1. Методика формування екологічних понять.

Навчальному закладу відводиться провідна і найважливіша роль в екологічній освіті і виховані молоді. Це - основна ланка, оскільки не всі її випускники зможуть одержати вищу освіту. Мета вищої освіти - формування особистості з новим, ексцентричним типом мислення й свідомості, високим ступенем екологічної культури.

Завдання цієї освіти - сформувати систему знань, поглядів і переконань вихованців, яка забезпечуватиме громадську відповідальність за стан навколишнього середовища, як основу існування держави, готовність його поліпшувати шляхом прийняття необхідних екологічно грамотних рішень на основі нового стилю мислення і життя у злагоді з природою. Ця провідна ідея має розвиватися від початкової освіти до закінчення ВНЗ.

Ефективним засобом формування екологічної культури є екологізація освіти, яка передбачає включення екологічних аспектів, що пов'язані з основним матеріалом, до складу практично всіх навчальних дисциплін. В основу процесу екологізації повинні бути покладені дидактичні, психологічні, етичні та методичні принципи. На кожному рівні неперервного освітньо-виховного процесу реалізуються певні цілі за допомогою матеріальних та дидактичних методів навчання.

У навчальному закладі забезпечуються:

o   елементарні знання про природу та взаємозв'язки і взаємовплив людини і природи; розуміння погіршення стану навколишнього середовища внаслідок нераціональної господарської діяльності та особистої причетності до екологічних проблем;

o   розвиток цілісного становлення до природи як джерела задоволення естетичних, комунікативних, пізнавальних та інших потреб особистості;

o   формування елементів здорового способу життя та навичок екологічно доцільної поведінки.

Навчальні заклади покликані забезпечити молоді базовий рівень екологічної освіти, оволодіння ними основами екологічної культури. Молоде покоління має:

·       знати сутн ість екології як науки та сфери практичної діяльності людини;

·       володіти поняттями та знати закономірності, що характеризують природу як цілісну систему;

·       усвідомлювати первинність природи, всезагальний та об'єктивний характер природних закономірностей, необхідність їх дотримання людиною;

·       розуміти діалектичний характер виливу науково-технічного прогресу на природу, сутність та причини виникнення глобальних економічних проблем, шляхи досягнення збалансованого екологічно безпечного розвитку;

·       знати екологічні права та обов'язки громадян України;

·       вміти оцінювати стан навколишнього середовища, регулювати власні споживання та спосіб життя, брати участь у практичних природоохоронних діях.

Навчальний заклад забезпечує поглиблений рівень екологічної освіти відносно спеціалізації. Він забезпечує усвідомлення взаємозалежності екології та економіки, знання груп професій за впливом на довкілля. Молодь повинна знати особливості впливу на навколишнє середовище обраної майбутньої професії, відповідні вимоги до фахівця, бути обізнаними в екологічному законодавств і відповідної галузі господарства, добре орієнтуватися в екологічних проблемах України. В цілому має бути сформована особистісна екологічна позиція і вміння її відстоювати в умовах правової демократичної держави.

Умовами реалізації екологічного підходу та формування екологічних понять у навчальному процесі є:

·       комплексний підхід до вивчення навколишнього середовища з використанням міжпредметних зв'язків;

·       врахування вікових індивідуально-психологічних особливостей молоді, їх пізнавальних можливостей і здібностей до творчості в процесі навчання і виховання;

·    вибір оптимальних форм, методів і прийомів навчання екології з наданням учням максимального прояву самостійності у проведенні різних типів уроків, занять у природі, організації і роботи на екологічній стежці, у природничо-краєзнавчих та художніх музеях, бібліотеках та наукових закладах;

·   організація безпосередньої практичної діяльності у довкіллі (екскурсії, практики,

практикуми, експедиції) з його охорони та поліпшення під час навчальної та суспільно-корисної праці;

·   позитивний вплив на виховний процес власним прикладом дбайливого ставлення до навколишнього середовища;

·   єдність дій педагогів на основі краєзнавчого принципу навчання з урахування особливостей свого краю, регіону.

Зміст екологічної освіти побудований за блочно-модульним принципом і відображають напрями сучасної екології. Обов'язковим є два боки:

а) екологія як наука про закономірності співіснування і взаємодію організмів з навколишнім середовищем;

б) екологічні аспекти сучасної цивілізації.

Екологізація освіти неможлива без розвитку у вихованців біологічного мислення, навичок самостійного освоєння і критичного аналізу нових повідомлень, без уміння будувати наукові гіпотези. У зв'язку з цим необхідно ширше планувати і здійснювати проблемний підхід при навчанні. Проблемний підхід передбачає організацію активного пізнання молоді, тоді як роль викладача зводяться до управління пізнавальної діяльності студентів.

Основним методом під час формування екологічних понять повинен бути проблемний, тобто створення на уроці проблемної ситуації - ситуації інтелектуальних перешкод, при яких учні не володіють потрібними знаннями або способами діяльності для пояснення фактів і явищ. У залежності від змісту навчального матеріалу, психолого-вікових особливостей молоді виділяють різні засоби створення проблемної ситуації. Розглянемо їх і проілюструємо прикладами.

1.  Висування проблемного питання.

Чим можна пояснити той факт, що харчові ланцюги не бувають дуже довгими?

2.  Створення проблемної ситуації на основі вислову вченого.

Як ви поясните вислів К.А. Тімірязєва про те, що рослинам належить "космічна роль"?

Чому географ і мандрівник А. Гумбольт вважав, що "людині передують ліси, а супроводжують пустелі?"

3.   Створення проблемної ситуації на еонові приведення протилежних точок зору по одному і тому ж факту.

Пристосованість живих організмів до певних умов середовища пояснюють: а) як результат створення видів творцем (К. Ліней);

б) як здатн ість організмів змінюватися відповідно змінам навколишнього середовища (Ж.Б. Ламарк);

в) як результат виживання особин, в яких завдяки мінливості розвинулись ознаки, які краще відпов ідають даним умовам (Ч. Дарвін).

Яку точку зору ви вибираєте і чому?

4.  Повідомлення парадоксального факту.

а) Знищення в лісі хижих птахів спочатку призвело до збільшення чисельності інших груп птахів, але через деякий час їх чисельність різко знизилась.

Поясніть причини даного явища.

б) Ч. Дарв ін більше як сто років назад встановив факт залежності між врожаєм конюшини і чисельністю кішок, які жили в сільській місцевості.

Дайте пояснення даної закономірності.

в) Чим пояснюється такий парадоксальний факт: "цвітіння" води - масове розмноження водоростей - супроводжується загибеллю риби?

5.  Демонстрування досвіду або повідомлення про нього можуть стати основою для створення проблемної ситуації.

а) В двох однакових посудинах знаходиться культура хлорели. В дослідний посуд помістили планктонних ракоподібних, які харчуються хлорелою. Через деякий час чисельність хлорели в ній збільшилась у порівнянні з контрольним посудом.

Знайдіть пояснення отриманим результатам.

б) Дослід Гаузе полягає в наступному: якщо популяції двох близьких видів інфузорій хвостатої та інфузорії золотистої ростити окремо, надаючи їм певну кількість їжі, то особини в середині популяції розмножуються і досягають деякої постійної чисельності. Але якщо ці два види ростити сумісно при такій же кількості їжі, то до кінця 16-го дня виживає тільки інфузорія золотиста.

Як можна пояснити результати цього досліду.

Проблемний підхід до навчання передбачає обов'язкове формування прийомів розумової діяльності: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, встановлення причинно-наслідкових зв'язків тощо, виключає в себе логічні операції, необхідні для вибору екологічного цілеспрямованого рішення.

У зв'язку з цим важливе значення має моніторинг екологічного виховання - систематичне вивчення його стану. Тим часом відомо, що моніторинг екологічного виховання, як і діагностика навчально-виховного процесу взагалі, належить до найслабкіших ланок педагогічної теорії та практики.

Були розроблені критерії визначення рівня екологічної культури молоді різного віку - наукові, емоційно-ціннісні, нормативні, діяльнісні. У діагностичній методиці їх сформульовано так.

1.  Екологічні знання.

2.  Екологічні мотиви і цінності.

3.  Поведінка в природі.

4.  Спосіб життя (стосовно навколишнього середовища та свого здоров'я).

5.  Посильна участь в екологічній діяльності.

Ці критерії враховано для трьох рівнів екологічної культури. І рівень - низький.

поверхові, фрагментарні екологічні знання;

споживацька орієнтація щодо навколишнього середовища; байдужість до випадків заподіяння цьому шкоди;

порушення правил поведінки в навколишньому природному середовищі;

нездоровий спосіб життя (багато необов'язкових, надмірних видів споживання, нераціональне харчування, відсутність намагання зменшити витрати енергетичних і матеріальних ресурсів, відсутн ість прагнення зменшити кількість побутових відходів, наявність шкідливих звичок);неучасть у посильній екологічній діяльності.  

II рівень - середній. досить глибокі екологічні знання   з   окремих   питань,   але   загалом   недостатньо систематизовані; орієнтація   на   необхідність   збереження   та   охорони  навколишнього середовища, небайдужість до випадків порушення вимог до правил поведінки в ньому; утримання від порушень правил поведінки в навколишньому природному середовищі; не зовсім здоровий спосіб життя (окремі необов'язкові види споживання, нераціональне харчування, намагання зменшити витрати енергетичних і матеріальних ресурсів, прагнення зменшити кількість побутових відходів, відсутність шкідливих звичок.

III рівень - високий.

системні знання про екологічні закономірності, екологічні проблеми людства та шляхи їх розв'язування;

розуміння необхідності докорінних змін у взаємодії людини з природою з метою її відновлення. Вияв грамотної громадянської позиції щодо випадків порушень правил поведінки в навколишньому середовищі;

недопущення порушень правил поведінки в навколишньому природному середовищі; здоровий спосіб життя (окремі необов'язкові види споживання, намагання раціонально харчуватися, намагання зменшити витрати матеріальних та енергетичних ресурсів, прагнення зменшити кількість побутових відходів, відсутність шкідливих звичок);

посильна з власної ініціативи участь в екологічній діяльності. Виходячи з критеріїв та рівнів екологічної культури школярів, визначаються показники, за якими робляться висновки про результативність екологічного виховання:

підвищення якості екологічних знань;

переорієнтація, зміна мотивів та цінностей щодо навколишнього середовища; дотримання правил поведінки у природі;

позитивні зміни у способі життя; участь в екологічній діяльності.

Узагальненим показником ефективності екологічного виховання є підвищення рівня екологічної культури школярів. Остання є системним утворенням, що складається з таких компонентів, як:

екологічні наукові знання; способи мислення;

риси світогляду;

відношення і моральні позиції;

практичні дії, які забезпечують гармонійну взаємодію людини з природою; підтримання збалансованого розвитку суспільства.

Отже, діагностика екологічного виховання - досить складний процес, де не можна обійтися методами анкетування, опитування, тестування. Такими методами можна скористатися тільки для вимірювання першого показника - підвищення якості екологічних знань. Щодо інших показників, то за допомогою цих методів можна отримати лише окремі дані. Адже нерідко учні досить добре обізнані з екологічними питаннями, вимогами до поводження в навколишньому середовищі (або інтуїтивно відчувають, чого від них чекає вчитель), тож дають грамотні відповіді на запитання анкет, добре орієнтуються в запропонованих тестами уявних ситуаціях. Та в повсякденній поведінці ці самі учні порушують екологічні вимоги, не турбуючись про можливі наслідки. Причина в тому, що їхні екологічні знання не перетворилися на особисто значущі мотиви і цінності, в екологічні поняття.

2. Активність молоді у навчальній діяльності.

До ключових проблем педагогіки, що вимагає творчого аналізу, відносять проблему формування навчально-пізнавальної активності учнів. У сучасний період розвитку та впровадження нових методів навчання питання формування активної особистості, здатної до творчої, науково-пошукової діяльності, стає гострою й злободенною проблемою освіти сьогодення.

Цінні думки стосовно активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів знаходимо в наукових працях Г.Ващенка, В.Лозової, Г.Щукіної, В.Гусєва та ін.

Більшість сучасних дослідників з даного питання зазначають, що формування навчально-пізнавальної активності молоді розглядається як процес спільної навчально- пізнавальної діяльності, метою якого є розвиток активної особистості, здатної до ініціативності й розкриття своїх творчих здібностей. Отже, навчально-пізнавальна активність є цінною особистісною якістю вихованця, прояв якої впливає на продуктивність навчання, на активізацію всієї учбової діяльності.

Як відомо з наукової літератури, виділяють два види навчально-пізнавальної діяльності: стимульовану зовнішньою незвичайною ситуацією, що викликає необхідність орієнтації, і виражену в пізнанні проблемної ситуації (виявлення нової проблеми).

Стимулюванню активної діяльності молоді, за В.Лозовою, сприяють:

·       вибір змісту навчального матеріал у (новизна, науково-практична цінність, зв’язок із сучасністю та ін.);

·       використання методів, прийомів,  що сприяють самостійній розумовій діяльності;

·       використання наочності;

·       використання різних форм навчання;

·       використання в навчанні цікавості (пізнавальні ігри, конкурси,

·       створення в навчанні ситуації вибору;

·       створення ситуації успіху індивіда в навчальній діяльності;

Т.Волобуєва виділяє такі складові навчально-пізнавальної активності: допитливість, творча цікавість, почуття захопленості, емоційний підйом, радість відкриття, прагнення не зупинятися на досягнутому, а йти далі, прагнення до творчих досягнень, почуття обов’язку й відповідальності, прагнення до самоосвіти й саморозвитку своїх здібностей.

На думку вчених, будь-яка діяльність відбувається більш ефективно і дає гарні результати, якщо учень має глибокі мотиви, що викликають бажання та спонукають до активних дій. Отже, способи активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів повинні бути спрямовані на формування позитивного ставлення учнів до процесу пізнання, що визначається їх позитивною мотивацією, пізнавальними інтересами.

Для науковців виявляють також інтерес ідеї Г.Щукіної. На її думку, одним з основних елементів навчально-пізнавальної діяльності є мислення, що сприяє самостійній діяльності. Стимулюючи самостійну діяльність учнів необхідно створювати ситуації:

·захищати свою думку, наводити докази, аргументи, використовувати набуті знання;

· задавати питання, з’ясовувати незрозуміле, поглиблювати процес пізнання;

· рецензувати відповіді й творчі роботи, вносити певні корективи, давати поради;

·   ділитись своїми знаннями з іншими;

· допомагати іншим учням подолати труднощі, пояснювати їм незрозуміле;

· виконувати завдання-максимум, розраховані на тривалі спостереження;

· спонукати учнів знаходити не єдине рішення, а декілька самостійних;

· практикувати вільний вибір завдань творчого характеру;

· створювати ситуації самоперевірки, аналізу особистих пізнавальних дій;

· включати до пізнання елементи праці, гри та ін.

Отже, з урахуванням висновків науковців, під час здійснення навчального процесу, особлива увага повинна приділятися саме формуванню у молоді навчально-пізнавальної активності. Дійсно, можна зробити висновок, що успішному формуванню навчально- пізнавальної активності сприяє: позитивне ставлення молоді до наукової діяльності, оволодіння уміннями інтелектуально-пізнавальної діяльності, правильна організація творчої активності.

3. Проектні технології навчання екології.

Проектна технологія передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів.

·  Внутрішніми, або регіональними (тобто в межах однієї країни), називаються такі проекти, які організують або всередині однієї установи— міждисциплінарні, або між школами, класами всередині регіону, однієї країни (це стосується також телекомунікаційних проектів).

·  Міжнародними проектами називають такі проекти, учасниками яких є представники різних країн.

Проекти за кількістю учасників:

·  Особистісні: між двома партнерами а різних школах, регіонах, країнах;

·  Парні: між парами учасників;

·  Групові: між групами учасників.

В останньому типі дуже важливо правильно, з методичної точки зору, організувати цю групову діяльність учасників проекту Роль педагога в цьому випадку особливо значна.

За комплексністю проекти можуть бути монопроектами й між предметними.

Монопроекти реалізуються в рамках одного навчального предмета або однієї галузі знання.

Міжпредметні проекти виконуються в поза-урочний час під керуванням фахівців з різних галузей знання.

За тривалістю розрізняють:

·  міні-проекти , короткотермінові, тижневі, Глибоке занурення в проект робить проектний тиждень оптимальною формою організації проектної роботи; довгострокові (річні) проекти (як індивідуальні, так і групові).

4. Впровадження інноваційних методів навчання.

Інноваційні технології швидко увійшли в усі галузі нашого життя. В зв'язку з цим виникає нагальна потреба використання комп'ютерної техніки під час вивчення багатьох дисциплін шкільного курсу. Адже щоденно змінюється екологічна ситуація в світі, законодавство, природа, погода. Інформація, подана в підручнику, перетворюється в застарілу ще під час видання підручника. Вивчення окремих дисциплін чи окремих тем з використанням інноваційних технологій, комп'ютерної техніки та найсвіжішої інформації, взятої з мережі Internet, - один із способів оптимізації та урізноманітнення навчально- виховального процесу. Чому сьогодні застосування комп'ютера в навчальному процесі вважають інновацією?

Під інноваціями в широкому змісті розуміється використання нововведень у вигляді нових технологій, видів продукції і послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного або іншого характеру. Період часу від зародження нової ідеї, створення і поширення нововведення і до його використання прийнято називати життєвим циклом інновації. З урахуванням послідовності проведення робіт життєвий цикл інновації розглядається як інноваційний процес. Саме використання персонального комп'ютера в навчальному процесі і є новою технологією в навчанні, нововведенням в учбовому процесі.

Внаслідок посилення демократичних тенденцій у житті суспільства освітні системи, як його значущі складов і, почали переносити акцент із масових педагогічних явищ на особистість дитини, вивчення можливостей і обставин її індивідуального розвитку, умов саморозкриття і самореалізації людини на різних етапах її життєдіяльності. Тенденція особистісної орієнтованості освітніх систем виявляється й у педагогічній освіті. Школі сьогодні необхідні не просто хороші вчителі, а вчитель - технолог, учитель - майстер, учитель - новатор. Створення альтернативних типів шкіл, визнання за кожною школою права мати свій неповторний образ, працювати за авторськими програмами потребують учителів з інноваційним мисленням, здатних усвідомлено взяти на себе відповідальність як за особистість іншої людини, що постійно розвивається, так і школи, як системи, що теж перебуває у розвитку.

Ідея втілення інноваційних технологій в навчання передбачає досягнення мети високоякісної освіти, тобто освіти конкурентноздатної, спроможної забезпечити кожній людині умови для самостійного досягнення тієї чи іншої цілі, творчого самоутвердження у різних соціальних сферах.

Однак інноваційність, як дидактичний засіб чи система, має при цьому втілитися у навчальні предмети. Реалізація ідеї створення інноваційних курсів і уроків виявляється не дуже легкою.

Ідея втілення інноваційних технологій в навчання стала останнім часом предметом інтенсивних теоретичних та практичних досліджень. Її теперішній етап характеризується як емпіричною спрямованістю - розробкою та проведенням учителями інноваційних занять різних профілей, так і теоретичною - створенням та вдосконаленням інноваційних та інтегрованих курсів, у ряді випадків поєднуючих численні предмети, вивчення яких передбачено навчальними планами. Інноваційні технології дають можливість, з одного боку, показати учням "світ у цілому", подолавши дисциплінарну розрізненість наукового знання, а з іншого - звільнений за рахунок цього навчальний час використовувати для повноцінного здійснення профільної диференціації у навчанні.

За останні кілька років персональні комп'ютери перестали бути екзотикою і ввійшли в наше повсякденне життя. У нашій країні, як і в усім світі, йде витиснення "ручної" розумової праці комп'ютерною.

Наслідком є зміна ситуації на ринку праці. Одним з основних вимог при прийомі на роботу стає уміння користуватися комп'ютером. Така вимога пред'являється і секретареві, і бухгалтеров і, і редакторов і і іншим фахівцям. У зв'язку з цим освоєння комп'ютерних технологій повинне відбуватися вже в школі, для того, щоб випускник якнайшвидше включався в життя суспільства. Для того, щоб ефективно використовувати комп'ютер, треба вміти скоріше не програмувати, треба уміти володіти ефективно готовими програмами, що дозволяють вирішувати дуже різні задачі.

Нові інноваційні та інформаційні технології наприкінці XX століття стали не тільки головною рушійною силою прогресу, засобом спілкування між державами, компаніями, університетами, новою формою торгівлі, але й потужним засобом навчання. Зараз майже всі школярі України проходять у школах ази інформаційної культури. За даними соціологічного дослідження для 68% підлітків комп'ютер є робочим інструментом, 12% використовують ПК для розваг, для 18% - це можливість спілкуватися з друзями, а для 2 % - можливість відключитися від дійсності.

В Вознесенському "Комп'ютерному центрі" вивчення інформатики ведеться за програмою Міністерствам освіти України. Вчителі "Комп'ютерного центру" в результаті п'ятирічної роботи зробили висновок, що використання інноваційних технологій в процесі навчання оптимізує процес викладання різних дисциплін у НЗ. Особливо це видно під час проведення навчальних занять з застосуванням комп'ютера. Це нова форма роботи, яка викликає зацікавленість і виховануів, і викладача. Використання інноваційних технологій у процесі вивчення різних предметів дає змогу покращити зміст навчання, вдосконалити методи і форми навчання, активізувати та індивідуалізувати його. Але слід підкреслити, що ніяка, навіть найдосконаліша комп'ютерна навчальна програма не замінить вчителя. Тільки він повною мірою може керувати навчально-пізнавальною діяльністю, залишаючись центральною фігурою навчально-виховного процесу.

Ми впевнилися в тому, що комп'ютерна мультимедійна навчальна програма, яка використовується у навчальному процесі, дозволяє:

-        за мінімум часу донести більший об'єм учбового матеріалу, ніж під час роботи з підручником,

-        своєчасно поповняти теоретичні відомості новими фактами та подіями.

Великий інтерес викли кають яскраві малюнки до теми, відеокліпи та голосовий супровід, що сприяє більш активному веденню дискусії під час обговорення теми. Використання комп’ютерної техніки сприяє більш вираженому індивідуальному підходу. Завдяки використанню комп’ютерної техніки під час навчального процесу відпрацьовується логіка мислення, формується вміння самостійно виражати думки, підвищується емоційний рівень викладання. Використання комп’ютерних мультимедійних програм, підвищує ефективність навчання, враховує індивідуальні особливості.

Важливим аспектом інтелектуального розвитку є розвиток образного мислення, що в процесі пізнання забезпечує виділення в об'єктах і явищах дійсності просторових властивостей і відношень (форми, величини, напряму тощо), створення на цій основі об’ємних образів та оперування ними в процесі розв'язування задач. Образне мислення є важливим компонентом будь-якої творчої діяльності, основаної на використанні рухливих, гнучких асоц іацій.

Рівень розвитку образного мислення має особливий вплив на ефективність засвоєння матеріалу під час його вивчення, що постійно вимагає створення образів і оперування ними. Проблема розвитку об’ємного мислення потребує пошуку нових підходів до подальшого вдосконалення змісту, форм, методів і засобів навчання, оскільки від якості навчання залежить не тільки результат навчання, розвитку та виховання школярів, а й загальний рівень розвитку мислення молоді.

Нам здається, що розвиток образного мислення в процесі навчання передбачає використання спеціальних дидактичних прийомів, що створюють умови для вільного перетворення чуттєвого матеріалу, його різнопланового застосування, «вичерпування» з нього різного емпіричного змісту.

Важливою особливістю образного мислення є перекодування та оперування образами, що виникають на різній наочній основі. Тому одним з методів підвищення ефективності навчального процесу, активізації та розвитку образного мислення вихованців є реалізація такого дидактичного принципу, як наочність навчання, який передбачає створення чуттєвого образу об'єкта, що вивчається.

Для візуального подання навчальної інформації широкі можливості надає комп'ютерна техніка. Комп'ютер забезпечує подання наочно-образної, графічної інформації поєднано зі знаково-символьною, що дозволяє використовувати в навчальному процесі нові ефективні види наочності.

Вчителі комп’ютерного центру зробили висновок, що візуалізація понять та залежностей робить комп'ютер ефективним і потужним засобом під час вивчення багатьох тем шкільного курсу, викликає в учнів бажання висувати оригінальні гіпотези та шукати нестандартні шляхи розв'язування задач, сприяє розвитку творчих і евристичних складових мислення, що врешті-решт призводить до кращого засвоєння нових понять. При цьому з'являються можливості для дослідницької, творчої діяльності, що сприяє формуванню пізнавального інтересу, активності, розвитку всіх  форм мислення. Такий підхід до навчання дає наочні уявлення про поняття, які вивчаються, що сприяє розвиткові образного мислення, залишаючи учневі час на дослідницьку діяльність. Разом з тим очевидною є потреба розвиваючих вправ із залученням традиційних засобів навчання, гармонійного і педагогічно доцільного поєднання нових інноваційних технологій та традиційних методичних систем навчання.

Завдяки використанню інноваційних технологій можна значно розширити коло навчальних задач, включаючи в навчальний процес задачі нового типу. Це здійснюється перш за все тому, що потужні обчислювальні можливості комп'ютерів надають змогу використовувати в навчальному процесі задачі з великим обсягом обчислювальної роботи, а графічні можливості ПК дають змогу значно збільшити кількість задач, орієнтованих на розв'язування графічними методами.

Вчителі «Комп’ютерного центру» відмічають, що накопичення візуальних понять за допомогою спеціальних програмних засобів сприяє розвитку вмінь виділяти головне в навчальному матеріалі, акцентує увагу учнів на змістовій стороні понять та явищ. Процес засвоєння нових знань з застосуванням ПК проходить ефективніше, а одержані знання — набагато міцніші.

Надаючи можливість провести необхідний чисельний експеримент, швидко виконати потрібні обчислення чи графічні побудови, перевірити ту чи іншу гіпотезу, випробувати той чи інший метод розв'язування задачі, прикладні програмні засоби не вимагають великого обсягу знань і вмінь стосовно роботи з комп'ютером. Комп'ютерна підтримка вивчення різних предметів з використанням програмних засобів, наприклад графічних можливостей текстового редактора Word та програми Power Point, дає значний педагогічний ефект, полегшуючи, розширюючи та поглиблюючи вивчення й розуміння методів в середніх навчальних закладах з найрізноманітнішими нахилами навчання — гуманітарного спрямування, середніх загальноосвітніх школах, гімназіях, ліцеях, класах і закладах з поглибленим вивченням природничо-математичних дисциплін.

Досвід використання інноваційних технологій дозволяє сформулювати деякі загальні положення. Перш за все, методика застосування інноваційних технологій з різних предметів не може бути однаковою. Вона залежить від змісту навчального предмета, різних можливостей педагогічних програмних засобів, різного фахового рівня підготовки вчителів у галузі комп'ютерних технологій.