9.2. ЗАХОДИ ІЗ ЗМЕНШЕННЯ НАДХОДЖЕННЯ РАДІОНУКЛІДІВ У ПРОДУКЦІЮ КОРМОВИРОБНИЦТВА І ТВАРИННИЦТВА

1. Покращення кормової бази

Вміст радіонуклідів у раціоні сільськогосподарських тварин і, відповідно, перехід в продукцію тваринництва залежать від низки факторів їх годівлі та утримання. Нагромадження радіонуклідів кормовими рослинами, як і іншими, у першу чергу визначається їх біологічними особливостями і типом ґрунту, на якому вони вирощуються, про що говорилося вище. Але у значній мірі воно залежить і від характеру розподілу радіонуклідів у ґрунті. На угіддях, що оброблюються, радіонукліди рівномірно розосереджується в орному горизонті. А на цілинних землях природних луків, пасовищ і сіножатей  вони зосереджуються в основному (до 90%) у верхньому 4–6-сантиметровому шарі дернини, внаслідок чого їх питома радіоактивність при однаковій загальній щільності забруднення території може у багато разів перевищувати радіоактивність ґрунту ораних угідь. Така акумуляція радіонуклідів у зоні активного коренезаселення створює умови для підвищеного їх переходу в рослини. Дослідження, проведені на дерново-підзолистих супіщаних ґрунтах свідчать, що накопичення ¹³⁷Сs у кормах природних луків в багато разів вище, ніж в кормових культурах на оранці.                                                               

Коефіцієнти накопиченні (К_Н) ¹³⁷Сs у кормах, одержаних

в умовах природних луків і ораних угідь (А.М. Сироткін, 1996)

Великий вплив на забруднення продукції тваринництва радіонуклідами має стан пасовищ і луків. При випасанні худоби на бідних природних пасовищах при вибитому  і слаборозвиненому травостої рівень забруднення молока і м’яса  може бути у декілька разів вищим, ніж на луках з добрим травостоєм. Це пов’язане з мимовільним захватом і поїданням тваринами радіоактивних частинок ґрунту і дернини. Встановлено, що корова на таких луках протягом пасовищного періоду заковтує до 200 кг ґрунту, а вівця – до 50 кг. Це, безперечно, стає суттєвим джерелом надходження радіонуклідів до організму тварин, особливо навесні та восени, коли у періоди дощів частка надходження їх з ґрунтом може зростати.

Тому на природних пасовищах і луках рекомендується проведення заходів, які б, з одного боку, сприяли покращенню травостою, а з другого – зменшували надходження в нього радіонуклідів. Насамперед, це поверхневе та докорінне поліпшення кормових угідь.

Поверхневе поліпшення застосовують як правило, на піщаних ґрунтах, у випадках, коли угіддя не можна переорювати через загрозу ерозії, або коли у травостої збереглось до 50% цінних бобових та злакових трав. Воно передбачає поверхневе внесення вапна, азотних та підвищених рівнів фосфорно-калійних добрив. Цей захід разом зі зростанням продуктивності луків і пасовищ у 2–4 рази зменшує перехід в рослини радіонуклідів.

В інших випадах належить проводити докорінне поліпшення природних кормових угідь. Воно включає оранку або глибоку культивацію угідь дисковими боронами з руйнуванням і перегортанням старої дернини, проведення вапнування кислих ґрунтів, внесення повного мінерального добрива з підвищеними, відповідно, у 1,5 і 2 рази дозами фосфорних і калійних добрив. Цей захід дає змогу зменшити перехід радіонуклідів у трави в  залежності від умов і повноти здійснення прийомів в 2–10 разів.

 Важливе значення при до корінному поліпшенні кормових угідь надається формуванню травостою. Ранні злакові суміші характеризуються відносно меншими рівнями накопичення радіонуклідів, ніж пізні. Але за високої інтенсивності випасання худоби використання пізніх злакових трав виявляється ефективнішим, особливо в сумішці з бобовими. Для підвищення вмісту кормового білку бажано здійснювати підсіви конюшини червоної у сумішці з ранніми злаковими травами і конюшини білої – з пізніми.

Щодо вирощування кормових рослин у сівозмінах, то для одержання продукції високої якості там треба дотримуватися всіх заходів, розглянутих у попередньому розділі.

2. Зміна раціонів

Важлива роль у зниженні переходу радіонуклідів з кормів в продукцію тваринництва належить раціону. Шляхом зміни раціону можна у 2–5 разів знизити вміст ⁹⁰Sr та ¹³⁷Сs у молоці, м’ясі, яйцях, субпродуктах. Немає необхідності підкреслювати, що в основі складання раціонів повинен бути постійний контроль за станом забруднення кормів радіоактивними речовинами. Крім того, слід враховувати здатність різних видів рослин до нагромадження окремих радіонуклідів, про що йшлося вище. Велику увагу необхідно також приділяти значенням коефіцієнтів переходу (К_П) окремих радіонуклідів у різні продукти.

Так, К_П ⁹⁰Sr та ¹³⁷Сs в молоко і м’ясо корів, в раціоні яких переважають зелені трави, в 1,5–2 рази вище, ніж у тварин, основу харчування яких складають зерно та грубі корми. Сінний тип годівлі великої рогатої худоби в більшій мірі сприяє надходженню ⁹⁰Sr та ¹³⁷Сs у м’ясо і молоко, ніж змішаний раціон, до складу якого входять зерно та грубі корми, сіно, або силосно-концентратний раціон.

Вплив типу годівлі на надходження ⁹⁰Sr та ¹³⁷Сs в організм великої рогатої

худоби і одержану від неї продукцію, % (М.А. Корнєєв та ін., 1977)

Більш висока концентрація ⁹⁰Sr спостерігається у кістяку телят і ягнят від корів та овець, які утримуються протягом періоду вагітності на сінному раціоні. У ягнят, народжених від овець, що утримувались на змішаному та концентратному раціонах, відкладення радіонукліду у кістяку було в 4–4,5 рази нижче.  

Таким чином, найбільш несприятливі умови ведення тваринництва на сільськогосподарських угіддях, забруднених радіоактивними речовинами, створюються при екстенсивному типі годівлі тварин кормами з природних луків.

Для забезпечення виробництва молока і м’яса згідно з діючими нормативами встановлюють межі допустимого вмісту ⁹⁰Sr i ¹³⁷Cs в раціонах худоби різного виду, віку і рівня продуктивності, гранично допустимі рівні (ГДР) радіонуклідного забруднення окремих кормів, ГДР забруднення ґрунтів, дe можливе виробництво кормових культур.

Границя допустимого вмісту (ГДВ) радіонукліду в раціоні визначається за співвідношенням: ГДВ = ДР^.100К_К, де ДР – допустимий рівень вмісту радіонукліду у продукті (молоко, м’ясо), Бк/л (кг) і К_К – коефіцієнт концентрації радіонукліду у тканині (молока, м’ясо) чи органі в процентах від надходження з добовим раціоном, усереднені значення яких наведені на таблиці.

Усереднені значення коефіцієнтів концентрування (К_К) ⁹⁰Sr та ¹³⁷Сs для деяких видів продукції тваринництва, % від вмісту в раціоні на 1 кг продукту (Б.С. Прістер та ін., 1998)

3. Включення до раціонів добавок і препаратів, що перешкоджають переходу радіонуклідів в продукцію тваринництва

Важливу роль у запобіганні переходу в організм сільськогосподарських тварин радіонуклідів відіграє оптимізація мінерального живлення. Найбільше практичне значення у цьому відношенні, як і при розробці систем мінерального живлення рослин, являє кальцієве і калійне живлення. Кальцій в організмі хребетних тварин грає особливу роль, складаючи основу скелета, а у ссавців – ще й головний мінеральний компонент молока. При дефіциті в організмі кальцію його місце можуть посідати хімічні аналоги – в першу чергу елементи другої групи періодичної системи, серед котрих знаходиться і стронцій. Саме тому порушення кальцієвого живлення може призводити до збільшення накопичення в організмі тварин ⁹⁰Sr. У той же час збагачення раціону кормами, які містять кальцій, наприклад, бобовими травами, додавання мінерального підкорму у вигляді вуглекислих, а особливо фосфорнокислих, солей кальцію являє собою дешевий і доступний спосіб обмеження переходу ⁹⁰Sr із шлунково-кишкового тракту в тканини – тобто в продукцію тваринництва.

Підсилення калійного живлення рослин зменшує і надходження ⁹⁰Sr. Особливо виразно це проявляється також на підзолистих та дерново-підзолистих ґрунтах. Так, додавання калійних добрив на дерново-підзолистих ґрунтах легкого механічного складу знижує нагромадження ⁹⁰Sr в урожаї зернових, картоплі і овочевих рослинах в 2–3 рази. Зменшення надходження цього радіонукліду під впливом калійних добрив звичайно пояснюється відомим антагонізмом між калієм з одного боку, і кальцієм та ⁹⁰Sr з другого.                                       

 Мало вивчений і вплив натрію на нагромадження ¹³⁷Сs, який також його хімічним аналогом, хоча і відома його роль у багатьох фізіологічних процесах.  Враховуючи антагоністичні відносини між калієм і натрієм, можна припустити, що на надходження ¹³⁷Сs впливають не тільки абсолютні їх кількості в організмі, а також і співвідношення між ними.

Значна роль у зменшенні надходження радіонуклідів в організм тварин, а також у підвищенні їх стійкості до іонізуючих випромінювань належить мікроелементам. Особливо це стосується регіонів Полісся, ґрунти яких і, відповідно, корми, бідні не тільки за вмістом основних макроелементів, але й більшості біологічно важливих мікроелементів, таких як йод, фтор, цинк, кобальт, марганець, мідь, селен та інших. Збагачення раціону тварин солями цих елементів може стати важливим заходом в системі ведення тваринництва на забруднених радіонуклідами територіях.

Проте, застосування прийомів, спрямованих на зменшення надходження радіонуклідів в рослини, зокрема вапнування угідь, збільшення доз фосфорних добрив призводить до зв’язування багатьох мікроелементів в ґрунті і зменшенню їх кількості у рослинах, а, відповідно, і в раціоні тварин. Це може стати причиною ряду захворювань тварин, відомих під загальною назвою гіпомікроелементозів. Тому слід періодично на основі даних про вміст мікроелементів в кормах, воді, молоці, крові, м’ясі уточнювати необхідні дози їх солей у раціонах тварин.

Відомі речовини, які здатні знижувати перехід радіонуклідів з кормів до тканин тварин. До них належить велика група різних за хімічною будовою сполук, котрі при додаванні у раціон зв’язують радіонукліди у шлунково-кишковому тракті, зменшуючи їх всмоктування. Вони одержали назву ентеросорбентів. Таку дію мають альгінати – солі альгінових кислот, які виділяють з деяких видів бурих водоростей. Додавання альгінатів і навіть самих водоростей до раціону тварин знижує відкладання ⁹⁰Sr у тканинах у 1,5-2 рази. Схожий ефект мають пектинові речовини, яких багато містять коренеплоди і особливо буряки, в тому числі й кормові, гарбуз, плоди кісточкових ті сім’ячкових фруктових порід.

Надзвичайно високою ефективністю щодо обмеження всмоктування ¹³⁷Сs у шлунково-кишковому тракті тварин – не тільки ссавців, але й птиці, відзначається фероцін – сполука, більш відома під назвою берлінської лазурі, та його похідні – фероціаніди заліза, кобальту, нікелю. Фероцін вибірково утворює з цим радіонуклідом нерозчинні сполуки, які не проникають через стінки шлунку та кишок і виводяться з організму з продуктами обміну.

Фероцін вводять тваринам у вигляді порошку з кормом, з різними наповнювачами, у складі кормосумішей, брикетів-лизунців з мінеральними елементами. Широке розповсюдження у скотарстві знайшли    спеціальні великі воскові пілюлі з фероціном – болюси. Кожній корові на початку пасовищного періоду безпосередньо у рубець через рот за допомогою простого пристосування – болюсоін’єктора  вводиться 2–3 болюси. При їх терті фероцін поступово вивільнюється, змішується з кормом, який сорбує радіонуклід, не даючи йому всисатися у кров. Болюси утримуються у рубці 2–3 місяці, після чого вводяться нові.

Як ефективні ентеросорбенти використовуються і згадані цеоліти у вигляді простого розмеленого мінералу (кліноптилоліт) і модифікованого шляхом спеціальної обробки (хумоліт), котрі додаються до концентрованих кормів у кількостях до 10%. У молоці це забезпечує зниження вмісту ¹³⁷Сs в 1,5–3 рази, у м’ясі різних тварин – в 1,5–9 разів.

Речовини, що зменшують накопичення радіонуклідів в організмі, блокуючи їх включення в тканини шляхом конкурентної взаємодії, сорбції, утворення комплексних сполук чи за допомогою інших механізмів одержали назву радіоблокаторів. Їх треба відрізняти від радіодекорпорантів – речовин, що прискорюють виведення радіонуклідів з організму. Останні у тваринництві практично не застосовуються в зв’язку з дороговизною.

4. Організаційні заходи

До цієї групи належить один за найрадикальніших заходів – перепрофілювання господарств. Так, у господарствах, розташованих на малородючих заболочених ґрунтах з великими значеннями К_Н і К_Прадіонуклідів в рослини і високою щільністю забруднення навіть з застосуванням захисних прийомів досить важко одержати молоко, яке відповідало б нормативним вимогам. Або витрати на реалізацію цих прийоми стають невигідними. У такому випадку доцільніше перепрофілювати молочне скотарство на м’ясне.

На територіях, де внаслідок дуже сильного радіонуклідного забруднення неможливе утримання продуктивних тварин, але допустима  трудова діяльність, доцільно займатися розведенням та вирощуванням коней. Для коней можна використовувати кормові ресурси забруднених територій практично без обмежень. Без обмежень можна вести звірівництво. Проте для одержання хутра з допустимим вмістом радіонуклідів в заключний період вирощування тварин необхідно переводити на чисті корми. Також без обмежень можна вести бджільництво, так як квітка, як остання ланка на міграційному шляху радіонуклідів з кореня, є найменш забруднений орган рослини. До того ж, К_П більшості радіонуклідів у мед, як основну продукцію бджільництва, низькі.

Зважаючи на те, що періоди піввиведення радіонуклідів для сільськогосподарських тварин-ссавців суттєво не відрізняється від таких значень для людини, що були наведені в табл. 10.6, важливим заходом по зменшенню їх кількості в організмі, зокрема радіоцезію у м’ясі жуйних, для яких він складає лише 20–30 діб, треба вважати переведення тварин на декілька тижнів перед забоєм на максимально „чисті” корми. За нестачі кормів з низьким вмістом радіонуклідів у цей період слушно додавати у раціон сорбенти. Але навіть без їх додавання через 2–3 місяця годівлі чистими кормами кількість ¹³⁷Сs, як правило, зменшується у 6–10 разів. У сполученні ж з сорбентами  ефективність прийому зростає.

Узагальнені дані про ефективність деяких радіозахисних заходів у тваринництві наведені в таблиці.

Ефективність заходів у зниженні вмісту ¹³⁷Cs та ⁹⁰Sr в продукції тваринництва

Безперечно, при здійсненні заходів, спрямованих на зниження накопичення радіонуклідів як в продукції рослинництва, так і тваринництва слід враховувати не тільки їх ефективність, але й економічну доцільність. Навряд чи є сенс зосереджувати увагу на коштовних спеціальних заходах, якими б ефективними вони не були, але які на сьогоднішній день не можуть виправдати одного з основних принципів концепції радіаційної безпеки „ризик-вигода”. Цією концепцією слід керуватися завжди при спробах використання забруднених угідь для одержання „чистої” сільськогосподарської  продукції.

5. Очищення продукції тваринництва від радіонуклідів

Концентрація радіонуклідів в продукції тваринництва також може бути суттєво знижена внаслідок її переробки чи обробки. При цьому досить відчутний ефект може бути досягнутий і при використанні звичайних прийомів. Кращим прикладом є дезактивація молока – основного дозоутворюючого компонента в раціоні людини, особливо дітей.

 Так, після сепарації  цільного коров’ячого молока лише 8–16% ⁹⁰Sr, ¹³¹І та ¹³⁷Сs залишається у вершках, а решта переходить до відвійок. Дво-триразове промивання вершків теплою водою та знежиреним молоком зменшує кількість в них ⁹⁰Sr ще у 50–100 разів. При переробці вершків на вершкове масло значна частина радіонуклідів переходить до сколотин і промивних вод. Кількість ⁹⁰Sr, ¹³¹І та ¹³⁷Сs у маслі при цьому зменшується до 35, 75 та 50% відповідно їх концентрації у вершках. Перетоплення масла дозволяє видалити з нього практично повністю ⁹⁰Sr та ¹³⁷Сs і ще 10% ¹³¹І. Переробка молока на знежирений сир веде до зниження вмісту ⁹⁰Sr та ¹³⁷Сs на 90%, а ¹³¹І – на 70%. Отже, не викликає сумнівів, що з забрудненого радіонуклідами молока доцільно виробляти деякі продукти і в першу чергу вершки та вершкове масло. Це переконливо ілюструє таблиця.   

Перехід ⁹⁰Sr та ¹³⁷Сs із забрудненого

             молока в молочні продукти

              (А.С. Соболєв та ін., 1998)

Продукти переробки молока розрізняються, іноді досить суттєво, по кількості радіонуклідів – ⁹⁰Sr концентрується переважно у багатих на білки продуктах, а ¹³⁷Сs в основному залишається у сироватці та сколотинах. Оскільки жири не утворюють комплексів із лужними та лужноземельними металами, невелика частка цих радіонуклідів переходить у вершки і зовсім мала - у масло. Крива на малюнку свідчить про те, як із збільшенням жирності вершків та одночасним зменшенням вмісту у них білку зменшується вміст як ⁹⁰Sr, так і ¹³⁷Сs – першого у 2,7 і другого – у 2,3 рази.

Це, однак, не відноситься до галогену йоду, котрий йодує жири, утворюючи з ними міцні сполуки. Саме тому ¹³¹І може концентруватись у маслі, як і в інших жирах. Але, зважаючи на короткий період піврозпаду ¹³¹І (8 діб), витримування забрудненого масла в холодильнику протягом 40–50 діб дозволяє дочекатись практично повного його зникнення в межах допустимого часу зберігання продукту. Цей прийом був широко застосований навесні 1986 р., що дозволило уникнути великих втрат молока.

Існують також засоби, за допомогою яких можна здійснювати очищення молока від радіонуклідів без суттєвої зміни його хімічного складу та властивостей. Застосування пірофосфатів, які зв’язують стронцій, дозволяє протягом доби вилучити з молока до 80% ⁹⁰Sr. За допомогою іонообмінних смол можна швидко і досить ефективно очищати молоко і від інших радіонуклідів. Так, один об’єм відомого аніоніту Дауеск 2 дозволяє вилучити більш як 95% ¹³¹І та 50% ⁹⁰Sr з 230 об’ємів молока. Створені також установки з очищення молока від ¹³⁷Сs шляхом сорбції його на фероцині.

Але найбільш ефективним є електродіалізний метод очищення молока, котрий дозволяє вивести з нього до 90% ⁹⁰Sr. А при електродіалізі через аніонообмінні мембрани з нього вилучається до 99% ¹³⁷Сs і до 70–90% ¹³¹І. Собівартість молока при цьому збільшується лише на 10%.

Кулінарна обробка, яка складається з виварювання м’яса, є досить ефективним засобом його очищення. Виварювання кісток практично не впливає на вміст ⁹⁰Sr, який, як і кальцій, міцно включається у їх структуру –  в бульйон переходить лише 0,01–0,2%. В процесі ж варіння м’яса 7–місячного бичка у бульйон переходить до 60% ⁹⁰Sr і ¹³⁷Сs, а після додавання до води лимонної або молочної кислоти – до 75–85%. Приблизно стільки ж цих радіонуклідів переходить до бульйону при варінні курячого м’яса. При цьому половина радіонуклідів переходить у бульйон потягом перших 10 хв., але далі із збільшенням часу темпи вивільнення радіонукліду падають. Отже, виварювати м’ясо довше  не має сенсу. І ця перша порція бульйону без особливого жалю може бути відкинута.

Знизити кількість радіоактивних речовин у м’ясі в декілька разів можна шляхом тривалого (10–12 год.) його промивання у проточній воді, вимочування  у 0,8–1%-х розчинах повареної (кухонної) солі з наступним промиванням.  Досить ефективним є вимочування м’яса у підкисленій оцтовою, лимонною кислотами воді. Ступінь очищення м’яса при цьому залежить від розмірів шматочків, тривалості вимочування, кількості обробок, реакції середовища, нарешті, ступеня забрудненості, хімічної природи радіонукліду.

При перетопленні сала більш як 95% ¹³⁷Сs залишається у шкварках, внаслідок чого кількість його в топленому жирі зменшується в 20 разів.

Для оцінки ступеню зниження радіоактивності продукції внаслідок застосування окремих прийомів існує коефіцієнт очищання продукції (К_ОП) від радіонуклідів, який визначається відношенням питомої радіоактивності одержаного внаслідок обробок чи переробок продукту до питомої радіоактивності сирого матеріалу. Фактично це різновид коефіцієнту переходу (К_П). 

На цьому можна завершити розгляд окремих прийомів щодо особливостей ведення сільськогосподарського виробництва на забруднених радіонуклідами територіях. Викладений матеріал свідчить, що стратегія виробництва продукції рослинництва і тваринництва з мінімальним вмістом радіоактивних речовин – це багатоешолонований комплекс радіозахисних заходів протягом всього  харчового ланцюжка на шляху їх до людини. Ця стратегія передбачає найактивніше втручання спеціалістів сільського господарства у всі ланки цього ланцюжка: грунт-рослина, рослина (корми)-тварина, продукція рослинництва і тваринництва-людина з метою блокування переходу і накопичення радіонуклідів у кінцевому продукті. І чим на більш ранньому етапі цього переходу дане завдання буде вирішене, тим ефективнішим буде захист людини від дії іонізуючої радіації.

Система розглянутих заходів при повному чи частковому їх застосуванні, як вже відзначалось, не дає простого арифметичного підсумовування радіозахисних ефектів. Проте вона дозволяє в багато разів зменшувати накопичення радіонуклідів сільськогосподарськими рослинами та в організмі сільськогосподарських продуктивних тварин і навіть на дуже забруднених ґрунтах в більшості випадків одержувати продукцію, що відповідає вимогам радіаційної безпеки, суттєво зменшити дозу опромінення населення, яке мешкає на забруднених радіонуклідами територіях.

Зменшення дози у декілька разів є цілком реальним завданням. При цьому найбільш ефективними з них є систематичні фундаментальні заходи в рослинництві і тваринництві, пов’язані з покращенням агрохімічних властивостей ґрунтів і кормової бази тваринництва.

6. Прогнозування надходження радіонуклідів в організм сільськогосподарських тварин

На аналогічних розрахунках побудовані і методи прогнозування переходу і накопичення радіонуклідів в організмі сільськогосподарських тварин. За допомогою К_П і К_Н радіонуклідів у різних тканинах тварин, які враховують їх вміст в кормах, можна розраховувати їх перехід та нагромадження в окремих видах продукції тваринництва.

Як і у випадку з прогнозуванням можливого забруднення рослин, у значення величини концентрації радіонуклідів в продукції тваринництва треба вносити відповідні поправки на ступінь реального забруднення ґрунту, тобто збільшити або зменшити її у необхідну кількість разів. 

7. Нормування вмісту радіонуклідів в сільськогосподарський продукції

Отже за допомогою викладених підходів і прийомів можна оцінити приблизний рівень імовірного забруднення продукції рослинництва і тваринництва тим чи іншим радіонуклідом. Основною метою прогнозування є розробка (якщо це необхідно) захисних заходів по зниженню її забруднення. Вони в основному зводяться до змін у технологіях вирощування окремих культур, впровадженню різних прийомів по зменшенню надходження радіонуклідів в рослини, покращенню кормової бази тварин, змінам в режимах їх утримання, змінам в раціонах годівлі та іншим, які були розглянуті у попередньому розділі. При оцінці результатів прогнозу та розробці таких заходів за основу беруться величини допустимих рівнів (ДР) вмісту радіонуклідів в сільськогосподарській продукції і харчових продуктах.

Таким чином, суть нормування вмісту радіонуклідів в продукції рослинництва і тваринництва зводиться до зниження їх нагромадження до допустимих рівнів. Наприклад, згідно ДР-2006 (“Допустимі рівні вмісту радіонуклідів ¹³⁷Сs і ⁹⁰Sr в продуктах харчування та питній воді”, встановлені у 2006 р.), вміст ¹³⁷Сs в овочах не повинен перевищувати 40 Бк/кг. Але спеціаліст-еколог, прогнозуючи можливе нагромадження радіонукліду в умовах певного забруднення поля, приходить до висновку, що його вміст у столових буряках та капусті (калієфіли, що накопичують велику кількість цезію) суттєво перевищить цей рівень. Може бути декілька виходів з цієї ситуації: можна замінити поле на менш забруднене; можна внести під рослини певну розраховану кількість калійних добрив, калій який повинен спрацювати як конкурент надходженню радіоцезію; можна замінити ці види іншими з меншими К_Н. Аналогічним шляхом вирішується проблема зниження можливого радіонуклідного забруднення продукції тваринництва.

Але в зв'язку з тим, що з продукцією тваринництва людина одержує до 70% всієї дози, проблема нормування вмісту радіонуклідів в продукції тваринництва стоїть більш гостро. Це нормування повинно відповідати двом основним вимогам: по-перше, надходження радіонуклідів не повинно викликати зміни стану здоров'я тварин, що може призвести до зниження їх продуктивності та порушення відтворення; і, по-друге, вміст радіонуклідів в продукції тваринництва, природно, не повинен перевищувати величин ДР. В сучасних умовах в Україні немає підстав стверджувати, що надходження радіонуклідів в організм продуктивних тварин може досягти тих рівнів, котрі можуть викликати радіобіологічні ефекти на рівні ознак променевої хвороби. До того ж, при можливих їх проявах шляхом певних організаційних заходів (вибраковування тварин, обмеження в розведенні та інші) можна уникнути наслідків радіаційного ураження, пов'язаних зі зниженням продуктивності тваринництва. Саме тому рівень надходження радіонуклідів в організм сільськогосподарських тварин лімітується головним чином необхідністю одержання продуктів харчування, придатних до вживання людиною.

Умови виробництва молока і м'яса цілком різні. Молоко одержують в основному від спеціалізованої молочної великої рогатої худоби. М'ясо, як правило, дає молодняк великої рогатої худоби, свині і в меншій мірі птиця і вівці. Не говорячи вже про різні види тварин, навіть годівля одного з них, наприклад, молочної та м'ясної великої рогатої худоби суттєво відрізняється. Якщо в раціоні молочної худоби значну питому частку складають концентровані корми та різного роду підкорми, то м'ясна худоба переважно утримується на підніжних кормах у пасовищний період та на грубих кормах у стійловий період. Неоднакова і величина переходу радіонуклідів з кормів в молоко та м'ясо Ці фактори, а також суттєві відмінності у споживанні людиною молока та м'яса як складових частин раціону і пов'язане з цим неоднакове надходження радіонуклідів в організм людини, свідчать про доцільність нормування переходу радіоактивних речовин в раціон тварин окремо для молочної і м'ясної худоби.

Допустимий вміст радіонуклідів в кормах сільськогосподарських тварин, як і у випадку з рослинами, визначається величиною допустимих їх рівнів в раціоні людини. І його розрахунок не складав би особливих труднощів, якби мова йшла про якийсь один радіонуклід, один продукт тваринництва, а тварина харчувалася б одним видом корму. В такому випадку допустимий рівень вмісту радіонукліду в раціоні тварин (ДР_РТ) визначався б простим співвідношенням:

                                           ДР_РТ = ДР_ПР/К_П,

де ДР_ПР – допустимий рівень вмісту радіонукліду в продукті, а К_П – коефіцієнт переходу.

Але звичайно нормування йде по декільком радіонуклідам (у теперішній час частіше за все по ⁹⁰Sr і ¹³⁷Сs). Продукти харчування тваринного походження в раціоні людини представлені різними видами м'яса, молоком та різними молочними продуктами, помітну частку в раціоні займають яйця. Раціон тварин також складається з декількох компонентів: трава, сіно, солома, силос, концентрати та інші, причому відрізняється не тільки для окремих видів тварин, але і напряму виду. Існують суттєві зональні відмінності в раціоні як людини, так і тварин, міських та сільських жителів. Тому розрахунки допустимого вмісту радіонуклідів в раціоні тварин являють більш складне завдання. 

В підручнику недоцільно приводити приклади таких розрахунків. Достатньо відзначити, що існують спеціальні формули, які відбивають внесок кожного радіонукліду у формування забруднення, частку окремих кормів в раціонах тварин, певних продуктів тваринництва в раціоні людини та деякі інші особливості.

Враховуючи труднощі нормування переходу радіонуклідів в продукцію тваринництва, іноді і в цій ситуації вдаються до різного роду модельних розрахунків. У таких моделях всі тваринні продукти за вмістом радіонуклідів прирівнюються до певної кількості якого-небудь одного, наприклад, молока, а всі корми – також до одного виду, наприклад, сіна. Звісно, в цьому випадку результати нормування будуть мати досить умовний характер, хоча і можуть правильно відображати певні тенденції.

В цілому ж слід підкреслити, що проблема нормування переходу радіонуклідів з ґрунту в продукцію рослинництва і корми, з кормами та водою в продукцію тваринництва - одна з найбільш важливих і складних проблем сучасної  сільськогосподарської радіобіології. Важливість її сумнівів не викликає. Складність обумовлена тим, що до цього часу ще не достатньо вивчені всі особливості поведінки в організмі тварин окремих радіонуклідів, особливо в умовах комплексної дії декількох з них. Це не дає можливості достатньо точно оцінювати допустимі рівні вмісту радіонуклідів у кормах, значно утруднює величину дози, яка формується в організмі тварин та людини за їх рахунок.

Але зібрано немало експериментальних даних про особливості переходу різних радіонуклідів із окремих компонентів навколишнього середовища в продукцію рослинництва. Вивчені залежності, які зв'язують інтенсивність радіоактивних випадань та вміст окремих радіонуклідів в ґрунті, здатність різних видів рослин до акумуляції окремих радіонуклідів та коефіцієнті їх переходу в продукцію тваринництва. Відомості про ці зв'язки мають надзвичайно велике значення для оцінки надходження радіоактивних речовин у раціон населення, яке мешкає в умовах підвищеного вмісту продуктів радіоактивного поділу у довкіллі, а також при розробці захисних заходів, спрямованих на зменшення їх надходження в харчові продукти.

Що стосується особливостей біологічної дії інкорпорованих радіоактивних речовин, відзначених вище, то вони дають чітку уяву про небезпеку, яку вони становлять для живих організмів. Терапевтичні засоби щодо їх виведення з організму малоефективні. Тому головним шляхом захисту від інкорпорованих радіонуклідів є запобігання їх надходження всередину організму. Відповідно схеми шляхів міграції радіоактивних речовин в об'єктах навколишнього середовища і сільськогосподарського виробництва, яка наведена у лекції 5.1, це можна зробити на будь-якому етапі їх пересування до людини. Але, безсумнівно, найбільш ефективним є запобігання їх надходження та нагромадження у сільськогосподарській продукції на етапах ґрунт-рослина та рослина-тварина. 

8. Контрольні запитання до лекції 9

1. Основні заходи щодо зменшення надходження радіонуклідів в організм

      сільськогосподарських тварин.

2. Суть агротехнічних прийомів покращення луків і пасовищ.

3. Роль раціону годівлі тварин у переході радіонуклідів в продукцію

    тваринництва.

4. Вплив вмісту в раціоні лужноземельних та лужних металів на перехід

    радіонуклідів в продукцію тваринництва.

5. Роль ентеросорбентів у запобіганні всисання радіонуклідів у шлунково-

    кишковому тракті тварин.

6. Суть перепрофілювання тваринництва на забруднених радіонуклідами

    територіях.

7. Підстави допустимості ведення конярства, звірівництва і бджільництва

    на забруднених радіонуклідами у високих рівнях територіях.

8. Первинна технологічна переробка забрудненого радіонуклідами молока як

    основний спосіб одержання „чистої” продукції.

9. Можливості очищення від радіонуклідів незбираного молока.

10. Способи очищення від радіонуклідів м’яса.

11. Ціль переводу тварин перед забоєм на „чисті” корми.

12. Методи прогнозування накопичення радіонуклідів в

      сільськогосподарських рослинах.

13. Принципи прогнозування накопичення радіонуклідів в окремих органах

      і тканинах продуктивних тварин.

14. Суть нормування надходження і нагромадження радіонуклідів в

      сільськогосподарських рослинах і в організмі продуктивних тварин.