Тема 1. Будівництво і архітектура найдавніших часів

1.1 Первісна епоха

Історія розвитку людства поділяється на епохи за типом суспільних відносин, рівнем виробництва засобів життя та іншими ознаками. Для найдавніших епох становлення людства найбільш розповсюдженою є класифікація за матеріалом, з якого виготовлялися знаряддя праці. Однак через те, що людство в цілому розвивалося нерівномірно, хронологія, що наводиться далі, може бути прийнята умовно, для Західної Європи. На землі ще й зараз є місця, де люди живуть на низькій стадії цивілізації.

1.1. I період – епоха первісною людського стада, коли мавпоподібні люди залежали від природи й майже не виробляли продуктів харчування, а переважно споживали готові продукти природи. За суворих умов льодовикового періоду вони шукали притулку в печерах, що знайдені в багатьох місцях земної кулі, наприклад, Альтаміра – в Іспанії, Ніо – у Франції, Капова печера – на Уралі (рис.1) тощо. Походження назви «Капова» існує дві версії. Перша — від звуку капели, що постійно чути всередині, та друга — від слова «капище» (храм), оскільки є докази, що в доісторичні часи печеру використовували як храм (на стінах є наскальні малюнки). В історичні часи (середньовіччя) використовувались в якості язичного капища, про що свідчать башкирські легенди та археологічні розкопки. Також печера має назву «Шульганташ», що на башкирській мові «Таш» - означає камінь, а «Шульган» - ріка. Ріка Біла, що поряд зі входом в печеру в перекладі з древнього діалекту башкирського «Шу-льган» означає «вода вмерла або вода пішла під воду».

                           Рис.1 - Капова печера

1.2 Палеоліт

1.2. II період – палеоліт, або давньокам'яна доба (2,5 млн. – 12 тис. років до н.е.) – епоха, коли з'явилися перші грубо обколоті кам'яні знаряддя: рубила, скребачки та ін. Давня кам’яна доба характеризується льодовиковим періодом – час життя класичного неандертальця. 

Місцями проживання були Європа, Середня Азія та Африка Установився родовий лад, на чолі якого стояла жінка (матріархат), що було пов'язано з груповою формою шлюбу. У період раннього та середнього палеоліту люди жили на дородовий стадії первіснообщинного ладу, за пізнього палеоліту – матріархально - родовим ладом. Теорія про матріархальний лад базується на поширеності значної кількості зображень жінок. 

Палеоліт характеризувався поширенням примітивних знарядь праці з дерева, каменю та кісток, пануванням мисливства та збиральництва. Господарство залишалося споживацьким (наприклад, загінне мисливство). Житла палеоліту – це також те, що створено самою природою: скельний навіс, печера, але вже дещо поліпшене людиною – подекуди частково закладали камінням занадто широкий вхід, вирівнювали підлогу, робили сходинки, видовбували ніші та ін. У таких печерах мешкали в середньому 50-60 осіб. Палеоліт поділяють на: – ранній – 2 500 000…120 000рр. до н.е., середній – 120 000…35 000рр. до н.е., пізній – 35 000…11 000рр. до н.е.. 

1.2.1. Ранній палеоліт 2 500 000…120 000рр. до н.е. поділяться на дві епохи – шель и ашель. Під час першої епохи панував клімат теплий, люди володіли знаряддям праці – палиці, кийки, рогатини, кам’яними ручними 7 9 рубалами. 

Друга епоха характеризується похолоданням, освоєнням печер, як сховища для житла, потреба будувати заслони та огорожі вид витру. Прикладом е печера в Криму Кіїк –Коба. Археологічні дослідження печери Кіїк-Коба (рис.2) довели, що первісний колектив мисливців налічував тут від 30 до 50 осіб на площі близько 70 м².

                                                                       Рис.2 - Печера Кіїк-Коба

Кіік-Коба (Дика печера) - розташована на правому березі річки Зуя, в 25 км. від м. Сімферополя. В гроті, знаходиться древньопалеолітичеська стоянка первісної людини. Відкрита і досліджувалася Г. Бонч-Осмоловським в 1924-26 роках. Печера-грот Кіік-Коба - пам'ятник природи з 1947г, є науковим об'єктом світового значення. Печера-грот є природним навісом біля підніжжя скелястого схилу, площею близько 50 кв.м. Грот КіікКоба утворився під впливом просочування ґрунтових вод і вивітрювання породи. Розміщується грот під карнизом високого плоскогір'я, одного з відрогів Довгоруківської яйли, на висоті близько 90 метрів над гірською річкою Зуєю. Грот добре прихований в лісових чагарниках і серед скелястих обвалів. Недалеко від грота витікає джерело, яким, поза сумнівом, користувалися стародавні люди.

У нижньому культурному шарі (ранньомустьєрський час) знайдені невеликі кременеві знаряддя (ним більше 100 тисяч років), кістки тварин - гігантського і шляхетного оленя, сайги, диких коня, віслюка і ін. Виявлені також залишки стінки, спорудженої в мустьєрський час для захисту мешканців грота від холодних вітрів. поховання неандертальської людини (дорослої жінки) в спеціальній ямі, вибитій в підлозі в скельному ґрунті (збереглися кістки стоп, гомілки, кисті і зуб). Поблизу розташовувалося поховання 6-7 місячної дитини в утробному положенні. Ця знахідка поховання неандертальської людини - перша на території СНД і одна з небагатьох в світі, вона є якнайдавнішим ранньопалеолітичеським пам'ятником.

1.2.2. Середній палеоліт - 120 000…35 000рр. до н.е, що називають мустьєрською епохою за назвою пам’ятків археології Франції. Клімат став сухішим, відбулось похолодання, панцир льоду мав товщину 600м. В цей період неандертальці почали використовувати постійне житло: гроти, навіси під скелями, печери, землянки, напівземлянки (Вовчий грот в Криму див. рис. 3) .

                       Рис.3 - Вовчий грот- печера в долину річки Бештерек.

Вовчий грот печера, що знайдена у 1880 році дослідником К.С. Мережковським, в студентські роки. Світову славу отримав цей грот коли було доведено, що пам’ятник належить до мустьєрської культури, яка існувала 300…30 тис. років назад. Це перша знахідка такого типу у Східній Європі.

1.2.3. Пізній палеоліт – 35 000…11 000рр. до н.е. в історії короткий, характеризується змінами в соціальних відносин, процес фізичного та розумового формування людини – homo sapiens (людина розумна).Таку людину назвали за місцем знаходження кісток у гроті Кро-Маньйон (Франція рис.4) – кроманьйонцем, на ії основі виникла європейська раса. В цей час помітне вдосконалення знарядь праці, підвищення продуктивності мисливства, виникли господарсько-побутові комплекси. Намагаючись пояснити механізм світобудови та визначити своє місце в існуючому середовищі формує першооснови релігійної свідомості – тотемізм /віра в спільного для конкретного колективу предка/, анімізм – віра в існування души та духів.

                                       Рис.4 - Грот Кро-Маньйон.

Цю печеру було знайдено при будівництві залізниці у 1868 році у вапняковій скелі. Подальше її дослідження виявило в ній чотири скелети дорослих людей та один дитячий, а також залишки у вигляді кісток. Аналіз патологій скелетів показав, що життя тодішніх людей було фізично важким. Віднайдені знаряддя праці та фрагменти залишків тварин дозволяють визначити час захоронення як пізній палеоліт 30-32 тисячі років тому.

1.3 Мезоліт

1.3. III період – мезоліт (11 000…6 000рр. до н.е.), або середній кам’яний вік, на території Європи та Близького Сходу. На території Украйни мезолітична епоха датуються кінцем 9000…6000рр до н.е.

 В цей період встановлюються клімат, близький до сучасного, формуються сучасна фауна, поширюється зброя – лук з стрілами, відбуваються приручення собак. 

З’являються знаряддя праці для обробки дерева – сокира, тесло, кам’яни скребки, різці, ножиці. У другу половину мезоліту почали будувати невеликі за розмирами наземні споруди, землянки та напівземлянки для постійного проживання. Пішов розвиток від сухої кладки до будівель з напівкруглими виступами з глини або каменю до прямокутних з глини та соломи. Тимчасове житло поділяють на наземні та надземні піднять на стовпах над поверхнею. За формою вони були прямокутними з двосхиловим дахом або круглі - конусоподібні.

1.4 Неоліт і енеоліт

1.4. ІV період – це неоліт и енеоліт – 6 000…2000рр. до н.е. –нова кам’яна доба. До початку середини 7 тис. років до н.е. Неоліт проходить до керамічну фазу розвитку. Розвиток України охоплює час від 4 тис. до н.е. до 3тис. до н.е. на цю добу припадає розвиток родового ладу. Відбуваються формування аграрної та скотарської культури, що спричиняє соціальні зміни. Люди перейшли до осілого способу життя, освоїли ткацтво, почали виробляти керамічний посуд, свердлити камінь. У цей період опанували технологію виробництва й обробки міді. Енеоліт /мідний вік/ - перехідна доба від кам’яного віку до бронзової епохи. 

Населення стало використовувати мідь для виготовлення знарядь праці разом з кремнієм, кісткою та деревом. Змінюється характер чисельних поселень на Близький Схід. Покращуються конструкції та планування житлових будинків, багатокімнатні будинки з станами цегли-сирцю мають різноманітні рішення. З’являються нежитлові будівлі для роботи, будівлі – сховища, будівлі для ритуальних церемоній. Планувальні рішення поселень мають більш відкриті форми з вулицями, Частіше зводяться стіни оборонного типу, призначені для огородження відкритих дворів та поселень. 

Вражаючими пам’ятками періоду неоліту були храми у вигляді прямокутних будівель з цегли-сирцю, розміщених на платформах з глини або каменю. Храми мали більші розміри чим житлові будівлі та краще декоровані. До наших днів збереглися житлові приміщення у вигляді видовбаних печер в скелях з м’якого туфу /Туреччина/ споруджена у період з 3500 та 2000 рр. до н.е., що входять до світової спадщини ЮНЕСКО, а також природна цитадель Ухчісар – кам’яна гора прорізана великою кількістю тунелів, гробниць та житлових приміщень / Туреччина /.

Учхісар – ця назва перекладається як «крайня гора» або «три цитаделі». Вона розміщена у великій скалі, висотою біля 60 метрів на висоті 1400 метрів над рівнем моря. Ідея побудови цитаделі на горі вдала, так як захопити її практично не можливо. Перші поселенці з’явились в Бронзовий період а в час Візантійського правління також користувалась попитом. З часом цитадель слугувала багато віків і стала оборонною спорудою. Разом з цитаделями Башхисар та Ортахисар скала неприступним кордоном. Між собою цитаделі мали систему спеціальних сигналів. Тут був влаштований водопровід довжиною 3км. Всередині багато ходів, коридорів та кімнат.

                                              Рис.5. Цитадель Ухчісар / Туреччина /- крайня гора

Серед енеолітичних племен на території східної Європи посідали хліборобські племена Трипільської культури, що досягли найвищого розвитку ІV-ІІІ тис. років до н.е., та не поступались раннім цивілізаціям Стародавнього Сходу V - ІV тис. років до н.е.

                                     Рис. 6 - Карта трипільської культури

Рис. 7 - Карта поширення території Кукутені-Трипільської археологічної культури

На території України енеоліт датуються ІV-ІІІ тис. років до н.е.(рис. 7) З’являються перші металеві вироби –мідні та золоті. Основним заняттям населення стає землеробство та скотарство. Племена Трипільської культури жили у поселеннях, забудованих дерев’яно-глинобитними наземними будівлями (рис.8), розташованими переважно радіально одним чи кількома колами (рис.9).

Рис.8 - Трипільська культура. Житло секційного типу.

Рис.9 - Трипільська культура. Схема поселення

Будівлі мали форму прямокутників, дах з соломи або очерету мав отвори для диму, підлога мазана глиною. В урочищі Коломийщина, на березі Дніпра, в 1938 р. відкрили поселення з 39 будівель трипільського періоду.

1.5 Бронзова доба

V період – це бронзова доба – 2000…1000рр. до н.е., характеризується виготовленням та використанням бронзових знарядь праці та зброї, появою кочового скотарства, письменності, рабовласницьких держав /2000…1000рр до н.е./. Помітні зрушення у сфері розвитку знань, образотворчого мистецтва, духовної культури. Виникла монументальна кам’яна скульптура, ускладнилась система релігійних вірувань, з’явились зародки майбутнього письма – піктограми. 

Бронзова доба отримала таку назву від першого здобутого людьми штучного сплаву міді з оловом, свинцем або миш’яком. Бронза була значно міцніша за мідь. Це сприяло поширенню й закріпленню бронзи як основного матеріалу для виготовлення знарядь праці, зброї та прикрас, однак цілком мідь та кам’яні вироби не витіснила. 

Перші бронзові вироби виготовлено на Кавказі та Балканах, почали поширюватись на території Східної Європи на початку 2 тис. до н.е. поступово було налагоджене місцеве виробництво у Донецькому басейн сформувався центр металургії, а в Карпатсько - Дунайському регіоні – металообробка. З появою бронзи відбувся суспільний розподіл праці – відокремлення скотарства від землеробства. 

Під впливом змін у господарюванні в епоху бронзи відбулися зміни у сфері суспільних відносин:

 - посилення ролі чоловіка у господарстві й усіх сферах суспільного життя;

 - зростання продуктивності праці призвело до поступової концентрації майна в руках окремих осіб, що спричинило майнову а потім соціальну диференціацію суспільства; 

- з великосімейної громади виокремилась мала сім’я /чоловік, дружина, діти/; 

- формуються союзи племен, органи керівництва союзом племен, виокремився соціальний стан воїнів. 

У бронзову добу з’явились укріплення поселення, війни стають розповсюдженим явищем. Застосовують зрубні споруди, до них належать кургани. Дерев’яним ядром цих споруд є зруб, який вважається першим кроком на шляху до створення надземної будівлі з колод. Житло із зрубу було розповсюджене серед прибалтійських, фінських та тюрських племен. Необхідністю до надійного захисту стали палафіти – пальові поселення на берегах озер, річок та в болотистих місцевостях /Швейцарія, Австрія, Франція, Італія. Словенія, Німеччина/,рис. 10 .

Ри.10 - Реконструкція будинку на палях, Швейцарія.

Ціле поселення на палях завдовжки до 360 м, завширшки від 30 до 45 м було досліджено на Женевському озері. Американські індіанці створювали громадські будинки – «пуебло», від використання яких вони відмовилися зовсім недавно. До наших днів збереглися незвичайні споруди, зведені жителями північної Італії близько 1800 р. до н.е. Селище створювалося з хатин, які розташовувалися на круглих майданчиках, закріплених на палях. Саме селище був захищене огорожею з дерева і ровом з водою. 

Про наявність великих поселень у добу первіснообщинного ладу збереглося мало відомостей. Зокрема є дані про місто Єрихон (сучасна Герика в Ізраїлі), засноване у 9 тис. до н.е. Місто було оточене муром заввишки 5 м і завтовшки 1,5 м, уздовж якого проходив рів завширшки 8 м та завглибшки 2 м. До фортечних укріплень входила і кам’яна вежа заввишки 9 м. Близько 8000 р. до н.е. в Єрихоні в куполоподібних будинках жили приблизно 2000 мешканців. У добу енеоліту та бронзи з’явилися перші монументальні споруди, при створенні яких використовувався камінь. Найдавнішими мегалітичними спорудами є менгіри, кромлехи і дольмени.

Менгіри (кельт. menhir, від men – камінь і hir – довгий) – це вертикально поставлені довгасті камені висотою 4 – 5 м і більше. Такі камені могли бути необробленими або мати певну форму, їх поверхню інколи покривали малюнками. Менгіри поширені в Західній Європі, Північній Африці, Індії, Сибіру, на Кавказі, в Криму (рис. 11).

Рис.11 - Менгір , Великобританія.

Основа мегалітичних споруд проявляється в дольменах – прямокутні у планах споруди, утворених вертикальними кам’яними плитами та перекритими однією або кільками горизонтальними плитами. що створюють стояково-балкову конструкцію. Дольмени були місцем поховання членів роду, вождів племені. Поширені у більшості країн Європи, Азії, Північної Африки, в Україні (Волинь, Поділля, Крим). Понад 3000 дольменів вчені обстежили на західному узбережжі Кавказу(рис.12).

Більшість дольменів мають трапецієподібний, вони відповідають формі трапеції. Будівельники прагнули всіма засобами зробити свої споруди міцними. Форма дольмена – зрізана піраміда – надзвичайно стійка, тому що конструктивно близька до природних конусоподібних форм. Стійкість конуса і піраміди пояснюється тим, що центр ваги цих фігур займає центрально-осьове положення. Стародавні архітектори і будівельники добре знали цю закономірність. Усі споруди Єгипту, Вавилона, Ассирії були пірамідоподібними – з широкою основою і більш вузькою верхівкою. Навіть давньогрецькі будівлі з колонами різних стилів збудовані з урахуванням цього принципу.

Рис.12 - Дольмени, Франція.

Кромлех — кільцева мегалітична споруда з вертикально встановлених каменів, перекритих горизонтальними кам’яними перемичками, на англійській мові перекладається як «коло з каменів». Їх призначення могли бути як спостереження за сонцем та місяцем, а також як простір для ритуалів.

 Стоунхендж є шедевром мистецтва. Чітке планування, центр, симетрія, ритм. Кам’яні стовпи різного розміру розташовані кількома концентричними колами. Зовнішнє кільце складене з невеликих каменів, а внутрішнє – з дуже великих менгірів, які попарно перекриті плитами. У центрі споруди лежить квадратна плита. В літературі Стоунхендж іноді називають обсерваторією (рис.13). Таємниця «Алуштинського кромлеху» не розкрита називають його «древне святилище». Це кам’яна огорожа південної гори Бабуган, діаметром 7 м, 24 валуни вриті в землю (рис.14).

Рис.13 - Кромлех у Стоунхенджі, Великрбританія 2600…2100рр. до н.е

1.6 Залізна доба

VІ період – це залізна доба – 900…700рр. до н.е. порівняно з бронзовою невеликої тривалості. Розвивається самостійне плавлення заліза в Європі, Азії. Бронзові знаряддя праці більш довговічні ніж зализні, для виробництва бронзи не потрібна така висока температура як для заліза, залізо поступається бронзі в твердості та корозійній стійкості. Тому вважають, що перехід від бронзи до заліза пов'язаний з вичерпанням покладів олова та міді, необхідних для виготовлення бронзи. 

Залізні руди зустрічаються вприроді частіше ніж олово і мідь. Значно підвищились механічні характеристики виробів з заліза, розширився асортимент знарядь праці, що створило нові можливості для розвитку господарства, будівництва та підвищення продуктивності праці.

Рис.14 - Кромлех в Алушті, Крим.

Головним завданням архітектури в будівництві є організація просторового середовища для проживання та діяльності людини, яка здійснюється за допомогою будівельних конструкцій. У процеси історичного розвитку соціальні та ідеологічні функції архітектури по-різному втілюються в життя за допомогою будівельних конструкцій та технічних засобів. 

Архітектура – мистецтво створення споруд, які формують просторове середовище для життя и діяльності людини та сукупність характерних ознак будівель и споруд певного історичного періоду, регіону або стилю. Архітектура створює матеріально - практичні цінності, які мають виконувати певні функції. Будівлі та споруди можуть нести художний образ тому до сфери мистецтва включають художню архітектуру як особливий вид духовної дійсності.

Взаємний зв'язок конструкцій та архітектурно-художний образ – найважливіша проблема розвитку архітектури. Конструкція - елемент архітектурного твору, коли вона використовується у відповідності до конкретних функціональних та естетичних завдань. Пропорційне, об’ємно - просторове та пластичне вираження конструктивної форми складає особливість тектоніки будівель та споруд – одного з важливіших засобів архітектурної композиції. 

Тектоніка – конструктивно-просторова структура будівлі, зумовлена організацією її форми, поєднаною з особливостями конструктивної основи – параметрами, геометричними та фізичними особливостями, роботою і співвідношенням несучих и огороджувальних конструкцій, використанням матеріалів. Тектоніка - фізична структура будівлі , взаємний зв'язок несучих та огороджувальних конструкцій, які визначаються принципами сприйняття і передачі навантажень для забезпечення міцності, стійкості та жорсткості завершеної споруди.

Тектонічність – відповідальність архітектурної форми будівлі закономірностям будівельних матеріалів і конструкцій. 

Архітектоніка – основний принцип будови архітектурної форми, як абстрактної системи, взаємозв’язок и співвідношення елементів композиції.