Лекція 4 ( Lectio quarta). NOMEN ADIECTIVUM. ОСОБЛИВОСТІ ВІДМІНЮВАННЯ

1. Прикметник (nomen adjectivum).

Прикметник (nomen adjectivum). Прикметники і займенники в латинській мові мають такі самі граматичні категорії, як і іменник: категорії роду (genus), числа (numĕrus), відмінка (сasus) і відміни (declinatio).

1. Три роди (Genus): а) masculīnum (m) – чоловічий рід б) feminīnum (f) – жіночий рід в) neutrum – середній рід.

2. Два числа (Numĕri): а) singulāris – однина б) plurālis – множина.

3. Шість відмінків (Сasus): nominatīvus (Nom.) – називний відмінок (хто? що?) genetīvus (Gen.) – родовий відмінок (кого? чого?) datīvus (Dat.) – давальний відмінок (кому? чому?) accusatīvus (Acc.) – знахідний відмінок (кого? що?) ablatīvus (Abl.) – аблатив або орудно-місцевий відмінок (ким? чим? на кому? на чому? де? коли? звідки?) vocatīvus (Voc.) – кличний відмінок.

2. Поділ прикметників на групи.

Словникова форма прикметника: Прикметник записують у трьох формах і в такій послідовності: 1) masculīnum (чоловічий рід), 2) feminīnum (жіночий рід), 3) neutrum (середній рід), наприклад, magnus, a, um – великий, а, е.

Якщо прикметник має тільки дві родові форми, то вказують тільки їх: vulgaris, e – звичайний, де форма vulgaris уживатиметься з іменниками чоловічого і жіночого роду, а форма vulgarisе ‒ середнього роду.

Якщо ж усі три родові форми прикметника збігаються, то в словнику подають одну форму: felix ‒ щасливий, а, е.

3. Поділ прикметників на відміни.

Латинські прикметники поділяються на дві великі групи: до першої групи належать прикметники І-ІІ відмін, до другої – прикметники ІІІ відміни.

 За зразком І-ІІ відмін змінюємо прикметники a) чоловічого роду із закінченнями -ŭs та -ĕr; б) жіночого роду на -а; в) середього роду на -ŭm. Наприклад: albus, а, um – білий, a, e; niger, nigra, nigrum – чорний, a, e; liber, libera, liberum – вільний, а, е. Для прикметників, що закінчуються в чоловічому роді на -еr, перед закінченнями зазвичай вказуються дві останні букви основи. Голосний е зберігається в основі наступних прикметників: liber, ĕra, ĕrum вільний, miser, ĕra, ĕrum нещасний, asper, ĕra, ĕrum шорсткий, грубий, tener, ĕra, ĕrum ніжний; у прикметників на –fer (pestĭfer, ĕra, ĕrum який приносить загибель); у прикметників на –ger (armĭger, ĕra, ĕrum той, що несе зброю).

Зверніть увагу, що прикметники жіночого роду відмінюються за взірцем І відміни, а чоловічого й середнього роду як іменники II відміни. bonus, a, um добрий, хороший, приємний pulcher, chra, chrum вродливий, красивий, славний, благородний.

За зразком прикметників трьох родових закінчень відмінюємо і займенникові прикметники (за шкільною граматикою української мови ‒ прикметникові займенники). Наприклад: unus, a, um ‒ один, одна, одне solus, a, um ‒ єдиний, а, е; тільки один, а, е alter, altera, alterum ‒ один, а, е (з двох); інший, а, е alius, alia, aliud ‒ інший, а, е (з багатьох) uter, utra, utrum ‒ хто (з двох); який, а, е (з двох) uterque, utraque, utrumque ‒ кожний, а, е (з двох); той і другий, neuter, neutra, neutrum ‒ ніхто (з двох); жоден, а, е ullus, ulla, ullum ‒ який- небудь, а, е nullus, nulla, nullum ‒ жоден totus, tota, totum ‒ увесь.

За зразком ІІІ відміни відмінюються всі інші прикметники. 

4. Ступені порівняння прикметників (gradus comparationis).

Прикметник має три ступені порівняння. Gradus positīvus ‒ звичайний ступінь: longus, a, urn довгий; brevis, e короткий Gradus comparatīvus ‒ вищий ступінь: longior, longius довший; brevior, brevius коротший Gradus superlatīvus ‒ найвищий ступінь У латинській мові функціонують синтетичні (однослівні) й аналітичні (двослівні) ступені порівняння. Найпродуктивнішими є синтетичні форми ступенів порівняння. Вищий ступінь порівняння утворюється за допомогою суфіксів -ior у чоловічому й жіночого родів та -ius у середньому роді, що їх приєднують до практичної основи прикметника. У відмінковій формі Gen. sing. усі три роди мають закінчення -ioris. longus, a, um довгий ‒ long-ior, long-ius ‒ довший brevis, e короткий ‒ brev-ior, brev-ius ‒ коротший У вищому ступені прикметники потрібно відмінювати як іменники ІІІ відміни. Найвищий ступінь переважно утворюють за допомогою суфікса issim та закінчень -ŭs, -ă, -ŭm: longus, a, urn ‒ longissimŭs, ă, ŭm ‒ найдовший brevis, e ‒ brevissimŭs, ă, ŭm. ‒ найкоротший У найвищому ступені прикметники потрібно відмінювати як іменники І‒ІІ відміни.

5. Суплетивні форми ступенів порівняння прикметника

У латинській мові, як і низці інших індоєвропейських мов, ступені порівняння прикметника можуть утворюватися від інших основ. Це суплетивні форми. Наприклад, прикметники bonus, a, um хороший, malus, a, um поганий, parvus, a, um малий и multi, ae, а численні, magnus, a, um великий утворюють ступені порівняння від інших основ: Gradus positlvus Gradus comparatlvus Gradus superlatlvus bonus, a, um melior, melius optimus, a, um malus, a, um peior, peius pessimus, a, um parvus, a, um minor, minus minimus, a, um multi, ae, a plures, plura plurimi, ae, a 28 magnus, a, um maior, maius maximus, a, um Аналітичні ступені порівняння Аналітичні форми ступенів порівняння утворюємо додаючи прислівник magis для утворення вищого ступеня, а прислівник maxĭme ‒ для найвищого. magis idoneus, a, um ‒ більш зручний magis necessarius, a, um ‒ більш потрібний maxime idoneus, a, um ‒ найбільш зручний maxime necessarius, a, um ‒ найбільш потрібний