Тема 15. Управління проектами в органічному аграрному виробництві.

1. Значення відновлюваної сировини і біоенергії для стійкого розвитку.

До розвитку сучасної промисловості рослини і тварини були джерелами житєво необхідного задоволення потреб людей у продуктах харчування, енергії, служили сировиною для виготовлення одягу і житла, використовувалися в косметичних, лікувальних і інших цілях. З освоєнням дешевих викопних енергоносіїв (вугілля, нафта і газ) і розвитком промисловості, особливо нафтохімічної, олеохімічної й фармацевтичної, значення поновлюваної рослинної сировини для цих цілей зменшилася. У регіонах світу з високорозвиненою промисловістю розвиток сільського господарства усе більше і більше концентрувався на виробництві кормів і харчових продуктів. На тлі істотних негативних економічних і екологічних наслідків у цих країнах створилися значні надлишки продуктів харчування, тому що кількість первинної енергії, яку може споживати доросла людина за рік у формі поживних речовин має свої межі (близько 4000 Мдж),. Інтенсивна експлуатація не відновлюваних джерел енергії, як первинних енергоносіїв і вихідної сировини для хімічної промисловості дозволила створити високий життєвий рівень людей у високорозвинених країнах, але разом з цим породила багато проблем для людства. Тому вже з 70-х років увага громадськості й урядів була зосереджена на необхідності стійкого розвитку, «при якому задовольняються потреби в даний час, без ризику, що майбутні покоління не зможуть задовольнити своїх потреб», як відзначалося в доповіді ООН («Brundland-Report: Our Common Future») у 1987 р. Корисні копалини, на утворення яких потрібні були мільйони років, з початку індустріальної революції 200 років тому витрачаються в наростаючих обсягах! Так, наприклад, у Німеччині на душу населення в 1999 році витрачалося 174000 Мдж первинної технічної енергії (електрика, тепло, паливо, сировина для хімічної і технічної промисловості), у той час, як у Китаї ці показники склали тільки 36900, а в Африці – 26500 Мдж. 17% населення світу у високорозвинених країнах споживають більше половини кінцевих енергетичних ресурсів. Якби все населення світу використовувало стільки первинної енергії, як, наприклад, у Німеччині, то світове споживання енергії було б у три рази більше, а якщо як у США – то в шість разів. Це у короткий термін привело б до повного вичерпання розвіданих запасів нафти, вугілля і газу.

При видобутку вугілля, газу і нафти, їхній переробці і використанні значною мірою забруднюється навколишнє середовище (повітря, вода і земля). Тому в останні роки усе більше і більше звертають увагу на відновлювану сировину,  використання якої дає ряд позитивних економічних і екологічних показників.

Під відновлюваною сировиною варто розуміти всі продукти рослинного і тваринного походження, що використовуються не тільки з метою виробництва продовольства для людей і кормів для тварин, але і для створення засобів виробництва, індустріальних споживчих товарів і енергії.

Багато культурних рослин можна використовувати як для кормових і продовольчих цілей, так і для виробництва поновлюваної сировини (Non-Food-Products). Обидва напрямки можуть конкурувати один з одним. Деякі культури використовуються тільки для виробництва поновлюваної сировини. Культурою для виробництва поновлюваної сировини прийнято називати ту, основний продукт якої (більше, ніж 50% знову створеної вартості) використовується для цього. При різному напрямку використання біологічної маси розрізняють рослини для виробництва поновлюваної сировини, що використовується для технічних («non-food») цілей і для одержання енергоносіїв.

2. Сучасний стан та перспективи виробництва рослинної сировини для отримання альтернативного.

Продукти фотосинтезу в майбутньому будуть покривати біля 10 % енерговитрат в світі. Проблема нових джерел енергії є надзвичайно нагальною для України, яка відноситься до енергодефіцитних країн, тому що покриває свої потреби в енргоспоживанні приблизно на 53 % і імпортує 75 % необхідного обсягу природного газу та 85 % сирої нафти й нафтопродуктів. Україна має всі підстави, враховуючи ситуацію на енергоринку країни, та можливості не відставати від світового руху до використання відновлювальної енергії. Головне завдання – знизити залежність не лише від газу, але й від нафтопродуктів. Адже, сучасна енергетика держави значною мірою базується на імпорті сировини, а в країні зараз гостро стоїть питання поліпшення енергоефективності. З огляду на те, що Україна має значний потенціал в аграрному секторі, виробництво біопалива має великі перспективи. Одним із напрямів у нетрадиційній енергетиці є виробництво  біодизелю.

Виробництво соняшникової олії за останні роки підвищується й за прогнозами ця тенденція збережеться надалі. Виробництво ж та попит на ріпакову олію в світі в 2017–2021 роках несуттєво знизилося, переважно за рахунок країн ЄС, що обумовлено низьким урожаєм ріпаку озимого. Проте, обсяги виробництва олії в основних країнах-виробниках ріпаку ярого (Канада, Китай, Індія) підвищуватимуться.

Сировина олійних культур має універсальне використання – може використовуватися як для продовольчих цілей, так і для технічних, в тому числі й для виробництва поновлюваного біопалива. Обидва напрямки можуть конкурувати один з одним.

Особливої ​​актуальності в період вичерпання світових енергоресурсів набувають альтернативні відновлені джерела енергії. Рослини є найефективнішими джерелами перетворення енергії сонця через фотосинтез у доступній людству форму енергії. Перетворення фітомаси на носії енергії можна використовувати фізичними, хімічними та біологічними методами, останні з яких найбільш перспективні. Поява потужного споживача рослинної сировини – біоенергетики поряд із традиційними напрямами використання продукції рослинництва обумовило загострення проблеми продовольчої безпеки у світі.

3. Види біопалива.

4. Презентація до теми 15.

Переглянути натисніть тут.