати працівникам туристичної галузі:

1. Невідчутність нематеріальної послуги. Не можна конкретно визначити якість турпродукту в момент купівлі. Споживач купує скоріше певні «очікування» або «ілюзії», а порівняти може тільки очікувані вигоди з отриманими. Тому ніколи не можна стверджува­ти, що очікувані враження збігатимуться з фактично отриманими.
2. Невизначеність (мінливість, непостійний характер) якості, неповторність отриманих послуг. Навіть якщо попередні враження від відвідання якоїсь місцевості були чудовими, вони можуть не пов­торитися (погіршилася погода, не спостерігалося якесь характерне цікаве природне явище, розпочалися ремонтні роботи тощо).
3. Незбереженість (неможливість складувати і залишати на продаж у наступні дні). Місце в готелі, місце в літаку на чартерний переліт можна продати тільки сьогодні, завтра готель вже матиме простій, а чартерного рейсу вже не буде. Подія, яка сьогодні приваб­лює туристів, теж може не повторитися в близькому майбутньому.
4. Невіддільність від джерела виробництва. Якщо вам треба дістатися певної місцевості, куди прямують поїзди не кращого рівня обслуговування, вам не допоможе факт наявності квитків на потяг-люкс, але до іншої місцевості.
5. Невід'ємність від місця — подивитися на Тадж-Махал (гробниця світу) можна тільки в Агрі (Індія).
6. Невіддільність від виробника — тому кваліфікація, особисті якості, манера спілкування гіда, портьє, менеджера здатні визначити якість самої послуги.
7. Залежність якості від споживача (клієнта), який має різні спо­дівання, характер. Одна й та сама послуга неоднаково може сприй­матися різними споживачами.

При наданні туристичних послуг, корисний ефект значною мірою залежить від умов їх надання та якості обслуговування.

Послуга виступає також і як категорія соціально-історична. Це категорія, що історично розвивається, причому її розвиток слід роз­глядати лише у зв'язку з розвитком і сучасним станом суспільства, його продуктивних сил і виробничих відносин. На різних етапах роз­витку суспільства якість послуг і форми їх надання були різними й відповідали рівню розвитку суспільства.

Багато видів праці, що нині становлять сферу послуг, існували ще в давнину. У пустелі Негев (Єгипет) знайшли череп воїна армії одно­го з єгипетських фараонів, зуб якого виявився запломбованим невідо­мою сучасній науці пастою. Єгиптянин загинув у бою 2200 років тому. Це свідчить, що професія зубного лікаря існувала задовго до нашої ери.

Торгівля існує близько 10 тис. років. Професії кухар і перукар виникли в епоху рабовласництва. Але якщо раніше послуги надава­лися окремим поодиноким особам на основі кустарних методів праці, то нині цим зайняті підприємства й організації з високим рівнем механізації, індустріалізації та спеціалізації. Послуги набрали масового характеру, ними користується, як правило, все населення. З часом змінюється й структура сфери послуг — вона включає, по­ряд з давніми галузями й порівняно нові, що швидко розвиваються. До останніх належить і туризм як окрема галузь.

Характер послуг, їх спектр і якість відповідають сучасному стану суспільного розвитку, рівню цивілізоіваності даного суспільства. Це виявляється передусім у головній меті, заради якої ці послуги ви­робляються. У цивілізованому суспільстві комерційно невигідні, але необхідні види послуг — скеровані, зокрема, на соціально незахищені верстви населення — знаходять підтримку держави чи розвиваються, завдяки зусиллям громадськості. Щоправда, якість послуг у сус­пільстві, де має місце соціальне розшарування, є неоднаковою і від­повідає фінансовим можливостям різних його верств. Так, за даними авторів книги «США — сфера послуг в економіці» бідні американ­ські родини на рік витрачають менше, ніж багаті: на харчування — у 3,7 рази; на медичне обслуговування — в 4,4; на особисте обслугову­вання — в 5,1; на відпочинок — у 12,4 і на освіту — в 17 разів.

При цьому бідні родини становлять 22%, а багаті — 7% від загальної кількості американських родин.

У наш час сфера послуг інтенсивно розвивається як самостійна сукупність галузей господарства. З одного боку це зумовлено зрос­танням якості життя, матеріальних і духовних потреб населення, з іншого — стрімким розвитком промислового виробництва, що не тільки забезпечує народне господарство, у т. ч. й сферу послуг, сучас­ними видами обладнання та матеріалів, але й у результаті автомати­зації та механізації виробничих процесів і зростання продуктивності праці вивільняє частину трудових ресурсів і направляє їх у сферу обслуговування. Вже сьогодні у сфері послуг зайнята майже третина всіх працюючих у народному господарстві.

За прогнозами сучасних політологів у постіндустріальному суспільстві основними сферами господарювання будуть інформація та послуга, а основним видом ресурсу — еколого-оздоровчі та інформаційні технології. Вже нині частка послуг у розвинених країнах світу є дуже значною: у структурі їх валового внутрішнього продукту вона коливається в межах 30-55%. У Швеції, наприклад, її частка у галузевій структурі ВВП становить 55,6%, у Данії — 53,5, у Канаді — 53,5, у США — 50,9, у Великій Британії — 50,8, у Росії — 29,9 і в Україні - 21,3%.

Важко переоцінити значення сфери послуг для суспільства в цілому та кожної людини зокрема. Так, предмети споживання, що виробляються у матеріальній сфері, саме через сферу послуг надхо­дять до споживача. Вона не тільки задовольняє зростаючі потреби населення, але й активно впливає на їх формування та удосконален­ня. Сфера послуг активно впливає на економію праці та перебудову побуту і, таким чином, на ефективність суспільної праці. Спеціаліс­ти підрахували, що середньостатистична людина близько 40% свого часу витрачає на виконання домашньої роботи. При цьому у жінок вільного часу залишається у 1,7 рази менше ніж у чоловіків. Сфера послуг дозволяє збільшити та раціонально використати вільний час людини, створює необхідні умови для всебічного розвитку особис­тості, їй належить важлива роль у зближенні умов побуту в місті та на селі, усуненні існуючих розбіжностей між розумовою та фізичною працею, нерівності в становищі чоловіка та жінки.

Туризм посідає особливе місце в системі галузей народного госпо­дарства та сфери послуг. Як вид активного відпочинку він посідає од­не з чільних місць серед потреб населення і витрат на них. У структу­рі туристичного продукту товари становлять не більше 20%, а 80-85% припадає на туристичні послуги, серед яких основними є: розміщення, харчування, транспортні перевезення та розваги. Крім того, в туризмі задіяний цілий спектр додаткових послуг: банківські, медичні, страхо­ві, візові.

Тривалий час туризм не входив до системи національної ста­тистики і не виділявся окремо у класифікаторі галузей народного господарства України. Підприємства, що виробляють туристичні послуги й товари, розподілялися за різними сферами господарства: житлово-комунальною, охорони здоров'я, громадського харчування, транспорту, дозвілля тощо. Це відбувалося власне тому, що турис­тична індустрія є сукупною сферою економіки або комплексом ви­робництв.

2. Умови та фактори розвитку туризму

Туризм як важливе соціально-економічне явище сучасності тісно пов'язаний з розвитком суспільства та підпорядковується його об'єк­тивним законам. Через свої функції він активно впливає на життєді­яльність суспільства і в той же час залежить від нього, стану розвит­ку його продуктивних сил і виробничих відносин, об'єктивних умов.

Попри велике позитивне значення туризму для розвитку суспільства він може також мати негативний вплив на суспільне життя. Іноді туризм може загрожувати здоров'ю людей. Це особливо характерно для спортивного туризму з активним пересуванням.

Під час загострення міжнародної обстановки туризм може вико­ристовуватись реакційними силами як канал для організації і прове­дення підривної діяльності. Так було під час громадянської війни в Іспанії, коли під виглядом туристів фашистська Німеччина засилала до сусідніх європейських країн своїх військовослужбовців. Для цього при VII управлінні міністерства пропаганди було створено спеціаль­ний відділ туризму. Сьогодні також відомі випадки «експорту» кримінальних і політично небезпечних осіб каналами туризму.

Для економіки країн у деяких випадках небажані надмірне виве­зення валюти за кордон, поява демпінгових цін на внутрішньому ринку* витрати на імпорт товарів і продуктів, потрібних для забез­печення стандарту споживання туристів з високорозвинених країн (за підрахунками Світового банку такі витрати у різних країнах становлять від 15 до 50% виручки). Можливий також так званий імпорт інфляції — ситуація, коли до країни прибуває значна кількість іноземних туристів із високою купівельною спроможністю.

Туризм може здійснювати негативний вплив і на місцеве насе­лення, стимулюючи появу небажаних соціальних груп (валютників, повій, наркоманів, злодіїв і жебраків), комерціалізацію культури та заміну її субкультурою тощо. Так, у Шрі-Ланці розвиток туризму по­рушив життя рибальських громад, викликав зростання цін, у т. ч. на фрукти, квіти та морепродукти, вніс неспокій у релігійні культи й храми. Населення почало вживати наркотики, зросла кількість повій. У туристів також з'явилися проблеми. їм надзвичайно набридають жебраки та різні зазивачі, яких не було раніше.

Існує також проблема складного та часто негативного впливу туризму на стан довкілля. Туризм і туристи можуть стати не тільки жертвами забруднення довкілля, але й досить часто його причиною. Справа не обмежується тільки прямими діями туристів: бруд і сміття, залишені туристами в місці перебування, лісові пожежі, руйнування пам'яток вандалами, які залишають на них написи. Йдеться про вплив на якість води в річках, озерах і морях; якість повітря, що забруд­нюється від застосування туристичного транспорту з двигунами внут­рішнього згоряння на шкідливому паливі; шум від діяльності різних розважальних закладів; знищення місцевої флори та фауни; руйнуван­ня екологічних систем внаслідок втручання індустрії туризму.

Отже, і наслідки взаємодії туризму та суспільства, і розвиток ту­ризму в цілому залежать від комплексу умов: природно-географічних, історико-політичних, соціально-економічних, демографічних, що скла­лися у суспільстві, і факторів, які їх визначають. Фактори прийнято поділяти на зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх факторів розвитку туризму можна віднести географічне положення регіону, політичні відносини між країнами, міжнародний розподіл праці, рівень цін на міжнародному ринку та в різних країнах, співвідношення валют тощо. Такі демографічні фактори, як зростання населення земної кулі, його нерівномірна щільність і концентрація у великих містах (урбанізація) призводять до збільшення туристичного потенціалу, посилення міграційних потоків, у т. ч. туристичних. Збільшення середньої тривалості життя дозволило залучити до туристичного руху осіб похилого віку, які ма­ють матеріальні можливості подорожувати. Щодо розвитку туризму в країнах світу з точки зору природно-географічних умов велику роль відіграють такі фактори, як їх географічне положення, близькість до транзитних шляхів і країн, які поставляють туристів, віддаленість від «гарячих точок» планети. Політична нестабільність, локальні війни здатні викликати спад туризму, як це трапилося, наприклад, у 2001 р. в результаті теракту 11 вересня в Нью-Йорку. На формування світових туристичних потоків активно впливає спів­відношення рівнів соціально-економічного розвитку'різних країн.

Визначальними є внутрішні фактори розвитку туризму. Серед них — природно-географічні особливості й кліматичні умови країни, наявність та якість природних ресурсів і можливість їх зручного використання; економічна ситуація в країні; внутрішня політика країни, політична стабільність; суспільний лад, рівень розвитку продуктивних сил, структура і рівень добробуту населення. Останнє є чи не вирішальним серед внутрішніх факторів. Адже для здійснен­ня туристичної подорожі людина виділяє певний час, переважно це оплачена відпустка, відповідну суму грошей, розмір якої визначаєть­ся заробітком. Суттєвою умовою є можливість отримання пільг і знижок на туристичні послуги за рахунок держави й громадських організацій, підприємств та установ. Велике значення мають стан розвитку туристичної інфраструктури, транспортних мереж, рівень життя в суспільстві, освітній та культурний рівень населення.

З точки зору впливу на туристичну діяльність усі фактори поділя­ються на фактори залучення (спонукають до подорожі) серед них прироні, культурні, соціальні умови країни де формуються туристичні потоки та фактори роз­поділу, або диференціації попиту (впливають на вибір місця подорожі) це туристичні ресурси, розвиток інфраструктури, рівень економіко-господарського розвитку, життєвий рівень населення країни куди спрямовуються туристичні потоки.

З точки зору механізму впливу на розвиток туризму можна визначити фактори об'єктивні, що вже сформовані історичним розвитком суспільства, і такі, що цілеспрямовано регулюють саме туристичну діяльність. Всі вищенаведені фактори можна віднести до першої групи. До другої належать державна політика в туризмі, наявність і зміст туристичного законодавства, туристична освіта в суспільстві тощо. Останні є основою туристичної політики.

3. Функції та значення туризму в суспільстві

За своєю сутністю туризм — явище багатофункціональне. Він активно впливає на життя людей, організацію їх праці й відпочинку, а відтак — на економічний та соціальний розвиток суспільства. До детально розглянутої соціально-економічної слід додати й ті функції, що відіграють значну роль у розвитку суспільства: оздоровчу, або рекреаційну, виховну, соціокультурну, екологічну та політичну. Ці функції проявляються як на рівні окремої особистості, так і суспільс­тва в цілому.

Однією з найважливіших функцій туризму є оздоровча, або рек­реаційна (латин. — відновлення). У спеціальній літературі цю фун­кцію визначають ще як відтворювальну, репродуктивну. Тобто таку, що дозволяє відновити сили й внутрішні резерви людини, затрачені в ході трудової діяльності і при виконанні поточних побутових обов'язків. Безпосередньо з точки зору туриста, як споживача турис­тичного продукту, саме оздоровча функція туризму є пріоритетною. Причому оздоровчий ефект поділяється на лікувальний (відомий ще з давніх часів) і профілактичний (характерний для більшості сучасних видів відпочинку й туризму).

Туризм як різновид рекреації, активного відпочинку сприяє зміц­ненню здоров'я людини, відновленню її працездатності і як наслі­док — підвищенню продуктивності суспільної праці. Наприкінці 20-х — на початку 30-х років XX ст. деякі зарубіжні компанії звернули увагу на можливість поліпшити продуктивність праці співробітників за рахунок надання їм безкоштовних туристичних поїздок. Так виник заохочувальний туризм («інсентив-туризм»), який згодом набув великої популярності. Так, одна з компаній США, витративши на організацію поїздок співробітників 90 тис. доларів, одержала віддачу у вигляді підвищення продуктивності праці на суму 1,5 млн доларів.

Соціокультурна функція туризму впливає на суспільне життя країни, яка приймає туристів. Інтерес туристів до історії та культури країни викликає в її громадян бажання зосередити увагу на власних історичних традиціях, досягненнях національної культури, потребу краще пізнати культурно-історичні корені та особливості націо­нального менталітету свого народу. Цікавість, яку виявляють ту­ристи до культурного спадку країни, викликає в її населення почуття гордості, прагнення зберегти свої національні традиції, ремесла. Крім того, діє суто прагматична необхідність готувати екскурсійні матеріа­ли, підтримувати пам'ятки в належному стані для туристичного показу. Це стимулює певні капіталовкладення у сферу культури, інвестування бюджетних і позабюджетних коштів у справу збережен­ня пам'яток історії та культури.

Близькою до соціокультурної є виховна функція туризму. Особ­ливо велику роль відіграє туризм у справі виховання підростаючого покоління. Цікаві маршрути, багата та змістовна екскурсійна програ­ма розширюють кругозір дитини, сприяють формуванню її світогля­ду. Так, у Японії всі школярі в організованому порядку здійснюють подорожі своєю країною, що не тільки збагачує їхні знання, але й виховує любов до батьківщини. Подібні екскурсійні програми мали місце й у вітчизняній туристичній практиці; їх відновлення визнача­ється в колі завдань розвитку туризму в Україні.

Туристичні подорожі та екскурсії — це школа, у якій виховують, але виховний вплив відбувається природним чином і не травмує психіку людини. Виховна функція туризму стала головним стиму­лом виникнення екскурсійної справи ще в епоху Просвітництва (XVII - XVIII ст.). І в наш час обмін культурними цінностями є дедалі активнішим каталізатором культурного збагачення націй та народностей, фактором переосмислення суспільних цінностей людс­тва, підвищення рівня загальної, політичної, художньо-естетичної культури окремих людей і народів у цілому.

Туристична пропозиція значною мірою залежить від кліматичних і екологічних умов країни, які впливають на розвиток як пов'язаних, так і безпосередньо не пов'язаних з природним середовищем видів туристичної діяльності. Тому у сучасних туристів стан довкілля, еко­логічна безпека є першорядним критерієм щодо прийняття рішення про подорож. Як галузь, для якої природа виступає не тільки в ролі сировини для виготовлення продукту, але й умови власне існування, туризм, використовуючи природні ресурси, може служити також за­собом їх збереження та відновлення через організацію різних форм природопізнавальної, природовиховної та природоохоронної турист­ської роботи. У цьому проявляється екологічна (природоохоронна) функція туризму.

Політична функція туризму проявляється в тому, що він став формою «народної дипломатії». Засобами туризму здійснюється ак­тивне спілкування зі світом. Суспільство стає відкритішим, вільніше інтегрується у світову співдружність. Туризм — це активна форма людського спілкування, що допомагає взаємопізнанню націй, розвит­ку взаєморозуміння та встановленню культурно-економічних зв'язків між народами. Міжнародні туристичні зв'язки є однією з форм міжнародних відносин, що активно впливає на політику держав світу. Саме тому 1967 р. з ініціативи ООН був оголошений Міжнародним роком туризму під гаслом «Туризм — шлях до миру».

Ми розглянемо позитивний вплив туризму на розвиток суспіль­ства та його значення, яке проявляється у :

• Політичному значенні — як фактору миру та співдружності;
• Економічному значенні — як джерела одержання прибутків, надходження коштів, збільшення валового національного продукту, стимулу роз­витку багатьох суміжних галузей господарства, створення робочих місць і розбудови регіональних економік;
• Культурно-виховному значенні — як одного із засобів піднесення культур­ного рівня людини й суспільства в цілому, духовного збагачення, збереження історичної пам'яті народу та його культурного спадку;
• Соціально-демографічному значенні — як фактора оздоровлення суспіль­ства, продовження активного життя людини тощо.

Отже, туризм – це сфера людської діяльності, пов'язана з подорожами та мандрівками людей, що виконує ряд функцій політичного, економічного, культурногохарактеру, які виявляються як на рівні окемої особистості, так і на рівні суспільства в цілому.

4. Туристичний продукт та його складові

Туристичний продукт — це сукупність речових (пред­мети споживання), неречових (послуги) споживчих вартостей, необхідних для повного задоволення потреб туристів, що виникають під час їх подорожі.

Турпродукт складається з трьох елементів: тур, додат­кові туристично-екскурсійні послуги, товари.

Тур — первинна одиниця туристичного продукту — продукт роботи туристичного підприємства на певному мар­шруті в конкретні строки, який продається клієнту як єдине ціле. Турпакет — це лише обов'язкова частина туру, а отже, й турпродукту.

При зверненні клієнта в турфірму з проханням ор­ганізувати йому подорож до Парижу, перше, що йому пропо­нується — це туристичний пакет (дата, час вильоту і номер рейсу; дата і час прильоту в аеропорт призначення; назва фірми або особи, яка його зустрічатиме; проїзд від аеропор­ту до готелю; розміщення в номері певної категорії за схемою ВВ; дата і час виїзду з готелю в аеропорт; дата, час вильоту і номер рейсу). Потім з'ясовується, чи є ще послуги, які клієнт обов'язково хотів би мати в Парижі під час свого відвідування: оглядова екскурсія; поїздка у Версаль з обідом; відвідування нічного шоу в «Лідо» або «Мулен Руж» з вечерею; екскурсія на Ейфелеву вежу з обідом; відвідання Лувру та вечеря в одному з ресторанів; прогулянка на паро­плаві по Сені з обідом тощо. Це будуть ті послуги, які тури­стичне підприємство має обов'язково виконати. їх визначає поняття «комплекс послуг на маршруті».

Отже, тур не покриває весь час подорожі і залишає ту­ристу багато вільного часу для вибору власної програми. Та­ка особиста програма може бути реалізована завдяки декільком альтернативам: культурна програма, відвідування джаз-клубу, прогулянка з гідом по Монмартру тощо, які мо­же запропонувати організатор відпочинку.

Обов'язкову програму — турпакет і комплекс послуг на маршруті, тобто тур — туроператор оформлює у вигляді путівки або ваучеру — документу, в якому гарантовані всі обов'язкові для фірми і клієнта послуги.

Товари — специфічна матеріальна частина туристсько­го продукту, яка включає карти міст, листівки, буклети, су­веніри, туристське спорядження тощо, і неспецифічна части­на туристичного продукту, яка включає велику кількість товарів, які є дефіцитними або більш дорогими в місцях постійного проживання туристів.

Додаткові туристично-екскурсійні послуги — послуги, які не передбачено ваучером, або путівкою, які до­водяться до споживача в режимі його вільного вибору. До­даткові послуги не входять в основну вартість путівки. До них відносяться: прокат, телефон, побутове обслуговування, пошта, обмін валюти, додаткове харчування, громадський транспорт, зберігання речей, розваги, резервування місць, комерційне телебачення, відео, придбання квитків, користу­вання міні-баром тощо. Такі послуги купуються туристами за додаткову плату.

До складу структури туристичного продукту входять:

• Туристичні послуги (основні, додаткові, спеціалізовані)
• Туристичні товари (специфічні, неспецифічні)
• Природні умови та антропогенні ресурси (створені абоштучні, натуральні)

Специфіка змісту поняття «турпослуга»

Задоволення потреб та попиту в туризмі являє собою складний процес виробництва, продажу та споживання то­варів і послуг. Попит відтворюється в меті подорожі: відпо­чинок, розваги, лікування, ділові, релігійні контакти тощо. Крім того, реалізація потреб у відпочинку характеризується такими ознаками як тривалість, комфортність, безпека. Ос­нову забезпечення цих якостей становить надання туристич­них послуг (турпослуг).

Багато з того, що потребує турист існує в природі, на­приклад: сонячне світло, кисень тощо. Такі елементи визна­чають як вільні послуги. Інші послуги можуть бути або та­кими, що споживаються цілковито: їжа, напої та ін., або такими, що споживаються частково, напри­клад послуги розміщення в го­телі. Турпослуги відтворюють у собі властиві риси певної місцевості і мають специфіч­ний місцевий колорит.- Отже, існують цільові послуги, які неможливо отримати в будь-якому іншому місці в світі і їх споживання становить мету подорожі.

В структурі споживання в туризмі відрізняють ос­новні, додаткові та супутні послуги. Основні послу­ги орієнтуються на споживання туристів і надаються спеціалізованими підприємствами (наприклад, послуги розміщення трансферу, екскурсій). Додаткові послуги мо­жуть надаватися як туристам (міні-бар в кімнаті, екскурсія в Діснейленд в Каліфорнії, сафарі в ПАР), так і для місцево­го населення (спектаклі в «Медісон-Сквер-Гарден» в Нью-Йорку чи Віденській опері, музей Прадо в Мадриді або га­лерея Уффіци у Флоренції і т.ін.). Супутні послуги, в основному, споживаються місцевим населенням, але мають значення для загального життєзабезпечення туристів, які пе­ребувають у певній місцевості.

До основних послуг найчастіше відносять: послуги з організації перевезень від місця проживання до місця відпо­чинку; послуги по перевезенню туриста від місця його при­буття в країну до місця розміщення (місця тимчасового пере­бування під час відпочинку) і навпаки — трансфер, а також інші перевезення в межах країни перебування, які пе­редбачено умовами подорожі, розміщення, харчування, по­слуги з організації екскурсій та дозвілля.

Додаткові послуги охоплюють: послуги з організації екскурсій та дозвілля; послуги страхування туристів; послу­ги гідів, гідів-перекладачів; право користування пляжем то­що. До супутніх послуг можна віднести: послуги ремонту техніки, послуги з прокату, обмін валюти, телефон, пошта та інші види комунікацій, побутове обслуговування.

До спеціалізованих послуг належать послуги, що надають підприємства-посередники в туризмі. Це послуги туристичного бюро, туристичних агенств, туристичних операторів, екскурсійнихбюро, бюро подорожей та екскурсій та інших підприємств.

Такий поділ є досить умовним, оскільки суттєвих відмінностей кожної із складових туристичної послуги з точ­ки зору споживчих властивостей немає. Послуги, які вклю­чено в основну програму і оформлено путівкою (ваучером), відносять до сновних. Додаткові та супутні послуги турист купує самостійно в місці перебування, вони не входять до вартості путівки. Однак, при організації подорожі з пізна­вальною, професійно-діловою, спортивною, релігійною ме­тою, додаткові послуги досить часто включаються до туру як основні. Таким чином:

• основні турпослуги — це цільові туристські послуги, які придбано в пакеті, що гарантує їх обов'язкове спожи­вання в місці відпочинку;
• додаткові турпослуги — це цільові та інфраструк­тура послуги, які можна отримати за додаткову плату; вони є специфічними для даного туристського центру, але не входять у вартість туру.
• супутні турпослуги — це послуги місцевого інфраст-руктурного комплексу, якими разом з місцевим населен­ням користуються і туристи.

Турпослуги характеризують ознаки, які притаманні будь-яким послугам:

• Невідчутність. Турпослуги характеризуються як соціаль­но-культурні, оскільки визначаються діяльністю виконавця послуги по задоволенню соціально-культурних потреб спо­живача: фізичних, етичних, інтелектуальних, духовних то­що, їх неможливо побачити чи оцінити в момент купівлі. Об'єктом таких послуг є власне споживач (турист).
• Нерозривність виробництва і споживання. Оскільки по­слуга є результатом безпосередньої взаємодії виробника і споживача, процес надання турпослуг (виробництво) відбувається одночасно із споживанням. Виробництво ж товарів в матеріальній формі, як відомо, передує прода­жу, лише після того наступає споживання.
• Неможливість зберігання. Життєвий цикл турпослуги суттєво відрізняється від матеріального товару, насампе­ред відсутністю етапу зберігання. Саме це визначає не­обхідність ретельного дослідження кон'юнктури ринку, точної відповідності попиту і пропозиції, оскільки послу­ги не можуть очікувати на складі часу, коли знову виник­не попит.

Однак, на практиці, організація обслуговування в ту­ризмі передбачає надання послуг як нематеріального, так і матеріального характеру. До послуг нематеріального характеру відносять послуги туристично-екскурсійних закладів, транспорту, санаторно-курортних підприємств, суспільних організацій, державного управління, охорони здоров'я, освіти тощо. Послуги матеріального харак­теру включають послуги непасажирського транспорту, торгівлі, житлово-комунального господарства, побутові та за­готівельні. Це можуть бути і специфічні товари: плани міст, карти метро, сувеніри, туристське спорядження тощо. Отже, турпослуги — це певні економічні блага. Можли­вості їх надання кількісно обмежені у порівнянні з потреба­ми в них. Виробництво турпослуг обмежується, насамперед, місцем та часом, адже споживання турпослуг значною мірою залежить від сезону та географічного положення місцевості відпочинку. Це створює значні додаткові транспортні видат­ки при споживанні турпослуг у порівнянні з іншими видами обслуговування населення. Споживання нематеріальних тур­послуг відбувається виключно в місці, де вони виробляють­ся. Вони не можуть бути транспортовані до споживача і ви­користовуються туристами тільки після приїзду в райони локалізації послуг — конкретний туристичний центр, що має готельний, санаторно-курортний комплекс, ресторани та інші підприємства харчування, театри, музеї та інші за­клади організації дозвілля та розваг.

Таким чином, виключна різноманітність і неоднорідність зумовлюють специфіку змісту поняття турпослуга.

1) вона завжди комплексна. Цей комплекс включає: розміщення, харчування, транспортне, екскурсійне та інші види обслуговування, які відносяться до розряду додатко­вих та суміжних послуг і забезпечують реалізацію мети подорожі. Цей комплекс характеризується взаємодоповненням і взаємозамінністю. Наприклад, подорожувати можна різними видами транспорту, або якимось одним ви­дом транспорту, але різними класами;

2) відтворює в собі властиві риси певної місцевості і має специфічний місцевий колорит;

3) не може накопичуватися наперед, момент виробництва і реалізації співпадає в часі і просторі;

4) ритмічність процесу виробництва такої послуги підвлад­на коливанням попиту, які визначаються циклами життєдіяльності: добовим, тижневим, річним;

5) оцінити якість такої послуги можна лише в процесі її споживання;

6) вимоги до її якості формуються на світовому рівні і, на сучасному етапі суспільного розвитку, динамічно зміню­ються, а забезпечуються, виходячи з можливостей і по­тенціалу місцевого національного туристського ринку;

7) як комплекс різних послуг (розміщення, харчування, транспортні, туристсько-екскурсійні, побутові тощо), які об'єднуються головною метою подорожі і надаються на певному маршруті у визначений час — тур виступає то­варом на ринку і складає основу поняття турпродукт.

Специфіка поняття «турпродукт»

На відміну від турпослуг, туристичний продукт приймає форму товару, В широкому розумінні, турпродукт - це еко­номічне благо, яке призначене для обміну.

Дуже важлива відмінність турпродукту від турпослуги полягає в тому, що турпослуга може бути купленою та спо­житою в місці її виробництва, а турпродукт можна придбати за місцем проживання, але споживати тільки в місці вироб­ництва туристських послуг. Цю кардинальну відмінність і використовують туристичні підприємства, коли продають путівку на подорож. Адже, купуючи путівку, клієнт ще не отримує послуги, хоча вже заплатив гроші. Поки що придба­но тільки гарантії відпочинку.

Є ще одна обставина, яка робить необхідною роботу підприємств по виробництву турпродукту. Це легко пояснює приклад. Навряд чи до Відня виїжджають заради того, щоб зкуштувати віденський шніцель та пиво «Гесер». Ці послуги, хоча й приємні, але будуть занадто дорогими. Транспортні витрати набагато перевищуватимуть вартість самих послуг, які спонукали до подорожі в Австрію. Інша справа, якщо ви­рушити в Австрію на Зальцбургський фестиваль, і вже тому скуштувати місцевого пива.

Тепер уявімо, що турпідприємство формує турпродукт в Австрію і включає до нього вартість відвідування Моцар-товського фестивалю в Зальцбурзі. Що відбувається? Тим са­мим ринок споживачів звужується до шанувальників музики Моцарта. А якщо включити до туру і відвідування пивного ба­ру, як обов'язкового компоненту, то власне доведеться шука­ти шанувальників музики Моцарта в партії любителів пива.

Тому, завдання організатора туристичного обслугову­вання і виробника турпродукту — включити в тур тільки не­обхідні послуги, достатні для того, щоб споживач погодився понести відповідні транспортні витрати.

Турпродукт, як товар, визначається споживчою вар­тістю, тобто корисністю або здатністю задовольняти певні рекреаційні потреби людей. Корисність туристичного про­дукту визначається його цінністю для суб'єкта. Тому підприємства, які займаються організацією подорожей, по­винні створювати такий турпродукт, який був би цінним для максимально більшої кількості людей, тобто при можливості мати масового споживача. Тоді можна розраховувати на ма­сове споживання, використовувати індустріальні технології для виробництва турпродукту.

Масове споживання товару визначається міновою вартістю — кількісним відношенням, в якому споживчі вар­тості туристського продукту обмінюються на споживчі вар­тості інших товарів.

Класифікація туристичного продукту:

• За повнотою надання:
  • комплексний туристичний продукт
  • частковий (або вибірковий) турпродукт
• За видами туризму:
  • згідно з існуючими видами туризму
  • змішаний
• Залежно від виробника:
  • турпродукт підприємств виробників
  • турпродукт підприємств-посередників
  • турпродукт інших підприємств
• Залежно від категорії споживання:
  • турпродукт для екскурсантів
  • турпродукт для туристів
  • турпродукт для відвідувачів та інших мандрівників
• За видом туристичних ринків:
  • національний туристичний продукт
  • іноземний туристичний продукт
  • міжнародний туристичний продукт.

До специфічних особливостей туристичної послуги як товару належать:

• мультиплікативний ефект від надання туристичної послуги
• особливості формування попиту на туристичні послуги
• змінність якості послуги
• розрив у часі між фактом купівлі-продажу та фактом споживання послуги
• неможливість зберігання, складування, транспортування послуги
• особливості життєвого циклу туристичної послуги як товару
• нерозривність процесу виробництва та споживання
• територіальна розрізненість виробника, реалізатора та споживача послуг
• неосяжність туристичної послуги до її отримання
• інформаційне насичення туристичної послуги
• високий ступінь індивідуалізації туристичної послуги відповідно до вимог споживачів
• компліментарність, субституційність та сугестивність послуги.

Іноді туристичний продукт ототожнюють з поняттями «туристичний пакет», «пекідж-тур». Однак, ці поняття слід розрізняти.

Туристичний пакет — це основний (обов'язковий) комплекс послуг, що надаються під час подорожі за індивіду­альним або груповим планом, який має серійний характер, пропонується в широкий продаж. Туристичний пакет вклю­чає чотири обов'язкових елементи: туристичний центр, транспорт, послуги розміщення, трансфер.

Туристичний центр — район локалізації турпослуг. Це місце відпочинку туриста, яке включає в себе всі рекре­аційні можливості: природні, культурно-історичні, еко­логічні , етнічні, соціально-демографічні, інфраструктурні. Цей елемент відноситься до обов'язкових, оскільки без об'єкту інтересу неможливо організувати подорож.

Туристичний центр являє собою інтегральний символ зацікавленості, який поєднує в собі мотиви індивідуума відносно рекреаційно-туристичних ресурсів. Кожен клієнт, звертаючись до турфірми обирає свій об'єкт. Для одного — це країна, для іншого — регіон, а для третього — конкретне місце. Незалежно від індивідуальних потреб споживача ви­робник турпродукту і організатор туробслуговування має звести масштаб такого об'єкту до одиничного варіанту — ту­ристичного центру. Це пов'язано з тим, що туриста потрібно доставити в конкретне місце відпочинку, тому що туди буде замовлено трансфер, саме там буде замовлено готель тощо. Отже, необхідно вичленувати в інтересі клієнта точний на­прямок — дестинацію. При цьому слід пам'ятати, що в певній місцевості можна виділити декілька туристичних центрів, кожен з яких має різний комплекс рекреаційних можливостей, які не можна перенести в будь-яке інше місце.

Транспорт — засіб пересування, за допомогою якого можна добратися до туристичного центру. Без сумніву, най­більш широко в якості засобу пересування на далекі відстані використовується літак. Для коротших відстаней — це потяг, автобус, автомобіль. Більшу частину витрат, що складають вартість турпакету, складають витрати на перевезення. Чим більш швидкісний та комфортабельний вид транспорту використовується, тим вища вартість подорожі. Стосовно швидкісних засобів транспорту слід зауважити, що незважа­ючи на їх дороговизну у порівнянні з іншими видами транс­порту, вони використовуються і на короткі відстані, оскільки дозволяють економити час туристів для рекреаційних цілей.

Послуги гостинності — це конкретний готель або інший заклад розміщення, який пропонується туристу в ту­ристичному центрі на час подорожі. Розміщення в готелях розрізняєтся у відповідності з типом і категорійністю послуг гостинності, які пропонуються туристу. Це можуть бути го­телі, мотелі, апартаменти, боте лі, кемпінги тощо.

Послуги харчування не включаються окремим елемен­том в туристичний пакет, оскільки в туризмі вони складають частину послуг розміщення і харчування та інтегрально на­зиваються послуги гостинності.

BB (bed&breakfast) – (бед енд брекфест) розміщення + сніданок

HB (half board) – (хаф брекфест) напів-пансіон: розміщення + сніданок + обід або вечеря 

FB (full board) – (фул брекфест) повний пансіон: розміщення + сніданок + обід + вечеря

Турист має можливість вибрати і замовити будь-яку з цих комбінацій. При цьому, замовляючи ВВ як варіант об­слуговування, турист обирає його не тільки з огляду на еко­номію. Дійсно, підприємства з організації відпочинку отри­мують значні знижки при пакетуванні послуг розміщення та харчування, оскільки гарантують завантаження потужностей розміщення і харчування готельних комплексів. При цьому «пакетні ціни» можуть бути в три-чотири рази нижче за роздрібні. Що ж купує турист, обираючи комбінацію ВВ або НВ? Насамперед свободу вибору, оскільки в даному випад­ку він може самостійно моделювати програму перебування в туристському центрі, обираючи на власний розсуд ресторан, або може відправитися на екскурсію, в якій досить часто пе­редбачається обід тощо.

Трансфер — доставка туриста від місця прибуття, роз­ташованого поза межами перебування (аеропорт, гавань, залізнична станція) до місця розміщення, де він буде проживати і назад. Фактично поняття «трансфер» включає будь-які перевезення туриста в межах туристичного центру. Тому сюди відносять поїздки з готелю в театр, музей тощо і назад. Однак, такі трансфери, за звичай, не включаються в турпа-кет, оскільки клієнти не завжди сприймають їх як обов'язко­ву послугу.

Такий набір обов'язкових туристичних послуг і відріз­няє туристичний пакет від туристичного продукту. Купуючи пакет, який включає 4 обов'язкових базових елементи, спо­живачі отримують не тільки значні знижки від виробників турпродукту, оскільки придбали серійний турпродукт турис­тичної компанії, але завжди можуть просити розширити йо­го за рахунок включення інших послуг, або можуть зробити це самостійно — безпосередньо в туристичному центрі.

Специфіка змісту поняття «природні умови та антропогенні ресурси»

Природні умови та антропогенні ресурси – це натуральні природні умови та ресурси (тобто природне багатство країни: її води, енергоресурси, кліматичні умови), а також умови та ресурси, що створені в результаті людської праці (пам'ятки історії, архітектури тощо).