Тема 7. Креативність як соціально-психологічний феномен.

1. Визначення креативності та її значення в сучасному світі.

   Економічна криза, пандемія COVID19, глобалізація, безробіття, екологічна, культурна, політична, соціальна, духовна кризи — все це реалії, в яких ми з вами зараз живемо. Світ, до якого ми звикли, тріщить по швах.

     Ми з вами живемо в умовах четвертої промислової революції. Це масове впровадження кібернетичних систем у виробництво і обслуговування щоденних людських потреб, зокрема побутових, праці й дозвілля.

   На думку експертів, автоматизація виробництва відбувається набагато швидше, ніж очікувалося. І на тлі пандемії цей процес лише прискорився.

     Зміни охоплюють найрізноманітніші аспекти життя: ринок праці, життєве середовище, політичні системи, технологічний уклад, людську ідентичність та інші. Це веде до безпрецендентного скорочення робочих місць, розширення прірви між багатими і бідними, зростання соціальної напруги та перебудови архітектури світу.

В новому складному світі:

– Не буде професій, навички для яких можна отримати в юному віці і в подальшому не перенавчатися.

– Не буде простої роботи, яка передбачає виконання рутинних операцій на конвеєрі.

– Не буде лінійної (пірамідальної) ієрархії.

– Не буде чітких меж між особистим і робочим часом.

– Буде багато нових професій, для яких ще немає назви і які будуть постійно змінюватися.

– Буде робота, що вимагає налаштувань і вивчення складних систем.

– Будуть горизонтальні команди, що працюють на рівних над спільною метою.

– Буде можливість і навіть необхідність поєднувати творчу і професійну реалізацію.

   Для виходу з глобальної системної кризи та переходу на новий етап розвитку людству потрібні нові цінності, новий світогляд і нові алгоритми мислення.

     Основою такого світогляду може бути любов, практичним проявом якої є креативність та розкриття творчого потенціалу людини.

Креативність (англ. create – створювати) – це здатність людини створювати принципово нові ідеї, знаходити оригінальні рішення, відхилятися від традиційних схем мислення, здатність вирішувати проблеми, що виникають всередині статичних систем.

Це бачення проблем під іншим кутом і їх вирішення унікальним чином.

Креативність є надзвичайно коричною в бізнесі, науці, освіті, культурі, мистецтві, політиці, тобто у всіх динамічних життєвих областях, де розвинена конкуренція.

    Креативна особистість розуміє, що потрібно для створення нової ідеї, рішення складного завдання: додати одну деталь або перевернути все догори ногами, придумати принципово нове або розібрати і скласти по-іншому щось вже звичне, діяти всупереч поширеним стереотипам або просто знайти спосіб поглянути на статичні системи динамічно.

Також, креативність це:

– створення нового з того, що вже є;

– поєднання відомих елементів унікальним чином;

– вирішення проблем абсолютно новим неординарним способом;

– здатність створювати зв’язки;

– відмова від шаблонного мислення;

– гнучкість і оригінальність;

– схильність до аналізу і синтезу;

– здатність інтуїтивно відчути правильний напрямок думки;

– вміння генерувати велику кількість ідей;

– здатність до нового незвичного бачення проблеми або ситуації.

При цьому креативність:

– дозволяє виходити з кризових ситуацій;

– робить життя нескінченно різноманітним;

– дозволяє реалізувати творчий задум;

– допомагає знайти шляхи для самореалізації;

– допомагає бути щасливими та успішними.

    Всі ці особливості креативності роблять її головною навичкою в 21 столітті. Коли світ знаходиться в глобальній кризі, людству потрібна глобальна зміна мислення. Культура мислення на основі креативності та любові допоможе вийти людству на новий рівень розвитку. Адже все, що нас оточує, — це результати нашого мислення.

    Креативність – досить важливий фактор, який сприяє успіху в багатьох сферах життя, в тому числі і професійній.

    Креативність — це творчі здібності людини, що дозволяють створювати і втілювати в життя принципово нові ідеї.

   Для чого потрібна креативність? Ця якість в різних областях застосовується для вирішення різних завдань. У науці та виробництві креативність потрібна для винаходу нового обладнання, нової техніки, навіть самих технологій виробництва. Креативність робить наше життя цікавішим, вишуканішим і комфортнішим. Завдяки креативності у нас є всі блага цивілізації від телефону до космічних станцій.

    Креативні люди керують світом. Вони здатні знаходити нові та оптимальні шляхи вирішення поставлених завдань. Вони можуть розглядати проблему під різними кутами, часом побачити її так, як не бачив раніше ніхто. Проте креативність — це не тільки новаторство і творчість, це конструктивний спосіб мислення, який приносить практичну користь в різних видах діяльності.

   Креативне мислення — це нестандартний, оригінальний тип мислення, здатний привести до несподіваних рішень чи нових відкриттів.

     Креативне мислення необхідно в багатьох сферах діяльності, в тому числі в бізнесі, рекламі, торгівлі, військовій справі, журналістиці, юриспруденції, мистецтві та політиці. Зараз у багатьох пропозиціях роботи можна зустріти повідомлення, що роботодавцю потрібні креативні люди на різні посади. Так, багато спеціальностей вимагають прийняття новаторських рішень, вміння мислити нестандартно і нетривіально подавати себе або продукт.

Креативність у бізнесі — це вміння підлаштовуватися під нові стилі управління, змінюватися відповідно до мінливих умов ринку. Бізнес, особливо малий або середній, не терпить консервативності. Креативність у бізнесі потрібна для мобільності, швидкості прийняття рішення і новаторства. 

Креативність в рекламі — це здатність показати продукт новим чином, під несподіваним кутом. У сучасному світі людина отримує на добу величезну кількість інформації. Фахівці з реклами вже не знають, як привернути увагу потенційного споживача і не викликати роздратування занадто нав’язливим чином. Саме для вирішення таких проблем і потрібні в рекламі креативні люди. Рекламне повідомлення має бути якісним, цікавим та інформативним.

Креативність у сфері послуг — здатність пошуку нових підходів у спілкуванні з людьми. Ця сфера застосування креативності вимагає не тільки гарного знання людей в побутовому сенсі і розвинену інтуїцію, а й накопиченого багажу знань у сфері психології та соціології. Для сфери продажів важливо зуміти піднести продукт так, щоб потенційний покупець захотів його придбати. У готельному бізнесі креативним може бути оформлення номерів або, наприклад, особливості обслуговування гостей.

    Формувати в Україні культуру креативного мислення і тим сприяти розвитку України як інноваційної креативної країни, в якій все має бути організовано для розкриття та розвитку творчого потенціалу людини.  

2. Креативність та сучасний розвиток науки.

   Уперше термін «креативність» було вжито психологом Д. Сімпсоном у 1922 році. Учений вважав, що «креативність» – це здатність людини відмовитися від стеоретипних способів мислення, «здатність до руйнування загальноприйнятого, звичайного порядку походження ідей у процесі мислення» [6, с. 632].

   Одне з найперших визначень креативності надав американський учений, професор Стенфордського університету Джон Као: «Креативність – це цілісний процес генерації ідей, їх розвитку та перетворення на цінності. Цей процес поєднує в собі те, що люди називають новаторством». Він відзначає одночасно мистецтво породження нових ідей і науку відточування цих ідей до стадії відтворення в дійсності. Незважаючи на тривале застосування терміну, креативність як окреме поняття було виділено лише в 50-х рр. ХХ ст. завдяки Дж. Гілфорду. У 1950 році саме Дж. Гілфорд у зверненні при вступі на посаду президента Американської психологічної асоціації запропонував психологам зосередити свою увагу на вивченні креативності. Були створені декілька лабораторій та інститутів, стали виходити часописи і монографії, однак, за оцінками Р. Стернберга, усього лише 0,5% статей (із 1975 по 1995 рік) мали відношення до проблеми креативності. Однією з причин такого ставлення до проблеми креативності з боку психологів-експериментаторів була нечіткість у визначенні поняття і відсутність методик її діагностування.

   Дж. Гілфорд вважав, що креативність – це здатність відмовлятися від стереотипних способів мислення. Саме після публікації його робіт, у яких він визначає різницю між двома типами мисленнєвих операцій – конвергенцією і дивергенцією, концепція креативності набула широкої популярності та почала активно опрацьовуватися [3]. Дж. Гілфорд вважав операцію дивергенції, наряду з операціями перетворення, основою креативності. Дивергентним (від лат. divergentis – той, що розходиться у різні сторони) у психології називають альтернативне мислення, що відбувається усупереч причинно-наслідковим зв’язкам. Дж. Гілфорд зазначав, що креативність як природний творчий потенціал людини визначена генетично. Учений виділив спочатку чотири, а згодом шість основних параметрів креативності:

1) оригінальність – спроможність продукувати віддалені асоціації, незвичні відповіді, відповідати на подразники нестандартно;

2) семантична гнучкість – здатність виявити основну властивість об'єкта і запропонувати новий спосіб його використання;

3) образно-адаптивна гнучкість – спроможність змінити форму стимулу таким чином, щоб побачити в ньому нові ознаки і можливості для використання;

4) семантична спонтанна гнучкість – продукування різноманітних ідей у нерегламентованій ситуації. Загальний інтелект не включається в структуру креативності.

Пізніше Дж. Гілфорд виділяє шість параметрів креативності:

1) здатність до виявлення і постановки проблем;

2) здатність до генерування великої кількості ідей;

3) гнучкість – продукування різноманітних ідеї;

4) оригінальність – спроможність продукувати віддалені асоціації, незвичні відповіді, відповідати на подразники нестандартно;

5) здатність удосконалити об'єкт, додаючи деталі;

6) уміння вирішувати проблеми, тобто здатність до аналізу і синтезу [3].

   Для визначення рівня креативності Дж. Гілфорд виділив 16 гіпотетичних інтелектуальних здібностей, що характеризують креативність. Серед них:  швидкість думки – кількість ідей, що виникають за одиницю часу;  гнучкість думки – здатність переключатися з однієї ідеї на іншу;  оригінальність – здатність виробляти ідеї, що відрізняються від загальноприйнятих поглядів;  допитливість – чутливість до проблем у навколишньому світі;  здатність до розробки гіпотези;  ірреальність – логічна незалежність реакції від стимулу;  фантастичність – повна відірваність відповіді від реальності за наявності логічного зв'язку між стимулом і реакцією;  здатність вирішувати проблеми, тобто здатність до аналізу і синтезу;  здатність удосконалити об'єкт, додаючи деталі [3].

   Серед творців теорій креативності найбільш відомим є американський психолог Е. Торренс, що почав свої дослідження креативності в 1958 році й присвятив цій проблемі все життя. Е. Торренс визначав креативність як процес: появи чутливості до проблем, дефіциту знань, їх невідповідності, дисгармонії та ін.; фіксації цих проблем; пошуку рішень даних проблем, висунення гіпотез; перевірок, змін і повторних перевірок гіпотез; формулювання результату [8, с. 88-92]. Він вважає, що творчий процес поділяється на етапи: сприйняття проблеми, пошук рішення, виникнення і формулювання гіпотез, перевірку гіпотез, їхню модифікацію й отримання результату. Е. Торренс визначив параметри креативності: легкість (швидкість виконання тестових завдань), гнучкість (число переключень з одного класу об'єктів на інший у ході відповідей), оригінальність (оригінальність виконання завдань) й точність (точність виконання завдань). Е. Торренс дає досить образне визначення: «Креативність – це значить копати глибше, дивитися краще, виправляти помилки, розмовляти з кішкою, пірнати в глибину, проходити крізь стіни, запалювати сонце, будувати замок на піску, вітати майбутнє». Властивість особистості, з точки зору сучасної психології, виявляється у відношенні з іншими суб'єктами й характеризується її подібністю або відмінністю від інших. Креативність є загальною властивістю особистості, яка впливає на її творчу продуктивність незалежно від сфери прояву особистісної активності. Властивість пов'язана з якістю особистості. Кожна окрема особистість має багато властивостей, єдність яких виражає її якість. Для того, щоб особистість набула якоїсь якості, вона повинна мати певні властивості. Властивість особистості розвивається у діяльності, у творчій діяльності.

   Окремі компоненти, відповідальні за творчий процес, взаємодіють. І сукупний ефект від їхньої взаємодії не можна звести до впливу якогось одного з них. Мотивація може компенсувати відсутність творчого середовища, а інтелект, взаємодіючи з мотивацією, значно підвищує рівень креативності. За теорією креативності Р. Стернберга розвиток творчої активності особистості забезпечується наявністю таких взаємопов'язаних компонентів:

1) здібності, які поділяються на синтетичні (уміння по-новому бачити проблему, дивергентне мислення), аналітичні (уміння аналізувати й оцінювати ідеї), практично-контекстуальні (уміння знаходити абстрактним ідеям практичне застосування);

2) знання, спираючись на які людина може перейти до творчої діяльності, креативно використовувати теоретичні відомості на практиці;

3) мислення (дослідники наголошують, що найважливішим для творчості є «законодавчий» стиль, спрямований на власні закони руху й розвитку думки);

4) особистісні якості, серед яких найважливішими є уміння долати перепони й невпевненість, виправдано ризикувати;

5) мотивація, що допомагає людині зосередитися на творчій роботі;

6) оточуюче середовище, оскільки без підтримки середовища креативність не може виявитися і розвиватися [1, с. 99–124].

Отже, креативність, за Р. Стернбергом, є процесом деталізації творчого продукту та надання йому конкретної предметної форми.

   Незважаючи на значну кількість емпіричних досліджень, концептуальної ясності щодо поняття «креативність» немає. Щораз частіше використовується в науковій літературі поняття «креативність» як синонім до слова «творчість». Проте слід зауважити, що творчість і креативність – це різні поняття. Спостерігається тенденція до розрізнення понять «креативність» і «творчість», де останнє розглядається в більш широкому контексті.

     У словнику іноземних слів креативність [англ. creative – творчий; лат. creatio (creationis) – створення] тлумачиться як творчий [5]. У психологічній енциклопедії креативність визначається як рівень творчої обдарованості, прояву здібностей до творчості, що виявляються у мисленні, спілкуванні, окремих видах діяльності та є відносно стійкою характеристикою особистості [9, с. 181].

    В енциклопедії освіти зазначено, що креативність – це творчий дух, творчий потенціал індивіда, його творчі здібності, що виявляються не тільки в оригінальних продуктах діяльності, а й у мисленні, почуттях, спілкуванні з іншими людьми [4, с. 432].

    Основою творчого процесу є натхнення автора, його здібності. Тобто творчості не існує без натхнення. У свою чергу, основою креативності є прагматизм, тобто доцільність, корисність вихідного продукту. Творчі люди залежать від настрою та власних емоцій. Під креативністю розуміємо загальну здатність людини до інновацій та творчості у різних сферах її діяльності. Креативність – це не лише здатність створювати щось нове, але це здатність створювати щось нове з певною метою. Креативність має індивідуальну міру вираження. Існує безліч різних визначень креативності, однак більшість авторів розглядають її не як процес (як у випадку творчого, або продуктивного, мислення), а як властивість особистості.

  Креативність як різнобічне явище інтегративного характеру не тільки визначає об’єктивні перспективи творчого розвитку, а й забезпечує функціонування актуальної зони творчої діяльності людини. Креативність може виявлятися в різних видах діяльності різною мірою; це зумовлено як відмінністю засобів реалізації, так і джерелом походження, рівнем усвідомлення та її стійкістю. Креативність є фактором її інноваційно-творчої діяльності, що надає такий стиль виконання, який можна назвати творчим [10, c. 245].

3. Креативне лідерство.

     Світ вступив  у  новий  період  свого  розвитку,  епоху  знань  і  панування  інтелекту.  Третє  тисячоліття  стане епохою інтелектуалів, митців, креативно орієнтованих висококласних фахівців. Менеджери майбутнього створюють умови, за яких відбувається ефективний обмін інформацією та відкритий обмін знаннями.

     Лідер (від англ. Leader – той, хто веде, перший, що йде попереду) – той, хто веде; член групи, усі учасники  якої  визнають  його  керівництво,  покладаються  на  нього  в  прийнятті  серйозних  рішень  і розвʼязанні  важливих  проблем.

       Щоб  вважатися  лідером  за  сучасних  соціально-економічних  умов, менеджер нового формату має відповідати такими критеріям:

· мати мультикультурні знання, бути здатним розуміти й спілкуватися з представниками різних культур;

· мати  глобальні  технологічні  компетенції:  уміти  використовувати  технології  для  управління глобальною міжкультурною децентралізованою командною роботою й здійснення її координації;

· володіти мистецтвом допомагати людям в управлінні процесами, що призводять до досягнення узгоджених цілей;

· бути спроможним створювати, розвивати й підтримувати ефективні робочі команди в  умовах глобального середовища.

   Для сучасного менеджера важливо не стільки мати суму знань, скільки креативно мислити, щоб бути здатним самостійно  пізнавати  нові  реалії  й  розвʼязувати  нові  проблеми,  що  виникають  в управлінській діяльності.

    Креативність – це  здатність знайти  та  визначити  проблему; генерувати  значну  кількість  ідей; продукувати  несхожі  між  собою  проблеми  (тобто  мати  гнучкість  мислення); знаходити  оригінальні відповіді, нестандартні рішення; удосконалювати об’єкт, додаючи окремі деталі; бачити в об’єкті нові ознаки,  можливості  для  його  нового  використання  (тобто  аналізувати  та  синтезувати  елементи  проблеми).

    Виділяють  три  необхідних  елементи,  що  сприяють  розвиткові  креативності:  1)  компетенцію – знання,  навички,  досвід;  2)  творче  мислення,  гнучкість  і  наполегливість  під  час  пошуку  рішення; 3) мотивацію  внутрішню  (особиста  зацікавленість  у  розвʼязанні  проблеми)  та  зовнішню  (матеріальне стимулювання й кар’єрне просування).

На розвиток креативності впливають також дві групи факторів :

· перші  (зовнішні)  обумовлені  впливом  на  особистість  середовища,

у  якому  вона  перебуває,  а також тих людей, із якими вона контактує.

· другі  (внутрішні)  обумовлені  потребами,  інтересами  та  індивідуально-психологічними особливостями особистості.

Креативність передбачає наявність трьох речей: мотивації, уміння нестандартно мислити та навички творчого  (латерального)  мислення.  Мотивація  заохочує  працівників  легше,  швидше  чи  дешевше виконувати  повсякденну  роботу.  Розвʼязувати  нові  проблеми  може  тільки  латеральне  мислення.  Це  свідома креативна техніка, якої можна навчитися.

        Креативний  лідер – це  не  той,  у  кого  завжди  є готова стратегія,  а  той,  хто  може  розгледіти  її потенціал у поведінці іншого й ефективно адаптувати її до поточної ситуації.

Основні характеристики креативного лідера є такими:

· віддає  перевагу  та  вміє  визначати  цілі,  які  сприймаються  з  ентузіазмом  працівниками,  а  не наводить  сухі  формулювання  завдань,  що  стоять  перед  компанією.  Практично  це  передбачає талант балансування на межі між невизначеністю й конкретикою;

· це провідник концепцій: він чутливо реагує на ідеї та вміє їх так упровадити в організації, що вони отримають підтримку й ресурси, необхідні для їх реалізації;

· переконливо демонструє дієвість принципу «кожна поразка – можливість дечого навчитись» і заохочує ризиковані ініціативи;

· створює команди з високим рівнем довіри один до одного;

· дає  своїм  співробітникам  волю  займатись  іншими  видами  діяльності  та  сприяє  реалізації ризикованих і спірних проектів;

· допомагає іншим аналізувати й розуміти зовнішнє середовище;

· володіє стилем лідерства від «тренера» або «порадника» до «генератора конфліктів», «коміка» чи «героя».

       Креативний лідер володіє вмінням змінювати стиль керівництва, переходячи від одного до іншого, не втрачаючи довіри підлеглих. Основою формування менеджера креативного типу є потенціал менеджера, який повинен постійно вдосконалюватися.  Потенціал – це  здібності  й  можливості  людини,  що  забезпечують  досягнення поставлених цілей.

Здатність  людини – це  схильність  до  управління  в  різних  ситуаціях  на  основі  лідерства, інтелектуальної енергії, активності та ініціативи. Здібності людини проявляються через її якості.

Ви явлення  потенціалу  менеджера  креативного  типу  ми  рекомендуємо  здійснювати  за  такими параметрами на основі анкети для оцінки потенціалу креативного менеджера:

1.    Стратегічне  мислення.  Уміння  прогнозувати  й  оцінювати  ситуації,  Визначати:  хто  сильні конкуренти, привабливість сегмента ринку, розробляти конкурентні переваги, який товар і технології будуть потрібні споживачеві завтра?

2. Здатність  приймати  ризиковані  рішення  в  будь-яких  ситуаціях  і  нести  відповідальність  за результат.

3. Готовність до генерації нових ідей, до змін та інновацій, до диверсифікації.

4. Проблемне бачення світу, здатність розпізнавати проблеми на основі стратегічного бачення.

5. Уміння заздалегідь, завчасно визначати проблеми, коли вони ще тільки зароджуються.

6. Системне й панорамне сприйняття дійсності, процесів функціонування та розвитку керованого об’єкта.

7. Уміння сприймати, розуміти, приймати й використовувати точки зору, відмінні від власних або навіть протилежні їм.

8. Експрезентність – здатність робити правильні та вдалі висновки при дефіциті інформації.

9. Розвинена психологічна саморегуляція, що визначає ставлення до проблем і до їх оцінки.

10. Психологічна  проникливість,  що  дає  змогу  бачити  й  розрізняти  в  людях  особливості  їхньої поведінки. Компенсатором проникливості є психодіагностика.

11. Інноваційність  та  стратегічність  мислення,  здатність  вийти  за  межі  формального,  звичного, перевіреного, традиційного.

12. Активність – здатність  залучати  людей  до  спільної  діяльності,  не  вдаючись  до  засобів матеріального або адміністративного примусу.

13. Здатність  швидко  перебудовуватися  психологічно  при  зміні  умов  діяльності  або  переході  до виконання принципово нових завдань.

14. Здатність  до  прихованого  керівництва,  що  припускає  включення  людей  до  діяльності не  на формальній субординаційній основі.

4. Література

1. Taylor C. W. Various Approaches to and Definitions of creativity / C.W. Taylor ; R.J. Sternberg ( Ed. ). – Cambridge: Cambridge Univ. Press, 1988. – P. 99–124.

2. Антонова О.Є. Сутність поняття креативності: проблеми та пошуки / О.Є. Антонова // Теоретичні і прикладні аспекти розвитку креативної освіти у вищій школі: [монографія] / за ред. О.А. Дубасенюк. – Житомир: Вид-во ім. І. Франка, 2012. – С.14–41.

3. Гилфорд Дж. Три стороны интеллекта / Дж. Гилфорд; пер. с англ. Э. А. Голубевой // Психология мышления / ред. А.М. Матюшкина. – Москва : Прогресс, 1965. – С. 443–456.

4. Енциклопедія освіти / за ред. В. Кременя. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

5. Комлєв Н.Г. Словник іноземних слів / Н.Г. Комлєв. – Москва: ЭКСМО-Пресс, 2000. – 1308 с.

6. Курочкина А.Ю. Исследования креативности: постановка проблемы экономики / А.Ю. Курочкина // сб. науковых статей по итогам Международной научной конференции, С.-Петербург, 19–20 мая 2009 г. / под. общ. ред. проф. Н.А. Горелова, проф. О.Н. Мелькова. – Москва: Изд-во «Креативная экономика», 2009. – С. 630–639.

 7. Маслоу А. Дальние пределы человеческой психики / А. Маслоу. – СПб. : Евразия, 1999. – 432 с.

8. Перкинс Д.Н. Творча обдарованість як психологічне поняття / Д.Н. Перкинс // Суспільні науки за рубежем. Сер. Науковедение. – 1988. – № 4. – С. 88–92.

9. Психологічна енциклопедія / автор-упоряд. О. Степанов. – Київ: «Академвидав», 2006. – 424 с.

10. Сисоєва С.О. Підготовка вчителя до формування творчої особистості учня: [монографія] / С.О. Сисоєва. – Київ : Поліграфкнига, 1996. – 406 с.

11. Яковенко Е.Л. Развитие творческого потенциала личности как цель образования / Е.Л. Яковлева // Вопросы психологии. – 1996. – № 3. – С.28–43.