Лекція №14 "Виробнича санітарія і гігієна праці підприємств готельного господарства"

Сайт: Навчально-інформаційний портал НУБіП України
Курс: Безпека праці і життєдіяльності (НОТ) ☑️
Книга: Лекція №14 "Виробнича санітарія і гігієна праці підприємств готельного господарства"
Надруковано: Гість-користувач
Дата: понеділок, 24 лютого 2025, 16:13

2. Метеорологічні фактори

Метеорологічні фактори

Для нормальної життєдіяльності людини важливим є забезпечення нормальних метеорологічних умов у виробничих приміщеннях, котрі суттєво впливають на самопочуття людини.

В поняття «метеорологічні умови», або «мікроклімат», виробничих приміщень входять ті фізичні фактори виробничого середовища, які впливають на тепловий стан організму і котрі необхідно постійно контролювати. Це температура, вологість, швидкість руху повітря, барометричний тиск і теплове випромінювання. Від стану виробничого середовища залежить самопочуття і здоров'я людини.

Атмосферне повітря складається з суміші азоту (78,08 %), кисню (20,95 %), аргону (0,93 %), вуглекислоти (0,03 %) і дуже незначної кількості інших газів (всього 0,01 %). Крім того, атмосферне повітря має домішки органічного і неорганічного походження, а також воду у всіх станах.

Якщо кількість кисню в повітрі зменшиться до 12 %, то утруднюється дихання. В таких умовах людина напружує дихальний апарат, дихає частіше; такий стан людина витримує до 0,5 години.

Отже, оздоровлення повітряного середовища виробничих приміщень - одна з основних проблем життєдіяльності людини.

Повітря треба розглядати як середовище, що постійно приймає тепло, яке виділяє людський організм. Величина тепловиділення організмом людини залежить від ступеня фізичної напруги в даних кліматичних умовах і складає від 85 (стан спокою) до 500 Дж/с (важка робота). Для нормального проходження фізіологічного процесу в організмі людини теплота, яка виділяється організмом людини, повинна повністю відводитися в середовище.

Нормальне теплове самопочуття буде тоді, коли тепловиділення організмом людини повністю поглинається навколишнім середовищем, при цьому температура внутрішніх органів постійна на рівні 36,6 °С.

Завдяки властивостям людського організму зберігається температура тіла, незважаючи на значні зміни метеорологічних умов за рахунок постійної роботи механізму терморегуляції, котрий пов'язаний з діяльністю нервових центрів.

Терморегуляцією називається суміш фізіологічних процесів організму, які спрямовані на підтримання температури тіла на більш-менш сталому рівні незалежно від навколишнього середовища.

При температурі повітря в межах від 15 до 25 °С теплопродукція організму знаходиться приблизно на постійному рівні (зона спокою). Коли відбувається зниження температури повітря, теплопродукція підвищується, в першу чергу, за рахунок роботи м'язів і активного обміну речовин. А при підвищенні температури повітря підвищується процес тепловіддачі. Віддача кількості тепла організмом людини в середовище залежить від споживання людиною кисню, відповідно до інтенсивності виробничої діяльності. В стані спокою людина споживає протягом 1 хв 0,2...0,25 л кисню, при виконанні роботи середньої важкості - від 0,5 до 1,0 л, а при важкій роботі - до 1,4 л. Слід мати на увазі, що такої кількості кисню при особливо інтенсивній роботі може бути замало і виникає кисневий голод.

Перегрівання організму відбувається за умов надлишкового конвективного випромінювання тепла нагрітих поверхонь. Розрізняють дві фази перегрівання. Перша - фізіологічна, при котрій вступають в активну реакцію пристосувальні функції організму. При цьому активізу­ється робота серцево-судинної та дихальної систем, відбувається інтен­сивне потовиділення, котре сягає 5 л за зміну. З потом втрачається велика кількість мінеральних солей та вітамінів СІВ,.

Дослідженнями встановлено, що в кінці 5-ти годинного перебування в зоні з температурою повітря більше 31 °С і вологості 80...90 % працездатність падає до 62 %. Значно падає сила в м'язах рук (на 30.. .40%), приблизно у 2 рази погіршується координація рухів рук. Продуктивність праці падає пропорційно метеорологічним умовам.

Охолодження організму можливе найчастіше в зимовий і перехідний періоди року при виконанні робіт на відкритому повітрі, або робіт, які проводяться в неопалюваних виробничих і складських приміщеннях.

Тривала дія низької температури може викликати різні небажані зміни в організмі людини. Охолодження пов'язане зі значними теплови­діленнями через кінцівки рук і ніг. На охолодження впливає вологість і швидкість руху повітря. Розрізняють охолодження загальне і місцеве.

Загальне і місцеве охолодження організму є причиною різних захворювань: міозітів, невритів, радикулітів тощо, а також загальних та інфекційних захворювань. Будь-який ступінь охолодження характеризу­ється зниженням частоти серцебиття і гальмує діяльність кори головного мозку, що суттєво впливає на працездатність людини.

Місцеве переохолодження може настати навіть при температурі вище 0 °С. Наприклад, при тривалому охолодженні ніг в гумовому взутті водою, температура якої 8 °С, а також внаслідок потіння ніг в гумових чоботах при таких же температурах.

Вологість повітря визначається ступенем його насиченості водяною парою. Маємо такі основні параметри вологого повітря.

Абсолютна вологість - це маса водяної пари в одиниці об'єму вологого повітря, тобто густина водяної пари у повітрі, кг/м3

Вологоємкість повітря - це абсолютна вологість повітря, насиченого водяними парами при даній температурі, кг/м3.

Відносна вологість повітря - це відношення абсолютної вологості повітря до вологоємкості у відсотках.

Вологість повітря суттєво впливає на терморегуляцію людського організму. Підвищення відносної вологості повітря у виробничому приміщенні (75...85 %) ускладнює терморегуляцію, зменшує тепловиді­лення організмом. Фізіологічно оптимальною є відносна вологість в межах 40...60 %.

За нормами проектування промислових підприємств ДСТУ 2293-93 і ДБН А 2.2.1-95 залежно від характеру виконуваних робіт найбільш сприятливими для людського організму є: відносна вологість 60...50 % -при температурі 18...22 °С; не більше 55 % - при температурі 28°С; не більше 60 % - при температурі 27 °С; не більше 65 % - при температурі 26 °С; не більше 70% - при температурі 25 °С; не більше 75 % - при температурі 24 °С і нижче.

Швидкість руху повітря. Значення руху повітря для теплового балансу організму людини доцільно пов'язувати з температурою і вологістю повітря. Рух повітря в атмосферному просторі, як температура і вологість, водночас практично не підлягають визначенню.

Рух повітря є важливим фактором, який суттєво впливає на комфортні умови для життєдіяльності людини. Швидкість руху повітря залежно від його температури може впливати по-різному на людину. При високих температурах повітря його рух забезпечує нормальне самопочуття людини, а при відсутності руху стан організму погір-шується, що може викликати тепловий удар. Людина здатна відчувати рух повітря при його швидкості 0,1 м/с. Залежно від характеру виконуваних робіт, температури, вологості допускається швидкість руху повітря в межах 0,3...0,5 м/с і не повинна перевищувати 1,0...1,5 м/с.

Отже, температура, вологість і швидкість руху повітря є факторами, що комплексно впливають на самопочуття людини.


3. Гігієнічне нормування параметрів мікроклімату підприємств готельного господарства

       Умови праці значною мірою залежать від стану виробничого середовища, яке характеризується мікрокліматом. Комфортні параметри виробничого мікроклімату (температура, відносна вологість, швидкість руху повітря) для кожного конкретного випадку визначаються в нормативному документі - Системі стандартів безпеки праці (ССБП) ГОСТ 12.1.005-88 і є обов'язковим для всіх виробництв і для виробництв у різних географічних розташуваннях.

     В основу принципу нормування метеорологічних умов виробничого середовища покладена диференційна характеристика оптимальних і допустимих метеорологічних умов в робочому середовищі залежно від теплової характеристики виробничого приміщення, категоріїробіт і періоду року.

       Під оптимальними мікрокліматичними умовами розуміють такі співвідношення параметрів мікроклімату, котрі при дії на людину забезпечують нормальний функціональний тепловий стан організму без залучення механізму терморегуляції. Внаслідок цього забезпечується тепловий комфорт, що значною мірою впливає на працездатність.

        Допустимими мікрокліматичними умовами називають такі співвідношення параметрів мікроклімату, котрі за тривалої та систематичної дії на людину можуть викликати зміни і швидко нормалізувати функціональний і тепловий стан організму при напруженій роботі механізму терморегуляції, не виходячи за межі фізіологічної рівноваги. Водночас може виникнути дискомфортне тепловідчуття, погіршується самопочуття, знижується працездатність. Залежно від важкості і характеру всі роботи поділяють на чотири категорії (табл. 1).

 

Таблиця 1. Категорії та характеристики робіт

             Категорії робіт

                                Характеристика робіт

1 Легка

Роботи, які виконуються сидячі або пов'язані з ходінням, але не вимагають фізичних зусиль.

2а Середньої важкості

Роботи, які постійно виконуються ходячі, а також виконуються сидячи або стоячі, але не вимагають переміщення вантажів.

2б Середньої важкості

Роботи, які пов'язанні з ходінням і переміщенням вантажів до 10 кг.

3 Важка

Роботи, які пов'язанні з систематичним напруженням, постійним переміщенням і перенесенням (понад 10 кг) вантажів.


 

        При нормуванні мікроклімату календарний рік поділяється на два періоди:

·                - холодний період - тоді, коли середньодобова температура на відкритому повітрі нижча за +10 °С;

·                - теплий період - коли середньодобова температура зовні приміщення становить +10 °С і вище.

       Оптимальні норми мікроклімату застосовуються для приміщень, де праця людей не пов'язана з застосуванням обладнання, що потребує великих енергетичних витрат, або випромінюючих значні теплові потоки.

       Оптимальні параметри мікроклімату повинні підтримуватися в приміщеннях, пов'язаних з виконанням нервово-емоційних робіт, що потребують підвищеної уваги (диспетчерські, приміщення, де працюють з комп'ютерами, кабінети діагностики, пульти управління технологічними процесами, хімічні лабораторії, бухгалтерії, конструкторські бюро та ін.).

 

    Таблиця 2. Оптимальні норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень


 

        Допустимі мікрокліматичні умови - це такі показники мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину можуть призвести до дискомфортного теплопочуття, що обумовлюється напруженням механізмів терморегуляції, і не виходить за межі фізіологічних можливостей організму людини. При цьому може виникнути деяке зниження працездатності, але пошкодження або порушення здоров'я у людини це не викликає (табл. 2).

        Допустимі норми мікроклімату застосовуються в приміщеннях зі значними тепловими надлишками. Таких приміщень на підприємствах різних галузей промисловості України достатня кількість. Це виробничі цехи та дільниці, де встановлене технологічне обладнання, яке живиться тепловою або електричною енергією. При цьому випромінюється тепло в повітря приміщення, що створює несприятливі умови для людей. Як правило, в таких приміщеннях немає можливості встановити оптимальні параметри мікроклімату з технічних або економічних причин. В приміщеннях зі значними надлишками явного тепла, де на кожного працюючого припадає від 50 до 100 м2 площі підлоги, дозволяється зниження температури повітря проти норми в зоні поза постійними робочими місцями до 12 °С - для легких робіт, до 10 °С - для робіт середньої важкості і до 8 °С - для важких робіт. Якщо на кожного працюючого припадає більше 100 м2 площі підлоги, то нормативна температура, відносна вологість і швидкість руху повітря забезпечуються тільки на постійних робочих місцях.

         Теплове опромінення працюючих, що надходить від нагрітого обладнання, освітлювальних приладів, завдяки інсоляції на постійних і непостійних робочих місцях не повинно перевищувати 35 Вт/м2 при опроміненні 50% і більше поверхні тіла, 70 Вт/м2 при опроміненні від 25 до 50% поверхні тіла і 100 Вт/м - при опроміненні до 25% поверхні тіла людини. Інтенсивність опромінювання робітників від відкритих джерел тепла (відкрите полум'я) не повинна перевищувати 140 Вт/м при опроміненні не більше 25% поверхні тіла. При цьому обов'язкове застосування засобів індивідуального захисту, в тому числі обличчя та очей.

          Низькі температури при праці на відкритому повітрі взимку негативно впливають на стан людини. Граничні температури, нижче яких не можуть виконуватися роботи на відкритому повітрі, обумовлені можливостями механізму терморегуляції людини. Так, при температурі повітря до мінус 25 °С іде охолодження відкритих поверхонь тіла і зниження чутливості на дотик кінцівок людини.

          Періодичний обігрів поновлює працездатність. При температурах від мінус 25 до мінус 30 °С навіть періодичний обігрів не відновлює працездатність (дотикову чутливість кінцівок). Праця при таких низьких температурах протягом зміни призводить до різко вираженого переохолодження організму. Праця при температурах мінус 30-40 °С і нижче при десяти хвилинному обігріві через кожну годину призводить до стійкого зниження температури всього тіла і тактильної (дотикової) чутливості пальців рук і ніг, підвищення артеріального тиску, почастішання пульсу.


3.1. Санітарія і гігієна праці підприємств готельного господарства

            Гігієна праці розглядає питання, пов'язані з умовами роботи і їхнім впливом на людський організм; розробляє гігієнічні і лікува­льно-профілактичні заходи, спрямовані на поліпшення і збереження здоров'я працівників, підвищення працездатності і продуктивності праці. Діяльність людини, залежно від умов реалізації і особливос­тей технологічних процесів, може супроводжуватись суттєвим від­хиленням параметрів виробничого середовища від їх природного значення, бажаного для забезпечення нормального функціонування організму людини.

        Уникнути небажаного впливу техногенної діяльності людини на стан виробничого середовища і довкілля в цілому практично не­реально. Тому метою гігієни праці є встановлення таких граничних відхилень від природних фізіологічних норм для людини, допусти­мих навантажень на організм людини, які не будуть викликати не­гативних змін у функціонуванні організму людини і окремих його систем.

        На сучасному етапі розвитку гігієни праці як науки, гігієністи при вирішенні питань охорони здоров'я працюючих дотримуються так званого порогового принципу: фактичне відхилення окремого чинника виробничого середовища від природної фізіологічної нор­ми до певної межі не спричиняє небажаних змін в організмі людини і не призведе до негативних наслідків.

        Особливе значення має оцінювання умов праці, яке є основою для вжиття заходів, необхідних для запобігання небезпекам або зве­дення їх до мінімуму.

        Відповідно до "Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу", затвердженої МОЗ від 27.12.2001 за № 528 класу умов праці визначається тим чинни­ком виробничого середовища, напруженості або тяжкості праці, який має найбільше відхилення від нормативних вимог.

   Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації праці, умови розподіляють на 4 класи:

·                1 клас - оптимальні умови праці - такі умови, при яких зберіга­ється не лише здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності;

·                2 клас - допустимі умови праці - характеризуються такими рів­нями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонування стану організму відновлюються за час регламенто­ваного відпочинку або до початку наступної зміни та не справляють негативного впливу на стан здоров'я;

·                3 клас - шкідливі умови праці - характеризуються такими рів­нями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм. Шкід­ливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі людини поділяють на чо­тири ступені: перший ступінь характеризується рівнями шкідливих виробничих факторів, які викликають функціональні зміни, що ви­ходять за межі фізіологічних коливань та збільшують ризик погір­шення здоров'я; другий ступінь - це умови праці, які характеризу­ються рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які викликають функціональні зміни, що вихо­дять за межі фізіологічних коливань та збільшують ризик погіршен­ня здоров'я; третій ступінь - умови праці, які характеризуються рів­нями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять до зростання виробничо обумовленої захво­рюваності, до розвитку професійних захворювань; четвертий сту­пінь - умови праці характеризуються рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, розвитку важких форм про­фесійних захворювань (з втратою загальної працездатності);

·                4 клас - небезпечні (екстремальні) умови праці - характеризу­ються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середови­ща і праці, вплив яких протягом робочої зміни створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професій­них уражень.

            Шкідливі фактори виробничого середовища відповідно до Гі­гієнічної класифікації поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та фактори трудового процесу.

              Фізичні фактори: мікроклімат (температура, вологість, швид­кість руху повітря, теплове випромінювання); виробничий шум, ультразвук; вібрація (локальна, загальна); неіонізуючі електромагні­тні поля і випромінювання (електростатичні поля, постійні магнітні поля, електричні і магнітні поля промислової частоти (50 гЦ)); елек­тромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону, електрома­гнітні випромінювання оптичного діапазону (у т.ч. лазерне та ульт­рафіолетове); іонізуючі випромінювання; освітлення - природне (ві­дсутність або недостатність), штучне (недостатня освітленість, пря­ма і відбита сліпуча блискучість, пульсація освітленості).

    Хімічні фактори: речовини хімічного походження, деякі речо­вини біологічної природи, що отримані хімічним синтезом, та/або для контролю яких використовуються методи хімічного аналізу.

     Біологічні фактори: мікроорганізми-продуценти, живі клітини і спори, що містяться в препаратах, патогенні мікроорганізми.

     Фактори трудового процесу: важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що підніма­ється і переміщується, загальним числом стереотипних робочих ру­хів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщення в просторі; напруженість праці - це інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотон­ності навантажень, режим роботи.

      Мікроклімат приміщень - умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточен­ням шляхом конвенції, кондукції, теплового випромінювання та ви­паровування вологи відповідно до ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні нор­ми мікроклімату виробничих приміщень (табл.1).

Таблиця 1. Класифікація робіт за важкістю та енерговитратами (ДСН 3.3.6.042-99)

Класифікація робіт

Характеристика робіт

Енерговитрати, Вт,

(ккал/год)

І-а - легка

Виконуються сидячи і не потре­бують фізичного напруження

105- 140 (90-120)

І-б - легка

Виконуються сидячи, стоячи або в русі з незначними фізичними навантаженнями

141 - 175 (121-150)

ІІ-а - середньої важкості

Виконуються в русі при перемі­щенні вантажів вагою до 1 кг або сидячи чи стоячи з фізичними навантаженнями

176-232(151-200)

II- важка

Пов'язані з хворобою, перемі­щенням та перенесенням ванта­жів вагою до 10 кг і супрово­джуються помірним фізичним навантаженням

233-290(201-250)

III - важка

Постійне переміщення з перене­сенням вантажів (понад 10 кг), що потребують значних фізичних зусиль

291 -349(251-300)

Значення параметрів мікроклімату суттєво впливають на само­почуття і працездатність людини. Тривала дія високої температури тіла людини при одночасній підвищеній його вологості призводить до збільшення температури людини до 38-40 град, (гіпертермія). При підвищенні температури значно збільшується потовиділення, внаслідок чого настає різке порушення водного обміну.

         З потом із організму виділяється значна кількість солей, голо­вним чином хлористого натрію, калію, кальцію. Зростає вміст у крові молочної кислоти, сечовини, внаслідок чого вона згущується. Перегрів тіла людини супроводжується головними болями, запамо­роченням, нудотою, загальною слабкістю, часом можуть виникати судоми та втрата свідомості. Негативна дія високої температури збільшується при підвищеній вологості.

         Суттєві фізіологічні зміни в організмі можливі також при ни­зькій температурі, яка призводить до переохолодження організму (гіпотермія). Найбільш вираженими реакціями на низьку темпера­туру є звуження судин м'язів та шкіри. Охолодження тіла викликає порушення рефлекторних реакцій, зниження тактильних та інших реакцій, утруднення рухів. Все вищевказане може бути причиною травматизму.

        Недостатня вологість повітря (нижче 20%) призводить до під­сихання слизових оболонок дихальних шляхів та очей, внаслідок чого зменшується захисна здатність протистояти мікробам.

         Фізіологічна дія рухомого потоку повітря пов'язана із змінами у температурному режимі організму, а також механічною дією (по­вітряним тиском), яка вивчена недостатньо. При санітарно-гігієнічному нормуванні умов мікроклімату відповідно до ДСН 3.3.6.042-99 виділяють два періоди року: теплий (середньодобова температура зовнішнього середовища не перевищує +10 град.). По­казники температури повітря в робочій зоні по висоті та горизонталі неповинні виходити за межі нормованих величин. Оптимальні ве­личини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень згідно ДСН 3.3.6.042-99 на­ведені в таблиці 2.

Таблиця 2. Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря робочої зони виробничих приміщень

Період року

Категорія робіт

Температура по­вітря, °С

Відносна вологість, %

Швидкість руху, м/с

холодний

легка І а

22-24

60-40

од

легка І б

21-23

60-40

0.1

середньої важкості ІІ а

19-21

60-40

0,2

середньої важкості ІІ б

17-19

60-40

0,2

важка ІІІ

16-18

60-40

0,3

теплий

легка І а

23-25

60-40

0,1

легка І б

22-24

60-40

0,2

середньої важкості ІІ а

21-23

60-40

0,3

середньої важкості ІІ б

20-22

60-40

0,3

важка ІІІ

18-20

60-40

0,4

           Допустимі мікрокліматичні умови - це поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на лю­дину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швид­ко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але мо­жуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення са­мопочуття та зниження працездатності. Величини показників допу­стимих мікрокліматичних умов встановлюються для постійних і не­постійних робочих місць. Допустимі величини температури, відно­сної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень, неповинні виходити за межі показників, наведених в таблиці 3

Таблиця 3. Допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

Період року

Категорія робіт

Температура,0 С

Відносна вологість на робо­чих місцях - постійних і непостійних, (%)

Швидкість руху на робочих місцях - постійних і непостійних (м/сек.)

верхня межа

нижня межа

на постій­них робо­чих місцях

на непостій­них робочих місцях

на постій­них робо­чих місцях

на по­постій них ро­бочих місцях

холодний

легка І а

25

26

21

18

75

не більше

од

легка І б

24

25

20

17

75

не більше 0,2

середньої важ­кості IIа

23

24

17

15

75

не більше 0,3

середньої важкості ІІ б

21

23

15

13

75

не більше 0,4

важка III

19

20

13

12

75

не більше 0,5

теплий

легка І а

28

30

22

20

55 - при 28°С

0,2-0,1

легка І б

28

30

21

19

60 - при 27° С

0,3-0,1

середньої важкості II а

27

29

18

17

65 - при 26°С

0,4-0,2

середньої важкості II б

27

29

15

15

70-при 25°С

0,5 - 0,2

важка III

26

28

15

13

75 - при 24° С і нижче

0,6-0,5

Існують декілька гігієнічних критеріїв оцінки умов праці:

·                o забруднення повітря;

·                o температура, вологість і швидкість руху повітря;

·                o рівень шуму;

·                o освітленість;

·                o санітарний стан;

·                o особиста гігієна співробітників.

           Забруднення повітря. Усі приміщення готелю, де працює пер­сонал, повинні бути просторими, мати досить високі стелі, бути оснащеними природною або примусовою вентиляцією, що забезпе­чує нормальну циркуляцію повітря і виключає проникнення сто­ронніх запахів.

           Температура, вологість і швидкість руху повітря. Ці парамет­ри мають сильний вплив на стан людини, її працездатність і регу­люються за допомогою системи опалення. Температура повітря в приміщеннях повинна бути не нижче 18°С, вологість повітря в теп­лий період року 30-60%, у холодний - не більш 70%, швидкість руху повітря в холодний період - до 0,3 м/с, у теплий - до 0,5 м/с.

            Рівень шуму. Шум - це будь-який неприємний або небажаний звук, який наносить шкоду здоров'ю людини, знижує працездат­ність, викликає втомлюваність. З фізичної точки зору - це хвильові коливання пружного середовища, що поширюються з певною шви­дкістю в газоподібній, рідкій або твердій фазі.

           За частотою. Звукові коливання поділяються на три діапазони: інфразвукові (з частотою коливання 20 Гц); звукові (ті, що ми чуємо - від 20 Гц до 20 кГц); ультразвукові (більше 20 кГц). Швидкість поширення звукової хвилі залежить від властивостей середовища, і, насамперед, від його щільності. Людина сприймає звуки в широко­му діапазоні інтенсивності (від нижнього порога чутності до - бо­льового порога). Але звуки різних частот сприймаються неоднако­во, найбільша чутність звуку людиною відбувається у діапазоні 800-4000 Гц, найменша - в діапазоні 20-100 Гц.


3.2. Освітленість

           При поганій освітленості з'являються зорова втома, загальна млявість, погіршення зору, знижується продуктив­ність праці. У приміщеннях повинне бути природне (не менш одно­го вікна) і штучне освітлення, що забезпечує освітленість цілодобо­во при лампах розжарювання - 100 лк (у люменах), при люмінесце­нтних лампах - 200 лк, у коридорах - природне або штучне освіт­лення. Кожне робоче місце повинне бути досить освітлене, але осві­тлення при цьому неповинне справляти сліпучої дії. Штучне освіт­лення може бути загальним, місцевим і комбінованим. Застосування лише місцевого освітлення на робочих місцях не допускається. Іс­нує також аварійне освітлення на випадок евакуації.

Таблиця 4. Нормативи виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку

Вид трудової діяльнос­ті

Рівні звукового тиску (дБ) в октавних смугах з серединами геометричними час­тотами, Гц

Рівень звуку в дБа

31,5

63

125

250

500

1000

2000

4000

8000

1. Творча активність, ке­рівна робота з підвище­ними вимогами, наукова діяльність, конструю­вання, викладання, про­екти о-конструкторські бюро, програмування на OEM.

86

71

61

54

49

45

42

40

38

50

2.Висококваліфікована робота, вимірювання та аналітична робота в ла­бораторіях.

93

79

70

63

58

55

52

50

49

60

3. Робота, що виконуєть­ся з вказівками та акус­тичними сигналами. Приміщення диспетчер­ських служб, машинопи­сних бюро.

96

83

74

68

63

60

57

55

54

65

4. Робочі місця за пуль­тами у кабінах нагляду та дистанційного управ­ління без мовного зв'язку. Приміщення ла­бораторій з шумним устаткуванням.

  • 10
  • 3

91

83

77

73

70

68

66

64

75

5. Постійні робочі місця у виробничих примі­щеннях та на території підприємств.

  • 10
  • 7

95

87

82

78

75

73

71

69

80

        Виробниче освітлення

        За своєю природою світло - це видиме випромінювання електромагнітних хвиль довжиною від 380 до 780 нм (1 нм дорівнює 10-9 м).

       Під час здійснення будь-якої трудової діяльності втомлюваність очей, в основному, залежить від напруженості процесів, що супрово­джують зорове сприйняття.

        Для створення оптимальних умов зорової роботи слід врахову­вати не лише кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення. Діючи на око, випромінювання, що мають різну довжину хвилі, ви­кликають відчуття того або іншого кольору. Межі довжини хвиль при колірних смугах наступні:

фіолетовий - 380-450 нм;

синій - 450-480 нм;

зелений - 510-550 нм;

жовтий - 575-585 нм;

оранжевий - 585-620 нм;

червоний - 620-760 нм.

           Для ока людини найбільш відчутним є жовто-зелене випромі­нювання із довжиною хвилі 555 нм. Спектральний склад світла впли­ває на продуктивність праці та психічний стан людини. Так, якщо про­дуктивність людини при природному освітленні прийняти за 100%, то при червоному та оранжевому освітленні (довжина хвилі 600...760 нм) вона становить лише 76%. При надмірній яскравості джерел світла та оточуючих предметів може відбутися засліплення робітника. Нерівномірність освітлення та неоднакова яскравість ото­чуючих предметів призводять до частої преадаптації очей під час виконання роботи і, як наслідок цього, - до швидкого стомлення ор­ганів зору. Тому поверхні, що добре освітлюються, краще фарбува­ти в кольори з коефіцієнтом відбивання 0,4-0,6, і, бажано, щоб вони мали матову або напівматову поверхню.

             Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути трьох видів:

     природне - освітлення приміщень світлом неба (прямим або ві­дбитим), яке проходить крізь світлові прорізи в зовнішніх огоро­джу вальних конструкціях;

     штучне - здійснюється штучними джерелами світла (лампами розжарювання або газорозрядними) і призначене для освітлення приміщень у темні години доби, або таких приміщень, які не мають природного освітлення;

     суміщене - одночасне поєднання природного і штучного освіт­лення.

          Основним документом, який регламентує норми освітлення, є ДБН.В.2.5-28-2006 "Природне і штучне освітлення". Норми поши­рюються на проектування освітлення територій, приміщень нових та існуючих, що підлягають реконструкції, будівель і споруд різно­го призначення, місць виконання робіт на відкритих просторах, те­риторій промислових та сільськогосподарських підприємств, заліз­ничних колій площ підприємств, зовнішнього освітлення міст, посе­лень та сільських населених пунктів. Проектування пристроїв місце­вого освітлення, які постачаються комплектно зі станками, маши­нами і виробничими меблями, слід також виконувати відповідно до цих норм.

        ДБН.В.2.5-28-2006 не поширюються на проектування освітлен­ня підземних виробок, морських і річкових портів, аеродромів, заліз­ничних станцій та їх колій, спортивних споруд, лікувально-профілактичних закладів, приміщень для зберігання сільськогос­подарської продукції, розміщення рослин, тварин, птиці, а також на проектування спеціального технологічного і охоронного освіт­лення при застосуванні технічних засобів охорони.

       На базі цих норм розробляються галузеві норми освітлення, які враховують специфічні особливості технологічного процесу і будівельних рішень будівель і споруд галузі, які погоджуються і за­тверджуються відповідно до чинного порядку.

       В залежності від характеристики зорової роботи (від об'єкта розрізнення) встановлено 8 розрядів зорової роботи, а саме:

     І-найвищої точності;

    II- дуже високої точності;

   III- високої точності; IV-середньої точності; V- малої точності;

    VI - груба (дуже малої точності);

    VII- робота з матеріалами, які світяться і виробами в гарячих цехах;

   VIII - загальне спостереження за ходом виробничого процесу В нормах наведені вимоги та допустимі значення освітлення для приміщень промислових підприємств:

  • - для штучного освітлення при системі комбінованого і загаль­ного освітлення;
  • - природного освітлення (значення коефіцієнта природної освітленості (КПО) при природному
  • - освітленні (верхньому та боковому) та суміщеному (при верх­ньому або комбінованому освітленні
  • - та при боковому);
  • - допустимі показники освітленості і коефіцієнта пульсації освітленості.

         Нормовані показники освітлення загальнопромислових громад­ських, житлових приміщень і допоміжних споруд визначаються ста­ндартом "Природне та штучне освітлення" (додаток И ДБН.В.2.5-28-2006).

     Штучне і суміщене освітлення слід проектувати з урахуванням вимог до ультрафіолетового випромінювання згідно з чинними нор­мативними документами, затвердженими МОЗ України.

       Природне освітлення

        Приміщення з постійним перебуванням людей повинно ма­ти, як правило, природне освітлення. Без природного освітлення допускається проектування приміщень, які визначені державними будівельними нормами на проектування будинків і споруд, норма­тивними документами з будівельного проектування будинків і спо­руд окремих галузей промисловості, затвердженими в установленому порядку, а також приміщення, розміщення яких дозволено в підва­льних поверхах будинків.

       Природне освітлення поділяється на бокове, верхнє і комбіно­ване (верхнє і бокове).

       Бокове природне освітлення - природне освітлення приміщень крізь світлові прорізи у зовнішніх стінах.

      Верхнє природне освітлення - природне освітлення приміщень крізь ліхтарі, світлові прорізи, у місцях перепаду висот будинку.

       Комбіноване природне освітлення - поєднання верхнього і бо­кового природного освітлення.

       Нормоване значення КПО, еN, для будинків, розташованих в різних районах, слід визначати за формулою:

       еn = еn o mn

де еn - значення КПО за таблицями І і 2 ДБН.В.2.5-28-2006; mn - коефіцієнт світлового клімату наведено в таблиці 10.5; n- номер групи забезпеченості природним світлом за таблицею 5.

Таблиця 5. Коефіцієнт світлового клімату

Світлові прорізи

Орієнтація сві­тлових прорізів за сторонами горизонту

Коефіцієнт світлового клімату

Автономна рес­публіка Крим, Одеська обл..

Решта території України

В зовнішніх стінах будинків

ПН

0,85

0,90

ПНС, ПНЗ

0,85

0,90

З, С

0,80

0,85

ПДС, ПДЗ

0,80

0,85

ПД

0,75

0,85

В прямокутних і трапецієподібних ліхтарях

ПН-ПД

0,80

0,80

ПНС-ПДЗ

ПДЗ-ПНЗ

0,75

0,80

С-3

0,70

0,75

В ліхтарях типу "Шед"

ПН

0,80

0,80

В зенітних ліхта­рях

-

0,70

0,80

             Примітка. ПН - північ; ПНС - північ-захід; С - схід; 3 - захід; ПН-ПД - північ-південь; С-3 - схід-захід; ПД - південь; ПД - південь-схід; ПДЗ - південь-захід

           Коефіцієнт природної освітленості (КПО) - відношення при­родної освітленості, яка створюється в деякій точці заданої площини всередині приміщення світлом неба (безпосереднім або після відби­вання), до одночасного значення зовнішньої горизонтальної освіт­леності, яка створюється світлом повністю відкритого небосхилу; виражається у відсотках

         При двосторонньому боковому освітленні приміщень різного призначення нормоване значення КПО повинно бути забезпечено в розрахунковій точці в центрі приміщення на перетині вертикальної площини характерного розрізу і робочої поверхні.

         У виробничих приміщеннях глибиною до 6 м при односторон­ньому боковому освітленні нормується мінімальне значення КПО в точці, розташованій на перетині вертикальної площини характерного розрізу приміщення і умовної робочої поверхні на відстані 1 м від стіни або лінії максимального заглиблення зони, найбільше віддале­ної від світлових прорізів.

         У великогабаритних виробничих приміщеннях глибиною бі­льше ніж 6 м при боковому освітленні нормується мінімальне зна­чення КПО в точці на умовній робочій поверхні, віддаленій від сві­тлових прорізів:

  •    - на 1,5 м висоти від підлоги до верху світлових прорізів для зорової роботи І - IV розрядів;
  •    - на 2 м висоти від підлоги до верху світлових прорізів для зо­рової роботи V - VII розрядів;
  •    - на 3 м висоти від підлоги до верху світлових прорізів для зо­рової роботи VIII розряду.

         При верхньому або комбінованому природному освітленні приміщень різного призначення нормується середнє значення КПО в точках, розташованих на перетині вертикальної площини характер­ного розрізу приміщення і умовної робочої поверхні (або підлоги). Перша і остання точки приймаються на відстані І м від поверхні стін (перегородок) або осі колон.

        Допускається розподілення приміщень на зони з боковим освіт­ленням (зони, які примикають до зовнішніх стін з вікнами) і зони з верхнім освітленням. Нормування та розрахунок природного освіт­лення в кожній зоні проводиться незалежно одне від одного.

       У виробничих приміщеннях із зоровою роботою І-ІІІ розрядів слід використовувати суміщене освітлення. Допускається застосову­вати верхнє природне освітлення у велико прогонових складальних

      Коефіцієнт світлового клімату цехах, де роботи виконуються в значній частині об'єму приміщення на різних рівнях підлоги і на різноорієнтованих у просторі робочих поверхнях. При цьому нормовані значення КПО приймаються для розрядів І, II, III відповідно 10; 7; 5%.

     Розрахунок КПО проводиться з урахуванням середньозваже­них коефіцієнтів відбивання внутрішніх поверхонь приміщень без урахування меблів, устаткування, озеленення та інших предметів, що затіняють, а також при 100 % використанні світло прозорих за­повнень у світло прорізах. Розрахункові значення КПО слід округ­ляти до десятих часток.

      Розрахункові значення середньозваженого коефіцієнта відби­вання внутрішніх поверхонь приміщення слід приймати 0,5 в гро­мадських, 0,4 в житлових і 0,3 у виробничих приміщеннях.

       При розрахунку природного освітлення приміщень в умовах існуючої забудови слід приймати коефіцієнт відбивання будівель­них і облицювальних матеріалів для фасадів протилежних будинків (без засклених прорізів фасаду).

            Суміщене освітлення

       Суміщене освітлення приміщень виробничих будинків слід передбачати:

  • - для виробничих приміщень, в яких виконуються роботи І-ІІІ розрядів;
  • - для виробничих та інших приміщень у випадках, коли за умов технології, організації виробництва або клімату в місці будів­ництва необхідні об'ємно-планувальні рішення, які не дозволяють забезпечити нормоване значення КПО (багатоповерхові будинки великої ширини тощо), а також у випадках, коли техніко-економічна доцільність суміщеного освітлення порівняно з приро­дним підтверджена відповідними розрахунками; відповідно до но­рмативних документів з будівельного проектування будинків і спо­руд окремих галузей промисловості, затверджених в установленому порядку.

        Суміщене освітлення приміщень житлових, громадських і до­поміжних будинків допускається передбачати у випадках, коли це потрібно за умов вибору раціональних об'ємно-планувальних рі­шень за винятком житлових кімнат та кухонь житлових будинків і гуртожитків, віталень і номерів готелів, спальних приміщень сана­торіїв і будинків відпочинку, групових і гральних дитячих дошкіль­них закладів, палат лікувально-профілактичних установ.

         Загальне (незалежно від прийнятої системи освітлення) штуч­не освітлення виробничих приміщень, призначених для постійного перебування людей, повинно забезпечуватися розрядними джере­лами світла.

        Застосування ламп розжарювання допускається в окремих ви­падках, коли за умов технологи, середовища або вимог до оформ­лення інтер'єру використання розрядних джерел світла неможливе або недоцільне.

        Нормовані значення КПО для виробничих приміщень повинні прийматися як для суміщеного освітлення за таблицею 1 та додат­ком И ДБН.В.2.5-28-2006 загального стандарту "Природне та шту­чне освітлення".

        Для виробничих приміщень нормовані значення КПО наведено в таблиці 10.6.

             Штучне освітлення

     Штучне освітлення поділяється на робоче, аварійне, охоронне, чергове. Аварійне освітлення поділяється на освітлення безпеки і евакуаційне.

                  Таблиця 6. Нормовані значення КПО

Розряд зорової роботи

Найменше нормоване значення КПО %, при суміщеному освітленні

при верхньому або комбіно­ваному освітленні

при боковому осві­тленні

І

3

1,2

II

2,5

1

ІІІ

2

0,7

IV

1,5

0,5

V

1

0,3

VI

0,7

0,2

     Робоче освітлення - освітлення, яке забезпечує нормовані освітлювальні умови (освітленість, якість освітлення) в приміщен­нях і в місцях виконання робіт поза будинками.

       Освітлення безпеки - освітлення для продовження роботи при аварійному відключенні робочого освітлення.

      Евакуаційне освітлення - освітлення для евакуації людей із приміщення при аварійному відключенні робочого освітлення.

     Охоронне освітлення - освітлення вздовж межі території, що охороняється.

     Чергове освітлення - освітлення за відсутності основного ро­бочого процесу.

     Для загального штучного освітлення приміщень слід викорис­товувати, як правило, розрядні джерела світла, віддаючи перевагу за однакової потужності джерелам світла з найбільшою світловою віддачею і строком служби.

     Світлова віддача джерел світла для штучного освітлення примі­щень при мінімально допустимих індексах кольоропередачі непо­винна бути менше значень, наведених у таблиці 10.7.

        Нормовані характеристики освітлення в приміщеннях і ззо­вні будинків може забезпечуватись як світильниками робочого освітлення, так і спільним з ним освітленням світильниками безпе­ки і (або) евакуаційного освітлення.

                   Таблиця 7. Світлова віддача джерел світла для штучного освітлення приміщень при мінімально допустимих індексах кольоропередачі

Тип джерела світла

Світлова віддача, лм/Вт, не менше, лри міні­мально допустимих індексах кольоропередачі

R>80

R>60

R>45

R>25

R<25

Люмінесцентні лампи

65

75

Компактні люмінесцентні лампи

70

-

Металогалогенні лампи

75

90

Дугові ртутні лампи

- .

-

55

Натрієві лампи високого тиску

-

75

100

Лампи розжарювання

-

-

7

         Для освітлення приміщень слід використовувати, як правило, найбільш економічні розрядні лампи. Використання ламп розжа­рювання для загального освітлення допускається тільки у випад­ках неможливості або техніко-економічної недоцільності викорис­тання розрядних ламп.

          Для місцевого освітлення, крім розрядних джерел світла, ре­комендується використовувати лампи розжарювання, в тому числі галогенні.

        Нормовані значення КПО

           Застосування ксенонових ламп у приміщеннях не дозволяється.

          Основні вимоги до виробничого освітлення. Для створення сприятливих умов зорової роботи освітлення робочих приміщень повинно задовольняти таким умовам:

  • - рівень освітленості робочих поверхонь має відповідати гі­гієнічним нормам для даного виду роботи;
  • - мають бути забезпечені рівномірність та часова стабільність рівня освітленості у приміщенні, відсутність різких контрастів між освітленістю робочої поверхні та навколишнього простору, відсут­ність на робочій поверхні різких тіней (особливо рухомих);
  • - у полі зору предмета неповинна бути сліпучого блиску;
  • - штучне світло, що використовується на підприємствах, за своїм спектральним складом має наближатися до природного;
  • - не створювати небезпечних та шкідливих факторів (небез­пеку ураження струмом, пожежо- та вибухонебезпечність);
  • - бути надійним, простим в експлуатації та економічним.


3.3. Санітарний стан

         У готелі повинні дотримуватися санітарно-гігієнічні норми і правила, встановлені органами епідеміологічного нагляду, зокрема з чистоти приміщень, стану сантехнічного облад­нання, видалення відходів, ефективного захисту від комах і гризу­нів, обробки білизни. Усе газове, водопровідне і каналізаційне об­ладнання повинне бути встановлене й експлуатуватися відповідно до "Правил технічної експлуатації готелів та їхнього обладнання".

         У приміщеннях необхідно щодня робити вологе прибирання, видаляти пил і павутину, пилосос йти килими і килимові покриття, протирати вікна, двері. По закінченні роботи приміщення потрібно ретельно прибрати і залишати в повному порядку. Періодично не­обхідно прибирати приміщення з використанням мильно-лужного розчину, хлорного вапна, проводити генеральні прибирання, дезін­фекції й дезінсекції (заходи боротьби з комахами). Особлива увага має приділятися роботі покоївок. Транспортування білизни, прибиральних матеріалів й інвентарю здійснюється покоївками на візках.

        У службових приміщеннях, призначених для відпочинку, при­йому їжі, зміни одягу обслуговуючого персоналу забороняється тримати прибиральник інвентар і брудну білизну. Ці кімнати обла­днуються індивідуальними шафами, обідніми столами, стільцями тощо.

       Інструкція з санітарного утримання вимагає від персоналу особливої уваги до постільної білизни гостей та їхньої своєчасної заміни. У білизняній повинна бути ідеальна чистота. Чиста і брудна білизна має зберігатися в різних приміщеннях, окремо одна від од­ної. Після прийому брудної білизни необхідно вимити руки і зміни­ти халат. Прання білизни гостей здійснюється покоївками в спеціа­льно обладнаних приміщеннях. Мийні засоби в підприємстві готе­льного господарства мають використовуватися тільки ті, що дозво­лені Міністерством охорони здоров'я України та мають сертифікат відповідності.

       Інструкція з санітарного утримання включає також вимоги до стану території, що прилягає до готелю. Територія повинна бути прибрана, озеленена, облагороджена. Для збору побутових відходів на території двору встановлюються сміттєзбиральники. Вторинна сировина і макулатура має збиратися і складатися окремо.

       Усі працівники готелю не рідше одного разу в рік мають про­ходити медичний профогляд у поліклініках і подавати на роботі до­відки про стан свого здоров'я. Співробітники, що не пройшли медо­гляд, до роботи не допускаються. У випадку, якщо занедужає про­живаючий, адміністрація готелю має викликати лікаря. У випадку інфекційного захворювання працівники СЕС проводять у номері дезінфекцію. Прибирання номерів, у яких знаходяться хворі, має проводитися із застосуванням розчину хлорного вапна.

        На кожному поверсі готелю повинні бути пам'ятки про надан­ня першої допомоги й аптечки з набором необхідних медикаментів.



4. Захист організму людини від перегрівання і охолодження

Захист організму людини від перегрівання і охолодження

Захист від перегрівання організму. Для попередження перегрівання організму у виробничих приміщеннях повинні бути створені такі метеорологічні умови, які здатні забезпечити нормальний виробничий процес і самопочуття працівників. Метеорологічні умови виробничих приміщень регламентуються ДСТУ 2293-93 залежно від тепловиділень, характеру виконуваних робіт, пори року, вологості і швидкості руху повітря, умов праці в цехах з тепловиділеннями - розміщення виробничого обладнання і організація робочих місць згідно з діючими стандартами. Враховуючи вимоги цих стандартів, слід розміщувати обладнання, що виділяє тепло, безпосередньо під аераційними ліхтарями, а також доцільно передбачати окремі приміщення.

Механізація та автоматизація виробництва забезпечує високу безпеку праці. Перехід від механізації до автоматизації ще більше віддаляє робітника від шкідливих і небезпечних зон.

Автоматизація базується на сучасній технології і прогресивних методах управління, що передбачає повне звільнення людини від виснажливих виробничих факторів. При повній автоматизації функції людини значно скорочуються. Вся її роль зводиться до керування та контролю за роботою машин і ходом технологічних процесів.

Раціональна теплова ізоляція обладнання. Нині існує багато видів теплоізоляційних матеріалів. До неорганічних матеріалів можна віднести: діатоніт, азбест, азбоцемент, совеліт, слюда, азбозуріт, мінеральна вата, скловата, піноскло, пінобетон, керамзіт, пемза тощо. Органічними ізоляційними матеріалами є торфоізоляційні і деревні плити, деревна тирса, фіброліт, арболіт і т.ін.

Ефективність теплової ізоляції зумовлюється типом обладнання. При температурі теплоізолюючої поверхні 500.. .600 °С застосовують азбест, совеліт, мінеральну вату; при температурі 800...900 °С - азбозуріт, діатомітову цеглу; при температурі понад 1000 °С - вермікуліт, спеціальні керамічні пластини та ін.

Екранування. Ефективним засобом захисту людини від тепло­виділень є екранування. Екрани застосовуються для екранування джерел випромінювання і робочих місць. Захисні екрани бувають прозорі і непрозорі, подвійні і заповнені водою або повітрям, сітчасті, скляні тощо. За принципом дії огороджувальні засоби здатні поглинати і відбивати тепловипромінювання.

Екрани, які відбивають тепловиділення, виготовляють з листових матеріалів світлих кольорів (алюміній листовий, біле листове залізо, алюмінієва фарба, фольга на азбесті тощо). Ефективність таких теплозахисних екранів досягає 80.. .90 %.

Теплопоглинальні екрани здебільшого використовують як стіни, спеціальні огорожі, щити або подвійні щити, виготовлені з різних матеріалів (цегла, вогнетривке скло, металізований азбест і т.ін.) Ефективність теплозахисту склом від випромінювання при температурі 100 °С досягає 86 %.

Вентиляція і кондиціонування повітря є найбільш ефективним засобом нормалізації мікроклімату у виробничих приміщеннях.

Захист від охолодження. Для захисту організму людини від охолодження у виробничих та інших приміщеннях доцільно передбачати такі метеорологічні умови, при яких забезпечується нормальний теплообмін між організмом і навколишнім середовищем.

В холодний період передбачають засоби, які запобігають проник-ненню великої кількості холодного повітря через технологічні отвори, ворота, двері, шлюзи внаслідок частого або тривалого їх відкривання. Засобами захисту можуть бути тамбури або повітряно-теплові завіси. Повітряно-теплові завіси доцільно влаштовувати біля воріт, що відкриваються частіше, ніж 5 разів або не менше, ніж на 40 хвилин за зміну в районах з температурою повітря для холодного і перехідного періоду року -15 °С і нижче.

При роботі в холодний і перехідний період року на відкритому повітрі або в приміщеннях, які не опалюються, необхідно мати приміщення з температурою повітря 26 °С. Найбільш ефективно обладнати такі приміщення променевим опаленням. Робітники, які працюють в умовах переохолодження, обов'язково забезпечуються індивідуальними засобами захисту.

Раціоналізація режимів праці та відпочинку. Життєдіяльність людини у виробничих приміщеннях забезпечується цілою низкою заходів.

Зниження втоми, забезпечення високої продуктивності праці з найменшою напруженістю досягається чіткою організацією режиму праці і відпочинку.

При виконанні робіт, які вимагають значних зусиль з використанням мускульної сили, рекомендуються короткочасні перерви 10... 12 хв. При ... виконанні особливо важких робіт (металурги, ковалі та ін.) доцільно робити перерви з проміжком відпочинку 15...20 хв, а також бажано встановити неповний робочий день. Для працівників в зимову пору року на відкритому повітрі важливо влаштувати кімнату з опалення, що створить комфортні умови для відпочинку.

Елементами раціонального режиму праці і відпочинку є виробнича гімнастика і комплекс заходів з психофізіологічного розвантаження, в тому числі функціональна музика. Ефект психоемоційного розвантаження обумовлюється естетичним оформленням інтер'єру, вигідних меблів, що значною мірою пов'язане з ергономікою, трансляцією спеціально підібраних музичних творів, забезпеченням тонізуючими напоями тощо. Ці заходи суттєво впливають на психологічне розвантаження, естетичний настрій і покращання самопочуття.