1. Загальна характеристика світла в інтер’єрі

Загальновідомо, що 80 – 90% інформації про навколишній матеріальний світ людина одержує візуально за допомогою світла – природного і штучного. Пріоритетним для людини є природне освітлення енергія, що випромінюється у всіх напрямках і розповсюджується на великі відстані. Інтенсивність природного світла залежить від зміни часу дня, пори року та географічного положення. Воно необхідне людині для виконання процесів життєдіяльності, впливає на загальний психоемоційний і фізичний стан здоров’я людини у цілому. Природне світло є джерелом енергії на землі, воно здійснює на живі організми тонізуючий ефект, впливає на імунобіологічні процеси, покращує теплообмін, сприяє процесу обміну речовин та фотосинтезу, росту живих організмів тощо.

Зміна динаміки освітлення є необхідною для нормального протікання процесів життєдіяльності людини. Фізіологічні процеси протікають ритмічно, в так званому «цілодобовому» режимі. Подвійна природа світла вимагає дотримання ряду правил при формуванні оточення:

-     найбільш сприятливі умови для перебування в приміщенні і для здійснення трудових процесів створюються при природному освітленні, що забезпечує зв’язок із зовнішнім простором;

-     найбільш прийнятним є варіант, що враховує зміну часу доби. Він створюється при комбінуванні природного і штучного освітлення при збереженні візуального зв’язку із природним оточенням;

-     скорочення часу перебування в приміщенні при штучному освітленні, так як це світло при тривалій дії викликає: значну напруженість у роботі; погіршення координації; погіршення психомоторики; сповільнену, мляву реакцію серцево-судинної і дихальної систем; зниження активності вегетативної нервової системи.

В ергономіці, науці, що покликана забезпечити людині зручне життєве середовище, зазвичай використовують такі фотометричні терміни:

-     світловий потік, вимірюваний у люменах (лм);

-     освітленість, вимірюється у люксах (лк);

-     яскравість – фотометрична величина, що характеризується кількістю світлової енергії, яка відбивається від поверхні. Яскравість відповідає за психологічне відчуття освітленості.

Одиниця світлового потоку – люмен. Освітленість вимірюється в люменах на квадратний метр – люксах і в денний час складає 5400 – 10800 люксів.

Освітлення приміщення впливає на зорову оцінку простору, сприйняття його розмірів, кольору, наповнення, текстури. Об’єкти, що наповнюють простір, можуть поглинати, відбивати або пропускати світло.

Навколишнє середовище має природну зміну освітлення і кольору, воно створило низку сталих асоціативних відчуттів, що пов’язані із природними біоритмами людини. Таким чином, рівень освітлення простору впливає на емоційний стан людини: піднесення настрою, бадьорість і активність – у яскравий сонячний день; слабша активність, пригнічення настрою – під час сутінок.

У внутрішньому просторі за допомогою штучного освітлення є можливість регулювання кількості світла, його кольору і розподілення. Важливу роль має положення джерела світла відносно просторової форми. Рівень природного освітлення безпосередньо пов’язаний із географічною широтою, зміною сутінок і пори року. Також розміри, форма та розміщення світлових пройомів активно впливають на якість природного освітлення. У природних умовах штучний простір освітлюється, як правило, розсіяним світлом.

Природне світло діє за фізичними законами. Рівень освітлення залежить від сили світла, відстані від джерела і кута падіння світлових променів. Візуально це сприймається у вигляді інтенсивності світлотіней. При невеликих отворах у приміщенні відсоток розсіяного відбитого світла збільшується, є градація освітлення від темних до світлих ділянок. При більших отворах можна спостерігати відносну рівномірність світлорозподілу, що нагадує природні умови [30]. Максимально правильне уявлення про колір людина отримує при сонячному світлі опівдні.

Штучні джерела світла, що розміщуються всередині приміщення, є матеріальними елементами предметного наповнення інтер’єру. Для них характерною є можливість вільного направленого розподілення по площинах або використання прямого світла, що утворює тіні.

Штучне освітлення за розміщенням може бути загальним, місцевим і комбінованим, за інтенсивністю – розсіяним (м’яким), спрямованим, відбитим, комбінованим (рис. 2.19).

Спрямоване світло – світло, що дає на об’єкті різко виражену світлотінь, у деяких випадках – відблиски й освітлює тільки поверхні об’єкта, звернені до джерела світла. Решта його поверхні знаходиться в тіні.

Відбите світло – світло, що виникає при відображенні деяким предметом (насамперед його поверхнею) світлових хвиль, що падають на нього від джерела світла. Світловий потік прямує на стіни і стелю, звідки він відбивається, створюючи рівномірне освітлення.

Розсіяне світло – світло, що рівномірно й однаково освітлює всі поверхні об’єкта, внаслідок чого на них відсутні тіні, відблиски і рефлекси. Світловий потік лампи, розсіюючись крізь плафон з напівпрозорого матеріалу, створює рівномірне освітлення.

При проектуванні середовища проживання й особливо робочих зон (місць) повинна бути вирішена проблема освітлення як природним (денним), так і штучним світлом.

Природне розсіяне світло із м’якими тінями, як світло, що не виявляє форму (важкість, вагу, об’єм), сприяє ілюзорному розширенню простору та полегшенню об’ємів. Приміщення із світлим матовим оздобленням основних поверхонь сприяє розсіяному світлу і створює візуальне полегшення всіх об’ємів і площин.

2. Техніка освітлення в дизайні інтер’єру

Сьогодні світло – неймовірно ефектний і ефективний інструмент проектувальника. Освітлювальні прилади в інтер’єрі мають створювати приємні емоції та асоціації. Арсенал сучасної світлотехніки забезпечує всі функціональні можливості світла в інтер’єрі та дизайні. Ним можна керувати й обігрувати різні варіанти влаштування сценаріїв світлових сцен. Актуальною є інтеграція системи освітлення в загальну систему програмного керування «інтелектуальним» будинком. Світловий дизайн поєднує в межах однієї квартири або будинку до півтори сотні джерел світла, що включаються в роботу із запрограмованих варіантів, наприклад:

«урочистий прийом», «відпочинок», «охоронне світло» та ін.

Художні та композиційні прийоми роботи із штучним освітленням базуються на організації направленого або розсіяного освітлення чи їх комбінуванні. Освітлення в дизайні інтер’єру може розв’язувати різні художні і композиційні завдання (рис. 2.27):

1) створення композиційних і художніх акцентів у просторі (ефект «зоряного» неба; стеля, яка «парить»; світлові «плями» на поверхнях; імітація природного освітлення; контурне підсвічення та ін.);

2) освітлювальне обладнання виступає як акцент або як композиційний центр в інтер’єрі приміщення;

3) створення специфічного світлокольорового середовища (запланований сценарій освітлення залежно від потреби);

4) виявлення пластичних характеристик просторової форми;

5) створення композиційних акцентів.

Освітлення також розв’язує функціональні завдання – виділення однієї або деяких функціональних зон у просторі (рис. 2.28).

Порівняно з іншими елементами інтер’єру, освітлення ефективно створює атмосферу і збагачує простір. Можна виділити п’ять складних взаємодіючих «світлоносних» структур, які накладаються одна на одну і створюють зрештою сучасну систему освітлення інтер’єру (рис.2.29):

1) «площинне освітлення» – освітлює, як правило, з одного джерела світла всю площу приміщення;

2) «мікрофункціональне освітлення» – освітлювальні прилади, зазвичай точкові джерела світла, розташовуються в мікрофункціональних зонах. Світильники проектуються і розраховуються винятково на освітлення конкретної мікрозони й виконують більше утилітарну функцію;

3) «експозиційне освітлення» – освітлює окремі експозиційні точки інтер’єру (речі, картини, знаково-символічні елементи, ніші, вази, фіто- дизайнерські композиції тощо);

4)  «сценічне освітлення» – слайд-зображення, що експонується на стіни, екрани, стелі;

5) «специфічні ефекти освітлення» – освітлювальні прилади зі специфічним спектром світла, світлофільтрами, кольоровими лампами, «світло, що біжить», «зоряне небо» і т.д., вони забезпечують світлокольорові ефекти з метою створення конкретного настрою. До цієї ж структури можна віднести й «спеціальні технічні» освітлювальні прилади – евакуаційні світильники, лампи ультрафіолетового випромінення і т.д.

Отже, дизайн інтер’єру може бути збагачений за допомогою різних ефектів, видів освітлення та оригінальності самих освітлювальних приладів (рис. 2.30, 2.31).

3. Вимоги до освітлення приміщень різного функціонального призначення

При дотриманні основних вимог до освітлення різних функціональних зон та процесів необхідно звернутися до праці В.Ф. Рунге та Ю.П. Манусевича «Эргономика в дизайне среды», де опрацьовано питання освітлення як об’єкта комплексного ергономічного аналізу. Головна мета організації освітлення в приміщенні – це забезпечення оптимальних зорових умов для різних видів діяльності та сприяння досягненню цілісності сприйняття середовища й емоційної виразності інтер’єру.

На робочих місцях освітлення має таке значення:

-     фізіологічне (дає можливість людині бачити, працювати, творити);

-     експлуатаційне (дозволяє зчитувати, розпізнавати різну візуальну інформацію);

-     психологічне (створює сприятливі стимули і настрій);

-     забезпечує безпеку (створює передумови до більш безпечної роботи);

-     гігієнічне (стимулює підтримання чистоти).

Незалежно від виду та способу освітлення рівень необхідного освітлення визначається такими параметрами:

-     точність зорової роботи – найвища, дуже висока, середня і т.д.;

-     найменший розмір об’єкта розрізнення, мм, – від 0,15 до 5;

-     розряд зорової роботи – від 1-го до 9-го;

-     контраст об’єкта розрізнення з фоном – малий, середній, великий;

-     характеристика фону – темний, середній, світлий.

Оптимальне освітлення на робочому місці характеризується наступними основними параметрами:

-     рівень освітленості;

-     розподіл освітленості;

-     напрямок світла (світлового потоку);

-     розподіл тіні;

-     відсутність зон блискості і відблисків;

-     колір світла (світлового потоку);

-     передача кольору (точність сприйняття кольору об’єкта залежно від кольору світла).

У разі встановлення світильників з метою забезпечення оптимального освітлення необхідно дотримуватися таких правил:

-     кут падіння не повинен сприяти виникненню сліпучих відбитих променів;

-     тінь від людини не повинна закривати його робочу зону.

Один з найбільш шкідливих дефектів освітлення – блискість – специфічна властивість яскраво освітленої поверхні викликати засліплення або дезадаптацію спостерігача. Через блискість при прямому освітленні, наприклад, ефективність читання (після 3-х годин) знижується на 80%, у той час як при відбитому світлі і відсутності блискості зниження становить лише 10%. Також необхідно враховувати, що з віком падає чутливість до світла: потреба в освітленості у людини 30-річного віку в два рази, у 40- річного – в три, а у 50-річного – в шість разів більше, ніж у 10-річного.

4. Специфіка освітлення інтер’єрів деяких типів громадських будівель

 Освітлення офісних приміщень

Правильне освітлення стимулює роботу головного мозку і сприяє зниженню втомлюваності. Неправильний підхід до проектування світла в офісних приміщеннях веде до зниження продуктивності праці на 30%.

Необхідно запобігати створенню різкого контрасту між яскравим вікном і темним простінком, між світлим монітором комп’ютера та затіненою стіною. Шкідливим є яскраво направлене зверху світло, коли виникає тінь від руки на робочій поверхні, і відблиски на моніторі.

Світло не повинно бути однаково яскравим протягом дня, а, як і природне денне, змінюватися від менш яскравого до більш яскравого і навпаки, що відповідає людському біоритму. Сучасні системи керування світлом дозволяють вирівнювати надлишок і нестачу світла за допомогою датчиків, що контролюють рівень освітлення на робочих місцях.

Рекомендовані рівні освітленості в приміщеннях житла: 

Освітлення обідніх залів закладів громадського харчування

У барах і ресторанах виділяють два види освітлення:

1) загальне – як другорядне. Має підпорядкований, допоміжний характер;

2) місцеве – як основне. Як правило, створюється прямими джерелами світла для того, щоб підкреслити функціональні зони.

Основні вимоги до освітлення: поліпшення загального сприйняття залу; підкреслення деяких деталей оздоблення; підкреслення зручного розташування столиків і апетитності приготовлених страв. 

Освітлення приміщень фізкультурно-оздоровчого призначення

При проектуванні освітлювального устаткування для залів фізкультурно-оздоровчого призначення необхідно забезпечити: жорсткий контроль освітлюваності, рівномірність горизонтального освітлення, достатній рівень вертикального освітлення.

На вибір системи освітлення інтер’єрів спортивних об’єктів різного призначення впливають такі ключові фактори, наприклад:

–   криті спортивні центри:

1)   значний рівень і рівномірність освітлення для великих залів;

2)    пріоритетним є використання енергоефективних джерел світла з можливістю системного управління та низькими затратами на експлуатацію;

3)   улаштування допоміжного освітлення для проведення спеціальних заходів;

4)   використання приборів, які захищені від механічних впливів;

–   плавальні басейни:

1)      головне завдання – забезпечення безпеки – добра видимість плавців на воді й під водою;

2)   візуальний комфорт і створення сприятливої світлової атмосфери;

3)      використання високоякісної оптики для обмеження сліпучого ефекту при відбитті світла від води й інших поверхонь;

4)   надійність, енергоефективність та економічне обслуговування;

–   фітнес-центри:

1)   створення атмосфери турботи і доброзичливості;

2)   значення має дизайн світильників;

3)  важливі технічні характеристики – надійність та зручність обслуговування;

4)   допоміжне декоративне освітлення.

Вибір освітлювальних приладів залежить від стилю приміщення. Класицистичні інтер’єри потребують використання вишуканих, багато оздоблених люстр. Для стилів бароко, рококо, ренесансу характерними є вишукані кришталеві люстри. Для сучасних інтер’єрів у стилях авангард, техно, хай-тек доцільним є використання світильників без декору, білого, сріблясного кольору із глянцевими або матовими поверхнями. Для стилю мінімалізму характерними є прості світильники круглої форми з плафонами білого або молочного кольору, а також закарнизне освітлення.

Таким чином, світло є вагомим інструментом для створення загальної дизайн-концепції інтер’єру. Воно розв’язує різні функціональні, художні, композиційні завдання, надає простору комфортності та гармонійності, виділяє смисловий центр інтер’єру, здатне ілюзорно змінювати простір та допомагати його трансформації, надає інтер’єру певних емоцій, асоціацій, виразності, вишуканості та ін.

Також необхідно зазначити, що світловий дизайн повинен бути вирішений у гармонійному взаємозв’язку із загальною дизайн-концепцією всього інтер’єру, а також меблями, обладнанням, декором.

5. Питання для самоконтролю:

1.  Дати визначення фотометричних термінів: світловий потік, освітленість та яскравість.

2.  Назвати та дати опис видів штучного світла за інтенсивністю.

3.  Дати визначення поняття «світловий дизайн інтер’єру».

4.  Схарактеризувати основні сучасні види ламп, які використовуються в дизайні інтер’єру. Назвати їх переваги і недоліки.

5.  Які дві категорії світильників можна виділити у сучасному світловому дизайні?

6.  Як класифікуються освітлювальні прилади?

7.  Які завдання може розв’язувати освітлення в дизайні інтер’єру?

8.  Назвати основні види сучасної техніки освітлення в інтер’єрі.

9.  Дати характеристику особливостей освітлення інтер’єрів офісних приміщень.

10.  Які вимоги ставляться до освітлення робочого місця?

11.  За якими параметрами визначається рівень необхідного освітлення?

12.  Яких правил необхідно дотримуватись для забезпечення оптимального освітлення?

13.   Дати характеристику особливостей освітлення інтер’єрів офісних приміщень.

14.  Описати особливості освітлення приміщень фізкультурно-оздоровчого призначення.