1. Загальна характеристика та значення кольору в організації колористичного середовища внутрішнього простору.

Колір є важливим компонентом середовища існування людини. Все природне оточення є кольоровим, і важко назвати галузь діяльності, де колір не мав би ніякого значення. Людина демонструє різну реакцію на колір, що включає такі аспекти, як:

-       фізіологічний комфорт – відчуття від використаних у просторі кольорів або окремого кольору залежить від часу впливу на глядача, сили і спектрального складу кольору, від умов спостереження;

-       естетично-емоційний вплив – властивість кольору створювати цілісне, гармонійне колористичне вирішення інтер’єру;

-       психологічний – властивість кольору викликати певні асоціації, настрій, емоції у людини.

У кольорознавстві виділяють:

-          первинні кольори: червоний, синій і жовтий, які є основою для інших кольорів;

-          вторинні кольори – утворюються при змішуванні двох основних кольорів;

-          третинні кольори – кольори, які можна створити поєднанням одного основного й одного вторинного кольорів.

Усе наявне колористичне різноманіття можна звести до трьох основних рядів:

1.   Ахроматичний ряд – градація від чорного до білого, включаючи всі відтінки сірого. Ці кольори не мають колористичного тону.

2.     Хроматичний ряд (кольори спектра), який можна поділити за ознаками:

-     тепла колористична гама;

-     холодна колористична гама;

-     додаткові колористичні сполучення: синій – оранжевий, зелений – червоний; жовтий – фіолетовий.

3.   Ряди, що йдуть від ахроматичних до хроматичних (наприклад, від синього до білого, сірого або чорного).

Зір людини здатний розрізняти три основні характеристики кольору: відтінок, яскравість і насиченість, а різноманіття наших вражень і залежить від безлічі їх градацій і поєднань.

Відтінок (колірний тон, градація тону) – це різновид кольору, що утворюється при змішуванні різних близьких кольорів у певних пропорціях.

Яскравість – це власне тон, тобто суміш кольору з деякою кількістю білого або чорного. Для визначення ступеня яскравості цілком логічно зіставити таку класифікацію кольору з його чорно-білим аналогом.

Насиченість – це інтенсивність кольору. Синонімами насиченості можуть служити «інтенсивність», «хроматичність». Чим вище присутність чистого хроматичного кольору, тим вище насиченість. Додавання чорного, білого або будь-якого іншого кольору знижує насиченість.

Поєднання колірного тону і насиченості називається кольоровістю. Ахроматичні кольори не мають кольоровості, вони змінюються лише за світлотою.

Світлота – властивість, що виражає близькість хроматичних і ахроматичних кольорів до білого або чорного.

Архітектурна поліхромія сприймається в інтер’єрі інакше, ніж у зовнішньому середовищі, тому що замкнений простір – специфічне світлове середовище, що значно слабше за освітлене сонячним світлом. Тому колір тут, будучи затемненим, сам змінюється і помітно знижує освітлення приміщення.

Інтер’єр відрізняється від екстер’єру різноманітним предметним середовищем, великою кількістю оздоблювальних природних і штучних матеріалів. «Дисциплінувати» таке різноманіття не завжди просто, це потребує зусиль і спеціальних знань. В інтер’єрі колір розглядається на близькій відстані, іноді впритул, довгий час знаходиться у полі зору людини і, як наслідок цього, будучи сильно насиченим, швидко втомлює й ніби втрачає свою насиченість.

Завдання кольору в інтер’єрі полягає у створенні психофізичного комфорту, здійсненні емоційно-естетичного впливу та наданні візуальної інформації про навколишнє середовище.

Колір у приміщенні може сприяти або перешкоджати функціональним процесам. Його вибір багатосторонньо обумовлений, а характер психофізіологічного впливу й емоційного сприйняття в інтер’єрі зовсім інший, ніж у зовнішньому середовищі.

Завжди треба пам’ятати, що перенасичення кольором, як і колористичний голод, в інтер’єрі особливо відчутні.

Слід сказати, що емоційна реакція на кольори залежить від особистого досвіду людини та її культурних асоціацій. Крім того, на вибір кольорових асоціацій впливають тенденції моди. Кольорова палітра тісно пов’язана з конкретним часом і місцем її застосування.

За допомогою кольору в інтер’єрі можна виділити певні функціональні зони. Вибір кольорової гами інтер’єру залежить від цілої низки факторів:

-     функціонального призначення приміщення;

-     характеру діяльності людей, для яких призначене це середовище;

-     тривалості і характеру перебування людини у такому просторі;

-     габаритних розмірів і конфігурації простору;

-     орієнтації за сторонами світу та рівня природного освітлення;

-     віку людини;

-     характеру зорової роботи;

-     необхідних акустичних, світлових і температурних режимів;

-     стилістичного вирішення та ін.

Також важливим є врахування психології, естетики, психофізіології кольору і його сприйняття.

При вирішенні колірної гами інтер’єру необхідно намагатися зберегти, а не спотворити справжній колір, використовувати колірну «правду» матеріалу в художніх цілях.

При виборі колірного рішення для оздоблення внутрішнього простору доцільно використовувати стандарти у вигляді таблиць кольорів та альбомів. Це дозволяє дизайнеру точніше підібрати колірну гармонію.

Колір, існуючи як реальність, втілюється у конструкційні й оздоблювальні матеріали, в матеріально-предметне наповнення інтер’єру. За кольором можна орієнтувати людину у штучному просторі, допомогти виявити його структуру, створити умови для повноцінної життєдіяльності.

Колір викликає певні асоціації, пов’язані із вагою предмета, оскільки різні кольори мають різну зорову вагу, сприймаючись або «важкими», або «легкими». Наприклад, світлі, приглушені кольори сприймаються легше, ніж темні і насичені. Ахроматичні кольори за своїми властивостями дають можливість найбільш повно виявити геометрію внутрішнього простору.

Колір має властивість створювати ефект наближення або віддалення кольорових площин. Так, серед теплих і холодних відтінків з однаковою світлотою на передній план виходять теплі; насичені кольори виходять на передній план порівняно з ненасиченими з однаковою світлотою; темні хроматичні кольори здаються такими, які знаходяться далі від світлих кольорів спектрального кола. В рівних умовах теплі і холодні кольори мають протилежні оптичні властивості – при природному денному освітлені теплі кольори сприймаються як наступаючі, холодні – як відступаючі.

До кольорів, залежно від умов їх використання, може висуватися низка гігієнічних і ергономічних вимог. Так, важливими вимогами, яким повинен відповідати штучний простір із певним колористичним вирішенням, є:

-     характер зорової роботи та діяльності людини, для якої призначене це штучне середовище;

-     час перебування у приміщенні людини;

-     вік людини;

-     необхідні температурний і світловий режими;

Колір здатний нейтралізувати пригнічуючі фактори у приміщенні, наприклад, зайве тепло, вологість, тіснота, значна кількість людей, недолік природного світла та ін. Якщо приміщення за своїми характеристиками занадто тепле або холодне, то доцільним є використання відповідно холодної або теплої колористичної гами. У приміщеннях із шумним режимом доцільним є застосування «тихої» гами кольорів (холодних, приглушених відтінків).

Відома здатність кольору змінювати свій відтінок залежно від світла. Тому при вирішенні колористичної гами інтер’єру обов’язковою вимогою є врахування світлового режиму, що включає поняття інсоляції і природного освітлення. Також важливими є особливості освітлення простору штучними джерелами світла із різними спектральними характеристиками, що по-різному виявляють колір. Тому, вирішуючи приміщення у кольорі, необхідно враховувати такі моменти:

-     функціональна специфіка приміщення;

-     орієнтація приміщення за сторонами світу;

-     кількість природного світла у приміщенні;

-     час, який людина планує проводити у приміщенні;

-     режим експлуатації приміщення;

-     стать і вік людини, що буде перебувати у приміщені;

-     дизайн інтер’єру приміщення, його емоційний окрас;

-     кольори, що є основними у прилягаючих приміщеннях.

На сприйняття кольору в інтер’єрі також впливає вибір матеріалу та його фактура. Можна виділити три види фактур: матова, глянцева та блискуча. Виявити фактуру поверхні допомагають теплі, приглушені, світлі і білі кольори. І навпаки, холодні відтінки, насичені, відступаючі, маскують природу матеріалу, його фактуру.

Уважається, що колір повинен відповідати природним властивостям матеріалу і відповідно бути органічним сучасним естетичним баченням.

2. Кольорові гармонії та їх типологія

Колірна гармонія – це співрозмірне та узгоджене сполучення всіх кольорів, що входять у композицію.

Колірна гармонія повинна відповідати таким правилам гармонізації:

1. Колористичне вирішення внутрішнього простору повинно відповідати його образному вирішенню і призначенню.

2.   Пропорційне сполучення кольорів між собою та із кольором фону повинно бути узгоджене і допомагати, а не ускладнювати сприйняття інтер’єру в цілому, кольори не повинні сперечатися один з одним.

3.   Кольори, що входять у композицію, повинні ставати «багатше» у сполучені один з одним, ніж взяті поодинці.

4.     Доцільніше використовувати незначну кількість кольорів, ніж перенаситити дизайн кольором. Композиція, що має безліч неузгоджених кольорів, є ознакою непрофесійного дизайну.

У різні часи питанням кольорознавства та колористичними гармоніями займались німецький поет Й. Гете, винахідник Е. Ленд, математик і астроном Т. Майєр, фізик Д. Максвел, живописець Ф. Рунге, фізик В. Освальд, художники М. Кримов, О. Волков, В. Кандинський та ін.

Вільям Освальд: «… деякі сполучення деяких кольорів приємні, інші неприємні, не викликають емоцій… приємні кольори – між якими існує закономірний зв’язок, тобто порядок, гармонія.

Гармонійне колористичне оформлення інтер’єру залежить не тільки від гарного смаку та художнього сприйняття, а безпосередньо від конкретно вибраних кольорів і їх сполучення.

Гармонію кольорів можна розглядати як гармонію колірних сполучень, як сукупність колірних комбінацій з урахуванням всіх основних характеристик кольорів – світлоти, насиченості, колірного тону, а також форми і розмірів площі, що займається цими кольорами.

Типологія кольорових гармоній

Кольори – це ніби ноти у музиці, а кольорові схеми можна уявити у вигляді акордів. Це групи кольорів, підібрані відповідно до їх відтінків, яскравості й насиченості. Кольорові гармонії ґрунтуються на співвідношенні відтінків.

Типологія кольорових гармоній визначається за допомогою кольорових систем, кольорових кругів В.М. Шугаєва та І. Іттена. За допомогою колористичного кола можна наочно виявити основні закономірності побудови гармонійних колористичних сполучень.

У кольорознавстві виділяють наступні типи колористичних гармоній (рис. 2.11):

1.          Однотонова (або монохромна гармонія, одноколірна) – використовуються кольори, розташовані тільки в одному секторі. В однотоновій гармонії розрізняють кольори тільки за світлотою і насиченістю. Часто використовують ахроматичні кольори (рис.2.12).

Рис. 2.12. Монохромна гармонія в інтер’єрах Келлі Хоппен

2. Аналогова гармонія (або родинна). Основою аналогової гармонії можуть стати будь-які три кольори, що йдуть один за одним на колірному колі з 12-ти частин. Як правило, один з відтінків домінує. У колористичному колі є чотири групи аналогових кольорів: синьо-червоні, зелено-сині, жовто-зелені, жовто-червоні.

3. Комплементарна гармонія (або контрастна додаткова). Комплементарна гармонія – будь-які два кольори, розташовані на протилежних сторонах колірного кола. Комплементарні поєднання забезпечують максимальну активність, напругу, динамічність  дизайну.  В композиції повинен бути базовий (вихідний) колір, що доповнюється додатковими кольорами.

4. Подвійна комплементарна гармонія (або родинно-контрастна) є комбінацією, як правило, двох пар комплементарних   кольорів. Оскільки кольори, котрі застосовуються у такому сполученні, підвищують явну інтенсивність кожного з них, то деякі пари можуть бути неприємні для ока. При застосуванні чотирьох кольорів потрібно запобігати використанню кольорових плям однакової площі. Така колористична гармонія є активною і складною.

5. Аналогова гармонія у поєднанні з комплементарною – гармонія заснована на будь-якому аналоговому поєднанні плюс колір, який є комплементарним середньому кольору обраної аналогової схеми.

6. Тріадна гармонія. Кольори подібного поєднання лежать на вершинах рівностороннього трикутника, розміщеного всередині колірного кола.

Різновидом кольорових гармоній є сполучення – чорний і білий + який-небудь інший колір.

Багатобарвними називають інтер’єри, в оформленні яких використано чотири і більше кольорів. Необхідно намагатися включати в палітру аналогічні за насиченістю й чистотою відтінки.

Існують дві основні категорії кольорових схем. Одна ґрунтується на подібності, інша – на контрасті. Схеми, засновані на контрасті (динамічна гармонія), використовують відтінки, розміщені з протилежних сторін кольорового кола. Схеми, що ґрунтуються на подібності (м’яка гармонія), можуть складатися з одного або з декількох близьких кольорів. Вони забезпечують гармонію і єдність. Різноманітність вноситься шляхом зміни яскравості та насиченості з включенням невеликої кількості інших кольорів як акценту чи використання форми і текстури. Створення динамічної гармонії (рис. 2.13):

1)       перш ніж визначити остаточне колірне рішення композиції, необхідно проаналізувати його півтоновий варіант. Це дозволить визначити співвідношення темних і світлих площ композиції та вирішити, де необхідна контрастність, а де вона буде відволікати глядача;

2)     досягти динамізму можна за рахунок використання насичених кольорів. Для фону можна вибрати неяскраві кольори приглушених відтінків, а для об’єктів переднього плану підійдуть насичені кольори з високими показниками яскравості;

3)    не слід зловживати кольором. Практично в будь-якому випадку більш вигідним буде поєднання мінімальної кількості кольорів.

Створення м’якої гармонії (рис. 2.14):

1)    провести коригування кольорів за яскравістю – характеристики яскравості фону і великих об’єктів переднього плану повинні бути максимально наближеними один до одного, а градації – м’якими і непомітними;

2)         визначити за допомогою кольору домінантні зони вашої композиції. У разі м’якої гармонії слід використовувати приглушені відтінки;

3)        створити акценти за допомогою контрасту за яскравістю. Невелика кількість більш темного або світлого кольору дозволить уникнути монотонності композиції, викличе візуальний інтерес;

4)     створити акценти за допомогою невеликих ділянок насиченого кольору. Колір цього акценту повинен бути більш насиченою версією використаного раніше в композиції приглушеного кольору. Подібний контраст пожвавить інтер’єр.

Існує сім типів колірних контрастів (рис. 2.15 – 2.17):

Рис. 2.15. Типи колірних контрастів

-     контраст за кольором, побудований на різниці між кольорами;

-     контраст світлого і темного;

-     контраст холодного й теплого;

-     контраст додаткових кольорів;

-     симультанний контраст – це створення ілюзії додаткового кольору на сусідньому відтінку. Найбільше це проявляється у поєднанні чорного або сірого з іншими кольорами;

-     контраст за насиченістю;

-     контраст за площею колірних плям.

Розробляючи колористичну схему інтер’єру, потрібно правильно підбирати і розподіляти кольори за хроматикою (відтінками) та тональністю (яскравістю). Схема повинна не тільки відповідати призначенню приміщення, але й ураховувати характер архітектури.

Потрібно прийняти рішення по основних площинах приміщення, розподіливши кольори так, щоб вони могли змінити видимі розміри, форму і відстані. Визначити, які елементи розмістити на передньому плані, які – на середньому, а які відсунути на задній план. Можливо, якісь архітектурні та конструктивні деталі слід підкреслити, а деякі, навпаки, зробити непомітними.

Нейтральні кольорові схеми найбільш гнучкі. Для створення драматичного ефекту можна пофарбувати основні площини приміщення в більш яскраві кольори, використовуючи при цьому вторинні елементи меншої яскравості. Однак фарбувати великі площини у яскраві кольори слід з обережністю, особливо у невеликих приміщеннях. Такі кольори сприяють візуальному зменшенню відстані та можуть стати нав’язливими і драматичними.

Важливим є поняття новизни кольору як чинника, що бере активну участь у формуванні комфортного середовища. Колірне вирішення інтер’єру повинно наділяти внутрішній простір образно-емоційними якостями, створювати психологічний комфорт.

3. Психологічний вплив кольору

Давно помічено, що колір певним чином впливає на людину психологічно, фізіологічно й естетично. Так, колір створює відповідний настрій; впливає на фізіологічні процеси, активізуючи або пригнічуючи їх. Колір обумовлює колористичні асоціації, семантику і символіку.

Психологічний аспект сприйняття кольору людиною пов’язують із світосприйняттям, культурними й естетичними традиціями середовища, в якій сформувалась особистість, а також з її попереднім досвідом, асоціативними характеристиками та пам’яттю. Вважається, що колористичні переваги у людини формуються на основі певних асоціацій, залежать від її темпераменту, статі та психологічного складу характеру, національних традицій та соціальних установок.

Отже, будь-який колір або їх сполучення може сприйматися різними людьми по-різному, залежно від культурного й історичного контексту, настрою, від просторового розміщення колористичної плями, її форми і фактури та багатьох інших факторів. Численні дослідження (М. Джордж, Б. Райт, Л. Рейнвотер, Р. Франсе й ін.), а також висловлювання художників і поетів дозволяють зробити деякі висновки щодо зв’язку об’єктивних властивостей кольору з реакціями, які вони викликають:

1. Чим чистіший і яскравіший колір, тим чіткіша, інтенсивніша і стійкіша реакція.

2. Складні, малонасичені кольори середньої світлоти викликають дуже різні (нестійкі) і відносно слабкі реакції.

3. До найбільш однозначних асоціацій відносяться температурні, вагові та акустичні (різні люди оцінюють ці якості кольору в основному однаково).

4. До найбільш неоднозначних асоціацій відносяться смакові, дотикові, нюхові, емоційні, тобто ті, які пов’язані з більш інтимними переживаннями і з діяльністю біологічних органів чуттів. Тут навіть близькі люди можуть по-різному реагувати на одні і ті ж кольори.

5. Пурпурові кольори навіть у чистому й яскравому вигляді викликають різні реакції. (Це можна пояснити подвійністю їх природи.)

6. Жовті і зелені кольори викликають найбільшу різноманітність асоціацій. Це відбувається тому, що в такій області спектра око розрізняє найбільшу кількість відтінків. У природі найбагатше представлені саме ці кольори. Кожен з відтінків жовтого або зеленого пов’язується у свідомості з певним предметом або явищем, звідси і багатство асоціацій.

Психологами доведено, що колір здатний здійснювати відповідні зорові враження, викликати певні асоціації, впливати на психічний стан людини.

Червоний колір візуально сприймається як дуже близький, виступаючий, гарячий, важкий, яскравий, активний, динамічний. Здатний швидко привертати увагу, фіксувати погляд. Здійснює відповідний вплив на організм людини: збільшення частоти пульсу та артеріального тиску, прискорення та поглиблення дихання, збільшення швидкості рухів та активізація мускульної системи. Однак людина швидко втомлюється від значної кількості червоного кольору у просторі.

Оранжевий колір – близький, виступаючий, теплий, легкий, динамічний, рухливий, сяючий. Здатний викликати відчуття деякого приємного збудження, благополуччя, покращує працездатність.

Жовтий колір – такий, що наближається, виступає, яскравий, променистий, рухливий. Більшість людей асоціюють його із радістю, веселістю, безпечністю.

Зелений колір візуально сприймається як нейтральний, інертний і статичний. Психологічно заспокоює, створює відчуття безпеки.

Блакитний колір сприймається як такий, що віддаляється, повітряний, легкий, прохолодний, спокійний, чистий, прозорий. Психологічно зменшує рівень тривоги, заспокоює.

Синій колір сприймається як такий, що відступає, далекий, важкий, холодний, нерухомий. Психологічно сприймається як суворий, таємничий, викликає відчуття настороженості.

Фіолетовий колір сприймається як далекий, важкий. Бузковий сприймається як світлий, а фіолетовий – як дуже темний.

Коричневий колір створює відчуття спокою і надійності, твердості, стриманості.

Білий колір сприймається як такий, що наближається, збільшує об’єм, легкий, спокійний, пасивний. Асоціюється із чистотою, ясністю, шляхетністю.

Сірий колір сприймається як нейтральний, створює відчуття інертності, меланхолії, спокою.

Чорний колір візуально сприймається як відступаючий, важкий, такий, що зменшує об’єм, статичний, важкий.

Вивчаючи кольори та їх властивості, науковці у різні періоди розробляли власні принципи, за якими можна досягати колірної гармонії при створенні штучного середовища. Наприклад, принципи колірної гармонізації Е. Вебера та Дж. Мендела складаються з нижченаведених постулатів.

Принципи колірної гармонізації Е. Вебера:

1.    Використовувати настільки мало колірних відтінків, наскільки це можливо.

2.   Якщо має бути використано кілька колірних відтінків, то вибирати або родинні кольори, розташовані по сусідству в колірному колі, або вибирати для композиції додаткові кольори;

3.     Кольори високої яскравості повинні використовуватися разом з кольорами низькій яскравості, причому поверхню яскравих кольорів повинна складати 1/3 або 1/4 поверхні приглушених кольорів.

4.        Площа поверхні з високою колірною насиченістю повинна компенсуватися площею поверхні з низькою колірною насиченістю. І тут співвідношення площ повинно бути 1: 3 або 1: 4.

Принципи колірної гармонізації Дж. Мендела:

1.   Обмежувати кількість кольорів до 2 – 3. П’ять – занадто багато. Використовувати активні кольори для акцентів, світлі і приглушені – для фону.

2.  Використовувати сірий колір для гармонії.

3.  Використовувати звичні кольори.

4.  Використовувати природні кольори.

5.  Бути оригінальним.

4. Сучасні колористичні моделі

Сучасні колористичні моделі можуть бути апаратно-залежними (наприклад, RGB и CMYK) та апаратно-незалежними (модель Ral). У більшості графічних програм є можливість перетворювати зображення однієї колористичної моделі в іншу. Сучасні монітори базуються на використанні адаптативної (additive) системи відтворення кольорів, при комбінуванні яких утворюється білий колір. Цифровий та офсетний друг базуються на використанні субтрактивної системи кольорів (CMY/CMYK). Крім того, існують ще Hue/Saturation/Value (HSV), карти CMYK, система кольорів Pantone, система CIE, стандартні кольори DIN і спектральні карти. Найбільш розповсюдженими є системи RGB і CMYK  (рис.2.18).

Колористична модель RGB. В основі RGB-моделі лежить відтворення будь-якого кольору шляхом додавання трьох основних кольорів: червоного (Red), зеленого (Green) і синього (Blue). Кожен колір – R, G або B – має свій окремий параметр, який указує на кількість відповідного компонента в кінцевому кольорі. 

Наприклад: 255, 64, 23 – колір, що містить сильний червоний компонент, трохи зеленого і зовсім небагато синього.

Природно, що цей режим найбільш підходить для передачі багатої палітри навколишнього середовища. Колірним простором RGB моделі є одиничний куб. Модель є апаратно-залежною, так як значення базових кольорів визначаються якістю застосованого у моніторі люмінофора. В результаті на різних моніторах одне і те ж зображення виглядає неоднаково. Колірна модель має більш широке колірне охоплення, ніж CMYK, тому іноді зображення, що чудово виглядають у RGB, значно програють у CMYK.

Кольорова модель RAL – німецький кольоровий стандарт, сформований у 1927 році. Інститутом RAL були розроблені колористичні стандарти, колір був розділений на діапазони й отримав однозначний цифровий індекс. Палітра кольорів з кожним роком розширюється відповідно до потреб ринку. Ця система кольорів знайшла використання у багатьох галузях, де необхідне правильне розуміння кольору.

У 1993 році була розроблена шкала RAL Design, що на сьогодні складається з 1825 відтінків, які систематично упорядковані для професійного колористичного дизайну за тоном, яскравістю і насиченістю кольору.

Отже, при застосуванні кольору в інтер’єрі може бути використано безліч різноманітних колірних поєднань. Однак існує два основних композиційних прийоми: тональний і контрастний.

Тональний прийом – колористична гармонія будується на поєднанні відтінків одного кольору (наприклад, блакитного) або за тональністю кольорів (жовтого і зеленого, жовтого й оранжевого і т.д.).

В інтер’єрі не повинно бути колористичної монотонності та одноманітності, доцільні хоча б незначні контрасти. М’яке поєднання близьких кольорів і їх відтінків, відсутність різких контрастів створюють спокійну, найбільш сприятливу для відпочинку і занять обстановку.

Контрастний прийом – колористична гармонія будується на поєднанні контрастних або додаткових кольорів.

Отже, вибір колористичних сполучень в інтер’єрі багатосторонньо обумовлений. У кожному конкретному випадку він орієнтується на вимоги функціонального процесу, санітарно-гігієнічні нормативи, загальну композиційну ідею, враховує структуру, форму і величину внутрішнього простору, особливості клімату й ландшафту зони будівництва, ступінь освітлення природним світлом, характер джерела штучного світла, розміри і матеріал огороджувальних поверхонь, колористичне оточення, мікроклімат приміщення та багато інших факторів, чия сукупність і створює психофізіологічну комфортність середовища.

5. Питання для самоконтролю:

1.       Визначити роль кольору в організації інтер’єру. Який вплив колір здійснює на людину?

2.       Назвати основні характеристику кольору.

3.       Які основні вимоги та особливості впливають на вибір кольору в інтер’єрі?

4.       Перечислити та схарактеризувати основні типи колористичних гармоній.

5.       Описати правила створення динамічної та м’якої гармонії в інтер’єрі.

6.       Перечислити типи колірних контрастів.

7.       Схарактеризувати поняття психологічного впливу кольору на людину.

8.        Назвати прийоми колористичного вирішення основних поверхонь в інтер’єрі.

9.       Яка специфіка взаємодії кольору і поверхні?

10. Визначити взаємозв’язок кольору та світла.

11. Назвати кілька сучасних колористичних теорій.

12. Дати характеристику основних сучасних колористичних моделей.