ТЕМА 10. Оснащення драйв-сервісу. Організація перевезень в готелі

1. План

1. Організація перевезень в готелі;

2. Класифікація транспортних засобів за призначенням та видом;

3. Транспорт для постачання товару і вимоги до нього;

4. Транспортна логістика та організація транспортних процесів на підприємствах;

5. Організація роботи внутрішньовиробничого транспорту;

6. Організація роботи внутрішньозаводського транспорту;

7. Шляхи підвищення ефективності використання транспортних засобів.

Ключові слова:  транспорт, види транспорту,  логістика, внутрішньовиробничий та внутрішньозаводський транспорт, транспортний засіб.

2. Організація перевезень в готелі

Сучасні готелі надають наступні види транспортних послуг по перевезенню постояльців готелів:  

-організація зустрічі та проводів в аеропорту, на вокзалі та ін. (чотирьох - і п'ятизіркові готелі);  

-виклик таксі (трьох -, чотирьох -, п'ятизіркові готелі);  оренду автомашини готелю (чотирьох - і п'ятизіркові готелі);  

-паркування і подачу з гаража до під'їзду автомобіля гостя (п'ятизіркові готелі);  бронювання або продаж квитків на різні види транспорту (чотирьох-і п'ятизіркові готелі). 

Названі послуги можуть надаватися:  

-автотранспортом готелю,  

-орендованим в автотранспортному підприємстві авто, 

- як посередницькі послуги по замовленню таксі на певний час. 

В будь-якому випадку керівництво готелю повинно дбати про безпеку пасажирів - всі машини і клієнти, що користуються перевезення, в тому числі і таксі, мають бути застраховані.

 Для постійних та корпоративних клієнтів можлива діюча гнучка система знижок і особлива дисконтна програма. Для зручності пропонуються послуги «Інкогніто», VIP-перевезення. 

Перевезення - це переміщення пасажира, багажу або вантажу різними видами транспорту на підставі укладеного договору. Перевізник зобов'язується доставити пасажира та його багаж у пункт призначення і видати багаж пасажиру або уповноваженій особі. Пасажир бере на себе зобов'язання сплатити встановлену плату за проїзд і провіз багажу. 

Організація-перевізник зобов'язана надати послуги з перевезення будь-якому громадянину, що звернувся до неї, не має права надавати перевагу будь-кому з потенційних клієнтів при укладанні договору. Ціна послуг повинна бути однакова для всіх. Знижки та пільги встановлюються не для конкретних громадян, а для певних категорій споживачів. 

Гаражна служба найчастіше є в готелях, розташованих у центрі міста, де місця для паркування в дефіциті. Її працівник зустрічає під'їжджаючих на автомобілях гостей, відкриває двері автомобіля, допомагає вивантажити і розмістити багаж на візку, відповідає за безпеку транспортного засобу. 

У гаражі і на автостоянці стягується оплата за надані послуги. При цьому оформляється квитанція типової форми 11-Г. Багато готелів передають повноваження по наданню таких послуг приватній фірмі, що відповідає за роботу автостоянки. Тоді ця фірма несе відповідальність за стоянку автомобіля гостя, її персонал обслуговує стоянку. 

Послуги по виклику таксі можуть надавати чергові адміністратори, інформатори, співробітники сервіс-бюро, консьєржі. У деяких готелях таку послугу надають безкоштовно. 

Звернувшись за телефоном до диспетчера підприємства, що надає послуги таксі, персонал повідомляє назву готелю, номер кімнати гостя, його прізвище та телефон, час надання автомобіля, маршрут поїздки. Перед прибуттям таксі диспетчер дзвонить гостю в номер, повідомляє марку, колір і номер автомобіля. Гість оплачує поїздку згідно з тарифом в залежності від відстані та простою автомобіля не з вини водія. 

Бронюванням квитків на різні види транспорту займається персонал служби прийому або бюро обслуговування, деякі готелі організовують офіси попереднього продажу квитків або надають можливість оренди приміщень вестибюльної групи представництвам авіакомпаній.

3. Класифікація транспортних засобів за призначенням, видом.

Основним видом транспорту, яким користуються готелі є автотранспортний засіб. 

Переваги автотранспорту: висока доступність, можливість доставки вантажу "від дверей до дверей", висока маневреність, висока швидкість доставки, можливість використання різних маршрутів і схем доставки, можливість відправки вантажу малими партіями. 

 Недоліки автотранспорту: низька продуктивність, залежність від погодних та дорожніх умов, відносно висока собівартість перевезень на великі відстані, недостатня економічна чистота. 

Автотранспортні засоби — транспортні засоби які рухаються на колесах по дорогах за допомогою власного двигуна:  вантажні,   пасажирські:  легкові машини,  автобуси; 

Транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на: засоби загального призначення; спеціалізованого призначення; спеціального призначення.

Транспортний засіб  загального призначення - транспортний засіб не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів (автобус, легковий автомобіль, вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу).  

спеціальні — обладнані відповідним устаткуванням і призначені для виконання певних виробничих операцій (автокрани, автовишки, автокомпресори, пожежні машини, пересувні ремонтні майстерні та інше);  

спеціалізовані - це транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів та має спеціальне обладнання. 

Спеціалізація транспортних засобів на автомобільному транспорті здійснюється способом обладнання рухомого складу закритими кузовами (фургони, цистерни), пристосованими для перевезення окремих вантажів, спеціалізованими платформами, а також навантажувально-розвантажувальними механізмами і пристроями, що підвищують прохідність автомобіля. 

Спеціалізований автотранспорт охоплює:  автомобілі-фургони, застосовуються для перевезення товарів, які потребують спеціальних умов під час транспортування. Наприклад, автомобілямифургонами можуть перевозитися одяг, меблі, продовольчі та непродовольчі товари в тарі, легковагові вантажі тощо; спеціалізованими автомобілями-фургонами з пристосуваннями для завантаження лотків перевозяться хліб і хлібобулочні вироби; для безтарного перевезення борошна застосовуються автомобілі-борошновози;  

автомобілі-фургони з ізотермічними кузовами та автомобілі-рефрижератори, здатні підтримувати низькі температури — застосовуються для перевезень продуктів з обмеженими термінами зберігання в охолодженому та замороженому вигляді;  

автомобілі-цистерни — використовуються для перевезень молока, пива, квасу та інших наливних вантажів. Автомобіль призначений для перевезення пасажирів і вантажів.

За призначенням автобуси поділяються на:

За типом кузова вантажні автомобілі поділяються на:

Рис. 17.1 Причіпний рухомий склад: а — одновісний причіп; б — двовісний причіп; в — двовісний безбортовий причіпваговоз; г — двовісний бортовий причіп-ваговоз; д — тривісний причіп-ваговоз; є — чотиривісні причепи-ваговози; ж — одновісний напівпричіп; з — двовісний напівпричіп; і — одновісний причіп-розпуск; к — двовісний причіп-розпуск
Характеристика деяких класів вживаних машин для перевезення пасажирів
1. Мікроавтомобіль (англ. microcar, англ. bubble car) — це дуже малий за розмірами автомобіль. Зазвичай, крім водія, він може перевозити тільки одного пасажира; велика кількість мікрокарів мають тільки три колеса. Моделі

2. Міський автомобіль (клас A, англ. city car) — це невеликий малопотужний автомобіль, призначений для використання в міській зоні. Він більше та швидше за мікроавтомобіль, має чотири місця, або навіть і п'ять місць. Зазвичай його довжина між 3400 мм та 3600 мм. Більшість автовиробників мають один чи два міських автомобілі  у своїй лінійці.

3. Суперміні (клас B, англ. supermini, амер. англ. subcompact car) — це невеликий автомобіль, більший за розміром ніж міський автомобіль. Цей клас автомобілів є дуже популярним у світі, разом із автомобілями класу С. Довжина складає близько 3950 мм для хетчбеків та 4250 мм для седанів та універсалів. В останні роки з'явились нові класи автомобілів, що є змішенням суперміні та іншого класу: від багатоцільового автомобілю з'явився Міні MPV, від SUV — Міні SUV.

Alfa Romeo MiTo

Alfa Romeo 147
5. Автомобіль класу D (великий сімейний автомобіль, невеликий бізнес-автомобіль) — це автомобіль, за розмірами більший, ніж малий сімейний автомобіль, але менший, ніж бізнес-автомобіль. Розділяється на два підкласи — сімейні автомобілі та бізнесавтомобілі. Різниця полягає в тому, що бізнес-автомобілі випускаються під престижними брендами (наприклад, Alfa Romeo та BMW), мають більш повну комплектацію, більше опцій, більше коштують, але розмір однаковий із сімейними авто. Прикладами популярних сімейних автомобілів є Ford Mondeo, Opel Vectra, Volkswagen Passat; бізнес-автомобілів — Alfa Romeo 159, BMW 3 Series, Mercedes-Benz C-Class.

Alfa Romeo 159
6. Бізнес-автомобіль (клас E, англ. executive car) — це автомобіль, за розмірами більший, ніж невеликий бізнес-автомобіль, але менший, ніж люкс-автомобіль.

7. Люкс-автомобіль (клас F, англ. Luxury car) — це автомобіль, за розмірами більший, ніж бізнес-автомобіль. Зазвичай, їх ціна починається десь із $80,000, верхньої межі не існує — ціна може складати й $200,000 за Maserati Quattroporte, й $500,000 за RollsRoyce Phantom.

Bentley Continental Flying Spur

Номенклатура показників якості легкових автомобілів включає такі найменування показників: показники призначення ( тип перевезень; тип кузова; місткість; тип двигуна і його показники; показники мас; габаритні розміри; корисний об'єм салону, багажного відділення тощо); надійності; економічного використання; технологічності; екологічності; безпеки; естетичні.

4. Транспорт для постачання товару і вимоги до нього.

Форми постачання товару: 

Складська - товар проходить через декілька складів на шляху від виробництва до споживача (товар зі складу виробника транспортується на склади вихідних фірм, потім на торговельно-закупівельні фірми, а далі товар транспортується на склади торгових фірм та склади споживача. При ній забезпечується краща комплектність сировини та товарів). 

Транзитна форма постачання передбачає прямі зв'язки постачальник — підприємство, минаючи проміжні оптові фірми. Для швидкопсувних, а також великих за обсягом товарів (борошно, цукор, макаронні вироби і т. д.) Використовується транзитна форма, для нешвидкопсувних — складська, а в більшості випадків застосовується змішана форма постачання. Доставка продуктів здійснюється централізованим і децентралізованим способами. 

Централізована доставка товарів на підприємства здійснюється силами і засобами постачальників. При централізованій доставці підприємство звільняється від необхідності мати свій транспорт. 

При децентралізованій доставці вивезення товарів від постачальників забезпечує безпосередньо саме підприємство, використовуючи власний транспорт. Зі способами доставки тісно пов'язані і маршрути завезення продуктів. 

 При децентралізованій доставці продукти доставляються на підприємство тільки лінійними (маятниковими) маршрутами, а при централізованій — переважно кільцевими маршрутами, тобто на одній машині товар доставляється на декілька підприємств відповідно до графіка і розробленого маршруту. 

Для великих підприємств при цьому застосовуються маятникові рейси. Кільцевий маршрут дозволяє більш повно використовувати вантажопідйомність транспорту, скоротити транспортні витрати, прискорити повернення тари.

Важливу роль в просуванні товару виконує транспорт. 

Транспортні організації в процесі пересування товарів повинні забезпечити:  збереження вантажу при транспортуванні;  

своєчасну доставку; 

 дотримання правил завантаження і транспортування;  

ефективне використання транспортних засобів. 

Для перевезення продовольчих товарів використовується спеціалізований транспорт, що має маркування «Продукти». Кузови таких машин зсередини оббиваються оцинкованим залізом або листовим алюмінієм. На кожну машину, призначену для перевезення продуктів, має бути санітарний паспорт, виданий установами санітарно-епідеміологічної служби. Особливо швидкопсувні продукти перевозять ізотермічним транспортом і тим, що має камери охолодження.

5. Транспортна логістика та організація транспортних процесів на підприємствах.

Витрати на виконання транспортних операцій складають до 50 % від суми загальних витрат на логістику. 

За призначенням виокремлюють дві основні групи транспорту: транспорт загального та транспорт незагального користування. 

Транспорт загального користування – це галузь національної економіки, що задовольняє потреби всіх галузей та населення в перевезенні вантажів і людей. 

Транспорт загального користування обслуговує сферу обігу та населення. Поняття транспорту загального користування охоплює: залізничний, водний (морський та річний), автомобільний, повітряний, трубопровідний транспорт.

Транспорт незагального користування охоплює внутрішньовиробничий транспорт, а також транспортні засоби всіх видів, що належать нетранспортним організаціям. 

Організація переміщень вантажів транспортом незагального користування є предметом вивчення внутрішньовиробничої логістики. Вирішення комплексу завдань, пов’язаних із організацією переміщень вантажів транспортом загального користування є предметом транспортної логістики.

 Основні завдання транспортної логістики:  

вибір виду транспортних засобів;

вибір типу транспортних засобів;  

спільне планування транспортного процесу зі складським та виробничим;  

спільне планування транспортних процесів на різних видах транспорту;  

забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу;  

визначення раціональних маршрутів доставки. 

Завдання вибору виду транспорту вирішується у взаємозв'язку з іншими завданнями логістики, такими як створення і підтримка оптимального рівня запасів, вибір виду тари та упаковки тощо. 

Основою вибору виду транспорту, оптимального для конкретного перевезення, має служити інформація про характерні особливості різних видів транспорту. 

Виділяють шість основних факторів, які впливають на вибір виду транспорту:  час доставки;  частота відправлень вантажу;  надійність дотримання графіка доставки;  здатність перевозити різні вантажі;  здатність доставити вантаж у будь-яку точку території;  вартість перевезення. Вибираючи засіб доставки конкретного товару, відправники враховують до шести факторів одночасно. 

Так, якщо відправника цікавить швидкість, його основний вибір зосереджується на повітряному або автомобільному транспорті. Якщо його мета - мінімізувати витрати, вибір обмежується водним і трубопровідним транспортом. Найбільше переваг пов'язано з використанням автомобільного транспорту, чим і пояснюється зростання його частки в обсязі перевезень. Однак остаточний висновок про варіант доставки вантажів ґрунтується на техніко-економічних розрахунках. 

Одним із суттєвих факторів, які впливають на вибір перевізника, є вартість перевезення. Вартість транспортних послуг, або вартість перевезення, визначається сумою необхідних витрат транспортних підприємств чи фірм на перевезення вантажів. Споживачі, купуючи транспортні послуги, відшкодовують ці витрати у формі тарифів і фрахтових ставок, що є одночасно грошовим вираженням вартості транспортної продукції (послуг). Система транспортних тарифів залежить від виду транспорту й способу перевезення. 

Транспортні тарифи – це форма ціни на послуги транспорту. 

 Транспортні тарифи повинні забезпечити транспортному підприємству відшкодування експлуатаційних витрат і можливість отримання прибутку;

покупцеві транспортних послуг - можливість покриття транспортних витрат. Умілим регулюванням рівня тарифних ставок різних зборів можна стимулювати також попит на додаткові послуги. 

 Транспортні тарифи охоплюють:  плату за перевезення вантажів.  збори за додаткові операції, пов’язані з перевезенням вантажів.  правила обрахунку оплат і зборів.  системи тарифів на різних видах транспорту мають свої особливості. 

 Матеріально-технічна база транспорту поєднує: транспортні засоби (вагони, локомотиви, флот, автомобілі), технічні засоби та споруди (станція, депо, порти та ін.), а також ремонтні підприємства, дорожні господарства, засоби автоматики, телемеханіки та зв’язок. 

Як економічна категорія транспортні тарифи є формою ціни на продукцію транспорту. Їх побудова повинні забезпечувати:  транспортному підприємству - відшкодування експлуатаційних витрат і можливість отримання прибутку;  покупцеві транспортних послуг - можливість покриття транспортних витрат.

 На різних видах транспорту системи тарифів мають свої особливості. 

На залізничному транспорті для визначення вартості перевезення вантажів використовують загальні, виняткові, пільгові та місцеві тарифи. 

На автомобільному транспорті для визначення вартості перевезення вантажів використовують наступні види тарифів: • відрядні на перевезення вантажів; • на погодинною користування вантажними автомобілями; • за перегін рухомого складу; • договірні тощо. 

На вартість перевезення автомобільним транспортом впливають такі фактори, як відстань перевезення, маса і об'ємний вага вантажу, вантажопідйомність і тип автомобіля, час використання автомобіля тощо.

 На річковому транспорті тарифи на перевезення вантажів, збори за перевантажувальні роботи та інші пов'язані з перевезеннями послуги визначаються пароплавствами з урахуванням кон'юнктури ринку.

6. Організація роботи внутрішньовиробничого транспорту.

Транспортне господарство підприємства – сукупність загальнозаводських та цехових підрозділів, що забезпечують переміщення людей та вантажів між окремими виробничими ділянками, цехами, робочими місцями та за межами підприємства.

Головна мета транспортного господарства – вчасне переміщення вантажів і людей за вказаними маршрутами з найменшими витратами на здійснення транспортування та операції по завантаженню та розвантаженню. 

Склад та структура транспортного господарства підприємства залежать від наступних факторів:  особливостей продукції, що випускається підприємством;  розміру підприємства та масштабу виробництва;  галузевої приналежності підприємства;  рівня автоматизації та механізації виробничого процесу;  рівня кооперації з транспортними організаціями. 

До складу транспортного господарства зазвичай входять:  транспортний відділ;  транспортний цех або цехи (цех автомобільного транспорту, цех залізничного транспорту тощо);  ремонтний цех або цехи. 

Транспортний відділ, як правило, складається з наступних підрозділів:  бюро перспективного планування;  бюро технічного нормування та організації перевезень;  конструкторсько-технологічне бюро;  диспетчерське бюро;  ремонтне бюро. 

До транспортних засобів належать технічні засоби, що слугують для переміщення вантажів у просторі. 

5.1 Визначення необхідної кількості внутрішньовиробничих транспортних засобів Потреба підприємства у транспортних засобах визначається залежно від розміру вантажопотоків та загального вантажообороту.

 Вантажопотік – це кількість вантажів, що переміщуються у заданому напрямку за одиницю часу. 

Вантажообмін – сума всіх вантажопотоків, що переміщуються виробничим транспортом за одиницю часу. Для визначення загального вантажообміну на підприємстві складається шахова відомість.

 Шахова відомість формується як таблиця, в рядках якої зазначені відправники вантажу, в стовпчиках – отримувачі, причому підрозділи підприємства заносяться в стовпчики в тому самому порядку, в якому вони розміщені у рядках. На перехресті однакових підрозділів ставиться знак "х" – самі собі вони нічого не відправляють і не отримують. Потім у клітини заносяться відповідні значення. 

 Шахова відомість служить основою для складання схеми вантажопотоків. 

Схема вантажопотоків - графічне зображення даних шахової відомості на генеральному плані підприємства. При побудові схеми треба враховувати, що товщина стрілок має бути пропорційна обсягу вантажопотоків.

 Схема вантажопотоків використовується для організації вантажопотоків; проектування доріг та оптимізації роботи транспорту. 

Інформація, що необхідна для вибору виду та розрахунку потрібної кількості транспортних засобів:  категорія, вид, вага, габарити та конфігурація вантажу;  відомості про маршрут (відстань, стан доріг, інтенсивність руху транспорту);  дані про обсяг та режим перевезень;  дані, що характеризують транспортні засоби та пристрої, що використовуються для завантаження й розвантаження;  транспортні тарифи. 

Вибір та розрахунок транспортних засобів відбувається у два етапи. 

На першому етапі проводиться вибір виду та типу транспортного засобу й засобів механізації навантажувально-розвантажувальних робіт. 

На другому етапі проводиться розрахунок кількості транспортних засобів. Основними критеріями вибору виступають часові характеристики перевезення та якість транспортних послуг за мінімальних витрат. На другому етапі проводиться розрахунок кількості транспортних засобів.

7. Організація роботи внутрішньозаводського транспорту

Організація роботи внутрішньозаводського транспорту включає:  

вибір системи організації перевезень;  

здійснення підготовчих робіт; 

 управління роботою транспортних та вантажопідіймальних засобів. 

Вирізняють такі системи організації перевезень:  за стандартним розкладом (за умови стабільних та великих вантажопотоків);  на замовлення (епізодійна потреба у транспорті). 

Підготовчі роботи у системі організації перевезень за стандартним розкладом включають:  вибір найбільш раціонального виду маршрутних перевезень (маятниковий, кільцевий, вільний тощо);  розробку графіків руху транспортних засобів;  визначення порядку проведення навантаження та розвантаження;  технічне оснащення місць навантаження та розвантаження. 

Маршрути руху розробляються виходячи з умов руху транспортних засобів за твердим графіком. 

 Маршрут руху - це шлях просування транспортного засобу при виконанні перевезення. 

Маршрути поділяють на маятникові та кільцеві. 

 Маятникові - це маршрути, під час яких шлях просування транспортного засобу між двома вантажними пунктами неодноразово повторюється. 

 Кільцевий маршрут - це просування транспортного засобу замкненим колом, яке об'єднує кількох отримувачів або постачальників.

Транспортні засоби закріплюються за визначеним маршрутом, чим забезпечується їх максимальне та рівномірне завантаження. На основі розроблених маршрутів складаються графіки руху транспортних засобів. У них вказуються час прибуття на пункти слідування та час на завантаження і розвантаження. Графіки будуються в добовому розрізі.

8. Шляхи підвищення ефективності використання транспортних засобів.

Планування роботи транспортного господарства поділяється на техніко-економічне й оперативно-календарне та диспетчеризацію.

 Техніко-економічне планування полягає в розробці річного плану з розбивкою за кварталами. Як правило, цей план включає: виробничу програму випуску продукції заводом; план праці; ліміти матеріальнотехнічного забезпечення; план собівартості транспортних робіт; план організаційно-технічних заходів; зведення техніко-економічних показників.

Під час планування визначають:  вантажообіг і обсяг вантажно-розвантажувальних робіт, потребу в транспортних і вантажно-розвантажувальних засобах (шахова відомість, вантажні потоки і розрахунки потреб в транспортних засобах);  потребу в кадрах і фонди заробітної плати; потребу в паливі (пальному) і мастильних матеріалах; обсяги ремонтних робіт і потребу в матеріалах та запасних частинах; цехові витрати (кошторис витрат). 

Крім того, складають кошторис витрат транспортного господарства і калькуляцію собівартості транспортних послуг. Останню визначають у вигляді двох показників: собівартості транспортування 1 т вантажу і собівартості навантаження та вивантаження 1 т вантажу.

 Розрахунки з планування проводять на основі технічно обґрунтованих норм роботи транспортних засобів, матеріальних витрат й інших планових нормативів. Послуги транспортного цеху, що надаються іншим цехам, розраховуються за цеховою собівартість. Роботи, виконувані транспортним цехом для свого господарства, оцінюються, виходячи тільки зі статей основних витрат без включення цехових і загальногосподарських витрат. 

Оперативно-календарне планування роботи транспортного господарства полягає в розробці місячних програм і змінно-добових завдань на перевезення та вантажно-розвантажувальні роботи, а також у поточному регулюванні роботи транспортних засобів. Місячна програма складається на основі квартального плану і додаткових місячних заявок на перевезення вантажів, що надходять з цехів, складів, відділів (постачання і збуту) до початку планового місяця. 

Залежно від типу виробництва організація і змінно-добове планування транспортних робіт змінюються. 

У великосерійному і масовому виробництвах вантажопотоки с відносно стійкими відповідно до шахової відомості. Це дає змогу організовувати перевезення вантажів постійними маршрутами, а роботу транспортних засобів — за графіком (стандартний план міжцехових перевезень вантажів).

У серійному виробництві вантажопотоки не такі стійкі, як у великосерійному і масовому, тому перевезення вантажів організовуються як за постійним, так і за разовими маршрутами. На разові маршрути цехи, склади і відділи напередодні планової доби подають транспортному цехові заявки на перевезення вантажів (у рахунок місячного плану), що повинні бути виконані протягом наступного дня. На основі цих заявок диспетчер складає змінно-добове завдання з перевезення вантажів наступного дня, вказуючи в ньому, як розподіляються транспортні засоби за окремими ділянками роботи і разовими маршрутами. На перевезення за постійними маршрутами заявки не подаються, а транспортні засоби працюють за графіком. 

В одиничному і дрібносерійному виробництвах за відсутності стійких вантажопотоків перевезення вантажів здійснюють в основному за разовими маршрутами. Змінно-добове завдання складається на основі заявок, і що надійшли в транспортний цех з основних цехів заводу, відділів і складів. 

Робота зовнішнього транспорту планується на основі зведень про надходження і відправлення вантажів, що надсилаються відділами постачання і збуту. 

Диспетчеризація транспортної роботи полягає в складанні графіків і зміни о-добових завдань з перевезення вантажів, оперативному регулюванні і контролі за їхнім виконанням. У своїй роботі диспетчер транспортного господарства тісно пов'язаний з диспетчерською службою заводу і диспетчерами цехів. До технічних засобів, які він використовує, належать: диспетчерські табло, схеми, графіки, радіо і телефонний зв'язок, сигналізація та ін. 

Оперативне регулювання зводиться до контролю за виходом на лінію визначеної графіком і змінно-добовими завданнями кількості транспортних засобів, за виконанням добового плану перевезень, ліквідації аварій, заміни транспорту в разі поломок. 

Оперативний облік за роботою транспортного господарства здійснюється в добовому і місячному розрізах: добовий рапорт про роботу транспортного цеху і місячний звіт про виробничу та господарську діяльність транспортного господарства в цілому.

 У зведення техніко-економічних показників включають:  коефіцієнт використання парку транспортних засобів за часом (кількість годин фактичної роботи парку, поділену на фонд робочого часу парку);  коефіцієнт використання пробігу (пройдена відстань з вантажем у кілометрах, поділену на повний пробіг з вантажем і порожняком);  коефіцієнт використання тоннажу (фактична кількість перевезеного вантажу в тоннах, поділену на номінальну амортизацію устаткування, помножену на кількість поїздок);  собівартість 1 машино-години;  собівартість переробки 1 т вантажу;  витрати енергії (палива) — норми і відхилення; витрати мастильних і обтиральних матеріалів — норми і відхилення.

9. Додаткова література

1. Архіпов, В. В. Організація ресторанного господарства: навч. посіб. Київ: Центр учбової літератури; Фірма «Інкос», 2007.  280 с.

2. Горев А. Э. Грузовые автомобильные перевозки: учеб.пособ . Москва: Издательский центр «Академия», 2004.  288 с. 

3.  Вельможин А.В.Грузовые автомобильные перевозки: учеб. пособ. / А.В. Вельможин, В.А. Гудков В. А., Л.Б. Миротин, А.В. Куликов .  Москва: Горячая линия-Телеком, 2006.  560 с. 

4. Транспортні технології в системах логістики: підручн. / М.Ф. Дмитриченко, П.Р. Левковець, A.M. Ткаченко, О.С. Ігнатенко та ін.;  Київ: ІНФОРМАВТОДОР, 2007. 676 с.