Тема 1. Загальні положення енергозбереження. Нормування витрат теплової та електричної енергії

1. Загальні положення енергозбереження.

Поняття "енергозбереження" і "енергоефективність" дуже взаємозв’язані. Само по собі енергозбереження не є самоціллю. Ніхто зараз не ставить завдання зберегти енергію за всяку ціну. Це було б рівносильно заклику до припинення розвитку людства. Крім того, з філософської точки зору, енергія – «... загальна кількісна міра руху і взаємодії всіх видів матерії. Енергія не виникає ні з чого і не зникає, вона може тільки переходити з однієї форми в іншу". Тобто енергія підкоряється закону збереження, а отже її не можна зберегти. Проте поняття "енергозбереження" широко використовується в світовій практиці – "Energy Saving", "Energy Conservation" (англ.), "Energieeinsparen" (німец.), – але в ширшому сенсі. Наприклад, зниження питомої витрати твердого палива для виробництва 1 кВт·год приводить до збереження палива в надрах землі, і його можна використовувати для цієї ж мети у віддаленій перспективі, тим самим цей енергоресурс зберігається на певний період часу.

В Україні прийняті і діють Закон «Про енергозбереження», цілий ряд державних стандартів по термінах і визначеннях в області енерго- і ресурсо-використання. Метою законодавства про енергозбереження є регулювання відносин між господарськими суб’єктами, а також між державою і юридичними та фізичними особами у сфері енергозбереження, пов’язаної з видобуванням, переробкою, транспортуванням, зберіганням, виробленням та використанням паливно-енергетичних ресурсів, забезпечення заінтересованості підприємств, організацій та громадян в енергозбереженні, впровадженні енергозберігаючих технологій, розробці і виробництві менш енергоємних машин та технологічного обладнання, закріплення відповідальності юридичних і фізичних осіб у сфері енергозбереження. Приведемо деякі, найбільш важливі поняття, причому курсивом виділені визначення, дані в законі або стандартах, а звичайним шрифтом надруковані визначення або коментарі до них авторів.

Енергозбереження – діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів.

Енергозберігаюча політика – адміністративно-правове і фінансово-економічне регулювання процесів видобування, переробки, транспортування, зберігання, виробництва, розподілу та використання паливно-енергетичних ресурсів з метою їх раціонального використання та економного витрачання.

Державній експертизі з енергозбереження підлягають:

Основними завданнями державної експертизи з енергозбереження є:

Паливно-енергетичні ресурси – сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів – досягнення максимальної ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів при існуючому рівні розвитку техніки та технології і одночасному зниженні техногенного впливу на навколишнє природне середовище.

Економія паливно-енергетичних ресурсів – відносне скорочення витрат паливно-енергетичних ресурсів, що виявляється у зниженні їх питомих витрат на виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг встановленої якості.

Енергоефективні продукція, технологія, обладнання – продукція або метод, засіб її виробництва, що забезпечують раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів порівняно з іншими варіантами використання або виробництва продукції однакового споживчого рівня чи з аналогічними техніко-економічними показниками.

Енергозберігаючі (енергоефективні) заходи – заходи, спрямовані на впровадження та виробництво енергоефективних продукції, технологій та обладнання.

Енергоефективний проект – проект, спрямований на скорочення енергоспоживання, а саме: реконструкція мереж і систем постачання, регулювання і облік споживання води, газу, теплової та електричної енергії, модернізація огороджувальних конструкцій та технологій виробничих процесів.

Енергетичний аудит (енергетичне обстеження) – визначення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів та розроблення рекомендацій щодо її поліпшення.

Енергетичний аудит проводиться з метою:

• визначення шляхів раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів, уникнення необґрунтованих витрат на проведення енергозберігаючих заходів;
• здійснення енергозберігаючих заходів та запровадження менеджменту з енергозбереження;
• установлення обґрунтованих обсягів споживання паливно-енергетичних ресурсів;
• визначення відповідності фактичних питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів нормам питомих витрат, установленим у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;
• надання висновків щодо ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів у разі поширення на цих споживачів дії економічного механізму енергозбереження.

Менеджмент з енергозбереження – система управління, спрямована на забезпечення раціонального використання споживачами паливно-енергетичних ресурсів.

Норми питомих витрат палива та енергії – регламентована величина питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів для даного виробництва, процесу, даної продукції, роботи, послуги.

Прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів – втрата паливно-енергетичних ресурсів поза технологічними процесами (від нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів).

Вторинні енергетичні ресурси – енергетичний потенціал продукції, відходів, побічних і проміжних продуктів, який утворюється в технологічних агрегатах (установках, процесах) і не використовується в самому агрегаті, але може бути частково або повністю використаний для енергопостачання інших агрегатів (процесів).

Нетрадиційні та поновлювані джерела енергії – джерела, що постійно існують або періодично з’являються в навколишньому природному середовищі у вигляді потоків енергії Сонця, вітру, тепла Землі, енергії морів, океанів, річок, біомаси.

Основними принципами державної політики у сфері енергозбереження є:

Об’єктами правового регулювання законодавства про енергозбереження є відносини у сфері функціонування енергетичного господарства України, проектування, створення та впровадження наукових та конструкторських розробок, пов’язаних з підвищенням ефективності використання палива та енергії, інформаційного забезпечення народного господарства та населення з проблем енергозбереження, а також у сфері управління та контролю за використанням паливно-енергетичних ресурсів.

Суб’єктами правового регулювання відносин у сфері енергозбереження є юридичні та фізичні особи, в результаті діяльності яких здійснюються:

• проведення енергозберігаючої політики та заходів щодо енергозбереження в усіх галузях економіки – промисловості, транспорті, будівництві, сільському господарстві тощо, соціальній сфері та побуті, а також у сфері міждержавного та міжнародного співробітництва;
• видобування, переробка, транспортування, виробництво, зберігання та використання всіх видів палива, теплової та електричної енергії, інших ресурсів природного чи штучного походження в частині використання паливно-енергетичних ресурсів;
• проведення енергетичного аудиту;
• виробництво та поставка енергетичного та енергоспоживаючого обладнання, машин, механізмів, конструкційних, будівельних матеріалів та іншої продукції, приладів обліку, контролю і регулювання витрачання енергоресурсів;
• науково-дослідні, проектно-конструкторські, експертні, спеціалізовані, монтажні, налагоджувальні, ремонтні та інші види робіт і послуг, пов’язані з підвищенням ефективності використання та економії паливно-енергетичних ресурсів;
• роботи, пов’язані з розвитком і використанням нетрадиційних поновлюваних джерел енергії, вторинних енергетичних ресурсів, процесів заміщення дефіцитних видів палива;
• визначення пріоритетних напрямів екологічно чистої енергетики і створення нових джерел енергії та видів палива;
• інформаційне забезпечення народного господарства та населення з проблем енергозбереження і використання нових джерел енергії та видів палива;
• створення ефективних систем управління енергозбереженням.

Управління у сфері енергозбереження спрямоване на забезпечення потреб економіки та населення України в паливі, тепловій та електричній енергії на основі раціонального використання енергоресурсів, скорочення всіх видів втрат паливно-енергетичних ресурсів, здійснення функцій державної експертизи з енергозбереження, прогнозування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.

2. Економічні механізми енергозбереження.

Метою впровадження економічного механізму енергозбереження в господарчу практику є інтенсифікація та розширення процесів енергозбереження в умовах становлення та розвитку ринкових відносин в економіці.

Завданням економічного механізму енергозбереження є стимулювання раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів, створення виробництва і широкого застосування енергетично ефективних технологічних процесів, обладнання та матеріалів.

Економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають:

Для здійснення комплексу енергозберігаючих (енергоефективних) та інших заходів, спрямованих на скорочення споживання та/або витрат на оплату паливно-енергетичних ресурсів та/або житлово-комунальних послуг порівняно із споживанням та/або витратами, які існували б за відсутності таких заходів (далі – енергосервіс), фізична або юридична особа може укласти енергосервісний договір.

Енергосервіс – комплекс технічних та організаційних енергозберігаючих (енергоефективних) та інших заходів, спрямованих на скорочення замовником енергосервісу споживання та/або витрат на оплату паливно-енергетичних ресурсів та/або житлово-комунальних послуг порівняно із споживанням (витратами) за відсутності таких заходів.

Енергосервісний договір – договір, предметом якого є здійснення енергосервісу виконавцем енергосервісу, оплата якого здійснюється за рахунок досягнутого в результаті здійснення енергосервісу скорочення споживання та/або витрат на оплату паливно-енергетичних ресурсів та/або житлово-комунальних послуг порівняно із споживанням (витратами) за відсутності таких заходів.

Предметом енергосервісного договору є здійснення енергосервісу. Оплата енергосервісу за енергосервісним договором здійснюється у грошовій формі за рахунок суми (або її частини) скорочення споживання та/або витрат на оплату паливно-енергетичних ресурсів та/або житлово-комунальних послуг порівняно із споживанням (витратами) за відсутності таких заходів.

Джерелами фінансування заходів щодо ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів є Державний фонд енергозбереження, власні та позикові кошти підприємств, установ і організацій, Державний бюджет України, місцеві бюджети, а також інші джерела.

Для забезпечення фінансування заходів щодо ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів утворюється Державний фонд енергозбереження.

Джерелами формування Державного фонду енергозбереження є:

• кошти, отримані за видачу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, документів дозвільного характеру;
• добровільні внески підприємств, установ, організацій та громадян.

Порядок розподілу коштів, що надходять до Державного фонду енергозбереження, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Кошти фондів енергозбереження використовуються для фінансування заходів щодо раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів, включаючи науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи у сфері енергозбереження, дольову участь у здійсненні програм структурної перебудови економіки, спрямованої на енергозбереження, розробку та впровадження енергозберігаючих технологій та обладнання, надання кредитних пільг і субсидій для розробки і реалізації енергозберігаючих заходів і програм.

Кошти фондів енергозбереження використовуються також для розвитку нетрадиційної енергетики, виробництва альтернативних видів палива, проведення державної енергетичної експертизи, організації підготовки та перепідготовки кадрів, розробки норм і нормативів, участі в оснащенні підприємств засобами обліку, контролю та управління енерговикористанням.

З метою стимулювання фізичних та юридичних осіб до здійснення заходів з енергозбереження та підвищення енергоефективності в Україні утворюється Фонд енергоефективності, порядок діяльності якого визначається законом.

Статутний капітал Фонду енергоефективності формується за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом. Фонд енергоефективності може отримувати від урядів, агентств та установ іноземних держав, а також міжнародних фінансових організацій фінансові внески та допомогу у формі цільових грантів чи в інший спосіб на підставі відповідного договору.

Фонд енергоефективності надає часткове відшкодування вартості заходів з енергоефективності фізичним та юридичним особам відповідно до програм Фонду.

Економічні заходи для забезпечення енергозбереження ґрунтуються на принципі взаємної економічної відповідальності і передбачають:

Стимулювання енергозбереження здійснюється шляхом:

3. Загальні питання нормування питомих витрат теплової та електричної енергії.

Нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) у суспільному виробництві України здійснюється відповідно до Закону України «Про енергозбереження» та постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві» і проводиться на всіх рівнях управління суспільним виробництвом відповідно до Основних положень з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві.

Нормування питомих витрат ПЕР у суспільному виробництві здійснюється з метою раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів і є основою для запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження та застосування економічних санкцій за їх нераціональне використання.

Нормування питомих витрат ПЕР не передбачає втручання держави у господарську діяльність підприємств, пов’язану з обмеженням обсягів споживання ПЕР або обсягів виробленої продукції. Воно є інструментом усунення нераціонального використання ПЕР, викликаного безгосподарністю та застосуванням застарілих технологій. Основними важелями застосування цього механізму є матеріальне заохочення економії ПЕР та фінансова відповідальність за їх нераціональне використання.

Основою для запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження є прогресивні показники норм питомих витрат ПЕР. Воно здійснюється відповідно до Положення про матеріальне стимулювання колективів і окремих працівників підприємств, організацій та установ за економію паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затвердженого спільним наказом Держкоменергозбереження та Мінекономіки. Підставою для застосування економічних санкцій та адміністративних штрафів є недотримання вимог щодо встановлення норм питомих витрат ПЕР або перевищення показників міжгалузевих та регіональних норм питомих витрат.

Нормування витрат ПЕР – це встановлення планової об’єктивно необхідної величини їх споживання на одиницю виробленої продукції, виконаних робіт або наданих послуг встановленої якості (далі – продукція).

Основним завданням нормування є встановлення об’єктивних планових показників енергоємності продукції, посилення збалансованості та достовірності прогнозів, а також виявлення резервів та стимулювання ефективного використання енергоресурсів у суспільному виробництві.

Неекономне споживання – це перевитрати ПЕР понад встановленої норми їх питомих витрат.

До марнотратних (неефективних) відносяться витрати ПЕР, зумовлені недотриманням вимог державних стандартів, режимних та технологічних карт, затвердженої проектної документації на енергопостачання, а також на споруди в частині погіршення їх теплоізолювальних властивостей в опалювальний сезон, паспортів на діюче обладнання, в тому числі систематичне, без виробничої потреби, використання палива, недовантаження або використання на холостому ходу силових трансформаторів, електродвигунів, електропечей та іншого паливного та енергетичного обладнання і машин, не обумовлене вимогами надійності і технічної або екологічної безпеки.

Нормуванню підлягають всі витрати ПЕР на основні та допоміжні виробничі процеси, включаючи неминучі втрати енергії, незалежно від обсягів споживання цих ресурсів та джерел енергопостачання.

Норма питомої витрати ПЕР – це погоджений уповноваженим на те Кабінетом Міністрів України органом виконавчої влади і затверджений керівником підприємства показник їх використання на одиницю виробленої продукції, виконаних робіт або наданих послуг встановленої якості, орієнтований на прогресивне виробництво. Норми визначаються, як правило, на натуральну одиницю кожного з видів продукції підприємства або на окремі стадії її виробництва.

На рівні підприємств норми питомих витрат ПЕР повинні встановлюватися як наскрізні показники з урахуванням особливостей виробництва.

Наскрізна норма питомих витрат – це показник витрат даного виду енергоресурсу на одиницю продукції протягом певного технологічного циклу виробництва в основних і допоміжних службах підприємства.

До продукції, на яку визначаються норми питомих витрат, відносяться:

• основна продукція підприємства, товари народного споживання;
• похідні енергоносії, самостійно вироблені підприємством і відпущені стороннім споживачам (теплова енергія, кисень, стиснене повітря, вода, холод тощо);
• напівфабрикати, роботи і послуги для сторонніх споживачів.

Нормування витрат ПЕР на комунально-побутові потреби, будівництво та капітальний ремонт будівель та споруд, пусконалагоджувальні та дослідні роботи тощо, якщо вони мають допоміжний характер стосовно виробництва основної продукції, враховуються окремо.

Норми питомих витрат ПЕР повинні:

• розроблятися на єдиній методичній основі;
• враховувати конкретні умови, технологію та організацію виробництва, досягнення науки і техніки та бути орієнтованими на прогресивні показники енерговикористання;
• ґрунтуватись на планах організаційно-технічних заходів, направлених на підвищення ефективності використання ПЕР;
• систематично переглядатися з урахуванням досягнутих показників ефективності використання ПЕР та об’єктивних змін умов виробництва;
• враховувати результати енергетичних обстежень:
• сприяти мобілізації резервів економії ПЕР у суспільному виробництві;
• ураховувати нормативні енергетичні характеристики, які відображають комплекс техніко-економічних показників роботи обладнання, визначених на основі даних заводу-виробника, або випробувань при оптимальних режимах роботи з урахуванням ступенів його старіння, параметрів та зовнішніх факторів.

Положення поширюється на всі підприємства та організації незалежно від форми власності з сумарним річним споживанням понад 1000 тон умовного палива (т у.п.).

4. Класифікація норм питомих витрат ПЕР.

Норми питомих витрат ПЕР класифікуються за такими основними ознаками:

За ступенем агрегації – на індивідуальні та групові.

Індивідуальною називається норма питомої витрати даного виду ПЕР, яка визначається для окремих агрегатів, установок, машин, технологічних процесів.

Груповою називається норма питомої витрати даного виду ПЕР, яка визначається на групу агрегатів, установок, технологічних процесів, укрупнену номенклатурну групу продукції для різних рівнів управління суспільним виробництвом (дільниця, цех, виробництво, підприємство, об’єднання, міністерство, регіон тощо).

За своїм складом норми питомих витрат ПЕР поділяються на технологічні та загальновиробничі.

Технологічною називається норма питомої витрати ПЕР, яка враховує їх виробниче споживання в основних та допоміжних виробничих процесах та технічно неминучі втрати, пов’язані тільки зі здійсненням основних та допоміжних технологічних процесів виробництва продукції даного виду.

Загальновиробничою називається норма питомої витрати теплової та електричної енергії, яка враховує, крім їх виробничого споживання, технічно неминучі втрати в основних та допоміжних технологічних процесах, а також умовно постійну складову (допоміжні потреби), пов’язану з виробництвом продукції (опалення, вентиляція, гаряче водозабезпечення, освітлення тощо). Загальновиробничі норми за видами енергоресурсів є основою для розрахунку енергоємності (паливоємності, електроємності, теплоємності) продукції на підприємстві.

Умовно постійна складова (УПС) – витрати ПЕР даного виду, які не залежать від кількості виробленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг і визначається тільки тривалістю роботи підприємства (цеху, дільниці).

У залежності від того, на яку продукцію встановлюються норми та які витрати й технічно неминучі втрати ПЕР на допоміжні потреби виробництва враховуються – (цеху, дільниці, служби чи підприємства в цілому), загальновиробничі питомі норми поділяються на цехові та заводські.

За періодом дії – на річні та квартальні (місячні).

Залежно від рівня управління норми встановлюються як диференційовані, так і укрупнені.

Диференційованою називається норма питомої витрати даного виду ПЕР, яка визначається для окремого виду (сорту, типорозміру) виробленої продукції.

Укрупненою називається норма питомої витрати даного виду ПЕР, що встановлюється як середньозважена величина для груп виробленої продукції одного виду, але різних сортів (типорозмірів) або для груп виробленої продукції різного виду.

На державному, галузевому та регіональному рівні розробляються відповідно міжгалузеві, галузеві та регіональні типові норми питомих витрат.

Відповідно до специфіки галузевого та регіонального нормування може встановлюватись також класифікація норм за додатковими ознаками: у залежності від урахування витрат одного чи декількох видів ПЕР – на детальні та зведені тощо.

5. Склад норм питомих витрат ПЕР.

Склад норм питомих витрат ПЕР – це перелік статей їх витрат на виробництво продукції.

Склад норм питомих витрат ПЕР визначається відповідними галузевими та регіональними методиками, іншими нормативними документами з нормування з урахуванням особливостей виробництва конкретних видів продукції, і повинен відображати об’єктивні потреби виробництва в ПЕР.

Типовий склад норм витрат ПЕР для промислового підприємства наведений у табл. 1.1.

На підприємствах, що випускають різнорідну продукцію, виконують різнорідні роботи, надають різнорідні послуги (або однорідні, але за різними технологічними схемами чи на різних установках), розподіл цехових та заводських витрат ПЕР на допоміжні потреби виробництва для встановлення загальновиробничих норм доцільно здійснювати пропорційно до розміру послуг, що надають допоміжні цехи та служби основному виробництву, а саме:

• транспортних цехів – пропорційно до обсягу переміщених вантажів;
• інструментальних, ремонтних та інших допоміжних цехів – пропорційно до обсягу наданих послуг;
• компресорних, насосних та інших енергетичних цехів та служб – пропорційно до обсягів подання повітря, газу, кисню, води тощо;
• центральних заводських лабораторій – пропорційно до кількості аналізів та обсягу дослідних робіт, проведених у зв’язку з випуском продукції даного виду.

Таблиця 1.1 – Типовий склад норм витрат ПЕР для промислового підприємства 

В умовах відсутності даних щодо обсягу послуг, які надають допоміжні цехи та служби основному виробництву, розподіл цехових та заводських витрат ПЕР на допоміжні потреби виробництва для встановлення загальновиробничих норм може здійснюватися пропорційно до їх споживання на основні та допоміжні технологічні процеси, тобто пропорційно до відповідних технологічних норм, за умови, що реальний обсяг цих послуг не переважає над споживанням технологічного характеру.

Конкретний порядок розподілу витрат ПЕР на допоміжні потреби виробництва визначається галузевими та регіональними методиками та іншими нормативними документами з нормування.

Втрати ПЕР у теплових, електричних мережах та перетворювачах енергії для встановлення загальновиробничих норм розподіляються на основі розрахунків або пропорційно витратам енергії на основні та допоміжні технологічні процеси виробництва відповідної продукції.

Конкретний порядок розподілу втрат ПЕР визначається галузевими та регіональними методиками та іншими нормативними документами з нормування. Втрати ПЕР у теплових та електричних мережах нормуються окремо.

До складу норм витрат ПЕР на одиницю виробленої продукції не повинні включатися витрати та втрати ПЕР, викликані відступом від прийнятої технології, режимів роботи устаткування, рецептур, невиконанням вимог щодо якості сировини і матеріалів, та інші марнотратні витрати.

До складу норм витрат ПЕР на одиницю виробленої продукції не включаються витрати на комунально-побутові потреби, будівництво та капітальний ремонт будівель та споруд, пусконалагоджувальні та дослідні роботи тощо, а також відпускання ПЕР стороннім споживачам (селищам, їдальням, клубам, дитячим закладам та ін.) та втрати палива під час його зберігання та транспортування. Витрати ПЕР на ці потреби повинні нормуватися окремо.

6. Одиниці вимірювання норм питомих витрат ПЕР.

Одиниці вимірювання норм витрат ПЕР повинні відповідати одиницям, прийнятим у плануванні та обліку витрат ПЕР та обсягів виробництва продукції, та забезпечувати практичну можливість контролю за виконанням норм.

Витрати ПЕР на одиницю виробленої продукції нормуються (табл. 1.2):

• котельно-пічного палива – у кілограмах або грамах (кг, г) умовного палива;
• теплової енергії – у гігакалоріях або мегакалоріях (Гкал, Мкал);
• електричної енергії – у кіловат-годинах (кВт·год);
• моторного палива (автомобільного бензину, дизельного палива тощо) – у кілограмах, грамах (кг, г) натурального або умовного палива.

Норми питомих витрат ПЕР можуть зводити до одиниці вимірювання виробленої продукції або до одиниці вимірювання основної сировини (матеріалу), що переробляється.

При встановленні диференційованих норм питомих витрат ПЕР обсяг виробництва продукції повинен визначатись у натуральних одиницях.

Таблиця 1.2 – Співвідношення між одиницями енергії

При встановленні укрупнених норм питомих витрат ПЕР для груп виробленої продукції одного виду, але різних сортів (типорозмірів) або для груп виробленої продукції різного виду використовуються, як правило, умовні (зведені) одиниці вимірювання обсягів продукції (наприклад, умовна банка консервів, умовна пара взуття тощо).

Для енергоємних процесів виробництва (ливарне виробництво, кування, термообробка, електрозварювання, виробництво стисненого повітря, кисню, водопостачання, опалення, вентиляція тощо) норми питомих витрат ПЕР встановлюються на одиницю виробництва продукції у натуральному виразі.

На виробництвах, що випускають продукцію широкого та нестійкого асортименту, у будівництві, ремонтних та експериментальних виробництвах, а також на рівні об’єднань, міністерств, інших органів виконавчої влади, регіонів та держави в цілому, коли практично неможливо вибрати єдиний показник обсягу виробництва продукції у натуральних чи умовних одиницях, норми витрат ПЕР можуть встановлюватись на одиницю чистої продукції (для будівництва – на одиницю будівельно-монтажних робіт, які виконуються власними силами) або виражатися у вартісних показниках.

У цілому при визначенні одиниць вимірювання питомих норм витрат ПЕР у першу чергу слід використовувати натуральні або умовні (зведені) одиниці вимірювання обсягів виробництва продукції. Використання вартісних одиниць вимірювання обсягів виробництва продукції, виконання робіт або надання послуг для нормування витрат ПЕР допускається як виняток.

7. Методи розробки та основні принципи встановлення норм питомих витрат ПЕР.

Норми витрат ПЕР можуть бути визначені за допомогою таких методів:

• розрахунково-аналітичного;
• експериментального (дослідного);
• розрахунково-статистичного;
• комбінованого.

Основними вихідними даними для визначення норм питомих витрат ПЕР є:

• первинна технологічна документація (технологічні регламенти та інструкції);
• параметри сировини (матеріалів);
• паспортні дані технологічного та енергетичного обладнання;
• стандарти з енергозбереження;
• енергобаланси та енергетичні характеристики технологічного й енергетичного обладнання;
• нормативні показники, що характеризують найбільш раціональні та енергоефективні умови виробництва (коефіцієнт використання за потужністю, показники витрат енергоносіїв та втрат енергії під час передання та перетворення, санітарні норми, теплові і вентиляційні характеристики приміщень тощо);
• дані про асортимент та обсяги виробництва продукції;
• дані про планові та фактичні питомі витрати ПЕР за минулі періоди, а також акти перевірок використання палива та енергії у виробництві;
• дані енергетичних обстежень;
• дані про досвід з економії та раціонального використання ПЕР на вітчизняних та зарубіжних об’єктах, що випускають аналогічну продукцію;
• план організаційно-технічних заходів з економії ПЕР.

Розрахунково-аналітичний метод передбачає визначення норм питомих витрат ПЕР шляхом розрахунку їх за статтями витрат на основі побудови та аналізу енергетичних балансів окремих агрегатів, установок, систем та в цілому підприємства, а також запланованих заходів з економії ПЕР.

Розрахунково-статистичний метод полягає у визначенні питомих норм з урахуванням статистичних даних за останні п’ять років про фактичні витрати ПЕР, чинників, що впливають на їх величину, прогресивних показників ефективності використання ПЕР, досягнутих на подібних виробництвах, а також запланованих заходів з економії ПЕР.

Експериментальний (дослідний) метод полягає у визначенні окремих складових норм на підставі даних, одержаних у результаті випробувань технологічного та енергетичного обладнання (експериментальних вимірювань) з урахуванням запланованих заходів з економії ПЕР. Випробування повинні бути повними, тобто одночасно охоплювати як основне обладнання, так і допоміжні механізми, режими роботи яких повинні відповідати оптимальним, а параметри підведеної енергії - нормативним даним. При цьому технологічний процес повинен проводитись згідно з відповідними технологічними інструкціями (регламентами) та режимними картами.

Комбінований метод поєднує у собі експериментальний (дослідний) та розрахунково-аналітичний методи визначення норм питомих витрат ПЕР.

Технічно обґрунтовані індивідуальні норми витрат ПЕР встановлюються розрахунково-аналітичним або комбінованим методами.

Групові норми питомих витрат ПЕР визначаються, як правило, розрахунково-аналітичним та розрахунково-статистичним методами як середньозважені показники на базі індивідуальних норм і відповідних обсягів виробництва однойменної продукції. В окремих випадках групові норми витрат ПЕР можуть встановлюватись на плановий період (рік, квартал та ін.), виходячи з відповідних фактичних витрат базисного періоду з урахуванням досягнутих прогресивних показників питомих витрат ПЕР, а також запланованих заходів з їх економії.

За складністю розрахунку наскрізних норм витрат підприємства можна розділити на дві підгрупи:

• підприємство з простим технологічним циклом має одну-дві технологічні стадії переробки продукції і віднесення затрат палива за видами та електроенергії на готову продукцію здійснюється за калькуляційними витратами;
• підприємство із складною технологією характеризується багатостадійністю процесу і великою кількістю допоміжних виробництв, які поставляють до основних виробництв власну продукцію у вигляді напівфабрикатів і послуг, а також похідні енергоносії (гаряча вода і пара, дуття, стиснене повітря, кисень, вода, азот, аргон тощо). Це особливо характерно для підприємств металургії, хімії, окремих підгалузей машинобудівної промисловості та деяких інших.

Для розрахунку наскрізних норм питомих витрат ПЕР необхідні:

• нормативна база індивідуальних норм витрат даного виду ПЕР (як куплених, так і власного виробництва) за переліком продукції;
• планові обсяги виробництва як продукції підприємства, так і продукції допоміжних цехів.

На основі нормативної бази й обсягів виробництва продукції складаються планові баланси споживання енергоресурсів і похідних енергоносіїв на плановий період, які відображають кількісну величину використовуваних ПЕР з розподілом їх за структурними підрозділами (цехами, дільницями, службами) підприємства.

Визначення витрат на виробництво напівфабрикатів та технологічної товарної продукції починається з розрахунку питомих наскрізних витрат усіх видів енергоресурсів на початковий технологічний напівфабрикат і, далі, на всі наступні, включаючи товарну технологічну продукцію. Ці розрахунки включають три складові:

• розрахунки з переробки;
• розрахунки попередніх стадій переробок;
• загальнозаводські витрати.

До витрат з переробки відносяться витрати електроенергії, котельно-пічного палива і усіх видів похідних енергоносіїв на кожний вид продукції переробки згідно з плановими нормами їх витрат. Їх складові відносяться до технологічних витрат.

Витрати попередніх стадій переробок включають повні заводські витрати електроенергії і котельно-пічного палива на виробництво напівфабрикатів, які використовуються на цій стадії переробки згідно з запланованими нормами. Вони включають як технологічні, так і загальновиробничі витрати.

Загальнозаводські витрати – це витрати енергоресурсів, які не можуть бути прямо віднесені до конкретного виду продукції. Це, як правило, енерговитрати на ремонтно-будівельні роботи загального призначення, витрати цехів та служб контрольно-вимірювальних приладів і автоматики та інші. Їх складові відносяться до загальновиробничих витрат. Критерії віднесення вказаних енерговитрат на основні технологічні стадії у зв’язку з системою обліку та розподілу, що склалася на підприємстві, визначаються галузевими та регіональними методиками. Можливий варіант полягає у розподілі їх за основними стадіями пропорційно вартості послуг цих цехів в собівартості продукції основних цехів.

Енерговитрати на утримання загальнозаводських адміністративних та службових будівель, охорону, освітлення загальнозаводської території повинні бути віднесені на профілюючу продукцію підприємства.

За одержаними наскрізними нормами витрат енергоресурсів і плановими обсягами продукції складається плановий баланс споживання електроенергії і котельно-пічного палива підприємства. До одержаних норм енергоресурсів повинні бути додані енерговитрати на комунально-побутове споживання та споживання палива на непаливні потреби. Одержані значення норм витрат електроенергії і палива за видами повинні відповідати балансу енергоресурсів підприємства, розрахованому на основі нормативної бази й обсягів виробництва продукції. Допускається розбіжність за видами енергоресурсів не більше як 0.10 %.