Тема 3. Будівництво і архітектура Близького Сходу.

3.1 Фактори впливу на розвиток цивілізації Близького Сходу.

Одна з перших великих цивілізацій людства сформувалась в Азії, в родючій долині річок Тигру та Євфрату, яку греки назвали Месопотамією, тобто Межиріччям. Річки Тигр та Євфрат беруть початок у горах Вірменії і впадають у Перську затоку рис.3.1. На розвиток архітектури Близького Сходу вплинули кліматичні умови: напрям вітрів, різкі коливання температур, спекотне літо та підвищена вологість на півдні та морозні зими на півночі. Відсутність міцних кам’яних матеріалів і деревини обумовили застосування цегли-сирцю і бітуму та розробки конструкцій.

Рис.3.1 - Мапа країн Близького Сходу.

Основою господарства було землеробство та скотарство, для чого необхідні були люди та їх управління. Достаток країн знаходився у повній залежності від розливів річок, влада правителя була необмеженою та жорсткою, географічно відкрита місцевість для вторгнень різних племен. Це спричинило нетривкість державних утворень, стрибкоподібний характер розвитку суспільства і архітектури. Але архітектура Близького Сходу відзначалась цілісною протягом багатьох тисячоліть. Як і в Єгипті був численний пантеон богів,, що базувався на поклонінні силам природи та звірів і птахів, що володіють магічними здібностями. Але ці сили знаходились високо вгорі, на небі а не вглибині землі.

Народи Близького Сходу зробили внесок у письменність – створили клиноподібні (гострячки, рисочки) літери, що передають звуки. Храми і палаци мали великі розміри, але не вростали в землю а підіймались над нею на високих платформах над нею. Житло бога знаходилось на вершинах зикуратів, сім ярусів яких відповідали п’яти планетам, Місяцю і Сонцю. Заупокійний культ не набув такого значення як у Єгипті, тому грубниці не будували. У народів Близького Сходу переплелись астрономія і метеорологія, з’явились символи богів, що символізували вітер. Південно-східний вітер – «злий», північно-західний – «добрий».

Це сприяло плануванню міст з орієнтацією споруд не за сторонами боків а за рогами (кутами). Стародавній Близький Сход вважають колискою європейської цивілізації. Вперше було використане цілорічне землеробство, з’явилась писемність, гончарне коло, млинове жорно, створена перша держава, законодавство, імперія. В країнах Близького Сходу була високо розвинута архітектура, створювалась кругла скульптура і рельєфи, настінні розписи. Історію мистецтв Близького Сходу для найдавніших часів поділяють – за територіями, а в більш пізні часи – за державами і династіями.

Все це можна вважати факторами впливу у будівництві та архітектурі цього часу та місцевості рис.3.2.

Архітектура Межиріччя (іV – ІІ тис до н.е.) . населення шумерів створювали дренажні канали для осушення болотистої місцевості для розвитку сільського господарства. Періодичні розливи рік змушували будувати житло на підвищених ділянках. 

У період першої половини 4 тис. до н.е. (династії Убайд) був збудований найдавніший з відомих храм з цегли-сирцю. Храм побудований на утрамбованій з глини платформі, що вище ніж інші будівлі. Бокові сторони платформи і стіни храму членували прямокутниками в плані виступами – лопатками. Це був засіб укріплення і декорування.

Рис.3.2 - Фактори впливу на формування та еволюцію архітектурної форми.

3.2 Архітектура Межиріччя (ІV – ІІ тис до н.е.)

Населення шумерів створювали дренажні канали для осушення болотистої місцевості для розвитку сільського господарства. Періодичні розливи рік змушували будувати житло на підвищених ділянках.

У період першої половини 4 тис. до н.е. (династії Убайд) був збудований найдавніший з відомих храм з цегли-сирцю. Храм побудований на утрамбованій з глини платформі, що вище ніж інші будівлі. Бокові сторони платформи і стіни храму членували прямокутниками в плані виступами – лопатками. Це був засіб укріплення і декорування.

У другій половині 4- початок 3 тис. до н.е.(період Урук) будуються перші іригаційні споруди, культові та громадські будівлі. Найбільш відомий Білий храм а також громадська будівля – зал зібрань Червона будівля. Півколони і колони в цій будівлі мали забиті в сирцеву кладку випалені конуси червоного, чорного і білого кольорів.

У ранньодинастичний період шумер (2850 – 2400рр. до н.е.) сильним і багатим містом-державою стає Ур. Архітектура стає головним мистецтвом. Розкопки руїн храму богині Нінхурсаг свідчать про ускладнення загальної композиції (платформа овальної форми, біля головного входу мідні статуї левів-охоронців, над входом мідний рельєф).

У період Аккада (2400…2220рр. до н.е.) правителі Північного Межиріччя підкорили Південне Межиріччя. Аккадське мистецтво увічнювало героїв з портретними рисами, в архітектурі використовують коробкові склепіння з випаленої цегли для перекриття вузьких приміщень в храмах. Дверні прорізи обрамлювали арками з випаленої цегли. Вірогідно у цей період з’явився новий тип храмів зикурат- багатоярусна ступінчата башта на платформі рис.3.3.

У пізньошумерський період (2200…1997рр. до н.е.) головним містом став Ур. В музеях світу збереглись рельєфні зображення зикуратів у вигляді пірамідальних будов з квадратними основами, по боках яких розташовані пологі пандуси зі стінами прикрашеними зубцями.

Рис.3.3 - Зикурат, м.Ур, Ірак приблизно 2047р. до н.е.: а – реконструкція, б – сучасний вигляд.

Старовавілонський період (2000…1700рр. до н.е.) – розвиток культури під правлінням царя Хаммураці (1792-1750рр. до н.е.), що об’єднав області Шумера і Аккада в єдину державу з центром у м. Вавилон (Ворота бога). Житлові будівлі мали прямокутні плани, масивні стіни з цегли-сирцю без вікон, плоскі покриття і внутрішні дворики, обмеженими глинобитними стінами. Будинки заможних мешканців могли бути 2-х поверховими.

Забудова міст була стихійною, вулиці вузькі та тупикові, але в багатьох поселеннях вже була каналізація, поселення захищені кріпосними стінами.

Мітаннійський період (1700…1000рр. до н.е.) характеризується масивністю фортечних стін, культових і палацових споруд. Основні риси архітектури – прості об’єми (куб, паралелепіпед) і вертикальне членування плоских стін.

3.3 Архітектура Ассирії

Архітектура Ассирії (1300…605рр. до н.е.) провідний вид мистецтва. Міста будувались на торгівельних шляхах в природньо захищених місцях на високих берегах річок. Житлові будинки одноповерхові, оштукатурені з одним дверним прорізом і вузькими вікнами, що розташовувались вище зросту людини. 

Храми мали амфіладне планування приміщень з центральною залою і будувались на штучній глиняній платформі. Палацові ансамблі споруджувались на високих платформах з доступом за допомогою пандусів. До складу входили три групи приміщень біля центрального двору: парадні зали, житлові кімнати і службові приміщення (конюшні, комори, житло для прислуг). До складу ансамбля входили будівлі культового призначення та зикурат. В 1913р. німецькі вчені розпочали розкопки м. Ашшур, Ірак, ХІІІ ст. до н.е.

Рис.3.4 - План-цитадель Саргона ІІ в м. Дур-Шаррукіні, 712…707рр. до н.е

Типовим прикладом ассирійської палацової забудови є палац-цитадель Саргона ІІ в м. м. Дур-Шаррукіні рис. 3.4. 

Місто мало в плані форму близьку до квадрату (1780 х 1685 м) та було огороджене кріпосною стіною (висота і товщина 23м), підсиленими контрфорсами. Місто мало 7 воріт, на стінах було 167 башень, вулиці шириною до 12м. Вхід до головний палацу мав арку прогоном 4,3 м і висотою 5,5 м. По боках були розміщені охоронці палацу вигляді крилатих левів «шеду» рис.3.5.

3.4 Архітектура Нового Вавилону

Архітектура Нового Вавилону (626…539рр. до н.е.). Новий період підйому Вавилону відзначається правлінням воєначальника Набопаласар, що вів завойовницькі війни та будівництво оборонних та іригаційних споруд, храмів і палаців, найбільші в місті Вавилон. 

Для захисту Вавилона від ворогів були зведені чотири комплекси зубчастих стін з вежами - контрфорсами з сирцевої та випаленої цегли а також глибокі рови. Побудовано ворота Іштар у Вавилоні, в 575 році до н.е. рис.3.6., за царя Навуходоносора і являють собою величезну арку з цегли, покритих яскравою синьою емаллю. Стіни арки прикрашають священні тварини, дракони і бики, яких вавилоняни вважали супутниками богів.

Рис.3.6 - Ворота богині Іштар у Вавилоні у Пермгамському музеї, м.Берлін, Німетчина.

Висячі сади Семіраміди у Вавилоні складались з терас, які піднімались уступами на висоту 25м, перекриття склепінчасті камери. Імовірно висячі сади Семіраміди були створені в VI столітті до н.е. за бажанням Навуходоносора II, вавилонського правителя рис.3.7. Тоді Вавилон переживав період свого заходу. Колись могутня держава, постійно змагається з Єгиптом. Сади з'явилися в той час, коли зводилися перші грецькі споруди. Але за духом їм все ж ближче Єгипет, ніж Греція чи Рим.

Рис.3.7 - Цар Навуходоносор ІІ зі своєю дружиною Амітіс.

Наукова гіпотеза - що унікальні сади звели за наказом вавилонського правителя Навуходоносора II, що жив у VII ст. до н.е. Побудував він їх спеціально для своєї дружини Амітіс, дочки Киаксара, царя Мідії (саме з ним вавилонський цар уклав союз проти спільного ворога, Ассирії - і здобув над цією державою остаточну перемогу). Амітіс, яка виросла серед гір зеленої і родючої Мідії, запорошений і шумний Вавилон, розташований на піщаній рівнині, не сподобався. Вавилонський цар виявився перед вибором - перенести столицю ближче до батьківщини своєї дружини або зробити так, щоб її перебування в Вавилоні стало більш комфортним. Їм було прийнято рішення побудувати висячі сади, які нагадували б цариці про батьківщину рис.3.8.

Рис.3.8 - Мапа можливого розташування садів.

Де саме вони знаходяться, історія замовчує, а тому існує кілька гіпотез: 

Перша - основна версія говорить про те, що це чудо світу знаходиться біля сучасного міста Хілла, що розташоване на річці Ефрат в центрі Іраку. Друга - альтернативна версія, заснована на повторній розшифровці клинописних табличок, стверджує, що Висячі сади Семіраміди знаходяться в Ніневії, столиці Ассирії (перебувала на півночі сучасного Іраку), яка після свого падіння відійшла до вавилонської держави рис.3.9.

Сама ідея створити висячі сади посеред сухої рівнини виглядала як на ті часи просто фантастичною. Це завдання місцевим архітекторам і інженерам стародавнього світу виявилася під силу - і Висячі сади Семіраміди, які згодом увійшли до списку семи чудес світу, були побудовані, стали частиною палацу і перебували з його північно-східного боку.

Рис.3.9 - Реконструкція ХХ століття Висячих садів Семіраміди.

Створене древніми майстрами спорудження було схоже на квітучий зелений пагорб, складалося з чотирьох поверхів (платформ), які височіли один над одним у формі ступінчастою піраміди, з'єднувалися між собою широкими сходами з білих і рожевих плит. Опис цього дива світу ми дізналися завдяки «Історії» Геродота, який цілком можливо, бачив їх на власні очі. 

Платформи були встановлені на колонах висотою близько 25 метрів - така висота потрібна була для того, щоб рослини, що росли на кожному поверсі, мали хороший доступ до сонячного світла. Нижня платформа мала неправильну чотирикутну форму, найбільша сторона дорівнювала 42 м., Найменша - 34 м. Щоб вода, якою поливають рослини, що не просочувалася на нижню платформу, поверхня кожного ярусу укладали наступним чином: Спочатку викладали шар очерету, які попередньо був змішаний зі смолою; Далі слідували два шари цегли, скріплених між собою гіпсовим розчином; 

На них були покладені свинцеві плити; І вже на цих плитах був насипаний настільки величезний шар родючого ґрунту, що в ньому мали можливість спокійно пустити коріння дерева. Недовго проіснували сади Семіраміди (близько 200 років) – під час панування персів замок та сади разом із ним перетворилися на пустелю. Пізніше й саме місто Вавилон неодноразово було зруйноване. Саме тому довший час археологам не вдавалося їх знайти. Аж до кінця XIX століття, коли німецький вчений Роберт Кольдевей натрапив на сліди садів при розкопках у Вавилоні рис.3.10. 

Після деяких пошуків та досліджень Кольдевей здогадався: йдеться про висячі сади, адже в усій літературі про Вавилон, починаючи з античності і закінчуючи клинописом, всюди мова про застосування каменю при будівництві йшла лише в дуже рідкісних випадках, а саме: при будівництві північної стіни району Каср та при будівництві висячих садів. 

Тоді він остаточно переконався в існуванні садів Семіраміди, під якими знаходилася дивовижна для того часу водопровідна система. Інженери та художники сьогодення багаторазово намагалися відтворити дійсний вигляд висячих садів Семіраміди, але зробити це можна лише із легендарних описів та старовинних писань. Після смерті Навуходоносора Вавилон через якийсь час захопив Олександр Македонський (IV ст. До н.е.), який влаштував у палаці свою резиденцію і знайшов там свою смерть.

У той час вавилоняни були одними з перших, кому спало на думку економне використання простору та проектувати сади на висоті. Згадка про сади Семіраміди одразу наштовхує на незвичайну винахідливість людей, що жили у давні часи, та завдяки яким сьогодні ми користуємося багатьма винаходами та ідеями.

Рис.3.10 - Можливі залишки Висячіх садів Семіраміди.

3.5 Особливості стилю будівництва та архітектури Близького Сходу.

Значними були досягнення народів Близького Сходу в будівництві та архітектури. раніше ніж в Єгипті почали будувати іригаційні споруди. Вперше в світовій практиці храми і палаци споруджували не з природних матеріалів(камінь, дерево). А штучних – сирцевої та випаленої глиняної цегли.

Основні стильові риси архітектури Близького Сходу:

• монументальність споруд та їх маса;
  
• розчленування стін по вертикалі лопатками і впадинами;
  
• перехід стіни в циліндричне склепіння;
  
• зубчасті завершення зовнішніх стін;
  
• відрив будівель і споруд від ландшафту, піднесення їх на штучно створену основу;
  
• асиметричне розташування великих палацових комплексів;
  
• планування стінової системи в будівництві, перекриття і покриття були арочними;
  
• використання куполів для покриття круглих і овальних в плані приміщень;
  
• укріплення стін внизу кам’яними цоколями, оздоблення різними рельєфами та кольоровою глазурованою цеглою;
  
• зведення величних порталів, які акцентували головнів в’їзди до палаців і фортець, оформлення призматичними баштами і монументальними статуями «шеду» - крилаті бики або леви, що мали дух охоронців.

Незважаючи на ранній період формування цієї культури, вони містять багато знахідок архітектури, які мали історичний вплив на подальший розвиток письменності, астрономічних, математичних та інших знань.