Тема 21. СТРАХУВАННЯ В ТУРИЗМІ

1. Види страхування в туризмі. Обов'язкові види страхування.

Під страхуванням узагалі розуміють систему економічних відно­син щодо захисту інтересів фізичних та юридичних осіб шляхом вип­лати їм страхового відшкодування (страхові виплати) в разі настан­ня певних подій (страхові випадки) за рахунок грошових коштів (страхові фонди), що формуються зі сплачуваних цими особами страхових внесків (страхові премії), в межах певної їх суми (страхо­ва сума).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Страхування в туризмі - це система відносин між страховою компанією і туристом по захисту його життя і здоров'я та майнових інтересів при настанні страхових випадків.

Страхування здійснюється також господарюючими суб'єктами, які страхують своє майно, транспортні засоби, фінансові ризики. Ці види страхування в туризмі проводяться в тому ж порядку, що й страхування в інших галузях економіки.

Страхування в туризмі є гарантією того, що всі непередбачені витрати, пов'язані зі страховими випадками, бере на себе страховик. Страховиком може бути тільки страхова компанія, що має відповід­ну ліцензію. Туристична фірма виступає страхувальником туриста і в свою чергу для забезпечення його страхування укладає договір (агентську угоду) зі страховиком. Згідно договору страховик зобов'язується сплачу­вати страхове відшкодування застрахованим туристам у випадку нас­тання страхових подій; забезпечувати турфірму бланками страхових полісів у необхідній кількості; надавати їй необхідну інформацію щодо умов і правил страхування, тарифів та їх змін; здійснювати консультаційну допомогу тощо. Страхувальник — туристична фірма — бере на себе обов'язки рекламувати страхові послуги фірми-страховика; проводити страхування туристів згідно діючих правил, установлених страховиком; своєчасно, у вказаний в угоді термін, повідомляти страховика про настання страхового випадку; без затримки перераховувати страховику страхові платежі. Страховик виплачує турфірмі агентську винагороду у відсотках до отриманих страхових платежів. З метою заохочення турфірм, залу­чення їх до тривалого співробітництва страхові організації практику­ють видачу пільгових або безплатних полісів для керівництва, співро­бітників фірм і членів їх сімей, виплату премій тощо. Система пільг і заохочень поступово розширюється зі збільшенням терміну співробіт­ництва і сум надходжень від страхування туристів тур фірмою

Серед різноманітних видів страхування в туризмі застосовуються такі, як страхування життя й здоров'я туристів (медичне страхування та страхування від нещасних випадків), страхування майна туристів, автотранспорту та цивільної відповідальності власника автотран­спортного засобу.

У туризмі використовуються також специфічні види страху­вання, такі як страхування на випадок затримки транспорту, стра­хування від форс-мажорних обставин, від поганої погоди під час відпочинку, від неможливості здійснити подорож, від ненадання або неякісного надання туристичних послуг. У країнах СНД мала місце пропозиція страхування майнового ризику туристів у шоп-турах: від порушення митних правил, конфіскації товару або відмови у пропус­ку через кордон.

Для туристичних фірм пропонуються такі види страхування, як страхування майна фірми, транспорту, а також фінансового ризику турфірми та її відповідальності перед туристами, їх рідними або третіми особами.

Іноземні туристи, які приїздять до України, як правило, мають страховку. Для них вона є обов'язковою згідно законів країни проживання або придбана ними у зв'язку з подорожжю. Необхідно, щоб ця страховка визнавалась в Україні. Але у будь-якому разі іноземці, які тимчасово перебувають в Україні, повинні обов'язково придбати страховий поліс (сертифікат) Державної акціонерної страхової компанії «Укрінмедстрах», що гарантує оплату вартості екстреної медичної допомоги. Зазначений страховий сертифікат може бути видано, крім «Укрінмедстраху», також його страховими агентами, з якими він має відповідні угоди, або іноземним страхо­виком, якщо він має з Державною страховою компанією угоду про взаємне визнання страхових полісів.

В Україні обов'язковими видами страхування туристів є медичне, від нещасного випадку, а також страхування цивільної відповідаль­ності власника автотранспортного засобу.

При поїздках за кордон на автотранспорті необхідним є офор­млення страхування цивільної відповідальності власника автотран­спорту перед третіми особами, так звана «Зелена карта». Поліс «Зеленої карти» має термін дії від 15 днів до одного року і дійсний для країн Західної та Східної Європи, Туреччини, Ізраїлю, Тунісу, Марокко, Ірану.

Практично всі європейські країни є членами Міжнародної систе­ми автострахування «Зелена карта» і між ними підписано двосто­ронні угоди про взаємне визнання національних полісів. У 1998 р. Україна приєдналася до системи «Зелена карта», підписавши Єдину угоду країн-учасниць.

Крім окремих видів страхування, страхові фірми пропонують цілі програми (Бізнес-картка, Золота картка, Срібна картка, Блакитна кар­тка тощо), що формуються як пакет і включають різні види асистансу¹

медичну допомогу, евакуацію потерпілого, адміністративні послуги — передачу термінових повідомлень, організацію пошуку та повернення багажу, юридичні послуги, технічну допомогу автотранспорту тощо.

Страхові внески-премії, що сплачуються застрахованими при оформленні страховки, встановлюються з розрахунку за день перебу­вання у подорожі, за певний період або як єдина сума і виплачують­ся одноразово. їх розмір залежить від розміру страхової суми, що в свою чергу-залежить від території подорожі, терміну поїздки, кіль­кості осіб у групі, віку туристів і мети подорожі або встановлюється урядом країни, куди направляється турист. Так, наприклад, часто страхові фірми збільшують тарифи для осіб віком за 60 років, від­мовляються від страхування немовлят і людей похилого віку (після 75 років), запроваджують групові тарифи, нижчі за індивідуальні, практикують надбавки до тарифів або окремий вид страховки для людей, які виїздять у подорож з метою заняття небезпечними вида­ми спорту — кінний, гірськолижний, дельтапланеризм, спелеологія тощо. Термін дії страховки може бути фіксованим на час перебуван­ня у подорожі в цілому або тільки на території країни перебування; може також надаватися з певним «коридором», наприклад, до 1 року.

Необхідно чітко знати та інформувати туристів про те, що вважа­ється страховим випадком, які витрати оплачуються страховою компанією. При медичному страхуванні страховим випадком вва­жається раптове захворювання застрахованого, що становить загрозу його життю і потребує термінового втручання. Статистику захворю­вань українських туристів за кордоном у 1998-1999 рр. за даними, наведеними АСК «Остра», подано у додатку 25. При медичному страхуванні страховик покриває витрати:

—пов'язані з лікуванням у стаціонарі, проведенням діагностич­них досліджень, операцій, лікувальних процедур, включаючи оплату медикаментів та утримання у стаціонарі;

—пов'язані з амбулаторним лікуванням;

—пов'язані з послугами швидкої допомоги, транспортуванням застрахованого до лікарні;

— пов'язані з медичною евакуацією до місця проживання, включаючи витрати на супроводжуючу особу (якщо такий супровід приписано лікарем);

— пов'язані з невідкладною стоматологічною та пологовою допо­могою;

— пов'язані з репатріацією тіла померлого й ритуальними послугами.
Страховик не покриває витрат, що пов'язані:

—з лікуванням хронічних захворювань (крім випадків, коли є безпосередня загроза життю);

—з лікуванням захворювань, які виникли до укладання догово­ру страхування;

—з лікуванням онкологічних, нервових, психічних, венеричних захворювань і СНІДу;

—з пластичною хірургією та протезуванням;

—з послугами нетрадиційної медицини;

—з наданням медичних послуг, що не були призначені лікарем;

—з послугами медичного закладу, що не має відповідної ліцензії;

—з фізіотерапією та курортним лікуванням;

—з наданням підвищеного комфорту в палаті;

—з лікуванням після повернення на батьківщину або таким, що може бути відкладене до повернення.

Під нещасним випадком розуміють раптову подію, що відбулася незалежно від волі застрахованого і призвела до розладу його здо­ров'я, травмування, інвалідності або смерті.

При страхуванні від нещасного випадку, якщо він призвів до травмування, інвалідності або смерті застрахованого, виплачується певний відсоток страхової суми, залежно від тяжкості випадку (до 100% у разі смерті).

Страховка може бути анульована у випадку, якщо застрахований:

—здійснив протиправні дії, в ході яких отримав травми або заш­кодив здоров'ю;

—взяв участь у військових діях, заколоті, маніфестації тощо, в результаті чого був травмований;

—здійснив самогубство або умисне завдав собі травму;

—отримав ушкодження здоров'я, перебуваючи у стані алкоголь­ного, наркотичного або токсичного сп'яніння;

—піддавав себе невиправданому ризику (крім випадків, коли це було пов'язано з необхідністю врятувати життя іншій особі).

При страхуванні цивільної відповідальності власника (водія) автотранспорту покриваються витрати на:

—ремонт автотранспортного засобу потерпілої особи;

—відновлення здоров'я водія;

—правовий захист застрахованого при розборі дорожньо-тран­спортної пригоди.

Документом, який засвідчує факт страхування, є страховий поліс. Страховий поліс є бланком обов'язкової звітності. Форма поліса та правила його оформлення в різних страхових компаніях мають відмін­ності й залежать від правил страхування, що діють у певній компанії. Приклад оформлення страхового поліса для сім'ї з дитиною, групи до­рослих і дитини без супроводу дорослих наведено у додатку 26.

При укладанні договору між туристичними фірмами-партнерами туристів може страхувати приймаюча сторона, яка забезпечує надан­ня медичної допомоги. Але найчастіше страхувальником виступає фірма, що направляє туристів. У такому разі при настанні страхово­го випадку застрахований мусить негайно звернутися до спеціалі­зованої сервісної служби, назва, адреса й телефон якої вказуються у полісі, повідомити номер свого страхового поліса, своє ім'я, місце­знаходження та дати докладний опис обставин випадку й характеру необхідної допомоги.

 При лікуванні у стаціонарі оплата медичних послуг здійснюєть­ся сервісними асистанськими службами за кордоном за дорученням страховика (сервісне обслуговування).

В інших випадках оплата може здійснюватись закордонним представником страховика, але найчастіше оплату здійснює сам застрахований  з   наступним  відшкодуванням   (компенсацією)   цих витрат страховиком після повернення застрахованого в Україну (компенсаційне обслуговування). У такому разі страхові виплати здійснюються на підставі документів, що підтверджують настання страхового випадку і видані правоохоронними, медичними установа­ми або іншими компетентними органами. Для відшкодування збитків застрахований у встановлений термін подає письмову заяву, де вик­ладає обставини події. До заяви додаються: страховий поліс (або йо­го ксерокопія); оригінал довідки медичного закладу, де зазначено ді­агноз захворювання і термін лікування; рецепти лікаря та документи, що підтверджують оплату медикаментів і лікування; документи до­рожньої автоінспекції або поліцейських служб про обставини ДТП тощо.

Сьогодні на ринку страхових послуг України діє багато страхових компаній: крім державних організацій — Укрінмедстраху, Моторного страхового бюро, «ІГПСО» (Української транспортної страхової ком­панії) — також організації інших форм власності 

При виборі страховика туристичною фірмою слід звертати увагу на наявність у нього ліцензії, досвіду й стажу роботи на страховому ринку, наявність серйозних (авторитетних) перестраховиків, асистанських служб і партнерів за кордоном і, звичайно, на умови страху­вання та співробітництва, що ним пропонуються.

2. Правила і порядок страхування туристів та їх майна й порядок виплати страхових сум.

Особисте страхування - це галузь страхування, за допомо­гою якої здійснюється страховий захист сімейних доходів грома­дян або зміцнення досягнутого ними сімейного добробуту.

Крім того, види цього страхування можуть, а в ряді випадків повинні, використовувати службовці туристичних фірм при виконанні ними службових обов'язків і просто в особистих цілях. Доцільність цього виду страхування стане зрозумілою з подальшого викладу.

Особисте страхування поділяється на кілька основних видів:

♦   страхування життя;

♦   страхування від нещасних випадків (н/в);

♦   медичне страхування і досить багато різновидів;

Особисте страхування в туристичній діяльності має першо­рядне значення, оскільки страхування від нещасного випадку і медичне страхування туристів передбачається законодавством України в якості обов'язкового.

За законом «Про туризм» страхування від н/в є обов'язко­вим для туристів. Це один із найпоширеніших видів особисто­го страхування з таких причин:

♦ через його широку затребуваність;

♦   через його дешевизну;

♦   через те, що воно є складовою частиною багатьох інших схем страхування життя і здоров'я;

♦   через його обов'язковість за Законом «Про страхування» для деяких категорій громадян (спортсменів вищих кате­горій, працівників добровільних пожежних дружин та ін.).

Договори по цьому виду страхування укладаються на період від одного до трьох років, частіше на один рік, але можуть укладатися і на термін менше року, наприклад, на час туристичної поїздки.

Страховою подією є н/в, який з метою страхування зви­чайно трактується так: це випадкова короткочасна подія, яка спричинила інвалідність, травму або смерть.

Працівникам туристичного підприємства,, які оформляють договори страхування від н/в, треба звернути особливу увагу саме на трактування н/в. Деякі страхові компанії не дають виз­начення н/в, а перелічують події, що вважаються нещасним випадком. Останнє є вкрай небажаним, оскільки значно знижує можливості реального страхового покриття. У цьому зв'язку можна навести такий приклад.

Реальний випадок. Один японський страховий агент, керую­чись патріотичними почуттів до своєї компанії, купив поліси всіх видів страхування, що пропонувала його компанія. Загинув він у результаті удару по голові шматком облицювання будинку, який упав з великої висоти. Але страхову суму його родині не випла­тили, оскільки трактування нещасного випадку, за умовами стра­хування його компанії, не передбачало такої можливості.

Критеріями відбору і визначення ціни страхування є: суб'єктив­ний ризик, професія, вік, деякі види захворювання, особисті упо­добання (заняття деякими видами спорту, водіння мотоцикла).

Суб'єктивний ризик виявляється у тому, що звичайно осо­би, які укладають договір страхування від н/в, ведуть активний засіб життя, частіше подорожують і в цілому піддаються більшій небезпеці н/в порівняно із середньостатистичними громадяна­ми. Суб'єктивний ризик виявляється в тому, що особа, яка ук­ладає договір страхування:

♦ клопоче про дуже високу страхову суму;

♦   має несприятливе матеріальне становище;

♦   останнім часом часто страждала від нещасних випадків;

♦   має інші поліси цієї ж компанії, тому загальна страхова сума є дуже високою.

Професія є вирішальним критерієм відбору, оскільки від неї значною мірою залежить імовірність н/в. Через це всі професії ранжируються за ризиком н/в. Є такі професії, носії яких не приймаються до страхування від н/в, або страхують­ся на особливих умовах. Це водолази, підривники, мінери, артисти цирку, гірники і ряд інших. Кожна страхова компа­нія має свої критерії відбору небезпечних професій. Однак останніми роками професійний фактор став втрачати своє значення у зв'язку із загальним зменшенням травмонебез-печності на робочому місці і збільшенням дорожно-транспор­тних випадків та спортивних ризиків.

Здоров'я також є важливим критерієм добору. У спірних випадках необхідний попередній медичний огляд для виявлен­ня тих захворювань і фізичних недоліків, які:

♦   сприяють н/в;

♦   збільшують витрати на лікування;

♦   збільшують період одужання;

♦   утруднюють визначення факту настання страхового ви­падку.

Ризик н/в зростає разом із віком. Це відбувається в основ­ному через втрату рефлексів і рухливості, що особливо важли­во, тому що процес відновлення у людей похилого віку триває набагато довше. Однак тут є і позитивний фактор: люди літньо­го віку обережні і загалом менше піддаються ризику. Так чи інакше, але страхові компанії схильні обмежувати вік застрахо­ваного 65-70 роками.

Закон «Про туризм» не обумовлює конкретні правила страхування туристів від н/в. У цьому значенні туристичне підприємство має можливість вибирати правила страхуван­ня. Найбільш типові з них полягають у наступному [17].

Правила страхування від нещасних випадків

Об'єкт страхування: майнові інтереси, які не суперечать законодавству України, пов'язані зі здоров'ям і працездатністю застрахованої особи.

Як правило, цьому виду страхування не підлягають страху­ванню особи, які мають інвалідність 1-ї чи 2-ї груп, та особи, яким більше 75 років, а також непрацездатні.

Страхувальники: юридичні і фізичні особи.

Страховий випадок:

♦   тимчасова втрата застрахованою особою загальної працез­датності не менше ніж на 7 днів унаслідок нещасного випадку (для непрацюючих - під тимчасовою втратою загальної працездатності розуміється перебування на ам­булаторному чи стаціонарному лікуванні не менше 7 днів унаслідок нещасного випадку);

♦   стійка втрата застрахованою особою загальної працездат­ності (встановлення групи інвалідності) внаслідок нещас­ного випадку;

♦ смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку.

Страхові тарифи (які виражають ціну страхування у відсот­ках від страхової суми) залежать від вже згаданих причин, але в середньому коливаються в межах чисел, наведених у табл.1.

Страхове відшкодування виплачується у разі:

♦   загибелі або смерті страхувальника (застрахованої особи) внаслідок нещасного випадку, виплачується вигодо-набувачу або спадкоємцю в розмірі 100% страхової суми;

♦   одержання страхувальником (застрахованою особою) травми внаслідок нещасного випадку і встановлення йому групи інвалідності:

І група - 100% страхової суми;

II група - 75% страхової суми;

III група - 50% страхової суми;

♦      тимчасової втрати страхувальником (застрахованою осо­бою) працездатності внаслідок нещасного випадку, вип­лачується за кожну добу - 0,5% страхової суми, але не
більше 50%.

Таблиця 1.

Страховий тариф (середній)

Страхове відшкодування не виплачується в таких випадках:

♦   якщо страхувальник (застрахована особа), знаходився у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

♦   у результаті навмисного заподіяння страхувальником (за­страхованою особою) собі тілесних ушкоджень, у тому числі під впливом третіх осіб;

♦    у результаті здійснення вигодо-набувачем (спадкоємцем), навмисного злочину, що привело до загибелі або смерті страхувальника (застрахованої особи);

♦   у результаті самогубства застрахованого або спроби само­губства;

♦   при спробі здійснення страхувальником або застрахова­ною особою дій, у яких правоохоронними органами краї­ни перебування встановлений склад злочину;

♦   при тілесних ушкодженнях при самолікуванні або при лікуванні особою, яка не має відповідної медичної освіти;

♦   при зайнятті застрахованою особою активними видами спорту, крім випадків, якщо це передбачено умовами до­говору страхування, за наявності в страховому полісі спец­іальної оцінки і сплати додаткового страхового платежу;

♦   при керуванні застрахованою особою будь-яким транс­портним засобом без посвідчення;

♦   здійснення страхувальником (застрахованою особою) навмисних чи неправомірних дій, що призвели до настан­ня страхового випадку; здійснення спадкоємцем навмис­ного злочину, що призвело до настання страхового випад­ку у відношенні застрахованої особи.

Перелік документів, необхідних для одержання страхо­вого відшкодування:

♦   заява на страхову виплату;

♦   оригінал договору страхування (страхового полісу);

♦   документи з лікувальних установ;

♦   акт форми Н-1, якщо нещасний випадок стався на підприємстві;

♦   документи, що підтверджують факт настання страхового випадку, у тому числі довідку із ДАІ, якщо страховий випадок стався внаслідок дорожно-транспортної пригоди;

♦   довідки МСЕК про встановлення інвалідності;

♦   документ, що засвідчує особу, одержувача страхової суми;

♦   інші документи, за вимогою страховика.

Правила страхування окремих страхових компаній можуть передбачати дещо інші способи страхування від н/в для ту­ристів або конкретизувати й уточнювати описані. Для туристів, що відправляються за маршрутами підвищеної складності або в місця підвищеної небезпеки, тарифні ставки можуть бути вищими за наведені у табл. 1.

Страхування майна туристів.

У Законі України «Про страхування» окремим видом обо­в'язкового страхування зазначене страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за збиток, нанесений життя, здоров'ю туриста або його майну. Таким чином, страхування майна туристів в Україні є обов'язковим. Крім того, обов'язко­вим є страхування багажу авіапасажирів. Однак спеціальної постанови, що стосується умов і правил страхування майна туристів, не існує. Оскільки законодавчо таке страхування не регулюється, страхові компанії можуть пропонувати різні умо­ви страхування. Наведемо найбільш типові.

Об'єктом страхування є майно громадянина, який відправ­ляється в туристичну поїздку (подорож), переважно в інші краї­ни. На страхування приймається все або частина майна, що зна­ходиться при ньому, весь перевезений багаж або окремі предмети: кіно- і фотокамери, дорогоцінні речі і т.ін. При частко­вому страхуванні майна страхування називається вибірковим.

Не приймаються на страхування документи, грошові знаки, дорогоцінні метали і камені, вироби з них, екзотичні рослини і т.ін. Ряд ризиків, наприклад подарунки, приймаються на стра­хування за окрему плату.

До страхових подій відносяться пошкодження або знищен­ня майна в результаті обумовлених обставин: стихійних лих, пожеж, вибухів, потоплень із сусіднього приміщення чи канал­ізаційної системи, крадіжки, поломки в аеропорту, автобусі або інших засобах пересування.

Страхова сума призначається за фактичною вартістю май­на, підтвердженою документами, або за заявленою вартістю.

Страховий тариф встановлюється у відсотках від страхо­вої суми в залежності від ступеня ризику. Страхова премія спла­чується одноразово.

Договір страхування набирає сили з моменту надходжен­ня на розрахунковий рахунок страховика страхової премії. Дія договору покінчується у встановлений у страховому полісі термін у 00 годин 00 хв. зазначеного дня.

Договір, за яким виплачена тільки частина страхової суми, діє до встановленого в страховому полісі терміну.

У разі виплати страхового відшкодування туристу в розмірі повної страхової суми, дія договору припиняється в день і го­дину виплати.

Для одержання страхового відшкодування необхідно нада­ти такі документи:

♦   заява;

♦   страховий поліс;

♦   паспорт або інший документ, що засвідчує особу;

♦   довідки (протоколи, акти) керівника тургрупи, представ­ника слідчих, пожежних або інших органів, завірені підпи­сом посадової особи і печаткою, що підтверджують стра­ховий випадок.

Розмір страхового відшкодування встановлюється таким

чином:

а) у розмірі 100% вартості майна, якщо в результаті страхо­вого випадку майно повністю втратило свої якості і не може бути відновлене до колишньої кондиції, або зникло внаслідок крадіжки, пожежі, затоплення і т.д.;

б) у розмірі суми збитку або вартості ремонту, якщо в ре­зультаті страхового випадку якість майна погіршилася, але воно може бути використане за призначенням після ремонту;

в) за бажанням страхувальника, якщо це обумовлено в умо­вах договору страхування, майно, пошкоджене в резуль­таті страхового випадку, може бути придбане страхови­ком по його страхову вартість.

У разі повернення страхувальнику майна (викраденого, загубленого і т.д.) страхувальник зобов'язаний повернути страховику виплачене страхове відшкодування, за винятком розміру збитку.

Якщо страхування поширюється на перебування в інших країнах, страхове відшкодування виплачується за умови, що страховий випадок відбувся після проходження туристом паспортно-таможеного контролю (туди і назад), але в межах тери­торії дії договору страхування.

Страхове відшкодування не виплачується туристу, якщо:

а) страховий випадок став наслідком навмисних дій туриста;

б) турист не вжив належних походів для врятування свого майна, а саме:

♦   несвоєчасно повідомив компетентні органи про настан­ня факту страхового випадку;

♦   не вжив заходів для попередження страхового випадку;

в) турист виявив недбалість або безвідповідальність при зберіганні і утриманні майна (наприклад, залишив майно на вокзалі, пляжі чи в інших громадських місцях без дог­ляду, залишив не закритим на ключ номер готелю і т.ін.);

г) пропажа (поломка, крадіжка і т.д.) сталися під час здійснення туристом протиправних дій:

♦   порушення норм і правил поведінки у країні;

♦   участі в несанкціонованих заходах, мітингах, виступах, бійках на стадіонах, пляжах, у розважальних місцях і т.д.);

♦   перебування в нетверезому стані та ін.

У разі виплати страхового відшкодування туристу за стра­ховика переходить право вимоги, яке турист має до особи, відповідальної по заподіяний збиток.

Турист, який одержав від винуватця збитку повне відшкоду­вання, втрачає право на страхове відшкодування. Якщо збиток відшкодований частково, то страхове відшкодування виплачуєть­ся з урахуванням суми, отриманої від винуватця збитку.

Звернемо особливу увагу на страхування багажу при авіа-перевезеннях. Страховою подією є його пошкодження або втра­та з вини авіаперевізника. На міжнародних лініях страхова сума встановлюється правилами перевезення за кожен кілограм ваги багажу. Однак треба знати, що якщо туристи летять групою, то багаж варто здавати індивідуально, а багажна бірка має бути наклеєна на кожен квиток. Авіаперевізник вправі відмовити у виплаті, якщо встановить, що вага багажу на одному квитку перевищує норму безкоштовного перевезення. Такі випадки трапляються часто при реєстрації багажу в аеропортах.

3. Порядок відшкодування страхових сум на медичне лікування.

Медичне страхування традиційно поділяється на два види:

♦   страхування витрат на лікування;

♦   страхування непрямих витрат, пов'язаних із захворюван­ням (санаторно-курортне лікування, протезування, втра­та в заробітній платі у зв'язку із захворюванням, додат­кове харчування, послуги доглядальниці і т.д.).

Ціна страхування може залежати від віку застрахованого, його професії, місця проживання (місто, село), від передбаче­них договором страхування ризиків. Основна особливість стра­хування - передстрахове обстеження здоров'я застрахованого з метою розрахунку адекватної виплатам ціни страхування.

Медичне страхування може здійснюватися в обов'язковій і добровільній формах. Розходження між ними ілюструє табл. 2. В обов'язковій формі медичне страхування складає основу організації охорони здоров'я більшості розвинутих країн світу.

В Україні медичне страхування в обов'язковій формі не проводиться, хоча Закон «Про страхування» і передбачає цей вид страхування як обов'язковий. У напрямі введення обов'яз­кового медичного страхування в Україні зроблені певні кроки, а саме: розроблений проект Закону, створена національна служ­ба Асістанс. Однак поки що вона стосується тільки громадян, які тимчасово в'їжджають у країну.

Що стосується добровільної форми, то таке страхування проводиться нині багатьма страховими компаніями за власни­ми правилами, обумовленими договорами з лікувальними зак­ладами, які уклали страхові компанії.

Основні труднощі для українських страхових компаній при проведенні добровільного медичного страхування:

♦    необхідність укладення договору страхування з лікуваль­ним покладом;

♦    складність визначення ціни страхування;

♦    висока його вартість для основної маси населення;

♦    менталітет громадян, які звикли одержувати безкоштов­ну медичну допомогу.

Медичне страхування є обов'язковим для туристів відповід­но до Закону України «Про туризм». Оскільки в Україні медич­не страхування в обов'язковій формі не проводиться, то не існує й спеціальних правил медичного страхування для туристів. Тому туристичні підприємства, укладаючи договори зі страховими компаніями, вільні вибирати правила добровільного медичного страхування, надані різними страховими компаніями.

Наведемо найбільш типові правила медичного страхування, які пропонуються провідними страховиками України.

Правила добровільного медичного страхування

Об'єкт страхування: майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані зі здоров'ям і працездатністю застрахованої особи по відшкодуванню збитків і витрат, спри­чинених погіршенням здоров'я, а також з одержанням медич­ної допомоги і медичних послуг.

Як правило, цьому виду страхування не підлягають особи, які мають інвалідність 1-ї чи 2-ї груп, особи старше 75 років, а також непрацездатні.

Страхувальники: юридичні і фізичні особи.

Страховий випадок: звернення застрахованої особи під час дії договору страхування в медичний заклад з метою одержан­ня консультативно-діагностичної, лікувально-оперативної, пре­вентивно-профілактичної або іншої медичної допомоги, що вимагає надання медичних послуг у межах переліку, передба­ченого програмою страхування, при погіршенні стану здоров'я, гострому захворюванні, загостренні хронічного захворювання і нещасних випадках.

Орієнтовні страхові тарифи наведені в табл. 5.3.

При укладенні договорів добровільного медичного страху­вання з юридичними особами можуть застосовуватися знижки. На такі знижки цілком може розраховувати туристичне підприє­мство, що укладає договори страхування туристичних груп.

При страхуванні осіб, які страждають на хронічні захворю­вання, до страхового тарифу може застосовуватися підвищу­вальний коефіцієнт у межах від 1 до 5.

Таблиця 3.

Страховий тариф (середній)

Страхова сума визначається відповідно до рівня наданих медичних послуг, програмами медичного страхування, серед яких туристичне підприємство може вибрати у відповідності зі специфікою туристичної діяльності. Нижче наведені популярні програми медичного страхування в Україні.

Програма „Амбулаторно-поліклінічне лікування", у рамках якої страховик гарантує оплату медичної допомоги і медичних послуг, наданих застрахованій особі при амбулаторно-пол­іклінічному лікуванні, у тому числі при лікуванні в умовах ден­ного стаціонару.

Програма „Стаціонарне лікування", у рамках якої страхо­вик гарантує оплату медичної допомоги і медичних послуг, наданих застрахованій особі при стаціонарному лікуванні у відділеннях загального профілю і спеціалізованих відділеннях.

Програма „Швидка медична допомога", у рамках якої стра­ховик гарантує оплату медичної допомоги, яка була надана за­страхованій особі загальнопрофільними чи спеціалізованими бригадами швидкої допомоги.

Програма „Педіатрична допомога", у рамках якої страховик гарантує оплату медичної допомоги і медичних послуг, що надається дітям у віці до 14 років на умовах обраної програми страхування.

Програма „Стоматологічна допомога", у рамках якої стра­ховик гарантує оплату вартості спеціалізованої поточної (тера­певтичної) і цілодобової невідкладної (хірургічної) стоматолог­ічної допомоги.

Програма „Невідкладна допомога", у рамках якої страхо­вик гарантує оплату винятково невідкладної допомоги при го­строму захворюванні; загостренні хронічного, захворювання з наявністю симптомів, що загрожують життю застрахованої осо­би, і при одержанні травми внаслідок нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, з приводу настання яких про­водилося лікування цієї особи в період її перебування в поїздці по території України.

Програма „Додаткове медичне страхування", у рамках якої страховик гарантує оплату медичної допомоги і послуги, внас­лідок раптового захворювання або нещасного випадку, що став­ся із застрахованою особою, з приводу настання яких прово­дилося лікування цієї особи в період її перебування за кордоном, і яка мала потребу в продовженні лікування після покінчення закордонної поїздки і поверненні в Україну. Про­ведення додаткового медичного лікування здійснюється в ме­дичних закладах, що визначаються страховиком або за його згодою.

Страхове відшкодування не виплачується у разі:

ü здійснення страхувальником (застрахованою особою) навмисних чи неправомірних дій, що призвели до настан­ня страхового випадку;

ü навмисного заподіяння страхувальником (застрахованою особою) собі тілесних ушкоджень, у тому числі під впли­вом дій третіх осіб;

ü здійснення спадкоємцем навмисного злочину, що призве­ло до настання страхового випадку у відношенні до заст­рахованої особи.

Перелік документів, необхідних для одержання страхо­вого відшкодування. При зверненні до медичного закладу з переліку, визначеного договором страхування, застрахована особа повинна пред'явити такі документи:

♦   оригінал договору страхування (страховий поліс);

♦   документ, що засвідчує особу, одержувача страхової вип­лати;

♦   медичну картку, картку з історії хвороби, довідку з медич­ного закладу за місцем проживання;

♦   інші документи на вимогу страховика, що визначені в договорі страхування.

У разі звернення до медичного закладу, що не входить до переліку лікувальних закладів, з якими страховик має договірні відносини, застрахована особа самостійно оплачує вартість ме­дичних послуг, а потім подає страховику заяву на страхову виплату (якщо таке передбачено договором страхування).

У разі необхідності одержання екстрених послуг застрахо­вана особа або третя особа, яка представляє її інтереси, не­відкладних негайно, як тільки з'явиться можливість, зв'язатися із сервісною компанією за телефонами, зазначеними в страхо­вому полісі і повідомити таку інформацію:

♦   прізвище та ім'я застрахованої особи, номер страхового полісу і/або ідентифікаційної картки;

♦   обставини страхового випадку і характер необхідної до­помоги;

♦ своє місцезнаходження і номер контактного телефону.
При настанні в період перебування (за кордоном або на

території України, залежно від того, що зазначено в договорі страхування) погіршення здоров'я застрахованої особи внаслі­док раптового захворювання або нещасного випадку, зазначе­не особа повинна звернутися в сервісну компанію для одержан­ня медичної допомоги у визначених нею медичних закладах.