Лекція №14 "Виробнича санітарія і гігієна праці підприємств готельного господарства"
Сайт: | Навчально-інформаційний портал НУБіП України |
Курс: | Безпека праці і життєдіяльності (НОТ) ☑️ |
Книга: | Лекція №14 "Виробнича санітарія і гігієна праці підприємств готельного господарства" |
Надруковано: | Гість-користувач |
Дата: | понеділок, 24 лютого 2025, 16:13 |
1. Нормативно-правове забезпечення лекції
1. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»
2. (ССБП) ГОСТ 12.1.005-88 Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони
3. Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99
4. (ГОСТ 12.4.176-89, ГОСТ 12.4.016-87).
2. Метеорологічні фактори
Метеорологічні фактори
Для нормальної життєдіяльності людини важливим є забезпечення нормальних метеорологічних умов у виробничих приміщеннях, котрі суттєво впливають на самопочуття людини.
В поняття «метеорологічні умови», або «мікроклімат», виробничих приміщень входять ті фізичні фактори виробничого середовища, які впливають на тепловий стан організму і котрі необхідно постійно контролювати. Це температура, вологість, швидкість руху повітря, барометричний тиск і теплове випромінювання. Від стану виробничого середовища залежить самопочуття і здоров'я людини.
Атмосферне повітря складається з суміші азоту (78,08 %), кисню (20,95 %), аргону (0,93 %), вуглекислоти (0,03 %) і дуже незначної кількості інших газів (всього 0,01 %). Крім того, атмосферне повітря має домішки органічного і неорганічного походження, а також воду у всіх станах.
Якщо кількість кисню в повітрі зменшиться до 12 %, то утруднюється дихання. В таких умовах людина напружує дихальний апарат, дихає частіше; такий стан людина витримує до 0,5 години.
Отже, оздоровлення повітряного середовища виробничих приміщень - одна з основних проблем життєдіяльності людини.
Повітря треба розглядати як середовище, що постійно приймає тепло, яке виділяє людський організм. Величина тепловиділення організмом людини залежить від ступеня фізичної напруги в даних кліматичних умовах і складає від 85 (стан спокою) до 500 Дж/с (важка робота). Для нормального проходження фізіологічного процесу в організмі людини теплота, яка виділяється організмом людини, повинна повністю відводитися в середовище.
Нормальне теплове самопочуття буде тоді, коли тепловиділення організмом людини повністю поглинається навколишнім середовищем, при цьому температура внутрішніх органів постійна на рівні 36,6 °С.
Завдяки властивостям людського організму зберігається температура тіла, незважаючи на значні зміни метеорологічних умов за рахунок постійної роботи механізму терморегуляції, котрий пов'язаний з діяльністю нервових центрів.
Терморегуляцією називається суміш фізіологічних процесів організму, які спрямовані на підтримання температури тіла на більш-менш сталому рівні незалежно від навколишнього середовища.
При температурі повітря в межах від 15 до 25 °С теплопродукція організму знаходиться приблизно на постійному рівні (зона спокою). Коли відбувається зниження температури повітря, теплопродукція підвищується, в першу чергу, за рахунок роботи м'язів і активного обміну речовин. А при підвищенні температури повітря підвищується процес тепловіддачі. Віддача кількості тепла організмом людини в середовище залежить від споживання людиною кисню, відповідно до інтенсивності виробничої діяльності. В стані спокою людина споживає протягом 1 хв 0,2...0,25 л кисню, при виконанні роботи середньої важкості - від 0,5 до 1,0 л, а при важкій роботі - до 1,4 л. Слід мати на увазі, що такої кількості кисню при особливо інтенсивній роботі може бути замало і виникає кисневий голод.
Перегрівання організму відбувається за умов надлишкового конвективного випромінювання тепла нагрітих поверхонь. Розрізняють дві фази перегрівання. Перша - фізіологічна, при котрій вступають в активну реакцію пристосувальні функції організму. При цьому активізується робота серцево-судинної та дихальної систем, відбувається інтенсивне потовиділення, котре сягає 5 л за зміну. З потом втрачається велика кількість мінеральних солей та вітамінів СІВ,.
Дослідженнями встановлено, що в кінці 5-ти годинного перебування в зоні з температурою повітря більше 31 °С і вологості 80...90 % працездатність падає до 62 %. Значно падає сила в м'язах рук (на 30.. .40%), приблизно у 2 рази погіршується координація рухів рук. Продуктивність праці падає пропорційно метеорологічним умовам.
Охолодження організму можливе найчастіше в зимовий і перехідний періоди року при виконанні робіт на відкритому повітрі, або робіт, які проводяться в неопалюваних виробничих і складських приміщеннях.
Тривала дія низької температури може викликати різні небажані зміни в організмі людини. Охолодження пов'язане зі значними тепловиділеннями через кінцівки рук і ніг. На охолодження впливає вологість і швидкість руху повітря. Розрізняють охолодження загальне і місцеве.
Загальне і місцеве охолодження організму є причиною різних захворювань: міозітів, невритів, радикулітів тощо, а також загальних та інфекційних захворювань. Будь-який ступінь охолодження характеризується зниженням частоти серцебиття і гальмує діяльність кори головного мозку, що суттєво впливає на працездатність людини.
Місцеве переохолодження може настати навіть при температурі вище 0 °С. Наприклад, при тривалому охолодженні ніг в гумовому взутті водою, температура якої 8 °С, а також внаслідок потіння ніг в гумових чоботах при таких же температурах.
Вологість повітря визначається ступенем його насиченості водяною парою. Маємо такі основні параметри вологого повітря.
Вологоємкість повітря - це абсолютна вологість повітря, насиченого водяними парами при даній температурі, кг/м3.
Відносна вологість повітря - це відношення абсолютної вологості повітря до вологоємкості у відсотках.
Вологість повітря суттєво впливає на терморегуляцію людського організму. Підвищення відносної вологості повітря у виробничому приміщенні (75...85 %) ускладнює терморегуляцію, зменшує тепловиділення організмом. Фізіологічно оптимальною є відносна вологість в межах 40...60 %.
За нормами проектування промислових підприємств ДСТУ 2293-93 і ДБН А 2.2.1-95 залежно від характеру виконуваних робіт найбільш сприятливими для людського організму є: відносна вологість 60...50 % -при температурі 18...22 °С; не більше 55 % - при температурі 28°С; не більше 60 % - при температурі 27 °С; не більше 65 % - при температурі 26 °С; не більше 70% - при температурі 25 °С; не більше 75 % - при температурі 24 °С і нижче.
Швидкість руху повітря. Значення руху повітря для теплового балансу організму людини доцільно пов'язувати з температурою і вологістю повітря. Рух повітря в атмосферному просторі, як температура і вологість, водночас практично не підлягають визначенню.
Рух повітря є важливим фактором, який суттєво впливає на комфортні умови для життєдіяльності людини. Швидкість руху повітря залежно від його температури може впливати по-різному на людину. При високих температурах повітря його рух забезпечує нормальне самопочуття людини, а при відсутності руху стан організму погір-шується, що може викликати тепловий удар. Людина здатна відчувати рух повітря при його швидкості 0,1 м/с. Залежно від характеру виконуваних робіт, температури, вологості допускається швидкість руху повітря в межах 0,3...0,5 м/с і не повинна перевищувати 1,0...1,5 м/с.
Отже, температура, вологість і швидкість руху повітря є факторами, що комплексно впливають на самопочуття людини.
3. Гігієнічне нормування параметрів мікроклімату підприємств готельного господарства
Умови праці значною мірою залежать від стану виробничого середовища, яке характеризується мікрокліматом. Комфортні параметри виробничого мікроклімату (температура, відносна вологість, швидкість руху повітря) для кожного конкретного випадку визначаються в нормативному документі - Системі стандартів безпеки праці (ССБП) ГОСТ 12.1.005-88 і є обов'язковим для всіх виробництв і для виробництв у різних географічних розташуваннях.
В основу принципу нормування метеорологічних умов виробничого середовища покладена диференційна характеристика оптимальних і допустимих метеорологічних умов в робочому середовищі залежно від теплової характеристики виробничого приміщення, категоріїробіт і періоду року.
Під оптимальними мікрокліматичними умовами розуміють такі співвідношення параметрів мікроклімату, котрі при дії на людину забезпечують нормальний функціональний тепловий стан організму без залучення механізму терморегуляції. Внаслідок цього забезпечується тепловий комфорт, що значною мірою впливає на працездатність.
Допустимими мікрокліматичними умовами називають такі співвідношення параметрів мікроклімату, котрі за тривалої та систематичної дії на людину можуть викликати зміни і швидко нормалізувати функціональний і тепловий стан організму при напруженій роботі механізму терморегуляції, не виходячи за межі фізіологічної рівноваги. Водночас може виникнути дискомфортне тепловідчуття, погіршується самопочуття, знижується працездатність. Залежно від важкості і характеру всі роботи поділяють на чотири категорії (табл. 1).
Таблиця 1. Категорії та характеристики робіт
Категорії робіт | Характеристика робіт |
1 Легка | Роботи, які виконуються сидячі або пов'язані з ходінням, але не вимагають фізичних зусиль. |
2а Середньої важкості | Роботи, які постійно виконуються ходячі, а також виконуються сидячи або стоячі, але не вимагають переміщення вантажів. |
2б Середньої важкості | Роботи, які пов'язанні з ходінням і переміщенням вантажів до 10 кг. |
3 Важка | Роботи, які пов'язанні з систематичним напруженням, постійним переміщенням і перенесенням (понад 10 кг) вантажів. |
При нормуванні мікроклімату календарний рік поділяється на два періоди:
· - холодний період - тоді, коли середньодобова температура на відкритому повітрі нижча за +10 °С;
· - теплий період - коли середньодобова температура зовні приміщення становить +10 °С і вище.
Оптимальні норми мікроклімату застосовуються для приміщень, де праця людей не пов'язана з застосуванням обладнання, що потребує великих енергетичних витрат, або випромінюючих значні теплові потоки.
Оптимальні параметри мікроклімату повинні підтримуватися в приміщеннях, пов'язаних з виконанням нервово-емоційних робіт, що потребують підвищеної уваги (диспетчерські, приміщення, де працюють з комп'ютерами, кабінети діагностики, пульти управління технологічними процесами, хімічні лабораторії, бухгалтерії, конструкторські бюро та ін.).
Таблиця 2. Оптимальні норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень
Допустимі мікрокліматичні умови - це такі показники мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину можуть призвести до дискомфортного теплопочуття, що обумовлюється напруженням механізмів терморегуляції, і не виходить за межі фізіологічних можливостей організму людини. При цьому може виникнути деяке зниження працездатності, але пошкодження або порушення здоров'я у людини це не викликає (табл. 2).
Допустимі норми мікроклімату застосовуються в приміщеннях зі значними тепловими надлишками. Таких приміщень на підприємствах різних галузей промисловості України достатня кількість. Це виробничі цехи та дільниці, де встановлене технологічне обладнання, яке живиться тепловою або електричною енергією. При цьому випромінюється тепло в повітря приміщення, що створює несприятливі умови для людей. Як правило, в таких приміщеннях немає можливості встановити оптимальні параметри мікроклімату з технічних або економічних причин. В приміщеннях зі значними надлишками явного тепла, де на кожного працюючого припадає від 50 до 100 м2 площі підлоги, дозволяється зниження температури повітря проти норми в зоні поза постійними робочими місцями до 12 °С - для легких робіт, до 10 °С - для робіт середньої важкості і до 8 °С - для важких робіт. Якщо на кожного працюючого припадає більше 100 м2 площі підлоги, то нормативна температура, відносна вологість і швидкість руху повітря забезпечуються тільки на постійних робочих місцях.
Теплове опромінення працюючих, що надходить від нагрітого обладнання, освітлювальних приладів, завдяки інсоляції на постійних і непостійних робочих місцях не повинно перевищувати 35 Вт/м2 при опроміненні 50% і більше поверхні тіла, 70 Вт/м2 при опроміненні від 25 до 50% поверхні тіла і 100 Вт/м - при опроміненні до 25% поверхні тіла людини. Інтенсивність опромінювання робітників від відкритих джерел тепла (відкрите полум'я) не повинна перевищувати 140 Вт/м при опроміненні не більше 25% поверхні тіла. При цьому обов'язкове застосування засобів індивідуального захисту, в тому числі обличчя та очей.
Низькі температури при праці на відкритому повітрі взимку негативно впливають на стан людини. Граничні температури, нижче яких не можуть виконуватися роботи на відкритому повітрі, обумовлені можливостями механізму терморегуляції людини. Так, при температурі повітря до мінус 25 °С іде охолодження відкритих поверхонь тіла і зниження чутливості на дотик кінцівок людини.
Періодичний обігрів поновлює працездатність. При температурах від мінус 25 до мінус 30 °С навіть періодичний обігрів не відновлює працездатність (дотикову чутливість кінцівок). Праця при таких низьких температурах протягом зміни призводить до різко вираженого переохолодження організму. Праця при температурах мінус 30-40 °С і нижче при десяти хвилинному обігріві через кожну годину призводить до стійкого зниження температури всього тіла і тактильної (дотикової) чутливості пальців рук і ніг, підвищення артеріального тиску, почастішання пульсу.
3.1. Санітарія і гігієна праці підприємств готельного господарства
Гігієна праці розглядає питання, пов'язані з умовами роботи і їхнім впливом на людський організм; розробляє гігієнічні і лікувально-профілактичні заходи, спрямовані на поліпшення і збереження здоров'я працівників, підвищення працездатності і продуктивності праці. Діяльність людини, залежно від умов реалізації і особливостей технологічних процесів, може супроводжуватись суттєвим відхиленням параметрів виробничого середовища від їх природного значення, бажаного для забезпечення нормального функціонування організму людини.
Уникнути небажаного впливу техногенної діяльності людини на стан виробничого середовища і довкілля в цілому практично нереально. Тому метою гігієни праці є встановлення таких граничних відхилень від природних фізіологічних норм для людини, допустимих навантажень на організм людини, які не будуть викликати негативних змін у функціонуванні організму людини і окремих його систем.
На сучасному етапі розвитку гігієни праці як науки, гігієністи при вирішенні питань охорони здоров'я працюючих дотримуються так званого порогового принципу: фактичне відхилення окремого чинника виробничого середовища від природної фізіологічної норми до певної межі не спричиняє небажаних змін в організмі людини і не призведе до негативних наслідків.
Особливе значення має оцінювання умов праці, яке є основою для вжиття заходів, необхідних для запобігання небезпекам або зведення їх до мінімуму.
Відповідно до "Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу", затвердженої МОЗ від 27.12.2001 за № 528 класу умов праці визначається тим чинником виробничого середовища, напруженості або тяжкості праці, який має найбільше відхилення від нормативних вимог.
Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації праці, умови розподіляють на 4 класи:
· 1 клас - оптимальні умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності;
· 2 клас - допустимі умови праці - характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонування стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не справляють негативного впливу на стан здоров'я;
· 3 клас - шкідливі умови праці - характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм. Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі людини поділяють на чотири ступені: перший ступінь характеризується рівнями шкідливих виробничих факторів, які викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань та збільшують ризик погіршення здоров'я; другий ступінь - це умови праці, які характеризуються рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань та збільшують ризик погіршення здоров'я; третій ступінь - умови праці, які характеризуються рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять до зростання виробничо обумовленої захворюваності, до розвитку професійних захворювань; четвертий ступінь - умови праці характеризуються рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, розвитку важких форм професійних захворювань (з втратою загальної працездатності);
· 4 клас - небезпечні (екстремальні) умови праці - характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і праці, вплив яких протягом робочої зміни створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.
Шкідливі фактори виробничого середовища відповідно до Гігієнічної класифікації поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та фактори трудового процесу.
Фізичні фактори: мікроклімат (температура, вологість, швидкість руху повітря, теплове випромінювання); виробничий шум, ультразвук; вібрація (локальна, загальна); неіонізуючі електромагнітні поля і випромінювання (електростатичні поля, постійні магнітні поля, електричні і магнітні поля промислової частоти (50 гЦ)); електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону, електромагнітні випромінювання оптичного діапазону (у т.ч. лазерне та ультрафіолетове); іонізуючі випромінювання; освітлення - природне (відсутність або недостатність), штучне (недостатня освітленість, пряма і відбита сліпуча блискучість, пульсація освітленості).
Хімічні фактори: речовини хімічного походження, деякі речовини біологічної природи, що отримані хімічним синтезом, та/або для контролю яких використовуються методи хімічного аналізу.
Біологічні фактори: мікроорганізми-продуценти, живі клітини і спори, що містяться в препаратах, патогенні мікроорганізми.
Фактори трудового процесу: важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщення в просторі; напруженість праці - це інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи.
Мікроклімат приміщень - умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням шляхом конвенції, кондукції, теплового випромінювання та випаровування вологи відповідно до ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень (табл.1).
Таблиця 1. Класифікація робіт за важкістю та енерговитратами (ДСН 3.3.6.042-99)
Класифікація робіт | Характеристика робіт | Енерговитрати, Вт, (ккал/год) |
І-а - легка | Виконуються сидячи і не потребують фізичного напруження | 105- 140 (90-120) |
І-б - легка | Виконуються сидячи, стоячи або в русі з незначними фізичними навантаженнями | 141 - 175 (121-150) |
ІІ-а - середньої важкості | Виконуються в русі при переміщенні вантажів вагою до 1 кг або сидячи чи стоячи з фізичними навантаженнями | 176-232(151-200) |
II- важка | Пов'язані з хворобою, переміщенням та перенесенням вантажів вагою до 10 кг і супроводжуються помірним фізичним навантаженням | 233-290(201-250) |
III - важка | Постійне переміщення з перенесенням вантажів (понад 10 кг), що потребують значних фізичних зусиль | 291 -349(251-300) |
Значення параметрів мікроклімату суттєво впливають на самопочуття і працездатність людини. Тривала дія високої температури тіла людини при одночасній підвищеній його вологості призводить до збільшення температури людини до 38-40 град, (гіпертермія). При підвищенні температури значно збільшується потовиділення, внаслідок чого настає різке порушення водного обміну.
З потом із організму виділяється значна кількість солей, головним чином хлористого натрію, калію, кальцію. Зростає вміст у крові молочної кислоти, сечовини, внаслідок чого вона згущується. Перегрів тіла людини супроводжується головними болями, запамороченням, нудотою, загальною слабкістю, часом можуть виникати судоми та втрата свідомості. Негативна дія високої температури збільшується при підвищеній вологості.
Суттєві фізіологічні зміни в організмі можливі також при низькій температурі, яка призводить до переохолодження організму (гіпотермія). Найбільш вираженими реакціями на низьку температуру є звуження судин м'язів та шкіри. Охолодження тіла викликає порушення рефлекторних реакцій, зниження тактильних та інших реакцій, утруднення рухів. Все вищевказане може бути причиною травматизму.
Недостатня вологість повітря (нижче 20%) призводить до підсихання слизових оболонок дихальних шляхів та очей, внаслідок чого зменшується захисна здатність протистояти мікробам.
Фізіологічна дія рухомого потоку повітря пов'язана із змінами у температурному режимі організму, а також механічною дією (повітряним тиском), яка вивчена недостатньо. При санітарно-гігієнічному нормуванні умов мікроклімату відповідно до ДСН 3.3.6.042-99 виділяють два періоди року: теплий (середньодобова температура зовнішнього середовища не перевищує +10 град.). Показники температури повітря в робочій зоні по висоті та горизонталі неповинні виходити за межі нормованих величин. Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень згідно ДСН 3.3.6.042-99 наведені в таблиці 2.
Таблиця 2. Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря робочої зони виробничих приміщень
Період року | Категорія робіт | Температура повітря, °С | Відносна вологість, % | Швидкість руху, м/с |
холодний | легка І а | 22-24 | 60-40 | од |
легка І б | 21-23 | 60-40 | 0.1 | |
середньої важкості ІІ а | 19-21 | 60-40 | 0,2 | |
середньої важкості ІІ б | 17-19 | 60-40 | 0,2 | |
важка ІІІ | 16-18 | 60-40 | 0,3 | |
теплий | легка І а | 23-25 | 60-40 | 0,1 |
легка І б | 22-24 | 60-40 | 0,2 | |
середньої важкості ІІ а | 21-23 | 60-40 | 0,3 | |
середньої важкості ІІ б | 20-22 | 60-40 | 0,3 | |
важка ІІІ | 18-20 | 60-40 | 0,4 |
Допустимі мікрокліматичні умови - це поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності. Величини показників допустимих мікрокліматичних умов встановлюються для постійних і непостійних робочих місць. Допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень, неповинні виходити за межі показників, наведених в таблиці 3
Таблиця 3. Допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень
Період року | Категорія робіт | Температура,0 С | Відносна вологість на робочих місцях - постійних і непостійних, (%) | Швидкість руху на робочих місцях - постійних і непостійних (м/сек.) | |||
верхня межа | нижня межа | ||||||
на постійних робочих місцях | на непостійних робочих місцях | на постійних робочих місцях | на попостій них робочих місцях | ||||
холодний | легка І а | 25 | 26 | 21 | 18 | 75 | не більше од |
легка І б | 24 | 25 | 20 | 17 | 75 | не більше 0,2 | |
середньої важкості IIа | 23 | 24 | 17 | 15 | 75 | не більше 0,3 | |
середньої важкості ІІ б | 21 | 23 | 15 | 13 | 75 | не більше 0,4 | |
важка III | 19 | 20 | 13 | 12 | 75 | не більше 0,5 | |
теплий | легка І а | 28 | 30 | 22 | 20 | 55 - при 28°С | 0,2-0,1 |
легка І б | 28 | 30 | 21 | 19 | 60 - при 27° С | 0,3-0,1 | |
середньої важкості II а | 27 | 29 | 18 | 17 | 65 - при 26°С | 0,4-0,2 | |
середньої важкості II б | 27 | 29 | 15 | 15 | 70-при 25°С | 0,5 - 0,2 | |
важка III | 26 | 28 | 15 | 13 | 75 - при 24° С і нижче | 0,6-0,5 |
Існують декілька гігієнічних критеріїв оцінки умов праці:
· o забруднення повітря;
· o температура, вологість і швидкість руху повітря;
· o рівень шуму;
· o освітленість;
· o санітарний стан;
· o особиста гігієна співробітників.
Забруднення повітря. Усі приміщення готелю, де працює персонал, повинні бути просторими, мати досить високі стелі, бути оснащеними природною або примусовою вентиляцією, що забезпечує нормальну циркуляцію повітря і виключає проникнення сторонніх запахів.
Температура, вологість і швидкість руху повітря. Ці параметри мають сильний вплив на стан людини, її працездатність і регулюються за допомогою системи опалення. Температура повітря в приміщеннях повинна бути не нижче 18°С, вологість повітря в теплий період року 30-60%, у холодний - не більш 70%, швидкість руху повітря в холодний період - до 0,3 м/с, у теплий - до 0,5 м/с.
Рівень шуму. Шум - це будь-який неприємний або небажаний звук, який наносить шкоду здоров'ю людини, знижує працездатність, викликає втомлюваність. З фізичної точки зору - це хвильові коливання пружного середовища, що поширюються з певною швидкістю в газоподібній, рідкій або твердій фазі.
За частотою. Звукові коливання поділяються на три діапазони: інфразвукові (з частотою коливання 20 Гц); звукові (ті, що ми чуємо - від 20 Гц до 20 кГц); ультразвукові (більше 20 кГц). Швидкість поширення звукової хвилі залежить від властивостей середовища, і, насамперед, від його щільності. Людина сприймає звуки в широкому діапазоні інтенсивності (від нижнього порога чутності до - больового порога). Але звуки різних частот сприймаються неоднаково, найбільша чутність звуку людиною відбувається у діапазоні 800-4000 Гц, найменша - в діапазоні 20-100 Гц.
3.2. Освітленість
При поганій освітленості з'являються зорова втома, загальна млявість, погіршення зору, знижується продуктивність праці. У приміщеннях повинне бути природне (не менш одного вікна) і штучне освітлення, що забезпечує освітленість цілодобово при лампах розжарювання - 100 лк (у люменах), при люмінесцентних лампах - 200 лк, у коридорах - природне або штучне освітлення. Кожне робоче місце повинне бути досить освітлене, але освітлення при цьому неповинне справляти сліпучої дії. Штучне освітлення може бути загальним, місцевим і комбінованим. Застосування лише місцевого освітлення на робочих місцях не допускається. Існує також аварійне освітлення на випадок евакуації.
Таблиця 4. Нормативи виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку
Вид трудової діяльності | Рівні звукового тиску (дБ) в октавних смугах з серединами геометричними частотами, Гц | Рівень звуку в дБа | ||||||||
31,5 | 63 | 125 | 250 | 500 | 1000 | 2000 | 4000 | 8000 | ||
1. Творча активність, керівна робота з підвищеними вимогами, наукова діяльність, конструювання, викладання, проекти о-конструкторські бюро, програмування на OEM. | 86 | 71 | 61 | 54 | 49 | 45 | 42 | 40 | 38 | 50 |
2.Висококваліфікована робота, вимірювання та аналітична робота в лабораторіях. | 93 | 79 | 70 | 63 | 58 | 55 | 52 | 50 | 49 | 60 |
3. Робота, що виконується з вказівками та акустичними сигналами. Приміщення диспетчерських служб, машинописних бюро. | 96 | 83 | 74 | 68 | 63 | 60 | 57 | 55 | 54 | 65 |
4. Робочі місця за пультами у кабінах нагляду та дистанційного управління без мовного зв'язку. Приміщення лабораторій з шумним устаткуванням. |
| 91 | 83 | 77 | 73 | 70 | 68 | 66 | 64 | 75 |
5. Постійні робочі місця у виробничих приміщеннях та на території підприємств. |
| 95 | 87 | 82 | 78 | 75 | 73 | 71 | 69 | 80 |
Виробниче освітлення
За своєю природою світло - це видиме випромінювання електромагнітних хвиль довжиною від 380 до 780 нм (1 нм дорівнює 10-9 м).
Під час здійснення будь-якої трудової діяльності втомлюваність очей, в основному, залежить від напруженості процесів, що супроводжують зорове сприйняття.
Для створення оптимальних умов зорової роботи слід враховувати не лише кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення. Діючи на око, випромінювання, що мають різну довжину хвилі, викликають відчуття того або іншого кольору. Межі довжини хвиль при колірних смугах наступні:
фіолетовий - 380-450 нм;
синій - 450-480 нм;
зелений - 510-550 нм;
жовтий - 575-585 нм;
оранжевий - 585-620 нм;
червоний - 620-760 нм.
Для ока людини найбільш відчутним є жовто-зелене випромінювання із довжиною хвилі 555 нм. Спектральний склад світла впливає на продуктивність праці та психічний стан людини. Так, якщо продуктивність людини при природному освітленні прийняти за 100%, то при червоному та оранжевому освітленні (довжина хвилі 600...760 нм) вона становить лише 76%. При надмірній яскравості джерел світла та оточуючих предметів може відбутися засліплення робітника. Нерівномірність освітлення та неоднакова яскравість оточуючих предметів призводять до частої преадаптації очей під час виконання роботи і, як наслідок цього, - до швидкого стомлення органів зору. Тому поверхні, що добре освітлюються, краще фарбувати в кольори з коефіцієнтом відбивання 0,4-0,6, і, бажано, щоб вони мали матову або напівматову поверхню.
Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути трьох видів:
природне - освітлення приміщень світлом неба (прямим або відбитим), яке проходить крізь світлові прорізи в зовнішніх огороджу вальних конструкціях;
штучне - здійснюється штучними джерелами світла (лампами розжарювання або газорозрядними) і призначене для освітлення приміщень у темні години доби, або таких приміщень, які не мають природного освітлення;
суміщене - одночасне поєднання природного і штучного освітлення.
Основним документом, який регламентує норми освітлення, є ДБН.В.2.5-28-2006 "Природне і штучне освітлення". Норми поширюються на проектування освітлення територій, приміщень нових та існуючих, що підлягають реконструкції, будівель і споруд різного призначення, місць виконання робіт на відкритих просторах, територій промислових та сільськогосподарських підприємств, залізничних колій площ підприємств, зовнішнього освітлення міст, поселень та сільських населених пунктів. Проектування пристроїв місцевого освітлення, які постачаються комплектно зі станками, машинами і виробничими меблями, слід також виконувати відповідно до цих норм.
ДБН.В.2.5-28-2006 не поширюються на проектування освітлення підземних виробок, морських і річкових портів, аеродромів, залізничних станцій та їх колій, спортивних споруд, лікувально-профілактичних закладів, приміщень для зберігання сільськогосподарської продукції, розміщення рослин, тварин, птиці, а також на проектування спеціального технологічного і охоронного освітлення при застосуванні технічних засобів охорони.
На базі цих норм розробляються галузеві норми освітлення, які враховують специфічні особливості технологічного процесу і будівельних рішень будівель і споруд галузі, які погоджуються і затверджуються відповідно до чинного порядку.
В залежності від характеристики зорової роботи (від об'єкта розрізнення) встановлено 8 розрядів зорової роботи, а саме:
І-найвищої точності;
II- дуже високої точності;
III- високої точності; IV-середньої точності; V- малої точності;
VI - груба (дуже малої точності);
VII- робота з матеріалами, які світяться і виробами в гарячих цехах;
VIII - загальне спостереження за ходом виробничого процесу В нормах наведені вимоги та допустимі значення освітлення для приміщень промислових підприємств:
- - для штучного освітлення при системі комбінованого і загального освітлення;
- - природного освітлення (значення коефіцієнта природної освітленості (КПО) при природному
- - освітленні (верхньому та боковому) та суміщеному (при верхньому або комбінованому освітленні
- - та при боковому);
- - допустимі показники освітленості і коефіцієнта пульсації освітленості.
Нормовані показники освітлення загальнопромислових громадських, житлових приміщень і допоміжних споруд визначаються стандартом "Природне та штучне освітлення" (додаток И ДБН.В.2.5-28-2006).
Штучне і суміщене освітлення слід проектувати з урахуванням вимог до ультрафіолетового випромінювання згідно з чинними нормативними документами, затвердженими МОЗ України.
Природне освітлення
Приміщення з постійним перебуванням людей повинно мати, як правило, природне освітлення. Без природного освітлення допускається проектування приміщень, які визначені державними будівельними нормами на проектування будинків і споруд, нормативними документами з будівельного проектування будинків і споруд окремих галузей промисловості, затвердженими в установленому порядку, а також приміщення, розміщення яких дозволено в підвальних поверхах будинків.
Природне освітлення поділяється на бокове, верхнє і комбіноване (верхнє і бокове).
Бокове природне освітлення - природне освітлення приміщень крізь світлові прорізи у зовнішніх стінах.
Верхнє природне освітлення - природне освітлення приміщень крізь ліхтарі, світлові прорізи, у місцях перепаду висот будинку.
Комбіноване природне освітлення - поєднання верхнього і бокового природного освітлення.
Нормоване значення КПО, еN, для будинків, розташованих в різних районах, слід визначати за формулою:
еn = еn o mn
де еn - значення КПО за таблицями І і 2 ДБН.В.2.5-28-2006; mn - коефіцієнт світлового клімату наведено в таблиці 10.5; n- номер групи забезпеченості природним світлом за таблицею 5.
Таблиця 5. Коефіцієнт світлового клімату
Світлові прорізи | Орієнтація світлових прорізів за сторонами горизонту | Коефіцієнт світлового клімату | |
Автономна республіка Крим, Одеська обл.. | Решта території України | ||
В зовнішніх стінах будинків | ПН | 0,85 | 0,90 |
ПНС, ПНЗ | 0,85 | 0,90 | |
З, С | 0,80 | 0,85 | |
ПДС, ПДЗ | 0,80 | 0,85 | |
ПД | 0,75 | 0,85 | |
В прямокутних і трапецієподібних ліхтарях | ПН-ПД | 0,80 | 0,80 |
ПНС-ПДЗ ПДЗ-ПНЗ | 0,75 | 0,80 | |
С-3 | 0,70 | 0,75 | |
В ліхтарях типу "Шед" | ПН | 0,80 | 0,80 |
В зенітних ліхтарях | - | 0,70 | 0,80 |
Примітка. ПН - північ; ПНС - північ-захід; С - схід; 3 - захід; ПН-ПД - північ-південь; С-3 - схід-захід; ПД - південь; ПД - південь-схід; ПДЗ - південь-захід
Коефіцієнт природної освітленості (КПО) - відношення природної освітленості, яка створюється в деякій точці заданої площини всередині приміщення світлом неба (безпосереднім або після відбивання), до одночасного значення зовнішньої горизонтальної освітленості, яка створюється світлом повністю відкритого небосхилу; виражається у відсотках
При двосторонньому боковому освітленні приміщень різного призначення нормоване значення КПО повинно бути забезпечено в розрахунковій точці в центрі приміщення на перетині вертикальної площини характерного розрізу і робочої поверхні.
У виробничих приміщеннях глибиною до 6 м при односторонньому боковому освітленні нормується мінімальне значення КПО в точці, розташованій на перетині вертикальної площини характерного розрізу приміщення і умовної робочої поверхні на відстані 1 м від стіни або лінії максимального заглиблення зони, найбільше віддаленої від світлових прорізів.
У великогабаритних виробничих приміщеннях глибиною більше ніж 6 м при боковому освітленні нормується мінімальне значення КПО в точці на умовній робочій поверхні, віддаленій від світлових прорізів:
- - на 1,5 м висоти від підлоги до верху світлових прорізів для зорової роботи І - IV розрядів;
- - на 2 м висоти від підлоги до верху світлових прорізів для зорової роботи V - VII розрядів;
- - на 3 м висоти від підлоги до верху світлових прорізів для зорової роботи VIII розряду.
При верхньому або комбінованому природному освітленні приміщень різного призначення нормується середнє значення КПО в точках, розташованих на перетині вертикальної площини характерного розрізу приміщення і умовної робочої поверхні (або підлоги). Перша і остання точки приймаються на відстані І м від поверхні стін (перегородок) або осі колон.
Допускається розподілення приміщень на зони з боковим освітленням (зони, які примикають до зовнішніх стін з вікнами) і зони з верхнім освітленням. Нормування та розрахунок природного освітлення в кожній зоні проводиться незалежно одне від одного.
У виробничих приміщеннях із зоровою роботою І-ІІІ розрядів слід використовувати суміщене освітлення. Допускається застосовувати верхнє природне освітлення у велико прогонових складальних
Коефіцієнт світлового клімату цехах, де роботи виконуються в значній частині об'єму приміщення на різних рівнях підлоги і на різноорієнтованих у просторі робочих поверхнях. При цьому нормовані значення КПО приймаються для розрядів І, II, III відповідно 10; 7; 5%.
Розрахунок КПО проводиться з урахуванням середньозважених коефіцієнтів відбивання внутрішніх поверхонь приміщень без урахування меблів, устаткування, озеленення та інших предметів, що затіняють, а також при 100 % використанні світло прозорих заповнень у світло прорізах. Розрахункові значення КПО слід округляти до десятих часток.
Розрахункові значення середньозваженого коефіцієнта відбивання внутрішніх поверхонь приміщення слід приймати 0,5 в громадських, 0,4 в житлових і 0,3 у виробничих приміщеннях.
При розрахунку природного освітлення приміщень в умовах існуючої забудови слід приймати коефіцієнт відбивання будівельних і облицювальних матеріалів для фасадів протилежних будинків (без засклених прорізів фасаду).
Суміщене освітлення
Суміщене освітлення приміщень виробничих будинків слід передбачати:
- - для виробничих приміщень, в яких виконуються роботи І-ІІІ розрядів;
- - для виробничих та інших приміщень у випадках, коли за умов технології, організації виробництва або клімату в місці будівництва необхідні об'ємно-планувальні рішення, які не дозволяють забезпечити нормоване значення КПО (багатоповерхові будинки великої ширини тощо), а також у випадках, коли техніко-економічна доцільність суміщеного освітлення порівняно з природним підтверджена відповідними розрахунками; відповідно до нормативних документів з будівельного проектування будинків і споруд окремих галузей промисловості, затверджених в установленому порядку.
Суміщене освітлення приміщень житлових, громадських і допоміжних будинків допускається передбачати у випадках, коли це потрібно за умов вибору раціональних об'ємно-планувальних рішень за винятком житлових кімнат та кухонь житлових будинків і гуртожитків, віталень і номерів готелів, спальних приміщень санаторіїв і будинків відпочинку, групових і гральних дитячих дошкільних закладів, палат лікувально-профілактичних установ.
Загальне (незалежно від прийнятої системи освітлення) штучне освітлення виробничих приміщень, призначених для постійного перебування людей, повинно забезпечуватися розрядними джерелами світла.
Застосування ламп розжарювання допускається в окремих випадках, коли за умов технологи, середовища або вимог до оформлення інтер'єру використання розрядних джерел світла неможливе або недоцільне.
Нормовані значення КПО для виробничих приміщень повинні прийматися як для суміщеного освітлення за таблицею 1 та додатком И ДБН.В.2.5-28-2006 загального стандарту "Природне та штучне освітлення".
Для виробничих приміщень нормовані значення КПО наведено в таблиці 10.6.
Штучне освітлення
Штучне освітлення поділяється на робоче, аварійне, охоронне, чергове. Аварійне освітлення поділяється на освітлення безпеки і евакуаційне.
Таблиця 6. Нормовані значення КПО
Розряд зорової роботи | Найменше нормоване значення КПО %, при суміщеному освітленні | |
при верхньому або комбінованому освітленні | при боковому освітленні | |
І | 3 | 1,2 |
II | 2,5 | 1 |
ІІІ | 2 | 0,7 |
IV | 1,5 | 0,5 |
V | 1 | 0,3 |
VI | 0,7 | 0,2 |
Робоче освітлення - освітлення, яке забезпечує нормовані освітлювальні умови (освітленість, якість освітлення) в приміщеннях і в місцях виконання робіт поза будинками.
Освітлення безпеки - освітлення для продовження роботи при аварійному відключенні робочого освітлення.
Евакуаційне освітлення - освітлення для евакуації людей із приміщення при аварійному відключенні робочого освітлення.
Охоронне освітлення - освітлення вздовж межі території, що охороняється.
Чергове освітлення - освітлення за відсутності основного робочого процесу.
Для загального штучного освітлення приміщень слід використовувати, як правило, розрядні джерела світла, віддаючи перевагу за однакової потужності джерелам світла з найбільшою світловою віддачею і строком служби.
Світлова віддача джерел світла для штучного освітлення приміщень при мінімально допустимих індексах кольоропередачі неповинна бути менше значень, наведених у таблиці 10.7.
Нормовані характеристики освітлення в приміщеннях і ззовні будинків може забезпечуватись як світильниками робочого освітлення, так і спільним з ним освітленням світильниками безпеки і (або) евакуаційного освітлення.
Таблиця 7. Світлова віддача джерел світла для штучного освітлення приміщень при мінімально допустимих індексах кольоропередачі
Тип джерела світла | Світлова віддача, лм/Вт, не менше, лри мінімально допустимих індексах кольоропередачі | ||||
R>80 | R>60 | R>45 | R>25 | R<25 | |
Люмінесцентні лампи | 65 | 75 | |||
Компактні люмінесцентні лампи | 70 | - | |||
Металогалогенні лампи | 75 | 90 | |||
Дугові ртутні лампи | - . | - | 55 | ||
Натрієві лампи високого тиску | - | 75 | 100 | ||
Лампи розжарювання | - | - | 7 |
Для освітлення приміщень слід використовувати, як правило, найбільш економічні розрядні лампи. Використання ламп розжарювання для загального освітлення допускається тільки у випадках неможливості або техніко-економічної недоцільності використання розрядних ламп.
Для місцевого освітлення, крім розрядних джерел світла, рекомендується використовувати лампи розжарювання, в тому числі галогенні.
Нормовані значення КПО
Застосування ксенонових ламп у приміщеннях не дозволяється.
Основні вимоги до виробничого освітлення. Для створення сприятливих умов зорової роботи освітлення робочих приміщень повинно задовольняти таким умовам:
- - рівень освітленості робочих поверхонь має відповідати гігієнічним нормам для даного виду роботи;
- - мають бути забезпечені рівномірність та часова стабільність рівня освітленості у приміщенні, відсутність різких контрастів між освітленістю робочої поверхні та навколишнього простору, відсутність на робочій поверхні різких тіней (особливо рухомих);
- - у полі зору предмета неповинна бути сліпучого блиску;
- - штучне світло, що використовується на підприємствах, за своїм спектральним складом має наближатися до природного;
- - не створювати небезпечних та шкідливих факторів (небезпеку ураження струмом, пожежо- та вибухонебезпечність);
- - бути надійним, простим в експлуатації та економічним.
3.3. Санітарний стан
У готелі повинні дотримуватися санітарно-гігієнічні норми і правила, встановлені органами епідеміологічного нагляду, зокрема з чистоти приміщень, стану сантехнічного обладнання, видалення відходів, ефективного захисту від комах і гризунів, обробки білизни. Усе газове, водопровідне і каналізаційне обладнання повинне бути встановлене й експлуатуватися відповідно до "Правил технічної експлуатації готелів та їхнього обладнання".
У приміщеннях необхідно щодня робити вологе прибирання, видаляти пил і павутину, пилосос йти килими і килимові покриття, протирати вікна, двері. По закінченні роботи приміщення потрібно ретельно прибрати і залишати в повному порядку. Періодично необхідно прибирати приміщення з використанням мильно-лужного розчину, хлорного вапна, проводити генеральні прибирання, дезінфекції й дезінсекції (заходи боротьби з комахами). Особлива увага має приділятися роботі покоївок. Транспортування білизни, прибиральних матеріалів й інвентарю здійснюється покоївками на візках.
У службових приміщеннях, призначених для відпочинку, прийому їжі, зміни одягу обслуговуючого персоналу забороняється тримати прибиральник інвентар і брудну білизну. Ці кімнати обладнуються індивідуальними шафами, обідніми столами, стільцями тощо.
Інструкція з санітарного утримання вимагає від персоналу особливої уваги до постільної білизни гостей та їхньої своєчасної заміни. У білизняній повинна бути ідеальна чистота. Чиста і брудна білизна має зберігатися в різних приміщеннях, окремо одна від одної. Після прийому брудної білизни необхідно вимити руки і змінити халат. Прання білизни гостей здійснюється покоївками в спеціально обладнаних приміщеннях. Мийні засоби в підприємстві готельного господарства мають використовуватися тільки ті, що дозволені Міністерством охорони здоров'я України та мають сертифікат відповідності.
Інструкція з санітарного утримання включає також вимоги до стану території, що прилягає до готелю. Територія повинна бути прибрана, озеленена, облагороджена. Для збору побутових відходів на території двору встановлюються сміттєзбиральники. Вторинна сировина і макулатура має збиратися і складатися окремо.
Усі працівники готелю не рідше одного разу в рік мають проходити медичний профогляд у поліклініках і подавати на роботі довідки про стан свого здоров'я. Співробітники, що не пройшли медогляд, до роботи не допускаються. У випадку, якщо занедужає проживаючий, адміністрація готелю має викликати лікаря. У випадку інфекційного захворювання працівники СЕС проводять у номері дезінфекцію. Прибирання номерів, у яких знаходяться хворі, має проводитися із застосуванням розчину хлорного вапна.
На кожному поверсі готелю повинні бути пам'ятки про надання першої допомоги й аптечки з набором необхідних медикаментів.
4. Захист організму людини від перегрівання і охолодження
Захист організму людини від перегрівання і охолодження
Захист від перегрівання організму. Для попередження перегрівання організму у виробничих приміщеннях повинні бути створені такі метеорологічні умови, які здатні забезпечити нормальний виробничий процес і самопочуття працівників. Метеорологічні умови виробничих приміщень регламентуються ДСТУ 2293-93 залежно від тепловиділень, характеру виконуваних робіт, пори року, вологості і швидкості руху повітря, умов праці в цехах з тепловиділеннями - розміщення виробничого обладнання і організація робочих місць згідно з діючими стандартами. Враховуючи вимоги цих стандартів, слід розміщувати обладнання, що виділяє тепло, безпосередньо під аераційними ліхтарями, а також доцільно передбачати окремі приміщення.
Механізація та автоматизація виробництва забезпечує високу безпеку праці. Перехід від механізації до автоматизації ще більше віддаляє робітника від шкідливих і небезпечних зон.
Автоматизація базується на сучасній технології і прогресивних методах управління, що передбачає повне звільнення людини від виснажливих виробничих факторів. При повній автоматизації функції людини значно скорочуються. Вся її роль зводиться до керування та контролю за роботою машин і ходом технологічних процесів.
Раціональна теплова ізоляція обладнання. Нині існує багато видів теплоізоляційних матеріалів. До неорганічних матеріалів можна віднести: діатоніт, азбест, азбоцемент, совеліт, слюда, азбозуріт, мінеральна вата, скловата, піноскло, пінобетон, керамзіт, пемза тощо. Органічними ізоляційними матеріалами є торфоізоляційні і деревні плити, деревна тирса, фіброліт, арболіт і т.ін.
Ефективність теплової ізоляції зумовлюється типом обладнання. При температурі теплоізолюючої поверхні 500.. .600 °С застосовують азбест, совеліт, мінеральну вату; при температурі 800...900 °С - азбозуріт, діатомітову цеглу; при температурі понад 1000 °С - вермікуліт, спеціальні керамічні пластини та ін.
Екранування. Ефективним засобом захисту людини від тепловиділень є екранування. Екрани застосовуються для екранування джерел випромінювання і робочих місць. Захисні екрани бувають прозорі і непрозорі, подвійні і заповнені водою або повітрям, сітчасті, скляні тощо. За принципом дії огороджувальні засоби здатні поглинати і відбивати тепловипромінювання.
Екрани, які відбивають тепловиділення, виготовляють з листових матеріалів світлих кольорів (алюміній листовий, біле листове залізо, алюмінієва фарба, фольга на азбесті тощо). Ефективність таких теплозахисних екранів досягає 80.. .90 %.
Теплопоглинальні екрани здебільшого використовують як стіни, спеціальні огорожі, щити або подвійні щити, виготовлені з різних матеріалів (цегла, вогнетривке скло, металізований азбест і т.ін.) Ефективність теплозахисту склом від випромінювання при температурі 100 °С досягає 86 %.
Вентиляція і кондиціонування повітря є найбільш ефективним засобом нормалізації мікроклімату у виробничих приміщеннях.
Захист від охолодження. Для захисту організму людини від охолодження у виробничих та інших приміщеннях доцільно передбачати такі метеорологічні умови, при яких забезпечується нормальний теплообмін між організмом і навколишнім середовищем.
В холодний період передбачають засоби, які запобігають проник-ненню великої кількості холодного повітря через технологічні отвори, ворота, двері, шлюзи внаслідок частого або тривалого їх відкривання. Засобами захисту можуть бути тамбури або повітряно-теплові завіси. Повітряно-теплові завіси доцільно влаштовувати біля воріт, що відкриваються частіше, ніж 5 разів або не менше, ніж на 40 хвилин за зміну в районах з температурою повітря для холодного і перехідного періоду року -15 °С і нижче.
При роботі в холодний і перехідний період року на відкритому повітрі або в приміщеннях, які не опалюються, необхідно мати приміщення з температурою повітря 26 °С. Найбільш ефективно обладнати такі приміщення променевим опаленням. Робітники, які працюють в умовах переохолодження, обов'язково забезпечуються індивідуальними засобами захисту.
Раціоналізація режимів праці та відпочинку. Життєдіяльність людини у виробничих приміщеннях забезпечується цілою низкою заходів.
Зниження втоми, забезпечення високої продуктивності праці з найменшою напруженістю досягається чіткою організацією режиму праці і відпочинку.
При виконанні робіт, які вимагають значних зусиль з використанням мускульної сили, рекомендуються короткочасні перерви 10... 12 хв. При ... виконанні особливо важких робіт (металурги, ковалі та ін.) доцільно робити перерви з проміжком відпочинку 15...20 хв, а також бажано встановити неповний робочий день. Для працівників в зимову пору року на відкритому повітрі важливо влаштувати кімнату з опалення, що створить комфортні умови для відпочинку.
Елементами раціонального режиму праці і відпочинку є виробнича гімнастика і комплекс заходів з психофізіологічного розвантаження, в тому числі функціональна музика. Ефект психоемоційного розвантаження обумовлюється естетичним оформленням інтер'єру, вигідних меблів, що значною мірою пов'язане з ергономікою, трансляцією спеціально підібраних музичних творів, забезпеченням тонізуючими напоями тощо. Ці заходи суттєво впливають на психологічне розвантаження, естетичний настрій і покращання самопочуття.