Тема 14. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТРАНСПОРТНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ТУРИСТІВ

1. Система транспортного забезпечення в туризмі та класифікація транспортних засобів.

Транспортні подорожі розглядаються як самостійний вид туризму. Транспортні подорожі – це подорожі організованих груп туристів при наявності путівок (ваучерів) по розроблених маршрутах з використанням різних транспортних засобів. Вони класифікуються за рядом основних ознак:

-         Способом пересування на маршруті;

-         Видом використовуваного транспорту;

-         Побудовою траси маршруту;

-         Тривалістю траси маршруту;

-         Сезонністю й ін..

Найбільшою популярністю користуються автобусні, авіаційні і залізничні подорожі, вони займають близько 88% від загального обсягу транспортних подорожей.

Туристична транспортна подорож, як правило, реалізується декількома видами транспорту: залізничний + автобусний )легковий автомобільний), авіаційний + автобусний і т.д.

Найбільш мобільний вид транспорту – автобус і легковий автомобіль – використовуються як на самостійному маршруті, так у вигляді трансферного транспорту по доставці туристів з аеропорту (вокзалу) у готель і назад.

При плануванні своєї подорожі турист враховує такі фактори, як швидкість доставки до мети поїздки, комфорт подорожі, вартість, можливість перевезення багажу і його вага, можливість зупинки у дорозі, умови харчування, рівень шуму, вібрацій умови для сну та відпочинку, можливість широкого огляду під час поїздки, наявність несприятливих екологічних факторів і, звичайно, безпека.

За пріоритетами ці вимоги розподіляються у такій послідовності:

-         Безпека подорожі;

-         Вартість і наявність різних пільг;

-         Комфортабельність;

-         Швидкість доставки;

-         Інші фактори.

Чим більший набір позитивних факторів, тим вища вартість транспортної подорожі, однак жодний транспортний засіб не задовольняє всього набору вимог.

Перевезення туристів повітряним транспортом здійснюється чартерними і рейсовими літаками.

Українські туристи користуються послугами як національних, так і закордонних перевізників. Поряд з вітчизняними літаками (АН-26, ТУ-154, ЯК-40, ЯК-42 та ін..) у ряді українських авіакомпаній на умовах оренди або лізингу працюють літаки типу «Боінг», аеробуси А-310 .

В туристичних цілях широко використовуються вертольоти й інші літальні апарати: дирижаблі, повітряні кулі, пара плани, дельтаплани.

Залежно від умов комфорту, харчування й інших факторів місця в літаках класифікують так:

-         Перший клас (F)

-         Бізнес-клас (С)

-         Економічний клас (Y)

-         Інші види.

Туристичні авіаційні подорожі реалізуються на регулярній, сезонній чи разовій основах.

В межах національних перевезень або окремих авіакомпаній встановлені різні пільги для туристів:

-         сезонні;

-         корпоративні;

-         для пасажирів з дітьми;

-         групові;

-         для щойно одружених

Особливою популярністю у туристів  користуються пільгові карти ІАРА (міжнародна Асоціація пасажирів авіаліній), ETN (Європейська мережа туризму).

Власникам таких карт забезпечені пільги на авіаквитки деяких авіакомпаній (DELTA,  SAS), пільги з оплатою готелю (від 10 до 40%) у 4000 кращих готелів світу, пільги з оплатою автомобіля, взятого на прокат (до 30%), поновлення загублених перевізних документів, надання залів VIP в аеропортах, страхування та інше.

Деякі авіакомпанії з метою залучення туристів надають пільги в залежності від  нальоту годин (балів) на літаках даної компанії.

Перевезення туристів на внутрішніх водяних артеріях проводиться спеціалізованими річковими (у ряді випадків ріка-море) комфортабельними теплоходами місткістю 250, 300 і 400 пасажирів. Каюти підрозділяються на одномісні, двомісні, 3-4 місні й сімейні.

Теплоходи даного класу обладнані всіма атрибутами комфорту й відпочинку: м'якими зручними меблями в каютах, кондиціонерами, холодильниками, міні-барами; до послуг пасажирів солярії, ресторани, бари, сауни музичні салони, відео-кінозали.

На морських міжнародних лініях працюють багато палубні висококомфортабельні круїзні судна місткістю від 96 до 788 пасажирів.

Важливими атрибутами ще являються обладнані бізнес-класи для семінарів і  симпозіумів, басейни, ліфти, спортивні комплекси можливість прийому на борт  туристів з автомобілем, телефонізацією, комплекси побутових послуг.

Водяні туристичні подорожі й екскурсії здійснюються також на інших транспортних засобах: річкових «трамваях», яхтах, підводних човнах, байдарках, плотах.

У залізничному туристичному сполученні використовуються спеціалізовані туристичні склади, що працюють за графіком, так і в  спеціальному режимі руху. Як правило, вони складаються з 12 пасажирських вагонів,  2-3 вагонів-ресторанів, вагога-клубу.

Реалізація залізничних туристичних подорожей пов'язана з будівництвом пунктів тривалого відстою потягів і їхнього постачання засобами життєзабезпечення. Звичайно залізничні туристичні подорожі плануються у  режимі кільцевого маршруту.

У ряді міст України та за кордоном як екскурсійний туристичний транспорт використовується трамвай і його ретро-варіанти: тролейбус, карета, диліжанс.

Усі транспортні засоби, а саме6 літаки, судна, залізничні вагони та інші, як правило не є власністю туристичних компаній і використовуються на основі фрахту, оренди, лізингу.

Наймасовіший туристичний транспорт – автобус у більшості випадків є власністю великих туристичних компаній, об'єднань, концернів та асоціацій.

Інші туристичні фірми користуються послугами автотранспортних підприємств на основі довгострокової оренди чи разових замовлень.

Існує слідуюча класифікація автобусів.

Висококомфортабельні туристські автобуси використовуються також на довгих маршрутах. При цьому відпочинок туристів у нічний час забезпечується, як правило, в готелях чи мотелях (при дорозі).

Відповідно до міжнародної класифікації за рядом ознак автобуси сертифікуються за категоріями чи кількістю зірок. У цілому оцінка привабливості основних транспортних засобів для міжнародних туристичних подорожей за десятибальним рейтингом слідуюча.

 

На сьогоднішній день  рейтинг пере­рахованих транспортних засобів з десяти основних вимог відрізняється не суттєво. Тут відіграє певну роль вплив взаємно протилежних факторів (вартості, експлуатаційної швидкості, ємності, капітальних витрат тощо). При цьому низькі пасажиропотоки пояснюються у даному випадку не їх рейтингом, а недостатнім розвитком маршрутної мережі й незначною  кількістю транспортних засобів.

Залізничний транспорт протягом багатьох років відігравав визначну роль в економічному та політичному житті України. В умовах переходу до ринкової економіки залізнична галузь потребує докорінної модифікації, тому що економічні показники порівняно з закордонними країнами дуже низькі.

Конкуренція з іншими видами транспорту привела до того, що залізниці зберегли безумовне лідерство тільки у сфері вантажо­перевезень (на них припадає більше 80% вантажообігу), у сфері пасажирських перевезень на їхню частку припадає лише близько 37% пасажирообороту. Лідером з цього показника на даний час є автомобільний транспорт (більше 46% пасажироперевезень).

Роль залізничного транспорту в туристичній індустрії на сьогодні досить скромна. Точний підрахунок кількості туристів серед пасажирів потягів, не ведеться. Але відповідно до ринкових досліджень на міжміських маршрутах серед основних цілей поїздок домінує "відвідування родичів і друзів". На другому місці - ділові і лише на третьому - туристичні поїздки.

Поступово удосконалюється й тарифна система. Правда, поки це стосується переважно міжнародних маршрутів. Так, у даний час групові та вікові знижки від 20 до 100% діють при поїздках у Болгарію, Чехію, Польщу, Нідерланди, Норвегію, Австрію, Швейцарію, Люксембург, Німеччину, Данію, Югославію, Францію, Туреччину, Словаччину й до більшості інших європейських держав, а також у Китай, Корею, Монголію і В'єтнам.

Поступово розв'язується проблема безпеки пасажирів - не є секретом, що багато залізничних маршрутів, особливо на популярних шоп-напрямках та приміських маршрутах, за останні роки набули стійкого іміджу криміногенних.

 Аналіз стану рухомого складу показує, що до 2007 р. за терміном служби повинно бути списаним 25% парку вагонів, а до 2010 р. - більша частина. В даний час помітно активізувались роботи з виробництва вітчизняних локомотивів та вагонів нового покоління. Треба зазначити, що вже зараз розпочато виробництво моторвагонів, обладнаних спеціалізованими системами управління та діагностики, екологічно чистими сантехнічними комплексами. В подальшому українські пасажирські поїзди будуть мати герметизовані міжвагонні аудіо-відеосистеми, системи пожежно-охоронної сигналізації і навіть системи клімат-контролю, не кажучи вже про те, що зміниться сам зовнішній вигляд та інтер'єр вагонів. У результаті цих нововведень, за оцінками експертів, собівартість перевезень знизиться мінімум на 5%, а продуктивність праці зросте на чверть. Одночасно збільшиться й величина залізничних тарифів. Офіційних прогнозів про те, наскільки серйозним буде зростання цін на білети у найближчі 5-10 років, поки що немає. Але очевидно, що мова йде як мінімум про десятки процентів.      

Авіатури в Україні не знайшли такого розповсюдження, як залізничні чи автомобільні, тому що вони значно відрізняються ціною. Стандартний екскурсійний тур по країнах Західної Європи базується на авіаперевезеннях, які дорожчі від аналогічної автобусної програми мінімум у 2-3 рази. Однак за середньою ціною у $300-400, серйозну конкуренцію екскурсійним автобусним турам по Європі продовжують складати традиційно недорогі напрямки пляжного відпочинку, передусім Туреччина, Болгарія, Румунія.

Ситуацію, сформовану в секторі автобусного туризму, не можна назвати простою. Незважаючи на те, що програми відносно дешеві, операторські компанії зазнають труднощів при наборі туристських груп. Чисельність туристської групи - ключовий фактор визначення рентабельності автобусного туру, оскільки для туриста вартість турпакета фіксована і не залежить від заповнюваності автобуса. На ринку переважно використовуються 1,2 - поверхові_, розраховані на 49 місць, і 2- поверхові автобуси на 60-70 місць (хоч є і більш "екзотичні" варіанти, наприклад, 103-місцеві моделі)_, опти­мальними вважаються групи від 40 і від 55 чоловік відповідно. Нижню границю цього показника турфірми визначають для себе самостійно. Як правило, мова йде про планку в 25-30 туристів. Придбання автобусів за кордоном через величину митного збору вважається справою дорогою, і практично жодна вітчизняна турфірма дозволити собі цього не може. Одиничними є й випадки довгострокового лізингу техніки через нестабільність фінансово-економічної ситуації в країні. Тому більшість туроператорів зупиняється на варіанті оренди автобусів (хоча ні придбання у власність, ні лізинг, як і раніше, не виключаються). Машини орендуються у спортивних і відомчих організацій, нерідко у приватних осіб.

Автобусні тури з елементами відпочинку вважаються найбільш "елітними". Так, ціна 16-денної програми з відвідуванням французької столиці і відпочинком у Ніцці починається від $700. Пропорційно збільшенню вартості програм зменшується кількість нічних переїздів і росте клас запропонованих для проживання готелів. Середня тривалість автобусних маршрутів - від 8 до 16 днів. Влітку найпопулярнішими є більш тривалі (12-24 днів), у міжсезоння - більш короткі варіанти (7-9 днів).

Контингент туристів, що купують автобусні програми, в основному залишається незмінним - переважно представники середнього класу. Відновлюються обсяги продажів турів для школярів і студентів, кількість яких після кризи різко скоротилася.

Для автобусних програм характерною є стабільно висока кількість постійних клієнтів - в залежності від напрямку їх частка може досягати 80%. Зараз, коли більшість турфірм, що спеціа­лізуються на автобусному туризмі, працюють на ринку по 5-6 років, постійні клієнти для них - запорука успішного розвитку.

Організація туристичних подорожей на внутрішніх маршрутах

Порядок організації туристичних подорожей розглянемо на прикладі автомобільних перевезень на внутрішніх маршрутах.

Як уже вказувалося раніше, транспортні подорожі туристичні бюро реалізують разом з автотранспортними підприємствами на основі разових, сезонних або річних договорів оренди, якщо вони не мають на балансі власного транспорту.

В орендних договорах варто відобразити:

-         обов'язки орендодавця й орендаря;

-         предмет цільового використання транспорту;

-         тривалість його оренди;

-         систему орендної плати (погодинна, за кілометр пробігу, договірна і т.д.);

-         графік подачі транспорту по годинах доби;

-         взаємини водія з турсупроводжуючим, екскурсоводом або гідом;

-         порядок взаєморозрахунків;

-         відповідальність сторін за виконання договору;

-         інші, у тому числі форс-мажорні, умови.

Невід'ємною частиною даного договору  паспорт або маршрутна картка транспортного туристичного маршруту. Якщо такий маршрут відкривається вперше, то потрібно паспорт маршруту погодити з перевізником.

У паспорті (картці) транспортного маршруту варто вказати:

-         тип маршруту (дінійний₃ кільцевий, радіальний і т.д.);

-         карту-схему маршруту з прив 'язкою до населених пунктів або вуличної мережі;

-         графік руху за маршрутом;

-         позначення зупинок, місць нічлігу;

-         місце розташування пунктів технічної допомоги, заправних станцій, пунктів харчування та пунктів медичної допомоги, розташування постів ДАІ, шляхоексплуатаційної служби й ін.;

-         тривалість маршруту в годинах, календарних днях;

-         стан дорожнього покриття;

-         кількість туристів на маршруті й ін.

У рамках колишньої Центральної Ради з туризму й екскурсій (ЦРТЕ) була проведена повна паспортизація існуючих маршрутів, які доцільно використовувати. Якщо існуючий маршрут, що має паспорт, не обстежився протягом двох років, можна провести його повторне обстеження разом з перевізником. Таке ж обстеження варто провести й при відкритті нового маршруту.

При укладанні договору варто з'ясувати, наявність ліцензії на право перевізної діяльності та територію, на якій вона діє.

Автотранспортне підприємство як орендодавець повинно дотримуватись ряду вимог до рухомого складу та водія.

Поряд з вимогами, регламентованими Правилами дорожнього руху, потрібно включити в договір або в додаток до нього наступні пункти:

-         забезпечення культури обслуговування туристів;

-         про санітарний стан автобуса (автомобіля);

-         про обмеження (чи заборону) руху в нічний час (нормативними документами ЦРТЕ було заборонено проведення автобусних подорожей з 0 до 4 годин);

-         забезпечення транспортного засобу аптечкою для пасажирів;

-         наявність мікрофона,, радіотрансляції, телевізора, відео;

-         наявність пристроїв опалення, вентиляції і кондиціонування повітря;

-         наявність чистих чохлів, підголівників, фіранок;

-         наявність багажних відсіків, відсіків для ручного багажу тощо.

Для тривалих подорожей варто використовувати високо-комфортабельні автобуси з м'якою підвіскою, кріслами, що регулюються, низьким рівнем шуму і вібрацій, великим запасом ходу з одного заправлення, бажано екологічно чистим паливом. При цьому передбачаються також такі атрибути життєзабезпечення, як гардероб, туалет, бар, холодильник, кухня й ін.

Вимоги до мікроклімату в автобусі регламентуються ГОСТами, санітарно-гігієнічними нормами й міжнародними стандартами.

Водій на туристичному маршруті повинен бути у формі або іншому чистому й охайному одязі, а також мати права водія відповідної категорії, ліцензію, кредитно-бензинову картку або талони на заправлення, шляховий лист, атлас автомобільних доріг, план-схему маршруту, транспортну туристську картку й іншу туристську документацію.

На туристичні маршрути допускаються водії, які пройшли відповідне стажування, у тому числі на даному туристичному маршруті, ретельно підготували свій автобус до рейсу, одержали відповідний інструктаж, пройшли медичний огляд.

Водію категорично забороняється виїзд на туристично-екскурсійний маршрут на несправному автобусі, самовільно змінювати шлях проходження по маршруту, якщо це не диктується вимогами безпеки руху. Забороняється також починати рух з відкритими дверима. Водій на маршруті не має права провозу в автобусі сторонніх осіб, не дозволяється також розмовляти з туристами під час руху, втручатися у роботу екскурсовода або гіда.

На внутрішніх туристичних маршрутах використовуються автобуси різних класів у залежності від дальності поїздки, кількості туристів у групі, категорії маршруту, рівня комфорту і т.д.

Перевезення туристів по території двох або більше держав класифікується як міжнародне, тобто перевезення за кордон -відправлення,  з-за кордону - прийом.

Міжнародні туристичні перевезення здійснюються тими ж видами транспорту, що і на внутрішніх маршрутах. Рейтинг популярності транспортних засобів на міжнародних маршрутах трохи інший у порівнянні з внутрішнім туризмом, він визначається в основному вартістю, швидкістю доставки до мети поїздки і комфортабельністю транспортних засобів. Пізнавальні поїздки, в основному, реалізуються автобусним, морським, річковим і залізничним транспортом; бізнес-туризм, конгрес-тури, діловий туризм - літаками.

Система міжнародних перевезень охоплює:

-         перевезення на регулярних маршрутах;

-         на сезонних маршрутах;

-         разові (замовлені) маршрути;

-         обслуговування туристів, що виїжджають за кордон і приїжджають з-за кордону.

Для регулярних маршрутів обов'язковими умовами є:

-         точність мари

-         розклад руху;

-         регулярність ;

-         посадка і висадження у строго визначених пунктах.

Відкриття руху на регулярних міжнародних маршрутах регламентується двосторонніми урядовими угодами_, транзит через треті країни вимагає дозволу комітету з транспорту Європейської економічної комісії (ЄБК),

В даних документах конкретизуються наступні положення:

-         дороги, що використовуються для даних перевезень;

-         види транспортних засобів;

-         екологічні вимоги до транспортних засобів;

-         дозвільна система в'їзду-виїзду;

-         страхування цивільної відповідальності;

-         податки і збори;

-         прикордонний, санітарний і митний контроль;

-         розрахунки і платежі;

-         санкції за порушення угод.

Для спрощення договорів на міжнародні перевезення в рамках Женевської конвенції від 1 березня 1973 року прийнята "Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу". Подальші спрощення міжнародних туристичних перевезень зафіксовані в Гаазькій декларації з туризму (1989 р.) і Шенгенській угоді для членів Європейського Союзу.

           Організація туристичних перевезень у рамках країн СНД
регулюється угодою "Про Раду з туризму СНД", підписаною     9 вересня 1994 р., та іншими актами.

Якщо перевезення мають нерегулярний характер, то в ряді країн такі дозволи не вимагаються. Так, відповідно до двосторонньої угоди між Україною й Італією дозвіл на виконання нерегулярних перевезень туристів автобусами не потрібно в наступних випадках: а)     якщо група того самого складу перевозиться на тому самому автобусі впродовж всієї поїздки, що починається і закінчується на території тієї країни, де зареєстрований автобус, тобто в Україні;

    б) якщо група пасажирів того самого складу перевозиться в тому самому автобусі в одному напрямку впродовж всієї поїздки, що починається на українській територій де зареєстрований автобус, та закінчується на території іншої країни за умови₉ що автобус повертається в країну, де зареєстрований, порожнім.

Дозвіл також не потрібно при заміні несправного автобуса іншим автобусом.

При виконанні перевезень водій автобуса повинен мати поіменний список пасажирів.

За відсутності вищевказаних умов слід дотримуватися наступних правил, які регулюють нерегулярні автобусні пере­везення між Італією і країнами, що не входять до складу Європейського співтовариства:

-         необхідні дозволи для всіх автобусів з України, що в'їжджають порожніми або з вантажем на італійську територію для здійснення нерегулярних рейсів;

-         необхідні дозволи для "човникових рейсів" як з пунктом призначення в Італії, так і транзитних;

-          автобуси, що використовуються для таких перевезень, повинні мати як вищевказані дозволи, так і список пасажирів.

При перетинанні транспортним засобом італійського кордону службам, що здійснюють контроль на границі, повинен бути пред'явлений список пасажирів у двох екземплярах, на одному з яких цими службами ставиться контрольна оцінка, що склад пасажирів при виїзді з італійської території був тим самим, що і при в'їзді.

Відповідно до міжнародних угод вироблені спеціальні вимоги до рухомого складу на міжнародних маршрутах, що містять у собі:

-         відповідність міжнародним стандартам з екологічної безпеки (рівневі шуму, токсичності вихлопних газів, вібраціям, шкідливим випарам тощо);

-         відповідність міжнародним стандартам з маси, габаритів і навантаження на осі; відповідність нормам безпеки;

-         наївність символу (знака) міжнародних перевезень і відмітного знака країни;

вимоги до комфортабельності й іи.

При організації міжнародних перевезень автомобільним транспортом варто також вирішити наступні питання:

-         технічної допомоги, ремонту й технічного обслуговування як на шляху проходження, так і в кінцевому пункті за кордоном;

-         стоянки, організації заправки, відпочинку, харчування, медичного обслуговування;

-         організації зв'язку на трасі маршруту й ін.

Основні вимоги до водія, який працює на міжнародних маршрутах:

-         наявність відповідної ліцензії, посвідчення на право водіння, спеціального стажування;

-         знання іноземної мови в межах пропонованих вимог;

-         робота двох водіїв на маршруті;

-         точне знання маршруту;

-         одяг-форма;

-         наявність повного пакета шляхової документації за встанов­леним переліком;

-         наявність реквізитів, адрес і телефонів посольства, консульств та інших уповноважених органів тощо.

Права й обов'язки перевізника й туристів регламентуються договором на перевезення, договором на туристське обслуговування і ваучером. Квитки на міжнародні перевезення бувають іменні, на пред'явника і групові. Квитки повинні бути надруковані на мовах держав, у яких знаходяться початковий і кінцевий пункти поїздки.

У договорі або ваучері повинні бути зазначені всі умови перевезення (проміжні зупинки в дорозі, умови харчування, ночівлі, екскурсійного обслуговування, перевезення багажу та ін.).

Основним обов'язком перевізника є виконання умов договору на перевезення.

Якщо перевезення не відбулося через причини, що не залежать від перевізника, він зобов'язаний (по можливості) швидко про це сповістити пасажирів і оплатити (без відрахувань) вартість квитка та всіх послуг (якщо інше не передбачено договором). Якщо пасажир витратив гроші на поїздку до початкового пункту, а поїздка не відбулася, то перевізник зобов'язаний компенсувати і ці витрати.

У випадку затримки рейсу більше ніж на одну годину пасажиру виплачується визначена компенсація (тобто спрацьовує штрафна санкція до перевізника); це не стосується форс-мажорних умов: епідемій, стихійного лиха, землетрусів, страйків чи інших аналогічних причин»

У випадку втрати квитка пасажиром в дорозі пасажир зобов'язаний сплатити вартість проїзду зі штрафом.

У випадку недотримання умов перевезення пасажиром (невідповідна поведінка, хвороба₃ що небезпечна для інших пасажирів, перевезення забороненого багажу і ін.) він може бути висаджений на найближчій зупинці на маршруті руху без права повернення платежів.

Пасажир має право безкоштовно (чи зі знижкою) провозити дітей, ручний багаж, домашніх тварин у кількостях, зазначених в умовах перевезення.

При виконанні міжнародних перевезень автобусами, як правило, діти до 5 років, що не займають окремого місця, провозяться безкоштовно; діти до 5 років, що займають місце, - зі знижкою 50% від вартості "дорослого" квитка. У ряді випадків передбачені інші пільги для дітей.

Посадка і висаджування пасажирів проводиться тільки в суворій відповідності з маршрутним розпорядженням. Невідкладні зупинки виконуються відповідно до встановленого в даній країні порядку.

Квиток не дає права призупинити поїздку пасажира й вийти в якомусь проміжному .

Якщо через прикордонно-митний чи санітарний контроль пасажир був знятий з автобуса і не перепроваджений у початковий пункт поїздки, то він має право продовжити поїздку з даним квитком протягом 30 діб, при наявності вільних місць в автобусі, за тим самим маршрутом. При цьому в його квитку повинен бути зроблений запис про причину змушеної зупинки.

Повернути квиток перевізнику з ініціативи туриста з оплатою його вартості, за винятком штрафу, можна не пізніше 24 годин до початку поїздки. Інші взаємини туриста й перевізника регла­ментуються договором.

У більшості країн Європи  на «дорослий» квиток пасажир має право безкоштовно перевози;  багаж до 30 кг і на дітей до 20 кг. Ручний вантаж не повинен перевищувати розмірів 60x40x20 см, а багаж - 100x50x30 см, платний багаж повинен бути не більше 50 кг на "дорослий" квиток і не більше 30 кг на дитячий квиток.

В умовах перевезення є перелік предметів, що заборонені до перевезення як ручним вантажем, так і в багажі.

При здачі речей у багаж пасажир може оголосити його суму цінності (у валюті держави відправлення). Верхня межа оголошеної цінності регламентується умовами перевезення або договором страхування. За прийом багажу з оголошеною цінністю з пасажира стягується окрема плата.

Якщо пасажиру видається багаж з ушкодженням (нестачею), то складається відповідний акт, завірений підписом перевізника й пасажира.

Якщо багаж не забрано протягом 24 годин, то він здається на збереження (до 6 місяців). Весь термін збереження оплачує пасажир, якщо інше не зазначено в договорі страхування.

Пасажир зобов'язаний мати при собі документи, що дають право перетинати границі, та інші документи, передбачені умовами перевезення.

Перевізник не несе відповідальності за втрату ручного вантажу. Багаж, не пред'явлений пасажиру впродовж 14 діб, вважається загубленим.

Перевізник або страхова компанія несе відповідальність:

-         за шкоду, заподіяну здоров'ю пасажирів, у розмірах,

-         передбачених законодавством і договором страхової відпо­відальності;

-         за псування або нестачу багажу;

-         за втрату багажу (в сумі оголошеної цінності або за умовами договору страхування).

Максимальна сума відшкодування збитку за Женевською конвенцією не повинна перевищувати 250 тис. золотих франків на одного потерпілого.

Всі претензії та позови пов'язані з порушенням умов перевезення, розв'язуються у встановленому порядку. Претензії перевізнику пасажир може пред'явити на умовах, обговорених у Цивільному кодексі України.

         Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» суд має права вимагати від пасажирів судових витрат на судочинство, якщо провина перевізника доведена.

Право на пред'явлення позову через дорожньо-траншортну пригоду (ДТП), пов'язану з нанесенням шкоди здоров'ю (чи смертю), має термін 3 роки, а термін давнини обчислюється в 5 років з дня здійснення ДТП

Тарифи на перевезення пасажирів, багажу і надання інших послуг розробляються та затверджуються в кожній країні перевізником. Єдиних міжнародних тарифів не існує.

У країнах Західної Європи тарифи обчислюються на кілометр пробігу. У ряді країн Європи працює система пільгових тарифів. При груповому перевезенні 15 пасажирів - знижка на 10%; 20 - на 20%; 35 - на 30%; а більше 45 - на 40%. Якщо пасажир купує квиток в обидва кінці, також передбачена знижка до 15%.

Транспортні туристичні подорожі в міжнародному сполученні здійснюються також на особистих, прокатних чи взятих в оренду автомобілях. При цьому такий туризм реалізується як по вільній програмі, так і по цільовому маршруту. Груповий туризм на автомобілях із причепами з повним комплексом життєзабезпечення називається караванингом. Турист може перевезти свій автомобіль на судні, залізниці, літаку і продовжувати в ньому подорож по країні. Крім того, передбачений прокат автомобілів, у тому числі з пільгою до 40 %, якщо турист є власником карти ІАРА, ЕТМ тощо.

Для обслуговування автотуристів на шляху їх проходження функціонують:

       □ ротелі - дорожній готель на колесах (автопоїзд), де, крім пасажирських місць, існують спальні місця, а також кухня;

       □ кемпінги - табір для автотуристів, що служить для ночівлі або
нетривалого відпочинку;

        □  мотелі - це готель, пристосований для тривалого перебування туриста і його автомобіля.

У мотелях передбачені: впорядкована стоянка, технічне обслуговування, ремонт, заправка автомобіля, його діагностика.

 На міжнародних туристичних маршрутах доцільно використо­вувати закордонні моделі автобусів з високими екологічними характеристиками і хорошими ходовими якостями: "МЕРСЕДЕС", "РЕНО", "ВОЛЬВО", "СЕГРА", МАН, ДАФ і ін., що відповідають міжнародним стандартам.

На фоні бурхливого розвитку світового туризму закономірно постає питання про місце нашої держави на світовому ринку туристичних послуг Україна має всі об'єктивні передумови для інтенсивного розвитку внутрішнього та іноземного туризму: особливості географічного розташування та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природного, історико-культурного та туристично-рекреаційного потенціалів.

Природний потенціал України складають узбережжя Чорного та Азовського морів, рельєф, водні (понад 70 тис. річок, більш як 3 тис. природних озер і 22 тис. штучних водоймищ), лісові, рослинні та тваринні ресурси. На їх основі створено 5 національних природних парків, 15 державних заповідників, заказники, дендропарки, пам'ятки садово-паркового мистецтва, які належать до природоохоронних територій. Родовища лікувальних грязей, а також мінеральних і радонових вод входять до рекреаційного потенціалу нашої країни, який має не тільки внутрішнє, але й міжнародне значення.

Історико-культурні пам'ятки теж є вагомою складовою туристичного потенціалу України. Найбільше туристів приваблюють розкопки античних міст Північного Причорномор'я (Тіра, Ольвія, Херсонес, Пантікапей); пам'ятки Київської Русі ІХ-ХП ст. у Києві, Чернігові, Каневі, Овручі, Володимирі-Волинському; пам'ятки оборонної архітектури (фортеці в Луцьку, Меджибожі, Кам'янці-Подільському, Хотині, Білгороді-Дністровському, Ужгороді та Мукачевому); палацові комплекси в Криму, на Львівщин та Чернігівщині; пам'ятки культової архітектури в Києві, Львові, на Івано-Франківщині у Почаєві, Мукачеві й Чернівцях, а також дерев'яної культової та цивільної архітектури в Карпатах.

Крім того, наша держава розташована на перехресті шляхів між Європою та Азією. Важливі залізничні та автомобільні магістралі, порти Чорного і Азовського морів, а також Дунаю, авіамережа здатні забезпечити їй інтенсивні багатосторонні зв'язки з багатьма країнами.

2. Види транспортних засобів

При розробці транспортних подорожей потрібно враховувати вид транспорту та транспортний засіб, що буде використано для перевезення туристів.

Всесвітня туристична організація (ВТО) виділяє три основних види транспорту: водний, сухопутний, повітряний.

До водних транспортних засобів відносять: надводні пасажирські океанські та річкові теплоходи, що здійснюють лінійні перевезення та круїзні рейси, морські пароми, прогулянкові судна, яхти, катери, човни (гондоли, фелуки тощо), підводні човни. Морські та річкові пасажирські перевезення характеризуються високою пасажиромісткістю, диференційованою вартістю і рівнем комфорту. Для водного транспорту характерна невисока швидкість руху, обмежена географія маршрутів, що залежить від наявності водних артерій.

До сухопутних транспортних засобів включають автотранспорт (автобусний, автомобільний) та залізничний транспорт.

Автобусні перевезення мають певний рівень комфорту, високу мобільність, надають можливість діставатися місця призначення одним транспортним засобом. Автомобілі використовуються для здійснення трансферу та програмних заходів туристів категорії "Ві-Ай-Пі" і при організації спеціальних автотурів на власних або орендованих машинах.

Залізничний транспорт забезпечує перевезення туристів на середні відстані. Залізниці вирізняються надійністю, регулярністю, достатньо високою швидкістю та комфортом, можливістю перевезення пасажирів незалежно від пори року та погодних умов. На відстанях 500-1000 км залізничні перевезення конкурують з іншими видами транспорту. Останнім часом набувають поширення перевезення пасажирів швидкісними залізничними потягами, ретропаровозами на прогулянкових маршрутах.

Повітряні транспортні засоби включають літаки цивільної авіації, гелікоптери, дельтаплани та екзотичні повітряні кулі. Авіаційний транспорт є основним засобом перевезення зарубіжних туристів. Висока швидкість та рівень сервісу обумовлюють домінуюче становище цього виду транспорту при перевезеннях на далекі відстані. При відстані понад 1 тис. км частка авіатранспорту складає 2,5-5 %, але вона зростає до 50-100%, якщо відстань понад 3 тис. км. Високий рівень тарифів є одним із недоліків цього виду транспорту. Використання чартерних рейсів та пекідж-турів надають можливість для істотного зниження вартості поїздки (до 50% від базового тарифу).

Усі види транспорту відрізняються ступенем комфортності, швидкістю руху, комерційним навантаженням, безпечністю та вартістю перевезень. Кожен вид транспорту має свої недоліки та переваги. При здійсненні перевезень на відстань до 500 км найбільш раціонально використовувати автотранспорт; від 500 до 1500 км - авіаційний. Водний транспорт займає окреме місце на ринку, його використання обмежується наявністю водних артерій.

 

3. Транспортні послуги, як складова туристичного продукту

Транспортне перевезення є основним елементом транспортного обслуговування під час подорожі. Під транспортним перевезенням розуміють доставку туристів від місця постійного проживання до місця призначення та у зворотному напрямі. Транспортне перевезення входить до комплексу основних послуг. На транспортні послуги припадає значна частина вартості туру. У залежності від тривалості та дальності подорожі вона коливається від 20 до 60%.

Транспортне обслуговування включає ряд послуг, необхідних для виконання програми туру. До них відносяться послуги трансферу (забезпечення зустрічі-проводів туристів) та транспортне обслуговування програмних заходів туру (відвідання музеїв, театрів, екскурсійне обслуговування)

Вибір транспортного засобу та елементів транспортного обслуговування залежить від певних чинників. У першу чергу враховують спрямованість туру за метою. Розглянемо стандартне транспортне обслуговування екскурсійного групового туру з Києва до Парижу терміном 7 днів. Воно включає наступні послуги: перевезення туристів на значну відстань, тому найбільш ефективним є використання авіаційного транспорту; послуги трансферу (аеропорт - готель) при заїзді групи та її виїзді обумовлюють надання туристичного автобусу; забезпечення програмних заходів (екскурсії містом, відвідання музеїв) здійснюються автобусом, прогулянковим теплоходом або міським транспортом.

Зрозуміло, що при плануванні туру іншого за метою - наприклад, "Салют, Європа" для знайомства із столицями європейських держав - вибір транспорту для забезпечення виконання програми буде іншим (залізниця та автобус).

Важливим чинником, що впливає на вибір транспортного засобу, є чисельність подорожуючих. У залежності від чисельності туристів визначається, які транспортні засоби потрібні для забезпечення туру: наприклад, чартерний літак або кілька місць на регулярних лініях.

Наступним чинником, що враховується при виборі засобу транспортування, є тривалість подорожі. Потрібно забезпечити вимоги комфортності пересування, тому цей фактор розглядається відносно усього комплексу транспортного забезпечення туру.

Також при розробці маршрутів подорожі важливим є сезон. Наприклад, планування круїзних подорожей у грудні можливе лише у регіонах із сприятливими кліматичними умовами (басейн Карибського моря) і неможливе у басейні Дніпра.

Таким чином, вибір транспортних засобів для забезпечення подорожі залежить від ряду чинників та здійснюється туристичним підприємством на етапі планування та формування туру. Тому надзвичайно важливим постає питання класифікації туристичних транспортних подорожей.

4. Види транспортних подорожей

Транспортна подорож - це подорож організованої групи туристів або туристів-індивідуалів за розробленим маршрутом з використанням певного виду транспорту.

Питання класифікації туристичних транспортних подорожей отримало висвітлення у працях дослідників теорії туризму М. Б. Біржакова, В. Г. Гуляєва, І. В. Зоріна, О. М. Ільїної, В. О. Квартальнова, В. С. Сенина, Т. Г. Сокол.

Транспортні подорожі поділяються за такими критеріями:

- тип приналежності транспортного засобу;

- сезонність;

- побудова траси маршруту;

- тривалість подорожі;

- засіб пересування на маршруті.

За типом приналежності транспорт поділяють на:

- власний   транспорт   турфірми   -   подорожі   на транспорті, що належить туристичній компанії;

- орендований спеціалізований транспорт - подорожі на транспорті, що належить транспортним організаціям і використовується туристичними фірмами на правах оренди. До орендованого спеціалізованого транспорту відносять морські та річкові теплоходи, спеціальні туристично-екскурсійні поїзди;

- транспорт загального користування - тури на графіковому пасажирському транспорті, що використовується для перевезення груп туристів на правах пасажирів. Транспортом загального користування виступають графікові поїзди, рейсові літаки пасажирських авіаліній, теплоходи та автобуси;

- приватний транспорт туристів - спеціально розроблені індивідуальні або групові тури для автоаматорів із наданням послуг на маршруті (проживання в автокемпінгах, харчування, екскурсії, дозвілля, авторемонт тощо).

За сезонністю (інтенсивністю турпотоку у певний період часу подорожі) поділяються на:

- цілорічні - діють упродовж усього року;

- сезонні- зимові, літні, періоду міжсезоння;

- разові - здійснюються за разовим замовленням.

За побудовою траси маршруту подорожі поділяються на:

- лінійні - починаються в одному пункті та закінчуються в іншому;

- радіальні - передбачають переміщення у різних напрямах з одного пункту з поверненням до нього;

- кільцеві - починаються та закінчуються у тому ж пункті. За тривалістю маршруту тури поділяються на:

- короткострокові - прогулянкові подорожі тривалістю до 24 годин;

- подорожі вихідного дня (до 3 діб);

- тривалі (середні, довгі та супердовгі).

В залежності від засобу пересування виділяють: Автотури   -   подорожі   туристів   за   розробленими маршрутами  з  використанням  автобусів  або  автомобілів  як основного засобу пересування між пунктами маршруту. Автотури поділяються на:

- автобусні туристично-екскурсійні, що здійснюються за спланованим тематичним маршрутом (наприклад, "Фортеці  і  замки  України").  У  цьому  випадку  один транспортний засіб використовується упродовж усієї подорожі для групи туристів;

- маятникові - перевезення груп туристів за визначеним маршрутом, із пунктів прибуття до пунктів призначення та у зворотньому напрямі до пунктів відправлення. Група завжди повертається на місце відправлення;

- автобусні регулярні - перевезення туристів на графікових автобусних лініях на правах пасажирів. Рейсові перевезення здійснюються за визначеним розкладом руху та узгодженим маршрутом. Вони включають посадку та висадку пасажирів на визначених розкладом зупинках;

- автомобільні - спеціально розроблені маршрути з використанням особистого автомобіля туриста або взятого на прокат, можливо з причепом (караванінг). Індустрія прокату автомобілів перетворилась на складову світового туристичного ринку. Система прокату автотранспортних засобів об'єднує цілий комплекс послуг. Це служби технічного обслуговування, мережа прокатних станцій, система електронного резервування послуг, страхові та ассисторські послуги, система дорожньої навігації. Найбільшим попитом оренда автомобілів користується у туристів-індивідуалів, родин та корпоративних клієнтів великих компаній. Караванінг - подорож на автомобілі з використанням спеціально обладнаного під комфортабельне житло автопричепа або автомобіля, обладнаного повним переліком побутових послуг. Ця форма туризму дозволяє при відвіданні цікавих місць не залежати від готелів та ресторанів. За системою караванінгу здійснюються пригодницькі тури тривалістю 12-20 тижнів в Африці, Південній Америці, Новій Зеландії, місцях з нерозвиненою шляховою інфраструктурою.

Залізничні тури - це подорожі організованих туристів із використанням залізничного транспорту. Перевезення туристів здійснюється на:

- графікових поїздах - перевезення туристів за точно визначеним маршрутом та графіком руху. Графікові поїзди поділяються на приміські, місцеві та дальні. Приміські маршрути мають відстань до 150 км. Практично кожен великий мегалополіс або місто має навколо себе розвинену приміську зону, сполучення в межах якої здійснюється    за    розкладом.    Місцеве    сполучення здійснюється між станціями однієї залізниці на відстань до 700 км. Маршрути дальнього сполучення здійснюють перевезення на відстань понад 700 км у межах двох і більше шляхів. За швидкістю руху вони поділяються на швидкісні - цілорічні або сезонні (літні); пасажирські - цілорічні або сезонні; - спеціальні (туристичні) поїзди - поїзди за певним замовленням та маршрутом, коли поїзд одночасно є засобом пересування, розміщення і харчування. Ці поїзди бувають двох типів: перший тип - використовують состави для короткотермінових (одноденних) маршрутів, що тривають кілька годин. Туристи розміщуються у комфортабельних вагонах з місцями для сидіння. Туристів привозять до визначеної зупинки, де для них підготовлено спеціальну програму: екскурсійну поїздку та, можливо, харчування (барбекю чи національний ресторан тощо); другий тип - це експреси для тривалих поїздок. Під час подорожі туристи проживають у купе спальних вагонів по 1-2-4 особи з усіма зручностями, харчуються у вагонах-ресторанах та здійснюють екскурсії під час стоянки поїздів у спеціально визначених пунктах. Графік руху поїздів, що обслуговують багатоденні поїздки, складається таким чином, щоб мінімізувати перебування у дорозі у денний час. Тривалі денні переїзди планують, коли під час руху відкриваються цікаві мальовничі ландшафти. В окремих випадках передбачають і нетривалі "зелені" зупинки безпосередньо у лісі, горах, на березі озера. У світовій практиці для здійснення тривалих поїздок використовують поїзди підвищеної комфортності. Існують суворі стандарти на габаритні розміри вагонів, але за комфортабельністю та внутрішнім дизайном купе не поступаються номерам стаціонарних готелів. У кожному купе проживає, як правило, не більше двох осіб. У залежності від категорії поїзда купе обладнані двома односпальними ліжками (розташованими вертикально або горизонтально) або одним двоспальним ліжком, кондиціонером, письмовим столом, телефоном, телевізором. Туалетна та душова кімнати розташовані як у купе, так і автономно на весь вагон. До складу туристичного поїзду входять декілька вагонів-ресторанів, вагон-салон (використовується як бібліотека, музичний салон), конференц-вагон (місце проведення лекцій, дискотек).

Одним з перших та найбільших туроператорів на ринку залізничних подорожей є фірма "Вагон Лі", що має 100-річні традиції обслуговування пасажирів на залізниці. Фірму заснували у 1872 р. брати Пульман у США. На світовому ринку до найбільш відомих спеціалізованих туристичних поїздів можна віднести "Орієнт Експрес". Вагони були реставровані у стилі початку XX ст. У поїздів кінця XX ст. нова назва - "Вінер Сімплон" - та маршрут з Лондона до Венеції. П'ятиденна подорож коштує 4 тис. дол., включає розміщення у 2-місному купе з усіма зручностями та повний пансіон.

Подорожі на поїздах категорії люкс здійснюються Великобританією. Одноденна подорож коштує від 99 до 200, уїк-енд - від 400 до 600 фунтів. Маршрут поїзда "Королівський шотландець" проходить Шотландським високогір'ям, обслуговуючий персонал одягнений у шотландські спідниці-кілти.

По Іспанії прокладено маршрут туристичного поїзда "Аль Андалуз". Під час подорожі, що триває тиждень, туристи відвідують Мадрид - Севілью - Кордову - Гоанаду - Рондо -Мадрид. Туристи розміщуються у п'яти спальних вагонах, що відреставровані у стилі Бель Епок. Купе класу люкс має душ та туалет, кондиціонер, кольоровий телевізор, сотовий телефонний зв'язок. Додатково є два вагони-ресторани, бар, бібліотека. Вдень туристи здійснюють екскурсії, вночі переїжають до іншого міста.

Найбільш відомими туристичними поїздами на Африканському континенті є "Ровос Рейл" та "Блю Трейн". їх експлуатацію здійснює компанія Ровос Рейл, що існує з кінця 80-х pp. XX cm. На поїзді "Ровос Рейл" здійснюють такий маршрут: 12-денна подорож з Кейптауну (ПАР) через Намібію, водоспад Вікторія на кордоні Замбії та Зімбабве і закінчення у Дар-ес-Саламі (Танзанія). Маршрут довжиною 6100 км коштує 7200 фунтів і включає розміщення у купе з усіма зручностями, харчування з дегустацією страв місцевої кухні, алкогольні напої без обмежень, екскурсійну програму та прогулянки у національних парках. Компанія має і менш тривалі маршрути - 4-денний тур "По слідах Кіплінга", "Подорож Преторією".

Подорож на "Блю Трайн" одночасно можуть здійснити лише 84 пасажири. Состав складається з 11 спальних вагонів, 2 вагонів для відпочинку, вагону-ресторану й сервіс-вагонів. Купе на двох осіб мають площу 16 кв. м. Вони оформлені у стилі часів королеви Вікторії, мають усі побутові зручності, обладнані кондиціонером, телефоном, телевізором. У вартість включено триразове харчування та алкогольні напої. Обслуговування у купе здійснюється цілодобово.

Поїзд, що вважається одним з найбільш комфортабельних у світі, обслуговує 4 маршрути: Кейптаун - Преторія тривалістю 26 годин, що знайомить туристів з унікальними природними атракціями; Преторія - Худспрут тривалістю 16 годин та довжиною 560 км; маршрут Порт Елізабет - Кейптаун довжиною 1000 км та тривалістю один день та дві ночі; маршрут довжиною 1600 км від Преторії через Ботсвану, водоспад Вікторія, Зімбабве.

Існує велика зацікавленість подорожами залізницею у Північній та Південній Америці. За популярністю першість зберігають три маршрути: Транс-Канада, Транс-Америка, Транс-Атлантика.

Транс-Канадський тур включає десятиденну поїздку з Ванкувера до Монреаля (через Вінніпег і Оттаву). Транс-Американський тур - це подорож із Вашингтона у Лос-Анжелес, що триває 12 діб і включає відвідання Чарльстона, Нового Орлеана, Сан-Антоніо, Ель-Пасо. Транс-Атлантичний тур починається у Манагуа (Нікарагуа) та закінчується на півдні Південної Америки у Пуерто-Монт, проходячи через Гуаякіль, Ліму та Сант-Яго.

На Азіатському континенті найбільш відомий "Істен Оріент Експрес", що пропонує триденні подорожі країнами Південно-Східної Азії: Таїландом, Малайзією, Сінгапуром. Маршрут довжиною 1946 км розпочинається у Бангкоку (Таїланд), проходить через Хуа-Хін, Батерусс, Куала-Лумпур і завершується у Сінгапурі. Вартість подорожі становить 1300 дол. США.

В Індії працюють два комфортабельних поїзда "Пелес он Уілз" та "Royal Orient".

Інтер'єр "Пелес он Уілз" оформлено у стилі салон-вагонів індійських махараджів. Маршрут, що розрахований на 8 днів/7 ночей, проходить містами: Делі - Джайкур - Чітторгарх -Удайпур - Саваи - Мадхопур - Джайсалмер - Джодхпур - Бхаратпур - Агра - Делі. Маршрут сезонний, він працює з вересня по квітень. Вартість подорожі в залежності від класу купе становить від 240 до 425 дол. за добу. У кожному поїзді є міні-бар, вагони-ресторани з індійською та європейською кухнею, салон-вагон із панорамним   оглядом,   бібліотека.   Проживають   туристи  у п'ятдесяти двох купе, що розраховані на одну - дві особи та мають усі побутові зручності.

Маршрут поїзду "Ровос Рейл" має тривалість 8 днів / 7 ночей. Він розпочинається у Делі, проходить територією штату Гуджарат (Делі - Читторгарх - Удайпур - Джунагадж -Веравал - Сасангір - Делвада - Веравал - Налітана - Ахмадабад -Джайкур) і завершується у Делі. Вартість від 175 дол. за добу при розміщенні у тримісному купе, до 350 дол. за добу, якщо купе на одного пасажира.

З 1960-х pp. у Радянському Союзі набули поширення подорожі на залізничних туристичних поїздах низького рівня комфортності. На 1985 р. було освоєно понад 400 тис. км доріг, на яких здійснювали подорожі 2000 туристичних поїздів. Состав поїзда складався зі звичайних плацкартних або купейних вагонів. У найбільших туристичних центрах були побудовані місця стоянок туристичних поїздів. Наприклад, стоянка "Київ-Дніпровський" одночасно приймала та обслуговувала 4 туристичних поїзди. Стоянка туристичного поїзда була обладнана побутовими зручностями для туристів та мала пристрої для роботи вагону-ресторану.

Турпоїзди у сучасній Росії перетворилися на елітарний вид подорожей. До найбільш відомих турпоїздів відноситься "Ностальджи Оріент Експрес". Улітку цей поїзд здійснює 3-4 рейси за маршрутом Москва - Новосибірськ - Іркутськ - Улан-Батор (Монголія) - Пекін (Китай). Популярним є маршрут "Шовковим шляхом", прокладений через Росію, Казахстан до історичних міст Узбекистану (Бухара, Ургенч, Самарканд). У зв'язку з великою вартістю (приблизно 3 тис. дол.), ці подорожі реалізуються на ринку Швейцарії, Німеччини, США.

В Україні існує розгалужена мережа залізниць, що забезпечує доступність цікавих для туристичного освоєння регіонів. Але кількість спеціалізованого рухомого складу для подорожей є недостатньою, практично відсутній спеціалізований рухомий склад для тривалих подорожей. Залізничні туристичні поїзди у нашій країні малокомфортабельні, економічно низькоефективні. Це стримує розвиток цього виду туризму в Україні. Лише окремі туристичні фірми здійснювали поодинокі 3-4- денні пізнавальні маршрути для школярів під час шкільних канікул. Використовують туристичні поїзди невисокого рівня комфорту та пропонують тури невисокої вартості за маршрутами Київ - Львів - Яремча (г. Говерла) - Київ, Київ -Полтава - Феодосія - Київ.

Теплоходні тури - подорожі, організовані на морських або річкових теплоходах. Теплоходні тури представлені у формі круїзів (тури з маршрутами тривалістю понад 24 год.) або перевезення туристів здійснюються регулярними лініями:

- регулярні - лінії, що характеризуються регулярністю, стабільністю  портів  заходу,   можливістю  посадки  та висадки пасажирів в усіх портах. Лінійне (регулярне) судноплавання передбачає організацію руху одного або групи закріплених за лінією суден для перевезення пасажирів між визначеними портами за розкладом. У другій половині XX ст.  дешеві авіаційні тарифи призвели до різкого падіння попиту на подорожі лінійними пасажирськими     суднами.     Регулярні    водні     перевезення поступилися своїм панівним значенням круїзам.  Судноплавні компанії здійснюють нечисленні регулярні рейси пасажирських суден:   між   портами,   розташованими   на   берегах   одного континенту, якщо немає наземних шляхів сполучення або такі є неефективними. Наприклад, між острівними державами (Греція, Туреччина, Японія, Великобританія, Індонезія, країнами басейну Карибського моря).

Судна лінійного перевезення виконують рейси за сезонним розкладом. Існує послуга попереднього бронювання та продажу квитків. Пасажирам надається розміщення та харчування, дозвіллєві заходи, як правило, відсутні. Існує ще один варіант подорожей для туристів-індивідуалів. Кількість морських вантажних перевезень у багато разів перевищує пасажирські. Вантажне судно має право перевозити до 12 пасажирів. Подібні послуги пропонуються у будь-якому порту та є зручними для певної категорії мандрівників. Зрозуміло, що комфорт є мінімальним, розваги відсутні, але і вартість значно нижча.

Але більша частина пасажиропотоку на регулярних маршрутах припадає на поромні перевезення. Термін «.пором» охоплює усе різноманіття форм транспортування морем на невеликі відстані пасажирів та їх автомобілів. Пороми широко використовуються як транспортний засіб у містах на каналах або морських затоках, їм віддають перевагу перед літаками ті, хто бере із собою у подорож власний автомобіль.

Особливе місце на ринку водних подорожей посідає такий специфічний туристичний продукт як "круїз". За визначенням Короткого словника міжнародної туристської термінології - "Круїз - морська або річкова туристична поїздка на теплоході, що використовується   як   засіб   перевезення,   розміщення, харчування, розваг та ін., що включає у програму обслуговування на березі".

Для круїзних подорожей є характерними такі ознаки:

- теплохід є одночасно засобом транспортування та місцем проживання туристів, де каюти відповідають номерам у готелях вищого розряду;

- харчування враховує у приготуванні страв місцеві традиції та використовує місцеві делікатеси;

- існує пропозиція розважальних програм під час подорожі;

- маршрути прокладаються по регіонах, що користуються найбільшим попитом у туристів;

- стоянки плануються у місцях із великою кількістю атракцій;

- у портах стоянок організуються екскурсії у супроводі кваліфікованих гідів;

- обслуговування надається "all inclusive" - "усе включено у вартість";

- пасажири круїзних суден, за статистикою Всесвітньої туристичної організації, вважаються екскурсантами з особливим імміграційним паспортним режимом. У більшості випадків для країн транзиту пасажирам для виходу на берег не потрібна спеціальна віза, але термін їх перебування, як правило, не перевищує 72 год.

У порівнянні з морськими річкові круїзи візуально більш інформативні - існує береговий огляд, є можливість користуватися численними зеленими стоянками, значно менший вплив мають несприятливі погодні умови.

При організації круїзних поїздок використовують європейську або американську системи. Найбільш розповсюдженою (до 60%) є класична європейська система, що передбачає подорожі із заходом у різні порти з екскурсійною програмою, можливі й одно-дводенні поїздки в інші міста. Американська система основною метою має надання можливості круїзним пасажирам відпочивати на пляжах у місцях стоянок. Останнім часом отримали популярність "круїзи у нікуди" - одно-дводенні поїздки без заходу в інші порти. Як правило, судно виходить з базового порту у п'ятницю та повертається у неділю.

Програми перебування на судні поділяють на три види: щоденні - стандартний набір послуг, що отримує подорожуючий; тематичні - послуги, спрямовані на розширення реклами круїзів серед мандрівників з особливими інтересами у сфері розваг;

освітні - програми, що призначені для подорожуючих за спеціальними завданнями.

Останнім часом круїзні компанії багато уваги приділяють урізноманітненню тематики круїзів. Важливий відсоток на ринку належить круїзам із спеціальними програмами для батьків з дітьми. Використовуються круїзні судна для проведення конференцій. Піклуючись про оздоровлення туристів, створено багато програм, що пропонують клієнтам повний набір спортивних послуг, проводяться лекції про раціональне харчування, пропонуються заняття у спортивних та тренажерних залах. Під час стоянок пропонують уроки занурення з аквалангом. Крім уже традиційних оздоровчих або програм для сімейного відпочинку пропонують спеціальні програми. Наприклад, ботанічні для шанувальників ікебани, історичні "Класичні цивілізації Середземномор'я" або винні, під час яких проводиться дегустація вин та відвідуються виноробні заводи. Пропонуються круїзи класичної музики, джазу з відомими музикантами та співаками на борту. Туристи не тільки відвідують концерти відомих музикантів, але мають можливість бути присутніми на репетиціях.

Компанія "Ройял Карібіан" навіть має судна, обладнані полями для гри у гольф. З 1985 р. компанія пропонує "програми гольфу" як офіційні маршрути Професійної Асоціації Гольфу. На борту працює школа гольфу, створено спеціальну відеотеку. У круїз-пакет включено плату за користування 18-лунковим полем, трансфер до гольф-полів у місцях стоянок судна.

До програм турів широко включають морські та річкові прогулянки.

До прогулянкових рейсів відносяться перевезення груп туристів, що здійснюються нетривалий час, мають на меті відпочинок та ознайомлення з історичними пам'ятками та іншими атракціями. Як правило, прогулянки здійснюється між двома портами із заходами та зупинками або без них. Ця подорож адекватна короткому (до 200 миль) рейсу. Рейси тривалістю менше 24 год. здійснюються судами портового флоту у приміських та внутрішньоміських зонах.

У світі нараховується близько 20 млн. одиниць прогулянкових суден - це катери, швидкісні судна на підводних крилах, невеликі моторні човни. З них 17 млн. - моторні човни різного типу, що використовуються як у морях, так й у внутрішніх водоймах. Статистичні дані Міжнародної ради асоціації морської індустрії (ІСОМІА) свідчать, що кожен рік у світі випускається 750 тис. суден для прогулянок, половина з них припадає на США, ще 100 тис. будуються у Канаді. Понад 12 млн. одиниць парку прогулянкових суден (приблизно 60% ринку) належить США. На Європу припадає 20 % загальної кількості маломірного флоту; домінують Франція, Німеччина, Італія. Надзвичайною популярністю цей вид туризму користується у районах басейну Карибського та Середземного морів.

Серед туристів популярністю користуються міські водні екскурсії на спеціальних суднах річками та каналами у Санкт-Петербурзі, Амстердамі, Парижі, Лондоні, Нью-Йорку та ін. У Києві на теплоходах Річкового порту або приватних теплоходах, наприклад, "Ореста" (ЗО місць) та "Ельбрус" (180 місць), можна здійснити прогулянкові маршрути річкою Дніпро. Морські екскурсійні прогулянки здійснюються в акваторії багатьох міст-портів. Як приклад можна навести місто Ялта.

Продаж путівок та квитків на екскурсійні та прогулянкові судна здійснюють як екскурсійні організації, так і підприємства пароплавства. Для організації прогулянок або екскурсій на річкових суднах туристсько-екскурсійні організації подають підприємству пароплавства замовлення, де вказано маршрути, кількість пасажиромісць, тривалість поїздок, період використання судна та кількість рейсів. Виконуються замовлення на разові екскурсійні поїздки.

Морські та річкові подорожі на парусних судах - "яхтінг" -поділяються на дві самостійні групи: яхт-чартер та яхт-круїз. Яхт-чартер обумовлює тільки перевезення туристів до визначеного місця, яхт-круїз включає повний комплекс обслуговування.

Яхту можна орендувати з командою або при наявності у орендатора сертифікату водіння без команди. Близько 15% світового ринку належить оренді яхти з екіпажем та 85% ринку фрахту яхт припадає на яхти без екіпажу. Прийом обслуговування яхт є надзвичайно прибутковим видом діяльності. У світовій практиці крім портових зборів туристи з яхт, як правило, залишають у місті близько 100 дол. за добу. Програми яхт-круїзів різноманітні. Здійснюють як короткі прогулянки від кількох днів, так і довгі до кількох тижнів. Вартість фрахту в залежності від категорії яхти, її місткості коливається від 350 до 2500 дол. на одну особу. Країни, що спеціалізуються на яхтінгу, повинні мати розвинену інфраструктуру стоянок та яхт-клубів, чітку нормативно-правову базу.

Яхтінг має широку географію. У зимовий період круїзи здійснюють у морях південної півкулі серед Карибських островів, Полінезії, на Сейшелах, Мальдівах, у Таїланді. У літній період найбільшим попитом користуються країни Середземномор'я (Гоеція, Іспанія, Італія; Франція, Хорватія, Туреччина).

Авіаційні тури - подорожі організованих туристів за розробленими маршрутами з використанням авіаційного транспорту. Авіаційні тури поділяються на чартерні (на орендованих літаках, що перевозять туристів за спеціально розробленим розкладом) та регулярні (здійснюють перевезення туристів регулярними рейсами).

Для організації ділових турів або транспортування туристів категорії VIP використовуються літаки ділової авіації. Головною перевагою ділової авіації перед рейсовою є те, що вона дає можливість без обмежень вибирати термін та маршрут польоту, позбавляє пересадок. Діловий літак, як правило, добре оснащений засобами комунікації та є своєрідним офісом у небі. Під часу польоту пасажир має можливість працювати, проводити ділові зустрічі.

Чартерні рейси організуються туристичними фірмами з метою здійснення масових туристичних перевезень. Чартерні рейси здійснюються у період високого сезону, коли існує великий попит на квитки у певних напрямках. Доцільною є організація чартеру, якщо потрібно перевезти туристів у місця, де рейсові маршрути відсутні чи доставка туристів пов'язана з великою кількістю пересадок. Чартерними перевезеннями користуються, як правило, великі фірми-туроператори. Вони формують власні чартерні авіарейси, щоб забезпечити перевезення своїх клієнтів.

Авіаційні регулярні та чартерні перевезення поділяються на міжнародні та внутрішні.

Міжнародним вважається політ повітряного судна, пов'язаний з перетином державних кордонів, що здійснюється у повітряному просторі іншої держави. Внутрішнім - перевезення, при якому пункти відправлення, призначення, посадки розташовані на території однієї держави, у даному випадку України.

До основних типів авіарейсів відносять:

- без зупинки - політ між двома точками без зупинки;

- стикувальний - політ між двома точками з посадкою та пересадкою на інший рейс під час подорожі;

- прямий - політ між двома точками з однією або кількома зупинками, але без зміни літака.

До основних видів авіаперевезень відносять:

- в один кінець - переліт між двома точками (з посадкою або без посадки) у межах одного або декількох рейсів;

- в обидва кінця - переліт починається й закінчується в одному і тому ж місті з виконанням рейсів "туди" і "назад" на літаках однієї компанії по одному маршруту;

- циркулярний (за кругом) - переліт "туди" і "назад", але польот "назад" здійснюється за іншим маршрутом або на рейсі іншої авіакомпанії;

- «open joу» - переліт "туди" та "назад", але повернення в інше місто, або не з міста призначення.

Комбіновані тури - це подорожі з використання декількох видів транспорту. Наприклад, існують спеціальні пакети - "авіа-круїз", "поїзд-автобус".