Тема 7. Проблеми раціонального використання та охорони земель у сучасних умовах

1. Проблеми використання та охорони меліорованих земель

         У сучасному понятті меліорація –  це система організаційно-господарських і технічних заходів, спрямованих на докорінне поліпшення земель з метою створення найсприятливіших умов для розвитку сільського господарства або загального оздоровлення місцевості. Залежно від дії на ґрунт та рослини розрізняють гідротехнічні, агротехнічні, лісотехнічні, хімічні і культуртехнічні меліорації.На поліпшення природних умов найбільше впливають сільськогосподарські гідротехнічні меліорації (зрошення, обводнення та осушення), що змінюють водно-повітряний режим ґрунту. З цією метою будують великі й малі зрошувальні та осушувальні канали, трубопроводи, лотки, створюють водосховища і греблі. Проведення гідротехнічних меліорацій пов’язано із значними капіталовкладеннями, тому вони вимагають техніко-економічних обґрунтувань. Найбільшої ефективності в меліорації досягають при комплексному їх застосуванні, коли зрошення поєднується з дренуванням, а осушення –з періодичним зрошенням земель. При цьому меліорації поєднуються з правильною організацією праці. Високим рівнем агротехніки, внесенням добрив та ін.Агротехнічні меліорації необхідні для зміни фізичних і хімічних властивостей ґрунту. Вони приводять до зміникількості різних поживних елементів у ґрунтіі забезпечують підвищення його родючості. Агротехнічні меліорації включають правильний вибір глибини і напрямку оранки, грунтопоглиблення, залуження крутих схилів, поліпшення лук і пасовищ, снігозатримання.Лісотехнічні меліорації передбачають поліпшення земель шляхом вирощування деревної або трав’янистої рослинності у поєднанні з деревною. До них належать: обліснення місцевості. Закріплення рухомих пісків, створення полезахисних лісових смуг тощо.При хімічних меліораціях для поліпшення земель, особливо засолених у ґрунтвносять гіпс, вапно, сірчану кислоту, дефекаційну грязь, фосфоритне борошно та ін. До хімічних меліорацій належать: використання різних пестицидів для боротьби із заростанням меліоративних каналів, полімерів для зменшення фільтраційних втрат води з водоймищ і каналів.Культуртехнічні меліорації дають змогу поліпшити стан поверхні ґрунтушляхом видалення каміння, пеньків, кущів, планування поверхні.Меліорація не тільки підвищує продуктивність сільського господарства, а й створює базу для його стійкого розвитку в різні за погодними умовами роки в усіх зонах країни, забезпечує гарантовані високі врожаї сільськогосподарських культур, сприяє збільшенню національного доходу країни, вносить докорінні зміни в умови сільськогосподарського виробництва. Зберігає і поліпшує зовнішнє середовище.

• меліорація земель - комплекс гідротехнічних, культуртехнічних, хімічних, агротехнічних, агролісотехнічних, інших меліоративних заходів, що здійснюються з метою регулювання водного, теплового, повітряного і поживного режиму грунтів, збереження і підвищення їх родючості та формування екологічно збалансованої раціональної структури угідь;
• меліоровані землі - угіддя, на яких здійснено комплекс меліоративних заходів відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації;
• меліоративна система - технологічно цілісна інженерна інфраструктура, що включає в себе такі окремі об'єкти, як меліоративна мережа каналів, трубопроводів (зрошувальних, осушувальних, осушувально-зволожувальних, колекторно-дренажних) з гідротехнічними спорудами і насосними станціями, захисні дамби, спостережна мережа, дороги і споруди на них, взаємодію яких забезпечує управління водним, тепловим, повітряним і поживним режимом грунтів на меліорованих землях.

Суб’єктами господарювання які використовують землі з меліоративними системами є: 

• сільськогосподарські підприємства, асоціації водо- та землекористувачів, кооперативи або окремі власники, інші фізичні та юридичні особи, що використовують у своїй діяльності меліоровані землі і внутрішньогосподарські меліоративні системи;
• органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що мають у комунальній власності внутрішньогосподарські меліоративні системи;
• організації, які надають послуги суб'єктам господарювання (подача та відведення води, технічне обслуговування та ремонт об'єктів інженерної інфраструктури внутрішньогосподарських меліоративних систем тощо).

Умови використання земельних ділянок з меліоративними системами

Земельні ділянки, одержані громадянами внаслідок приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, на яких розташовані та функціонують меліоративні системи, використовуються спільно на підставі угоди. У разі відсутності згоди щодо спільного використання зазначених земельних ділянок питання вирішується в судовому порядку. 

Власники, користувачі, у тому числі орендарі меліорованих земель зобов'язані забезпечувати: 

• одержання високих урожаїв сільськогосподарських культур шляхом застосування науково обгрунтованих технологій вирощування високоврожайних, стійких до захворювань та шкідників, адаптованих до грунтово-кліматичних умов сортів і гібридів сільськогосподарських культур;
• збереження та відтворення родючості грунтів, біологічне різноманіття і екологічну рівновагу в навколишньому природному середовищі, раціональне використання та охорону земель і водних ресурсів;
• цілісність використання масиву земель сільськогосподарського призначення;
• належну експлуатацію відповідних меліоративних систем та об’єктів інженерної інфраструктури таких систем, окремо розташованих гідротехнічних споруд, а також вжиття заходів щодо запобігання їх пошкодженню; додержання технологічної цілісності функціонування меліоративних систем. (частина 1 статті 25 Закону України "Про меліорацію земель").

Власники, користувачі, у тому числі орендарі меліорованих земель включають щороку до книг історії полів дані про призначення, розміри та основні характеристики меліорованих ділянок, якісні показники грунту, а також відомості про ефективність використання цих ділянок - урожайність сільськогосподарських культур, способи обробітку грунту, періодичність і кількість внесення добрив, здійснені меліоративні та природоохоронні заходи. 

Власники, користувачі, у тому числі орендарі меліорованих земель несуть відповідальність за стан їх використання та моніторинг навколишнього природного середовища в зоні впливу меліоративної системи згідно із законодавством. 

Особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, на якому здійснюється гідротехнічна меліорація, має право на компенсацію понесених витрат з гідротехнічної меліорації земельних ділянок, розташованих у такому масиві, або суміжних земельних ділянок, які не перебувають в її користуванні. Розмір компенсації та умови її сплати визначаються у договорі між цією особою та власником або користувачем земельної ділянки. 

З метою забезпечення належного еколого-меліоративного стану угідь, належної якості зрошувальної води, біологічної потреби культур та запобігання ризику розвитку процесів деградації ґрунтів Кабінет Міністрів України встановлює нормативи екологічно безпечного зрошення, осушення та управління поливами або водовідведенням. 

Власники, користувачі, у тому числі орендарі, земельних ділянок, на яких розташовані меліоративні системи, об’єкти їх інженерної інфраструктури та окремо розташовані гідротехнічні споруди, зобов’язані не чинити перешкод в експлуатації меліоративних систем та об’єктів інженерної інфраструктури та забезпечувати доступ працівників обслуговуючої (експлуатуючої) установи, організації до таких систем та їх експлуатацію. 

Обмеження і обтяження у використанні ділянок меліорованих та прилеглих до них земель здійснюються в порядку, що встановлюється Земельним кодексом України. 

При передачі в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 10 років. До договору оренди землі включається зобов’язання орендаря здійснювати інвестиції у розвиток та модернізацію відповідних меліоративних систем і об’єктів інженерної інфраструктури та сприяти їх належній експлуатації. (частина четверта статті 19 Закону України "Про оренду землі"). 

Екологічні та технологічні обмеження при використанні земель з меліоративними системами

Використання меліоративних земель повинно здійснюватись без погіршення еколого-меліоративного стану угідь і технічного стану меліоративних систем на умовах відновлення або покращення екологічної ситуації та родючості ґрунтів. Забороняється застосування заходів, що призводять до погіршення якості земельних ділянок. Господарська діяльність на територіях підвищеного екологічного ризику, яка може завдавати шкоди іншим землевласникам, землекористувачам та навколишньому природному середовищу, повинна бути змінена або припинена. 

Обмеження господарської діяльності на меліорованих землях стосується: 

1. використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок;
2. необґрунтовано інтенсивного використання земель;
3. розорювання сіножатей та пасовищ на землях, ускладнених процесами шкідливої дії вод;
4. використання земель спеціального призначення для сільськогосподарських потреб (землі охоронних зон, водного фонду, заповідних територій тощо).

Нормативи екологічно безпечного зрошення й осушення та управління поливами або водовідведенням встановлюються залежно від еколого-меліоративного стану угідь, біологічної потреби культур та стійкості земель до проявів процесів деградації або шкідливої дії вод. 

Виділяється п'ять категорій еколого-меліоративного стану земель: добрий, задовільний, задовільний із загрозою погіршення, незадовільний та дуже незадовільний.

Для земель з певною якісною категорією еколого-меліоративного стану обмеження встановлюють індивідуально з урахуванням: розташування об'єкта у межах масиву зрошення або осушення; геоморфологічних та морфометричних характеристик рельєфу; режимів зволоження або осушення, водного балансу території та агрокліматичних показників; проявів та інтенсивності процесів деградації або шкідливої дії вод. 

Землі з добрим і задовільним еколого-меліоративним станом, не ушкоджені процесами деградації або шкідливої дії вод, використовуються без обмежень і не потребують додаткових природоохоронних або меліоративних заходів. На них застосовується загально рекомендований для даної зони та типу природних умов набір сільськогосподарських культур, комплекс агротехнічних прийомів та операцій з їхнього вирощування. За умови достатньої кількості та кондиційної якості води призначаються оптимальні режими зрошення. Проведення поливів обмежено придатними водами допускається за умови проведення заходів з хімічної меліорації або у критичні періоди росту рослин. 

На ділянках задовільного із загрозою погіршення стану земель використання угідь має супроводжуватись обов'язковим регулюванням технологічних впливів шляхом введення попереджувальних заходів або ґрунтозахисних технологій рослинництва, що включають протиерозійні заходи, поліпшення якості поливних вод і хімічну меліорацію ґрунтів, регулювання поверхневого стоку, водозберігаючі та ґрунтозахисні режими зрошення. Обмеження встановлюються індивідуально для земель з певним 

видом деградації або шкідливої дії вод: 

- техногенно та природно підтоплювані землі використовуються за умови роботи горизонтального або вертикального дренажу, із застосуванням спеціалізованих сівозмін і агротехнічних заходів, заходів із регулювання поверхневого стоку, водозберігаючих режимів зрошення; 

- засолені землі використовуються з застосуванням комплексу заходів із попередження або ліквідації засолення, адаптованого до конкретних характеристик природно-меліоративних умов території, засобів фітомеліорації із включенням до сівозмін солестійких культур. Використання мінералізованих вод для поливу таких земель забороняється; 

- осолонцьовані землі використовуються за умови проведення заходів із хімічної меліорації ґрунтів і вод та застосування засобів фітомеліорації; 

- ерозійно небезпечні землі використовуються за умови проведення протиерозійних заходів, водозберігаючих режимів зрошення із застосуванням спеціальної ґрунтозахисної технології вирощування сільськогосподарських культур. Не допускається зрошення поверхневим способом. 

На меліорованих угіддях з незадовільним еколого-меліоративним станом земель їх використання має здійснюватись на основі наукових рекомендацій із застосуванням комплексу природоохоронних і меліоративних заходів та технологій з покращення якості земель. Загальна система обмежень на використання земель даної 

категорії включає: 

♦ обов'язкове застосування ґрунтозахисних режимів зрошення та осушення за умови постійної роботи вертикального або горизонтального дренажу; 

♦ застосування ґрунтозахисних систем землекористування, науково обґрунтованих сівозмін, обробітку ґрунту, відповідних засобів і техніки поливу або водовідведення; 

♦ застосування технологій змінних норм щодо поливів, хімічної меліорації ґрунтів і води, удобрення та догляду за посівами тощо. 

На ділянках з дуже незадовільним еколого-меліоративним станом земель сільськогосподарське використання меліорованих угідь слід вважати недоцільним. На таких територіях землі потребують виведення з обігу, консервації або, залежно від виду деградації, докорінної меліорації або ренатуралізації. 

Пробеми використання земель з меліорованими системами

Під час паювання земель та майна колективних сільськогосподарських підприємств меліоративні системи не паювалися (пункт 21 Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177). 

Об'єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарські меліоративні системи підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку (див. ПКМ від 13.08.2003 № 1253 "Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників"), встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство". 
Таке рішення призвело до утворення ситуації, коли на приватних землях знаходяться комунальні меліоративні системи. На жаль, у цій ситуації власники вбачають більшу вигоду у здаванні труб системи на металобрухт, ніж в її утриманні. 
Для забезпечення ефективного та еколого-безпечного використання меліорованих земель 02.11.2006 року Державним комітетом України по водному господарству та Міністерством аграрної політики України було видано спільний наказ № 206/638 "Про Порядок використання меліоративних фондів і меліорованих земель". Як видається, положення затверджене наказом мають обмежений ефект, оскільки або повторюють існуючі вимоги законодавства, або не забезпечені механізмом примусового забезпечення. Таким чином, задовільна правова база для спільного використання земель з меліоративними системами відсутня. 
Чинне законодавство, що визначає правовий режим земельних ділянок з меліоративними системами (ЗУ "Про меліорацію земель", ДБН В.2.4-1-99 "Меліоративні системи та споруди" тощо), на жаль, не розраховане на ситуацію, коли земельні ділянки із меліоративними системами поділені на дрібні "клаптики". Ефективне використання земель за таких умов взагалі неможливе. Потрібно законодавчо заохочувати концентрацію земель з меліоративними системами в обмеженого кола власників (або хоча б користувачів) і не допускати подрібнення таких земель у майбутньому. 

В контексті ринкових земельних відносин, сталого соціального розвитку та в умовах глобальних змін клімату, проблеми екологічних ризиків та перспектив інноваційного розвитку меліорації земель набувають все більшої актуальності та нового звучання. Сучасна парадигма меліорації земель спирається на такі основоположні постулати, як ресурсозбереження, продовольча, екологічна й енергетична безпеки держави, соціальне відродження сільських населених пунктів, зміна депресивного розвитку окремих регіонів на прогресивний.Більша частина всіх сільськогосподарських угідь і 70 % орних земель України припадає на чорноземи і темно-каштанові ґрунти, родючість яких на значній території(Степова зона) лімітується дефіцитом вологи. На Поліссі, в Лісостепу Західному та ґрунтовобуроземній області Карпат, Передкарпаття і Закарпаття значно поширені землі з гідроморфним ґрунтовим покривом. Вони займають площу до 4,5 млн га, на більшій частині якої проведено дренажні роботи. Загальну площу осушених земель було доведено до 3,1 млн га і залучено до інтенсивного землекористування. Серед дренованих закритою і відкритою осушувальними мережами гідроморфних ґрунтів, специфічні за своєю генетичною природою і високою екологічною вразливістю, осушені торфові землі займали 850 тис. га.

Докорінне поліпшення (меліорація) малопродуктивних земель - екологічно і соціально конче необхідний захід. Проте надто гостро стоїть проблема екологічних ризиків, уникнення яких можливе за умов всебічно обґрунтованого меліоративного освоєння земель. Екологічні ризики виникають саме за умов незбалансованості та відірваності окремих видів меліорації від усього комплексу робіт з раціонального землекористування. Меліорація – це, як правило, жорстке втручання в закономірний процес перебігу масо- і енергопотоків в екосистемах. Тому будь-який меліоративний захід повинен мати всебічно обґрунтовану підставу для застосування – в іншому випадку ми наражаємося на непередбачувані екологічні, економічні, соціально-демографічні та інші ризики, які до того ж постійно зростають внаслідок глобальних змін клімату.  Кожному окремому виду меліоративного навантаження на ґрунтовий покрив притаманна та чи інша цільова задача. Одна група меліоративних впливів спрямована безпосередньо на структурну перебудову ґрунтової системи, інша - на структурнофункціональну, а ще інша – на функціональну. Якщо перші дві групи екологічно мало ризиковані, то третя несе в собі небезпечні, часто-густо непередбачувані, ризики, прогнозування яких є актуальною проблемою сьогодення. Викликає занепокоєння відсутність аргументованої ієрархічної структуризації численних видів меліорацій. Методологічне вирішення проблеми екологічних ризиків не може бути успішним за відсутності, перш за все, чіткої та обґрунтованої систематики зовнішніх меліоративних навантажень на ґрунтовий покрив. Ґрунтова система змінює свою внутрішню структурно-функціональну організацію залежно від природи та структури цих навантажень. Виходячи з цього, зроблено першу спробу систематизувати меліорації, ієрархічна структуризація яких в подальшому буде розширятись і удосконалюватись.

Усі види меліорацій передбачають докорінну і прискорену зміну як внутрішньоїконструкції ґрунтової системи, так і її режимів. Якщо реалізація зовнішніх навантажень абіотичної природи нерідко здійснюється всупереч закономірностям перебігу масоенергетичних потоків в екосистемах, то біологічний блок меліоративних навантажень гармонійно вписується і адаптується в ці непрості, надто складні та суперечливі, проте закономірні процеси нообіосферних ґрунтових трансформацій, нівелюючи при цьому негативні наслідки впливу та дії абіотичних блоків. На жаль, теорія і практика біосферного адаптування різних меліоративних заходів, до якої ми всі намагаємось прийти, залишається поки-що на далеко невизначеному, а, фактично, на гіпотетичному рівні наукових досліджень. Пригадаймо хоча б окремі і всім відомі приклади виникнення негативних явищ від «ізольованих» і масштабно здійснених в недалекому минулому (без належного врахування генетичних особливостей та екологічних функцій ґрунтів) хімічних, гідротехнічних, культур-технічних та інших видів меліорацій.

2. Використання техногенно забруднених земель

 Відповідно до ст. 169 Земельного кодексу України, до техногенно забруднених земель відносяться землі, забруднені внаслідок господарської діяльності людини, що призвела до деградації земель та її негативного впливу на довкілля і здоров'я людей.  Забруднення земель внаслідок господарської діяльності людини та її негативного впливу на довкілля і здоров'я людей може мати місце як у разі впливу антропогенних факторів (аварії, техногенні катастрофи тощо), так і у разі виникнення ситуацій, що знаходяться поза контролем людини (повені, землетруси і т. ін. у місцях розміщення шкідливих техногенних факторів).

До таких земель зокрема належать:

• землі радіаційно небезпечні,  на яких неможливе подальше проживання населення, одержання сільськогосподарської та іншої продукції, продуктів харчування, що відповідають республіканським та міжнародним допустимим рівням вмісту радіоактивних речовин, або які недоцільно використовувати за екологічними умовами ( ст. 3 ЗУ «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»). До них належать:
  • зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році:
  • зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км^-2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км^-2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км^-2 та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;

• землі радіоактивно забруднені, які потребують проведення заходів радіаційного захисту та інших спеціальних втручань, спрямованих на обмеження додаткового опромінення, зумовленого Чорнобильською катастрофою, та забезпечення нормальної господарської діяльності ( ст. 4 ЗУ «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»);. До них належать:
  • зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км^-2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км^-2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км^-2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.;
• землі, забруднені важкими металами, іншими хімічними елементами.

Правовий режим земель, які забруднені важкими металами, іншими хімічними елементами, визначається в залежності від ступеня такого забруднення.

Нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також перелік цих речовин затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

До нормативів гранично допустимого забруднення ґрунтів належать:

• гранично допустимі концентрації у ґрунтах хімічних речовин, залишкових кількостей пестицидів і агрохімікатів, важких металів тощо;
• максимально допустимі рівні забруднення ґрунтів радіоактивними речовинами.

При використанні техногенно забруднених земель враховуються особливості режиму їх використання.

Порядок використання техногенно забруднених земельних ділянок встановлюється законодавством України.

Так, наприклад, відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлено порядок використання території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема для наукових досліджень, а саме:

на даній території можуть здійснюватися науково-технічна діяльність, проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень для визначення ступеня впливу іонізуючого випромінювання на людину та екологічні системи, шляхів мінімізації наслідків цього впливу, тощо.

Техногенно забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я, підлягають консервації.

Техногенно забруднені землі сільськогосподарського призначення, на яких не забезпечується одержання продукції, що відповідає встановленим вимогам (нормам, правилам, нормативам), підлягають вилученню із сільськогосподарського обігу та консервації.

Консервація земель - це припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я (стаття 1 Закону України "Про охорону земель").

Оганізаційні засади щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель визначені Порядком.За оцінками Національного наукового центру«Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського», загальна площа забруднених земель в Україні складає близько 9 млн га, з них 4,2 млн га – радіаційно забруднені землі; 2,0 млн га – землі, забруднені важкими металами; 2,8 млн га – землі, забруднені токсикантами органічного й неорганічного походження. Характер забруднення ґрунтів країни важкими металами і пестицидами представлено на рис. 1.

Джерело: Національний науковий центр «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського»

Проблема техногенного забруднених ґрунтів та їхподальшого використання потребує вирішення. Самовідновлення ґрунту є процесом дуже повільним, на який людина має незначний вплив. Здійснювати рекультивацію забруднених земель необхідно розпочинати з розробки способів їх використання в агропромисловому виробництві, що дозволили б якнайшвидше відновлювати такі землі та отримуватиз них безпечну продукцію. Основні особливості використання техногенно забруднених земель зазначені у главі 27 Земельного кодексу Украіни. Стаття 169 наводить таке визначення: «Техногенно забруднені землі – це землі, забруднені внаслідок господарської діяльності людини, що призвела до деградації земель та її негативного впливу на довкілля і здоров’я людей». Стаття 170 присвячена особливостям використання техногенно забруднених земель. Пункт перший наголошує на тому, що техногенно забруднені землі сільськогосподарського призначення, на яких не забезпечується одержання продукції, що відповідає встановленим вимогам, нормам, правилам, нормативам, підлягають вилученню із сільськогосподарського обігу та консервації. Основними видами техногенних забруднень сільськогосподарських угідь (за поширеністю та площею) є забруднення пестицидами, важкими металами та нафтопродуктами. Характер забруднення ґрунтів (вид забруднювача, його кількість, розподіл у ґрунтовому профілі), а також ґрунтові умови потребують зваженого й диференційованого підходу до реабілітації таких ґрунтів і їх подальшого використання в господарській діяльності.

 Із фізичних заходів реабілітації забруднених важкими металами і залишками пестицидів ґрунтів заслуговують на увагу такі, як переміщення забрудненого прошарку за межі формування основної маси коріння; видалення забрудненого прошарку ґрунту й нанесення незабрудненого, посилення адсорбції забруднювачів шляхом внесення адсорбентів, у тому числі й органічних добрив, промивання розчинних форм забруднювачів зрошувальними водами. Із хімічних заходів реабілітації ґрунту варто звернути увагу на такі: усунення кислої реакції ґрунтового розчину, добір реагентів для переведення забруднювачів у нерозчинну форму або в нешкідливі сполуки; застосування інактиваторів важких металів, внесення фосфатних добрив для зменшення токсичної дії міді, цинку, кадмію, внесення сорбентів важких металів; внесення карбонатів, доломітового борошна, фосфогіпсу, подрібненої соломи та інших органічних добрив для зменшення рухомості ВМ; пошук та внесення хімікатів для зв’язування пестицидів у нерозчинні форми; обробка сумішшю ПЕГ і КОН для очищення від хлорорганічних та циклодієнових інсектицидів; обробка ґрунту сполуками заліза для дегалогенування пестицидів тощо. Найефективнішими біологічними заходами реабілітації забруднених важкими металами земель є: вилучення забруднювачів за допомогою рослин-накопичувачів; використання бактерії Ralstonia metallidurans та інших мікроорганізмів, фітоекстракція, фітодеградація, фітоволотація, фітостабілізація тощо. Для реабілітації забруднених залишками пестицидів ґрунтів варто застосувати: боротьбу з бур’янами, узгоджувати строки сівби й збирання врожаю, внесення в ґрунт пестицидорозкладаючих мікроорганізмів, епоксидацію, дегідрогенізацію, кон’югацію з амінокислотами, мікробну мінералізацію, стимулювання мікробного метаболізму тощо.

3. Інструменти досягнення раціонального використання та забезпечення охорони земель у процесі господарської діяльності

Дієвими інструментами досягнення раціонального використання та забезпечення охорони земель є законодавчо закріплені вимоги до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності

Власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані:

дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України;

проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів;

підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо;

дотримуватися нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів;

надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів;

сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів;

своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок;

забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні;

забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку;

забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям;

уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Охорона земель при здійсненні господарської діяльності на землях сільськогосподарського призначення

Охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб.

Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом.

У разі вилучення (викупу) земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб забезпечується пріоритет максимального збереження продуктивних земель.

Черезсмужжя та конфігурація земельних ділянок, що створюють перешкоди в ефективному їх використанні і здійсненні природоохоронних заходів, а також порушують ландшафтну цілісність території, підлягають упорядкуванню відповідно до затвердженої документації із землеустрою.

Захист земель сільськогосподарського призначення від пожеж, ерозії, селів, підтоплення та інших видів деградації здійснюється на основі реалізації заходів, передбачених державними і регіональними програмами, відповідно до схем землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, робочих проектів землеустрою.

Основні вимоги до охорони родючості ґрунтів

Власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо:

вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій;

розорювання сіножатей, пасовищ;

використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок;

необґрунтовано інтенсивного використання земель.

З метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення.

Дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в процесі регулювання земельних відносин при:

передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки;

зміні власника земельної ділянки або землекористувача;

проведенні грошової оцінки земель;

визначенні розмірів плати за землю;

здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів.

Форму агрохімічного паспорта та порядок його ведення встановлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Розроблення агрохімічного паспорта не є обов’язковим при передачі земельної ділянки у власність та користування.

Охорона земель при здійсненні меліорації

Меліорація земель здійснюється згідно з проектами, затвердженими в установленому законодавством порядку.

Підприємства, установи та організації при проведенні меліорації земель зобов'язані здійснювати заходи, спрямовані на запобігання підтопленню, заболоченню, засоленню, забрудненню ґрунтів, вітровій і водній ерозії меліорованих земель, їх деградації, погіршенню стану водних об'єктів.

Порядок здійснення будівництва, експлуатації та забезпечення екологічної безпеки при проведенні меліорації земель встановлюється Законом України "Про меліорацію земель".

Охорона родючості ґрунтів при використанні осадів стічних вод

Використання з метою удобрення ґрунтів осадів стічних вод, що накопичуються на водоочисних спорудах, здійснюється з дозволу обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Застосування осадів стічних вод не допускається на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого і рекреаційного призначення, землях водного фонду та інших територіях, що підлягають особливій охороні, і на земельних ділянках, які використовуються для випасання худоби, вирощування овочів та фруктів, а також на земельних ділянках, де вміст будь-якої з токсичних речовин перевищує гранично допустиму концентрацію.

Ввезення на митну територію України осадів стічних вод забороняється.

Охорона земель при застосуванні пестицидів і агрохімікатів

Застосування пестицидів і агрохімікатів здійснюється відповідно до Закону України "Про пестициди і агрохімікати".

Охорона земель при веденні лісового господарства

При веденні лісового господарства лісокористувачі, незалежно від форми власності і господарювання, забезпечують збереження та підвищення родючості ґрунтів, їх належний екологічний стан відповідно до вимог законодавства України.

Заготівля деревини на схилах повинна проводитися на основі екологобезпечних та ґрунтозахисних технологій, які зводять до мінімуму руйнування ґрунтового покриву земельних ділянок.

Охорона земель при веденні водного господарства

При веденні водного господарства охорона земель водного фонду здійснюється шляхом обмеження антропогенного впливу на них і додержання особливого режиму їх використання відповідно до закону.

При розміщенні, проектуванні, будівництві, реконструкції та експлуатації водогосподарських об'єктів передбачаються заходи, спрямовані на запобігання підтопленню, заболоченню, засоленню та забрудненню продуктивних земель, погіршенню якості ґрунтів.

Забороняється скидання стічних вод та вод, що забираються із забруднених джерел, якщо внаслідок цього може відбутися деградація і забруднення ґрунтів небезпечними речовинами.

Особливості використання земель водного фонду та водоохоронних зон встановлюються законом.

Особливості охорони земель водного фонду, наданих для рибогосподарських цілей

Охорона земель водного фонду, наданих для рибогосподарських цілей, здійснюється шляхом вжиття заходів щодо запобігання погіршенню водних живих ресурсів, а також затопленню, підтопленню та заболоченню продуктивних земель, що прилягають до водних об'єктів.

Здійснення заходів (проведення меліоративних робіт, внесення органічних, мінеральних добрив тощо), спрямованих на збереження та відтворення природної рибопродуктивності земель, зайнятих ставками, озерами та іншими водними об'єктами, проводиться з обов'язковим дотриманням вимог природоохоронного законодавства України.

Охорона земель при спорудженні та експлуатації лінійних інженерних споруд

При спорудженні та експлуатації лінійних інженерних споруд (доріг, трубопроводів, ліній електропередачі та зв'язку, а також інших лінійних інженерних споруд) спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі охорони земель здійснюють постійний контроль за станом ґрунтового покриву на цих та прилеглих до них земельних ділянках.

Підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту несуть відповідальність за забруднення земель небезпечними речовинами, що транспортуються трубопроводами, та відшкодовують шкоду, завдану власникам земельних ділянок і землекористувачам, у тому числі орендарям, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Охорона земель і ґрунтів від забруднення небезпечними речовинами

Господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад установлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

У разі виявлення фактів забруднення ґрунтів небезпечними речовинами спеціально уповноважені органи виконавчої влади у галузі охорони земель вживають заходів до обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, притягнення винних до відповідальності згідно із законом і проведення в установленому порядку робіт з дезактивації, відновлення забруднених земель, консервації угідь і визначення режимів їх подальшого використання.

Особливості режиму і порядку використання забруднених земель погоджуються з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також перелік цих речовин встановлює Кабінет Міністрів України.

Охорона земель і ґрунтів від забруднення відходами

При здійсненні господарської діяльності, пов'язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються:

виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечне поводження з ними;

максимальне збереження ґрунтового покриву на основі обраного оптимального варіанта територіального розміщення об'єктів поводження з відходами;

зняття родючого шару ґрунту, його складування, збереження та використання при рекультивації земель, покращенні малопродуктивних земель і благоустрої населених пунктів;

запобігання негативному впливу об'єктів поводження з відходами, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів на ґрунтовий покрив прилеглих територій;

рекультивація земельних ділянок після ліквідації об'єктів поводження з відходами.

Підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

У районах можливого забруднення земель небезпечними відходами, у тому числі аварійними, викидами від стаціонарних і пересувних джерел за рішенням місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування проводяться постійні або періодичні обстеження хімічного складу ґрунтів з метою виявлення та визначення їх негативного впливу на здоров'я людини, а також окремих видів природних ресурсів і довкілля в цілому.

Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".

Охорона земель від ерозії та зсувів

Використання ерозійно- та зсувонебезпечних земельних ділянок дозволяється за умови вжиття заходів щодо їх протиерозійного і протизсувного захисту, передбачених законодавством України.

З метою захисту земель від ерозії та зсувів у землевпорядній, містобудівній та іншій документації передбачаються заходи щодо забезпечення протиерозійної та протизсувної стійкості території.

Забороняється розорювання схилів крутизною понад 7 градусів (крім ділянок для залуження, залісення та здійснення ґрунтозахисних заходів). На схилах крутизною від 3 до 7 градусів обмежується розміщення просапних культур, чорного пару тощо.

Власники земельних ділянок та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані здійснювати ґрунтоохоронні заходи з метою запобігання погіршенню їх якісного стану та якісного стану суміжних земельних ділянок і довкілля в цілому.

Охорона земель у процесі містобудівної діяльності

Територіальний розвиток житлової та громадської забудови в межах населених пунктів, а також спорудження об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури здійснюються з урахуванням вимог раціонального використання земель.

Розміщення і будівництво об'єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.

Забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи користування, у тому числі на умовах оренди, земельною ділянкою, у порядку, передбаченому законом.

Визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб та спорудження конкретних об'єктів здійснюються на підставі затвердженої містобудівної документації, документації із землеустрою, схем планування територій переважно на землях несільськогосподарського призначення.

При здійсненні містобудівної діяльності передбачаються заходи щодо:

максимального збереження площі земельних ділянок з ґрунтовим і рослинним покривом;

зняття та складування у визначених місцях родючого шару ґрунту з наступним використанням його для поліпшення малопродуктивних угідь, рекультивації земель та благоустрою населених пунктів і промислових зон;

недопущення порушення гідрологічного режиму земельних ділянок;

дотримання екологічних вимог, установлених законодавством України, при проектуванні, розміщенні та будівництві об'єктів.

Вилучення (викуп) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб здійснюються з урахуванням необхідності максимального збереження сільськогосподарських і лісових угідь та ґрунтового покриву в установленому законом порядку.

Охорона земель при застосуванні нових технічних засобів і технологій

При розміщенні, проектуванні, будівництві та введенні в дію нових і реконструйованих об'єктів, застосуванні нових технічних засобів і технологій, які справляють негативний вплив на екологічний стан, передбачаються заходи щодо запобігання небезпечним екологічним і санітарно-гігієнічним наслідкам, раціонального використання та охорони земель.

Розміщення об'єктів, які справляють негативний вплив на екологічний стан і якість земельних ресурсів, проводиться з урахуванням результатів інтегральної оцінки цього впливу і розробки відповідних заходів щодо запобігання небезпечним екологічним і санітарно-гігієнічним наслідкам та раціонального використання і охорони земель лише після здійснення оцінки впливу на довкілля в порядку, визначеному законом.

Охорона земель оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення

Охорона земель оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення здійснюється шляхом включення цих земель до складу екологічної мережі, обмеження їх вилучення (викупу) для інших потреб та обмеження антропогенного впливу на такі землі.

Порядок використання земель оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення і створення екологічної мережі встановлюється законом.