Тема 3. Транспортні роботи в будівництві

1. Класифікація будівельних вантажів, різновиди транспорту

Елементи, що перевозять для зведення споруди, називаються будівельними вантажами. Різноманітні будівельні вантажі класифікують за їхніми фізичними та геометричними характеристиками на дев’ять видів:

– сипкі – пісок, щебінь, гравій, ґрунти, будівельне сміття;

– порошкоподібні – цемент, вапно, гіпс, крейда;

– тістоподібні – бетонна суміш, розчин, вапняне тісто;

– дрібноштучні – цегла, дрібні блоки, бутовий камінь, асфальт в плитках, бідони з фарбою, вантажі в ящиках і мішках;

– штучні – віконні та дверні блоки, залізобетонні панелі й плити;

– довгомірні – залізобетонні й сталеві колони, ферми, труби;

– великооб’ємні – санітарно-технічні кабіни, блок-кімнати, блоки ліфтових шахт, великогабаритні контейнери;

 – рідкі – бензин, гас, мастильні матеріали;

 – великовагові – залізобетонні елементи значної маси, технологічне обладнання, будівельні машини, що доставляються на будівельний майданчик за допомогою транспортних засобів.

Ураховуючи різноманітність будівельних вантажів, їхніх геометричних параметрів і фізичних характеристик під час проведення будівельних робіт застосовують найрізноманітніші засоби транспортування вантажів, розроблено відповідні засоби їхнього навантаження й розвантаження. Під час перевезення вантажів використовують різні види транспорту. Процеси з переміщення будівельних матеріалів, напівфабрикатів і готових виробів від місця їхнього видобутку, виготовлення або навантаження до об’єктів будівництва, під час яких використовують різні засоби транспорту, називають транспортними.

У будівництві транспортні роботи займають найважливіше місце. Так, для спорудження 1 м³  будівлі потрібно 150–400 кг вантажів, у зв’язку з чим на транспортування та вантажно-розвантажувальні роботи припадає до 25 % вартості та понад 40 % трудових від загальних обсягів витрат на спорудження об’єкта. Технічні засоби будівельного транспорту розрізняють:

 • за відстанню дії. Їх поділяють на два види: будівельні і загального призначення. Транспортні засоби, що експлуатуються безпосередньо на будівельних майданчиках, називають будівельними – баштові крани, навантажувачі, конвеєри. Автомобілі, залізничні вагони, самохідні крани мають необмежений радіус дії і можуть використовуватись як на будівництві, так і в інших галузях господарства;

• за характером дії транспортні засоби можуть бути циклічними та безперервними. Автомобілі, навантажувачі, крани – засоби циклічної дії; стрічкові транспортери, шнеки, спеціальні насоси – засоби безперервної дії;

• за видом шляху – безрейкові, рейкові, водні, повітряні, трубопровідні засоби;

• за видом тяги транспортні засоби поділяють на чотири групи: з автономними двигунами; з двигунами, які працюють від зовнішніх енергетичних джерел; причіпні та гравітаційні (спускові лотоки, бункери);

• за напрямком руху робочих органів транспортні засоби можуть бути тільки для горизонтального переміщення (автомобілі, залізничні вагони тощо), для вертикального (підйомники, спускні лотоки) та вертикально-горизонтального переміщення (баштові крани, бетононасоси) вантажів;

 • за спеціалізацією – спеціалізовані та засоби загального призначення. До спеціалізованих належать цементовози, гудронатори, панелевози, фермовози, колоновози;

• за суміщенням транспортні засоби поділяють на дві групи. До першої групи належать засоби, призначені тільки для перевезення вантажів (автомобілі, залізничні вагони), до другої – засоби, які разом з переміщенням здійснюють і технологічні операції (баштові крани, автобетонозмішувачі, скрепери).

Будівельні вантажі транспортують за допомогою вертикального і горизонтального транспорту.

Вертикальним називають транспорт, призначений для виконання вантажних робіт на заводах-постачальниках будівельних конструкцій, розвантажувальних робіт під час приймання матеріалів і виробів, які надійшли на будівельний майданчик, під час транспортування вантажів до місця проведення робіт.

Горизонтальним – транспорт, за допомогою якого перевозять будівельні вантажі від місця їх отримання до об’єктів будівництва або безпосередньо на самих об’єктах, якщо зводиться не окрема будівля, а будівельний комплекс. Стосовно будівельного майданчика горизонтальний транспорт розподіляють на зовнішній і об’єктний.

Зовнішнй транспорт використовують у разі доставляння на будівельний майданчик будівельних конструкцій, матеріалів, технологічного обладнання із заводів-постачальників, кар’єрів, центральних складів або з власних виробничих підприємств до споруджуваних об’єктів.

Об’єктний транспорт призначений для переміщення будівельних вантажів у межах будівельного майданчика. Перевезення вантажів здійснюють усіма видами сучасного транспорту.

Автомобільним транспортом перевозять близько 80 % усіх будівельних вантажів. Перевагами цього виду транспорту є велика швидкість, висока маневреність, здатність пересуватися по кривих ділянках з малим радіусом заокруглення, долати круті підйоми доріг, можливість доставляти різноманітні вантажі безпосередньо до об’єкта будівництва.

Тракторний транспорт використовують для переміщення великих вантажів, якщо стан доріг незадовільний і в умовах бездоріжжя. Його недоліками є обмеженість використання в міських умовах і в разі великих відстаней перевезень, оскільки швидкість пересування такого транспорту мала.

 Залізничний транспорт становить 13...18 % від загальної кількості перевезень будівельних вантажів і є зовнішнім транспортом для перевезення на великі відстані. Він потребує великих початкових витрат, однак у разі значних обсягів будівельно-монтажних робіт і надходження основних вантажів рейковими шляхами ці витрати швидко окупляться.

Водний транспорт – найдешевший вид транспорту, особливо якщо перевезення здійснюють на значні відстані. Він обслуговує до 5 % перевезень вантажів на будівельні майданчики.

Повітряний транспорт використовують для доставляння вантажів у важкодоступні місця й монтажу окремих конструкцій і споруд. Застосовують великовантажні літаки, вертольоти й спеціальними дирижаблі.

Спеціальним є трубопровідний транспорт, пневмотранспорт, гідротранспорт, транспорт із ланковими стрічковими транспортерами та підвісні канатні дороги. Застосовують на перетятій місцевості і за наявності водних перешкод. До спеціальних видів транспорту належать і транспортні засоби технологічного призначення, де процес транспортування і технологічного перероблення будівельного вантажу поєднані. Такими транспортними засобами є автобетонозмішувачі, у яких бетонну суміш одночасно готують і транспортують на будівельні майданчики, автобетононасоси – поєднують транспортування суміші на великі відстані та її укладання, автобетоновози – переміщення і перемішування суміші. Транспортні засоби технологічного призначення є перспективними, у сучасному будівництві вони відіграють значну роль.

2. Обґрунтування вибору транспортного засобу

Оскільки у будівництві велику роль відіграють транспортні процеси, а номенклатура надзвичайно різноманітна, особливого значення набуває вибір оптимальних транспортних засобів, напрямів вантажопотоків, комплексної механізації навантаження й розвантаження, скорочення й ліквідації перевантажень і дальності перевезень.

Вибір транспортних засобів залежить від багатьох факторів: виду вантажу, що перевозиться – штучні, сипкі чи рідкі матеріали; розмірів і маси конструкцій і деталей – довгомірні, плоскі, тонкостінні елементи; способу транспортування – в горизонтальному, вертикальному чи похилому положенні; габаритів просторових елементів; дальності та допустимої швидкості транспортування вантажу; способу розвантаження привезеного вантажу; виду дороги, її стану й величини повздовжнього ухилу, температури перевезеного матеріалу й зовнішнього повітря; умов транспортування – відкритим чи закритим способом. Критерії оцінювання транспортних засобів, що використовують у будівництві, можна розподілити на три групи: технічні – вантажопідйомність, прохідність, маневреність, габарити, осьові навантаження, пристосованість до вантажно-розвантажувальних операцій; технологічні – забезпечення збереженості вантажів, місце розвантаження; економічні – собівартість перевезень. Автомобільний транспорт доцільно використовувати під час перевезення будь-яких вантажів на відстані до 200 км, у важкодоступних районах, за наявності вантажів, що за габаритами не можуть бути перевезені залізничним транспортом. У сільській місцевості автомобільний транспорт і трактори використовують для доставляння вантажів на будь-які відстані. Залізничним транспортом більш доцільно перевозити важкі вантажі й обладнання в разі зосередження в одному місці будівництва великих об’єктів. Річковий транспорт використовують у разі розташування будівництва в районах, що безпосередньо прилягають до акваторії річок та мають спеціальне портове обладнання. Повітряний транспорт використовують у виняткових випадках для транспортування та монтажу окремих унікальних конструкцій, у важкодоступних районах на об’єктах, де немає власної виробничої бази, водних та наземних шляхів комунікацій або в періоди, коли інші види транспорту неможливо використовувати через неприятливі кліматичні умови. Змішані способи перевезення вантажів застосовують у певних регіонах, коли технічно неможливо організувати рух деяких видів транспорту через відсутність залізничих або автомобільних доріг, наявність водних перешкод або якщо доставляння змішаним способом, навіть з урахуванням додаткового перевантаження вантажів, виявляється економічно вигідним.

3. Безрейковий транспорт

Різновидами безрейкового транспорту є автомобільний і тракторний. Перевагами безрейкового транспорту є невеликі капітальні вкладення, незначні витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи, можливість перевозити будівельні вантажі до місця їхнього використання в необхідні терміни. Використовують два різвиди автомобільного транспорту: двигун і бункер переміщення вантажу – кузов поєднані, двигун і кузов розділені – тягачі з причепами та напівпричепами. Як тягачі влаштований і тракторний транспорт. Автомобілі бортові або загального призначення: застосовують для перевезення різноманітних будівельних вантажів – цегли, збірних залізобетонних конструкцій, пакетованих матеріалів, продукції деревообробних підприємств. Для більш повного використання додатково застосовують причепи одновісні, двовісні, напівпричепи та автопоїзди з сідельним тягачем, що навішується на сідельно-зчіпний пристрій спеціалізованих напівпричепів. Автомобілі-самоскиди використовують для перевезення сипких будівельних вантажів, ґрунтів, будівельного сміття. Перевагою самоскидів є можливість використання механічного розвантаження. За різновидом кузова самоскиди розподіляють на універсальні й спеціальні, призначені для перевезення тільки одного виду вантажу. За напрямком розвантаження виокремлюють самоскиди трьох типів – з розвантаженням назад, на один або два боки, на три боки. Застосовують також автопоїзди із самоскидними причепами та землевози. Матеріали, що мають малу щільність, наприклад керамзит, з метою повного використання вантажопідйомності транспортують на спеціальних автомобілях із великою місткістю кузова – до 40 м³. Автомобілі спеціального призначення використовують для перевезення в збереженому стані групи однорідних вантажів – панелевози, лісовози, або одного виду – цистерни для цементу. Застосовують також спеціалізовані причепи та напівпричепи, поєднані з тягачем для перевезення збірних залізобетонних конструкцій (рис. 3.1) – ферм, балок, панелей або важких неподільних вантажів.

Рис. 3.1 – Спеціалізовані напівпричепи: а – плитовоз; б – розсувний балковоз; в – панелевоз; г – фермовоз; д – сантехкабіновоз; 1 – автомобіль-тягач; 2 – опорно-зчіпний пристрій; 3 – опорно-зупиночний пристрій; 4 – двовісна поворотна платформа

Широко застосовують спеціальні напівпричепи – цементовози, вапновози, розчиновози. Усе більше використовують автомобілі, на яких одночасно з переміщенням вантажів здійснюють їхнє технологічне оброблення – автобетонозмішувачі, автогудронатори, авторозчиновози (див. рис. 3.2). Доставляння будівельних вантажів здійснюють за декількома схемами.

У разі застосування маятникової схеми автотранспортні засоби – самоскиди, бортові автомобілі, тягачі з невідчепним причепом для вантажів – певний час простоюють під навантаженням і розвантаженням. Маятникова схема автотранспортних перевезень ефективна за наявності приоб’єктних складів або в разі зосередження будівництва споруд із однотипними конструктивними елементами. У цьому разі до транспортного циклу задіюють спеціалізовані автопоїзди: окремі потяги або група автопоїздів перевозять вироби певної номенклатури, які розвантажують частинами на споруджуваних однотипних об’єктах.

Рис. 3.2 – Автомобілі для перевезення будівельних матеріалів: а – розчиновоз; б – автобетонозмішувач; в – цементовоз; 1 – базовий автомобіль; 2 – цистерна; 3 – змішувальний пристрій; 4 – затвор; 5 – привод змішувального пристрою; 6 – люк; 7 – конвейєр стрічковий; 8 – бак для води; 9 – змішувальний барабан; 10 – навантажувальнорозвантажувальний пристрій; 11 – рама; 12 – система управління; 13 – привод змішувального барабана; 14 – тягач; 15 – майданчик; 16 – пневматичне обладнання; 17 – розвантажувальний пристрій; 18 – опорні стояки; 19 – рукав; 20 – компресор

     Маятниково-човникова схема передбачає значно менше простоювання транспортних засобів. Використовуючи тягач, на будівельний майданчик доставляють причіп з вантажем, який замінюють на вільний, повертаються з ним до місця навантаження на завод, відчеплюють завантажений причіп, а навантажений раніше відвозять до місця призначення. За транспортним засобом фактично закріплюють три причепа: один перебуває під розвантаженням, другий – під навантаженням, третій транспортують.

     За човниково-кільцевої схеми вантажі перевозять за допомогою панелевозів і декількох причепів. Панелевоз прибуває на перший об’єкт і, відчепивши причіп, їде на другий об’єкт, де відчіпляє інший причіп, або розвантажується. Розвантаження може відбуватися на третьому об’єкті, звідки панелевоз з пустими причепами прямує на завод за черговою партією вантажу. Перевагами цієї схеми є більш повне використання вантажопідйомності транспортного засобу і зменшення простоювань. Одночасно зростає тривалість маневрувань і установлення причепа під розвантаження, оскільки маневреність автомашини з одним-двома причепами, особливо в обмежених умовах вузьких проїздів і будівельних майданчиків, зростає.

4. Рейковий транспорт

Залізничний транспорт посідає важливе місце в загальному обсязі перевезень будівельних вантажів. За його допомогою виконують зовнішні, внутрішньокар’єрні та інші види перевезень. Перевагами залізничного транспорту є порівняно низька вартість перевезень, можливість унаслідок великої вантажопідйомності одиниць рухомого складу використовувати невелику кількість транспортних засобів для доставляння значних вантажів, непов’язаність із погодними умовами. Ці особливості найповніше реалізуються під час транспортування вантажів на відстані, що перевищують 200 км. Сучасний парк бункерів для перевезення вантажів налічує засоби, різноманітні за типом і конструкцією, що обумовлено такими вимогами: збереженість вантажів, механізація процесів розвантаження, зважування, дозування вантажів тощо.

Рис. 3.3. Вантажні вагони: а – чотиривісний, критий, з металевим кузовом; б – шестивісний напіввагон із металевим кузовом; в – чотиривісний хопер для перевезення цементу; г – чотиривісна платформа вантажопідйомністю 50 т; д – чотиривісна цистерна для бензину та нафти; е – чотиривісний ізотермічний вагон – льодовик

Використовують такі типи бункерів для переміщення вантажів:

– криті вагони (див. рис. 3.3, а): випускають з бічними люками, дверними отворами і розсувним дахом, що ґарантує перевезення різноманітних будівельних вантажів;

 – піввагони (див. рис. 3.3, б): перевозять сипкі, довгомірні та інші будівельні вантажі; можуть мати люки в підлозі, бічних і торчакових стінках, одно- або двосхильну підлогу;

– платформи (див. рис. 3.3, г): перевозять залізобетоні вироби, лісоматеріали, устаткування;

 – криті вагони-хопери (див. рис. 3.3, в): транспортують цемент, вапно та інші порошкоподібні вантажі, що потребують захисту від атмосферних опадів.

Дахи таких вагонів обладнані повздовжніми й круглими завантажувальними люками, а внизу кузова розміщені люки зі спеціальними пневматичними розвантажувальними механізмами. Вагони-хопери мають різні модифікації: відрізняються формами, кількістю колісних пар та обсягами перевезених вантажів;

 – цистерни (див. рис. 3.3, д): перевозять цемент та інші сипкі й наливні вантажі. Кузов становить собою ємність циліндричної форми, обладнану верхнім (завантажувальним) і нижнім (розвантажувальним) зливами;

 – вагони-самоскиди (думпкари): транспортують щебінь, гравій, пісок, глину, інші сипкі вантажі і породи. Вони можуть розвантажуватися на бік за допомогою повздовжніх бортів, які піднімаються й відкидаються, або шляхом перекидання самого вагона;

 – вагони спеціалізованого призначення (див. рис. 3.3, е): перевозять певні вантажі за складних умов. Їхні ходові частини посилюють, оскільки навантаження на них збільшуються.

Для розвантаження залізничних бункерів використовують вагоноперекидачі, мостові, залізничні та гусеничні крани, обладнані гаками, грейферами, електромагнітами та іншими вантажозачіпними пристроями. Вагони розвантажують також за допомогою автонавантажувачів, цистерн з нижнім зливом (приладами пневматичного розвантаження), і з верхнім зливом (за допомогою насосів). Для прискорення процесу розвантаження майданчики обладнають вагоноперекидачами, естакадами, підвищеними шляхами із приймальними пристроями, розташованими між рейками або розміщують майданчики з одного чи двох боків від залізничних колій, прийомними бункерами.

5. Тракторний, водний і повітряний транспорт

Для транспортних перевезень у будівництві використовують гусеничні і колісні трактори, окремі буксирувальні засоби і агреговані з трейлерами, землевозними та іншими візками.

Якщо вантажі перевозять по дорогах із твердим покриттям, перевага надається колісним тракторам, оскільки вони більш швидкісні й мобільні та не руйнують дорожнє покриття. При перевезеннях у складних умовах і по непідготовлених ґрунтових дорогах вигідніше використовувати гусеничні трактори, які краще зчеплюються з ґрунтом і більш прохідні. У вогку й дощову погоду ця обставина має вирішальне значення, оскільки сила тяги гусеничних тракторів приблизно дорівнює їхній масі, тоді як колісних – наполовину менше. Перевагою тракторного транспорту є те, що за їхньою допомогою можна переміщувати різноманітні причіпні машини й механізми. Поширення набула схема роботи колісних тягачів з трьома причіпами, які використовують для доставлення будівельних конструкцій на будівельні майданчики з будівельних підприємств (заводи залізобетонних виробів, деревообробні комбінати). На заводі тягач зчеплюєть з декількома навантаженими причіпами, відвозить їх на об’єкт, під’єднують там завезені під час попереднього рейсу причіпи, що звільнилися після розвантаження, та буксирують їх назад на завод, де навантажують причіпи для чергового рейсу. Цикл транспортування, завантаження та розвантаження причіпів повторюється. Водний транспорт може бути транспортним, вантажним, службово-допоміжним і технічним. Його застосовують під час перевезення вантажів з водних акваторій на великі відстані.

Цей різновид транспорту здебільшого застосовують під час перевезення мінерально-будівельних (пісок, щебінь) і лісових матеріалів. Баржами разом із каменем, піском та гравієм, іноді транспортують залізобетонні, дерев’яні та інші будівельні конструкції. Великі конструкції в зібраному вигляді перевозяться понтонами. Перевезення повітряними шляхами коштують дорого, тому повітряний транспорт не може конкурувати з іншими видами транспорту. Однак він незамінний в разі необхідності доставити вантажі у пункт, недоступний для інших видів транспорту. З цією метою використовують вантажні вертольоти, літаки й дирижаблі. Його раціонально використовувати під час будівництва у важкодоступних регіонах ліній електропередач, газо- й нафтопроводів.

6. Спеціальні різновиди горизонтального транспорту

Горизонтальним транспортом вважають як спеціалізований автомобільний і залізничний транспорт, так і той, що використовують в особливих умовах будівництва – під час транспортування матеріалів через яри, річки, крутими схилами гір.

Автобетонозмішувачі призначені для транспортування і доставляння споживачеві віддозованих компонентів і готової бетонної суміші, приготування бетонної суміші (рухомої й малорухомої) під час перевезення або після прибуття на будівельний майданчик. З технологічного боку автобетонозмішувачі є найбільш досконалим видом спеціалізованого транспорту для перевезення бетонної суміші, особливо для об’єктів, віддалених від району бетонного заводу на відстань, що перевищує технологічно допустимі норми для товарних бетонів, у разі неможливості або неефективності спорудження приоб’єктних бетонозмішувальних установок. Автобітумовози і автогудронатори призначені для транспортування бітумних матеріалів, температура яких становить до 200 °С, від нафтопереробних заводів до місця проведення робіт. Автобітумовоз становить собою теплоізольовану цистерну із зовнішнім обличкуванням. Усередині цистерна обладнана двома перегородками для надання їй більшої жорсткості і зменшення сили гідравлічних ударів, а також двома трубами для підігрівання бітуму. Окрім того, вона має завантажувальний отвір і фланець для приєднання зливного трубопроводу. Конструкція автобітумовоза сприяє зберіганню температури бітуму в цистерні під час його транспортування, а також за необхідності підігрівати бітум до робочої температури. Автоцементовози використовують для безтарного перевезення порошкоподібних і пилоподібних будівельних вантажів. Вони можуть бути двох типів: з пневматичним розвантаженням і пневматичним самозавантаженням і розвантаженням. Перший тип призначений для перевезення цементу із заводів або елеваторів на будівництво, другий – для вакуумного самозавантаження зі складів або залізничних вагонів і пневматичного розвантаження на склади споживача. Автоцементовози становлять собою циліндричні цистерни-напівпричіпи на сідельному тягачі з ухилом 7...9° у бік розвантаження. Цистерна забезпечена розвантажувальним патрубком; тиск забезпечується компресором, змонтованим на шасі тягача. Для перевезення цегли в контейнерах і пакетах на піддонах застосовують спеціалізовані бортові автопоїзди. Штучні будівельні вантажі – труби, палі, лісоматеріали перевозять на бортових машинах і машинах зі спеціальним  кузовом (подовженим, без бортів, з пристроями для саморозвантаження). Підвісні канатні дороги застосовують для доставлення піску, щебеню, гравію, вапняку з кар’єра на будівельне підприємство або до водного чи рейкового транспорту. Використовують одноканатні й двоканатні підвісні канатні дороги. Як бункери для переміщення здебільшого використовують вагонетки, які підтримують і транспортують за допомогою одного канату, який є несучим і тягловим одночасно. Канат обгинає накінцеві шківи і є замкнутим. Один шків призначений для натягування канату, інший з’єднаний із електродвигуном і є провідним. Таким чином, по одній канатній гілці рухаються навантажені, по другій – повертаються порожні вагонетки.

7. Навантаження-розвантаження будівельних вантажів

Транспортування будівельних вантажів передбачає навантаження на місці відправлення і розвантаження на місці прибуття. Процеси навантаження-розвантаження на сьогодні повністю механізовані. Для цього використовують машини й механізми загального та спеціального призначення. За принципом роботи всі механізми для навантажувальнорозвантажувальних робіт поділяють на дві групи: які працюють самостійно і які є частиною конструкції транспортних засобів. До першої групи механізмів належать усі типи кранів, навантажувачі циклічної та безперервної дії, механічні лопати, пересувні стрічкові конвеєри, пневматичні розвантажувачі тощо. До другої групи – автомобілі-самоскиди, транспортні засоби з саморозвантажувальними платформами, автономні засоби для саморозвантаження й навантаження тощо. Крани стрілові автомобільні, на пневмоколісному й гусеничному ходу, баштові, козлові, мостові, кран-балки широко використовують під час навантаження й розвантаження залізобетонних та металевих конструкцій, обладнання, матеріалів, що перевозять у пакетах, контейнерах тощо. Крани, обладнані спеціальними зачіпними пристосуваннями й грейферами, застосовують під час навантаження й розвантаження лісоматеріалів, щебеню, гравію, піску та інших сипких і дрібнокускових матеріалів. Для подавання бетонної суміші до місця виконання робіт використовують крани, обладнані спеціальними бункерами-цебрами. У будівництві широко застосовують навантажувачі. За їхньою допомогою здійснюють великий обсяг навантажувально-розвантажувальних робіт, оскільки вони мобільні й універсальні. Поширення набули універсальні одноківшові навантажувачі, багатоківшові навантажувачі та автонавантажувачі. Одноківшові самохідні навантажувачі обладнані ковшем для навантаження і вивантаження сипких і кускових матеріалів (див. рис. 3.4). Як навісне та змінне обладнання вони мають вилкові підхоплювачі, щелепні захвати, бульдозерні відвали, розпушувачі, екскаваторні ковші зі зворотною лопатою. Одноківшові навантажувачі випускають з переднім, бічним і заднім розвантаженням ковша. На будівельних майданчиках навантажувачі використовують для вивантаження й переміщення вантажів на невеликі відстані, переміщення їх до підіймально-транспортних механізмів, для завантаження приймальних бункерів розчинних і бетонних вузлів, для різноманітних допоміжних робіт.

Рис. 3.4 – Схеми навантажувачів: а – фронтальний; б – малогабаритний універсальний; 1 – кабіна; 2 – двигун; 3 – редуктор відбору потужності; 4 – провідні мости; 5 – шасі з шарнірно зчленованою рамою; 6 – гідроциліндр стріли; 7 – стріла; 8 – ківш; 9 – коромисло; 10 – гідроциліндр повороту ковша; 11 – тяги; 12 – супорт; 13 – стріла; 14 – гідроциліндри повороту супорта; 15 – важелі; 16 – підіймальні гідроциліндри; 17 – напівпортал

Багатоківшові навантажувачі (механізми безперервної дії) призначені для навантаження сипких і дрібнокускових матеріалів на автосамоскиди та інші транспортні засоби. Це самохідна машина, на рамі якої закріплений черпальний механізм – живильник і елеватор або конвеєр. Такі машини можуть бути декількох типів: вони різняться за конструкцією живильника. Робочим механізмом автонавантажувача є телескопічний підіймач з вилковим захватом; як змінне обладнання використовують кранову стрілу, ківш, затискачі для штучних вантажів та інші пристосування. Широко застосувують навантажувачі з телескопічною стрілою, які можна назвати універсальними, оскільки вони здатні завантажувати сипкі будівельні матеріали, контейнери, можуть використовуватися і як підіймачі з платформою для робітників. Вантажі, які піднімають, становлять (у різних виробників) 3,2...4,5 м, висота підйому – до 13 м. Конструктивне вирішення універсального візка на пневмоколісному ходу сприяє легкому й швидкому змінюванню і приєднуанню навісного обладнання, зокрема укосини, що подовжує стрілу, різноманітних ковшів, кранового гака, цебер для бетону. Швидкість переміщення навантажувачів досягає 25 км/год. Привід на два або чотири колеса, гідростатична трансмісія й поворот задньої осі на 90° забезпечують їхню значну потужність і маневреність. Перевагою такого типу навантажувачів є повне піднімання й опускання стріли в межах 10 с, висування і втягування – до 14 с відповідно. Отже, телескопічний навантажувач може бути використаний як керований стрічковий конвеєр для переміщення вантажів через отвори в приміщення і з нього. Якщо навантажувач має підіймальну платформу, функцію управління механізмом і стрілою виконує ця платформа.

 До саморозвантажувальних транспортних засобів, крім самоскидів і цементовозів, належать автомобілі з пристроями для безкранового саморозвантаження довгомірних конструкцій, або автономні кранові пристрої.

Широке застосування на будівельних майданчиках дрібноштучних матеріалів і виробів призвело до необхідності їхнього пакетування – формування й скріплення в укрупнену одиницю таких вантажів, які забезпечують за певних умов під час перевезення їхню цілісність і збереження й дають змогу механізувати навантажувально-розвантажувальні й складські роботи. Для цього застосовують спеціальні технічні засоби – пакети, контейнери універсальні та спеціальні, що призначені для перевезення певного виду вантажів. Складське господарство. Вантажі, що прибувають на майданчик, із транспортних засобів надходять на монтаж або розвантажуються на приоб’єктний склад. Влаштування цього складу, підтримання на ньому відповідного порядку є обов’язком такелажника. Такелажник повинен дотримуватися встановлених норм і правил розвантаження та зберігання матеріалів і виробів, упливати на скорочення простоювання машин під час розвантаження, забезпечувати повне збереження конструкцій, запобігати їхньому пошкодженню. Він має володіти необхідним комплексом знань для правильної організації складського господарства, підготування території під склади, планування розташування відкритих складських майданчиків і закритих складів. Під час облаштування складу потрібно ретельно вирівняти територію, забезпечити тверду основу за допомогою ущільнення ґрунту, підсипання гравію чи щебеню, передбачити потрібний нахил для відведення поверхневих вод у протилежний від дороги або колії крана бік. У зимовий період склад необхідно систематично очищувати від снігу та льоду. Відповідно до проекту виконання робіт до початку будівництва потрібно виконати роботи щодо влаштування постійних і тимчасових доріг, зведення підсобних та допоміжних приміщень, розміщення приоб’єктного складу з визначенням його розмірів, поділу на окремі майданчики для складування конкретних конструкцій і деталей. Для запобігання зайвому перекладанню виробів із місця на місце їх групують відповідно до прийнятої технології монтажу. Збірні елементи, за винятком колон, мають зберігатися у положенні, близькому до проектного. Збірні залізобетонні елементи складають у штабелі монтажними петлями догори, а заводською маркою (штампом ВТК) – у бік проходу. Штабель виробів кожного типу потрібно забезпечити табличкою, на якій масляною фарбою написати марку виробу та його кількість у штабелі. Кожна деталь і кожен різновид матеріалу потребують певного способу укладання та зберігання. Так, піддони з цеглою укладають у два яруси на підкладки, тоді як цеглу в контейнерах – в один ряд. Застосування касет дає змогу вкласти або вийняти окремий виріб окремо від інших. На одному стелажі можна зберігати панелі не більше ніж двох марок.

Стінні блоки, панелі та перегородки складають у спеціальні металеві касети або на стелажі у вертикальному положенні. Плити перекриття й 25 покриття укладають штабелями заввишки не більше ніж 2,5 м. Плити укладають на прокладки, розміщуючи їх на одній лінії з підкладками. Відстань між двома сусідніми штабелями має бути не менше ніж 20 см. Через кожні два штабелі у повздовжньому і через 25 м у поперечному напрямах потрібно залишати проходи завширшки 70…100 см. Колони й ригелі укладають на ребро в штабелі заввишки не більше ніж 2 м, сходові марші – на підкладки штабелями у 5–6 рядів сходинками догори, плити сходових кліток – у штабелі заввишки не більше ніж 4 ряди. Фундаментні блоки зберігають у штабелях заввишки не більше ніж 2,5 м (рис. 3.5).

Рис. 3.5 – Складування будівельних конструкцій: а – залізобетонних; б – металевих; 1 – лежні-підкладки; 2 – прокладки; 3 – металеві опори; 4 – касета

Висоту укладання штабелів визначають відповідно до нормативних вимог. Нижній ряд штабелів збірних елементів укладають на дерев’яні підкладки з перерізом 150х150, 150х100 мм, наступні ряди – на прокладки з перерізом 80х80 мм так, щоб їхня товщина була не меншою, ніж висота монтажних петель, а кінці на 50 мм виступали за край штабеля.

8. Контейнеризація та пакетування вантажів

У процесі доставки дрібноштучних вантажів, при вантажно-розвантажувальних та складських роботах з ними для запобігання втрат та підвищення продуктивності праці упроваджують пакетні і контейнерні перевезення. При цьому вантажні одиниці укрупнюються в транспортні пакети або контейнери, завдяки чому всі процеси транспортування, вантажно-розвантажувальні та складські роботи можна механізувати.

Контейнер – це інвентарний багаторазового використання пристрій або об’ємна місткість, яка дає змогу транспортувати багажі без допоміжної тари та виконувати вантажні процеси механізованим способом (рис. 3.6, а – д). За конструктивними особливостями контейнери можуть бути розбірними і нерозбірними, складними, відкритого або закритого типу, за способом розвантаження – саморозвантажувальні або з розвантаженням вручну, за призначенням – універсальні і спеціалізовані. Доцільність використання кожного типу контейнера визначається видом вантажів та особливістю транспортних засобів. Поряд з контейнерами у будівництві широко застосовують пакетні перевезення вантажів. Їх застосовують під час транспортування великої кількості будівельних дрібноштучних вантажів (будівельної цегли, азбестоцементних виробів тощо). Пакетування – це процес об’єднання дрібноштучних матеріалів в укрупнені об’єми спеціальними технічними засобами (піддони, стрічки), що дає змогу навантажувати і розвантажувати пакети механізованими засобами (рис. 3.6, е-з). Транспортні пакети однорідних вантажів доставляють, як правило, від підприємств-виробників до будівельного майданчика без додаткового переформування на постачальницьких базах. Формування транспортних пакетів здійснюється на підприємствах, що виробляють будівельні матеріали і вироби.

Засоби пакетування розрізняють за:

 • призначенням – універсальні і спеціалізовані; видом – піддони, пакетувальні стропи, касети і плівки, сітки, обв’язки;

• конструкцією – жорсткі, напівжорсткі та гнучкі;

• кількістю використання – багаторазового та разового використання.

Контейнеризацію і пакетування матеріалів широко застосовують за технологічно-комплектного постачання будівельних матеріалів на об’єкти.

Рис. 3.6. Контейнери та засоби пакетування: а – універсальний контейнер; б – контейнер для скла; в – для покрівельних матеріалів; г – для рулонних покрівельних матеріалів; д – для азбестоцементних труб; е – пакет чавунних труб; є – пакет силікатної цегли; ж – піддон для цегли; з – засіб для пакетування чавунних радіаторів опалення

9. Транспортування будівельних матеріалів і конструкцій

Усі перевезення будівельних вантажів класифікуються за:

• галузевою ознакою. Розрізняють перевезення, пов’язані з обслуговуванням підприємств будівельної індустрії, та перевезення, пов’язані із забезпеченням матеріалами і конструкціями будівельних майданчиків;

• взаємозв’язками з основним виробництвом – зовнішні і внутрішні;

• призначенням – загальні і технологічні.

 Зовнішнім транспортом будівельні вантажі доставляють на будівельний майданчик, а подальше їх переміщення виконують внутрішньобудівельним транспортом. Зовнішні перевезення здійснюють залізничним, автомобільним, водним та повітряним транспортом. Внутрішньобудівельний транспорт використовують у межах будівельного майданчика для доставляння матеріалів, напівфабрикатів та конструкцій безпосередньо на робоче місце. За функціональним призначенням ці транспортні засоби поділяють на горизонтальні та вертикальні.

Горизонтальні засоби транспортування застосовують для переміщення вантажів по території будівельного майданчика. До них належать автомобілі різного призначення, автопоїзди, залізничні вагони та платформи, стрічкові конвеєри, трубопроводи. За допомогою вертикальних засобів матеріали та деталі подають безпосередньо на робочі місця. До них належать різноманітні крани, промислові ліфти, бетононасоси, лебідки тощо. Вибір виду транспорту залежить від відстані, обсягів перевезень, наявності шляхів, виду вантажів, розташування баз відправлення, собівартості перевезення вантажів. При виборі найраціональнішого виду транспорту та транспортних засобів потрібно ураховувати транспортабельність вантажів, які перевозяться.

Транспортабельність – це здатність вантажів зберігати в процесі перевезення свій стан. Так, бетонні суміші та розчини під час транспортування здатні до розшарування, втрати пластичності, в зимових умовах – до заморожування. Для уникнення цього при зовнішніх перевезеннях бетонних сумішей та розчинів потрібно застосовують бетоновози, автобетонозмішувачі, розчиновози.

У межах населеного пункту при спорудженні будівель у зоні існуючої забудови або в місцях масового будівництва найдоцільнішим  є застосування автомобільного транспорту.

За конструктивними ознаками автотранспорт поділяється на дві групи: загального призначення (бортові автомобілі, самоскиди, тягачі) та спеціального (панелевози, колоновози, фермовози, цементовози, автобетонозмішувачі тощо (рис. 3.7).

Рис. 3.7. Транспортні засоби: а – бортові автомобілі; б – самоскиди; в – тягачі; г – панелевоз; д – для транспортування сантехблоків; е – фермовоз; є – для транспортування плит перекриття; ж – автобетонозмішувач; з – цементовоз

У будівництві застосовується система централізованих перевезень. Вони здійснюються автомобілями автотранспортних підприємств за замовленням будівельних організацій із забезпеченням експедиційних робіт цими підприємствами. Перевагою такої системи є більш раціональне використання транспортних засобів через скорочення холостих пробігів та зменшення простоїв під час вантажно-розвантажувальних робіт. Робота має бути організована так, щоб кожна транспортна одиниця могла перевезти найбільшу кількість вантажів за найкоротший час, дотримуючись при цьому технічних, технологічних та економічних умов. У будівельному виробництві користуються двома основними схемами автотранспортних перевезень: маятниковою та човниковою.

При маятниковій схемі причепи не відокремлюються від тягача. Вона доцільна у разі розвантаження матеріалів на приоб’єктні склади та спорудження будівель з однакових конструктивних елементів.

При човниковій схемі один тягач використовують для обслуговування кількох причепів. Вона ефективна під час виконання монтажних робіт із транспортних засобів – збірні конструкції не розвантажують на приоб’єктному складі, а безпосередньо з транспортних засобів подають на робочі місця, де їх встановлюють у проектне положення.

У процесі проектування потокових методів роботи автотранспорту слід дотримуватися таких умов: своєчасне завантаження транспорту на підприємстві-постачальнику; вчасне доставляння вантажів на будівельний майданчик; швидке розвантаження транспорту. Цикл роботи транспортної одиниці у хвилинах за маятниковою схемою розраховується за формулою:

За човниковою схемою:

а) для причепа       t_и  = t_b + t_{n +} 2t_пр   + 2t_вч

б) для тягача            t_и  = t_з + t_{в +} t_р   + t_п + t_м

t_з   - час завантаження машин;

 t_в  - час на перевезення вантажу;

t_р – час на розвантаження вантажу;

t_{пр   -} час на повернення машини під завантаження;

t_м  - час маневри маши;

t -  час на причеплення причепа до тягач;

t_т  - час на відчеплення причепа від тягача

10. Комплексна механізація вантажно-розвантажувальних робіт

Транспортування будівельних вантажів завжди передбачає виконання процесів завантаження і розвантаження транспортних засобів. Для зменшення затрат праці та собівартості вантажно-розвантажувальних робіт застосовують комплексно-механізовані методи їх виконання.

Комплексна механізація вантажно-розвантажувальних робіт передбачає організацію роботи, при якій усі основні процеси та операції завантаження і розвантаження транспортних засобів виконуються комплексом спеціальних машин. Завантаження і розвантаження транспортних засобів у будівництві переважно здійснюється за допомогою самохідних кранів різних типів. Для роботи зі штучними і сипкими вантажами використовуються навантажувачі. Вони характеризуються універсальністю і високою мобільністю, завдяки чому їх можна ефективно використовувати на малооб’ємному розосередженому будівництві, а також при виконанні підіймально-транспортних робіт у межах будівельного майданчика (перенесення і подача пакетів, стінових матеріалів, баддей і бункерів з бетоном тощо). При завантаженні сипучих, кускових і дрібноштучних вантажів застосовують стрічкові конвеєри, які можуть переміщувати вантажі на висоту до 5 метрів під кутом 22 градуси.

Для вивантаження пилоподібних і сипучих матеріалів з критих залізних вагонів застосовують механічні лопати і пневматичні розвантажувачі напірної дії.

Вибір найраціональніших схем і засобів механізації вантажних і розвантажувальних робіт здійснюється на основі оцінки техніко-економічних показників – вартості та трудомісткості механізованої переробки вантажів, одноразових витрат, простоїв транспортних засобів під час вантажно-розвантажувальних операцій.