Теоретичний матеріал до теми 3: Агробіотехнологічний кластер - імператив розвитку біоекономіки

1. Поняття та типи кластерів.

У стратегічному плані біотехнологія як інтегральна база економічного розвитку країни забезпечить реалізацію національних пріоритетних проектів, формування інноваційної системи, дасть стимул соціально-економічному розвитку регіонів, підвищить конкурентоспроможність держави в умовах глобалізації

Отже, розвиток біотехнології є однією з необхідних передумов для соціально-економічного розвитку країни, для виконання тих цілей і завдань, які перед нею поставлені. Біоекономіка повинна стати головним, магістральним шляхом розвитку нашої країни найближчими роками для забезпечення стійкого розвитку територій, використовуючи біоенергетику, вирішуючи при цьому задачу децентралізованого виробництва електроенергії і тепла в системі ЖКГ, відновлення родючості ґрунтів агробіотехнологічими методами.

Сьогодні конкретне завдання розвитку біотехнології в країні - це створення сучасної потужної біоіндустрії, щоб забезпечити потреби населення в базових продуктах харчування, бути локомотивом розвитку біоекономіки, заснованої на знаннях, провідним чинником розвитку науки і освіти, рішення актуальних проблем соціально-економічного розвитку країни.

Традиційне сільське господарство завжди розглядалося як найбільш ризикований сектор економіки. Вважалося, що найнадійніший спосіб розоритися - це вкласти гроші в сільське господарство. Але біотехнологія відкриває сьогодні принципово нові можливості для розвитку сільського господарства. Нині йдеться про формування абсолютно іншої парадигми розвитку сільського господарства, заснованого на самодостатності, у тому числі і з точки зору енергетичного забезпечення організації виробництва за допомогою біоенергетики. Така система може стати основою стійкого розвитку територій, створення малих поселень типу "біоекополісів" утворення біорегіонів.

Застосування агробіотехнологій в сільському господарстві нашої країни дозволить підприємствам і фермерським господарствам виробляти екологічно чисту продукцію з високою рентабельністю, отримувати щорічно прибуток і забезпечувати розширене відтворення на основі власних ресурсів. Позитивний ефект від впровадження агробіотехнологій в практику сьогодні можливий у рамках агробіотехнологічких кластерів - основи майбутніх біорегіонів і "біоекополісів"

Поняття кластера введене лауреатом Нобелівської премії Майклом Портером. Кластер (чи промислова група) - це група взаємозв'язаних компаній, що є сусідами, і пов'язаних з ними організацій, діючих в певній сфері і таких, що характеризуються спільністю діяльності і взаємодоповнюючих один одного.

Центральним моментом формування кластера є не просто територіально-географічне зближення, територіальне об'єднання виробництв декількох різних галузей, між якими можливі синергізм і взаємно функціональні стосунки (за типом постачальник - споживач, розробка суміжних рішень і ін.). Завдання полягає в тому, щоб довести ряд принципово нових лабораторних технологій, дія яких заснована на нових принципах і ефектах, до нових систем діяльності і практики. На основі нових систем діяльності і практики, що сформувалися, можливим є переозброєння усього масиву галузей попереднього техно-промислового устрою.

Типи кластерів за Максом Вебером:

Технологічне переоснащення і переосвоєння деякої наявної інфраструктурної платформи на основі принципово нових технологічних рішень наступного техно-промислового і соціо-культурного устрою. Кластер або мультикластер починає формуватися навколо стикованих зон нових технологічних рішень. Одні технологічні рішення незабаром спричинять наступні. Це інфраструктурно-інноваційний кластер. Основна перевага цього кластера пов'язана з тим, що він формується навколо системи гарантованого споживання продукції. Варто включити принципово нові матеріали в конструкцію вузлів інфраструктури, як у виробників цього асортименту буде гарантований споживач. Основна складність формування цього кластера полягає в стикуванні, організації і агрегації різних технологічних рішень для того, щоб переозброювана інфраструктура функціонувала б стійко.

Створення на основі нових принципів і ефектів неіснуючих зараз інфраструктур. Основна перевага у формуванні цього кластера полягає в тому, що його не потрібно вписувати в існуючі системи виробництва. Він формується на новому вільному місці. Основний недолік цього кластера полягає в тому, що ніколи заздалегідь неможливо прорахувати гарантований попит на продукцію цього кластера. Тому формування цього кластера може здійснюватися лише під серйозні гарантії держави.

Ультраструктурний, метапромисловий. На його основі створюється промисловість по перетворенню існуючих типів промисловості. Промисловість по переозброєнню існуючої промисловості - це метапромисловість. Основна перевага цього кластера полягає в можливості сформувати навколо передової технології нового класу ціле гроно підприємств, на яких вона реалізовуватиметься. Основна складність побудови цього кластера полягає в надзвичайно складній системі узгоджень науково-технологічних, фінансово-організаційних і промислово-виробничих рішень.

Кластер "запозичення рубіжної технологічної платформи". Просування до формування нового техно-промислового укладу передбачає створення умов для освоєння технологій, які сьогодні у світі формують передній край технологічного розвитку. Тому запозичення і переосвоєння в системі української промисловості передових технологічних платформ є обов'язковою умовою її конкурентоспроможності. В даному випадку не йдеться про просте освоєння технологічних ліній, що виробляють готову продукцію. Завдання полягає в тому, щоб на основі підключення до аналізу технологічних рішень, закладених в цю платформу фундаментальної практико-орієнтованої науки, через якийсь час запропонувати наступний крок розвитку цієї технологічної платформи. Перевага побудови цього кластера полягає в тому, що в його основі лежать імпортозаміщуючі технології. Експлуатація і використання цих технологій передбачає вихід на вітчизняний ринок і пропозицію нижчих цін на виробництво вже освоєної споживачем продукції. Основні складнощі формування цього кластера пов'язані, передусім, з вітчизняною культурою промислово-виробничої праці. Дуже часто собівартість і витрати виробництва на запозиченій технологічній платформі виявляються вище, ніж на аналогічних зарубіжних виробництвах.

Виділені типи кластерів є ідеальними типами згідно з Максом Вебером, тобто вони представляють деяку систему координат, у рамках якої можуть аналізуватися рішення побудови конкретного кластера. Більше того, конкретний кластер часто припускає комбінацію і поєднання перерахованих типів: одного, двох, трьох або усіх чотирьох. Обов'язковим загальним моментом побудови кожного з перерахованих типів кластерів є співорганизація практико-орієнтованої фундаментальної науки, проектно-конструкторських розробок, процесів інструментальної наладки і переналадки нових технологічних ліній, що становлять основу інноваційної промисловості.

2. Організаційні принципи створення кластерів.

Ідея створення кластерів включає наступні найважливіші організаційні принципи:

Створювані кластери - зона доходу за межами вуглеводневої галузі. Основна ідея формування кластера полягає в тому, щоб на основі науково-обгрунтованих і технологічно реалізуємих комплексних рішень, а також комерційних механізмів створити умови для переозброєння промисловості високих переділів (розробка приладів нового покоління, машинобудування, нові матеріали) і тим самим підготувати комплексні виробничо-технологічні пакети для вигідних інвестиційних вкладень. Подібні рішення, покладені в основу інвестиційних проектів, є умовою формування в країні зони вигідних грошових вкладень за рамками ресурсо-добувного сектора промисловості.

Кластери - зона вироблення нових типових рішень регіонального розвитку. Ці технологічні пакети, що створюються в кластерах, можуть тиражуватися на різних територіях країни, формуючи регіональні майданчики стратегічної зайнятості, у тому числі і на основі залучення в країну фахівців, що раніше поїхали з неї.

Кластери - перехід між фундаментальною наукою і комплексними розробками. Формування комплексних технологічних рішень є ключовою перевагою кластера, що забезпечує переведення знань про нові принципи і ефекти, отримані в лабораторіях академічних інститутів країни, в промислові технології виробництва, а також в технологічне know how приладів і інструментальних систем нового класу для різних галузей промисловості.

Управління знаннями як умова формування економіки розвитку. Здійснюваний оборот знань (фундаментальних, технологічних, технічних, природничо-наукових, гуманітарних, економічних) складає основу комплексних технологічних рішень і нових форм управління системами промислового виробництва. З цієї точки зору кластер є фабрикою комплексного практико-орієнтованого знання, що дозволяє визначити зони пріоритетних інвестиційних вкладень.

Інноваційна інфраструктура і фінансово-інжинірингові схеми для реалізації мегапроекту. Для реалізації мегапроектів переозброєння промисловості, що розробляються на майданчиках формованих кластерів, передбачається розробка спеціальних фінансово-інвестиційних схем і інноваційних стратегій, підтримуваних споживачами крупних інфраструктурних рішень. Принципи обороту знань, фінансово-інжинірингові схеми, інноваційно-мережеві стратегії повинні розроблятися на основі спеціальних гуманітарних теорій. З цієї точки зору створення кластерів припускає співорганизацию технічних, природничо-наукових і гуманітарних знань.

Кластери як навчальна організація. Найважливішою умовою створення дослідних виробництв нового покоління є постійний процес перепідготовки менеджерів і розробників формованого кластера, що дозволяє його розглядати як навчальну організацію, що освоює нові інституціональні схеми діяльності.

Проекти, що ефективно реалізовуються, - це високі зарплати і комфортне житло. Саме якість проектів розвитку визначає здатність територій і корпорацій конкурувати за майбутнє. А це майбутнє сьогодні пов'язане не стільки з отриманням фінансових коштів, скільки з привабливістю стратегічних типів зайнятості на цій території і, передусім, для молоді. З цієї точки зору ринкові з вигляду і радянсько-галузеві по суті корпоративні рішення забезпечують висмоктування ресурсів і не сприяють збільшенню щільності населення. Остання є єдиним критерієм успішності економіки з точки зору знаменитого американського економіста Ліндона Ларуша. Гроші, що прибувають до грошей, при вимираючому населенні закінчуються для країни бідою.

Кластерна організація промисловості спрямована на створення нової форми організації праці і звернена до накопичення ресурсів на території. Кластери є не лише механізмом переходу до нового техно-промислового і соціо-культурного укладу, але і способом формування резервних систем розвитку. Спроба втиснути принципово нові технологічні рішення в організаційно-технологічну систему, що уже склалася, або розмножити старі технологічні рішення за рахунок ринку, ні до якого розвитку не приведуть. Вони будуть просто спрямовані на знищення невеликого ресурсу, що накопичився. І цей ресурс швидко закінчиться. Проекти кластерів є нічим іншим як формами резервних систем розвитку.

У 2021 році Мюнстерський технологічний університет (MTU), дослідницька група CircBio та Enterprise Ireland започаткували новий перший у своєму роді регіональний кластер циклічної біоекономіки в Південно-Західній Ірландії для підтримки прибутку підприємств, співпраці та навчання.

З акцентом на галузі, що входять до складу біоекономіки, враховуючи економіку замкнутого циклу, яка передбачає перетворення відходів у цінність в ЄС формується кластер, мета якого полягає в розвитку та просуванні біоекономіки в південно-західному регіоні. Кластер об’єднує промисловість, підприємства, державні та дослідницькі центри для реалізації унікальних і спільно створених ініціатив на користь компаній-учасників. Кластер підтримує членів у дослідженнях і розробках, розробці проектів, визначенні партнерів за проектами, розвитку талантів і навичок, ринкових зв’язках і фінансуванні.

Багато продуктів і послуг, якими ми користуємося сьогодні, наприклад їжа та енергія, виробляються з використанням нестійких викопних ресурсів, які шкодять клімату, природі та суспільству. Наш світ шукає альтернативні підходи, які забезпечують справедливе та процвітаюче майбутнє для всіх нас. Біоекономіка пропонує суспільству шлях застосування знань, науки, технологій та інновацій до того, як ми використовуємо та споживаємо ресурси з наших ґрунтів, полів, лісів і морів, що поважає природу та підвищує соціальну рівність шляхом скорочення використання викопних ресурсів і розвитку екологічних практик, продукти та місцеві робочі місця в місцях, де ми хочемо жити. Біоекономіка допоможе нам цінувати природу та бути менш марнотратним як суспільство. Це дозволить нам виробляти стійкі добрива для наших полів і поживну їжу для нашого здорового та активного життя.

Кластер відкриває та прискорює бізнес-можливості та нові ланцюжки створення вартості в секторах, у тому числі стратегічно важливих для південно-західного регіону, а саме: море, сільське господарство та промисловість. Активний кластер із промисловістю, малими та середніми підприємствами, навчальними закладами, урядом і фінансовими партнерами, які працюють разом для досягнення подібних цілей через цільові програми, прискорить інноваційний цикл, сприятиме розвитку талантів і сприятиме зростанню підприємства.

3. Перспективи створення агробіокластерів в Україні як моделі соціального партнерства.

У 70-80-і роки минулого століття академік Ю.А.Овчинніков ввів поняття біокластера - нової форми об'єднання академічних і галузевих інститутів, внз і виробництв, впровадив в життя це вдале рішення. В результаті в найкоротші терміни вдалося закласти матеріально-технічну базу біоіндустрії і налагодити масовий випуск генно-інженерних препаратів для медицини і ветеринарії в СРСР.

Цей і міжнародний досвід диктує необхідність ввести біокластерний підхід у відродження української біоіндустрії.

Ми пропонуємо таку модель агробіокластера (рис.1). Під ядром агробіокластера ми розуміємо одне або кілька біотехнологічних підприємств, котрі є конкурентоспроможними на ринку і виробляють якісну продукцію для потреб більшості підприємств кластера та інших суб’єктів ринку (наприклад, заводи по виробництву біопалива, продуктів харчування, кормів, ліків, чистих хімікатів, полімерів тощо). Підприємства ядра агробіокластера спроможні підвищувати конкурентоспроможність своєї продукції в довгостроковій перспективі на основі використання інновацій.

Рис. 1. Структурна модель агробіокластера

Джерело: Байдала В.В., Бутенко В.М. Перспективи створення агробіокластерів як моделі соціального партнерства / В.В. Байдала, В.М. Бутенко // Збірник наук. праць Таврійського державного агротехнологічного університету (економічні науки) / за ред. М.С. Кропивка. – Мелітополь: Вид-во Мелітопольська типографія «Люкс», 2013р. – №. – С.46-53.

У зв’язку з цим до складу агробіокластера обов’язково повинно входити науково-дослідне підприємство (установа), наприклад, місцевий університет, науково-дослідний інститут, наукова лабораторія, котрі ведуть наукові дослідження та водночас мають можливість швидко впроваджувати їх результати в практику виробництва комерційних продуктів.

Для забезпечення сировиною біотехнологічного виробництва до складу агробіокластерів необхідно включити сільськогосподарські підприємства, підприємства лісового господарства, підприємства рибного господарства та інші, котрі географічно межують з ним. У якості сировини для біопереробних підприємств (крім зернових культур, соломи, гною, деревини та відходів її переробки) можуть також виступати побутові відходи, котрі утворюються в процесі життєдіяльності місцевого населення, тому до складу агробіокластера варто включити підприємства, що займаються їх збиранням та вивезенням. Це допоможе вирішити проблему утилізації сміття та поліпшити стан навколишнього середовища.

Що стосується такої складової агробіокластера як «населений пункт», зазначеній в нашій моделі (рис.1), то він виступає одночасно географічно-просторовим базисом агробіокластера, постачальником трудових ресурсів, споживачем кінцевої продукції та в кінцевому результаті реципієнтом соціо-еколого-економічних благ, що їх виробляє агробіокластер.

Беручи до уваги роль та структуру агробіокластера, можна зробити висновок, що він здатен узгоджувати інтереси окремих соціальних груп (бізнес, суспільство, влада), відтак слугувати основою для побудови моделі соціального партнерства (рис.2), яка не передбачає для досягнення соціального компромісу необхідності поступатися значущими інтересами вказаних груп.

Рис. 2. Модель соціального партнерства на основі агробіокластера

Джерело: Байдала В.В., Бутенко В.М. Перспективи створення агробіокластерів як моделі соціального партнерства / В.В. Байдала, В.М. Бутенко // Збірник наук. праць Таврійського державного агротехнологічного університету (економічні науки) / за ред. М.С. Кропивка. – Мелітополь: Вид-во Мелітопольська типографія «Люкс», 2013р. – №. – С.46-53.

Соціальні групи мають в окремих випадках протилежно спрямовані інтереси. Наприклад, економічне зростання, з яким пов’язується підвищення рівня життя населення та збільшення прибутків в секторі «бізнес», має деструктивний вплив на навколишнє середовище, що в свою чергу негативно впливає на здоров’я та взагалі якість життя людей. Часто ці протиріччя важко підлягають усуненню, що стає підґрунтям для виникнення соціальних конфліктів. У запропонованій моделі створення агробіокластера сприяє нівелюванню більшості соціально вагомих протиріч. Зокрема, виробництво, що базується на застосуванні біо-, нано-, інфо- технологій, і використовує поновлювані джерела ресурсів, забезпечує зайнятість, доходи працівників, прибутки підприємців, податкові надходження до місцевого та державного бюджетів без заподіяння шкоди навколишньому середовищу.

Створення агробіокластера забезпечує узгодження інтересів бізнесу та суспільства через створення соціальної та виробничої інфраструктури, яка сприяє розвитку як підприємства, так і сільської території, на якій розміщено агробіокластер.

За допомогою важелів влади-регулятора (інструменти фіскальної, монетарної політики, створення відповідної нормативної бази) відбувається узгодження інтересів окремих соціальних груп з інтересами суспільства в цілому (стійкий розвиток у довгостроковій перспективі).

Отже, створення агробіокластерів є перспективною моделлю розвитку біоекономіки, відповідає основним принципам стійкого розвитку економіки, забезпечує узгодження інтересів різних соціальних груп, сприяючи формуванню соціального партнерства. Перевагами запропонованої кластерної моделі є: 1) агробіокластер пропонує в своїй основі стійку систему розповсюдження нових біотехнологій, знань та передових продуктів, котра спирається на спільну наукову базу; 2) підприємства агробіокластера мають додаткові конкурентні переваги за рахунок використання поновлюваних джерел ресурсів та оптимізації витрат на впровадження інновацій; 3) агробіокластери за рахунок своїх складових є інноваційними точками зростання економіки в цілому; 4) агробіокластери є надзвичайно важливими для розвитку сільських територій, що актуально для України на сучасному етапі; 5) агробіокластери забезпечують активний обмін ідеями та передачу знань від науковців до підприємців, що сприяє полегшенню процесу комерціалізації новітніх продуктів, які досить часто спочатку не сприймаються споживачами; 6) агробіокластери надають можливість використання синергетичного ефекту (результат від діяльності системи взаємоповязаних складових є більшим, ніж їх проста сума), що підвищує економічну ефективність діяльності.

Водночас, існують і певні проблеми, що супроводжують розвиток кластерів. Згідно з доповіддю OECD (Організації економічного співробітництва та розвитку) «Конкурентні регіональні кластери: підходи до національної політики», проблема кластерної політики утворюється з вирішення наступних питань: по-перше, як повинна надаватися підтримка кластерів з боку держави – через створення умов функціонування чи безпосередню підтримку кластерів; по-друге, чи повинні державні кошти вкладатися в широкий спектр кластерів чи тільки в обмежене коло регіональних кластерів, що знаходяться на лідерських позиціях; третє питання – що важливіше з точки зору підтримки кластерів – збереження і розвиток робочих місць чи культивування нових, стратегічно важливих технологій.