Лекція 6. Фітопатологічний моніторинг агроценозу ріпаку озимого

1. Лекція

 1. Особливості фітосанітарної діагностики хвороб ріпаку

На рослинах ріпаку зустрічаються наступні хвороби: чорна ніжка, кила, альтернаріоз, пероноспороз, фомоз, циліндроспоріоз, біла та сіра гнилі, бактеріоз коріння та ін.

Чорна ніжка (зб. гриби з родів Pythium, Rhizoctonia, Olpidium та ін.) проявляється на сходах. У нижній частині стебла спостерігається перетяжка. Рослини спочатку в’януть, жовтіють, пізніше полягають і засихають. Вони легко висмикуються із ґрунту. У вологу погоду на уражених тканинах з’являється ніжний павутиноподібний білий наліт.

Кила  (зб. Plasmodiophora brassicae Wor.) проявляється у вигляді наростів на корінні. Уражені рослини відстають у рості, листки набувають хлоротичного забарвлення та втрачають тургор. При ранньому зараженні рослин насіння на них не формується.

Альтернаріоз (зб. Alternaria brassicae Sacc. та Alternaria brassicicola Wilts.) проявляється протягом всієї вегетації рослин. На уражених листках з’являються темно-коричневі, майже чорні або світло-сірі, округлі, зональні плями, в діаметрі 15 мм (рис. ). Пізніше уражена тканина вкривається чорним або сірим нальотом у вигляді дрібнокрапкових дернинок. На стеб­лах плями різні за величиною і формою, темні, блискучі, часто зливаються, охоплюючи значну поверхню стебла або гілок. На стручках вони чорні, дрібні, блискучі. При ранньому ура­женні стручка утворюються глибокі чорні виразки, стручки деформуються, насіння в них щупле, недорозвинуте. Якщо плями розміщуються по швах стулок, стручки передчасно роз­тріскуються, що призводить до висипання насіння.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. Симптоми альтернаріозу на листку ріпаку (фото М.Й. Піковського)

 

Пероноспороз (зб. Peronospora brassicae Gaeum) проявляється протягом всього періоду вегетації озимого та ярого ріпаку. На сім’ядолях сходів і листках утворюються буро-зелені, жовті, розпливчасті плями. На нижньому їх боці у вологу погоду з’являється слабкий ніж­ний білий наліт, який пізніше набуває сіро-фіолетового відтін­ку. Плями часто зливаються, листки жовтіють і передчасно відмирають. На стеблах і стручках плями округлі або видовжені, світло-бурі, злегка вдавлені в тканину, пізніше покриваються сіро-фіолетовим нальотом, що являє собою конідіальне спороношення гриба.

Фомоз (зб. Phoma lingam Desm) проявляється на сходах і на дорослих рос­линах. На сім’ядолях спочатку з’являються різної форми водя­нисті плями, які пізніше підсихають і набувають світло-сірого або попелястого забарвлення. В місцях ураження формуються численні чорні крапки, що являють собою пікніди гриба. На дорослих рослинах у нижній частині стебла з’являються сірі плями або виразки, які покриваються чорними крапками. Уражена тканина стебла стає трухлявою і рослина гине. Виразки за формою овальні, від світло-коричневого до сірого забарвлення, часто з пурпуровою облямівкою. На листках і стручках симптоми хвороби у вигляді сірих сухих плям, на стручках вони злегка вдавлені, часто з концен­тричною зональністю і чорними пікнідами.

Циліндроспоріоз (зб. Cylindrosporium concentricum Grev.) проявляється на листках, стеблах і стручках. На листках з обох боків пластинки з’являються невеличкі за розмірами світло-зелені плями. Піз­ніше вони збільшуються, часто зливаються, центр їх блідне, а на межі здорової і ураженої тканини формується лапатий, мохнатий білий наліт у вигляді білих облямівок – спороношення гриба. Пізніше плями стають коричнево-іржастими й ма­ють вигляд опіків від азотних добрив. На стеблах, квітконіжках і стручках плями видовжені, ко­ричневі або світло-бурі з темною облямівкою. Ріст стебел, квітконіжок і стручків припиняється, вони деформуються, стручки передчасно розкриваються. На квітконіжках у місцях плям тканина звужується, здорові стручки відриваються і попадають на ґрунт.

Бактеріоз коренів (зб. бактерії: Xanthomonas campestris pv. campestris Dowson, Pseudomonas fluorescens Migula pv. Peresypkin)  викликає на озимому ріпаку, ще з осені, всередині коренів біля кореневої шийки утворення порожнин, в результаті чого серцевина буріє. Виявити захворювання можна  у випадку поздовжнього розрізу кореня. Навесні, після перезимівлі в умовах різких коливань температури, корені в уражених рослин ослизнюються і розм’якшуються, розетка листків легко відо­кремлюється від кореня. Хворі рослини в’януть, жовтіють, а з часом і гинуть.

Хвороби на ріпаку призводять до зрідження сходів (при ураженні чорною ніжкою), недобору врожаю насіння та зеленої маси (при ураженні пероноспорозом, альтернаріозом, фомозом, білою та сірою гнилями, бактеріозами та ін.).

Так, інтенсивний розвиток пероноспорозу зумовлює недобір зеленої маси 15-25 %, а насіння – 10-15 %. Альтернаріоз є причиною втрати 20 % і більше врожаю насіння. При ураженні бактеріозом коріння продуктивність рослин знижується на 30-40 %.

 

Шкідливість хвороб ріпаку

У хворих рослинах ріпаку відбуваються значні фізіолого-біохімічні зміни. Так, ураження фомозом (табл. ) зумовлює підвищення осмотичного тиску, зменшення інтенсивності транспірації, інтенсивності фотосинтезу та площі листкової поверхні порівняно із здоровими рослинами.

Вплив ураження фомозом на фізіологічні зміни в рослинах ріпаку ярого, сорт Калинівський 

Показник	Стан рослин
	здорові	уражені
Вміст сухої речовини, %	15,21	18,1
Осмотичний тиск клітинного соку, атм.	17,34	23,31
Інтенсивність транспірації, мг води на 1 см 2 за год.	57,51	21,23
Інтенсивність фотосинтезу, мг на 1дм2 за год.	3,51	1,27
Кількість листків на рослині, шт.	36,0	29,5
Площа листкової поверхні, см 2	600,4	400,3

 

Під час ураження рослин альтернаріозом у листках зменшується вміст вітаміну С, протеїну, білкового азоту, цукру та жирів (табл. )

 

Вплив альтернаріозу на біохімічний склад рослин озимого ріпаку, сорт Снітинський

Стан листків	Вітамін С, мг % сирої речовини	Кліт- кови- на	Про- теїн	Азот білко- вий	Цукор	Жир
		% абсолютно сухої речовини
Здорові	67,59	10,19	26,13	1,71	11,2	2,94
Уражені
до 5 %	62,32	10,34	25,94	1,66	10,8	2,78
До 25 %	44,67	10,81	24,16	1,52	8,5	2,40
До 50 %	28,90	12,06	21,18	1,47	6,4	1,68
До 75 %	15,09	13,36	19,05	1,26	3,9	1,09
понад 75 %	11,41	14,98	18,72	0,95	1,3	0,32

 

 

 

 

Моніторинг хвороб ріпаку

Ураженість ріпаку озимого та ярого чорною ніжкою і килою обстежують в період одного-трьох справжніх листків. На виробничих посівах площею до 50 га відбирають по діагоналі поля 10 рівновіддалених облікових (проб) ділянок. Якщо площа посіву більше 50 га, то на кожні подальші 10 га понад 50 га відбирають додатково по дві облікові ділянки. На кожному з них викопують по 10 рослин (по 5 екз. у двох суміжних рядках), оглядають стебло, кореневу шийку, корінь. Визначають кількість здорових рослин і уражених чорною ніжкою, килою.

Щоб визначити ступінь розвитку (інтенсивність ураження) чорної ніжки ріпаку, використовують шестибальну шкалу (табл. ).

 

Шкала для визначення інтенсивності ураження ріпаку чорною ніжкою

Бал	Ступінь ураження	Ознаки ураження
0	–	Рослини здорові
0,1	Дуже слабке	Одинокі, витягнуті у вигляді штрихів, дрібні, поверхневі світло-коричневі або бурі плями на головному корені, кореневій шийці і підсім’ядольному коліні (гіпокотилі) стебла, такі, що займають не більше 5 % поверхні стебла і кореня
1	Слабка	Світло-коричневі або бурі, часто вдавлені, одиночні плями, що іноді зливаються, виразки та заглиблення на кореневій шийці, центральному корені і гіпокотилі, що займають в цілому не більше 25 % поверхні
2	Середня	Бурі або темно-коричневі суцільні плями, поглиблення, виразки, що охоплюють до половини кола гіпокотиля, кореневої шийки або кореня; незначна виразка у вигляді дрібних плям спостерігається на епікотилі (надсім’ядольному коліні) стебла; загальна площа ураженої тканини досягає в цілому до 50 % поверхні рослин
3	Сильна	Тканина гіпокотиля, епікотиля, кореневої шийки і центрального кореня покрита темно-коричневими, чорними плямами, що вдавлені. Вони в середньому займають до 75 % їх поверхні; у місцях уражень діаметр стебла і кореня значно менший, ніж на здорових ділянках
4	Дуже сильна	Прикоренева частина стебла, коренева шийка і стрижньовий корінь більш ніж на 75 % площі уражені і мають темний колір, тканина в місцях уражень потоншується, корінь розмочалюється, утворюються перетяжки. Черешки сім’ядолей і листків темно-коричневі; листки жовтіють, втрачають тургор і лягають на поверхню ґрунту навіть у вологу прохолодну погоду. Рослини легко висмикуються з ґрунту. Часто в’януть і засихають.

Для визначення інтенсивності ураження ріпаку килою використовується шкала, запропонована W.L. Seaman, J.C. Walker, R.H. Larson (в балах):

0 – здорові рослини – без видимих ознак ураження кореневої системи;

1 – на одному-двох бічних корінцях рослини дрібні нарости, потовщення;

2 – на бічному корінні рослини нарости середніх і крупних розмірів;

3 – на центральному стрижні і бічному корінні нарости різних розмірів.

По кожній ділянці обчислюють індекс ураження рослин килою за наступною формулою:

 

,

 

де  – сума добутків числа уражених рослин на відповідний коефіцієнт балу ураження 1 дорівнює 10, для балу 2 – 60, для балу 3 – 100;  – сума облікованих рослин (здорових і хворих).

Якщо величина індексу ураження за наведеною шкалою дорівнює або більше 80, сорт ріпаку, що вивчається, характеризується як сприйнятливий, якщо нижче 80 – як стійкий до кили.

Ріпак озимий обстежують на ураженість пероноспорозом, циліндроспоріозом, фомозом та бактеріозом коріння восени перед відходом рослин в зиму (у фазі розетки шести-семи листків) і навесні (при відновленні вегетації). При цьому вибирають облікові ділянки так само, як і при попередньому обліку . Оглядають все розеткове листя рослин. Встановлюють кількість здорових і уражених листків. Обчислюють на них поширеність і розвиток хвороб. Щоб встановити ураженість рослин бактеріозом, рослини викопують з ґрунту і роблять подовжній зріз кореня. Наявність порожнин в паренхімі в області кореневої шийки і нижче дає підставу рахувати рослину ураженою бактеріозом.

Ріпак озимий та ярий обстежують на ураженість пероноспорозом, циліндроспоріозом, білою плямистістю, альтернаріозом та фомозом у фазі повного цвітіння. Облікові ділянки відбирають так само як і при попередньому обстеженні. На кожній ділянці аналізують ураженість стеблового листя черешків рослин на корені, не викопуючи їх. На рослині оглядають чотири нижні листки. Фізіологічно відмерле листя не враховують. На виробничих посівах ріпаку в кожній обліковій ділянці аналізують 40 листків (10х4), а на всій площі не менше 400 (10х10х4).

Ріпак озимий та ярий обстежують на ураженість білою і сірою гнилями, альтернаріозом, циліндроспоріозом, фомозом, та слизистим бактеріозом у фазі жовто-зеленого стручка. Облікові ділянки відбирають так само, як і при обліку ураженості чорною ніжкою. На кожній з них оглядають всі стебла рослин і визначають поширеність фомозу, циліндроспоріозу на стеблах, аналізують всі стручки облікових рослин на ураженість альтернаріозом. Ріпак озимий та ярий можна аналізувати на ураженість стебел фомозом, білою гниллю (прикореневими формами), а також килою після збирання рапсу на стерні, якщо зріз стебла високий (15-20 см від поверхні ґрунту). На підставі даних, отриманих при обстеженні посівів ріпаку, обчислюють поширеність і розвиток вказаних хвороб за наведеними нижче шкалами.

Ріпак ярий обстежують на ураженість пероноспорозом у фазі розетки.

При визначенні розвитку пероноспорозу, альтернаріозу та фомозу  на листках ріпаку можна використовувати наступні шкали (в балах):

0 – здорове листя;

1 – уражено (вкрито плямами) до 5 % поверхні листа;

2 – вкрито плямами від 5,1 до 25 %;

3 – вкрито плямами від 25,1 до 50 %;

4 – вкрито плямами від 50,1 до 75 %;

5 – вкрито плямами понад 75 %.

Розвиток альтернаріозу на стручках обліковують за допомогою наступної шкали (в балах):

0 – здорові стручки;

1 – на стручках дрібні поверхневі плями (до 20 шт. і більше);

2 – на стручках окрім дрібних плям 1-2 поглиблених світло-бурих плям (виразок) з чорною облямівкою;

3 – на стручках разом з дрібними плямами, 3-4 глибоких альтернаріозних виразки (плям), стручки вкорочені, деформовані;

4 – на стручках 5-6 глибоких виразок, стручки укорочені, деформовані, часто тріснуті.

Розвиток хвороби на стручках обчислюють за формулою, як і в попередніх обліках.

Інтенсивність ураження рослин ріпаку білою гниллю проводять за площею ураженої частини стебла або окремих гілок рослин. При цьому використовується шкала (у %) розроблена W. Krǚger:

– уражена одна гілка, на якій сформовано до 10 % стручків від загальної кількості стручків на рослині;

– одна гілка, на якій сформовано до 20 % стручків;

– одна-дві гілки – до 30 %;

– дві – до 40 %;

– три-чотири – до 50 %;

– три-п’ять – до 60 %;

– чотири-п’ять – до 70 %;

– п’ять-шість – до 80 %;

– шість-сім – до 90%;

– уражені всі гілки   (головне   стебло) – 100 % стручків.

Середній ступінь ураження ріпаку (%) білою гниллю на ділянці вираховують за формулою:

 

,

 

де – сума добутків при множенні числа уражених рослин (n) на відповідний відсоток сформованих на уражених гілках стручків (а) від загальної  кількості стручків на рослині; – сума врахованих рослин (здорових і хворих).