Тема 12. Предметне середовище інтер’єру. Загальна характеристика меблів та текстильних матеріалів для закладів готельно-ресторанного бізнесу

1. Класифікація меблів

Існують певні рекомендації щодо формування та оснащення готельних приміщень. Зокрема встановлені певні вимоги до якості та естетики для всіх категорій: приміщення, обладнання та меблювання номерів, санвузлів, приміщень загального користування повинні забезпечувати можливість їх інтенсивного використання, бути надійними і функціональними, гармонізувати, в тому числі і розмірами, з усією іншою обстановкою.

Меблі класифікують за такими основних ознаками:

•   експлуатаційними;
•   функціональними;
•   конструктивно-технологічними;
•   за матеріалами;
•   за характером виробництва.

За експлуатаційним призначенням розрізняють меблі побутові та меблі для громадських приміщень.

Меблі для громадських приміщень – це вироби, призначені для обстановки приміщень підприємств і установ з урахуванням характеру їхньої діяльності і специфіки функціональних процесів. У цю групу входять меблі підприємств торгівлі, ресторанного господарства (їдалень, ресторанів, кафе, закусочних та ін.), готелів.

За функціональним призначенням розрізнюють такі види меблів:

1.   Меблі для зберігання (корпусні), основне призначення яких – зберігання і розміщення різних предметів.

Відокремлюють такі види меблів для зберігання:

• шафа – виріб, переважно з дверима, для зберігання предметів різного функціонального призначення (одягу, білизни, посуду, книг тощо) із ящиками або без них;
•  тумба – шафа меншої висоти для зберігання предметів різного призначення;
•  тумба туалетна – виріб із дзеркалом та ємностями для зберігання туалетних приладь;
•  комод – тумба з ящиками для білизни;
•  секретер – шафа з відкидними дверима або висувною дошкою для письмових робіт;
•  скриня (сундук) – виріб корпусних меблів з відкидною або знімною верхньою кришкою;
•  буфет – шафа для розміщення продуктів харчування та посуду;
•  полиця – виріб без передньої стінки, із задньою стінкою або без неї, для розміщення книг або інших предметів.

2.  Меблі для сидіння (лежання) – меблі для розміщення людини в положенні сидячи та (або) лежачи:

•  ліжко – виріб для розміщення людини лежачі з метою її відпочинку та сну; розрізнюють одинарні ліжка (на одну людину), подвійні ліжка (на двох людей), двохярусні ліжка (з розміщеними один над одним місцями для лежання);
•  диван – комфортабельний меблевий виріб для сидіння декількох людей, зі спинкою;
•  диван-ліжко – диван, яке трансформується у спальне місце;
•  кушетка – меблевий виріб для лежання, з головною спинкою із підголівником або без них;
•  тахта – широка кушетка для двох людей;
•  лава – меблевий виріб, з вузьким сидінням, для декількох людей, з висотою сидіння, рівною або більшою за його глибину;
•  табурет – меблевий виріб для сидіння однієї людини, без спинки та підлокітників;
• банкетка – меблевий виріб для сидіння однієї або декількох людей, без спинки, з оббитим сидінням;
•  стілець – меблевий виріб для сидіння однієї людини, зі спинкою, з підлокітниками або без них, із висотою сидіння, функціонально зручною при співвідношенні її з висотою столу;
•  крісло – комфортабельний меблевий виріб для сидіння однієї людини, зі спинкою, з підлокітниками або без них;
•  робоче крісло (робочий стілець) – крісло з підлокітниками, з висотою сидіння, яка дорівнює висоті сидіння стільця;
•  крісло для відпочинку – крісло з висотою сидіння меншою за висоту сидіння стільця;
•  крісло-ліжко – крісло, яке трансформується у спальне місце;
•  диван-тахта – диван, яке трансформується у тахту;
•  шезлонг – легке крісло для відпочинку напівлежачи, що трансформується на час використання.

3.   Меблі для роботи та прийому їжі – вироби, призначені для прийому їжі, виконання різної роботи та розміщення предметів:

 стіл – виріб з робочою площиною, розміщеною на функціонально зручній висоті, призначений для роботи, прийому їжі та встановлення різних предметів. Розрізнюють:

-       стіл обідній – для прийому їжі;

-       стіл сервірувальний – для подавання їжі та прибирання посуду;

-       стіл письмовий – для занять та виконання письмових робіт;

-       стіл журнальний     –   стіл низької  висоти   для формування  зони відпочинку;

-       стіл туалетний – виріб із дзеркалом та ємностями для зберігання туалетних приладь.

4.  Інші меблі:

•  вішалка – виріб призначений для розміщення верхнього одягу і головних уборів.

За конструктивно-технологічними ознаками розрізнюють такі види меблів:

•  меблі збірно-розбірні – конструкція яких дозволяє здійснювати їх неодноразове збирання та розбирання;
•  меблі універсально-збірні – вироби з уніфікованих деталей, які дозволяють формувати меблі різного функціонального призначення та розмірів;
•  меблі секційні – меблі, що складаються із декількох меблевих секцій, які встановлюються одна на одну або поряд одна із одною;
•  секція меблева – конструктивно завершений меблевий виріб, який може використовуватися самостійно або бути складовою частиною блоку виробів;
•  меблі нерозбірні – вироби, з’єднання яких є нероз’ємними;
•  меблі вбудовані – меблі, які вбудовуються у приміщення будівель;
•  меблі, які трансформуються – вироби, конструкція яких дозволяє шляхом переміщення деталей змінювати їх функціональне призначення та (або) розміри;
•  меблі гнуті – вироби, основні деталі яких виконані методом гнуття;
•  меблі гнутоклеєні – меблі, в конструкції яких переважають деталі, виготовлені методом гнуття з одночасним склеюванням;
•  меблі плетені – меблі, в конструкції яких переважають деталі, виготовлені методом плетіння;
•  меблі пресовані;
•  меблі формовані;
•  меблі штамповані;
•  меблі литі (із металу або пластмас).

Існує така класифікація меблів за матеріалами:

•  із деревини та деревинних матеріалів;
•  металеві;
•  із полімерних матеріалів;
•  комбіновані.

За характером виробництва меблі розподіляються на експериментальні, серійні і масові.

Експериментальні меблі – є зразками нових виробів, які розробляються. Вони використовуються для оцінки відповідності функціональним вимогам та для проведення випробувань.

Серійні меблі – це вироби, які випускаються партіями (серіями), при цьому повторення серій може передбачатися заздалегідь.

Масові меблі випускаються у великій кількості, безперервно, протягом тривалого часу без зміни конструкції. Це, як правило, здійснюється при широкій предметній та технологічній спеціалізації підприємств.

Меблі є найважливішим елементом інтер’єру житлового та суспільного середовища. Вони утворюють та формують середовище перебування людини і повинні задовольняти її естетичні запити, формувати художні вкуси. Останнім часом меблеві вироби все частіше розглядаються не тільки як функціональні предмети, а і як предмети мистецтва.

2. Основні вимоги та матеріали для виготовленнясучасних меблів

Основні вимоги до сучасних меблів визначаються їх якісними характеристиками, виробничими та споживчими.

Споживчі показники меблевих виробів включають:

 *   функціональні – відповідність меблів їх призначенню, відповідність розмірів меблів розмірам приміщень, для яких вони призначені, зручність користування, правильна організація інтер’єру в приміщенні, економічне використання площ, можливість вільно переміщати елементи меблів, взаємозамінність вузлів і деталей меблів;

 *   ергономічні – меблі не повинні здійснювати шкідливий вплив на організм людини. Розміри меблів повинні відповідати розмірам тіла людини (антропометричним даним). Конструкція повинна забезпечувати найменшу стомлюваність при роботі. Меблі для відпочинку повинні забезпечувати максимально швидке відновлення працездатності. Стільці та крісла повинні виготовлятися з певним нахилом спинки та висотою сидіння. Форма предметів меблів, призначених для сидіння та лежання, повинна забезпечувати правильне положення хребта. М’які елементи меблів повинні рівномірно облягати тіло людини та тиск від маси тіла повинен розподілятися рівномірно. Для забезпечення правильного положення тіла при роботі за столом обов'язково враховують дистанцію та диференцію;

* гігієнічні – повинні забезпечувати нешкідливі умови для користування меблів (недопустимість виділення токсичних речовин, підтримування меблів у чистоті). Меблі повинні легко очищатися від забруднень. Найбільше жорстко ця група пред’являється для кухонних і дитячих меблів;

* естетичні – меблі повинні відповідати моді, інтер'єру.

У виробництві меблів використовуються різні матеріали. При розробці конструкції меблевих виробів, починаючи з самого початку проектування, дизайнер і конструктор повинні враховувати властивості матеріалів та їх зміну з часом, оскільки меблі експлуатуються десятками років.

Загальна класифікація матеріалів для виробництва меблів представлена на рисунку 12.1.

Рис. 12.1 Класифікація матеріалів для виробництва меблів

Матеріали, що застосовуються у виробництві меблів, поділяють на основні та допоміжні.

За допомогою основних матеріалів формують конструкцію та оформляють зовнішній вигляд виробу; вони входять до складу виробу.

Допоміжні матеріали застосовуються при виготовленні виробу, але не входять до його складу. Вони поділяються на виробничі та експлуатаційні.

Перші використовуються у виробничому процесі при обробці виробів (шліфувальні та поліруючі засоби, сполуки для відбілювання, вирівнювання і т. п.), другі – для підтримування у робочому стані обладнання, пристроїв (мастильні, обтирочні та ін.).

У залежності від призначення основні матеріали поділяються на конструкційні, лицювальні, клейові та оздоблювальні.

Конструкційні матеріали складають основу виробів, і їм належить провідна роль. За фізико-хімічними властивостями розрізнюють деревинні, полімерні матеріали, метали та ін.

Лицювальні матеріали – це шпон струганий та лущений, декоративні плівки, декоративний паперово-слоїстий пластик, шкіри, шкірозамінники, ламінати та ін.

Клейові матеріали використовують для склеювання різних виробів із застосуванням різноманітного обладнання, при збиральних та інших роботах, тому асортимент цих матеріалів дуже великий.

Оздоблювальні матеріали застосовують для утворення захисно-декоративних покриттів при виробництві виробів та обладнанні інтер’єрів. Вони мають різний склад і класифікуються за багатьма ознаками.

У меблевому виробництві виділяють також інші, додаткові групи основних матеріалів: матеріали для виробництва м’яких меблів, фурнітуру, скловироби, дзеркала.

2.1. Деревина для виготовлення меблів

Як конструкційний матеріал деревина володіє багатьма позитивними властивостями. Це достатньо міцний та легкий матеріал. 

Коефіцієнт якості (відношення межі міцності до щільності) її у деяких випадках вище, ніж у металів. Деревина добре працює при вібраційних навантаженнях. 

Твердість деревини відносно висока, що дає можливість легко оброблювати її на станках та придавати практично будь-яку форму. Пластичність деревини та її здатність до зміни властивостей при термо- і волого-обробці дозволяють обробляти даний матеріал методами гнуття, лущення, пресування.

 Основними механічними властивостями деревини є:

•  міцність;
•  твердість;
•  оброблення різанням;
•  опір стиранню.

Деревина володіє також властивістю, зворотною пластичності, – пружністю, тобто повертається до початкової форми та розмірів після припинення дії зовнішньої сили. Вона міцно утримує металеві та інші кріплення, добре склеюється.

При сприятливих умовах (наприклад, в сухих приміщеннях з опаленням) деревина може експлуатуватися протягом багатьох десятків, а то і сотень років.

Деревина має високі декоративні властивості, при цьому їх можна цілеспрямовано змінювати різними способами: зміною напряму розрізу, пресуванням, фарбуванням, обробкою різними лакофарбовими матеріалами.

Зовнішній вигляд деревини обумовлюється кольором, блиском та текстурою, по кольору визначається стан і доброякісність. Більш темний колір має деревина бука, горіха, цінної деревини. Більш світлий – ялина, береза, осика, сосна.

Колір міняється з віком деревини, під впливом вологості, повітря, світла. Мають сірувато-бурий відтінок дуб, ясен, модрина. Червонуватий відтінок – береза, бук, клен. Бурувато-коричневий відтінок – горіх. Жовтуватий відтінок – лимонне дерево. Чорне фарбування у чорного дерева та мореного дуба.

Блиск характеризує декоративність деревини. Найцінніша деревина із сильним блиском – дуб, бук, клен, оксамитове дерево.

Текстура. Найцінніші бук, цінна деревина, ясен. Для імітації деревини з невиразною структурою під коштовні породи використовують текстильний папір.

Поряд із позитивними властивостями деревина має і ряд недоліків, які необхідно враховувати при її застосуванні.

Важливий вплив на фізико-хімічні властивості деревини здійснює її волокниста структура, яка обумовлює анізотропність деревини. Так, міцність при розтягненні, статичному вигині та модуль пружності у напрямку поперек волокон приблизно у 20 разів менше відповідних показників уздовж волокон.

Необхідно враховувати і здатність деревини поглинати вологу, тобто гігроскопічність.

Основні фізичні властивості деревини:

•  вологість – характеризує відношення вологи, що міститься в деревині, до маси деревини. Негативно впливає на механічні властивості та сприяє гниттю деревини;
•  усушка – зміна розміру деревини при зміні вологості нижче крапки насичення. Прямо залежить від об'ємної маси деревини;
•  гігроскопічність – здатність деревини усмоктувати з повітря вологу або віддавати вологу в атмосферу, залежить від вологості деревини та повітря, є небажаною властивістю, тому, щоб зменшити гігроскопічність, виріб покривають захисними лаками чи політурами;
•  водопоглинення – здатність усмоктувати краплинно-рідку вологу. Більше високе водопоглинення у листяних порід;
•  щільність – для більшості порід щільність однакова, залежить від хімічного складу деревини;
•  пористість – залежить від об’єму порожнинних кліток і міжклітинних просторів, визначається в сухому складі деревини. Чим вище пористість, тим менше придатна деревина.

До недоліків деревини слід віднести її біологічну нестійкість у вологому стані, горючість, наявність природних пороків, коливання фізико-хімічних властивостей у залежності від віку деревини, умов виростання дерев, дії високих або низьких температур, різних хімічних факторів і т. д.

Біологічні властивості деревини виражаються стійкістю проти грибків, цвілі, комах. Залежить від вмісту смолистих речовин. Більш стійкі: дуб, модрина. З віком стійкість зростає. Середньо стійкими є сосна, кедр. Малостійкими вважаються липа, береза, клен.

Важлива хімічна властивості деревини – стійкість до дії лугів і кислот. Залежить від концентрації лугів і кислот. Більш стійка хвойна деревина, менш стійка – листяних порід.

З деревних матеріалів найбільше використання отримують дошки, бруски, шпон, клеєна фанера, гнутоклеєні деталі і т. д.

Дошки та бруски: одержують шляхом розпилювання круглого лісу, уздовж волокон. Ті матеріали в яких відношення ширини до товщини більше 2 – це дошка, а якщо менше – то це бруски. Всі дошки та бруски за методом виробництва розділяють на:

•  необрізані (не обпиляні бічні крайки);
•  обрізані (всі чотири сторони обпиляні);
•  стругані.

Шпон: листи 0,4-1,5 мм завтовшки. За методом виробництва розрізнюють шпон лущений та струганий. З листяних порід шпон одержують методом стругання. Лущений шпон виробляють з дубу, берези, вільхи, буку, ясеню, сосни та ін. Лущений шпон використовують для виробництва клеєної фанери, деревостружкових плит (ДСП) та столярних плит. Струганий шпон застосовують для облицювання меблів з деревини нецінних порід.

Клеєна фанера: виготовляється зі шпону завтовшки від 3 до 13 листів. Листи шпону розташовуються у такий спосіб щоб напрямки волокон у суміжних шарах були взаємно перпендикулярні, це зменшує усушку, жолоблення та розтріскування фанери. Лист фанери складається із зовнішніх і внутрішніх листів шпону (рубашка та середник).

Гнутоклеєні деталі: виробляють зі шпону або з фанери. Бувають різних контурів і форм. Одержують деталі методом гарячого пресування. Можуть бути облицьованими та необлицьованими.

Плити столярні: випускаються у вигляді щитів, які збираються із хвойних та листових порід. Бруски склеюються між собою або скріплюються рейками, по обидва боки облицьовуються шпоною.

Деревостружкові плити (ДСП): виробляють із суміші деревних стружок із синтетичними смолами способом пресування. Використовуються для щитових меблів, перегородок, задніх стінок.

Деревно-волокнисті плити (ДВП): виробляють з деревних волокон і паперу термічною обробкою з одночасним пресуванням, часто використовують відходи деревини. Випускають із обробленою та необробленою поверхнею. В обробці використовують фарби, синтетичні смоли. ДВП використовуються для виробництва задніх стінок, днищ шаф та в кухонних меблях.

У виробництві меблів почали широко використовуватися деревинно- волокнисті плити середньої щільності, відомі як МДФ. Найбільшим попитом користуються плити МДФ завтовшки 10-30 мм. Ці плити виготовляють із маси деревинних волокон, яку отримують шляхом розмелу тріски. Готові плити мають дрібнодисперсну рівномірну структуру по усьому перетину, легко піддаються механічній обробці. Їх можна легко пилити, свердлити, фрезерувати та надавати їм різноманітної форми, зберігаючи стабільність розміру. Однорідність і гладкість поверхні плити МДФ дозволяє лицювати її декоративними плівками чи натуральними лицювальними матеріалами.

Меблеві щити: рамки облицьовані по обидві боки шпоною та текстурним папером. Середина заповнюється ошурками, стружками та просочується карбонільною смолою. Меблеві щити легше столярних плит, дешевше та не вимагають закладення торців. Застосовуються для виробництва внутрішніх стінок, дверцят в основі кухонних меблів.

Деревина для виготовлення плетених виробів. Виробництво плетених меблевих виробів і декоративних предметів є достатньо розповсюдженим. Основною вітчизняною сировиною для таких виробів є деревина вербових порід, в першу чергу чагарникових. Використовують 1-4 річну вербу осінньо-зимової заготівлі у вигляді прутів діаметром 11-40 мм. Останнім часом на вітчизняному меблевому ринку набули неабиякої популярності плетені меблі із ротангу (рід тропічних ліан сімейства пальмових). Ротанг використовується для виготовлення меблів, які традиційно виробляють в країнах Південно-Східної Азії, в основному в Малайзії, Індонезії, Філіппінах – тобто скрізь, де зростає ротангова пальма. Меблі з ротангу сполучають в собі екологічність, комфорт та красоту.

2.2. Полімерні матеріали для виготовлення меблів

Зміни в структурі споживчого ринку в бік підвищення долі полімерних матеріалів спричинені постійним зростанням дефіциту натуральної деревини, необхідністю підвищення продуктивності праці, зниженням матеріалоємності виробів, зростаючими вимогами до архітектурно-художніх форм виробів, їх якості, строку служби. Полімерні матеріали можуть випускатися з такими заданими властивостями, які необхідні для нормального функціонування конструкції.

За призначенням полімерні матеріали розділяють на конструкційні, лицювальні, клейові та оздоблювальні.

Як конструкційні матеріали, полімери забезпечують високу міцність і легкість виробів, їх стійкість до атмосферних впливів, зручність користування ними, оскільки виробам можна надавати будь-яку форму. У виробництві меблів знайшли широкого ужитку пластмаси різних видів.

Пластмаси. Це матеріали, отримані на основі високомолекулярних органічних єднань. На певній стадії переробки вони володіють властивостями пластичності, приймають будь-яку форму та зберігають її після припинення дії теплоти та тиску.

У залежності від еластичності пластмаси ділять на три групи: жорсткі (модуль пружності 700 МПа і вище), напівжорсткі (70-700 МПа) та м’які (до 70 МПа).

Пластмаси можуть бути монолітними та газонаповненими (ніздрюватої структури). Останні підрозділяють на піно- та поропласти. У пінопластах осередки ізольовані; щільність пінопластів – 0,03-0,3 г/см³. У поропластах полімер утворює системи осередків, які сполучаються, заповнених газом. Щільність поропластів – 0,3 г/см³ і вище. Газонаповнені пластмаси можуть бути жорсткими, напівжорсткими та еластичними.

Для виробництва конструкційних елементів застосовують термопластичні (поліетилен низького тиску, поліпропілен, ударостійкий полістирол, АБС- пластики, полівінілхлорид, склопластики, поліаміди та ін.) полімерні матеріали.

Поряд із перевагами пластмаси мають і низку недоліків. У порівнянні з деревиною вартість їх висока, вони більш чутливі до впливу температур та знакоперемінних навантажень, швидше старіють. За виключенням спінених, полімерні матеріали мають високу щільність.

Синтетичні лицювальні матеріали. Дефіцит струганого шпону обумовив використання різних синтетичних лицювальних матеріалів. Широкого розповсюдження набули плівки на основі паперів, просочених полімерними смолами. Застосовуються також паперово-шаруваті пластики, плівки на основі полімерних матеріалів, штучні шкіри.

Синтетичні лицювальні матеріали технологічні, сприяють підвищенню продуктивності праці і якості продукції. Їх застосування спрощує технологію, виключає підбір деталей за кольором та текстурою.

Номенклатура плівок визначена з урахуванням конкретних поверхонь виробів та обладнання (пласке пресування, каширувальне обладнання, лінії для виготовлення профільних погонажних виробів).

Декоративні паперово-шаруваті пластики представляють собою листовий матеріал із спресованих паперів, просочених термореактивними смолами. Верхній декорований шар може бути однотонним або мати малюнок, його поверхня – глянсова або матова. Ці пластики стійкі до дії гарячих та мийних засобів, хімічних та харчових продуктів, світлостійкі, мають високу міцність і твердість. Їх застосовують у виробництві меблів, для лицювання салонів вагонів, літаків, водного транспорту, а також стін, дверей будівель різного призначення, торгового обладнання і т. д.

Плівки на основі полімерних матеріалів виготовляють із композицій полівінілхлориду, поліпропілену, поліефіру та ін. Найбільш широкого застосування набули полівінілхлоридні плівки. Вони випускаються різних кольорів та рисунків, у тому числі з імітацією деревини, з тисненням. Полівінілхлоридні плівки стійкі до дії різних речовин, вологи, довговічні, мають гарний декоративний вигляд, відносно дешеві і вважаються якісним лицювальним матеріалом.

Штучні шкіри представляють собою тканину, трикотаж або нетканий матеріал, вкритий полімерною плівкою. Їх випускають з нітроцелюлозними та полівінілхлорідними покриттями. Уведення до плівкоутворюючих речовин різних барвників забезпечує штучним шкірам різні кольори, а пластичні властивості полімерів дозволяють отримати покриття з будь-яким рельєфним малюнком. За цільовим призначенням розрізняють штучні шкіри для оббивки жорстких та м’яких елементів виробів. Завдяки своїм властивостям шкірозамінники в ряді випадків є єдиним матеріалом, що використовується, наприклад, для оббивки меблів засобів транспорту.

Велике розмаїття матеріалів, що піддаються склеюванню, технологічні особливості процесу склеювання, умови експлуатації та вимоги до якісних показників виробів обумовили широкий асортимент клеїв, які застосовуються у меблевому виробництві.

Клеї повинні задовольняти таким основним вимогам:

•   забезпечувати високу міцність клейового з’єднання;
•   мати високу стабільність та життєздатність при зберіганні;
•   мати високий фактор діелектричних втрат;
•   бути волого-, водо- та біологічно стійкими;
•   бути нетоксичними;
•   бути простими у споживанні;
•   мати невисоку вартість;
•   зберігати механічну міцність у часі;
•   повинні за кольором бути близькими до матеріалів, що склеюються.

2.3. М"які маеблі та матеріали для їх виготовлення

При виготовленні м’яких меблів використовуються різні матеріали – масивна деревина, ДСП та ДВП, пластмаси, метал, гнутоклеєні елементи, настильні, покривні та ін. Найбільш добротні меблі виготовляються з каркасами із цільної деревини. Металеві каркаси застосовують у тих випадках, коли вироби експлуатуються з підвищеними навантаженнями. Для виготовлення площинних елементів використовуються плитні матеріали, у тому числі і кускові відходи.

Комфортабельність м’яких меблів у значному ступеню визначають м’які елементи, якість яких залежить в основному від настильних матеріалів.

Матеріали для еластичних основ. Для еластичних основ ліжок, диванів- ліжок, кушеток, крісел, стільців застосовують різні циліндричні пружини, пружини «змійка», металеві стрічки, стрічки із полімерних матеріалів та ін.

Для виготовлення еластичних і гнучких основ використовують резинові стрічки. Їх випускають на тканинній (одно- або двохшарові) та безтканинній основах. Одношарові стрічки на тканинній основі отримують шляхом просочування резиною тканини, яка складається із нейлонової основи та бавовняного утка, двохшарові – результат просочування резиною тканини типу парусини. Просочені тканини розрізають на смуги. Резинові стрічки на безтканинній основі випускають на основі природного та синтетичного каучуків. Ширина стрічок для сидінь повинна складати 50 мм, для спинок – 30 мм, товщина – 4 мм.

Текстильні стрічки виготовляються із джуту та коноплі. Вони представляють собою тканинний матеріал, який використовують як гнучкі основи м’яких елементів меблів.

Настильні матеріали. Ці матеріали самостійно (іноді разом із пружинними блоками) формують м’які елементи меблів. Більш перспективними є газонаповнені полімерні матеріали. Вони дозволяють утворити майже будь-які форми м’яких меблів, спростити технологію, полегшити виріб, механізувати виробництво, знизити трудомісткість і т. д.

У якості синтетичних настильних матеріалів застосовують пінополіуретани (ППУ) на простих та складних поліефірах, пінорезину, гумовані волокна, вініпор.

Витрати настильних матеріалів можна зменшити, якщо сполучати ППУ з іншими матеріалами, які відрізняються пружністю. Різна щільність може бути досягнута і в одному формованому елементі (так звані інтегральні ППУ). Такі елементи можуть бути без оббивки, якщо перед заливанням компонентів до форм помістити оббивний матеріал.

Вати – ватник і ватин. Ватник представляє собою пласт бавовняної вати, з одної або з двох боків покритий тканиною та простьобаний нитками. Ватин холстопрошивний бавовняний – багатошарове бавовняне полотно, прошите бавовняною пряжею. Ватин вовняний – багатошарове полотно із вовняних та з хімічних волокон, покрите марлею та пров’язане прошивною пряжею.

Покривні та лицювальні матеріали. До них відносяться різні тканини, натуральні  та   штучні  шкіри   та   ін.   Тканини   розрізнюються  призначенням, застосованими волокнами, переплетінням ниток, способом обробки, розцвіченням. Тканини покривні застосовують для обтяжки внутрішніх елементів м’яких меблів – пружин, основ, бортів і т. д. Для цього придатні тканини з грубої пряжі рідкого переплетіння – мішковина, суворі бязь, полотно, міткаль.

Тканини лицювальні використовуються для зовнішньої оббивки, тобто для кінцевого оформлення виробів. Якість цих тканей визначає зовнішній вигляд, а також довговічність виробів. Декоративно-художні властивості тканей характеризуються кольором, рисунком та фактурою. Тканини бувають однокольорові, рівномірно пофарбовані, тонові та багатокольорові. Тканини останніх двох видів можуть бути з фактурним або орнаментальним рисунком.

До меблевих лицювальних тканин відносять гобелен, репс, плюш, тканини бавовняні та змішані, льняні та напівлляні, меблеві декоративні бавовняні, з хімічних волокон і змішані, тканини декоративні із хімічних ниток і пряжі та ін. Отримали розповсюдження тканини із синтетичних волокон з основою із капронової крученої нитки, штапельної або віскозної пряжі. Застосовуються також тканини, просочені пластмасами (дерматин меблевий на основі бавовняної тканини, гранітоль меблевий, що імітує шкіру, текстовініт оббивочний – бязь з полівінілхлорид ним покриттям).

Для оббивки меблів використовують натуральну шкіру: козячу (сап'ян, велюр, хром), свинячу та кінську (хром, юхта). Вони повинні бути еластичними, однакової невеликої товщини, без складок, мати рівномірний бархатний блиск. Шкіра є вартісним та дефіцитним матеріалом, тому застосовується при виробництві високоякісних меблів. Більше поширення отримали штучні шкіри. Однак із-за низької паро- та газопроникності їх не рекомендується використовувати для оббивки матраців, диванів-ліжок та інших меблів для відпочинку.

Залежно  від декоративних якостей тканини поділяють на дві групи: «пасивні» і «активні». 

Малюнок і колір перших носить фоновий характер. До активних, тобто більше яскравих тканин, відносяться переважно набивні. На відміну від тканинних завіс, де малюнок безпосередньо пов'язаний зі структурою матерії, набивний малюнок як би накладається на тканину.

Малюнок тканин для готелів може бути геометричний і образотворчий. Але характер малюнка повинен відповідати загальному характеру інтер'єру, краще вибирати лаконічний з невеликою кількістю колірних сполучень.

Фактура завіс повинна бути легше і простіше фактури меблевої тканини, яка в свою чергу повинна бути контрастною до фактури килима.

Для меблів найчастіше застосовуються фактурні та гладкі однотонні за забарвленням тканини, без малюнків та орнаментів. Меблі, оббиті такими матеріалами, найбільш органічно входить в інтер'єр, відповідаючи загальному оздобленню.

2.4. Металеві елементи

Металеві елементи дозволяють збільшувати строк служби виробів, утворювати міцні та надійні конструкції з підвищеними експлуатаційними властивостями, різноманітити асортимент виробів, спрощувати конструкцію, економити деревину.

Металеві каркаси, опори та інші елементи більш доцільно застосовувати у виробах, які використовуються на відкритому повітрі, а також для обладнання суспільних приміщень, де необхідна висока міцність меблів.

Для виготовлення каркасів та різних опор ефективно використовувати металеві тонкостінні труби круглого, квадратного, прямокутного та інших профільних перетинів. Металеві труби виготовляють із алюмінієвого сплаву та сталі.

2.5. Фурнітура

У виробництві меблі, будівних та інших виробів із деревини використовують лицьову та кріпильну фурнітуру. До лицьової фурнітури відносяться ручки, футорки, ключі, до кріпильної – петлі, стяжки, замки. задвижки, напрямні, з’єднувальні та спеціальні кріпильні вироби, механізми трансформації, контейнери, утримувачі, опори, підвіси. Виготовляють фурнітуру різноманітних форм і конструкцій із металів з нікелевими, цинковими, хромовими, анодованими (під золото) та іншими покриттями, а також із пластмас.

Ручки роблять в основному із кольорових металів та пластмас у вигляді скоб, кілець, кнопок, раковин, капель і т. п. Велике розмаїття їх обумовлене тим. що вони, як і інша лицьова фурнітура, визначають архітектурно-художнє оформлення виробів.

Стяжки бувають гвинтові, ексцентрикові, крючкові, для ніжок, для звичайних столів. Їх виробляють із низьковуглецевої сталі з хімічним оксидуванням або нікелевим покриттям. Вони служать для з’єднання розбірних частин виробів.

Петлі, тобто шарнірні з’єднання, призначені для навішування дверей, відкидних деталей в меблях, виробляють різних конструкцій – рояльні, карточні, чотирьохшарнірні, п’ятникові та ін. Карточні петлі можуть бути роз’ємними або нероз’ємними, довжина рояльних перлів визначається замовником. П’ятникові петлі призначені для навішування меблевих дверей, які обертаються навколо власної осі. Їх ставлять на верхню та нижню кромки.

За конструкцією розрізняють замки врізані та універсальні, накладні в пластмасовому та металевому корпусі, прирізні, для розсувних дверей. Їх постачають в комплекті з відповідною планкою, футоркою та ключем. За розташуванням замки бувають ліві та праві. Врізані замки встановлюють до гнізда, яке вибирається у кромці деталі, а накладні кріплять шурупами до внутрішнього боку деталей.

Механізми трансформації застосовують в диванах-ліжках для їх розкладання. За конструкцією вони бувають різних видів.

Опори шарові служать для установки на них виробів м’яких меблів з метою зручності переміщення. Вони бувають фланцеві, різьбові та штирові.

Групу металевих виробів (метизів) складають цвяхи, шурупи, гвинти, болти, гайки, скоби кріпильні і т. д.

Для скління меблевих дверей, а також як конструкційний матеріал для полок застосовують листове скло поліроване, неполіроване, узорчасте.

2.6. Дзеркала

Дзеркала для меблів роблять із полірованого дзеркального листа з алюмінієвим або срібним відбиваючим покриттям, товщина якого повинна бути відповідно не менше 0,12 і 0,15 мкм. Коефіцієнт відбиття дзеркал з алюмінієвим покриттям складає не менше 0,77, зі срібним – 0,87. Дзеркала мають крутий або пологий фацет. Ширина крутого фацета 4-8 мм, кут нахилу до поверхні скла 17- 30^о, пологого – відповідно 8-20 мм та 5-12^о.

Лицьову поверхню деревини з гарною текстурою обробляють прозорим меблевим лаком або полірують. Таку обробку називають столярною, або прозорою. До прозорої обробки відносять і такий стародавній спосіб, як вощіння.

Березі, клену можна додати колір деревини коштовних порід, офарблюючи їх тими чи іншими водними аніліновими або природними барвниками – морилками-бейцами. Розчин бейца проникає в деревину всього лише на глибину в 0,3-0,5 мм.

Як протравлення дуже часто використовують солі різних металів, окисли та кислоти. Наприклад, марганцевокислий калій застосовують для фарбування деревини сосни у вишневий колір.

2.7. Імітаційна обробка

Підфарбування, оброблення, металізація – все це різновиди так званої імітаційної обробки. Останні два види в наш час застосовуються значно рідше, ніж лакування та полірування оскільки вони вимагають художньої навички та смаку. Оброблення під дуб виконується олійними фарбами, при цьому змінюється колір оздоблювального покриву, на поверхні малюють кистями, гумовими гребінками текстуру дуба.

Металізація – придання деревині виду металу: бронзи, срібла, золота. Звідси часткові назви – бронзування, золочення, сріблення.

В особливу групу виділяють високомистецьку обробку. Вона полягає в оздобленні лицьових поверхонь меблів різьбленням, випалюванням, мозаїкою або інкрустацією, вставками різних візерунків з різнобарвної деревини (маркетрі), металу, перламутру, пластику.

Фарбування олійними фарбами або емалями прийнято називати непрозорою обробкою.

3. Текстильні матеріали

Підбір текстильного матеріалу при оформлені інтер’єрів у закладах розміщення має відбуватись відповідно до структурованості блоків за призначенням із використання відвідувачами та персоналом. Так, будь-який готель включає в себе наступні блоки:

1) приймально-допоміжних приміщення з вестибюлем;

2) приміщення житлових груп;

3) приміщення громадського харчування;

4) приміщення адміністрації;

5) приміщення культурно-масового обслуговування;

Затишок в будь-якому приміщенні створюється за допомогою декору, і важливе значення має правильно підібраний текстиль, як за дизайном, так і за своїми характеристиками. Особлива роль текстилю відводиться в готельних номерах, де крім завдання підкреслити стилістику приміщення в цілому, на текстиль полягає ряд обов’язкових функцій, які повинен мати хороший і комфортний номер.

Вікно і ліжко – це перше, на що звертає увагу постоялець номера. Тому покривало і правильно підібрані штори або портьєри на вікнах в першу чергу формують загальне враження про престиж і рівень готелю.

Текстиль для хорошого готельного номера повинен відповідати певним стандартам: чистота, якість, комфорт, практичність, естетичність і довговічність.

Естетичний комфорт визначає позитивний емоційний настрій людини. Це забезпечується завдяки засобам і прийомам, за допомогою яких досягається об’єднання всіх елементів інтер’єру в єдине для сприйняття цілого. Естетичний комфорт інтер'єру залежить, в першу чергу, від гармонічності предметно-просторового оточення, від того, наскільки досягнута цілісність і узгодженість його елементів

Килими служать м'яким і теплим покриттям підлоги. Для одного ліжка розмір килима достатній 600×1400 мм; для двох ліжок, розташовані під кутом, – 800×2400 мм; килим у торці спарених ліжок повинен бути не менше 600×2000 мм. Рекомендуються петельчасті та ворсові килими, однотонні або з малюнком.

Поряд з функціональними вимогами до декоративних і оббивних тканин, багато в чому визначальним є колірне рішення і емоційне звучання приміщень. Тому до текстильних матеріалів пред'являється ряд вимог як до художнього засобу оформлення інтер'єру.

Перша вимога, яку необхідно виконувати в будь-яких випадках, – це комплексний підбір малюнка кольору завіс, килимів та оббивки меблів, які застосовуються в одному приміщенні. З усіх можливих варіантів можна приміром рекомендувати наступний прийом комплектації тканин: завіси з тканини з великим малюнком, килим – з дрібним, оббивка меблів гладка різних кольорів, частина меблів вирішується у колориті завіс, інша – в колориті килима і т. п.

Високі декоративні властивості, економічність, масовість, транспортабельність, звуко- та теплоізоляційні властивості тканин роблять їх одним із самих широко доступних елементів оздоблення інтер'єру готелів. Потрібно лише поставитися до них при проектуванні інтер'єру як до повноцінного художньому засобу.

Ув’язочні і прошивочні матеріали. У якості таких матеріалів використовують шнури кручені, шпагати, увя’зочні шпагати, бавовняні та льняні нитки. Їх використовують для прошивання тканин, формування бортів та ув’язки вузлів м’яких меблів. Шнури та нитки розрізнюють за діаметром, виду вихідного матеріалу та обробці.

3.1. Вимоги до текстильних матеріалів

Текстиль та постіль повинні відповідати таким вимогам:

1) Карнизи, на які кріпляться штори, повинні забезпечувати легкість заміни штор. Штори повинні міцно кріпитися для легкої обробки їх пилососом.

2) Рівень міцності і щільності тканин на матрацах і постільних приладів повинен відповідати вимогам довговічності і легкості прибирання.

3) Матраци не повинні накопичувати вологу, повинні легко сушитися і наповнювач виробів не повинен піддаватися процесам гниття.

4) Волокна, використовувані для виробництва килимів, завіс, чохлів, скатертин тощо повинні відповідати таким вимогам:

– волокна повинні бути жорсткими, міцними, довговічними і зносостійкими;

– з точки зору безпеки до волокон, які використовуються для виробництва килимів, завіс, чохлів, скатертин та ін. пред'являються наступні вимоги:

– вони повинні володіти вогнестійкістю (опором поширенню полум’я);

– при горінні виділяти мінімум тепла, диму та токсичних газів (Цього недоліку позбавлені ароматичні поліефіри).

5) Вогнестійкі властивості волокон, використовуваних для виробництва килимів, завіс, чохлів, драпіровок тощо досягаються шляхом додавання невеликих кількостей речовин, що містять такі атоми, як В, N, Si, P, C1, Вг або Sb.

6) Синтетичні матеріали, які використовуються для виготовлення меблевих виробів, повинні бути дозволені до застосування органами санітарно-епідеміологічного нагляду.

7) Характеристику шкідливих компонентів призводять у нормативній та технічній документації, при цьому вказують:

– найменування шкідливих компонентів, що входять до складу матеріалів, що застосовуються в оформленні готельних інтер’єрів, їх клас небезпеки;

– шляхи надходження в організм і характер дії найбільш шкідливих компонентів при використанні і горінні;

– засоби індивідуального захисту проживаючих і співробітників готелів.

Отже, текстильні матеріали, що застосовуються в інтер'єрі готельного номера, повинні бути стійкі до займання і ця вимога повинна виконуватися незалежно від рівня зірковості готелю.

Відомо, що стандартний готельний номер згорає протягом 6-10 хвилин в результаті загоряння портьєри, на яку випадково потрапила іскра. При цьому загрозу для життя людей представляє не тільки і не стільки вогонь, скільки токсичний дим, що виділяється палаючими і тліючим предметами і викликає задуху через кілька хвилин. При загорянні ліжку від непогашеної сигарети спляча людина гине від продуктів горіння звичайного текстилю через 5-6 хвилин.

Нерідко евакуаційні виходи, через які могла б врятуватися людина в разі пожежі, виявляються перекриті полум’ям від палаючої портьєри на дверях або вікнах.

Важливо також, щоб текстильні матеріали не вбирали запахи, зокрема, тютюну, і перешкоджали поширенню і знищення бактерій і забезпечували в номері завжди чисте і свіже повітря.

Текстильні матеріали для готелів повинні бути стійкі до впливу сухих і мокрих обробок і не повинні продовжувати запахи хімікатів, застосовуваних при збиранні.

У кожному готельному номері обов’язково повинна бути можливість регулювання надходження сонячного світла.

Віконні отвори і текстильні матеріали, що застосовуються для їх оформлення, повинні дозволяти не тільки регулювати природне освітлення, але і поглинати шум, при необхідності зберігати тепло, а забарвлення їх повинно бути стійким до впливу зовнішнього природного освітлення за певної погоди і їх міцність не повинна знижуватися під впливом сонячного світла.

Оформлення віконних прорізів текстильними матеріалами є найбільш важливим елементом сучасного інтер'єру готельного номера.

Залежно від їх оформлення створюється загальне враження від атмосфери будинку: затишок або офіційність, розкіш чи скромність, діловитість.

Текстильні матеріали, що застосовуються для оббивки меблів, чохлів і покривал повинні бути стійкі до стирання, розтягування, розриву, оскільки відчувають постійні навантаження, тому повинні мати відповідний рівень міцності.

Для меблів найбільш застосовні фактурні і гладкі однотонні за забарвленням тканини, без малюнків і орнаментів.

Оброблені такими матеріалами, меблі найбільш органічно входить в інтер’єр, відповідаючи загальному оздобленню, а найголовніше – меблі з таких матеріалів приємні не тільки візуально, але і на дотик, що привносить не тільки функціональність, але естетичний комфорт.

3.2. Зарубіжний досвід використання сучасних текстильних матеріалів в закладах розміщення

Стиль, практичність і відчуття затишку – основні завдання готельного текстилю, який забезпечує повноцінний відпочинок гостей. Тому у зарубіжній практиці до його вибору текстилю для готелів варто поставитися відповідально.

Постільна білизна, покривало, махрові вироби – це те, що безпосередньо створює комфорт для проживаючих в номері. Ці предмети повинні бути бездоганні. Тому, для того, щоб вони довго зберігали зовнішній вигляд, підбираються професійні тканини, з хорошими експлуатаційними характеристиками: екологічність, висока зносостійкість, волого- і брудостійкість, антибактеріальність тощо.

Особлива роль відводиться декоративному текстилю на вікнах. Адже крім естетичної функції, портьєри і штори повинні володіти рядом обов’язкових властивостей:

– світлопроникність: портьєри в хорошому готельному номері, це не просто штори на вікні, це штори, які здатні приховати сонячне світло і затемнити кімнату. Тут найкращим вибором є штори, які можуть використовуватися як самостійна одиниця або ж як другий шар під основною шторою;

– пожежна безпека: для пошиття портьєр для готелів використовуються тканини з додаванням важкозаймистих волокон і вогнезахисним просоченням, яка з часом стирається при звичайному пранні. Тому догляд за таким текстилем дорожчий;

– екологічність: відсутність шкідливих речовин в складі тканин позначено фірмовим знаком OEKO-TEX®;

– міцність і стійкість до сонячного світла (адже дешеві тканини дуже швидко втрачають свій зовнішній вигляд і вигоряють на сонці).

В інтер’єрі готельного номера широко використовуються текстильні матеріали різного сировинного складу: з натуральних волокон (льону, бавовни) і з хімічних волокон і ниток. Асортимент порт'єрних, меблево-декоративних, білизняних тканин та інших текстильних матеріалів з натуральних волокон дуже різноманітний і ці матеріали є пожежонебезпечними, добре поширюють вогонь. Тканини зі штучних і синтетичних традиційних волокон і ниток також вимогам безпеки не відповідають. У зв'язку з цим в даний час для оформлення інтер'єрів готелів у закордонній практиці виробниками текстильних матеріалів пропонуються тканини, вироблені з термостійких і важкогорючих ниток або зі спеціальною вогнестійкою обробкою. Ці тканини є важко займистими і не підтримують горіння. У якості термостійких, важкозаймистих волокон і ниток застосовують модифіковані волокна: номекс, арлан, канекарон, тревіра і ін.

Сучасні житлові і громадські інтер’єри у зарубіжній практиці  створюються за проектами, які передбачають вирішення декору стін, стелі, підлоги і підбору текстилю. Тому в деяких інтер'єрах можна побачити справжні архаїчні народні текстильні вироби (рушники, тканини, килими і т.д.). Вони виглядають як дослівна «цитата» в облаштуванні простору інтер’єру.

Багато виробників текстильних матеріалів для громадського користування працюють в постійному контакті з санітарно-епідеміологічними службами з метою створення матеріалів, що не викликають алергію і напади астми. Особливо це важливо для текстильних матеріалів, що застосовуються для постільної білизни, оскільки в цьому випадку відбувається безпосередній контакт з поверхнею шкіри людини.

Ураховуючи моду на екотренди і зростаючий попит на органічні (екологічні) продукти, можна з упевненістю вважати, що екоменю, екологічно сертифікований текстиль і косметичні засоби, що використовуються під час надання послуг в закордонних готелях, безумовно, підвищують  конкурентоспроможність готелю. Такі готелі намагаються використовувати екологічно безпечні матеріали в інтер’єрі та обладнанні, практикувати «безвідходні» технології.

Уніформа співробітників, їх зовнішній вигляд, інтер'єри приміщень – на підставі всього клієнти складають свою думку про готелі. Багато уваги приділяється  одягу для персоналу. Одяг для готелів виконується з якісних матеріалів і міцної фурнітури. Формений одяг може бути також виконаний на замовлення за ескізами, таким чином, щоб відповідати інтер'єрів готелю та загальному стилю компанії.

4. Сучасні напрямки дизайну меблів та оформлення інтер’єру

Прослідкувавши історію меблів протягом майже всієї цивілізації людства, неважко помітити, що у більшості сучасних виробів є немало прототипів та аналогів із далекого минулого.

Спрощеність та мінімалізм. Один із сучасних напрямків дизайну меблів та оформлення інтер’єру, яке отримало розповсюдження у західних країнах, – мінімалізм. Його не слід відносити до стилів, це скоріше мода.

Мінімалізм виражається у спрощенні форми виробів, відмові від будь-яких видів декору та прийомів декорування. В ідеалі – це виріб без корпусу (декілька полиць на стіні), інтер’єр без гардин, килимів, предметів декоративно- прикладного мистецтва і т. п.

Спрощення форми обумовлює і спрощення конструкції меблів. Тому спрощеність привернула такий стильовий напрямок, як кубізм.

Мінімалізм виправданий тоді, коли він є виразом інтелектуально багатої особистості і коли відповідає образу життя, який наближується до своєрідного, край вираженого аскетизму. В інших випадках мінімалізм є сліпим слідуванням моді.

Спрощеність та мінімалізм в конструктивному відношенні близько смикаються з так званим утилітарним напрямком дизайну, коли форма виробів є наслідком вирішення утилітарних задач, а художні цілі при цьому не ставляться.

Утилітаризм виходить із передумови, що будь-яка річ володіє двома властивостями – корисністю та красою і що співвідношення цих властивостей у різних предметах неоднакове. У такому випадку підхід до проектування змінюється зі зміною співвідношення красоти і корисності. Мінімалізм же бачить річ як таку, у єдності, акумулюючи всі її властивості, в тому числі і естетичні, в одному – мінімумі, який починає виступати як ідеал, як самоціль.

Для дизайну інтер'єру мінімалізму характерні гранична лаконічність форм, практично повна відсутність декору, орнаментів або деталювання фасадної обробки, раціоналізм і гранична функціональність (рис. 12.2). Дизайн в стилі мінімалізму відрізняє ясність композиції, монохромність, акцентування природності фактур.

Рис. 12.2 Приклади мінімалістичних меблів

Інтер’єр мінімалізму будується шляхом пошуку потрібних пропорцій, досягнення ясності композицій і комбінацією сучасних матеріалів (сталь, матове скло, натуральне дерево, алюмінієві профілі). Зовнішні атрибути щоденного життя заховані, палітра зазвичай нейтральна і монохромна.

Етнографічний (народний) напрямок. Проектування виробів цього напрямку ведеться з урахуванням національних традицій під народні меблі. Народні ж у деякій мірі ототожнюються з сільськими, селянськими, а останні отримали назву кантрі (рис. 12.3).

Рис. 12.3 Меблеві вироби в стилі кантрі

На відміну від минулих сільських меблів, які самодіяльні майстри виконували вручну, сьогодні вироби під сільські виготовляються на досконалому обладнанні, тому вони вдало вписуються у сучасність.

Меблі в народному стилі сприймаються природніше, якщо поверхні виробів надається наліт часу. Для цього виконується спеціальна обробка – патинування. Іноді робиться штучне старіння матеріалу.

Авангард – це напрямок у художній культурі, який пориває з існуючими нормами і традиціями та перетворює новизну виразних засобів у самоціль. Авангардизм тісно пов’язаний з модернізмом.

Вироби авангардного напрямку відрізняються новизною конструкції, принципами її здійснення, новизною матеріалу, форми, технологічних особливостей виготовлення (рис 12.4).

Рис. 12.4 Зразки сучасних авангардних меблів

Прикладами авангардних меблів можуть служити ліжко у формі кола, ліжко з водяним наповненням, дитяче ліжко у вигляді автомобіля. Матеріал виробу також може прилічити його до авангардних. Наприклад, вироби, виконані лише зі скла або з картону.

Під цим напрямком дизайну хай-тек розуміють естетичні можливості високих технологій, нових матеріалів та конструкцій. При такому розумінні хай- тек споріднюється з авангардним напрямком, різниця лише у назвах.

Меблі демократичного напрямку орієнтовані на масового споживача та відносно невисоку вартість виробів. У даному випадку використовуються раціональні конструктивні схеми виробів та матеріали, які забезпечують високу продуктивність (деревостружкові плити, синтетичні матеріали і т. п.). Діапазон меблів демократичного напрямку вельми широкий. З одного боку він межує з меблями мінімалістичного спрямування, з іншого – художнього (рис. 12.5).

Рис. 12.5 Офісні меблі – вдалий приклад демократичного напрямку

Меблі демократичного напрямку можуть мати раціональні з точки зору матеріалоємності конструктивні схеми, які активно використовують простір при гарному композиційно-художньому рішенні. Відрізняючись від традиційних форм, вона набуває якийсь художній вогник. Прикладом можуть служити набори офісних меблів.