1. Системи безпеки підприємств готельного господарства

         Готель є місцем відпочинку і, як наслідок, підвищеного скупчення людей. Адміністрація готелю бере на себе обов'язок не лише забезпечити затишне проживання і гарантії чудового відпочинку, але і гарантію безпеки людей, що проживають у готелі, їхнього життя, здоров'я, майна тощо.

         Під час відпочинку люди найменше думають про свою безпе­ку, що іноді призводить до небажаних наслідків, пов'язаних з ризи­ком для життя. Тому завдання адміністрації готелів полягає в попе­редженні всіх можливих ризиків для життя і здоров'я гостей.

       Принциповими положеннями забезпечення безпеки готелю є:

• o формування вичерпної множини цілей і завдань із забезпе­чення безпеки готелю;
• o аналіз переліку можливих загроз, ранжирування ймовірнос­тей ризику і потенційного збитку;
• o реалізація комплексного підходу і взаємного сумісництва ор­ганізаційних, технічних та кадрових заходів і рішень:
• o мінімізація витрат за критерієм "ефективність/вартість";
• o забезпечення живучості, гнучкості і керованості комплексу безпеки;
• o можливість подальшого розвитку, модернізації і зміни конфі­гурації комплексу безпеки.

         Поняття "безпеки" містить у собі не лише захист від криміна­льних зазіхань, але створення запобіжних заходів забезпечення за­хисту від пожежі, вибуху й інших надзвичайних подій.

       Ефективне вирішення проблеми безпеки готелю вимагає сис­темного підходу, заснованого на аналізі функціонування об'єкта, виявленні найбільш вразливих зон і особливо небезпечних загроз, складання всіх можливих сценаріїв кримінальних дій і вироблення адекватних заходів протидії. Комплексний підхід передбачає опти­мальне сполучення організаційних, технічних і фізичних заходів попередження і своєчасного реагування на будь-яку небезпечну си­туацію. Ключового значення набуває правильний вибір технічних засобів і систем безпеки, їх правильне проектування, монтаж і об­слуговування.

      Для забезпечення безпеки необхідно здійснювати належне те­хнічне обслуговування будівель, споруд і обладнання готельних комплексів. Технічне обслуговування передбачає контроль за техні­чним станом будівель, ліквідацію їх несправностей, налагодження та регулювання технічного оснащення, підготовку будівель до се­зонної експлуатації, а також забезпечення нормального повітряного обміну, температури вологішого режиму та інших параметрів у приміщенні готелю. До переліку робіт з технічного обслуговування будівель належать:

• - періодичний нагляд за станом споруд, обладнання;
• - ліквідація незначних пошкоджень у системі водопроводу та каналізації, заміна прокладок, водопровідних кранів, змішувачів тощо;
• - ліквідація аналогічних пошкоджень в системі опалення та га­рячого водопостачання (заміна вентилів тощо);
• - ліквідація незначних пошкоджень електрообладнання (заміна ламп, ремонт розеток, електричних шнурів тощо);
• - провітрювання сантехколодязів, перевірка наявності тяги в димовентиляційних каналах;
• - перевірка заземлення електрообладнання;
• - ремонт сміттєпроводів;
• - роботи зі сезонної підготовки будівель.

          З метою забезпечення безпеки мешканців у готельному підп­риємстві здійснюються:

   поточний ремонт для запобігання передчасного зношення бу­дівель і споруд, а також для усунення невеликих пошкоджень і не­справностей, що виникають у процесі їх експлуатації;

   капітальний ремонт, який передбачає заміну та відновлення окремих частин конструкцій будівель та обладнання, у зв'язку з їх зношенням і руйнуванням.

                Поточні ремонти можуть бути профілактичними та непередба­ченими. Профілактичний ремонт забезпечує нормальну технічну експлуатацію готельного підприємства, підвищення його довговіч­ності. Непередбачений ремонт полягає в терміновому виправленні незначних випадкових пошкоджень і недоліків, які не могли бути виявлені та виправлені при здійсненні профілактичного ремонту, або виникли після його проведення.

           Вибірковий капітальний ремонт виконується тільки в тих під­приємствах готельного господарства, які знаходяться в задовільно­му стані, але при цьому окремі конструкції сильно зношені та вима­гають повної або часткової заміни.

          Комплексний капітальний ремонт охоплює весь готель в ціло­му або його окремі корпуси.

          Вимоги безпеки при виконанні ремонтних робіт у підприємстві готельного господарства полягають в наступному. При виконанні малярних робіт робітники мають справу з різними хімічними речо­винами, більшість з яких шкідливо впливають на організм людини, для їх виконання допускаються особи, які мають відповідну підго­товку і кваліфікацію. До роботи з барвниками, які мають токсичні властивості, допускаються особи віком не молодше 18 років. Пра­цівники, які виконують малярні роботи, повинні суворо дотримува­тися правил особистої гігієни: застосовувати мазі та пасти, що запо­бігають ураженню шкіри шкідливими речовинами, після закінчення роботи мити руки щіткою з милом; знімати фарбу з рук необхідно найменш токсичними розчинниками (ацетоном або гасом).

Сучасні підприємства готельного господарства мають у наяв­ності велике та складне інженерно - технічне устаткування. Для правильної його експлуатації в кожному готелі повинна бути необ­хідна технічна документація: паспорт будівлі, план кожного повер­ху, схеми систем опалення, каналізації, водопроводу, вентиляції, електроосвітлення, паспорт на ліфти.

       Все електричне, газове, санітарно - технічне, технологічне та інше устаткування, прилади, меблі та інвентар повинні відповідати вимогам нормативних документів і експлуатуватися з дотриманням встановлених вимог.

       Виконання вантажно-розвантажувальних робіт та експлуатація підіймально-транспортного обладнання повинні проводитися у від­повідності з вимогами ГОСТ 12.3.009-76, ГОСТ 12.3.002-75, ГОСТ 12.3.010-82, ГОСТ 12.3.20-80.

       Деякі готельні підприємства з метою посилення безпеки ідуть шляхом збільшення чисельності співробітників, яке часто не дає бажаного результату, як через економічні міркування, так і малої ефективності такого підходу. Людина, що несе службу, стомлюєть­ся, стає неуважною, не виключена змова зі злочинцями, шантаж, за­лякування тощо. Єдине правильне рішення питання безпеки є вико­ристання системного, комплексного підходу, що поєднує в собі ме­тоди організаційного, технічного і фізичного характеру в їхньому правильному сполученні і розумному визначенні частки кожної складової.

      До організаційних заходів належать: спеціально розроблені си­стеми регламентації поведінки обслуговуючого персоналу і співро­бітників, що відповідають за безпеку; проведення заходів для спеці­альної підготовки персоналу служби безпеки; технологія готельного обслуговування; принципи організації порядку доступу й охорони різних категорій готельних номерів і службових приміщень; регла­ментація дій співробітників в екстремальних ситуаціях.

      Необхідно особливо відзначити, що великою (можливо, голов­ною) небезпекою для готелю є можливість пожежі, випадкового або навмисного підпалу, що також вимагає розробки і впровадження адекватних організаційно-технічних заходів протидії і є однією з найважливіших складових комплексної системи безпеки.

     Очевидно, що перехід до нової, сучасної концепції безпеки, що передбачає застосування складної спеціальної техніки, вимагає пе­регляду тактичних аспектів у роботі різних служб готелю.

     Необхідно реалізувати такі організаційні заходи: розробити детальні інструкції дій у всіх можливих позаштатних ситуаціях і довести їх до кожного співробітника; скласти короткі, барвисті, високоінформативні й інтуїтивно зрозумілі інструкції з користування апаратурою безпеки для гостей, у які повинні бути внесені короткі правила поведінки в екстремальній ситуації; регулярно проводити заняття з підвищення кваліфікації персоналу служби безпеки, фізи­чної і бойової підготовки; провести навчання всього персоналу го­телю правилам користування апаратурою комплексу безпеки; орга­нізувати для персоналу періодичну (не менш одного разу в рік) пе­ревірку знань в області безпеки, проводити додаткове навчання в міру зміни кадрів і модернізації готелю; організувати нечисленну, але професійну інженерну службу (у рамках штату служби безпе­ки), в обов'язки якої ввійшло б проведення технічного обслугову­вання комплексу автоматизації готелю, проведення навчання і кон­сультування співробітників інших служб готелю; інші заходи (роз­робляються індивідуально для кожного конкретного готелю).

      Працівники служби безпеки готелю мають постійно вивчати досвід експлуатації готелів і роботи їх служб, дані статистики пра­вопорушень, проводити консультації з фахівцями державних служб охорони порядку, пожежної безпеки, силових відомств.

      Сьогодні у розпорядження професіоналів готельної справи на­дані різноманітні засоби боротьби зі злочинами: системи електрон­них карткових замків, сейфи, системи охоронної сигналізації та відео спостереження тощо. Слід зазначити, що в сучасних умовах без­пека готелю неможлива без системи технічних засобів безпеки. За­ходи безпеки, що розробляються та впроваджуються в готелі, мають бути націлені на виконання таких завдань:

•   забезпечення охорони і безпеки гостей та їхнього особистого майна під час перебування в готелі;
•  захист майна готелю від ворожих дій (крадіжок, актів ванда­лізму тощо);
•  забезпечення захисту готелю (самого будинку і всього, що в ньому знаходиться) від терористичних актів (нападів, саботажу то­що); ,
•  підтримування громадського порядку і забезпечення належ­ної поведінки у всіх громадських місцях готелю;
•  створенні атмосфери спокою і конфіденційності під час їх перебування в готелі;
•  забезпечення можливості негайного й ефективного реагуван­ня у випадку будь-якої події, що вимагає втручання персоналу готе­лю або представників сторонніх відомств (наприклад, міліції, швид­кої допомоги тощо);
•  гарантування належної поведінки, а також сумлінності і чес­ності всього персоналу готелю;
•  гарантування можливості надання готелем спеціальних пос­луг із забезпечення підвищеної безпеки високопоставлених осіб, до охорони яких висуваються особливі вимоги. Застосування цих захо­дів безпеки не лише убезпечить клієнта під час його перебування в готелі, але і убереже співробітників від необґрунтованих звинува­чень. А це, поряд з іншими аспектами, підвищить репутацію готелю і, як наслідок, збільшить його заповнюваність.

           Першочерговим у забезпеченні безпеки клієнта під час пере­бування його в готелі є обмеження і контроль доступу в номер.

           Пожежні виходи на всіх поверхах мають обладнуватися "доводчиками" і запірними пристроями, що забезпечують вільний ви­хід і вхід з використанням механічних ключів або карт-ключів.

          Для забезпечення комфортного перебування клієнтів у готелі варто використовувати малі сейфи в номерах і/або централізоване сховище цінностей (депозитні скриньки).

         Кожен готельний номер має обладнуватися міні-сейфом, що управляється (закривається і відкривається) персональним кодом гостя. Розмір сейфа визначається типом номера, однак, варто нада­вати перевагу сейфам, що дозволяють зберігати в них переносний комп'ютер. Для надання уповноваженим особам допомоги у відкри­ванні сейфів в екстрених випадках має бути передбачений майстер-пристрій, що управляється спеціальним кодом, та встановлюється охороною готелю.

        Дуже корисна наявність у сейфах енергонезалежної пам'яті по­дій, що знімає всі претензії і питання заїжджих щодо несанкціоно­ваного відкриття сейфів службовцями готелю.

Централізоване сховище цінностей клієнтів (депозитні скринь­ки) розташовується поблизу стійки реєстрації. Клієнти можуть оре­ндувати скриньку (або сейфи) у такому сховищі для зберігання осо­бливо важливих і коштовних великогабаритних речей, як, напри­клад, вогнепальна зброя, шуби, цінні папери тощо.

       Кожен осередок сховища повинен відкриватися двома ключа­ми: майстер-ключем, що зберігається в обслуговуючого персоналу, й особистим ключем, переданим клієнтові. Централізоване сховище цінностей клієнтів обслуговує персонал служби прийому.

      Приміщення сховища повинне мати:

• o капітальні стіни;
• o двері з металу (або міцного дерева). Допускається встанов­лення звичайних дверей і внутрішніх ґрат;
• o механізм для автоматизованого замикання дверей, що не до­зволяє помилково залишити двері відкритими;
• o контроль доступу (двері відкриваються за допомогою особи­стої кодованої картки і/або особистого коду) з можливістю передачі таємного сигналу небезпеки в тих випадках, коли двері відкрива­ються під примусом;
• o систему охоронної сигналізації.

           Вхід у сховище повинний проглядатися засобами відео спостереження із записом зображення на відеомагнітофон.

         Централізована система охоронної сигналізації в готелі є засо­бом забезпечення безпеки зон життєзабезпечення готелю, запобі­гання неконтрольованого проникнення усередину приміщення й окремих кімнат.

        Система охоронної сигналізації повинна бути обладнана при­строями звукової і візуальної сигналізації (зумер, сирена, строб-сигнал і затори), що повинні привернути увагу персоналу до сигналі­зації тривоги.

        Необхідно передбачити централізовану систему відео спостереження. Система повинна забезпечувати можливість спостережен­ня в реальному масштабі часу і запис того, що відбувається для по­дальшого вивчення. У ліфтових холах і на сходових клітках (на жи­тлових поверхах) відеокамери варто розміщувати таким чином, щоб двері номерів не потрапляли в поле зору камер. Необхідно забезпе­чити запис усіх відеокамер на відеомагнітофон. Головні монітори спостереження, комутаційне обладнання і записувач слід встанов­лювати в приміщенні служби безпеки або чергового адміністратора.

       Необхідно передбачити і робоче місце для перегляду та доку­ментування відеоінформації. У сучасних готелях з великою кількіс­тю співробітників доцільно обладнати спеціальний службовий вхід, а також передбачити автоматизовану систему контролю доступу й обліку робочого часу на службовому вході персоналу. Система по­винна обмежувати прохід людей, що не мають доступу, за допомо­гою турнікета або дверного замка, вести реєстрацію проходу спів­робітників у режимі реального часу, забезпечувати формування і роздрукування звітів, у тому числі і про кількість відпрацьованого часу співробітниками за день, місяць.

         Вищеописані положення можуть використовуватися як базові для побудови системи безпеки готелю. Проте, у кожному конкрет­ному випадку вибір систем і засобів безпеки є індивідуальним.

        Пріоритетними напрямками забезпечення безпеки сучасного готелю технічними засобами є:

• o контроль доступу в готель;
• o комплекс заходів для протипожежного захисту;
• o охоронна сигналізація і відео спостереження.

       Система безпеки повинна бути збалансованою, тобто засоби захисту повинні розподілятися, по можливості, рівномірно у відпо­відності зі значимістю зон, що захищаються.

Усі заходи і засоби, що застосовуються неповинні створювати додаткової небезпеки здоров'ю і життю гостей та співробітників го­телю. Це стосується, в першу чергу, забезпечення екстреної евакуа­ції в надзвичайних ситуаціях.

       Основні підсистеми комплексу технічних засобів безпеки і за­соби їхньої інтеграції складають єдину систему безпеки підприємс­тва готельного господарства.

2. Управління охороною праці

Управління охороною праці

У будь-якій системі управління завжди є об'єкт, котрим управляють, а також орган, що здійснює управління. В процесі управління цей орган отримує відповідну інформацію про стан об'єкта і про стан зовнішнього середовища, в котрому знаходиться і з яким зв'язаний керуючий орган. На підставі цієї інформації керуючий орган розробляє керівну інформацію та приймає рішення. На підставі прийнятого рішення керуючий орган впливає на керований об'єкт.

Управління завжди здійснюється для досягнення відповідної мети. Метою управління охороною праці є забезпечення безпеки, збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці. Ця мета досягається виконанням відповідних функцій управління, тобто комплексом взаємопов'язаних видів, що здійснюються суб'єктом управління цілеспрямовано на об'єкт управління.

Державне управління охороною праці в Україні здійснюють:

•        Кабінет Міністрів України;

•       'Державний комітет України з нагляду за охороною праці;

•        міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

•        місцева державна адміністрація, місцеві ради народних депутатів. Усі ці ланки діяльності в системі управління охороною праці діють з повноваженнями, визначеними Законом України «Про охорону праці».

Об'єктом управління в системі управління охороною праці є діяльність функціональних служб і структурних підрозділів конкретних керівників та інженерно-технічних робітників підприємств з метою забезпечення безпечних, нешкідливих та сприятливих умов праці на робочих місцях, виробничих ланках, у цехах і на підприємстві'в цілому.

Мета впровадження системи управління охороною праці (УОП) - це всебічне сприяння виконанню вимог, які повністю ліквідують, нейтралізують або знижують до допустимих норм вплив на працюючих небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, забезпечують усунення джерел небезпеки, ізолювання від них персоналу, використання засобів, що усувають небезпечні ситуації та підвищують технічну безпеку, створюють надійні санітарно-гігієнічні та ергономічні умови.

УОП передбачає встановлення конкретних кількісних показників діяльності виробничих підрозділів, підтримування котрих в заданих межах забезпечує досягнення основної мети щодо організації безпечних та нешкідливих умов праці.

Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити дотримання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

З цією метою власник забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:

• створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечу­ють вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій;

• розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує професійні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці, тощо;

• забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань і виконання профілактичних заходів, виз­начених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

• організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в порядку і строки, що встановлюються законодавством, вживає за їх підсумками заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

• розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчи­ках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих та галу­зевих нормативних актів про охорону праці, забезпечує безкоштовно працівників нормативними актами про охорону праці;

• здійснює постійний контроль за дотриманням працівниками техно­логічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог щодо охорони праці;

• організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками в галузі охорони праці.

У випадку відсутності в нормативних актах про охорону праці вимог, які необхідно виконати для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на певних роботах, власник зобов'язаний вжити погоджених з органами державного нагляду заходів, що забезпечують безпеку працівників.

У разі виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій і нещасних випадків власник зобов'язаний вжити термінових заходів для допомоги потерпшим, залучити при необхідності аварійно-рятувальні формування.

Система цілей УОП - багаторівневий комплекс, який, в свою чергу, визначає цілі для різних рівнів управління охороною праці з врахуванням стадій виробничого циклу.

На рівні галузі встановлюються цілі стратегічного характеру щодо прийняття довготермінових планів наукового, технічного, економічного та соціального розвитку об'єктів (умов та безпеки праці) на підставі довготривалих прогнозів і програм розвитку.

На рівні виробничих об'єднань та підприємств визначаються цілі тактичного характеру: встановлення складу та структури підрозділів, методів взаємодії, аналіз рівня безпеки праці стимулювання. З переходом на госпрозрахунок та самофінансування виробничі об'єднання та підприємства повинні ставити стратегічні цілі.

На рівні цехів і дільниць встановлюються цілі оперативного характеру: послідовність оперативного виконання окремих функцій тощо.

Окремі виконавці, що впливають на умови праці, організаційно та технічно забезпечують їх оптимізацію і цілі безпеки праці.

Основні завдання, вирішення яких забезпечує досягнення цілей УОП на різних рівнях управління і стадіях організаційно-виробничої діяльності, полягають у виконанні комплексу послідовних взаємопов'язаних дій щодо попередження травматизму та виробничо зумовлених захворювань.

Вирішення задач управління охороною праці має бути забезпечене взаємодією усіх структурних підрозділів, служб і фахівців, які визначаються керівником підприємства. Функції структурних підрозділів і служб, посадові обов'язки керівних та інженерно-технічних працівників щодо виконання задач управління охороною праці встановлюються на місцях на всіх рівнях, виходячи із структури, штатів і конкретних умов діяльності установи (підприємства).

3. Основні принципи управління охороною праці

Основні принципи управління охороною праці

Організація роботи щодо управління охороною праці базується на принципах теорії управління. Основними з котрих є: системність, оптимальність, динамічність, наступність та стандартизація. Принцип системності полягає в тому, що процеси технології та безпеки розглядаються у взаємозв'язку.

Системність реалізації завдань управління охороною праці полягає у поєднанні розрізнених заходів з безпеки праці в єдину систему цілеспрямованих, постійно здійснюваних дій на всіх рівнях і стадіях управління виробництвом. Створюється система стандартів підприємства.

Управління охороною праці здійснюється шляхом збору та оцінки інформації, виявлення відхилень від встановлених вимог та здійснення керуючих впливів на об'єкт управління за допомогою організаційно-розпоряджувальних, соціально-розпоряджувальних, соціально-психологічних і економічних методів.

Організаційно-функціональна схема УОП базується на координуючій ролі відділу охорони праці, який бере участь у здійсненні всіх функцій управління, пов'язаних із безпекою праці.

Державні органи управління охороною праці інформують населення України відповідного регіону, працівників галузі та трудові колективи про реалізацію державної політики з охорони праці, виконання національних, територіальних чи галузевих програм з цих питань, про рівень і причини аварійності, виробничого травматизму і професійних захворювань, про виконання своїх рішень щодо охорони життя та здоров'я працівників.

На державному рівні ведеться єдина державна статистична звітність з питань охорони праці.

4. Види нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві, які підлягають розслідуванню

Види нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві,  які підлягають розслідуванню

Нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків або в дорозі (на транспортному засобі підприємства чи за дорученням роботодавця), внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю.

5. Обставини, за яких нещасний випадок (професійне захворювання, отруєння) визнаються пов’язаними (не пов’язаними) з виробництвом

Обставини, за яких нещасний випадок (професійне захворювання, отруєння) визнаються пов’язаними з виробництвом (страховий випадок):

1) виконання потерпілим трудових (посадових) обов’язків згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства (установи, організації), у тому числі у відрядженні (згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства (установи, організації), на яке він відряджений);

2) перебування потерпілого на робочому місці, на території підприємства (установи, організації) або в іншому місці під час виконання трудових (посадових) обов’язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття на підприємство (в установу, організацію) до відбуття з нього, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (установи, організації), у тому числі в робочий і надурочний час;

3) підготовка до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування працівника з цією метою по території підприємства (установи, організації) перед початком роботи та після її закінчення;

4) виконання завдань за письмовим розпорядженням роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;

5) виконання потерпілим дій в інтересах підприємства (установи, організації), де він працює, що не належать до його трудових (посадових) обов’язків;

6) раптова смерть внаслідок гострої серцево-судинної недостатності, ішемічного інсульту, серцево-судинної недостатності або порушення мозкового кровообігу під час перебування на підземних роботах (видобування корисних копалин, будівництво (реконструкція, капітальний ремонт), технічне переоснащення шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд, проведення геологорозвідувальних робіт під землею) або після підйому на поверхню з даною ознакою, що підтверджено медичним висновком;

7) раптове погіршення стану здоров’я потерпілого, одержання травм або його смерть під час виконання трудових (посадових) обов’язків внаслідок впливу шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, що підтверджено медичним висновком, або у разі, коли потерпілий не пройшов обов’язкового медичного огляду відповідно до законодавства, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку;

8) проїзд на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству (установі, організації), або на іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем відповідно до укладеного договору з іншим підприємством (установою, організацією);

9) проїзд згідно з установленим завданням і маршрутом до місця чи з місця відрядження на транспортному засобі (громадському, власному чи службовому тощо, в тому числі наданому іншим підприємством (установою, організацією) на підставі письмової угоди з роботодавцем про надання послуг з перевезення), що підтверджується документально та відшкодовується роботодавцем;

10) використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства (установи, організації) з дозволу або за письмовим дорученням роботодавця (безпосереднього керівника робіт);

11) перебування потерпілого у транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, в тому числі під час змінного відпочинку, якщо настання нещасного випадку пов’язане з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов’язків або з впливом на нього шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу;

12) прямування до об’єкта (між об’єктами) обслуговування за затвердженим маршрутом або до будь-якого об’єкта за дорученням роботодавця;

13) перебування на території підприємства (установи, організації) або в іншому визначеному роботодавцем місці у зв’язку з проведенням виробничої наради, одержанням заробітної плати, проходженням обов’язкового медичного огляду, навчання тощо або проведенням з дозволу чи за ініціативою роботодавця професійних і кваліфікаційних конкурсів, спортивних заходів, передбачених колективним договором, за наявності відповідного рішення (наказу, розпорядження тощо) роботодавця;

14) надання підприємством (установою, організацією) благодійної допомоги іншим підприємствам (установам, організаціям) за наявності відповідного рішення (наказу, розпорядження тощо) роботодавця;

15) однократний вплив на працівника шкідливих чи небезпечних виробничих факторів, внаслідок яких у нього виникло гостре професійне захворювання (отруєння), за наявності висновку закладу охорони здоров’я;

16) вплив небезпечних, шкідливих або інших виробничих факторів під час технологічної перерви або перерви для відпочинку чи харчування на території підприємства (установи, організації) згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку, що підтверджено висновком закладу охорони здоров’я або експертної комісії;

17) заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень іншою особою або його вбивство під час виконання чи у зв’язку з виконанням трудових (посадових) обов’язків або дій в інтересах підприємства (установи, організації) незалежно від початку досудового розслідування, крім випадків з’ясування з іншою особою особистих стосунків невиробничого характеру, що встановлено комісією з розслідування та/або підтверджено висновком компетентних органів;

18) погіршення стану здоров’я внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, зупинка серця тощо), що підтверджено медичним висновком, якщо це пов’язано із застосуванням таких речовин у виробничому процесі чи порушенням вимог щодо їх зберігання та транспортування;

19) ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій на виробничих об’єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством (установою, організацією);

20) скоєння самогубства працівником плавскладу на суднах морського, річкового та рибопромислового флоту в разі перевищення обумовленого колективним договором строку перебування у рейсі або його смерті під час перебування у рейсі внаслідок впливу шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу;

21) оголошення працівника померлим внаслідок зникнення під час виконання ним трудових (посадових) обов’язків (відповідно до ухваленого рішення суду);

22) одержання травм під час використання транспортних засобів, устаткування, інструментів, матеріалів тощо, що належать і використовуються підприємством (установою, організацією), у разі їх несправності, що підтверджено відповідними висновками;

23) одержання травм або смерть потерпілого під час виконання трудових (посадових) обов’язків у разі перебування його у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння, підтвердженого відповідним медичним висновком, за наявності технічних або організаційних причин настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) або у разі, коли потерпілий не був відсторонений від виконання робіт відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (установи, організації) або колективного договору;

24) виконання фізичною особою - підприємцем виду робіт, зазначеного в документах обов’язкової звітності, за обставин, зазначених у підпунктах 1-23 цього пункту;

25) виконання робіт особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства за обставин, зазначених у підпунктах 1-23 цього пункту;

26) виконання робіт особою, яка фактично допущена до роботи без оформлення трудового договору (контракту), у разі підтвердження факту перебування потерпілого у трудових відносинах з роботодавцем за обставин, зазначених у підпунктах 1-23 цього пункту.

Нещасні випадки не визнаються такими, що пов'язані з виробництвом, що сталися з працівниками:

1) смерті працівника від загального захворювання або самогубства, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та/або відповідною постановою про закриття кримінального провадження.

2) за місцем постійного проживання на території польових і вахтових селищ;

3) під час використання в особистих цілях без відома роботодавця транспортних засобів, устаткування, інструментів, матеріалів тощо, які належать або використовуються підприємством (крім випадків, що сталися внаслідок їх несправності, що підтверджено відповідними висновками);

4) внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо), що підтверджено медичним висновком, якщо це не пов’язано із застосуванням таких речовин у виробничих процесах чи порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування;

5) у разі алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння, не зумовленого виробничим процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком, або якщо потерпілий був відсторонений від роботи відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства або колективного договору;

6) під час скоєння ними злочину, чи у разі вчинення потерпілим кримінального правопорушення що встановлено обвинувальним вироком суду або відповідною постановою слідчих органів;

7) у разі природної смерті, смерті від загального захворювання або самогубства (крім випадків, зазначених у п. 20), що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та/або слідчих органів.

6. Дії працівників та посадових осіб підприємства при настанні нещасного випадку

7. Система візуально-звукового оповіщення

     Призначення: екстрене оповіщення гостей і співробітників го­телю про виникнення екстремальної ситуації, визначення шляхів якнайшвидшої безпечної евакуації, подання іншої екстреної інфор­мації.

    Побудова: для оповіщення використовуються спеціалізовані гучномовці, світлові табло з фіксованими написами ("Пожежа", "Вихід" тощо), піктограмами або світлодіодне табло. Сигнал на включення засобів оповіщення подається автоматично центральною станцією пожежної сигналізації або оператором системи безпеки. Так само передана через гучномовці аудіоінформація може вимов­лятися через мікрофон оператором або бути попередньо записана на магнітофон або в пам'яті комп'ютера і передаватися автоматично.

    Необхідно відзначити, що сучасні потужні інтегровані системи пожежної безпеки включають розвинуті інтелектуальні системи оповіщення, що формують звукові і візуальні повідомлення залежно від конкретної ситуації (конкретного місця загоряння, розмірів те­риторії, охопленої вогнем, часу, що пройшов з моменту загоряння тощо), що забезпечує найбільшу ефективність евакуації і безпеку.

      Система охоронної сигналізації

   Призначення: ефективне і своєчасне виявлення факту несанк­ціонованого проникнення в приміщення, що охороняються (майда­нчики, зони) з точним визначенням місця, оповіщення співробітни­ків служби безпеки, міліції (позавідомчої охорони), документування інформації.

      За допомогою засобів охоронної сигналізації захистові підля­гають:

• o зовнішній периметр готельного комплексу;
• o паркування автотранспорту;
• o зовнішній периметр готелю;
• o відповідальні службові приміщення, такі як каса, камера тим­часового зберігання коштовностей, комори, кабінети адміністрації готелю, різного роду апаратні і пультові;
• o готельні номери;
• o інші площадки, зони, приміщення.

    З огляду на велику кількість точок охорони, складний і не передбачуваний режим функціонування об'єкту, необхідність дотри­мання принципу максимізації показника ефективність /вартість і на­явність могутніх систем обмеження доступу і телевізійного спосте­реження, достатнім може вважатися принцип мінімального осна­щення готельних номерів сигналізаційними засобами. З тих же при­чин необхідна реалізація децентралізованого принципу охорони, тобто встановлення і зняття з охорони, які здійснює сам клієнт.

     Природно, це не стосується деяких інших приміщень підвище­ної важливості, таких, як сейфова кімната, каса, комори тощо. При оснащенні цих приміщень необхідно дотримуватися принципу багаторубіжності, тобто застосування декількох концентричних кілець сигналізації, що оточують об'єкт охорони.

     Індивідуальні пластикові картки, що використовуються як "електронний ключ", забезпечуючи доступ у приміщення за певним алгоритмом, існують таких типів:

• o перфоровані (найдешевші, перезапис неможливий);
• o магнітні (найбільш розповсюджені, дешеві);
• o штрихкодові (надійні, дешеві, без перезапису);
• o viegand (індуктивні) - перезапис неможливий, середньої вар­тості;
• o proximiti -з дистанційним зчитуванням, відносно дорогі;
• o smart - з вбудованим чипом (найбільша кількість функцій), практично неможливо підробити, найдорожчі.

        Зчитувачі пластикових карток призначаються для зчитування з них інформації.

      Кодонабірні пристрої призначені для набору індивідуального коду; іноді поєднуються зі зчитувачем карт, у цьому випадку код служить для підтвердження факту санкціонованого використання картки.

      Контролери зчитувальних пристроїв призначені для обробки інформації, що надходить від зчитувачів і кодонабірних пристроїв та передають її на центральну станцію (головний контролер), дозво­ляють або забороняють доступ відповідно до закладеного алгорит­му, управляють замками.

     Центральна станція системи управління доступом являє со­бою, як правило, персональний комп'ютер, сервер, іноді головний контролер або і те, й інше. В інтегрованих комплексах безпеки від­повідні модулі або безпосередньо сервер комплексу використову­ються для контролю, обробки, відображення і документування ін­формації, що надходить, управління режимом доступу, програму­вання локальних контролерів, організації взаємодії з іншими систе­мами комплексу безпеки, прийому та передачі інформації.

        Крім того, до мережної системи включаються:

• o обладнання для виготовлення карт, записування інформації;
• o замкові дверні пристрої (електромеханічні й електромагнітні замки, електрозасувки "дверные доводчики" тощо).
• o інші пристрої, що включають тамбури, шлюзи, прохідні кабі­ни, детектори металів (в умовах готелю ці пристрої можуть застосо­вуватися зі значними обмеженнями).

        З погляду економії коштів, найдоцільніше використовувати звичайні пластикові картки з магнітним кодуванням. Для гостей класу VIP можуть бути рекомендовані proximiti-картки (зчитуються дистанційно, навіть якщо знаходяться всередині гаманця в нагруд­ній кишені). Картка видається гостеві при реєстрації. Система буду­ється таким чином, що доступ гостя до номера дозволяється рівно на оплачений термін перебування в готелі. Крім того, можливий до­звіл або заборона доступу до тих або інших приміщень (зон, повер­хів) залежно від сплаченого комплексу послуг, класу тощо. Відвіду­вачам, які не є клієнтами готелю, можуть також видаватися індиві­дуальні карти, що дозволяють, наприклад, мати доступ на певний поверх протягом певного часу.

       Відзначимо, що можливі найрізноманітніші налаштування си­стеми на певну реакцію у випадку спроби несанкціонованого про­ходу. Наприклад, якщо зафіксовано спробу скористатися гостьовою карткою в рамках дозволеного маршруту, але поза заданим часом, система може заборонити прохід або дозволити його, негайно спо­вістивши службу безпеки.

      Обслуговуючий персонал готелю, співробітники служби без­пеки можуть мати персональні картки, що дозволяють доступ до певних або до всіх номерів. При кожному факту входження у номер центральна станція фіксує, хто і коли ввійшов.

7.1. Система телевізійного спостереження

       Призначення: забезпечення візуального контролю за обстанов­кою на об'єкті, аналіз позаштатних ситуацій, верифікація (перевірка істинності) сигналів тривоги, що надходять, допомога в прийнятті оперативних рішень, протоколювання візуальної інформації.

    Відзначимо, що у всіх сучасних концепціях безпеки загально­визнаним вважається висока ефективність застосування систем те­левізійного спостереження. Саме тому практично всі комплекси те­хнічних засобів безпеки великих готелів, що встановлюються в останні роки за кордоном, оснащуються потужними системами те­левізійного спостереження. Такі системи включають, як правило, від декількох десятків до сотень телевізійних камер, кілька постів спостереження, оснащених моніторами і винесеними пультами управління.

       Узагалі, при виборі типу установки потрібно враховувати таку обставину: відкрито встановлена камера, з одного боку, "відлякує" потенційного злочинця, з іншого боку, створює певний моральний дискомфорт для клієнтів.

      Відеоінформація від камер надходить до центральної пульто­вої, де за допомогою різних відеокомутаційних пристроїв здійсню­ється обробка відеосигналів (накладення дати, часу, імені або номе­ра камери, поєднання зображень тощо), виведення відеоінформації на монітори, запис на реєструючі пристрої, розподіл інформації між постами (пультовими), взаємодія з іншими системами комплексу безпеки.

8. Система захисту інформації

Захистові підлягає така інформація:

• o про гостей категорії VIP;
• o про факт прибуття і вибуття, час проживання, розпорядок дня, відвідувачів і телефонних абонентів клієнта;
• o про зміст переговорів, що ведуться гостем (у номері або в спеціально відведених кімнатах);
• o інформація, що обробляється із застосуванням клієнтської або готельної оргтехніки (персональний комп'ютер, друкарська ма­шинка, електронна записна книжка тощо);
• o інформація, що обговорюється або оброблюється із засто­суванням технічних засобів під час нарад у спеціально виділених приміщеннях;
• o комерційна таємниця.

Комерційну таємницю про діяльність готелю можуть складати відомості про окремі фінансові показники, про систему ділових зв'язків, відомості про клієнтів, дані щодо кадрів, відомості щодо організації охорони і протипожежної безпеки.

Захист відомостей здійснюється за допомогою певних організаційно-технічних заходів. До організаційних заходів варто віднести обмеження доступу до даних, що захищаються, і введення адмініст­ративної і правової відповідальності за їх розголошення. Технічні заходи мають на меті виключити витік відомостей, що захищають­ся, по технічних каналах за рахунок прослуховування по акустич­них і віброакустичних каналах, побічних електромагнітних випро­мінювань і наведень технічних засобів зв'язку, електроживлення, радіотелевізійної прийомної апаратури, електропобутових приладів, оргтехніки тощо; оптичним каналом; за рахунок засобів несанкціо­нованого зчитування інформації (закладок).